Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 133/1289/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права; Спори про право власності та інші речові права про приватну власність.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 09.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 09.08.2019.
Дата набрання законної сили: 07.08.2019
Номер судового провадження: 61-26749ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		07 серпня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 133/1289/16-ц
		провадження № 61-26749св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,              Коротенка Є. В.,  
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,  
		відповідачі:  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа -  Козятинська державна нотаріальна контора Вінницької області, про визнання права спільної сумісної власності подружжя та права власності на 1/2 частину квартири, 
		 
		за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 14 червня 2017 року у складі судді Сорока Д. В. та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області                      від 18 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Ковальчука О. В., Сопруна В. В., Марчук В. С.,
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, уточнивши який просила визнати квартиру АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісної власності її та її чоловіка ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також визнати за нею право власності на 1/2 частини цієї квартири.
		 
		Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що у період шлюбу з ОСОБА_5                       01 серпня 2008 року на підставі договору купівлі-продажу, оформленого на ім`я чоловіка, за її письмовою згодою, як дружини, вони придбали квартиру АДРЕСА_1 , а іншу квартиру АДРЕСА_2 , оформили на її ім`я.
		 
		16 січня 2014 року ОСОБА_5 склав заповіт, яким заповів свою 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 .
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, після його смерті відповідач, як спадкоємець за заповітом, а вона та двоє синів чоловіка від його першого шлюбу ( ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ), як спадкоємці за законом, звернулися із заявами про прийняття спадщини до Козятинської державної нотаріальної контори Вінницької області. Нотаріус роз`яснив ОСОБА_1 про її право на обов`язкову частку у спадщині, але остання відмовилася від неї на користь ОСОБА_2 , оскільки він завжди був до позивача та її чоловіка дуже добрим та уважним.
		 
		Державний нотаріус її повідомила про її право на обов`язкову частку у спадщині.
		 
		Посилаючись на статті 60, 61, 67 СК України, статті 368,369,372, 1219 ЦК України ОСОБА_1 просила позов задовольнити.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Козятинський міськрайонний суд Вінницької області рішенням від 14 червня 2017 року позов задовольнив. Визнав квартиру АДРЕСА_1 , об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5 та його дружини ОСОБА_1 .  Визнав за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини цієї квартири. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 645,50 грн судового збору. 
		Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що заява ОСОБА_1 про відмову від обов`язкової частки у спадщині після смерті її чоловіка                        ОСОБА_8 ,  із зазначенням у її тексті про те, що їй роз`яснено зміст  статті 60 СК України і вона не претендує  на отримання свідоцтва про право власності, не є доказом відмови позивача від своєї частки у праві спільної сумісної власності.
		Короткий зміст рішення апеляційного суду
		 
		Апеляційний суд Вінницької області ухвалою від 18 жовтня 2017 року  рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 14 червня 2017 року залишив без змін. 
		 
		Апеляційний суд мотивував ухвалу тим, що суд першої інстанції при розгляді справи не допустив неправильного застосування норм матеріального та порушень норм процесуального права.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та її узагальнені аргументи 
		У касаційній скарзі, поданій 03 листопада 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,  ОСОБА_2 просить скасувати рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області                      від 14 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області                             від 18 жовтня 2017 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 .
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
		 
		Вказує, що він з колишньою дружиною опікувалися родиною позивача, а тому її чоловік ОСОБА_5 на належну йому квартиру АДРЕСА_1 склав заповіт, яким вказану квартиру заповів в рівних частках йому та ОСОБА_9 .
		 
		Він, як спадкоємець за заповітом, у шестимісячний строк після смерті спадкодавця, а саме 3 квітня 2015 року, звернувся до Козятинської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Крім нього, з заявами про прийняття спадщини за законом звернулися також сини спадкодавця: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які претендували на вклад у Козятинському відділенні ПАТ «Райфайзен Банк Аваль». В подальшому, вони оформили грошовий вклад, який розділили між собою в рівних частках та отримали свідоцтва про право на спадщину за законом.
		 
		ОСОБА_1 , також 01 квітня 2015 року подала до Козятинської державної нотаріальної контори заяву, в якій вказала, що їй відомий зміст заповіту, посвідчений від імені її чоловіка, роз`яснено зміст статті 1241 ЦК України, згідно з якою вона як непрацездатна дружина, має право на обов`язкову частку у спадковому майні, і вона за своєю справжньою волею відмовляється від спадщини та одержання обов`язкової частки у спадщині. Крім того, в заяві зазначено, що ОСОБА_1 роз`яснено зміст статті 60 СК України і на отримання свідоцтва про право власності вона не претендує.
		 
		Позивач своєю заявою, поданою до Козятинської державної нотаріальної контори, відмовилася як від обов`язкової частки у спадковому майні, так і від спадщини взагалі. Свою заяву про відмову від спадщини вона у встановлений законом строк не відізвала.
		 
		Також зазначає, що на підставі письмової заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, за згодою другого з подружжя, що є живим, у свідоцтві про право власності може бути визначена і частка померлого у спільній власності. Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з них видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини.
		 
		З заявою про видачу свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя ОСОБА_1 до нотаріуса не зверталася, натомість у заяві про відмову від спадщини також вказала, що на отримання свідоцтва про право власності на частку в їх спільному майні вона не претендує.
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Козятинського міськрайонного суду Вінницької області.
		 
		Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року  № 2147-VIII   «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу  України,  Кодексу  адміністративного  судочинства  України та інших законодавчих актів»  касаційні скарги  (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		16 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
		 
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Зайцеву А. Ю .
		 
		Фактичні обставини справи 
		Суди встановили, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ,  19 жовтня 1982 року укладено шлюб.
		17 листопада 2008 року ОСОБА_5 на підставі укладеного з ОСОБА_11 договору купівлі-продажу, придбано квартиру АДРЕСА_1 . Реєстрацію права власності на квартиру здійснено за                     ОСОБА_5  
		16 січня 2014 року ОСОБА_5 складено заповіт, яким він вказану квартиру заповів ОСОБА_2 .  
		Рішенням 36 сесії 6 скликання Козятинської міської ради Вінницької області від 23 лютого 2014 року № 1039-VI АДРЕСА_1 перейменовано на АДРЕСА_1 .
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.
		03 квітня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Козятинської державної нотаріальної кантори із заявою про прийняття спадщини за заповітом, одночасно повідомивши, що дружина померлого ОСОБА_1 має право на обов`язкову частку у спадковому майні.
		Із заявами про прийняття спадщини за законом, у передбачений законом строк, звернулися сини померлого: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які претендували на успадкування іншого майна ОСОБА_5 
		01 квітня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до цієї ж нотаріальної контори із заявою, якою повідомила, що їй відомий зміст вказаного заповіту, роз`яснено положення статті 1241 ЦК України та зміст статті 60 СК України, і вона за своєю волею відмовляється від спадщини та одержання обов`язкової частки у ній. Своєю заявою ОСОБА_1 відмовилася як від обов`язкової частки у спадковому майні, так і від спадщини після смерті чоловіка взагалі. Заяву про відмову від спадщини вона в установлений законом строк не відізвала.
		Право власності позивача на 1/2 частку спірної квартири оспорює та не визнає відповідач, посилаючись на те, що він є єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_5 ,  квартира в цілому має перейти у його власність у порядку спадкування, так як позивач відмовилась у шестимісячний строк від отримання свідоцтва про право власності на 1/2 частку квартири. ОСОБА_2 не повертає ОСОБА_1 правовстановлюючі документи на спірну квартиру та не допускає її до цієї квартири.  
		 
		2. Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм  матеріального 
		права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
		 
		Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
		Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
		 
		Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
		 
		Частинами першою третьою статті 347 ЦК України визначено, що особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності. У разі відмови від права власності на майно, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру.
		 
		Відповідно до статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішень судами попередніх інстанцій) сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
		 
		Аналогічні положення містить стаття 81 ЦПК України.
		 
		Встановивши, що належні та допустимі докази відмови ОСОБА_1 від права власності на половину квартири АДРЕСА_1 як частки у спільній сумісній власності її та її чоловіка ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутні, а заява про відмову від обов`язкової частки у спадщині після смерті чоловіка із зазначенням про те, що вона не претендує на отримання свідоцтва про право власності, не є таким доказом, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшли правильних висновків.
		 
		Ураховуючи, що позивач відмовилась у поданій в нотаріальну контору заяві саме від обов`язкової частки у спадщині, відмови від права власності на частину майна набутого у шлюбі така заява не містить, а вказівка про не претендування на отримання свідоцтва про право власності не є такою відмовою та не позбавляє права на судовий захист, яке відповідачем не визнається, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, оскільки її доводи спростовуються встановленими судами обставинами та їх висновками, зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з ухваленими у справі судовими рішеннями.       
		 
		Встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, та не належить до компетенції касаційного суду.  
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій без змін. 
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 14 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 18 жовтня                 2017 року залишити без змін. 
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді                                                                                                А. Ю. Зайцев
		                                                                                                            
		                                                                                                            С. Ю. Бурлаков
		 
		Є. В. Коротенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...