Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 822/3313/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; гарантування вкладів фізичних осіб.
Надіслано судом: 08.08.2019. Зареєстровано: 09.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 09.08.2019.
Дата набрання законної сили: 08.08.2019
Номер судового провадження: К/9901/46485/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		08 серпня 2019 року 
		Київ
		справа №822/3313/17
		адміністративне провадження №К/9901/46485/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Желєзного І.В., суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" та Фонду гарантування вкладників фізичних осіб 
		про визнання протиправним та скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, 
		за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" 
		на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду у складі судді Ковальчук О.К. від 15 грудня 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Білої Л.М., Граб Л.С., Гонтарука В.М.,
		ВСТАНОВИВ:
		У листопаді 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" (далі також - відповідач 1, Уповноважена особа Фонду), Фонду гарантування вкладників фізичних осіб (далі також - відповідач 2, ФГВФО), у якому просив: 
		- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду щодо не включення даних про рахунок позивача до переліку рахунків вкладників Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" (далі також - ПАТ «Банк Михайлівський»), які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО, за договором банківського рахунку від 23.04.2015 року №980-050-000000174;
		- зобов`язати Уповноважену особу Фонду включити дані про поточні рахунки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок ФГВФО;
		- зобов`язати ФГВФО, після отримання від Уповноваженої особи Фонду інформації про включення даних про рахунки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок ФГВФО, включити вказані рахунки до загального реєстру рахунків, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок ФГВФО;
		- визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочинів в частині визнання нікчемними переказів коштів, здійснених ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" (далі також - ТОВ «ІРЦ» на користь позивача на поточні рахунки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 .
		В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що отриманий ним лист «Повідомлення про нікчемність правочину» від 22 вересня 2016 року №3Г1(К)/5455/1 є протиправним, оскільки став підставою для невнесення позивача до переліку рахунків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО у розмірі, гарантованих державою. При цьому вважає, що будь-яких підстав, визначених частиною третьою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", або інших підстав, визначених законодавством України, для визнання спірних транзакцій нікчемними немає.
		Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2017 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано пункт 1 наказу Уповноваженої особи Фонду №42/2 від 01 червня 2016 року "Про затвердження висновків комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів), на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними" в частині визнання нікчемними операцій (трансакцій) по перерахуванню 19 травня 2016 року ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" на рахунки позивача в ПАТ "Банк Михайлівський" № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 кошти в загальній сумі 46 372,76 грн; визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду, що полягає у невключені даних про рахунки позивача до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок ФГВФО по договору від 23 квітня 2015 року №980-050-000000174 в сумі 46372,76 грн; зобов`язано Уповноважену особу Фонду включити дані про рахунки позивача до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок ФГВФО        по договору №980-050-000000174 від 23 квітня 2015 року в сумі 46 372,76 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду залишено без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2017 року у справі № 822/3313/17 - без змін.
		Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що договір банківського вкладу, укладений позивачем, не має ознак нікчемного правочину неплатоспроможного банку з підстав, перелічених у частині третій статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", адже він не містить в собі жодних умов, які б передбачали платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
		Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Уповноважена особа Фонду звернулася із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
		Касаційну скаргу подано 28 березня 2018 року.
		Ухвалою Верховного Суду від 02 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі №808/3313/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.
		Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 червня 2019 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Желєзного І.В., суддів Берназюка Я.О. та Саприкіну І.В. 
		Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 серпня 2019 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Желєзного І.В., суддів Берназюка Я.О. та Коваленко Н.В.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23 квітня 2015 року позивач та ПАТ "Банк Михайлівський" уклали договір банківського рахунку                                                              №980-050-000000174        "Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)". Пунктом 1 вказаного договору ПАТ "Банк Михайлівський" відкрив на ім`я позивача поточний рахунок № НОМЕР_1 .
		21 квітня 2016 року позивач та Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-розрахунковий центр" (далі також - ТОВ "ІРЦ") уклали договір №980-050-000225408 "Суперкапітал". За умовами цього договору позивачем передано ТОВ "ІРЦ" у власність грошові кошти в сумі 45 500,00 грн на строк не більше 91 дня з виплатою 32,3% річних. Перерахування коштів ТОВ "ІРЦ" підтверджується платіжним дорученням від 21 квітня 2016 року №5178221 на суму 45 500,00 грн.
		19 травня 2016 року ТОВ "ІРЦ" повернуло кошти в сумі 45 500,00 грн на поточний рахунок позивача № НОМЕР_1 з призначення платежу "повернення коштів згідно з договором від 21 квітня 2016 року № 980-050-000225408" та кошти в сумі 872,76 грн на поточний рахунок позивача № НОМЕР_2 з призначення платежу "оплата процентів по договору від 21 квітня 2016 року №980-050-000225408".
		На підставі рішення Національного банку України від 23 травня 2016 року № 14/БТ "Про віднесення ПАТ Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних" виконавча дирекція Фонду гарантування прийняла рішення від 23 травня 2016 року № 812 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" та рішення        від 13 червня 2016 року № 991 "Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський".
		Згідно з вказаними рішенням розпочата процедура виведення ПАТ "Банк Михайлівський" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком з 23 травня 2016 року до 22 липня 2016 року включно.
		Рішенням № 124-рш від 12 липня 2016 року Правління Національного банку України оголосило про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський".
		Рішенням Правління НБУ від 12 липня 2016 року № 124-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12 липня 2016 року № 1213 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно з яким розпочато процедуру ліквідації з 13 липня 2016 року до 12 липня 2018 року включно.
		13 червня 2017 року позивач із заявою звернувся до Уповноваженої особи Фонду про включення інформації щодо нього до переліку рахунків вкладників (осіб), які мають право на відшкодування коштів по вкладах за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та стосовно проведення виплати коштів в розмірі 45 500,00 грн.
		Листом від 20 червня 2017 року № ЗГ/21122 Уповноваженою особою Фонду повідомлено позивача про відсутність правовових підстав для включення інформації про нього до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, оскільки договір укладений з ТОВ        "ІРЦ" без участі ПАТ "Банк Михайлівський" як повіреного.
		04 липня 2017 року Уповноваженою особою Фонду надіслано на адресу позивача лист від 22 вересня 2016 року №ЗГ1(К)/5455/1, яким його повідомлено про нікчемність правочинів, оскільки переказ коштів (транзакція), здійснених 19 травня 2016 року ТОВ "ІРЦ" в сумі 872,76 грн з призначенням платежу "Оплата процентів по договору від 21 квітня 2016 року №980-050-000225408" та в сумі 45 500,00 грн з призначенням платежу "Повернення коштів згідно з договором від 21 квітня 2016 року №980-050-000225408" на рахунок № НОМЕР_1 , що належать позивачу, є нікчемним на підставі статей 215, 216 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України) та статті 37, пунктів 7-9 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
		Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
		У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що спірні транзакції були здійснені під час дії обмежень, запроваджених постановою Правління Національного банку України від     22 грудня 2015 року № 917/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку" із внесеними постановою від 27 квітня 2016 року №295/БТ змінами. Таким чином, операції на банківському рахунку позивача, які мали місце 19 травня 2016 року, мають ознаки нікчемності, про що позивача повідомлено належним чином.
		Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, враховуючи межі касаційного перегляду, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), виходить з такого.
		Частиною першою статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
		Вкладником, згідно з пунктом 4 частини першої статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
		Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000,00 грн. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
		Стосовно порядку визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, то відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
		Нарахування відсотків за вкладами припиняється у день початку процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).
		Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує:
		1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;
		2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 цього Закону;
		3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов`язання перед цим банком, що не виконане;
		4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду;
		5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.
		Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду.
		Фонд також оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті "Урядовий кур`єр" або "Голос України".
		Інформація про вкладника в переліку рахунків вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
		Гарантії Фонду є формою участі держави у системі гарантування вкладів фізичних осіб, передбаченої Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; для виконання Фондом відповідних зобов`язань можуть залучатися бюджетні кошти; рішення та дії Фонду чи Уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодування сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб`єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження по виведенню з ринку неплатоспроможних банків (статті 2, 25).
		Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава через відповідні фінансові та організаційні механізми бере активну участь та створює належні умови для функціонування відповідно до цього Закону системи гарантування вкладів фізичних осіб шляхом забезпечення фізичній особі, яка на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, мала у такому банку вклад (від 10 грн), відшкодування суми коштів, зокрема, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000,00 грн.
		Отже, Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" пов`язує можливість реалізації права на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами з настанням таких обставин:
		1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії;
		2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати;
		3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн;
		4) включення Уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку рахунків вкладників, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування;
		5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстру відшкодувань вкладникам, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, відповідно до складеного Уповноваженою особою Фонду переліку рахунків.
		Як зазначалось, позивачем у ПАТ "Банк Михайлівський" були відкриті банківські рахунки, на який ТОВ "ІРЦ" 19 травня 2016 року перерахувало 46 372,76 грн.
		Разом з тим, Уповноваженою особою Фонду позивача не було включено до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО.
		Відповідно до частини першої статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
		Процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, відповідно до пункту 16 частини першої статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", є тимчасовою адміністрацією.
		Відповідно до частини другої статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України".
		Частинами третьою, п`ятою цієї статті також передбачено, що виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.
		Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
		Відповідно до частини першої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
		За частиною третьою цієї ж статті правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.
		Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначає порядок складання уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, а також підстави та умови, за наявності яких відшкодування суми коштів за банківським вкладом фізичним особам за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не здійснюється.
		Так, згідно з положеннями статей 37, 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів шляхом здійснення перевірки вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 цього Закону.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, на дату прийняття Правлінням НБУ постанови 23 травня 2016 року №14/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних", 19 травня 2016 року на рахунки позивача     в ПАТ "Банк Михайлівський" зараховано кошти на загальну суму 46 372,76 грн. Таким чином, станом на 19 травня 2016 року у позивача на рахунках знаходились грошові кошти у сумі 46 372,76 грн. Відповідач вказує про відсутність підстав для включення позивача до переліку рахунків, оскільки кошти, зараховані на його рахунок, надійшли на підставі нікчмних правочинів зі списання коштів з рахунків ТОВ «ІРЦ» відкритих у ПАТ «Банк Михайлівський». 
		Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з підстав укладення банком правочинів (у тому числі договорів), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (пункт 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
		Зі змісту даної норми вбачається, що пункт 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не може бути застосованим до договорів, укладених між позивачем та ПАТ "Банк Михайлівський", між позивачем та ТОВ "ІРЦ", а також до транзакцій щодо переведення коштів від ТОВ "ІРЦ" на рахунок позивача, оскільки на підставі цих правочинів у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови цих правочинів не передбачають обов`язків банку перерахувати кошти або передати майно позивачці.
		Відтак, метою пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є недопущення зменшення активів банку або якості (ліквідності) таких активів на шкоду інших кредиторів, а також захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
		Такий висновок узгоджується з правовою позицією щодо застосування пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 910/14681/17, від 30 травня 2018 року у справі № 910/23036/16, від                      23 жовтня 2018 року у справі № 818/6992/15.
		Відповідно до пункту 8 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочин є нікчемним, якщо банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
		Статтею 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено перелік пов`язаних з банком осіб. Зокрема, до таких відносяться:
		1) контролери банку;
		2) особи, які мають істотну участь у банку, та особи, через яких ці особи здійснюють опосередковане володіння істотною участю у банку;
		3) керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку;
		4) споріднені та афілійовані особи банку, у тому числі учасники банківської групи;
		5) особи, які мають істотну участь у споріднених та афілійованих особах банку;
		6) керівники юридичних осіб та керівники банків, які є спорідненими та афілійованими особами банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів цих осіб;
		7) асоційовані особи фізичних осіб, зазначених у пунктах 1-6 цієї частини;
		8) юридичні особи, в яких фізичні особи, зазначені в цій частині, є керівниками або власниками істотної участі;
		9) будь-яка особа, через яку проводиться операція в інтересах осіб, зазначених у цій частині, та на яку здійснюють вплив під час проведення такої операції особи, зазначені в цій частині, через трудові, цивільні та інші відносини.
		Згідно з положеннями частини другої статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк зобов`язаний подавати Національному банку України інформацію про пов`язаних із банком осіб у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України.
		Разом з тим, судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що Уповноваженою особою Фонду у повідомленні про нікчемність правочину не уточнено, до якої категорії пов`язаних з банком осіб відноситься позивач, так само як не доведено, що інформація про позивача як пов`язану з банком особу була направлена Національному банку України у силу вимог статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
		Крім того, підставою нікчемності правочину є здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства (пункт 9 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
		З аналізу пункту 9 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вбачається, що нікчемність договорів (правочинів) банку за цим пунктом пов`язана з такими умовами:
		1) здійснення операції у період віднесення банку до категорії проблемних;
		2) укладення (переоформлення) договору призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку;
		3) банківську операцію (укладення або переоформлення договору) здійснено з порушенням норм законодавства. Остання умова є обов`язковою для визнання договору (правочину) банківського вкладу (рахунку) або транзакцій, здійснених на підставі такого договору, нікчемними за пунктом 9 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що транзакції, щодо яких Уповноваженою особою Фонду застосовано наслідки нікчемності, здійснено у період віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії проблемних. Разом з тим, відповідачем не доведено, що такі транзакції здійснені з порушенням норм законодавства.
		Аналогічна правова позиція щодо застосування пунктів 7-9 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" до правовідносин щодо виникнення наслідків нікчемності договорів банківського вкладу (рахунку), укладених з ПАТ "Банк Михайлівський", викладена у постанові Верховного Суду від       31 жовтня 2018 року у справі №822/1083/17.
		Суд зазначає, що на позивача у цій справі поширюється конституційний принцип "для особи приватного права дозволено все, що не заборонено законом", який закріплений в частині першій статті 19 Конституції України та сформульований наступним чином: правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
		Тоді, як застосовуючи частину третю статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд або його уповноважена особа зобов`язані дотримуватися положень частини другої статті 19 Конституції України відповідно до якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Забезпечуючи виконання статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відповідач, фактично, позбавлений дискреційних повноважень, під якими слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційним є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
		Крім того, колегія суддів враховує, що відповідач не довів належними та допустимими доказами того, що у момент укладення договору банківського вкладу та здійснення транзакції ПАТ "Банк Михайлівський" щодо зарахування суми коштів на банківський рахунок, позивач отримав перевагу стосовно інших вкладників банку та не обґрунтував, у чому така перевага полягала, а також не зазначив, які норми законодавства були порушені при здійсненні транзакцій щодо перерахування коштів на рахунок позивача або під час укладення договорів банківського рахунку з ПАТ "Банк Михайлівський". При виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не на підставі рішення уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб") незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і прийняте відповідне рішення. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. При цьому, перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані Уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15. Верховним Судом також постановами від 10 травня 2018 році у справі № 826/20429/14, від 21 червня 2018 року у справі №802/4016 та від 21 червня 2018 року у справі № 821/3601/15-а відмовлено у задоволенні заяви уповноваженої особи ФГВФО про перегляд рішень суду касаційної інстанції 2016 та 2017 року, якими було задоволено позови фізичних осіб у відносинах, що є аналогічними до відносин у справі № 822/3313/17.
		Колегія судів також враховує, що право громадянина на власність як важлива складова правової держави і демократичного суспільства закріплено в Конституції України, у якій установлено основні положення щодо власності (статті 13, 41, 142 та 143 Конституції України), закріплено рівність усіх суб`єктів права власності (статті 1 та 13 Конституції України), гарантії права власності та обов`язки власників (статті 13 і 41 Конституції України). Крім того, стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.
		Поширення на грошові кошти, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника), режиму права власності підтверджується положеннями статей 1058, 1066 ЦК України та статей 8, 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", відповідно до яких, зокрема, власник рахунку має право у будь-який час розпоряджатися коштами, які перебувають на такому рахунку на умовах та у порядку, встановленому Законом та договором.
		Дотримання прав вкладників банків передусім проявляється в законодавчих гарантіях повернення всієї суми вкладу та процентів на неї або доходів у іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором банківського вкладу (частина перша статті 1058 ЦК України). У разі визнання банку неплатоспроможним гарантією забезпечення прав вкладників є поетапне відшкодування в порядку, передбаченому законом, суми за вкладом: Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку; у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, в порядку загальних правил відшкодування за процедурами ліквідації.
		Відповідно до позиції Конституційного Суду України, сформованої в Рішенні від                22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, до обмеження прав належить звуження їх змісту й обсягу, проте сутність змісту основного права не може бути порушена. Крім того, у Рішенні від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що обмеження стосовно реалізації конституційних прав не можуть бути свавільними та несправедливими, мають установлюватися виключно Конституцією й законами, переслідувати легітимну мету, бути зумовленими суспільною необхідністю її досягнення, пропорційними й обґрунтованими.
		Враховуючи вищенаведене, зміст статті 41 Конституції України поширюється на право вкладника - фізичної особи вимагати отримання відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду.
		Колегія суддів виходить також з того, що виплативши вкладнику кошти, Фонд на таку ж суму стає кредитором банку третьої черги (пункт 3 частини першої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Відтак, загальний обсяг зобов`язань банку не змінився.
		Колегія суддів також враховує, що у спірних правовідносинах банк виступав повіреним щодо залучення коштів фізичних осіб на користь третьої особи (небанківської фінансової установи - ТОВ "ІРЦ").
		15 листопада 2016 року прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг", яким, зокрема, статтю 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" доповнено частиною п`ятою такого змісту: "У разі виконання банком функцій повіреного, агента, іншого представника або посередника із залучення коштів фізичних осіб на користь третіх осіб (включаючи небанківські фінансові установи) банк зобов`язаний попередньо ознайомити у письмовій формі фізичних осіб про те, що такі кошти не є банківським вкладом фізичної особи, на який поширюються гарантії, встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
		Крім того, Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" розділ X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" доповнено пунктом 15 такого змісту:
		"До вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника".
		Таким чином, законом чітко встановлено, що на залучені від фізичної особи до небанківської фінансової установи кошти через банк, що виступив повіреним (агентом, іншим посередником) за відповідним договором, поширюються гарантії, визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема, за наявності таких умов:
		1) вкладника не поінформовано під розпис, що на такі кошти не поширюються відповідні гарантії;
		2) на дату набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" банк віднесено до категорії неплатоспроможних.
		Даний висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, що міститься у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 761/12676/17.
		У зв`язку з тим, що судами не встановлено повідомлення позивача банком про те, що на кошти, які надійшли на його рахунок від третьої особи, не поширюються гарантії, визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а також станом на 19 листопада 2016 року (дата набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг") ПАТ "Банк Михайлівський" віднесено до категорії неплатоспроможних, з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи відсутні підстави вважати, що позивач не набув статусу вкладника ПАТ "Банк Михайлівський" та на кошти, розміщені на рахунку позивача, не поширюються гарантії, визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
		На цій підставі колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не доведено наявності правових підстав вважати правочини щодо переказу коштів, здійснених ТОВ "ІРЦ" 19 травня 2016 року на банківські рахунки позивача нікчемним, як і не доведено наявність інших правових підстав, визначених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", для невключення позивача до переліку рахунків вкладників, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО, тобто Уповноважена особа Фонду як суб`єкт владних повноважень та сторона у справі, всупереч вимогам частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не довела правомірності своїх дій (рішень) у спірних правовідносинах з позивачем. 
		Таким чином, Уповноваженою особою Фонду неправомірно не було включено позивача до переліку рахунків вкладників, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів з посиланням на те, що правочин є нікчемним, як такий, що порушує публічний порядок. 
		Отже, позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і невключення позивача в перелік рахунків вкладників, згідно яким вона має право на відшкодування коштів за вкладами, дає підстави для зобов`язання Уповноваженої особи Фонду подати до Фонду зміни та/або доповнення до переліку рахунків щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом, що передбачено пунктом 5 розділу II Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року № 14.
		Разом з тим, суд касаційної інстанції не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для визнання протиправним і скасування пункту 1 наказу Уповноваженої особи Фонду №42/2 від 01 червня 2016 року "Про затвердження висновків комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів), на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними" в частині визнання нікчемними операцій (трансакцій) по перерахуванню 19 травня 2016 року на рахунки позивача коштів в загальній сумі 46 372,76 грн.
		Згідно із частинами 1, 2, 10 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд (Уповноважена особа Фонду) зобов`язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною 3 цієї статті.
		За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його Уповноважена особа Фонду чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.
		Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу Уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частина 2 статті 215 Цивільного кодексу України та частина 3 статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи проведена передбачена частиною 2 статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів ПАТ "Банк Михайлівський" із затвердженням її результатів відповідною комісією. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ Уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом, який прийнято уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.
		Така позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах                            № 910/12294/16 від 11 квітня 2018 року, № 910/24198/16 від 16 травня 2018 року та №819/353/16 від 4 липня 2018 року та Верховного суду у постанові від 26 березня 2019 року у справі № 826/11564/15.
		Оскільки наказ про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який приймається особою, що здійснює повноваження органу управління банку, він не створює жодних обов`язків для третіх осіб (у тому числі й вкладників банку), тому не може порушувати будь-які права таких осіб унаслідок прийняття цього наказу.
		Із зазначеного можна зробити висновок, що права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.
		Отже, встановлена правова природа згаданого наказу унеможливлює здійснення судового розгляду вимог про визнання протиправним і скасування пункту 1 наказу Уповноваженої особи Фонду №42/2 від 01 червня 2016 року "Про затвердження висновків комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів), на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними" в частині визнання нікчемними операцій (трансакцій) по перерахуванню 19 травня 2016 року коштів в загальній сумі 46 372,76 грн, відтак не може бути розглянута у судовому порядку (в тому числі в адміністративних, цивільних, господарських судах), а тому провадження у цій частині адміністративної справи підлягає закриттю.
		Вказана правова позиція була викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/8351/16-а.
		З приводу позовних вимог позивача щодо зобов`язання ФГВФО, після отримання від Уповноваженої особи Фонду інформації про включення даних про рахунки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок ФГВФО, включити вказані рахунки до загального реєстру рахунків, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок ФГВФО, суд касаційної інстанції вважає їх передчасними, оскільки вчинення таких дій належить до повноважень Фонду, які можуть бути реалізовані ним лише після отримання зазначених вище відомостей від Уповноваженої особи про позивача як вкладника банку, та в даному випадку здійснені Фондом ще не були, а отже, адміністративний позов у цій частині позовних вимог задоволенню не підлягає.
		Згідно із статтею 354 КАС України       суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статей 238,    240    цього Кодексу.
		Керуючись статтями 345, 351, 354, 355, 356, 359 КАС України,  Верховний Суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" задовольнити частково.
		Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року скасувати в частині позовних вимог про визнання протиправним і скасування пункту 1 наказу Уповноваженої особи Фонду №42/2 від 01 червня 2016 року "Про затвердження висновків комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів), на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними" в частині визнання нікчемними операцій (трансакцій) по перерахуванню 19 травня 2016 року  коштів в загальній сумі 46 372,76 грн, а провадження у справі у цій частині закрити.
		В іншій частині постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від       15 грудня 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року залишити без змін.
		Постанова є остаточною  і  оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                                 І.В. Желєзний
		 
		Судді:                                                                                                                  О.Я. Берназюк
		 
		                                                                                                               Н.В. Коваленко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...