Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/2382/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Справи про банкрутство; Банкрутство.
Надіслано для оприлюднення: 12.08.2019. Зареєстровано: 12.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 13.08.2019.
Дата набрання законної сили: 07.08.2019
Номер судового провадження: 1931 Д

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"07" серпня 2019 р.                                                                    Справа № 905/2382/18  
		 
		Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Плахов О.В., суддя  Шутенко І.А. 
		за участю секретаря судового засідання Черкас В.М.
		за участю представників:
		апелянта - Гур`єв М.В., за довіреністю від 22.01.2019 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЗР № 21/1841 від 17.01.2019),
		боржника -  Корольчук Ю.Ю. на підставі ордеру серії РН № 355 від 19.03.2019 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 463 від 22.07.2005),
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сбербанк" (вх. № 1931)
		на ухвалу господарського суду Донецької області від 22.05.2019
		у справі № 905/2382/18, постановлену суддею Тарапатою С.С. в приміщенні господарського суду Донецької області 22.05.2019 о 15:15 год. (повний текст складено та підписано 27.05.2019), 
		за заявою Акціонерного товариства "Сбербанк", м. Київ,
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольський млинкомбінат", м.Маріуполь,
		про порушення провадження у справі про банкрутство
		ВСТАНОВИЛА:
		Ухвалою господарського суду Донецької області від 22.05.2019 відмовлено Акціонерному товариству "Сбербанк" у відкритті провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольський млинкомбінат" за заявою вих.№38174/4/06-2 від 13.12.2018. Скасовані вжиті ухвалою господарського суду Донецької області від 26.04.2019 заходи щодо забезпечення вимог кредиторів боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольський млинкомбінат" у вигляді заборони власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника та боржнику приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби.
		Акціонерне товариство "Сбербанк" з ухвалою господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Донецької області від 22.05.2019 у справі №905/2382/18 про відмову у відкритті порушення у справі про банкрутство і направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Маріупольський млинкомбінат".
		В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначає, що вимоги банку, що перевищують вартість предметів забезпечення, є незабезпеченими та не можуть бути погашені за рахунок предметів застави, тому дані вимоги можуть бути визнані безспірними. Також, вважає, що суд першої інстанції не з`ясував ознак неплатоспроможності та виникнення обставин неплатоспроможності ТОВ «Маріупольський млинкомбінат», не встановив наявність активів боржника для задоволення вимог кредитора та чи може задоволення таких вимог призвести до неможливості виконання зобов`язань перед іншими кредиторами.
		Від боржника надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. 6769 від 22.07.2019), в якому просить залишити ухвалу господарського суду Донецької області від 22.05.2019 у справі №905/2382/18 без змін, а апеляційну скаргу АТ «Сбербанк» - без задоволення.
		В обґрунтування своєї позиції боржник зазначає, що заявлені вимоги кредитора є повністю забезпеченими майном боржника, що є підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство. Крім того, вважає, що виражений у грошовій формі розмір зобов`язання майнового поручителя визначається виходячи із дійсних на відповідний момент зобов`язань боржника, які існують за основним зобов`язанням (кредитним договором), з урахуванням обсягу забезпечення за умовами забезпечувального договору; оцінка предмета забезпечення (майна) сторонами на момент укладення договору не впливає на обсяг забезпечених вимог у разі звернення стягнення на предмет забезпечення.
		Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи від 22.07.2019 у зв`язку з відпусткою судді Бородіної Л.І. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Лакізи В.В., судді Плахова О.В., судді Шутенко І.А. 
		У судовому засіданні 22.07.2019 оголошено перерву до 07.08.2019
		У судовому засіданні 07.08.2019 представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, ухвалу місцевого господарського суду скасувати, справу №905/2382/18 передати на розгляд до суду першої інстанції.
		Представник боржника заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив оскаржувану ухвалу господарського суду Донецької області залишити без змін.
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника кредитора та боржника, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
		18.12.2018 до господарського суду Донецької області надійшла заява Акціонерного товариства "Сбербанк" про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольський млинкомбінат" , на підставі ст.ст. 9, 10, 11, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
		Ухвалою господарського суду Донецької області від 26.12.2018 відмовлено у прийнятті заяви Акціонерного товариства "Сбербанк" про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольський млинкомбінат".
		Постановою Східного апеляційного суду від 02.04.2019р. апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сбербанк" задоволено; ухвалу Господарського суду Донецької області від 26.12.2018 у справі №905/2382/18 скасовано; справу №905/2382/18 передано на розгляд Господарському суду Донецької області.
		Як вже зазначалось вище, ухвалою господарського суду Донецької області від 22.05.2019 відмовлено Акціонерному товариству "Сбербанк" у відкритті провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Маріупольський млинкомбінат" за заявою вих.№38174/4/06-2 від 13.12.2018.
		Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що грошові вимоги кредитора до боржника у справі - ТОВ «Маріупольський млинкомбінат» у сумі 453178010,74 грн виникли саме на підставі договору поруки за зобов`язаннями третьої особи - ТОВ «Торговий Дім «Золотий Урожай», але в силу приписів чинного законодавства і обставин справи, заявлені вимоги є в повному обсязі забезпеченими заставою його ж майна - майнового поручителя за договором поруки та боржника у даній справі про банкрутство, тому, за висновком суду, відсутні підстави для відкриття провадження у справі про банкрутство, передбачені ст.ст. 10, 16 Закону про банкрутство.
		Однак, з таким висновком колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.
		Згідно з приписами ч. 6 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство).
		Частиною 1 ст. 2 Закону про банкрутство визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
		За змістом ч. 1 ст. 11 Закону про банкрутство заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі та повинна містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; ім`я або найменування боржника, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності); ім`я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності); виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви.
		Частиною 2 наведеної статті регламентовано, що до заяви про порушення справи про банкрутство додаються: докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом він не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом; рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідна постанова державного виконавця або приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора; докази того, що сума вимог кредитора (кредиторів) не забезпечена повністю заставою майна боржника (за наявності застави).
		Заява кредитора, крім відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, повинна містити відомості про розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті. До заяви кредитора додаються також: копія виконавчого документа; докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів; до заяви кредитора - органу доходів і зборів чи інших органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, додаються докази вжиття заходів до отримання відповідної заборгованості у встановленому законодавством порядку (ч.ч. 6, 7 ст. 11 Закону).
		Колегія суддів зазначає, що підстави для відкриття провадження у справі - це сукупність певних обставин, з якими законодавець пов`язує можливість судового розгляду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, отже, основне завдання підготовчого засідання у відповідності до приписів ст. 16 Закону про банкрутство полягає у з`ясуванні ознак неплатоспроможності боржника, наявності чи відсутності перешкод для подальшого руху справи про банкрутство.
		В силу приписів ст. 10 Закону про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
		Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.
		Таким чином, відповідно до Закону про банкрутство, строк для погашення боржником вимог кредиторів, яким в подальшому може підтверджуватись безспірність вимог такого кредитора, відраховується з моменту відкриття виконавчого провадження, доказом чого є постанова про відкриття виконавчого провадження.
		Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначає початок відліку трьохмісячного строку, передбаченого ч. 3 ст. 10 цього Закону, з часу відкриття виконавчого провадження щодо виконання вимог кредитора.
		Враховуючи те, що списання коштів з рахунку боржника здійснюється в безспірному порядку державною виконавчою службою, порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття виконавчого провадження державною виконавчою службою.
		На виконання вимог ст. 11 Закону про банкрутство та в обґрунтування поданої заяви про порушення справи про банкрутство заявник зазначає наступне.
		06.03.2012 між АТ "Сбербанк Росії" і ТОВ "Торговий дім "Золотий Урожай" укладений договір про відкриття кредитної лінії №26-Н/12/24/ЮО-KL, за умовами якого позичальнику було відкрито відновлювальну кредитну лінію в доларах США, в межах якої позичальнику було надано кредитні кошти в сумі 20млн. доларів США, а позичальник зобов`язався своєчасно та у повному обсязі оплачувати Банку проценти за користування кредитом, а також повернути Банку кредит у терміни, встановлені кредитним договором та виконати інші його умови.
		З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором між Банком та ТОВ "Маріупольський млинкомбінат" укладено договір поруки від 03.12.2013, за умовами якого поручитель, ТОВ "Маріупольський млинкомбінат", поручився перед кредитором (Банком) за виконання ТОВ "Торговий дім "Золотий Урожай" свого обов`язку за кредитним договором.
		За умовами пункту 4.1. договору поруки поручитель відповідає перед Банком в тому ж обсязі, що і боржник.
		Відтак, поручитель, ТОВ "Маріупольський млинкомбінат", та боржник, ТОВ "Торговий дім "Золотий Урожай", в силу приписів статті 554 Цивільного кодексу України солідарно мають зобов`язання перед Банком до того часу, поки зобов`язання за кредитним договором не буде виконано повністю.  
		Пунктом 4.2. договору поруки передбачено, якщо боржник за кредитним договором допустить прострочення виконання зобов`язання, наступає відповідальність поручителя. Причини невиконання боржником своїх зобов`язань за основним договором жодним чином не можуть впливати на виконання поручителем зобов`язань за цим договором. В такому випадку кредитор звертається з письмовим повідомленням до поручителя про невиконання боржником зобов`язань, їх обсяг, та вимогою виконання цих зобов`язань поручителем як солідарним боржником.
		Як вказує заявник, позичальник, ТОВ "Торговий дім "Золотий Урожай", належним чином не виконує покладені на нього кредитним договором зобов`язання, а саме в обумовлені строки не здійснив повернення Банку кредиту, процентів за користування кредитом у розмірах та термінах, що передбачено пунктами 1.1., 6.1., 8.1. кредитного договору.
		У зв`язку з порушенням позичальником грошових зобов`язань, рішенням Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 07.09.2015 у справі №81/15 задоволено позов АТ "Сбербанк Росії" (правонаступником якого є АТ "Сбербанк") та стягнуто з ТОВ "Маріупольський млинкомбінат" на користь АТ "Сбербанк" заборгованість у розмірі 23135150,72 доларів США, з яких заборгованість за кредитором 19973750,00 доларів США та заборгованість за відсотками в розмірі 3161400,72 доларів США (станом на 30.06.2015), 344760,26грн пені за прострочення повернення заборгованості за кредитною лінією, 895421,12 пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом, а також витрати зі сплати третейського збору у розмірі 25500,00грн.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2016 у справі №910/28332/15 видано наказ на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 07.09.2015 у справі №81/15.
		28.07.2016 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 14.01.2016 у справі №910/28332/15.
		Як вказує заявник, боржником судове рішення не виконано, станом на дату подання заяви грошових коштів в рахунок погашення боргу до Банку не надходило.
		Крім того, заявник посилається на те, що рішенням Господарського суду Донецької області від 05.07.2016 у справі №905/1923/15 (з урахуванням постанови Донецького апеляційного господарського суду від 12.09.2016, якою суму заборгованості за відсотками зменшено до 2077185,49 доларів США) в рахунок часткового погашення заборгованості перед АТ "Сбербанк" за кредитним договором звернуто стягнення на майно, що передано в іпотеку відповідно до договору від 06.03.2012, а саме, на комплекс загальною площею 33472,20кв.м, що знаходиться за адресою: Донецька обл., м. Маріуполь, проспект Луніна, буд. 50 , що належить на праві власності ТОВ "Маріупольський млинкомбінат", а саме, шляхом продажу предмета іпотеки АТ "Сбербанк" від свого імені будь-якій третій особі на підставі договору купівлі-продажу за початковою ціною продажу у розмірі 145 млн.грн.
		Як вказує заявник, враховуючи обмеження, встановлені Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", судове рішення до органів примусового виконання не пред`являлося та на даний час не виконано.
		Також заявник посилається на те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 19.04.2016 у справі №910/23250/15 в рахунок часткового погашення заборгованості перед АТ "Сбербанк" за кредитним договором звернуто стягнення на предмети іпотеки згідно з іпотечним договором від 06.03.2012, укладеним з ТОВ "Святошино": майновий комплекс загальною площею 5820,8кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кричевського Федора, буд. 19 ; майновий комплекс загальною площею 291,4кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кричевського Федора, буд. 19; комплекс нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: Київська обл., Сквирський район, м. Сквира, вул. Лібкнехта Карла, буд. 162 шляхом визнання права власності на предмети іпотеки за АТ "Сбербанк".
		За розрахунком заявника, розмір заборгованості ТОВ "Торговий дім "Золотий Урожай" за кредитним договором, який було стягнуто за рішенням Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 07.09.2015 у справі №81/15 і наказу Господарського суду міста Києва від 14.01.2016 у справі №910/28332/15, з урахуванням здійсненого 24.06.2016 погашення заборгованості за рахунок прийняття Банком у власність майна, становить 21627020,39 доларів США та 1240181,38грн і складається з 19973750,00 доларів США заборгованості за кредитом; 1653270,39 доларів США заборгованості за відсотками за користування кредитом; 344760,26грн пені за прострочення повернення заборгованості за кредитною лінією; 895421,12грн пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом.
		Як вказує заявник, інших погашень за кредитним договором ні позичальником, ні майновими поручителями, ні боржником - фінансовим поручителем за договором поруки здійснено не було.
		Заявник зазначає, що сума безспірних вимог кредитора, які у тому числі забезпечені заставою складає 602673 393,03грн; сума вимог кредитора, що не є забезпеченими заставою, складає 453178010,74грн, які є безспірними, оскільки підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили; є непогашеними боржником, що підтверджені розрахунком заборгованості та постановою про відкриття виконавчого провадження і підтверджує неплатоспроможність боржника; перевищують сукупний мінімальний розмір вимог встановлений Законом про банкрутство. 
		Виходячи з приписів ч. 1 ст. 16 Закону про банкрутство перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом.
		У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, а також вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи.
		Основне завдання підготовчого засідання полягає у з`ясуванні ознак неплатоспроможності боржника, наявності чи відсутності перешкод для подальшого руху справи про банкрутство.
		Якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд перевіряє обґрунтованість його вимог, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження.
		За наслідками розгляду заяви про порушення справи про банкрутство та відзиву боржника господарський суд виносить ухвалу про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство або відмову у відкритті провадження (проваджень) у справі про банкрутство.
		Суд відмовляє в порушенні провадження у справі про банкрутство, якщо:
		- заявником не доведено наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство;
		- вимоги кредитора є повністю забезпеченими майном боржника;
		- вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження;
		- вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду;
		- відсутня хоча б одна з підстав, передбачених ч. 3 ст. 10 цього Закону;
		- за наявності підстав, передбачених  ст. 15 цього Закону.
		Зазначений перелік є вичерпним.
		Таким чином, завдання підготовчого засідання господарського суду у справі про банкрутство полягає у перевірці обґрунтованості заяви кредитора або боржника щодо наявності ознак неплатоспроможності, а заяви боржника - також і загрози його неплатоспроможності. Крім того, господарський суд перевіряє правовий статус боржника та відсутність перешкод для порушення провадження у справі про банкрутство. Предметом підготовчого засідання є з`ясування наявності підстав, які надають кредитору чи боржнику можливість ініціювати порушення провадження у справі про банкрутство, тобто ознак загрози неплатоспроможності та виникнення обставин неплатоспроможності боржника. 
		Матеріалами справи підтверджується, що постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 28.07.2016 відкрито виконавче провадження ВП №51785294 з примусового виконання наказу №910/28332/15, виданого 14.01.2016, боржнику запропоновано в семиденний строк виконати самостійно рішення суду з моменту винесення цієї постанови.
		Статтею 1 Закону про банкрутство визначено, що боржник - суб`єкт підприємницької діяльності (юридична особа або фізична особа - підприємець), неспроможний виконати протягом трьох місяців свої грошові зобов`язання після настання встановленого строку їх виконання, які підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, та постановою про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом. Фізична особа - підприємець є боржником лише за зобов`язаннями, які виникли у неї у зв`язку зі здійсненням підприємницької діяльності.
		Частиною 3 статті 10 Закону про банкрутство встановлено, що безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.
		Відповідно, встановлений Законом про банкрутство трьохмісячний строк починає свій відлік після пред`явлення виконавчих документів до виконання до державної виконавчої служби та відкриття виконавчого провадження.
		Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.
		Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття виконавчого провадження державною виконавчою службою.
		Таким чином, критеріями загрози неплатоспроможності є: наявність декількох кредиторських вимог, сума яких перевищує 300 мінімальних заробітних плат; їх конкуренція задоволення вимог одного з кредиторів призведе до неможливості задоволення вимог іншого (інших); наявність відкритого виконавчого провадження.
		Як вбачається з матеріалів справи, а саме наданої Інформаційної довідки про стан виконавчого провадження ВП №51785294, сформованої станом на 11.12.2018, виконавче провадження з примусового виконання наказу від 14.01.2016 №910/28332/15 про стягнення з ТОВ "Маріупольський млинкомбінат" на користь АТ "Сбербанк" суми заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії від 06.03.2012 №26-Н/12/24/ЮО-КLL в розмірі 23135150,72 доларів США 344760,26 грн пені за прострочення повернення заборгованості за кредитною лінією, 895421,12 грн пені за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією №1 від 25.05.2007 року здійснюється більше ніж два роки, але будь-якого, навіть часткового виконання вказаного наказу, виходячи із досліджених судом матеріалів виконавчого провадження не здійснювалось. Зокрема, Державною виконавчою службою 11.08.2016 звернено стягнення на кошти на рахунках боржника, 25.01.2018 звернуто стягнення на майно боржника, 05.11.2018 накладено арешт на майно боржника, проте надходження будь-яких грошових сум від боржника не відбувалось. (т. 1, а.с. 230-233).
		Таким чином, оскільки на час звернення ініціюючого кредитора до суду та на час постановлення оскаржуваної ухвали, трьохмісячний строк, встановлений Законом про банкрутство, для задоволення боржником вимог кредитора сплинув, а державною виконавчою службою примусове виконання судового рішення у справі №910/28332/15 здійснювалось, хоча такі дії виявились безрезультатними через неможливість боржника задовольнити вимоги кредитора, відтак вимоги АТ "Сбербанк" вважаються безспірними.  
		Надаючи оцінку наведеним обставинам в контексті приписів ст.ст. 1, 10, 11 Закону про банкрутство, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ініціюючим кредитором доведено неспроможність боржника ТОВ "Маріупольський млинкомбінат" виконати свої грошові зобов`язання перед АТ "Сбербанк" протягом трьох місяців після настання встановленого строку для їх виконання, відтак вимоги Банку є безспірними в розумінні ст. 10 Закону про банкрутство, а ТОВ "Маріупольський млинкомбінат" відповідає всім ознакам боржника, визначеним у ст. 1 Закону про банкрутство.
		Згідно з ч. 2 ст. 11 Закону про банкрутство на ініціюючого кредитора покладено обов`язок надати суду докази того, що сума його грошових вимог не забезпечена повністю заставою майна боржника (за наявності застави) на час звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство до суду.
		Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя, згідно зі ст. 3 Закону України "Про іпотеку", виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.
		Положеннями ст. 4 Закону України "Про іпотеку" передбачено необхідність державної реєстрації обтяження нерухомого майна іпотекою відповідно до закону.
		Частиною 1 ст. 19 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що відомості про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку. Будь-яке збільшення основного зобов`язання або процентів за основним зобов`язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою (ч. 2 ст. 19 цього Закону).
		За приписами наведених норм, об`єм та розмір забезпечених вимог підлягають державній реєстрації та відображаються як певна сума грошових коштів, збільшення якої також реєструється у встановленому законом порядку.  
		Колегія суддів зазначає, що на стадії відкриття провадження у справі про банкрутство суд виходить виключно з відомостей наданих ініціюючим кредитором і боржником та не може визначати реальну вартість майна, його рентабельність або неможливість реалізації.
		Водночас, загроза неплатоспроможності боржника може мати реальний або потенційний характер.
		Виходячи з системного тлумачення поняття "неплатоспроможність", закріпленого в ст. 1 Закону про банкрутство, можна зробити висновок, що неплатоспроможністю є не тільки неспроможність виконати грошові зобов`язання на день звернення до суду, а й неспроможність виконати грошові зобов`язання в майбутньому, коли настануть строки виконання.
		При цьому, питання про те, чи знаходиться боржник у стані неплатоспроможності, чи ні, вирішується судом не за наслідками розгляду заяви про відкриття справи про банкрутство, а за наслідками підсумкового засідання суду, на якому виноситься ухвала про санацію боржника чи постанова про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвала про закриття провадження у справі про банкрутство.
		Застосовуючи вищезазначені положення ст. 10, 11 Закону, слід виходити із системного аналізу норм Закону про банкрутство, зокрема положень ст. 1, якими визначено термін "безспірні вимоги кредиторів". Такими є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника (абзац восьмий ст. 1 Закону про банкрутство.
		Таким чином, за приписами Закону про банкрутство вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими.
		Як було зазначено вище, ініціюючим кредитором в обґрунтування наявності підстав, які свідчать про обґрунтованість його вимог, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження, було додано до матеріалів справи договір про відкриття кредитної лінії від 06.03.2012 №26-Н/12/24/ЮО/KL, заборгованість у розмірі 602673393,03грн за яким визнана рішенням Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 07.09.2015 у справі №81/15, з яких: 453178010,74грн - безспірні вимоги; 149495382,29грн - вимоги, що забезпечені заставою майна боржника. А також надані рішення Господарського суду Донецької області від 05.07.2016 у справі №905/1923/15, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.09.2016 у справі №905/1923/15, рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 07.09.2015 у справі №81/15, накази Господарського суду міста Києва у справі №910/28332/15 від 14.01.2016, постанову відділу примусового виконання рішень ДВС України про відкриття виконавчого провадження від 28.07.2016 №51785294, постанову про виправлення помилки в процесуальному документів від 02.11.2018 ВП№51785294, Інформаційною довідкою про виконавче провадження стосовно стану виконавчого провадження №51785294 від 11.12.2018.
		Зазначеними документами підтверджується наявність безспірних вимог Банку, що не є забезпеченою заставою, на суму 453178010,74 грн, які не задоволені боржником протягом трьох місяців та їх розмір перевищує 300 мінімальних заробітних плат.    
		Відповідно ч. 6 ст. 5 Закону України "Про іпотеку" вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб`єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором.
		Абзацом 2 ч. 2 ст. 23 Закону про банкрутство передбачено, що забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.
		Забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя) (ст. 1 Закону про банкрутство).
		За змістом ст. 7 закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.
		Якщо вимога за основним зобов`язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов`язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов`язання.
		Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування:
		-          витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки;
		- витрат на утримання і збереження предмета іпотеки;
		- витрат на страхування предмета іпотеки;
		-          збитків, завданих порушенням основного зобов`язання чи умов іпотечного договору.
		З наведеного вбачається, що можливість встановити задоволення іпотекодержателем своїх вимог в повному обсязі або частково за рахунок предмета іпотеки визначається та вирішується виходячи з дослідження складу та розміру забезпечених вимог, яке здійснюється на стадії затвердження реєстру вимог кредиторів боржника, а не під час порушення справи про банкрутство. 
		Таким чином, на стадії підготовчого судового засідання місцевий господарський суд виходить виключно з відомостей наданих ініціюючим кредитором або боржником та не може визначати реальну вартість майна, досліджувати склад та розмір забезпечених вимог (вказані дії проводяться на стадії затвердження реєстру вимог кредиторів). 
		Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі №904/6950/17.
		Так, з наданих ініціюючим кредитором відомостей вбачається визнання банком заборгованості, наявної у ТОВ «Маріупольський млинкомбінат», що не є забезпеченою заставою складає 453178010,74 грн (602673393,03 (сума вимог кредитора) - 145000000,00 грн (вартість предмета іпотеки) - 4495382,29 грн (вартість предмета застави), що становить більше, ніж триста мінімальних розмірі заробітних плат.
		Крім того, колегія суддів зазначає, що між АТ "Сбербанк" і боржником - ТОВ "Маріупольський млинкомбінат" укладений договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов`язався відповідати перед Банком в тому ж обсязі, що і боржник.
		Відтак, поручитель та боржник є солідарними боржниками перед Банком до того часу, поки зобов`язання за кредитним договором не буде виконано повністю.  
		Тобто, у спірних правовідносинах боржник виступає не лише майновим, а і фінансовим поручителем.
		Згідно з частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
		За змістом частини 1 статті 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.
		Як встановлено статтею 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. 
		Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
		Як вбачається із матеріалів справи, боржник не є позичальником за основними кредитними договорами, та не є особою, яка отримувала кредитні кошти. 
		Проте, норми Закону про банкрутство не обмежують право Банку звернутися з грошовими вимогами до поручителя, якщо основний боржник не сплатив борг.
		За приписами ст.ст. 74 та 77 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Отже, при зверненні до місцевого господарського суду ініціюючим кредитором було доведено належними та допустимими доказами неплатоспроможність боржника задовольнити безспірні вимоги кредитора у розмірі не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження, як підстави для відкриття провадження у справі про банкрутство. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, про наявність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство - ТОВ "Маріупольський млинкомбінат" на підставі ст. 11 Закону банкрутство.
		Колегія суддів не може погодитись з висновком місцевого суду про відсутність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, оскільки виходячи із приписів ст.ст. 10, 11 Закону про банкрутство та із встановлених обставин у даній справі, Банком належними та допустимими доказами доведено критерій неплатоспроможності ТОВ "Маріупольський млинкомбінат", який відобразився у довготривалому - понад двох років перебуванні виконавчого листа від 14.01.2016 на примусовому виконання в органах Державної виконавчої служби, а також підтверджено невиконання виконавчого документу протягом цього часу.  
		Щодо пояснень боржника про врахування правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.05.2018 у справі №902/492/17, апеляційний господарський суд зазначає наступне.
		Відповідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.05.2018 у справі №902/492/17, забезпеченими зобов`язаннями в розумінні статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та, відповідно, вимогами забезпеченого кредитора,  які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство,  є всі вимоги кредитора, які існують за основним зобов`язанням (кредитним договором), і є дійсними на момент визнання вимог та можуть бути задоволені за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення відповідно до умов забезпечувального договору та чинного законодавства.
		Таким чином, правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 15.05.2018 у справі №902/492/17, стосується визначення розміру забезпечених вимог кредитора, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, тобто стосується дослідження складу та розміру забезпечених вимог на стадії затвердження реєстру вимог кредиторів боржника.
		Господарським судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не обґрунтовано та не зазначено з яких доказів слідує висновок, що сума безспірних вимог ініціюючого кредитора є повністю забезпеченою.
		Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд погоджується з доводами апелянта щодо наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Маріупольський млинкомбінат" та не погоджується з висновками місцевого господарського суду, наведені в обґрунтування оскаржуваної ухвали про те, що вимоги ініціюючого кредитора є повністю забезпеченими майном боржника, що стало підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство відповідно до ч. 7 ст. 16 Закону про банкрутство.
		Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, у зв`язку з чим ухвала Господарського суду Донецької області 22.05.2019 року у справі №905/2382/18 підлягає скасуванню з направленням справи для подальшого розгляду до суду першої інстанції.
		Щодо вимоги апелянта стягнути з боржника судові витрати зі сплати судового збору, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
		Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України врегульовано питання розподілу судових витрат.
		Частиною 14 вказаної статті встановлено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Виходячи з приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішує питання про розподіл судових витрат у разі, якщо справа вирішується по суті.
		Оскільки суд апеляційної інстанції не розглядає справу по суті, матеріали справи №905/2382/18 відповідно до положень статті 271 Господарського процесуального кодексу України направляються на розгляд суду першої інстанції, відтак, розподіл судових витрат не здійснюється.
		Керуючись статтями 253, 254, 270, 275, 280, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
		 
		ПОСТАНОВИВ
		 
		Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сбербанк" задовольнити.
		Ухвалу Господарського суду Донецької області від 22.05.2019 у справі №905/2382/18 скасувати.
		Справу №905/2382/18 передати на розгляд господарському суду Донецької області.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження передбаченні ст. ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України. 
		Повний текст постанови складений 12.08.2019.
		 
		Головуючий суддя                                                                    В.В. Лакіза
		 
		Суддя                                                                                           О.В. Плахов  
		 
		Суддя                                                                                           І.А. Шутенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...