Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/13736/16-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них; громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Надіслано для оприлюднення: 08.08.2019. Зареєстровано: 09.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 09.08.2019.
Дата набрання законної сили: 08.08.2019
Номер судового провадження: К/9901/42788/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		08 серпня 2019 року 
		Київ
		справа №127/13736/16-а
		адміністративне провадження №К/9901/42788/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
		суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,
		розглянувши в порядку письмового провадження  касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову  Вінницького апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Курка О.П., Білоуса О.В., Совгири Д.І.  від 14.02.2017 у справі №127/13736/16-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці   про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,
		 
		УСТАНОВИВ:
		В червні 2016 року позивач звернувся до суду з адміністративним  позовом, в якому просив визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці протиправними, зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу відповідно до статті 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як потерпілому внаслідок Чорнобильської катастрофи та виплачувати основну державну пенсію у розмірі не нижчому шести мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, застосувавши при цьому розмір мінімальної пенсії за віком, передбаченої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року та з 01.01.2016 року з урахуванням виплачених сум, поновивши позивачу пропущений з поважних причин процесуальний строк звернення до адміністративного суду для захисту своїх прав, свобод та інтересів з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року, а також стягнути з відповідача на користь позивача 20 000 грн моральної шкоди.
		Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 01 грудня 2016 року позов задоволено частково.
		Поновлено ОСОБА_1 пропущений з поважних причин процесуальний строк звернення до адміністративного суду для захисту своїх прав, свобод та інтересів з 01.01.2014 по 02.08.2014.
		Визнано протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці у перерахунку пенсії ОСОБА_1 у відповідності до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
		Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до статей 49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, інваліду ІІІ групи у розмірі державної пенсії не нижче шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з врахуванням статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 01.01.2014 по 02.08.2014 з урахуванням виплачених сум.
		Постановою Вінницького апеляційного  адміністративного суду від 14 лютого        2017 року постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 01 грудня       2016 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.
		У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної     інстанції  норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.  Вказує на протиправне зменшення відповідачами пенсії та її виплати в розмірі, меншому, ніж 6 мінімальних пенсії та 50% розміру мінімальної пенсії, як передбачено Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження.
		В запереченнях на касаційну скаргу відповідач  просить постанову апеляційного суду залишити без змін, а скаргу без задоволення.
		Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга  підлягає частковому  задоволенню   з таких підстав.
		Судами встановлено, що позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 та вкладкою до посвідчення № НОМЕР_2 , виданих Вінницькою обласною державною адміністрацією 17.06.1997 та 23.07.2009 відповідно. Внаслідок захворювань, пов`язаних з наслідками Чорнобильської катастрофи, Вінницькою обласною МСЕК позивачу встановлено 3 групу інвалідності, що підтверджується медичною довідкою серії АВ №001843 від 24.12.2007 року. Позивач перебуває на пенсійному обліку в УПФ України у м. Вінниці, де згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу нараховується та виплачується основна та додаткова пенсії.
		Не погоджуючись з розмірами отримуваної пенсії згідно зі ст. 50, 54 Закону № 796, позивач звернувся до УПФУ в м. Вінниці.
		Листом від 14.03.2016 № 39/Ш-2 відповідач повідомив, що пенсія позивачу виплачується у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210.
		Не погоджуючись з отриманою відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
		Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що викладені в позовній заяві доводи позивача в частині поновлення та виплати пенсії з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню, а строк звернення до суду з позовом за захистом прав, свобод та інтересів підлягає поновленню. В період з 01.01.2014 по 02.08.2014  зобов`язав відповідача здійснити перерахунок пенсії у розмірах, зазначених позивачем. В  решті позовних вимог відмовлено.
		Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову та ухвалюючи нову про відмову в задоволенні позову, виходив з того, що відсутні підстави  для поновлення строку на звернення до суду. 
		Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає наступне.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 99 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення до суду) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого КАС України або іншими законами.
		Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		Відповідно до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
		Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи (ч. 2 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на момент розгляду клопотання відповідача).
		За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
		Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
		Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
		Позивачем  вказано, що про порушення своїх прав дізнався з листа УПФУ в м. Вінниці  від 14.03.2016 № 39/Ш-2,  в якому  відповідачем відмовлено проводити перерахунок пенсії на підставі статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірах, в яких зазначає позивач.
		Проте, враховуючи, що пенсія є щомісячним платежем, а її отримання, на думку позивача, в меншому розмірі, ніж передбачено законом відбувається щомісячно, про  порушення своїх прав позивач мав дізнатися, отримуючи таку виплату за відповідний місяць. Позивач, звернувшись 30.06.2016 до суду з позовними вимогами за період з січня 2014 року, пропустив строк звернення до суду, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку.  
		Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що  позивачем пропущено строк звернення до суду без поважних на те причин, проте наслідком цього пропуску є залишення позовної заяви без розгляду, а не відмова в задоволенні позову.
		За вказаних обставин, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для залишення позовних вимог з 01 січня 2011 року по 30 грудня 2015 року.
		Стосовно решти періоду, суд зазначає наступне.  
		Законом України № 76 VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 року внесено зміни, зокрема, і до статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796- XII.                 Вказаний закон набрав чинності з 01.01.2015.
		Згідно зі ст. 50 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до ст. 54 Закону № 796-ХІІ пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.    В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 затверджений Порядок обчислення пенсій особам,   які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
		Згідно п. 11 вказаного Порядку мінімальний розмір пенсії для осіб з інвалідністю ІІІ групи, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою - 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
		Пунктом 13 цього ж Порядку в редакції, що діяла у спірний період, встановлено, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до Закону  України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали                 внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплачується у таких розмірах: для осіб з інвалідністю ІІІ групи, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою  - 170,82 гривні.
		Отже, виплата державної пенсії по інвалідності, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, проводилась у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
		Згідно з пунктом 3 ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує, зокрема, проведення політики у сфері соціального захисту. Згідно з бюджетними призначеннями Кабінет Міністрів України встановлює розмір окремих видів компенсацій і допомог.
		Рішеннями Конституційного Суду України від 26.12.2011 року № 20-рп/2011 та від 25.01.2012 № 3-рп/2012 підтверджена конституційність повноважень Кабінету Міністрів України щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі, регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави.
		Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Отже, колегія суддів зазначає. що у спірний період (з 31.12.2015) відсутні правові підстави для перерахунку та виплати позивачеві державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та 50 %       мінімальної пенсії за віком відповідно, а тому позов задоволенню не підлягає.
		Також  щодо  посилань позивача на те, що зміни в редакції Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», які набули чинності з 01.01.2015 року, звужують права громадян та суперечать Конституції України, колегія суддів зазначає, що вказані зміни не визнані Конституційним Судом України неконституційними, а тому підлягають застосуванню.
		Також суд зазначає, що Європейський суд з прав людини в рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014 зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
		Відповідно до ч. 1 ст. 351 КАС України  підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Керуючись ст.ст. 122, 123, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу   ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 лютого              2017 року скасувати.
		Позовну заяву в частині  позовних вимог до  Управління  Пенсійного фонду України  в м. Вінниці за період з 01 січня 2014 року по 30 грудня 2015 року залишити без розгляду.
		В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці відмовити.
		Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                             А. Ю. Бучик
		 
		 
		Судді:                                                                                     А. І. Рибачук
		 
		 
		                                                                                            Л. В. Тацій

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...