Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № П/9901/243/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо оскарження актів чи діянь ВРУ, Президента, ВРП, ВККС, рішень чи діянь органів, що обирають, звільняють, оцінюють ВРП, рішень чи діянь суб’єктів призначення КСУ та Дорадчої групи експертів у процесі відбору на посаду судді КСУ, з них:; оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя, з них:; про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду.
Надіслано для оприлюднення: 12.08.2019. Зареєстровано: 14.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 14.08.2019.
Дата набрання законної сили: 05.08.2019
Номер судового провадження: П/9901/243/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05 серпня 2019 року 
		Київ
		справа № П/9901/243/19
		адміністративне провадження №П/990/243/19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		Головуючого судді Загороднюка А.Г.,
		Суддів : Губської О.А., Калашнікової О.В., Кашпур О.В., Соколова В.М.,
		 
		за участю: 
		секретаря судового засідання Харитонової Х.Б.,
		позивачки ОСОБА_1 , 
		представника позивачки ОСОБА_2 , 
		представника відповідача Лиходій О.О.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання незаконним і скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання копії рішення та матеріалів для ознайомлення, 
		 
		УСТАНОВИВ:
		Стислий виклад позиції позивачки.
		ОСОБА_1 (далі - позивачка) 07 травня 2019 року звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, відповідач), в якому просила:
		визнати протиправним та скасувати рішення ВРП від 08 квітня 2019  року №  1076/0/15-19 "Про відмову у внесені Президентові України подання про призначення кандидата ОСОБА_1 на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду";
		визнати протиправною бездіяльність ВРП щодо ненадання ОСОБА_1 копії рішення від 08 квітня 2019 року про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та матеріалів для ознайомлення.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначила, що під час засідання ВРП як 20 березня 2019 року, так і 08 квітня 2019 року, при розгляді матеріалів щодо внесення Президентові України подання про призначення її на посаду судді КАС ВС доповідач - член ВРП зазначила, що обставини, які б могли стати підставою для відмови у внесенні подання, не встановлені.
		Незважаючи на це, відповідач 20 березня 2019 року відклав вирішення питання щодо внесення Президентові України подання про призначення кандидата ОСОБА_1 на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду", а 08 квітня 2019 року оголосив рішення про відмову у внесенні такого подання.
		Позивачка брала участь у засіданнях ВРП, проте мотиви відкладення вирішення питання щодо внесення подання та відмови у внесенні подання їй не повідомлялися. Жодного питання або пропозиції надати пояснення до неї ні від ВРП, ні від членів ВРП не надходило.
		Позивачка вказує, що була позбавлена можливості надати пояснення на спростування або підтвердження інформації, якою мотивовано оскаржуване рішення. Про мотиви відмови у внесенні подання дізналася лише після ознайомлення з повним текстом рішення ВРП від 08 квітня 2019 року № 1076/0/15-19 "Про відмову у внесені Президентові України подання про призначення кандидата ОСОБА_1 на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду".
		На переконання позивача, Верховний Суд може в повній мірі дослідити підстави прийняття оскаржуваного рішення ВРП.
		У позові та додаткових поясненнях позивачка з посиланням на статтю 2 КАС України, норми Закону України "Про Вищу раду правосуддя", Закону України "Про судоустрій та статус суддів", судову практику Європейського суду з прав людини, Великої Палати Верховного Суду вказує, що оскаржуване рішення є протиправним, оскільки:
		- підстав для обґрунтованого сумніву щодо відповідності критерію доброчесності та професійної етики встановлено не було;
		- мотивів, за якими постановлені за участі ОСОБА_1 два рішення можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади, в оскаржуваному рішенні відповідача, не наведено;
		- оскаржуване рішення у своєму тексті не містить підстав відмови у наданні рекомендації, а також мотивів, за якими ВРП дійшла такого висновку;
		- ВРП прийняла рішення про відмову направити Президенту України подання за відсутності відомостей, які не були предметом розгляду ВРП або яким не дана оцінка ВККС;
		- ВРП порушила право позивачки брати участь у прийнятті рішення, "бути почутим", не надавши позивачу можливості надати пояснення або заперечення.
		Також позивачка вказала, що 16 квітня 2019 року подала заяву до відповідача про надання можливості ознайомлення з матеріалами щодо обрання її на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та про видачу копії рішення за результатами розгляду цих матеріалів. Проте станом на 07 травня 2019 року (останній день оскарження рішення відповідача) не надано можливості ознайомитися з повним текстом оскаржуваного рішення. Позивачка вважає таку бездіяльність відповідача протиправною.
		У судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовну вимогу стосовно рішення ВРП від 08 квітня 2019 року, навівши обґрунтування, аналогічне викладеному в позовній заяві та додаткових поясненнях.
		Щодо позовної вимоги стосовно протиправної бездіяльності відповідача позивачка та її представник не наполягали на її задоволенні через те, що оскаржуване рішення отримано.
		Стислий виклад заперечення відповідача.
		Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
		У відзиві відповідач указує, що спірне рішення прийнято повноважним складом Вищої ради правосуддя та підписано всіма членами Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухваленні. На засіданні Вищої ради правосуддя 08 квітня 2019 року були присутні 17 членів Вищої ради правосуддя. За результатами голосування, стосовно позивачки, "за внесення подання" проголосувало 9 членів Вищої ради правосуддя, "проти"  8, "не брали участі в голосуванні"  0.
		На Вищу раду правосуддя покладено обов`язок щодо формування в Україні якісного суддівського корпусу з професійних кадрів високого рівня кваліфікації з урахуванням їхніх особистих та моральних якостей, необхідних для здійснення правосуддя. Кандидат на посаду судді претендує на одержання повноважень посадової особи, уповноваженої на виконання функцій держави, - здійснення правосуддя, тому при вирішенні питання про можливість рекомендування кандидата на посаду судді Вища рада правосуддя зобов`язана врахувати всі обставини, які перешкоджають кандидату на посаду судді зайняти таку посаду, у тому числі й ті, що негативно характеризують кандидата. Тому відсутність внутрішнього переконання у членів Вищої ради правосуддя щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики ґрунтується на внутрішній оцінці сукупності всіх обставин, що мають стосунок до кандидата на посаду судді.
		Вирішення питання про внесення подання про призначення судді на посаду покладається саме на членів Вищої ради правосуддя, і жоден інший суб`єкт чи орган, у тому числі й суд, не може втручатися у здійснення суб`єктом владних повноважень своїх функцій.
		Вища рада правосуддя встановила, що суддя ОСОБА_1 у складі колегії суддів Вищого адміністративного суду України ухвалила судове рішення у справі про скасування рішення Вищої ради юстиції від 05 листопада 2015 року "Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення судді Чорнобаївського районного суду Черкаської області ОСОБА_3 . з посади за порушення присяги" та судове рішення про скасування рішення Вищої ради юстиції від 03 грудня 2015 року "Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_4 з посади судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області у зв`язку з порушенням присяги" з очевидними порушеннями норм процесуального права, принципів верховенства права та законності. Вивчення тексту постанов Вищого адміністративного суду України у вказаній справі не дало можливості встановити належні, співвідносні зі змістом закону мотиви, якими керувався суд при ухваленні зазначених судових рішень.
		Відсутність належного обґрунтування ухваленого судового рішення та істотне відхилення від достатньо чітких та однозначних положень закону щодо скасування та оскарження актів Вищої ради юстиції, які не можуть бути пояснені текстом судового рішення, здатні підірвати довіру до суду та можуть створити у стороннього спостерігача враження про упередженість судді, а тому викликають обґрунтовані сумніви щодо відповідності судді ОСОБА_1 критерію доброчесності та професійної етики.
		Викладені обставини свідчать про систематичний вияв суддею ОСОБА_1 очевидної несумлінності при здійсненні правосуддя, ігнорування норм законодавства, що дискредитує судову систему. Такі дії свідчать про порушення основ здійснення правосуддя.
		Приймаючи спірне рішення, Вища рада правосуддя дійшла висновку, що поведінка кандидата викликає обґрунтований сумнів щодо відповідності ОСОБА_1 критерію доброчесності та професійної етики та є обставиною, яка може негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у разі її призначення на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
		Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Вищої ради правосуддя щодо ненадання копії рішення від 08 квітня 2019 року № 1076/0/15-19 та матеріалів для ознайомлення, у відзиві зазначено, що 24 травня 2019 року в телефонному режимі ОСОБА_1 повідомлено про можливість ознайомитися з матеріалами справи та отримати копію оскарженого рішення Вищої ради правосуддя, на що позивачка повідомила про те, що ознайомиться з матеріалами 3-4 червня 2019 року.
		Копію рішення ВРП від 08 квітня 2019 року № 1076/0/15-19 направлено позивачці супровідним листом від 27 травня 2019 року № 19952/0/9-19.
		Невидача ОСОБА_1 у семиденний строк спірного рішення не порушує права позивачки та не є підставою для його скасування. 
		Представник відповідача у судовому засіданні повністю заперечувала проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Просила відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.
		Заяви, клопотання учасників справи.
		Разом із позовною заявою 07 травня 2019 року позивачка подала клопотання про витребування доказів, а саме копії рішення Вищої ради правосуддя від 08 квітня 2019 року про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення кандидата ОСОБА_1 на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та матеріали рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо ОСОБА_1 , які були предметом розгляду на засіданні Вищої ради правосуддя 8 квітня 2019 року.
		На виконання ухвали від 13 травня 2019 року відповідач 30 травня 2019 року вказані докази надав суду.
		Процесуальні дії у справі.
		Верховний Суд  у складі головуючого судді Касаційного адміністративного суду Данилевич Н.А. ухвалою від 13 травня 2019 року відкрив провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання незаконним і скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання копії рішення та матеріалів для ознайомлення.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду Данилевич Н.А., Бевзенка В.М., Шарапи В.М., Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г. ухвалою від 9 липня 2019 року задовольнив заяви суддів Данилевич Н.А., Бевзенка В.М., Шарапи В.М., Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г. про самовідвід та передав матеріали адміністративної справи №9901/243/19 до секретаріату Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду  для визначення складу суду в порядку, передбаченому Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
		Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 11 липня 2019 № 957/0/78-19, з урахуванням статей 31, 41 КАС України, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 9901/243/19.
		Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 липня 2019 року визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя - Загороднюк А.Г., судді: Губська О.А., Калашнікова О.В., Кашпур О.В., Соколов В.М.
		Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 15 липня 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу за цим позовом і розгляд адміністративної справи розпочав спочатку за правилами спрощеного позовного провадження.
		Обставини справи, оцінка доказів, застосування норм права та мотиви ухваленого рішення.
		01 вересня 2018 року позивачка подала до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС) заяву про участь у конкурсі на зайняття вакантної посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
		Рішенням від 06 березня 2019 року № 461/вс-19 ВККС визнала ОСОБА_1 такою, що підтвердила здатність здійснювати правосуддя в Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду.
		ВККС рішенням від 06 березня 2019 року № 589/вс-19 внесла ВРП рекомендацію щодо призначення ОСОБА_1 на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
		ВРП запросила ОСОБА_1 на засідання щодо розгляду питання про внесення подання Президентові України про призначення позивачки на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на 20 березня 2019 року.
		На засіданні ВРП оголошено висновок члена Вищої ради правосуддя Краснощокової Н.С. від 14 березня 2019 року щодо можливості призначення ОСОБА_1 на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
		Відповідно до вказаного висновку за результатами розгляду рекомендації ВККС щодо призначення ОСОБА_1 на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду не встановлено порушення Комісією визначеного законом порядку призначення на посаду судді. Указано, що кандидатура ОСОБА_1 на посаду суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відповідає вимогам статті 127 Конституції України та статтям 38, 69 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у зв`язку з чим вона може бути призначена на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
		Після оголошення висновку питань до позивачки у членів ВРП не було, як і пропозицій надати пояснення щодо будь-якої інформації або відомих обставин.
		Після виходу з нарадчої кімнати за результатами обговорення кандидатури ОСОБА_1 ВРП проголосила рішення про відкладення вирішення питання стосовно внесення подання Президентові України про призначення позивачки на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
		Мотиви прийнятого рішення не оголошувалися. Доказів того, що такі мотиви будь-яким способом повідомлялися позивачці Суду не надано.
		Наступне засідання ВРП щодо розгляду питання про внесення подання Президентові України про призначення позивачки на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відбулося 08 квітня 2019 року.
		На засіданні член Вищої ради правосуддя Краснощокова Н.С. підтримала свій висновок від 14 березня 2019 року щодо можливості призначення ОСОБА_1 на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
		Засідання відбулося за участю позивачки. Запитань до позивачки у членів ВРП не було, як і пропозицій надати пояснення щодо будь-якої інформації або відомих обставин.
		Після виходу з нарадчої кімнати ВРП оголосила рішення про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення кандидата ОСОБА_1 на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
		Мотиви прийнятого рішення не оголошувалися.
		16 квітня 2019 року позивачка подала заяву до відповідача про надання можливості ознайомлення з матеріалами щодо обрання її на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та про видачу копії рішення за результатами розгляду цих матеріалів.
		24 травня 2019 року головний спеціаліст ВРП ОСОБА_6 в телефонному режимі повідомила ОСОБА_1 про можливість ознайомитися з матеріалами справи та отримати копію оскарженого рішення Вищої ради правосуддя, на що позивачка повідомила про те, що ознайомиться з матеріалами 3-4 червня 2019 року.
		Не погоджуючись із рішенням ВРП від 08 квітня 2019 року № 1076/0/15-19 та вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо неознайомлення з указаним рішенням, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
		Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП визначені Законом України "Про Вищу раду правосуддя".
		Відповідно до частини першої статті 1 цього Закону ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
		Частиною першою статті 2 Закону визначено, що статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності ВРП визначаються Конституцією України, цим Законом та Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
		Конституцією України, Законом України "Про Вищу раду правосуддя" та Законом України "Про судоустрій і статус суддів" ВРП наділено повноваженнями, серед яких, внесення подань про призначення суддів на посади.
		Главою 2 розділу ІІ Закону України "Про Вищу раду правосуддя" визначено участь ВРП у формуванні суддівського корпусу. Зокрема, визначено порядок розгляду рекомендацій ВККС, порядок прийняття рішень щодо кандидата на посаду судді та порядок їх оскарження.
		Відповідно до статті 38 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" рішення ВРП про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду може бути оскаржене та скасоване виключно з підстав, визначених Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
		Згідно з частиною двадцять першою статті 79 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" рішення ВРП про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
		1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
		2) рішення не підписано членом ВРП, який брав участь у його ухваленні;
		3) рішення не містить посилання на визначені законом підстави відмови у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду або мотивів, з яких ВРП прийшла до відповідних висновків.
		При цьому суд ураховує висновки Великої Палати Верховного Суду (справа №800/551/17), відповідно до яких при наданні юридичної оцінки рішенню ВРП суд має повну юрисдикцію, яка не обмежується лише з`ясуванням наявності визначених Законом України "Про судоустрій і статус суддів" формальних підстав для скасування такого рішення. Суд повинен також ретельно дослідити дотримання ВРП під час прийняття спірного рішення положень пункту 3 частини дев`ятнадцятої статті 79 указаного Закону щодо вмотивованості такого рішення. Оцінка Верховним Судом мотивів та обґрунтованості оскаржуваного рішення ВРП не є втручанням у її дискреційні повноваження.
		Суд не встановив, а позивачка та її представник не навели обставин, які б указували на наявність перших двох визначених Законом підстав для оскарження рішення відповідача.
		З аналізу наведених норм законодавства та доводів позивачки і відповідача встановлено, що предметом судового контролю в цій справі є правильність визначення законодавчих підстав відмови у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду та обґрунтованість мотивів, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
		Виключні підстави відмови у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду для ВРП визначені частиною дев`ятнадцятою статті 79 Закону України "Про судоустрій і статус суддів":
		1) наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з таким призначенням;
		2) порушення визначеного законом порядку призначення на посаду судді.
		Цією ж нормою Закону визначено, що підстави, зазначені у пункті 1, ВРП визначає, керуючись власною оцінкою обставин, пов`язаних із кандидатом на посаду судді, та його особистих якостей.
		У судовому засіданні з`ясовано та не заперечувалося представником відповідача, що порушення визначеного законом порядку призначення на посаду судді ВРП не встановлено. Відмова пов`язана саме із застосуванням пункту 1 - наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критерію доброчесності та професійної етики, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з таким призначенням. Про вказане йдеться і в самому спірному рішенні.
		Отже, суд дійшов висновку, що відповідачем у спірному рішенні визначена правова підстава відмови у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду.
		Перевіряючи обґрунтованість мотивів, з яких відповідач дійшов висновків про наявність вказаної законодавчої підстави, суд урахував таке.
		Частиною четвертою статті 37 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" визначено, що якщо за рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду проголосувало менше чотирнадцяти членів Вищої ради правосуддя, вважається, що ВРП ухвалено рішення про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду.
		У матеріалах справи міститься витяг з протоколу № 26 засідання ВРП 08 квітня 2019 року, з якого випливає, що за внесення Президентові України подання про призначення кандидата ОСОБА_1 на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду із 17 членів ВРП "за внесення подання" проголосувало - 9, а "проти" - 8.
		Отже, думки членів ВРП щодо спірного рішення різнилися.
		Згідно з поясненнями представника відповідача та з тексту спірного рішення встановлено, що вирішальними обставинами, які формували суб`єктивну думку кожного з присутніх членів ВРП, була участь позивачки у складі колегій суддів Вищого адміністративного суду України, якими скасовані рішення Вищої ради юстиції від 05 листопада 2015 року "Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення судді Чорнобаївського районного суду Черкаської області ОСОБА_3 з посади за порушення присяги" та рішення Вищої ради юстиції від 03 грудня 2015 року "Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_4 з посади судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області у зв`язку з порушенням присяги".
		На виконання ухвали суду від 13 травня 2019 року відповідач надав наявні матеріали про внесення подання Президентові України про призначення позивачки на посаду судді, які слугували підставою прийняття спірного рішення.
		Серед наданих матеріалів рішення судів та інша інформації стосовно прийняття участі позивачем у складі колегій суддів Вищого адміністративного суду України, які враховувалися членами ВРП, відсутні. Представник відповідача на це зауважила, що члени ВРП обізнані із згаданими рішеннями судів, оскільки відповідач був стороною у справах. 
		Оцінюючи надані докази та пояснення учасників справи, суд не зміг установити обсяг інформації, який був відомий (доведений) членам ВРП під час ухвалення спірного рішення, зокрема чи відомий був зміст окремих думок суддів у вказаних справах тощо та джерело отримання такої інформації.
		На переконання суду, суб`єктивна думка кожного члена ВРП під час прийняття рішення та мотиви рішення формуються, серед іншого, за рахунок отримання повної та достовірної інформації. Надані відповідачем докази не є достатніми для підтвердження висновків, що при ухваленні спірного рішення члени ВРП володіли повною та достовірною інформацією.
		Крім того, суд звертає увагу, що про наявність будь-яких відомостей стосовно позивачки, які не були предметом розгляду ВККС і можуть викликати обґрунтований сумнів щодо відповідності ОСОБА_1 критерію доброчесності та професійної етики, відповідач не оголосив на жодному із засідань та питань позивачці стосовно них не ставив. Отже, використання такої інформації не було публічним, що не може бути розцінене як офіційна відкрита діяльність (відкритий розгляд) адміністративного органу при ухваленні рішення.
		Посилання представника відповідача стосовно того, що повідомлення позивачу інформації про наявність на розгляді негативних для неї відомостей та отримання додаткових пояснень стосовно цих відомостей є правом ВРП, суд вважає безпідставними.
		Аналізуючи вимоги частини дев`ятнадцятої статті 79 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд дійшов висновку, що ВРП, відмовляючи у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду, задля забезпечення критерію обґрунтованості рішення, має ретельно досліджувати наявні матеріали, збирати додаткові документи та пояснення осіб тощо. 
		При цьому критерій урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення випливає з принципу гласності прийняття рішень. ВРП як орган державної влади зобов`язана застосовувати цей критерій у процесі прийняття рішення, особливо якщо воно матиме несприятливі наслідки для особи. 
		Крім того, законодавець частиною п`ятою статті 36 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" передбачив запрошення на засідання кандидата на посаду судді, стосовно якого розглядається питання щодо внесення подання про призначення судді на посаду.
		На думку суду, участь кандидата на посаду судді на засіданні не є церемоніальною, а спрямована на забезпечення права особи почути інформацію, яка розглядається стосовно неї і впливає на результати прийнятого рішення, та висловити свої аргументи. Особа, щодо якої приймається рішення, має право бути вислуханою, наводити доводи та докази на підтвердження своїх аргументів.
		Резолюцією (77) 31 про захист особи відносно актів адміністративних органів, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 28 вересня 1977 року, було визначено п`ять основних принципів, у тому числі серед них й право бути вислуханим. Право бути вислуханим є одним із фундаментальних принципів справедливої процедури й означає забезпечення особі можливості надавати адміністративному органу факти й аргументи у справі. Право бути вислуханим має бути забезпечене насамперед у справах, де передбачається прийняття "несприятливих" адміністративних актів, тобто таких, які негативно впливають на права, свободи та законні інтереси відповідної особи.
		Обґрунтовуючи свою позицію, представник ВРП також зазначає про відсутність бажання членів Ради щодо надання пояснень ОСОБА_1 , оскільки у ВРП було достатньо матеріалів для прийняття рішення у нарадчій кімнаті про те, що поведінка кандидата викликає обґрунтований сумнів щодо відповідності ОСОБА_1 критерію доброчесності та професійної етики та є обставиною, яка може негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у разі її призначення на посаду судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
		Проте Верховний Суд вважає такі аргументи  необґрунтованими, оскільки пояснення позивачки повинні також виконувати контрольну функцію повноти відомостей, якими володів відповідач, ухвалюючи спірне рішення. 
		Пояснення позивачки, на переконання суду, при прийнятті відповідачем спірного рішення могли вплинути на формування суб`єктивної думки кожного окремого члена ВРП та на мотиви прийнятого рішення в цілому.
		Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вказані у спірному рішенні мотиви є однобічними, викладені без аналізу аргументів позивачки та є такими, з яких не вбачається офіційність джерела походження, обсяг та межі інформації, що брали до уваги члени ВРП.
		Отже, у цьому разі, розгляд питання щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду не відповідав критерію прозорості, а тому мотиви спірного рішення не можуть вважатися об`єктивними.
		За таких обставин суд вважає, що спірне рішення прийнято без дотримання потрібного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, та без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення.
		Водночас суд відхиляє доводи позивачки та його представника стосовно неправильної оцінки використаних членами ВРП відомостей та можливості здійснення на підставі них висновків щодо відповідності позивачки критеріям доброчесності при прийнятті спірного рішення, оскільки суд погоджується з позицією відповідача, що така оцінка в цьому разі входить до дискреційних повноважень ВРП.
		Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що ВРП, приймаючи спірне рішення від 08 квітня 2016 року, не довела правомірності його прийняття в частині обґрунтування мотивів рішення.
		За таких обставин колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення ВРП є протиправним та підлягає скасуванню.
		Щодо вимоги позивачки про визнання бездіяльності відповідача протиправною, то суд бере до уваги таке.
		Заперечуючи проти цієї позовної вимоги, представник відповідача вказав, що 24 травня 2019 року в телефонному режимі ВРП повідомила ОСОБА_1 про можливість ознайомитися з матеріалами справи та отримати копію оскарженого рішення ВРП, на що позивачка повідомила про те, що ознайомиться з матеріалами 03 - 04 червня 2019 року. На підтвердження вказаних обставин відповідач наданав довідку-телефонограму.
		У судовому засіданні позивач та її представник не наполягали на задоволенні цієї позовної вимоги. Надані відповідачем докази, з урахуванням позиції позивачки, свідчать про забезпечення позивачеві можливості отримання копії рішення та ознайомлення з матеріалами справи.
		За таких обставин суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вказаної позовної вимоги.
		Вирішуючи спір, суд урахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00, пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04, пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A, пункт 29).
		Судові витрати.
		Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Відповідно до пп. 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі, коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
		Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб установлено на 2019 рік у розмірі 1921 гривні.
		Отже, при поданні позовної заяви за дві немайнові вимоги позивачці потрібно було сплатити судовий збір у розмірі 1536,80 гривні.
		Проте за подання адміністративного позову до суду позивачка сплатила судовий збір за одну вимогу немайнового характеру в розмірі 768, 40 гривень.
		Указане підтверджуються квитанцією, яка міститься в матеріалах справи. Тому, з огляду на результат розгляду позовних вимог, судові витрати розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 241, 244, 245, 246, 250, 255, 257, 262, 266, 295, 297 КАС України, Верховний Суд
		 
		ВИРІШИВ :
		 
		Адміністративний позов ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання незаконним і скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання копії рішення та матеріалів для ознайомлення задовольнити частково.
		Визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 8 квітня 2019 року № 1076/0/15-19 "Про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення кандидата ОСОБА_1 на посаду суді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду".
		У решті позовних вимог відмовити. 
		Рішення може бути оскаржене до Великої Палати Верховного Суду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. 
		Судове рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.
		Повний текст рішення складено 12 серпня 2019 року.
		 
		Головуючий суддя                                                                      А.Г. Загороднюк 
		 
		Судді                                                                                            О.А. Губська
		 
		                                                                                          О.В. Калашнікова
		 
		                                                                                          О.В.Кашпур
		 
		                                                                                          В.М. Соколов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...