Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 161/1913/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Побої і мордування.
Надіслано для оприлюднення: 08.08.2019. Зареєстровано: 09.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 12.08.2019.
Дата набрання законної сили: 10.09.2019
Номер судового провадження: 1-кп/161/489/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018030010002836

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 161/1913/19 
		Провадження № 1-кп/161/489/19
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		   м. Луцьк                             08 серпня 2019 року             Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
		головуючого - судді    -                 ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря -                 ОСОБА_2 ,
		прокурора    -                     ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого -         ОСОБА_4 ,
		захисника -     ОСОБА_5 ,
		потерпілих -     ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		розглянувши увідкритому судовомузасіданні обвинувальнийакт укримінальному провадженні№12018030010002836,що надійшовз Луцькоїмісцевої прокуратури05.02.2019відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Екібастуз Павлодарської області Республіки Казахстан, мешканця АДРЕСА_1 , українця, гр.України, з вищою освітою, одруженого, приватного підприємця, не судимого, 
		- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126 ч.1 КК України,
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		   Обвинувачений ОСОБА_4 , 06.08.2018 року близько 08.30 год., перебуваючи на території автовокзалу №1, що по вул. Конякіна, 39 м.Луцька, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, в ході словесного конфлікту із потерпілою ОСОБА_6 , умисно завдав один удар кулаком правої руки в ділянку лівої частини голови останньої, спричинивши потерпілій фізичного болю, без спричинення тілесних ушкоджень.
		   Він же, 07.08.2018 року близько 02.00 год., перебуваючи на території автовокзалу №1, що по АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, в ході конфлікту із потерпілим ОСОБА_7 , умисно завдав один удар правою ногою в ділянку його спини, спричинивши потерпілому фізичного болю, без спричинення тілесних ушкоджень.
		Таким чином, ОСОБА_4 скоїв кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст.126 КК України, тобто умисно завдав удари потерпілим, які завдали їм фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в умисному нанесенні ударів потерпілимне визнав. Суду дав показання, що напередодні подій, вказаних в обвинувальному акті, він ходив до Луцької міської ради на прийом, з метою з`ясування терміну прибирання після проведеного демонтажу незаконно встановлених кіосків на території автовокзалу. Оскільки отримав відповідь про те, що може провести благоустрій території самостійно, тому викликав техніку та почав приводити територію у порядок. 06.08.2018 на територію автостанції заїхала техніка і проводились деякі роботи, на що ОСОБА_6 , ОСОБА_8 всіляко перешкоджали, вказуючи про проведення незаконних дій та провокували його. При цьому, усі події ОСОБА_6 знімала на камеру мобільного телефону. Коли за кіоск заїхав «бобкат», він зайшов за потерпілу, жодних дій щодо неї не вчиняв (не бив, не штовхав), вона просто впала «як актриса», при цьому крикнула, що він її вдарив. Категорично ствердив, що жодних неправомірних дій відносно ОСОБА_6 не вчиняв, остання впала, оскільки могла випадково зачепитися. Вважає, що потерпіла ОСОБА_6 та свідок ОСОБА_8 його оговорюють через наявні між ними майнові (цивільні та господарські) суперечки.
		Оскільки ОСОБА_8 і потерпіла ОСОБА_6 погрожували, що спалять магазин, він попросив охоронну службу «Скорпіон», з якими було укладено договір про охорону бару, щоб вони наглядали і за магазином. 07.08.2018 після півночі йому подзвонили з охоронної фірми «Скорпіон» та повідомили, що заїхала техніка та проводять якісь роботи по демонтажу магазина. Коли він в`їхав на територію автостанції, то побачив чоловіка, який, розмахуючи руками, керував краном. Він був обурений, оскільки проводили незаконні дії з належним йому майном, вискочив з автомобіля, підбіг до чоловіка  потерпілого ОСОБА_7 , хотів відштовхнути його, однак впав сам, при цьому, зачепив його трохи руками. В цій частині подій не заперечує, однак стверджує, що умисного удару потерпілому не наносив.
		В зв`язку з тим, що він неправомірних дій відносно потерпілих не вчиняв, відсутня сама подія злочину, а у фактично вчинених ним діях відсутній склад злочину, докази, що подані стороною обвинувачення є неналежні та недопустимі, тому просив його виправдати. 
		Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_4 , його винуватість в умисному завданні ударів потерпілим,які завдалифізичного болюі неспричинили тілеснихушкодженьпідтверджується зібраними на досудовому слідстві та дослідженими за клопотанням учасників судового провадження доказами.
		Так, допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6  суду дала показання про те, що вона працює юрисконсультом ПрАТ «Вопас транс». 06.08.2018 в період з 07.00 до 08.00 год. їй зателефонувала ОСОБА_8 (на той час - т.в.о. директора ПрАТ «Вопас») та повідомила, що на територію автостанції ОСОБА_4 завіз велику кількість будівельної техніки та проводить там якість роботи. Вона приїхала близько 08.00 год. та знімала події на мобільний телефон (записувала відео), ОСОБА_4 керував групою будівельників, перемістив кіоск «Черемош», почали розбирати бруківку на платформі № НОМЕР_1 . Оскільки виконання таких робіт на території автостанції могло спричинити небезпеку для інших людей, тому вона висловила вимогу про їх припинення. ОСОБА_4 почав ображати її нецензурною лайкою, внаслідок чого виник словесний конфлікт. Біля кіоску зібралось кілька людей, один з них, за кіоском, щось робив з електрокабелями. Вона, зайшовши за кіоск, направила телефон на ОСОБА_4 та продовжувала проводити зйомку, тоді останній вдарив її по голові рукою (в ділянку потилиці). Стверджує, що удар було нанесено правою рукою - кулаком в ліву частину голови. Внаслідок цього удару вона відчула сильний фізичний біль, оскільки вона такого не очікувала, то ледве не впала, однак втрималась на ногах. На місце події була викликана швидка допомога та поліція. Після цієї події їй дуже боліла голова, на місці удару була «гулька», за допомогою зверталась в медичний заклад «Благомед». В подальшому відеозапис події, який отримала за її зверненням на автостанції (там наявні камери відеоспостереження), в порядку ст.220 КПК України, додала до матеріалів кримінального провадження.
		Окрім того, після опівночі, тобто наступного дня на території автостанції, де була в тому числі ОСОБА_8 вона стала безпосереднім очевидцем того, як ОСОБА_4 , який під`їхав на автомобілі, вискочив з нього та відразу ж, підбігши до ОСОБА_7 вдарив його ногою в спину, від чого у нього боліла спина, в зв`язку з чим вони викликали швидку допомогу.
		Цивільного позову не заявляла, щодо покарання - просила призначити найсуворішу міру покарання, згідно санкції статті 126 КК України.
		Протоколами проведення слідчого експерименту від 08.11.2018, 22.11.2018 /з фототаблицями/, за участю потерпілої ОСОБА_6 , вбачається, що остання деталізувала власні показання та продемонструвала механізм нанесення тілесних ушкоджень 06.08.2018 обвинуваченим ОСОБА_4 їй та 07.08.2018 ОСОБА_7 , відповідно.
		Показання потерпілої ОСОБА_6 судом беруться до уваги, оскільки вони спростовують показання обвинуваченого, який заперечив факт нанесення удару потерпілій, та об`єктивно підтверджуються іншими здобутими та всебічно, повно дослідженими у справі доказами.
		Потерпілий  ОСОБА_7 в судовомузасіданні давпоказання,що влітку минулого року (точної діти не пам`ятає), у нічну пору, на території автостанції переставляли кіоск, оскільки він був поставлений не у попередньому місці. За допомогою будівельної техніки його почали ставити назад. Приїхали працівники поліції, сказали припинити роботи до приїзду власника, тому він пішов попередити про це кранівника. Повертаючись від крана, побачив, що на територію заїхав автомобіль, він продовжив йти, тоді раптово отримав один удар ногою від ОСОБА_4 , виникла словесна перепалка, однак втрутилась поліція. Від отриманого удару він відчув сильний фізичний біль, тому викликали швидку допомогу. Цивільного позову не заявляв, щодо покарання  покладається на думку суду.
		Протоколами проведення слідчих експериментів від 08.11.2018, 22.11.2018 /з фототаблицями/, за участю потерпілого ОСОБА_7 , вбачається, що останній деталізував власні показання та продемонстрував механізм нанесення тілесних ушкоджень 06.08.2018 та 07.08.2018 обвинуваченим ОСОБА_4 . ОСОБА_6 та йому, відповідно.
		Показання потерпілого ОСОБА_9 судом беруться до уваги, оскільки вони спростовують показання обвинуваченого, який вказав, що зачепив його тільки руками, оскільки показання потерпілого об`єктивно підтверджуються іншими здобутими та всебічно, повно дослідженими у справі доказами.
		Згідно висновку судово-медичної експертизи №575 від 29.08.2018 вбачається, що при огляді (проведеного 29.08.2018) ОСОБА_6 , 1987 р.н. на шкірі волосяної частини голови будь-яких ушкоджень не виявлено.
		З висновку судово-медичної експертизи №921 від 31.12.2018 вбачається, що при огляді на тілі ОСОБА_7 будь-яких ушкоджень у вигляді синців, саден, ран та іншого  не виявлено. Встановлений бригадою швидкої допомоги діагноз: «Забій поперекового відділу хребта» за ступенем тяжкості тілесних ушкоджень не оцінюється, оскільки не підтверджений об`єктивними відомостями.
		Так, об`єктивна сторона складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.126 КК України, характеризується завданням удару, зокрема, під яким слід розуміти одноразовий вплив тупим предметом на тіло людини, що заподіяв фізичний біль. При цьому, не спричиняється порушення анатомічної цілісності тканин, саме за цією ознакою він відрізняється від тілесного ушкодження.
		А тому посилання сторони захисту на відсутність тілесних ушкоджень, як відсутність об`єктивної сторони складу даного кримінального правопорушення не заслуговує на увагу. 
		Протоколом огляду предметів (документів) від 07.11.2019 оглянуто оптичний диск, приєднаний за клопотанням потерпілої, в порядку ст.220 КПК України, де відображено події 6.08.2018 та 07.08.2018 на території автостанції №1.
		Під час безпосереднього дослідження даного диску, шляхом його перегляду в судовому засіданні встановлено, що о 08.20 год. 06.08.2018 потерпіла ОСОБА_6 поблизу кіоску «Черемош» здійснює фіксацію подій на мобільний телефон. Близько 08.23 год. кілька чоловіків, що стояли на тротуарі, біжать за кіоск. Факту нанесення самого удару на відео не зафіксовано. 
		Окрім того, о 01:58 год. потерпілий ОСОБА_7 знаходиться перед будівельною технікою, повернувшись відходить, в цей момент під`їзджає автомобіль, з якого вибігає ОСОБА_4 та підошвою правої ноги наносить один удар потерпілому ОСОБА_7 у ділянку спини, від чого той похитнувся, а обвинувачений впав.
		Оптичний диск із відеозаписами камер зовнішнього спостереження з приміщення автостанції №1, по вул.Конякіна, 39 м.Луцька, наданий потерпілою ОСОБА_6 , визнано речовим доказом та приєднано до матеріалів провадження, згідно постанови слідчого від 07.11.2018.
		Дані докази, відповідно до ст.85, 86 КПК України, суд вважає належними та допустимими, оскільки вони прямо та опосередковано підтверджують обставини, що підлягають доказуванню та мають значення у даному провадженні, а також отримані у порядку, встановленому цим Кодексом. 
		Свідок ОСОБА_8  в судовому засіданні дала показання, що 06.08.2018 о 07.00 ранку зателефонував охоронець та повідомив, що на територію автостанції зайшла будівельна техніка. Вона приїхала перша, підйомний кран тримав кіоск «Черемош» ОСОБА_4 , розвернули його і поставили не у тому місці, де він стояв, керував даним процесом обвинувачений. В зв`язку з цим у них виникла словесна перепалка, при цьому, останній тримаючи у руках арматуру, замахнувся на неї, але відійшов. Згодом прийшли ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , а ОСОБА_10 стояв збоку. Бобкат почав знімати бруківку, ОСОБА_7 почав йому перешкоджати, тому знову виникла словесна перепалка. Коли кіоск намагались приєднати до електромережі, втрутилась ОСОБА_6 та поросила припинити незаконні дії. Після цього ОСОБА_11 вдарив ОСОБА_6 кулаком правої руки в ліву ділянку голови, від чого вона впала на руку, до них підбігли чоловіки та припинили конфлікт. 
		Цього ж дня, близько 23.50 ОСОБА_7 привіз кран, який мав розвернути кіоск ОСОБА_4 на попереднє місце, оскільки він заважав проводити будівельні роботи. Почали роботи, на територію приїхала поліція, а потім - обвинувачений, який кинувши заведений автомобіль, підбіг до ОСОБА_7 та ногою вдарив в спину. В дану ситуацію втрутились працівники поліції та припинили конфлікт.
		Протоколами проведення слідчого експерименту від 08.11.2018, 22.11.2018 /з фототаблицями/, за участю свідка ОСОБА_8 , вбачається, що остання деталізувала власні показання та продемонструвала механізм нанесення тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_6 06.08.2018 та потерпілому ОСОБА_12 07.08.2018 обвинуваченим ОСОБА_4 . Такі показання повністю відповідають показанням свідка, даним безпосередньо в судовому засіданні.
		Свідок  ОСОБА_10 суду дав показання, що 06.08.2018 о 07.00 год. зателефонувала ОСОБА_8 і попросила прийти на автостанцію, оскільки там з`явилась будівельна техніка. Підійшовши побачив підйомний кран, який піднімав контейнер ОСОБА_4 . В 8.00-8.30 год. приїхала ОСОБА_8 , між нею та обвинуваченим виник словесний конфлікт, під час якого останній словесно її ображав та кидався на неї з арматурою. В цей час прибігла потерпіла ОСОБА_6 та почала розмовляти з ОСОБА_4 . Він стояв осторонь, на доріжці, а тому моменту нанесення останній удару не бачив. Почув ляскіт, ніби як від удару по обличчю, повернувшись в місце, де чув звук, побачив, що біля потерпілої - обличчям до неї на відстані 1-1,5 м стояв ОСОБА_4 .
		Свідок ОСОБА_13  суду дав показання, що 2018 (точної дати не пам`ятає) отримав на планшет повідомлення про пошкодження майна на автостанції. На місці події дві особи жіночої статі сказали, що проводиться демонтаж (показали підтверджуючі документи на право власності, а тому дії здійснювались відповідно до дозвільних документів). Вони намагались призупинити події, оскільки не було власника, а коли приїхав власник, який був обвинувачений ОСОБА_4 , то був на емоціях, збуджений. Вибігши з автомобіля він відразу наніс удар ногою в область тіла потерпілому ОСОБА_7 , від чого сам впав, не втримав рівновагу. Потерпілий дійсно відчув фізичний біль, це було видно по його обличчю та міміці. 
		Свідок   ОСОБА_14 дала аналогічні показання щодо обставин демонтажу кіоску, однак моменту нанесення удару  не бачила. 
		Показанням даних свідків суд бере до уваги та вважає їх показання, відповідно до ст.85, 86 КПК України, належними та допустимими доказами, оскільки вони підтверджують обставини, що підлягають доказуванню в даному провадженні, а також здобуті, шляхом їх безпосереднього допиту в судовому засіданні. 
		З висновку судово-психіатричної експертизи №47 від 21.05.2019 вбачається, що обвинувачений ОСОБА_4 на даний час на хронічне психічне захворювання не страждає, виявляє ознаки нерізко вираженого органічного розладу особистості внаслідок перенесеної у 1987 р. черепно-мозкової травми. За своїм психічним станом може усвідомлювати свої дії та керувати ними. В період скоєння інкримінованих йому протиправних дій (06.08.-07.08.2018) ОСОБА_4 не виявляв ознак хронічного психічного захворювання чи тимчасово хворобливого розладу психічної діяльності, перебував у стані короткочасної реактивної декомпенсації органічного розладу особистості травматичного ґенезу, що не позбавляло його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує
		Посилання сторони захисту та обвинуваченого, на відсутність у його діях умислу на вчинення кримінального правопорушення, оскільки він не наносив удару потерпілим і не бажав цього робити також не заслуговує на увагу з наступних підстав.
		Так, злочином, як і будь-яким правопорушенням, є певна поведінка або вчинок особи, в якому виявляється його свідомість та воля. Юридичний обов`язок особи діяти у певних межах випливає з закону, іншого нормативного акта, а можливість діяти  визначається особою відповідно до конкрентних обставин та характеристики особи. Обов`язковість діяння як ознака злочину означає, що думки, погляди, переконання, знайшли своє вираження у конкретній дії і вони містять ознаки кримінального правопорушення, визначеного КК України. Так, в судовому засіданні, шляхом допиту потерпілих, свідків, дослідження письмових документів, встановлено, що обвинувачений наносив по одному удару кожному із потерпілих, при цьому, нанесені вони були свідомо, не випадково, а тому у його діях наявний прямий умисел на вчинення дій, передбачених ч.1 ст.126 КК України. При цьому, зважаючи на інтелектуальний розвиток обвинуваченого (наявність вищої освіти, того, що він працює підприємцем), на думку суду, безумовно розумів, що діє незаконно та усвідомлював суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачав можливість настання суспільно-небезпечних наслідків та свідомо їх допускав. 
		Такі показання обвинуваченого суд розцінює виключно як спосіб його захисту та намагання, у такий спосіб, уникнути відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення. 
		Враховуючи, що показання потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , дані ними безпосередньо в судовому засіданні є послідовними, відповідають іншим обставинам справи та підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме: показаннями свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , що були безпосередньо очевидцями подій, протоколом проведення слідчих експериментів, не викликають сумнівів у їх достовірності, оскільки підстав ставити їх під сумнів у суду немає, дані докази, відповідно до ст.85, 86 КК України є належними та допустимими, тому суд бере їх за основу при постановленні даного вироку та приходить до висновку про винуватість ОСОБА_4 в умисному завданні ударів потерпілим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень, кваліфікуючи його дії за ч.1 ст. 126 КК України. 
		При обранні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень і дані про особу винного.
		Обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого, суд не вбачає.
		Обвинувачений ОСОБА_4 вину не визнав, а тому не розкаявся у вчиненому, потерпіла ОСОБА_6 наполягала на суворій мірі покарання, потерпілий ОСОБА_7  покладався на думку суду, однак обвинувачений не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання та міцні соціальні зв`язки (одружений, працевлаштований), вчинене ним правопорушення, згідно ст.12 КК України, відноситься до категорії невеликої тяжкості, від вчиненого негативних наслідків не наступило, тому суд, враховуючи, що останній працевлаштований та має постійний дохід, призначає покарання в межах санкції ст.126 ч.1 КК України, у виді штрафу. 
		На думку суду, обрана міра покарання, є необхідною та достатньою для його виправлення та попередження вчинення ним нових правопорушень.
		Речові докази, згідно ст.100 КПК України  залишити у матеріалах провадження.
		Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, 
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		ОСОБА_4  визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.126 КК України, призначивши покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. 
		Речові докази:
		 оптичний носій формату «DWD-R», оптичний носій формату «СD-R» із відеозаписами камер зовнішнього спостереження, які розміщені на приміщенні автостанції, по вул.Конякіна, 39 м.Луцька, долучені за клопотанням потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7  залишити у матеріалах кримінального провадження.
		На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.   
		 
		 
		 
		Суддя Луцького міськрайонного суду                          ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...