Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/3361/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 09.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 13.08.2019.
Дата набрання законної сили: 01.08.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		01 серпня 2019 року                                                                                                         місто Київ
		єдиний унікальний номер справи: 753/3361/19                                            
		номер провадження: 22-ц/824/8547/2019                        
		Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: 
		головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач), суддів: Кашперської Т.Ц., Мережко М.В.,
		розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу Дарницького районного суду міста Києва від 28 березня 2019 року у складі судді Лужецької О.Р., у справі за позовом  ОСОБА_1 до державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго», третя особа: відокремлений підрозділ «Державна інспекція енергетичного нагляду України» державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго», про зобов`язання нарахувати та виплатити заохочення і винагороди, стягнення середнього заробітку за час затримки  розрахунку при звільненні,
		В С Т А Н О В И В:
		У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - ДП «НЕК «Укренерго»), третя особа: відокремлений підрозділ «Державна інспекція енергетичного нагляду України» (далі -ВП «Державна інспекція енергетичного нагляду України»),про зобов`язання нарахувати та виплатити заохочення і винагороди, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
		Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що він працював на посаді старшого державного інспектора з енергетичного нагляду відділу електроенергетичного нагляду управління електроенергетичного нагляду ВП «Державна інспекція енергетичного нагляду України»  ДП «НЕК «Укренерго». 24 січня 2018 року позивач був звільнений  з роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. Вважав, що його трудові права порушені невиконанням умов колективного договору з боку ДП «НЕК «Укренерго», а саме, як працівнику цього підприємства йому не було виплачено одноразове заохочення до професійного свята - Дня енергетика за 2017 рік та винагорода за результатами фінансово-господарської діяльності підприємства за 2017 рік. Зазначав, що протягом 2017 року він не мав недоліків у роботі, ДП «НЕК «Укренерго» мало фінансові можливості щодо виплати зазначених вище виплат, які були здійснені відповідачем усім іншим працівникам відокремлених підрозділів, що, на його думку, свідчить про неправомірне позбавлення його одноразового заохочення до професійного свята - Дня енергетика за 2017 рік та винагороди за результатами фінансово-господарської діяльності підприємства за 2017 рік. 
		На підставі наведеного, ОСОБА_1 просив зобов`язати ДП «НЕК «Укренерго» нарахувати та виплатити йому одноразове заохочення до професійного свята - Дня енергетика за 2017 рік у розмірі встановленого коефіцієнту до посадового окладу та виплаченому іншим працівникам ДП «НЕК «Укренерго», винагороду за результатами фінансово-господарської діяльності підприємства за 2017 рік у розмірі встановленого коефіцієнту до посадового окладу та виплаченому іншим працівникам ДП «НЕК «Укренерго». Також  позивач просив стягнути з ДП «НЕК «Укренерго» на свою користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку у розмірі 86 445 грн 63 коп. з урахуванням заяви  від 25 червня 2018 року про збільшення в цій частині позовних вимог.
		Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 28 березня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
		Зобов`язано ДП «НЕК «Укренерго» прийняти рішення про нарахування ОСОБА_1 винагороди за підсумками роботи за 2017 рік у розмірі відповідно до умов п. 5.24 Угоди між адміністрацією ДП «НЕК «Укренерго» та Радою голів профспілкових органів                             ДП «НЕК «Укренерго» і Положення про виплату винагороди за підсумками роботи за рік працівникам ДП «НЕК «Укренерго», та провести її виплату.
		Зобов`язано ДП «НЕК «Укренерго» прийняти рішення про нарахування ОСОБА_1 одноразового заохочення до професійного свята - Дня енергетика у розмірі відповідно до умов п. 5.30 Угоди між адміністрацією ДП «НЕК «Укренерго» та Радою голів профспілкових органів ДП «НЕК «Укренерго», та провести її виплату.
		Стягнуто з ДП «НЕК «Укренерго» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку у розмірі 50 000 грн 00 коп.
		В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
		Стягнуто з ДП «НЕК «Укренерго» на користь держави судовий збір у розмірі 4 228 грн 80 коп.
		Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ДП «НЕК «Укренерго» подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідно до умов Галузевої угоди між міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Фондом державного майна України, Всеукраїнським об`єднанням організацій роботодавців «Федерація роботодавців паливно-енергетичного комплексу України» та Профспілкою працівників енергетики та електротехнічної промисловості України на 2016-2018 роки одноразове заохочення до професійного свята - Дня енергетика має рекомендаційний характер, тому виплата такого заохочення є правом, а не обов`язком ДП «НЕК «Укренерго». Вказує, що змістом цієї Угоди та Колективного договору ВП «Державна інспекція енергетичного нагляду України» передбачено, що одноразове заохочення до професійного свята може бути виплачено працівникам лише за умови  прийняття ДП «НЕК «Укренерго» та профспілковим органом ВП «Державна інспекція енергетичного нагляду України» спільного рішення про виплату відповідного заохочення. Оскільки станом на дату звільнення позивача рішення про виплату працівникам ВП «Державна інспекція енергетичного нагляду України»одноразового заохочення до професійного свята - Дня енергетика адміністрацією ДП «НЕК «Укренерго» та профспілковим комітетом ВП «Державна інспекція енергетичного нагляду України» не приймалось, то вважає, що відсутні підстави для виплати позивачу такого заохочення. 
		Також зазначає, що  суд першої інстанції не врахував, що структурою тарифу на 2017 рік, затвердженою постановою НКРЕКП від 21 березня 2017 № 305, передбачені витрати на утримання ВП «Державна інспекція енергетичного нагляду України» на 1 півріччя 2017 року у розмірі 137 927 грн 00 коп., а витрати на утримання ВП «Державна інспекція енергетичного нагляду України» у 2 півріччі 2017 року в структурі тарифу НКРЕКП передбачені не були.Тому за відсутності коштів на утримання ВП «Державна інспекція енергетичного нагляду України» не має підстав для виплати винагороди за підсумками роботи за 2017 рік працівникам ВП «Державна інспекція енергетичного нагляду України», в тому числі позивачу. 
		Крім того, зазначає, що суд першої інстанції помилково прийняв до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , не залишивши її без руху з підстав несплати судового збору, оскільки крім інших позовних вимог, позивачем заявлені вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, на які не поширюються пільги щодо сплати судового збору, а тому вважає, що суд першої інстанції передчасно вирішив питання про відкриття провадження у справі.
		У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що посилання ДП «НЕК «Укренерго» на те, що виплата винагороди може не здійснюватись при наявності певних умов є необґрунтованими, оскільки такі умови не передбачені Угодою, Колективним договором та Положенням про виплату винагороди за рік. Водночас закріплення в Угоді та Колективному договорі положень стосовно виплати одноразового заохочення до професійного свята - Дня енергетика носить зобов`язальний характер порівняно з рекомендаційним за умовами Галузевої угоди, є додатковими гарантіями для працівників та  є обов`язковими для підприємства, на які вони поширюються та які ними прийняті, а саме ДП «НЕК «Укренерго». Тому вважає, що твердження відповідача про те, що дані виплати носять рекомендаційний, а не обов`язковий характер, є необґрунтованими.
		Також вказує, що є необґрунтованими твердження відповідача про неможливість виплати винагороди за підсумками роботи за 2017 рік у зв`язку з відсутністю фінансування, оскільки соціальні, трудові права та гарантії працівників ДП «НЕК «Укренерго» гарантуються чинним законодавством і Галузевою угодою та визначаються у Колективному договорі. Тому неприйняття рішень при виконанні умов Колективної угоди порушує ст.9 Закону України «Про колективні договори і угоди» та ст.18 КЗпП України, відповідно до яких положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства. Крім того, вказує, що твердження ДП «НЕК «Укренерго» про необхідність прийняття спільного рішення адміністрації ДП «НЕК «Укренерго» та профспілкового органу ВП «Державна інспекція енергетичного нагляду України» є помилковими, оскільки дана вимога не передбачена ні Угодою, ні Колективним договором. Вважає, що рішення суду в частині розподілу судових витрат не суперечить закону та відповідає практиці суду касаційної інстанції. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.
		Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
		За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
		Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
		Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає не в повному обсязі.
		Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 працював у Держенергонагляді на посаді старшого державного інспектора з енергетичного нагляду відділу електроенергетичного нагляду управління електроенергетичного нагляду.
		Наказом Держенергонагляду від 22 січня 2018 року №26-к позивача було звільнено з роботи відповідно до ст.38 КЗпП України за власним бажанням.
		Згідно з протоколом №14 засідання економічної ради ДП «НЕК «Укренерго» від                      20 грудня 2017 року схвалено виплату одноразового заохочення до професійного свята «День енергетика» працівникам ДП «НЕК «Укренерго» у грудні 2017 року у сумі 62 558 грн 00 коп., за виключенням працівників Держенергонагляду, у тому числі і ОСОБА_1                   (а.с.44-54, т.2).
		Наказом ДП «НЕК «Укренерго» від 28 грудня 2017 року №533-к/оп «Про виплату винагороди» за результатами ефективної виробничо-господарської діяльності ДП «НЕК «Укренерго» за 2017 рік, відповідно до пункту 5.25 Угоди та положення про виплату винагороди за підсумками роботи за рік працівникам ДП «НЕК «Укренерго», визначено провести виплату винагороди за підсумками роботи за рік штатним працівникам підприємства, в тому числі працівникам, які працюють на штатних та виборних посадах у профспілкових органах, за фактично відпрацьований час в межах коштів, визначених у додатку до цього наказу. Додатком до цього наказу передбачені кошти, які визначені для виплати винагороди за підсумками роботи за 2017 рік, також за виключенням працівників Держенергонагляду, у тому числі і позивача (а.с.57-58, т.2).
		Згідно з положеннями ч.ч.1, 3 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.
		Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата включає в себе інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
		За змістом ст.97 КЗпП України та ст.15 Закону України «Про оплату праці», форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
		Установлено, що між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Фондом державного майна України, Всеукраїнським об`єднанням організацій роботодавців «Федерація роботодавців паливно-енергетичного комплексу України» та Профспілкою працівників енергетики та електротехнічної промисловості України укладено Галузеву угоду на 2016-2018 роки, яка зареєстрована Міністерством соціальної політики України 12 січня 2016 року за №1, яка встановлює мінімальні соціальні гарантії, компенсації та пільги, є основою для укладення колективних договорів, трудових договорів, і не обмежує прав компаній та їх структурних (відокремлених, відособлених) підрозділів, підприємств, установ, організацій галузі щодо розширення соціальних гарантів і трудових та соціально-побутових пільг за рахунок власних коштів (далі - Галузева угода).
		На виконання Галузевої угоди та з метою врегулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, а також посилення соціального захисту працівників,                      19 лютого 2016 року між адміністрацією ДП «НЕК «Укренерго» та Радою голів профспілкових органів ДП «НЕК «Укренерго» укладено Угоду, яка включає зобов`язання сторін, які спрямовані на створення умов для підвищення ефективної роботи підприємства (далі - Угода) (а.с. 150 -185, т.1).
		На підставі Галузевої угоди та Угоди, з метою врегулювання виробничих, трудових та соціально-економічних відносин, узгодження інтересів найманих працівників і адміністрації відокремленого підрозділу «Головдерженергонагляд» ДП «НЕК «Укренерго», який наказом ДП «НЕК «Укренерго» від 04 липня 2006 року №219 перейменовано у ВП «Державна інспекція енергетичного нагляду України», між уповноваженими представниками власника і трудового колективу укладено Колективний договір на 2016 рік, який продовжив свою дія і на 2017 рік (далі - Колективний договір) (а.с. 73-92, т.1).
		Відповідно до ст.9 Закону України «Про колективні договори і угоди» положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства.
		Згідно із ст. 6 Закону України «Про колективні договори і угоди» забороняється будь-яке втручання, яке може обмежити законні права працівників та їх представників або заборонити їх здійснення, з боку органів представницької і виконавчої влади та господарського управління, політичних партій, роботодавців при укладенні та виконанні колективних договорів, угод.
		За змістом ст.15 Закону України «Про оплату праці» госпрозрахункові підприємства самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами, встановлюють умови та розміри оплати праці працівників.
		Пунктом 2.33 Галузевої угоди рекомендовано підприємствам виплачувати одноразове заохочення працівникам та непрацюючим пенсіонерам до професійного свята - Дня енергетика.
		Установлено, що пунктом 5.30 Угоди та пунктом 5.2.16.5 Колективного договору передбачено виплачувати одноразове заохочення до професійного свята - Дня енергетика з розрахунку не більше сумарного окладного фонду відокремленого підрозділу. Порядок нарахування заохочення визначається рішенням, що приймається на спільному засіданні адміністрації та профспілкового комітету відокремленого підрозділу залежно від стажу роботи в енергетиці та виконання працівниками своїх службових обов`язків.
		Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» умови колективних договорів, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковим для підприємства, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. 
		Натомість за змістом ч.3 ст.13 КЗпП України та ч.3 ст.8 Закону України «Про колективні договори і угоди», колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.
		Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що закріплення в Угоді та Колективному договорі положень стосовно виплати одноразового заохочення до професійного свята - Дня енергетика носить зобов`язальний характер порівняно з рекомендаційним за умовами Галузевої угоди, є додатковими гарантіями для працівників та є обов`язковими для підприємства, на які вони поширюються, а саме, відповідача. 
		Тому суд першої інстанції правомірно визнав необґрунтованими твердження відповідача, що дані виплати носять рекомендаційний, а не обов`язковий характер.
		Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги доводи відповідача щодо відмови у виплаті позивачу одноразового заохочення до професійного свята - Дня енергетика у зв`язку з перевитратами коштів фонду оплати праці Держенергонаглядом та посилання на Протокол №14 засідання економічної ради ДП «НЕК «Укренерго» від 20 грудня 2017 року, на якому схвалено виплату заохочення усім іншим відокремленим підрозділам відповідача за виключенням Держенергонагляду, оскільки даний протокол не містить обґрунтувань такої відмови, а постанова НКРЕКП «Про результати позапланової перевірки дотримання ДП «НЕК «Укренерго» умов та правил здійснення підприємницької діяльності з передачі енергії магістральними та міждержавними електричними мережами» №1431, прийнята лише 27 грудня 2017 року, тобто після прийняття ДП «НЕК «Укренерго» рішення на засіданні економічної ради про виплату заохочення до професійного свята - 20 грудня 2017 року.
		Отже, установивши, що виплата одноразового заохочення до професійного свята - Дня енергетика у відповідності до Угоди та Колективного договору носить зобов`язальний характер та недоліків у роботі, які б зумовили невиконання позивачем своїх службових обов`язків не встановлено, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неправомірність дій відповідача щодо невиплати позивачу одноразового заохочення до професійного свята.
		З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про те, що  станом на дату звільнення позивача рішення про виплату працівникам ВП «Державна інспекція енергетичного нагляду України» одноразового заохочення до професійного свята - Дня енергетика адміністрацією ДП «НЕК «Укренерго» та профспілковим комітетом ВП «Державна інспекція енергетичного нагляду України» не приймалось, а тому вважає, що відсутні підстави для виплати позивачу такого заохочення, не заслуговують на увагу з наведених вище підстав. 
		 Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до п.5.24 Угоди винагорода за результатами фінансово-господарської діяльності ДП «НЕК «Укренерго» за рік виплачується згідно з положенням про виплату винагороди за підсумками роботи за рік працівниками                   ДП «НЕК «Укренерго». 
		Згідно з п.5.2.16.1 Колективного договору винагорода за результатами фінансово-господарської діяльності Держенергонагляду за рік виплачується згідно з положенням про виплату винагороди за підсумками роботи за рік працівниками Держенергонагляду (далі - Положення).
		Отже, умови, розмір та порядок нарахування і виплати винагороди за підсумками роботи за рік працівникам Держенергонагляду визначено зазначеними вище Положеннями.
		Відповідно до Розділу 1 «Загальні положення» Положень виплата винагороди за підсумками роботи за рік провадиться при наявності чистого прибутку, який залишається у розпорядженні ДП «НЕК «Укренерго», за рішенням економічної ради, які направляються на оплату праці і перераховуються ВП Держенергонагляд.
		Розділом IV «Розмір винагороди» розмір винагороди кожному працівникові визначається залежно від суми винагороди в цілому по відокремленому підрозділу, коефіцієнту трудового внеску і заробітної плати, розрахованої згідно з розділом ІІІ Положень.
		Судом першої інстанції встановлено, що виплата винагороди за підсумком роботи за 2017 рік проводилась згідно наказу ДП «НЕК «Укренерго» від 28 грудня 2017 року                    №533-к/оп «Про виплату винагороди» за результатами ефективної виробничо-господарської діяльності ДП «НЕК «Укренерго» за 2017 рік, відповідно до якого проведено виплату винагороди працівникам підприємства за фактично відпрацьований час в межах коштів, визначених у додатку до цього наказу (а.с.57, т.2). 
		Натомість додатком до наказу визначені для виплати винагороди за підсумками роботи за 2017 рік кошти працівникам інших відокремлених підрозділів, за виключенням працівників Держенергонагляду (а.с.58, т.2).
		Судом першої інстанції встановлено, що рішення про позбавлення працівників Держенергонагляду виплати винагороди за підсумками роботи за рік, у тому числі економічної ради ДП «НЕК «Укренерго», як того вимагають умови Угоди та Колективного договору, відповідачем не приймалось.
		Іншою підставою для виплати винагороди за підсумками роботи за рік у відповідності до Положень, які є додатками до Угоди та Колективного договору, є наявність чистого прибутку, який залишається у розпорядженні ДП «НЕК «Укренерго». 
		Як вірно встановлено судом, доказами наявності чистого прибутку, який залишається у розпорядженні ДП «НЕК «Укренерго» є звіти про фінансовий стан підприємства                         (а.с.85-87, т.2), а також дії відповідача щодо виплати зазначеної винагороди працівникам інших відокремлених підрозділів.
		При цьому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно не взяв до уваги доводи відповідача про перевитрати коштів фонду оплати праці Держенергонаглядом у 2017 році як підставу для відмови у виплаті винагороди за підсумками роботи за рік, оскільки  Угода, Колективний договір та Положення до них не ставлять у залежність вказану вимогу до виплати такої винагороди. До того ж відповідно до Положення Держенергонагляд є неприбутковим відокремленим підрозділом, головними завданнями та функціями якого є здійснення державного енергетичного нагляду за режимами споживання електричної і теплової енергії, та джерелом формування його фінансових ресурсів є кошти, які надходять на поточні рахунки згідно з кошторисом від ДП «НЕК «Укренерго».
		У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що при вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами. З мотивів відсутності коштів у проведенні вказаних виплат може бути відмовлено в тому разі, коли вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування.
		Враховуючи наведене, а також приймаючи до уваги відсутність підстав щодо позбавлення працівників Держенергонагляду, у тому числі позивача  ОСОБА_1 , виплати винагороди за підсумками роботи за 2017 рік, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про неправомірність дій відповідача щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 винагороди за підсумками роботи за 2017 рік.
		За таких обставин, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував, що структурою тарифу на 2017 рік, затвердженою постановою НКРЕКП від 21 березня 2017 року № 305, передбачені витрати на утримання ВП «Державна інспекція енергетичного нагляду України» на 1 півріччя 2017 року у розмірі 137 927 грн 00 коп., а витрати на утримання ВП «Державна інспекція енергетичного нагляду України» у 2 півріччі 2017 року в структурі тарифу НКРЕКП передбачені не були, а тому за відсутності коштів на утримання ВП «Державна інспекція енергетичного нагляду України» не має підстав для виплати винагороди за підсумками роботи за 2017 рік працівникам ВП «Державна інспекція енергетичного нагляду України», в тому числі позивачу, не заслуговують на увагу з наведених вище підстав.
		Отже, установивши, що грошові кошти ДП «НЕК «Укренерго» на виплату винагороди за підсумками роботи за рік та одноразового заохочення до професійного свята - Дня енергетика виділені Держенергонагляду не були, спільних засідань адміністрації та профспілкового комітету цього відокремленого підрозділу з розгляду зазначених питань не відбулось, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове  задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , зобов`язавши ДП «НЕК «Укренерго» прийняти рішення про нарахування у розмірі відповідно до умов п. 5.24 Угоди та Положення про виплату винагороди за підсумками роботи за рік працівникам ДП «НЕК «Укренерго» ОСОБА_1 винагороди за підсумками роботи за 2017 рік та провести її виплату, а також зобов`язавши відповідача прийняти рішення про нарахування у розмірі відповідно до умов      п. 5.30 Угоди ОСОБА_1 одноразового заохочення до професійного свята - Дня енергетика та провести її виплату.
		Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
		У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч.1 ст.117 КЗпП України).
		Згідно з ч.3 ст.2 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що у структуру заробітної плати входять інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
		Системний аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (винагороди за підсумками роботи за рік, премії та заохочувальні виплати), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. У разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.
		Судом  першої інстанції встановлено, що остаточний розрахунок з позивачем не проведено у зв`язку з виникненням спору про наявність підстав до виплати винагороди за підсумками роботи за рік та одноразового заохочення до професійного свята, а тому середній заробіток, який підлягає стягненню, розраховується за період з 25 січня 2018 року по день прийняття судом рішення у даній справі, тобто, за 294 робочих дня.
		Середній заробіток працівника визначається відповідно до приписів ст.27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
		Згідно з п.5 розділу ІV вказаного Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна заробітна плата працівника, яка згідно з п.8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період. 
		Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді                        (абз.2 п.8 Порядку).
		Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз.3 п.8 Порядку).
		У відповідності до розрахункових листів за листопад-грудень 2017 року про заробітну плату ОСОБА_1 за вказаний період, середньоденна його заробітна плата, розрахована судом у відповідності до Порядку, складала 630 грн 99 коп.(а.с.146-146, т.1).
		За період з 25 січня 2018 року по 28 березня 2019 року кількість робочих днів згідно з щорічним розрахунком норм тривалості робочого часу становить 294 робочий день, тобто середній заробіток за цей час становить 185 511 грн 06 коп. (630,99 х 294).
		Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно враховано, що суд може зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст.116 КЗпП України, за таких умов: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, як належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.
		За змістом пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» у разі часткового задоволення позовних вимог працівника про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд визначає розмір такого відшкодування з урахуванням розміру спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
		Тобто застосування принципу співмірності при визначенні розміру відшкодування працівникові компенсації за невиплату належних працівнику сум при звільненні є правом суду.
		Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволення частково та, приймаючи до уваги розмір заробітної плати позивача, правову природу невиплачених відповідачем сум у розумінні ст.2 Закону України «Про заробітну плату» як заохочувальних виплат, а не основної чи додаткової заробітної плати, істотність цих сум порівняно з середнім заробітком позивача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про зменшення середнього заробітку за час затримки розрахунку до 50 000 грн., що підлягає стягненню з відповідача. 
		Таким чином, суд першої інстанції виконав вимоги ст.263 ЦПК України щодо законності та обгрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив та оцінив докази, правильно встановив обставини у справі та дійшов обґрунтованого висновку про   задоволення позову частково.  
		Доводи та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі не спростовуються вказаних вище висновків суду про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог  ОСОБА_1 , ці обставини були предметом дослідження у суді першої інстанції і висновки з цього приводу, зроблені судом, ґрунтуються на встановлених обставинах та досліджених у судовому засіданні доказах.
		Разом з тим, колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції частині розподілу судових витрат з таких підстав.    
		Предметом позову в даній справі є зобов`язання нарахувати та виплатити заохочення і винагороди, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
		Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
		Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року (справа № 910/4518/16), середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні ст. 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати. З огляду на викладене пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - в справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
		Таким чином за подання до суду позовної заяви в частині вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 повинен був сплатити судовий збір, розмір якого згідно з положеннями ст.4 Закону України «Про судовий збір», в редакції на час звернення до суду з указаним позовом та подання заяви про збільшення позовних вимог становив 864 грн 46 коп.
		У пункті 28 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» судам роз`яснено, що якщо факт недоплати судового збору з`ясовано судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд залежно від конкретних обставин справи може, зокрема, стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору.
		Тому з урахуванням обставин даної справи з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 864 грн 46 коп.
		Відповідно до ч.10 ст.141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
		Оскільки рішенням суду задоволено дві позовні вимоги ОСОБА_1 немайнового характеру (зобов`язання нарахувати та виплатити заохочення й винагороди), за які він звільнений від сплати судового збору, то належний до сплати розмір судового збору за подання цих вимог у розмірі 1 409 грн 60 коп. (704,80 +704,80) підлягає стягненню з                       ДП «НЕК «Укренерго» на користь держави.
		Враховуючи, що позовні вимоги  ОСОБА_1 майнового характеру (стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні) задоволені частково, то з урахуванням вказаних вище вимог законуз ДП «НЕК «Укренерго» на користь                 ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі пропорційно до розміру задоволених позовних вимог майнового характеру, що становить 500 грн 00 коп.
		Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд першої інстанції наведеного належним чином не врахував.
		З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, оскільки при його ухваленні в цій частині судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, що в силу ст.376 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду в цій частині з наведених вище підстав.
		Згідно з ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
		Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
		П О С Т А Н О В И В :
		Апеляційну скаргу державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго»задовольнити частково.
		Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 березня 2019 року в частині розподілу судових витрат змінити.
		Стягнути з  ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 864 грн 46 коп.
		Стягнути з державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 500 грн 00 коп.
		Стягнути з державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на користь держави судовий збір у розмірі 1 409 грн 60 коп.
		В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.
		 
		Головуючий
		 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...