Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 9901/424/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо оскарження актів чи діянь ВРУ, Президента, ВРП, ВККС, рішень чи діянь органів, що обирають, звільняють, оцінюють ВРП, рішень чи діянь суб’єктів призначення КСУ та Дорадчої групи експертів у процесі відбору на посаду судді КСУ, з них:; оскарження актів, дій чи бездіяльності Президента України, з них.
Надіслано для оприлюднення: 09.08.2019. Зареєстровано: 11.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 12.08.2019.
Дата набрання законної сили: 09.08.2019
Номер судового провадження: П/9901/424/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		09 серпня 2019 року 
		Київ
		справа №9901/424/19
		адміністративне провадження №П/9901/424/19
		 
		Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Калашнікової О.В., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України (на час прийняття оскаржуваного Указу - Порошенко Петро Олексійович ), третя особа - Рада Національної безпеки і оборони України, про визнання незаконним та скасування Указу Президента України №126/2018 від 14 травня 2018 року «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 травня 2018 року "Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)"» в частині введення в дію позиції № 1748 Додатку 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 травня 2018 року,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		7 серпня 2019 року ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1; надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся через свого представника - ОСОБА_3 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з адміністративним позовом до Президента України (на час прийняття оскаржуваного Указу - Порошенко Петро Олексійович ; адреса: вул. Банкова, 11, м. Київ, 01220 ), третя особа - Рада Національної безпеки і оборони України (адреса: вул. Петра Болбочана, 8 м. Київ, 01601), в якому просив визнати протиправним/нечинним та скасувати Указ Президента України Порошенка П.О. «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 травня 2018 року «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» № 126/2018 від 14 травня 2017 року в частині, що стосується № 1748 (№ 1745 у редакції зі змінами, внесеними згідно з Рішенням РНБО України від 21 червня 2018 року) рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 травня 2018 року, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України, власника групи компаній «Східно-Європейська паливно-енергетична компанія» (надалі також - Оскаржуваний указ, Указ № 126/2018).
		 
		Також до позовної заяви додано заяву про поновлення пропущеного строку для звернення до суду із цим позовом.
		 
		Перевіривши матеріали позовної заяви на предмет її відповідності нормам статей 160, 161, 266 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) та заяви про поновлення строку звернення до суду, приходжу до висновку про залишення позовної заяви без руху з огляду на наступне.
		 
		За приписами пункту 3 частини першої статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу. 
		Зокрема, частиною шостою статті 161 КАС України зазначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
		 
		Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
		 
		Частиною другою статті 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		 
		Предметом оскарження в межах заявленого позову є Указ Президента України №126/2018 від 14 травня 2018 року «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 травня 2018 року "Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)"» в частині введення в дію позиції № 1748 Додатку 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 травня 2018 року.
		 
		Проте, до суду з адміністративним позовом позивач звернувся 7 серпня 2019 року, тобто, з пропуском строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України.  
		 
		До позовної заяви також представником позивача додано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з адміністративним позовом. В обґрунтування даної заяви представник ОСОБА_1 зазначив, що позивач постійно проживає за межами України, що є загальновідомим фактом, оскільки його переслідують правоохоронні органи, він не має доступу до періодичної преси України, до нього та його представників зміст Оскаржуваного указу жодним чином доведений не був.
		За повідомленою представнику інформацією позивач дізнався про існування № 126/2018 Указу лише з Офіційного вісника України № 43, у якому той був опублікований 5 червня 2018 року. Однак, дізнатись, що Оскаржуваний указ стосується саме його - ОСОБА_1 офіційно не міг, оскільки список фізичних осіб, вказаний у додатку 1 до Рішення РНБО України від 2 травня 2018 року не був опублікований у офіційних виданнях України. 
		 
		Після повідомлення позивачем його представникам інформації щодо Указу № 126/2018, його адвокати вживали заходи для встановлення факту включення ОСОБА_1 до санкційного списку та обставин, за якими він був включений до нього. Після встановлення цього факту, 19 листопада 2018 року позивач звернувся із позовом до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Однак, Верховний Суд ухвалою від 12 грудня 2018 року повернув позовну заяву, оскільки повноваження представника ОСОБА_1 не були належним чином посвідчені. Не погоджуючись із цією ухвалою, позивачем подано апеляційну скаргу, яка постановою Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року залишена без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
		 
		Також представник позивача зазначає про наявність Окремої думки, яку 05 червня 2019 року висловили 8 з 19 суддів Великої Палати Верховного Суду. А тому вважає, що причини пропуску строку звернення до суду є поважними, оскільки первинне звернення до суду із цим позовом відбулося в межах встановленого законом строку, а його представник мав всі необхідні повноваження, діяв добросовісно, тоді як питання неправильного оформлення ордеру є дискусійним, що підтверджується наявністю Окремої думки 8 з 19 суддів Великої Палати Верховного Суду.
		 
		При вирішенні питання про поновлення строку на звернення до суду, колегія суддів надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, а також іншим умовам, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого   КАС України   строку до реального такого звернення, який у даному випадку перевищує вісім місяців.
		 
		Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява №23436/03).
		 
		Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених      КАС України      певних процесуальних дій.
		 
		Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
		 
		Підстави пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані поважними, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання позовної заяви.
		Тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження Указу Президента України у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення до суду з поважних причин. 
		 
		Поряд з цим, встановлений строк судового оскарження Указу Президента України від 14 травня 2018 року завершився 15 листопада 2018 року. Проте, повторно з позовною заявою скаржник звернувся лише 7 серпня 2019 року.
		 
		Вперше позовну заяву було повернуто скаржнику з підстав не надання документу на підтвердження повноважень. В свою чергу,   суд наголошує, що відповідно до частини восьмої статті 169 КАС України  повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
		 
		Заявником не наведено обґрунтованих доводів та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності у останнього непереборних та об`єктивних перешкод або труднощів, які не залежали від його волі, та унеможливили одразу, після отримання ухвали про повернення позовної заяви,  повторно подати позов з належним підтвердженням повноважень адвоката або за власним підписом, як він зробив це при поданні даного позову.
		 
		Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання, викладених у заяві про поновлення пропущеного строку звернення з адміністративним позовом, причин пропуску строку поважними.
		 
		Відповідно до положень частини першої, другої   статті 123 КАС України   у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
		 
		Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
		 
		Враховуючи викладене, зважаючи, що позов ОСОБА_1 подано поза межами строку звернення до суду, а викладені в заяві причини пропуску визнані неповажними, його слід залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення встановленого судом недоліку шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з адміністративним позовом із зазначенням інших підстав для поновлення строку та надання відповідних доказів.
		 
		Керуючись статтями 22, 122,123, 160, 169, 248, 266 КАС України,
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до Верховного Суду із адміністративним позовом ОСОБА_1 до Президента України, третя особа - Ради Національної безпеки і оборони України, про визнання протиправним та скасування Указу Президента України №126/2018 від 14 травня 2018 року «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 травня 2018 року "Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)"» в частині введення в дію позиції № 1748 Додатку 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 травня 2018 року.
		 
		Позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України, третя особа - Ради Національної безпеки і оборони України, про визнання протиправним та скасування Указу Президента України №126/2018 від 14 травня 2018 року «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 травня 2018 року "Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)"» в частині введення в дію позиції № 1748 Додатку 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 2 травня 2018 року - залишити без руху.
		 
		Надати позивачу строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
		 
		Роз`яснити позивачу, що у разі неусунення зазначених недоліків позовної заяви у встановлений строк, позовна заява буде повернута.
		 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
		 
		 
		...........................
		О.В. Калашнікова,
		Суддя Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...