Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 25/7 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 09.08.2019. Зареєстровано: 09.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 12.08.2019.
Дата набрання законної сили: 18.09.2019
Результат оскарження 18.09.2019 Східний апеляційний господарський суд: залишено іншу ухвалу місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ 
		61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua 
		У Х В А Л А 
		 
		05.08.2019 Справа № 25/7 
		Господарський суд Донецької області у складі судді Харакоза К.С., розглянувши матеріали за скаргою Приватного акціонерного товариства Концерн Стирол,
		на дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в особі Відділу примусового виконання рішень, 
		у справі № 25/7 за позовом Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України, м.Київ, 
		до відповідача Публічного акціонерного товариства Концерн Стирол, м.Горлівка, 
		про стягнення 732 998 147,45 грн.,
		 
		у засіданні брали участь:
		від скаржника (відповідача): Усенко В.Ж.,
		від боржника (позивача): Яковенко П.А.,
		від органу виконання судового рішення: не з`явився
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Рішенням господарського суду Донецької області від 22.04.2013р. у справі №25/7 (повний текст рішення складено та підписано 23.04.2013р.) позовні вимоги Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України до Публічного акціонерного товариства Концерн Стирол про стягнення 74.840.452,99 грн. основного боргу, пені у розмірі 20.590.376,71 грн., 3% річних  2.240.477,91 грн. та інфляційних втрат у розмірі 5.529.903,32 грн., задоволено частково. Зменшено розмір пені на 20 % - до 16.472.301,36 грн. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Концерн Стирол на користь Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України 74.840.452,99 грн. основного боргу, 16.472.301,36грн. пені, 25.500,00грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні іншої частини позову відмовлено. 
		30.04.2013р. винесено додаткове рішення, яким стягнуто з Публічного акціонерного товариства Концерн Стирол на користь Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України 3% річних у розмірі 2.240.477,91 грн. та інфляційні у розмірі 5.529.903,32 грн.
		Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.02.2015р. по справі №27/5 апеляційну скаргу залишено без задоволення; рішення господарського суду Донецької області від 22.04.2013р. у справі №25/7 скасовано в частині зменшення пені на 20% - до 16.472.301,36 грн.; прийнято у вказаній частині нове рішення, яким стягнуто з Публічного акціонерного товариства Концерн Стирол на користь Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України 20.590.376,71 грн. пені; в іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 22.04.2013р. у справі №25/7 залишено без змін.
		Господарським судом Запорізької області 26.02.2015р. видано наказ на примусове виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 03.02.2015р.
		Ухвалою господарського суду Донецької області від 07.10.2015р. затверджено мирову угоду від 16.09.2015р., укладену між Публічним акціонерним товариством Концерн Стирол та Дочірньою компанією Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України.
		Ухвалою господарського суду Донецької області від 22.10.2015р. наказ господарського суду Запорізької області від 26.02.2015р. по справі №25/7 визнано таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства Концерн Стирол на користь Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України основного боргу - 74840452,99 грн., 25500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
		 
		24.07.2019р. на адресу суду надійшла скарга Приватного акціонерного товариства Концерн Стирол №1056/07-19 від 18.07.2019 на дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в особі Відділу примусового виконання рішень, в якій скаржник просить суд: 
		1) Прийняти до розгляду скаргу ПрАТ Концерн Стирол на дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в особі Відділу примусового виконання рішень, що виявились у прийнятті головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України постанови ВП №58667587 від 19.03.2019 про відкриття виконавчого провадження, за Ухвалою Господарського суду Донецької області від 07.10.2015 про затвердження Мирової угоди у справі № 25/7, 
		2) Визнати неправомірними дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в особі Відділу примусового виконання рішень, що виявились у прийнятті головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України постанови ВП №58667587 від 19.03.2019 про відкриття виконавчого провадження, за Ухвалою Господарського суду Донецької області від 07.10.2015 про затвердження Мирової угоди у справі № 25/7,
		3) Визнати незаконною постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ВП № 58667587 від 19.03.2019 про відкриття виконавчого провадження за ухвалою Господарського суду Донецької області від 07.10.2015 про затвердження Мирової угоди у справі № 25/7.
		В обґрунтування скарги заявник зазначає на те, що відповідно до п. 4 укладеної Мирової угоди від 16.09.2015р., затвердженої ухвалою господарського суду Донецької області від 07.10.2015р., Боржник зобов`язується сплатити на користь Стягувана 74 840 452,99 гривень суму основного боргу, 25500,00 гривень державного мита (судового збору) та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу рівними частинами щомісячно впродовж 23 місяців по 3 119 424,54 грн., а в двадцять четвертому місяці 3 119 424,57 грн., починаючи з місяця, що слідує за місяцем закінчення антитерористичної операції, що проводиться у зв`язку з подіями в окремих районах Донецької та Луганської областей. На думку скаржника, оскільки відповідного Указу Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України станом на теперішній видано не було, то правова підстава для пред`явлення ухвали суду від 07.10.2015р. до виконання не настала. Проте, 19.03.2019 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 58667587) на виконання ухвали господарського суду Донецької області від 07.10.2015 про затвердження Мирової угоди у справі № 25/7.
		Ухвалою господарського суду від 25.07.2019р. розгляд скарги призначено на 05.08.2019 року.
		У відзиві на скаргу ДК Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України, м.Київ, вказує, що після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №58667587 від 19.03.2019, того ж дня було винесено постанову про приєднання цього виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження №54235148. При цьому, про винесення постанови від 19.03.2019 року скаржнику стало відомо 19.03.2019 при ознайомленні з матеріалами зведеного виконавчого провадження, а тому, відповідно до ст.341 ГПК України скаржником пропущений 10 денний строк оскарження даної постанови. До відзиву додана копія постанови Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в особі Відділу примусового виконання рішень від 19.03.2019 про приєднання ВП №58667587 до зведеного ВП №54235148.
		Також, позивач (стягувач) зазначає, що продовження військових дій на тимчасово окупованих територіях Донецькій та Луганській областей не є підставою для невиконання заявником (боржником) ухвали суду від 07.10.2015. 
		Позивач (стягувач) не погоджується із твердженням скаржника (відповідача, боржника) щодо незавершення на теперішній час антитерористичної операції, оскільки Указом Президента України від 30.04.2018 №116/2018 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30.04.2018 «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях» уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30.04.2018 «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях», яким передбачено завершення антитерористичної операції. Про завершення антитерористичної операції також свідчить ч.2 ст.13 Закон України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18.01.2018 №2268-УІІІ, згідно з яким Верховна Рада України відповідно до пункту 9 частини першої статті 85 Конституції України схвалює рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, що приймається відповідно до пункту 19 частини першої статті 106 Конституції України, для відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях і забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях.
		За поясненнями позивача, на теперішній час триває операція об`єднаних сил, яка не є тотожною з антитерористичною операцією, яка завершена з 30.04.2018. 
		 
		В судове засідання 05.08.2019 року з`явилися представники позивача та відповідача. 
		Представник органу виконання судового рішення у судове засідання 05.08.2019р. не з`явився, про дату, час та місце розгляду заяви був повідомлений належним чином.
		Згідно з ч.2 ст.342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
		 
		Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що скарга Приватного акціонерного товариства Концерн Стирол підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
		Відповідно ст.129 Конституції України обов`язковість рішення суду визначено однією із основних засад судочинства.
		За приписом ст.326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
		Статтею 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. 
		Відносини, що виникають у зв?язку з обов?язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини регулює Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини.
		Статтею 17 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.06.2004р. у справі Півень проти України вказав, що право на судовий розгляд, гарантоване ст.6 Конвенції, також захищає виконання остаточних та обов?язкових судових рішень, які, у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (п.35 рішення).
		Таким чином, рішення у справі є обов`язковим до виконання та має бути виконано.
		Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		За змістом ч.ч. 1,2 ст.2 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України Про державну виконавчу службу.
		З наданих заявником документів вбачається, що головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 19.03.19 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №58667587 про примусове виконання ухвали господарського суду Донецької області від 07.10.15 про затвердження Мирової угоди у справі № 25/7.
		Як вбачається із тексту мирової угоди від 16.09.2015р., затвердженої ухвалою господарського суду Донецької області від 07.10.2015р., боржник повинен розпочати сплату грошових коштів стягувачу починаючи з місяця, що слідує за місяцем закінчення антитерористичної операція, що проводиться у зв`язку з подіями в окремих районах Донецької та Луганської областей. При цьому місяцем, в якому завершиться антитерористична операція, вважаться місяць, в якому завершиться антитерористична операція, вважається місяць, в якому набере чинності нормативно правовий акт про завершення антитерористичної операції.
		Обставини, наведені боржником та стягувачем у скарзі та відзиві, свідчать про те, що підставою відкриття виконавчого провадження стало завершення антитерористичної операції, що проводилася у зв`язку з подіями в окремих районах Донецької та Луганської областей, тобто завершення відстрочки.
		При цьому, стягувач зазначив, що антитерористичну операцію завершено 30.04.2018 відповідно до Указу Президента України від 30.04.2018 № 116 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях».
		Частиною 1 статті 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року № 1669-VІІ встановлено, що період проведення антитерористичної операції час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
		Указом Президента України від 30.04.2018 № 116 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях» визначено наступне:
		«Відповідно до статті 107 Конституції України постановляю:
		1. Увести в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях» (додається, для службового користування).
		2. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.».
		Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях» у вільному доступі та матеріалах справи відсутнє, тому, суд позбавлений можливості ознайомитись з текстом цього акту.
		В преамбулі Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначено, що цей Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
		Пунктом 1 статті 11 вказаного Закону встановлено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.
		Разом з тим, на офіційному сайті Верховної Ради України «Законодавство України» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1669-18) вказано, що на дату розгляду скарги 31.05.2019 вказаний Закон є чинним. Крім того, до нього Законом № 2473-VIII від 21.06.2018, який введенно в дію 07.02.2019, вносились зміни. 
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» (в редакції Закону №1313-VII від 05.06.2014), антитерористична операція комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності.
		Згідно з пп. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу, якщо відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася.
		З урахуванням викладеного, суд приймає до уваги те, що в Указі Президента України від 30.04.2018 № 116 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях» відсутні посилання на завершення антитерористичної операції. Наразі, відсутнє офіційне або інше оприлюднення нормативного акту про завершення антитерористичної операції. 
		Крім того, станом на дату розгляду справи, загально відомим є факт відсутності контрою української влади над окремими районами Донецької та Луганської областей, не забезпечення безпеки населення, знешкодження незаконних воєнізованих формувань, тощо.
		Суд виходить з того, що, укладаючи мирову угоду від 16.09.2015р., затверджену ухвалою господарського суду Донецької області від 07.10.2015р., сторони керувались саме фактичними обставинами, а не формальним найменуванням військової операції - «антитерористична операція», головною метою якої є звільнення тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях та відновлення на цих територіях конституційного ладу України.
		З огляду на наведене, суд вважає, що встановлена вищевказаною мировою угодою та затверджена ухвалою суду відстрочка, до теперішнього часу не закінчилася, і тому, державний виконавець повинен був повернути виконавчий документ - ухвалу суду від 07.10.2015 стягувачу на підставі пп. 8 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», а не відкривати виконавче провадження.
		Таким чином, судом відхиляються доводи стягувача (позивача), що, у зв`язку із закінченням антитерористичної операції 30.04.2018 року, починаючи з травня 2018 року боржник має виконувати умови мирової угоди від 16.09.2015р., затвердженої ухвалою господарського суду Донецької області від 07.10.2015р. 
		Також судом відхиляються доводи стягувача (позивача), щодо пропуску встановленого ст.341 ГПК України строку оскарження постанови від 19.03.2019 про відкриття виконавчого провадження №58667587, оскільки до матеріалів справи №25/7 не були надані ані матеріали ВП №58667587, ані матеріали зведеного ВП №54235148, що унеможливлює встановлення, з якими саме документами 19.03.2019 був ознайомлений представник ПрАТ Концерн Стирол. Разом з цим, суд вважає, що скаржником дотримані вимоги ч.1 ст.341 ГПК України, враховуючи твердження ПрАТ Концерн Стирол, що постанови про відкриття ВП №58667587, та про приєднання вказаного ВП до зведеного ВП №54235148 на його адресу не надходили, та про винесення цих постанов йому стало відомо лише 16.07.2019. Доказів протилежного суду не надано.
		Згідно з частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Відповідно до статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		У відповідності до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		 
		За таких обставин, враховуючи, що доводи заявника скарги є правомірними, вимоги про визнання неправомірними дій державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження ВП № 58667587 та визнання незаконною постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 58667587 від 19.03.2019, підлягають задоволенню.
		 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 233, 234, 339, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		Скаргу Приватного акціонерного товариства Концерн Стирол №1056/07-19 від 18.07.2019 на дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в особі Відділу примусового виконання рішень, задовольнити повністю.
		 
		Визнати неправомірними дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в особі Відділу примусового виконання рішень, що виявились у прийнятті головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України постанови ВП №58667587 від 19.03.2019 про відкриття виконавчого провадження, за Ухвалою господарського суду Донецької області від 07.10.2015 про затвердження Мирової угоди у справі № 25/7.
		 
		Визнати незаконною постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ВП №58667587 від 19.03.2019 про відкриття виконавчого провадження за ухвалою господарського суду Донецької області від 07.10.2015 про затвердження Мирової угоди у справі № 25/7.
		 
		У відповідності до ст. 254 ГПК України ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 ГПК України та порядку, визначеному п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
		 
		Відповідно до ст. 345 ГПК України, про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.
		 
		 
		 
		Суддя К.С. Харакоз

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...