Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 580/1823/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; праці, зайнятості населення, у тому числі; праці.
Надіслано для оприлюднення: 09.08.2019. Зареєстровано: 11.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 12.08.2019.
Дата набрання законної сили: 15.10.2019
Результат оскарження 15.10.2019 Шостий апеляційний адміністративний суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		09 серпня 2019 року справа № 580/1823/19
		м. Черкаси
		 
		Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі:
		головуючого судді  Бабич А.М., 
		за участю:
		секретаря судового засідання  Салабай М.В.,
		представника позивача  Єрьоменка В.В. (згідно з ордером),
		представника відповідача  Медухи В.В. (згідно з довіреністю),
		розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ТОВ ТЕП Транско до Управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправним і скасування рішення,
		УСТАНОВИВ:
		 
		05.06.2019 ТОВ ТЕП Транско (19601, Черкаська обл., Черкаський р-н, с.Геронимівка, вул.Благовісна, буд.1; код ЄДРПОУ 32291375) (далі  позивач) подало у Черкаський окружний адміністративний суд позов до Управління Держпраці у Черкаській області (18000, м. Черкаси, б-р Шевченка, буд.205; код ЄДРПОУ 39881228) про визнання протиправною та скасування постанови від 02.05.2019 №ЧК-307/375/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-188 про накладення штрафу в розмірі 500760,00грн.
		Позов мотивовано відсутністю правих підстав для прийняття спірного рішення. Позивач зазначає, що залучив 4-х осіб до виконання робіт, пов`язаних з навантаженням/розвантаженням зерна на підставі цивільно-правових договорів. Стверджує, що не здійснював їх допуск до роботи, як своїх працівників, і трудових відносини з ними не має. Тому просив задовольнити позов.
		Ухвалою суду від 06.06.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне провадження у справі. Також встановлено відповідачу строк, тривалістю п`ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, для надання відзиву на позовну заяву. 
		Ухвалою від 06.06.2019 суд відмовив повністю у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
		Згідно з даними рекомендованих повідомлень вказані ухвали відповідач отримав 10.06.2019, а позивач  11.06.2019.
		25.06.2019 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд у задоволенні позову відмовити. Вказує, що спірне рішення прийняте у зв`язку з виявленим за наслідками інспекційного відвідування фактом допуску позивачем до роботи чотирьох працівників без оформлення трудових відносин. Відповідач стверджує, що виконувані роботи є небезпечними, на які має бути оформлений відповідний дозвіл. Наголошує, що цивільно-правовими договорами передбачено систематичність виконання робіт, покладення обов`язків дотримуватись правил техніки безпеки, правил охорони праці та протипожежних заходів безпеки. Також передбачено систематичність оплати праці за певний період, а не за обсяг виконаної роботи. З огляду на це виконувані роботи мають ознаки трудового характеру. З цього приводу також просив врахувати постанову Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17.
		11.07.2019 позивач надав суду відповідь на відзив, в якому висловив незгоду з викладеними у відзиві запереченнями на позов. Зокрема вказав, що на відеозаписі інспекційного відвідування неможливо ідентифікувати осіб, відсутня інформація про час та місце його здійснення. Отже, відеозапис не містить інформації щодо предмета доказування. Позивач наголошує на відсутності доказів виконання робіт підвищеної небезпеки. Також стверджує, що обов`язок оплатити виконані роботи виникає з моменту підписання актів виконаних робіт, а не пов`язаний з робочим часом. Тому укладені договори цивільно-правового характеру не мають ознаки трудових угод.
		Ухвалою від 17.07.2019, внесеною до протоколу судового засідання, задоволено клопотання позивача про виклик у судове засідання для допиту в якості свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
		Також під час підготовчого провадження задоволені клопотання сторін про долучення доказів до матеріалів справи.
		30.07.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив судовий розгляд справи по суті.
		Ухвалою від 09.08.2019 на стадії розгляду справи по суті суд відмовив у задоволенні клопотання позивача (вих.від 07.08.2019) про долучення доказів.
		Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, допитавши свідків та оцінивши заявлені доводи сторін, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
		Суд встановив, що наказом відповідача від 02.04.2019 №478-Н про проведення інспекційного відвідування доручено головним державним інспекторам відділу з питань додержання законодавства про працю ОСОБА_6 , ОСОБА_7 здійснити у період з 02.04.2019 до 15.04.2019 інспекційне відвідування позивача з питань оформлення трудових відносин. На підставі вказаного наказу видані направлення від 02.04.2019 №463.
		02.04.2019 вказані службові особи відповідача склали акт про неможливість проведення інспекційного відвідування.
		У подальшому 08.04.2019 вони проведели інспекційне відвідування позивача, за результатами якого склали акт від 08.04.2019 №ЧК-307/375/АВ, в якому зафіксували порушення вимог ч.1 ст.21, ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України (далі  КЗпП) -допуск позивачем до роботи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 без оформлення трудових відносин, зважаючи, що додані цивільно-правові договори містять ознаки трудових відносин.
		02.05.2019 відповідач виніс постанову №ЧК-307/375/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-188 про накладення на позивача штрафу в сумі 500760,00 грн. за вказане вище порушення (120 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 2019 рік). Не погоджуючись із ним позивач звернувся до суду з цим позовом.
		Надаючи оцінку спірному рішенню, суд врахував ч.2 ст.19 Конституції України відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Для вирішення спору суд врахував, що відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) передбачена абз.3 ч.1 ст.265 КЗпП та становить тридцятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
		Відповідно до ч.1 ст.21 КЗпП трудовий договір  це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		Згідно з ч. 3 ст. 24 КЗпП працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Постановою Кабінету Міністрів України Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу від 17.06.2015 №413 установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника.
		Аналізуючи наведені вище норми законодавства, суд враховує, що правовою підставою для винесення постанови про накладення штрафу є встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору. При цьому такий факт допуску повинен бути належним чином зафіксований у складеному посадовою особою Держпраці чи її територіального органу акті інспекційного відвідування та доведений належними доказами.
		З огляду на викладене суд врахував, що Державна служба України з питань праці під час здійснення інспекційного відвідування керувалась чинним станом на час перевірки Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 (далі  Порядок №295).
		Згідно з п.6 цього Порядку під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування інспектор праці, якщо тільки він не вважатиме, що це завдасть шкоди інспекційному відвідуванню або невиїзному інспектуванню, може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування чи невиїзного інспектування, від об`єкта відвідування, державних органів, а також шляхом проведення аналізу наявної (загальнодоступної) інформації про стан додержання законодавства про працю.
		Документи, отримані під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, що містять інформацію про порушення об`єктом відвідування вимог законодавства про працю, долучаються до матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
		На підставі п.11 Порядку №295 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право:
		під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;
		ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію / відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги;
		наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;
		за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів;
		на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;
		фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки;
		отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.
		Пунктами 19-20 Порядку №295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю  припис про їх усунення.
		Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.
		Отже, оформлення результатів інспекційного відвідування здійснюється за наслідками отриманої інформації про порушення законодавства про працю, а також на підставі наданих суб`єктом господарювання документів.
		Суд врахував, що згідно з актом інспекційного відвідування під час його здійснення посадовими особами відповідача за адресою: м. Золотоноша, вул. Шевченка, 4 (погрузочна платформа на станції Золотоноша-1), - засобами відеофіксації зафіксовано перебування чотирьох осіб, які представились ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 . Суд допитав їх під кримінальну відповідальність в якості свідків, під час якого підтверджені ним події, зафіксовані в згаданому вище Акті інспекційного відвідування та наданому суду відеозаписі.
		На час інспекційного відвідування ОСОБА_3 перебував і виконував роботи вантажника на верху залізничного вагону. ОСОБА_9 перебував за кермом транспортного засобу та виконував роботу водія. ОСОБА_8 здійснював роботу вантажника. ОСОБА_1 перебував за кермом трактора та виконував роботу водія. Під час допиту вони вказали, що здійнсювали відповідні роботи щодо розвантаження зерна для позивача, ідентифікуючи себе його працівниками.
		Факти оформлення позивачем зі вказаними фізичними особами цивільно-правових договорів підтверджені такими договорами, а факти оплати такої роботи - актами виконаних робіт, копії яких долучені до матеріалів судової справи (том 1 а.с.53-64).
		Зокрема: договір від 01.03.2019 №15, укладений з ОСОБА_8 ; договір від 01.02.2019 №13, укладений з ОСОБА_3 ; договір від 02.01.2019 №10, укладений з ОСОБА_1 ; договір від 02.01.2019 №11 укладений з ОСОБА_4 .
		Відповідно до п.1.1. цих договорів їх предметом є здійснення допоміжних робіт, пов`язаних з вивантаженням зернових та масляних культур, з вантажних автомобілів та перевантаження на залізничні вагони з допомогою вантажно-розвантажувальних пристроїв.
		Під час допиту вказані свідки повідомили суд про те, що виконують разом відповідні функції протягом тривалого часу.
		Оцінюючи доводи відповідача, що фактично вказані особи виконували трудові функції, суд врахував також таке.
		Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України (далі  ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір  це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
		Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
		Відповідно до ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.
		Отже, у цивільних правовідносинах існують взаємні права та обов`язки сторін договору, які є відокремленими від таких зобов`язань інших контрагентів.
		Частина перша ст.23 КЗпП передбачає, що трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.
		Трудовий договір  це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
		Отже, основною відмінністю цивільної угоди з трудовою є те, що в її умовах нема конкретно визначеної трудової функції, яка полягає у визначеному колі прав та обов`язків сторін, які підвищують відповідальність за доручену справу, сприяє правильній організації праці.
		Згідно з висновками Верховного Суду (далі  ВС), викладеними у постанові від 04.07.2018 у справі №820/1432/17 у подібних правовідносинах, що відповідно до ч.5 ст.242 КАС України підлягають обов`язковому врахуванню судами нижчих інстанцій, основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
		З аналізу наведених норм ЦК України ВС дійшов висновку, що трудовий договір  це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
		З наведених вище цивільно-правових договорів, укладених позивачем з фізичними особами, суд встановив, що їх предметами останніх є надання послуг вантажників. Предметом укладених договорів позивача з фізичними особами є процес праці, а не її кінцевий результат. Фізичні особи повинні були виконувати систематично певні трудові функції на підприємстві відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, у встановлений строк.
		В укладених договорах не визначений обсяг виконуваної роботи, а вказаний обов`язок виконувати роботи (надавати послуги). Не зазначено, який саме конкретно результат роботи повинен передати виконавець замовнику, не визначено переліку завдань роботи, її обсягу, строків і термінів тощо.
		З пунктів 1.2., 1.4., 1.5. вищевказаних договорів суд встановив, що замовник (позивач у справі) забезпечує виконавців усім необхідним для виконання робіт; має право здійснювати контроль та нагляд за роботами; виконавець зобов`язаний виконувати отримані від замовника вказівки. Також відповідно до п.3.2. договорів виконавці зобов`язані під час виконання робіт дотримуватись правил техніки безпеки та охорони праці.
		Отже, вищевказані особи самостійно не організовували роботу, виконували її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковувалися відповідачу, що додатково підтверджується їхніми показами в якості свідків. Серед іншого вони зазначили, що виконували спільно та систематично кожен свою частину процесу відвантаження зерна.
		На підставі п.2.3. договорів замовник щомісяця сплачує виконавцям винагороду в розмірі 600,00 грн. в день за виконані роботи (послуги) вантажника.
		Згідно з актами приймання-передачі виконаних робіт до договорів, копії яких додані до матеріалів справи (том 1 а.с.72-89), винагорода за виконані роботи (послуги) здійснювалась з розрахунку кількості відпрацьованих днів, а не обсягу виконаної роботи. У додатках до актів приймання-передачі виконаних робіт вказано про кількість навантажених вагонів за конкретний період часу, однак розмір винагороди цих осіб не залежав від обсягу роботи, що додатково підтверджено показами свідків.
		Також під час допиту свідків суд з`ясував, що виконання ними робіт контролювалося та організовувалося як частині доставки окремих з цих осіб на місце розвантаження товару, так і процесу виконання ними визначеної послідовності дій, полягало саме в спільному виконанні робіт. Отже, у спірних правідносинах мала місце організація їх спільної праці бригадного типу. Кожна зі вказаних осіб не виконувала самостійного процесу, результат якого можна було би відокремити.
		Проаналізувавши зібрані докази (письмові, допит свідків) в сукупності суд дійшов висновку, що вказані фізичні особи виконували комплекс заходів, якими визначаються місце, склад, послідовність і тривалість виконання вантажних операцій, рід вантажів, що переробляються, способи їх складування і строповки, типи вживаних вантажопідйомних і транспортних засобів і способи їх установки відносно один одного і переміщуваного вантажу, а також склад ланки робітників, що беруть участь на навантажувально-розвантажувальних роботах. Тобто має місце організація позивачем навантажувально-розвантажувальних робіт, які мають ознаки саме трудових: вказані фізичні особи виконували завдання, які відповідають Класифікатору професій ДК 003:2010, затвердженому наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 №327, щодо роботи водія, вантажника, робітника. Посилання позивача на те, що в дні, коли роботи не виконувалися, вказаним особам на виплачувалася винагорода, таких обставин не спростовує.
		Контроль праці фізичних осіб, відсутність у договорах чіткого обсягу робіт та вказівка в актах виконаних робіт даних про загальне виконання робіт, без виокремлення фронту робіт; дотримання правил охорони праці; винагорода за час праці, а не її обсяг в сукупності -свідчать про виконання вищевказаними фізичними особами трудової функції.
		Допитані у судовому засідання в якості свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 повідомили суд, що тривалий час працюють у позивача та виконують роботи вантажників за грошову винагороду.
		Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вищевказані договори, укладені позивачем з фізичними особами, мають ознаки трудового характеру.
		Тому обгрунтованими є доводи відповідача про порушення у спірних правовідносинах позивачем вимог ст.24 КЗпП щодо обов`язкового укладання трудових договорів у письмовій формі шляхом укладення договору (контракту), або видання наказу, або розпорядження та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Доводи позивача, що факт роботи вищезазначенх осіб виявлено не за місцем реєстрації позивача спростовується наявним в матеріалах справи договором поставки зерна залізничним транспортом від 06.03.2019 №37143, укладеним позивачем з ТОВ "КОФКО АГРІ РЕСОРСІЗ УКРАЇНА", та товарно-транспортними накладними (том 1 а.с. 101-110), в яких значиться пункт відправлення вантажу - Золотоноша 1, що відповідає фактичному місцю здійснення його господарської діяльності, де саме відповідачем і виявлені порушення вимог трудового законодавства.
		Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, встановлених ст.265 КЗпП, передбачений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509.
		На підставі п.2 цього Порядку штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.
		Штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.
		Отже, передбачений абз.3 ч.1 ст.265 КЗпП штраф у розмірі 120 мінімальних заробітних плат за допуск позивачем ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до роботи без оформлення трудового договору застосований до позивача правомірно.
		Тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню, а судові витрати - розподілу.
		Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 КАС України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Відмовити повністю у задоволенні позову ТОВ ТЕП Транско (код ЄДРПОУ 32291375) про визнання протиправною та скасування постанови Управління Держпраці у Черкаській області (код ЄДРПОУ 39881228) від 02.05.2019 №ЧК-307/375/АВ/П/ПТ/ТД-ФС-188.
		2. Судові витрати розподілу не підлягають.
		3. Копію рішення направити учасникам справи.
		4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з складення повного його тексту. 
		 
		 
		Суддя А.М. Бабич 
		 
		 
		 
		 
		Рішення складене у повному обсязі 09.08.2019.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...