Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/8351/15-Ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 13.08.2019.
Дата набрання законної сили: 07.08.2019
Номер судового провадження: 61-22939ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем  України
		 
		07 серпня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 761/8351/15-ц
		провадження № 61-22939св18
		 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Жданової В. С. (суддя-доповідач),
		суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Гіпек»,
		третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Консоль ЛТД»,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Апеляційного суду м. Києва у складі колегії суддів: Кравець В. А., Лапчевської О. Ф., Мазурик О. Ф. від 28 березня 2017 року, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Описова частина
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У березні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпек» (далі - ТОВ «Гіпек»), у якому просила визнати за нею майнове право на нежитлове приміщення гpyпa № 170, загальною площею 161,00 кв. м, що знаходиться на 1 поверсі житлово-громадського комплексу на вул. Богдана Хмельницького, 58-A у Шевченківському районі м. Києва.
		 
		Позов мотивовано тим, що 11 лютого 2003 року між товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Консоль ЛТД» (далі - ТОВ фірма «Консоль ЛТД») та первинними інвесторами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 укладено договір № 0184/322-18(p) про спільну діяльність з дольової участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку по                   АДРЕСА_1 , за умовами якого після закінчення будівництва зазначеного багатоквартирного житлового будинку первісним інвесторам підлягає виділенню в натурі «частка пайовика» у вигляді офісу № 1 на 1 поверсі, загальною проектною площею 140,0 кв. м.
		19 березня 2008 року між ТОВ фірма «Консоль ЛТД» та первісними інвесторами укладено додаткову угоду № 1 до договору № 0184/322-18(р) від 11 лютого 2003 року, згідно з якою договір № 0184/322-18(р) від                             11 лютого 2003 року вважається розірваним, а внесений первісними інвесторами за цим договором пай у розмірі еквівалентному                                 210 000 дол. США, передається у якості паю за договором від 19 березня 2008 року № 1761/322-375, укладеному між ТОВ фірма «Консоль ЛТД» та  ОСОБА_1 .
		За умовами договору після закінчення будівництва багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 позивачу підлягає виділенню в натурі її «частка пайовика» у вигляді офісу № 1 на                    1 поверсі, загальною проектною площею 160,0 кв. м. 
		Додатковою угодою від 04 грудня 2013 року до вищевказаного договору сторони погодили зміну назви багатоквартирного житлового будинку на «житлово-громадський комплекс по АДРЕСА_1 та загальної площі нежитлового приміщення - на «161,0 кв. м». 
		Посилаючись на те, що позивач взяті на себе зобов`язання за умовами договору виконала, проте відповідач не визнає її майнових прав на спірне приміщення,  ОСОБА_1 просила задовольнити позовні вимоги. 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 09 квітня 2015 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 майнові права на нежитлове приміщення група № 170, загальною площею 161,00 кв. м, що знаходиться на 1 поверсі житлово-громадського комплексу на АДРЕСА_1. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що невизнання майнових прав  ОСОБА_1 з підстав невиконання у повному обсязі ТОВ фірмою «Консоль ЛТД» своїх зобов`язань перед ТОВ «Гіпек» за договором спільної діяльності з будівництва житлово-громадського комплексу не ґрунтується на правових підставах та суттєво порушує законні права позивача, яка повністю виконала умови договору від 19 березня                2008 року № 1761/322-375. 
		 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 28 березня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ фірмою «Консоль ЛТД» задоволено, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 квітня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком місцевого суду, оскільки ТОВ «Гіпек» є неналежним відповідачем у справі, а позивач, яка виконала грошові зобов`язання за договором пайової участі у будівництві, отримала лише право на набуття права власності, а не саме право власності на нерухоме майно. 
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
		 
		У квітні 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції. 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що посилання апеляційного суду на розгляд справи за участі неналежного відповідача є безпідставними, оскільки ТОВ фірмою «Консоль ЛТД» виконало взяті на себе зобов`язання, передавши позивачу об`єкт інвестування в натурі. Проте ТОВ «Гіпек», яке є замовником будівництва та орендарем земельної ділянки, не визнає і заперечує майнові права  ОСОБА_1 та має намір відчужити нерухомість, щодо якої у позивача виникли передумови для реєстрації права власності. Приймаючи апеляційну скаргу ТОВ фірми «Консоль ЛТД» через два роки після набрання рішенням суду першої інстанцій законної сили, апеляційний суд безпідставно визнав наведені третьою особою причини пропуску строку поважними. 
		 
		Заперечення на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не подані
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження, витребувано вказану справу з суду першої інстанції та зупинено виконання рішення Апеляційного суду м. Києва від 28 березня 2017 року в частині вирішення питання про розподіл судових витрат до закінчення касаційного провадження. 
		 
		Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 жовтня 2017 року справу за позовом                        ОСОБА_1 до ТОВ «Гіпек», третя особа - ТОВ фірма «Консоль ЛТД», про визнання майнових прав, призначено до розгляду. 
		 
		У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду.
		 
		Мотивувальна частина
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		 
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає  задоволенню з огляду на таке.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Судами встановлено, що 19 березня 2008 року між  ОСОБА_1 та ТОВ фірмою «Консоль ЛТД» укладено договір пайової участі у будівництві, відповідно до пункту 3.6.1 якого після закінчення будівництва багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 третя особа зобов`язувалась передати позивачу в натурі офіс                      № 1 на 1 поверсі, загальною проектною площею 160,0 кв. м, за умови виконання позивачем пункту 3.1. договору та внесення грошових коштів на загальну суму, еквівалентну 241 050 дол. США.
		Умовами правочину визначено, що у разі належного виконання                            ОСОБА_1 зобов`язання, зазначеного в пункті 3.1. договору, остання повністю набуває право на пайову (дольову) участь у будівництві і майнове право на отримання у свою приватну власність після введення багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 в експлуатацію - частку паю, а ТОВ фірма «Консоль ЛТД» втрачає право розпорядження зазначеною у цьому договорі часткою пайовика, інакше, як в інтересах і за згодою позивача (пункт 3.11 договору). 
		Свої зобов`язання за договором позивач виконала у повному обсязі шляхом внесення грошових коштів відповідно до пункту 3.1. договору, що визнається ТОВ фірмою «Консоль ЛТД» та не заперечується ТОВ «Гіпек», а також підтверджується відповідною довідкою, виданою третьою особою                                      15 лютого 2014 року про повне інвестування договору. 
		Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 03 грудня                                           2013 року видано Сертифікат серії ГУ №165133371049 відповідності закінченого будівництвом об`єкта, а розпорядженням Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 03 грудня 2014 року                                                         № 630 новозбудованому житлово-громадському комплексу АДРЕСА_1 
		Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права
		 
		Відповідно до статті 190Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майном як особливим об`єктом вважаються окрема сукупність речей, а також майнові права та обов`язки, при цьому майнові права визнаються речовими правами.
		 
		Згідно з частиною другою статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
		 
		За положеннями пункту 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461, прийняття в експлуатацію об`єктів, що належать до І-ІІІ категорії складності, та об`єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.
		 
		Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.
		 
		За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		 
		Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		 
		За правилом статті 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
		 
		Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		 
		У статті 876 ЦК України передбачено, що власником об`єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.
		 
		Згідно з матеріалами справи, ТОВ «Гіпек» в укладеному з ТОВ фірмою «Консоль ЛТД» договорі від 24 жовтня 2001 року значиться замовником будівництва, оскільки є користувачем земельної ділянки на підставі договору оренди, який укладено згідно з рішенням Київської міської ради. 
		 
		Також за цим договором ТОВ фірма «Консоль ЛТД» отримало право залучати кошти юридичних та фізичних осіб для інвестування будівництва.
		 
		Разом з тим відповідно до вимог статті 1 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій) завданнями цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. 
		 
		Аналогічне положення міститься у статті 2 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року, згідно з частиною другою якої суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
		 
		Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 4 ЦПК України; у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій; стаття 5 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року).
		 
		Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій) кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом прав, свобод чи інтересів. 
		 
		Як зазначено у статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
		 
		Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті                       129 Конституції України). 
		 
		Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.
		 
		У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року (далі - Конвенція), закріплено право на справедливий суд.
		 
		З огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України, Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства.
		 
		Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
		 
		Концепція «майна» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном» (пункт 98 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо прийнятності у справі «Броньовські проти Польщі» (Broniowski v. Poland), заява № 31443/96, ECHR 2002-X; пункт 22 рішення ЄСПЛ від 10 березня 2011 року у справі «Сук проти України», заява № 10972/05).
		 
		У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути у тому числі «правомірні очікування» та «майнові права» (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року у справі «Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії» (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland) (заява № 12742/87); ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, № 10741/84).
		 
		Суд першої інстанції, задовольняючи позов, врахував, що будинок                      АДРЕСА_1 закінчений будівництвом і введений в експлуатацію, а також виходив з того, що  ОСОБА_1 виконала в повному обсязі свої зобов`язання щодо оплати об`єктів інвестування, проте ТОВ «Гіпек» заперечує та не визнає майнових прав позивача на вказані об`єкти нерухомості.
		 
		Скасовуючи рішення місцевого суду, та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що відповідно до Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» та Закону України «Про інвестиційну діяльність» позивач, яка виконала взяті на себе грошові зобов`язання за договором пайової участі у будівництві, повністю спаливши вартість об`єкта будівництва, обумовлену цим договором, отримала лише право на набуття  права власності. 
		 
		Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду не погоджується з висновком апеляційного суду, оскільки місцевий суд на підставі належним чином оцінених доказів, правильно встановив характер спірних правовідносин та застосував статті 331, 526, 527, 876 ЦК України, які їх регулюють, у зв`язку з чим дійшов обґрунтованого  висновку про наявність правових підстав для визнання за позивачем майнових прав на вищевказані спірні об`єкти.
		 
		Крім того, колегія суддів не погоджується також і з висновком апеляційного суду про те, що ТОВ «Гіпек» є неналежним відповідачем з огляду на наступне. 
		 
		Оскільки на час звернення з позовом, розгляду справи та ухвалення рішень не надано доказів, що між ТОВ «Гіпек» та ТОВ фірмою «Консоль ЛТД» проведено поділ майна чи майнових прав у будівництві багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 , то замовником цього будівництва вважається ТОВ «Гіпек», що вбачається і з сертифікату Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 03 грудня                        2013 року відповідності закінченого будівництвом об`єкта, який виданий на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації, а відтак саме на нього покладено обов`язок забезпечення права пайовиків незалежно від того, чи є він стороною договору з пайової участі у будівництві. 
		 
		Вказані висновки міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справах №№ 761/9951/15-ц, 761/8259/15-ц (провадження №№ 14-614цс18, 14-602цс18 та від 15 травня 2019 року у справі № 761/10028/15-ц (провадження № 14-27цс19).
		 
		З огляду на вказане колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд не встановив фактичних обставин справи та не визначив дійсний характер спірних правовідносин, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про відсутність правових підстав для визнання за позивачем майнових прав на нежитлове приміщення.
		 
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, у зв`язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
		 
		Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі, судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, тому рішення суду є законним і обґрунтованим.
		 
		Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції відповідно до статті 413 ЦПК України.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Оскільки судом касаційної інстанції задоволено касаційну скаргу                        ОСОБА_1 , подану представником Щербаковим В. З. , скасовано рішення апеляційного суду та залишено в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, то відповідно до підпункту «в» пункту                    2 частини першої статті 416 ЦПК України понесені  ОСОБА_1 судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції у розмірі 4 384 грн 80 коп. покладаються на ТОВ «Гіпек».
		 
		Керуючись статтями 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду. 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити.
		 
		Рішення Апеляційного суду м. Києва від 28 березня 2017 року скасувати, а рішенняШевченківського районного суду м. Києва від 09 квітня 2015 року залишити в силі.
		 
		Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпек» на користь ОСОБА_1 4 384 грн 80 коп. судового збору, сплаченого у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
		 
		З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасоване рішення апеляційного суду втрачає законну силу.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		ГоловуючийВ. С. ЖдановаСудді :В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...