Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 712/8916/17 : Окремі процесуальні питання; Інші процесуальні питання.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 08.08.2019.
Дата набрання законної сили: 01.08.2019
Номер судового провадження: 61-29774ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Ухвала
		 
		01 серпня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 712/8916/17-ц
		провадження № 61-29774св18 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Крата В. І.,
		суддів: Дундар І. О., (суддя-доповідач), Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
		 
		учасники справи:
		позивач - комунальне підприємство теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради,
		відповідач - ОСОБА_1 , 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 29 вересня 2017 року у складі судді Пересунька Я. В., та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 22 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Сіренка Ю. В., Пономаренка В. В., Ювшина В. І.,
		ВСТАНОВИВ:
		Історія справи
		Короткий зміст позовних вимог
		У липні 2017 року комунальне підприємство теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради (далі - КП ТМ «Черкаситеплокомуненерго») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення солідарно заборгованості станом на 1 лютого 2017 року в розмірі 52 674,74 грн, в тому числі інфляційні втрати - 5 703,23 грн, інфляційні збитки - 1 285,34 грн.
		Позов мотивовано тим, що на позивача покладено обов`язок із забезпечення підприємств, установ, організацій та населення міста Черкаси тепловою енергією для потреб опалення та гарячого водопостачання, у тому числі й квартири АДРЕСА_1 .
		Споживачі за вказаною адресою не вносять оплати за надані житлово-комунальні послуги, тому станом на 1 лютого 2017 року їх заборгованість за спожиту теплову енергію становить 45 686,17 грн.
		Станом на 1 лютого 2017 року борг внаслідок інфляції зріс на 5 703,23 грн.
		До того ж з відповідачів підлягають стягненню три проценти річних від заборгованості - 1285,34 грн.
		Ухвалою Соснівського районного суду міста Черкаси від 11 квітня 2017 року у прийнятті заяви КП ТМ «Черкаситеплокомуненерго» про видачу судового наказу було відмовлено.
		Ухвалою Соснівського районного суду міста Черкаси від 29 вересня 2017 року на підставі пункту 5 частини першої статті 207 ЦПК України залишено без розгляду позов КП ТМ «Черкаситеплокомуненерго» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 29 вересня 2017 рокупозов КП ТМ «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП ТМ «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради заборгованість за спожиту теплову енергію за період з квітня 2014 року по 01 лютого 2017 року в розмірі 30 804,96 грн, три проценти річних - 983,39 грн, інфляційні втрати - 3 159,59 грн та судові витрати - 1 600,00 грн.
		В іншій частині позову відмовлено у зв`язку з пропуском строку позовної давності.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між сторонами склались фактичні договірні відносини з надання указаних послуг. Власником квартири є ОСОБА_1 , тому саме у неї, як власника, виникає обов`язок оплатити позивачу надані послуги з опалення її квартири та гарячого водопостачання відповідно до кількості зареєстрованих у цій квартирі осіб.
		Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 22 листопада 2017 року апеляційні скарги КП ТМ «Черкаситеплоенерго» Черкаської міської ради та ОСОБА_1 відхилені. Рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 29 вересня 2017 року залишено без змін.
		Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у разі відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг покладається відповідальність на боржника. Оскільки заборгованість за послуги з опалення та гарячого водопостачання нараховувалась позивачу щомісяця, то трирічний строк позовної давності відраховується від кожного такого щомісячного платежу. 
		Короткий зміст вимог та доводів наведених у касаційній скарзі
		У грудні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 29 вересня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 22 листопада 2017 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
		Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом неправильно застосовано норми закону України «Про житлово-комунальні послуги», при цьому застосовано норми статті 156, 162 ЖК Української РСР, які не стосуються предмету спору.
		Доводи інших учасників справи
		Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
		Рух касаційної скарги:
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу № 712/8916/17-ц.
		Підпунктом 4 пунктом 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		У статті 388 ЦПК України зазначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		25 травня 2018 року матеріали цивільної справи № 712/8916/17-ц надійшли до Верховного Суду.
		04 червня 2019 року матеріали цивільної справи передані доповідачу.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2019 року касаційна скарга представника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 на ухвалу Соснівського районного суду міста Черкаси від 29 вересня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 21 листопада 2017 року залишена без задоволення. Ухвала Соснівського районного суду міста Черкаси від 29 вересня 2017 року та ухвала апеляційного суду Черкаської області від 21 листопада 2017 року залишені без змін.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2019 року справа за позовом комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 29 вересня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 22 листопада 2017 року призначено до судового розгляду.
		Позиція Верховного Суду
		Під час розгляду справи судами встановлено, що за період з січня 2011 року по 31 травня 2017 року заборгованість за послуги з теплопостачання по квартирі АДРЕСА_1 становить53 046,38 грн, що підтверджується розрахунком КП ТМ «Черкаситеплокомуненерго»
		Позов КП ТМ «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради пред`явлено у липні 2017 року.
		У вересні 2017 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про застосування позовної давності.
		Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Згідно з статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		У статті 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
		За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
		Частинами першою, третьою статті 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається спочатку.
		Як свідчить аналіз матеріалів справи суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що відповідач жодного разу не здійснювала оплату за поставлені до її квартири послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, а позивач 20 квітня 2017 року звертався з заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , та ОСОБА_3 заборгованості, внаслідок чого перебіг позовної давності перервався, тому стягнув заборгованість з урахуванням звернення з заявою про видачу судового наказу за період з квітня 2014 року по 31 січня 2017 року.
		При цьому суд першої інстанції послався на правовий висновок Верховного Суду України, викладений в постанові від 13 січня 2016 року у справі № 6-931цс15.
		В зазначеній постанові Верховний Суд України вказав, що «судовий наказ відповідно до частини першої статті 95 ЦПК України є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги. Ураховуючи, що судовий захист права кредитора (виконавця послуг) на стягнення грошових коштів можна реалізувати у позовному провадженні та шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання кредитором (виконавцем послуг) заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом ІІ ЦПК України, перериває перебіг позовної давності».
		Крім того, аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі № 6-214цс14, а саме: «судовий захист права кредитора на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання кредитором заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом ІІ ЦПК України, перериває перебіг позовної давності». Тобто Верховним Судом України було здійснено розширювальне тлумачення положень статті 264 ЦК, яка містить підстави для переривання перебігу позовної давності. 
		Причиною для такого розширювального тлумачення Верховним Судом України положень статті 264 ЦК, вочевидь, стала неузгодженість матеріальних та процесуальних норм. Оскільки на момент прийняття Цивільного Кодексу в процесуальному законодавстві були відсутні правила про наказне провадження. І звісно, що норми ЦК не могли містити як підставу для переривання перебігу позовної давності подання кредитором заяви про видачу судового наказу. При прийнятті в 2004 році Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) і запровадженні наказного провадження зміни до статті 264 ЦК внесені не були.
		Тому в судовій практиці існували численні спроби узгодити матеріальні і процесуальні норми щодо застосування позовної давності в наказному провадженні.
		У листі Верховного Суду України від 1 липня 2007 року «Практика розгляду судами цивільних справ в порядку наказного провадження» вказувалося, що «чинне законодавство не передбачає застосування позовної давності судом на власний розсуд. Відповідно до частини другої та третьої статті 267 ЦК заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності, а позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Зважаючи на це вбачається, що суди не повинні відмовляти у прийнятті заяв про видачу судового наказу з підстав спливу позовної давності. Адже у разі винесення судового наказу щодо зобов`язання, за якими сплив строк позовної давності, боржник має право на скасування судового наказу».
		Натомість у пункті 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року № 14 «Про практику розгляду судами заяв в порядку наказного провадження» зауважувалося, що «наявність спору про право (пункт другий частини третьої статі 100 ЦПК), що є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити коли із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні (частина третя статті 267 ЦК)».
		Таким чином, фактично існували дві позиції щодо застосування позовної давності в наказному провадженні:
		(а) позовна давність свідчить про наявність спору про право і виключає прийняття заяви про видачу судового наказу;
		(б) позовна давність не повинна враховуватись судом без заяви особи, а тому вістуні підстави відмовляти у прийнятті заяви про видачу судового наказу з підстав спливу позовної давності.
		В такій ситуації, коли існувала неоднозначна практика стосовно застосування позовної давності в наказному провадженні, навряд чи були підстави здійснювати розширювальне тлумачення положень статті 264 ЦК і робити висновок, що подання кредитором заяви про видачу судового наказу перериває перебіг позовної давності. Оскільки розширювальне тлумачення статті 264 ЦК відбулося в інтересах кредитора, причому без врахуванні інтересів боржника. У якого фактично була відсутня можливість заявити про застосування позовної давності при наказному провадженні, а в суду - її врахувати.
		В касаційній скарзі ОСОБА_1 посилалась на порушення судом норм матеріального права, а саме неправильне застосування положень статті 267 ЦК України.
		У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду України (постанови від 21 січня 2015 року у справі № 6-214цс14 та від 13 січня 2016 року у справі № 6-931цс15).
		Керуючись підпунктом 7 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, частиною четвертою статті 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		У Х В А Л И В :
		Передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 712/8916/17-ц за позовом Комунального підприємства теплових мереж «Черкаситеплокомуненерго» Черкаської міської ради до ОСОБА_5 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 29 вересня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 22 листопада 2017 року.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		ГоловуючийВ. І. Крат  Судді: І. О. Дундар   В. І. Журавель   Є. В. Краснощоков   М. М. Русинчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...