Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 524/5949/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Старі категорії; Позовне провадження; Спори про відшкодування шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: 14.08.2019. Зареєстровано: 15.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 16.08.2019.
Дата набрання законної сили: 06.11.2019
Номер судового провадження: 2/524/285/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                        
		Справа № 524/5949/18
		Провадження №2/524/285/19 
		                                        РІШЕННЯ 
		                                ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                  
		                       
		02.08.2019 року 
		Автозаводський районний суд м Кременчука в складі 
		головуючого судді Предоляк О.С.,
		при секретарі судового засідання Яковлєвій К.В., 
		за участю позивача ОСОБА_1 , представників відповідачів: Державної казначейської служби України - Овчаренко Ю.П., прокурорів - Лісового В.В., Ребрик Ю.А.,Зубченко В.М., КНМП "Кременчуцька перша міська лікарня ім. О.Т. Богаєвського", Кременчуцького обласного психоневрологічного диспансеру, КНМП «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька» - Стецика Ю.М., 
		розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за об`єднаними позовами ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Прокуратури Полтавської області, Головного управління Національної поліції у Полтавській області,  КНМП "Кременчуцька перша міська лікарня ім. О.Т. Богаєвського", Кременчуцького обласного психоневрологічного диспансеру, КНМП «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька», Обласного бюро судово-медичної експертизи ДОЗ Полтавської ОДА про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури, суду,
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		До суду звернувся ОСОБА_1 з позовами, які об`єднані в одне провадження, просить стягнути з Державного бюджету України у відшкодування моральної шкоди у розмірі 25 000 000 грн. та матеріальну шкоду у розмірі 1 517 609 грн., шляхом списання коштів з відповідного рахунку через Державної казначейської служби України, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду (т. 1 а.с. 1-23, т2 а.с. 127-135, 258-266, т. 3 а.с. 2-40).
		 
		Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що стосовно нього 20.04.2012 року порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України. 03.08.2012 року слідчим СВ Автозаводського РВ КМУ УМВС України капітаном міліції Коцар Ю. М. винесено постанову про обрання щодо нього запобіжного заходу - підписку про невиїзд. Постановою слідчого СВ Автозаводського РВ КМУ УМВС України 21.09.2012 року йому пред`явлено обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1  ст. 122 КК України умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження. 27.09.2012 року складено обвинувальний акт та справу передано в суд. 
		09.07.2013 року вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука позивача визнано винним в скоєні злочину передбаченого ст. 122 ч 1 КК України, та призначено покарання у вигляді 1 року обмеження волі. 17.09.2013 року ухвалою Апеляційного суду Полтавської області вищевказаний вирок скасовано, а справу повернуто прокурору міста Кременчука Полтавської області для проведення додаткового розслідування. 
		Вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука від від 10.11.2015 року ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано у зв`язку з недоведеністю його вини. Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 29.03.2016 року виправдувальний вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука від 10.11.2015 року залишено без змін.
		Зазначає, що в результаті незаконних дій органів досудового слідства та суду перебував під слідством та судом з 20.04.2012  по 29.03.2016 року - 3 роки 11 місяців 10 днів.  По справі проведено 75 засідань.
		28.11.2012 р. змушений був звільнитися з посади «Менеджер з електроустаткування» українсько - російського спільного підприємства «Оборон союз » за власним бажанням у зв`язку з неможливістю їздити за відрядженнями, враховуючи обраний запобіжний захід Цим самим багатодітна сім`я ОСОБА_1 позбавлена засобів до існування, крім іншого, у вигляді заробітної плати в розмірі в 6500 гривень на місяць. Загальна сума втрати заробітку за період незаконного кримінального переслідування за три роки і одинадцять місяців, за його підрахунками, становить: 305 500 грн. 
		Після втрати роботи не було коштів на утримання сім`ї, тому змушений продати квартиру за суму 72 200 грн.
		У подальшому, щоб захищатись від звинувачень та переслідувань правоохоронних органів, винаймати адвокатів, змушений продати 26.05.2012 року автомобіль АУДІ-100 за суму 28 800 грн.
		04 вересня 2012 р. на відшкодування моральної шкоди так званий «потерпілій», за наполяганням матері, яка тяжко хворіла, була позбавлена можливості отримувати безкоштовну медичну допомогу у кардіологічному відділенні, яке очолювала потерпіла ОСОБА_2 та просила щоби син був постійно поряд з нею, змушений був продати автомобіль АУДІ-200 лише за 24 000 гривень, що еквівалентно 3000 доларів США, нижче ніж ринкова вартість на 15000 грн. 
		За період незаконного кримінального переслідування сплачував грошові кошти на професійну правничу допомогу у загальній сумі 22 100 грн.        
		Крім того, витрачені кошти на канцелярські товари та копії документів, які отримував в суді, також витрачені кошти на медикаменти, коли йому та його матері викликали швидку під час досудового розслідування та розгляду справи в суді, частина чеків, що збереглися і можливо долучити до матеріалів справи, на суму в розмірі 9 566 гривень.
		У зв`язку з незаконним кримінальним переслідуванням і обраним запобіжним заходом слідчим Коцар Ю.М. - підпискою про невиїзд, позбавлений можливості вільно переміщатися по території України і Росії, відвідати родичів, як особисто, так і відвезти матір, скористатися своїм правом отримання пільгової пенсії відповідно до довідки №1419 / 1 від 14.09.2005 р., оскільки працював в місцевості прирівняної до району Крайньої Півночі та підтримувати в працездатному стані своє індивідуальне підприємство зареєстроване в 2005 році в м. Пушкино Росія, що призвело до втрати доходів від підприємства та до сформованого боргу в пенсійний фонд і в фонд медичного страхування від підприємства в період з 2012 р.-2019 р. в розмірі 885914,44 грн. 
		Крім того, позбавлений можливості оплачувати кредитні кошти за договором №56833631 в банк «Російський Стандарт», що призвело до накопичення заборгованості перед банком у розмірі 169 529 грн. 
		По теперішній час не може бачитися зі своїми дочками ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , які проживають на території Росії в зв`язку з тим, що занесений в державну базу Росії, як неплатник податків до пенсійного фонду, а також особа, яка має заборгованість по кредиту.
		Негативні наслідки подій 2012 - 2016 років - часу проведення досудового слідства та судового розгляду кримінального провадження до даного часу не втрачають своєї значимості і носять триваючий характер. Тривалий час перебуваючи під слідством та судом, змушений докладати додаткових зусиль для підтвердження та доведеності своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого злочину, його сім`я позбавлена медичної допомоги, показання безпосереднього свідка події його матері ОСОБА_4 , проігноровані органами досудового слідства, не почутий слідчим Коцар Ю.М. і лікар ОСОБА_5 , який стверджував про його невинуватість. Лише під час повторного судового розгляду проведена експертиза, яка довела його невинуватість. Натомість єдиний на його переконання речовий доказ - медична документація на ім`я ОСОБА_2 , отримана ним лише під час досудового розслідування і, лише за його заявами до правоохоронних органів. 
		Наголошуючи на отриманні істотної моральної шкоди, стверджує, що він, наслідок численних публікацій у засобах масової інформації та транслюванням новин на телеканалі «Візит», які називали не інакше як злочинцем, позбавлений можливості вести нормальний спосіб життя, втратив роботу, у зв`язку з чим не міг забезпечувати свою сім`ю, втратив репутацію. 
		Змушений був запозичити кошти у банках України, які повністю витрачались на судові процеси. 
		 
		Внаслідок трипалих переслідувань правоохоронними ораганами та впливом потерпілої, яка перебільшила наслідки його вини позбавлений належного медичного обслуговування як він, так і його мама, отримали важку душевну травму і через те, перебувала на лікуванні у психіатричній лікарні. 
		Згодом, не витримавши психологічних страждань, мама покінчила життя самогубством. 
		Незважаючи на його письмове звернення до суду з проханням відкласти судовий розгляд та пережити трагедію, був доставлений до зали суду примусовим приводом та розглянуто справу з винесенням обвинувального вироку.
		Під час судових дебатів, 74 медичними працівниками медичної установи, де працювала лікар ОСОБА_2 , підготували лист звернення, де називали його не інакше як злочинець. Вимагали від суду, врахувати лист при винесенні вироку, чим остаточно підірвали його авторитет та репутацію .
		Він весь час перебував у стані постійного страху і стресу, страждала його сім`я, вагітна дружина та мати, безпосередній свідок його невинуватості, що вплинуло також і на їх стан здоров`я, суттєво були порушені його нормальні життєві зв`язки. 
		Глибока депресія призвела до загострення хронічних захворювань хребта.
		Стан його здоров`я потребує постійного лікування, звернення до медичних закладів та значних коштів, наразі стоїть питання про встановлення йому інвалідності. 
		Він переніс переживання у вигляді страху, образи, приниження,  позбавлений можливості вести нормальний спосіб життя, порушена його гідність, ділова репутація, недоторканність приватного життя, особиста і сімейна таємниця, честь і добре ім`я.
		Після збільшення позовних вимог, шляхом об`єднання позовів, позивач просить стягнути в солідарному порядку з відповідачів у відшкодування моральної шкоди 25 000 000 грн. та матеріальну шкоду у розмірі 1 517 609 грн.
		Ухвалою суду від 27.07.2018 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
		27.08.2018 року постановлено ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.Призначено підготовче судове засідання.
		27.09.2018 року від Головного управління Національної поліції у Полтавській області надійшов відзив на позов. Зазначають, що ГУНП у Полтавській області утворено в 2015 році відповідно до постанови КМУ України від 16.09.2015 року. Досудове розслідування по кримінальній справі проводилося слідчими органів внутрішніх справ, а не поліції, таким чином ГУНП у Полтавській області не є належним відповідачем по даній справі. Крім того, звертають увагу, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи й не повинен призводити до її збагачення. Вважають розмір моральної шкоди необґрунтованим (т. 2 а.с. 34-36 ).
		01.10.2018 року представником прокуратури Полтавської області подано відзив. Зазначають, що розмір моральної шкоди визначений позивачем є необґрунтованим, допустимими та достовірними доказами не підтверджується, а тому у вказаному позивачем розмірі задоволенню не підлягає. Вважають, що сума відшкодування, яка може бути стягнута на користь позивача за доведеністю позовних вимог складає мінімальний розмір, визначений ст. 13  Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», з урахуванням встановлених п.п. 1,3,9 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року обмежень. Таким чином, розмір відшкодування має визначатися з мінімального розміру заробітної плати у сумі 1 600 грн. З урахуванням того, що позивач перебував під слідством і судом 43 місяці. (т.2 а.с 23-26)        
		       11.10.2018 року Державною казначейською службою України подано відзив на позов. Зазначають, що відповідно до Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" для визначення розміру шкоди, переліченої в пунктах 1,3,4 ст. 3 Закону, громадянин протягом шести місяців після направлення йому повідомлення може звернутися при винесені виправдувального вироку до суду, який розглядав справу по першій інстанції. Позивач не скористався своїм правом та протягом шести місяців після винесення виправдувального вироку не звернувся з заявою про визначення розміру моральної шкоди до суду. Крім того, позивачем не наведено належних доказів, які підтверджують те, що моральна шкода повинна відшкодовуватись саме у розмірі 25 000 000 грн., також не доведено той факт, що його мати покінчила життя самогубством саме через дії працівників органів досудового слідства, прокуратури, суду(т. 2 а.с 41-44).
		       Не погоджуючись із відзивами відповідачів, 18.10.2018 року позивач подав відповідь на відзиви, в яких зазначає, що повідомлення, в якому роз`яснюється, куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав у відповідності до п. 6 Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" йому направлено не було. ГУНП у Полтавській області є належним відповідачем по справі, з огляду на загальні засади правонаступництва, однорідну специфіку та характер процесуальної діяльності органів державної виконавчої влади, до яких належить як органи внутрішніх справ, так і органи Національної поліції. Також, вважає обґрунтованим розмір моральної шкоди, який, зокрема, може бути підтверджений експертом при проведенні судово-психологічної експертизи та оцінюється судом на підставі сукупності доказів (т. 2 а.с.46-58).
		Ухвалою суду від 18.10.2018 року за клопотанням позивача ОСОБА_1 призначена по справі судова психологічна експертиза. Оплату за проведення експертизи покладено на позивача. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.
		Ухвалою суду від 28.12.2018 року у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1  про звільнення від сплати за проведення судово-психологічної експертизи відмовлено.
		Ухвалою суду від 28.02.2019 рокупоновлено провадження у справі.
		Ухвалою суду від 21.03.2019 рокуоб`єднано в одне провадження цивільну справу №524/5949/18 (2/524/285/19) за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Прокуратури Полтавської області, Головного управління Національної поліції у Полтавській області про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури, суду з справою №524/1953/19 (2/524/1550/19) за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Прокуратури Полтавської області, Головного управління Національної поліції у Полтавській області про відшкодування матеріальної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури, суду, присвоєно їм єдиний номер справи №524/5949/18 (2/524/285/19). Витребувано від слідчого відділу Кременчуцького ВП ГУНП у Полтавській області належним чином завірену копію посмертної психолого-психіатричної експертизи Акт № 7 від 04.01.2018 року.
		Ухвалою суду від 08.04.2019 рокузалучено до участі по справі співвідповідачами:  КНМП "Кременчуцька перша міська лікарня ім. О.Т. Богаєвського" Кременчуцький обласний психоневрологічний диспансер, Третю міську лікарню м.Кременчука, Обласне бюро судово-медичної експертизи ДОЗ Полтавської ОДА.
		15.05.2019 року КНМП "Кременчуцька перша міська лікарня ім. О.Т. Богаєвського"подано відзив на позов. Зазначають, що КНМП "Кременчуцька перша міська лікарня ім. О.Т. Богаєвського" є комунальним підприємством, а тому застосування положень ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відносно підприємства є невірним. Крім того, позивачем жодним чином не доведено заподіяння йому матеріальної та моральної шкоди з вини КНМП "Кременчуцька перша міська лікарня ім. О.Т. Богаєвського".
		15.05.2019 року КНМП «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька» подано відзив на позов. Зазначають, що позивач, як на підставу позову посилається на ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Однак застосування вказаного закону до КНМП «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька» є помилковим, оскільки відповідно до статуту лікарня є комунальним підприємством, а отже не є належним відповідачем по справі. Крім того, позивачем жодним чином не доведено заподіяння йому матеріальної та моральної шкоди з вини КНМП «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька».
		Ухвалою суду від 15.05.2019 року витребувано у СВ Кременчуцького ВП ГУ НП в Полтавській області належним чином завірену копію посмертної психолого-психіатричної експертизи № 36 від 18.01.2019 року.
		23.05.2019 року Обласним бюро судово-медичної експертизи ДОЗ Полтавської ОДА подано відзив на позов. Зазначають, що Обласне бюро судово-медичної експертизи ДОЗ Полтавської ОДА не є органом, що здійснює  оперативно-розшукову діяльність, органом досудового розслідування, не є органом прокуратури і суду. Крім того, позивачем жодним чином не доведено заподіяння йому матеріальної та моральної шкоди з вини Обласного бюро судово-медичної експертизи ДОЗ Полтавської ОДА чи їх працівника.
		24.05.2019 року Кременчуцьким обласним психоневрологічним диспансером подано відзив на позов. Зазначають, що Кременчуцький обласний психоневрологічний диспансер не є належним відповідачем по справі. Крім того, позивачем жодним чином не доведено заподіяння йому матеріальної та моральної шкоди з вини Кременчуцького обласного психоневрологічного диспансеру.
		Ухвалою суду від 10.06.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
		 
		У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 об`єднані позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав, що зазначені у позовах, та надав пояснення аналогічні обставинам, викладеним в позовах, обґрунтовуючи додатково письмовими поясненнями, відео зверненням матері, дисками на яких відображено несправедливий, на його переконання, розгляд справи, долученими до матеріалів справи, доказами які додані до позову та витребувані судом, показаннями свідків. Письмова промова приєднана до матеріалів справи. Просить застосувати практику Європейського суду при визначенні розміру моральної шкоди Стверджує, що агенти Держави зламали йому життя та позбавили життя його матір. Зазначає, що не може оцінити розмір у грошовому еквіваленті. 
		Представник Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області просить у задоволенні позову відмовити з підстав викладених у відзиві.
		Представник Прокуратури Полтавської області підтримує відзив на позов та вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з підстав, які зазначені у відзиві на позов, 
		Представник КНМП "Кременчуцька перша міська лікарня ім. О.Т. Богаєвського", Кременчуцького обласного психоневрологічного диспансеру, КНМП «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька» - Стецик Ю.М. просить у задоволенні позову відмовити з підстав викладених у відзивах. Звертає увагу, що підприємства, які він представляє, не є органами досудового слідства, прокуратури, суду.
		Представники Головного управління Національної поліції у Полтавській області та 
		обласного бюро судово-медичної експертизи ДОЗ Полтавської ОДА у судове засідання не з`явились, представниками попередньо подані до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності.
		 
		Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, оглянувши відеозаписи допиту експертів, звернення ОСОБА_4 , оглянувши в судовому засіданні кримінальну справу № 524/11831/13-к (1-кп/524/4/15), приходить до наступного висновку.
		 
		Позивач, обґрунтовуючи необхідність солідарного стягнення з відповідачів у відшкодування моральної шкоди, запропонованої ним суми - 25 000 000 грн. Та матеріальної шкоди на суму 1 517 609 грн., посилався, крім іншого, на норми статей 1176 ЦК України та  Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду», щодо відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування прокуратури та суду, просив задовольнити об`єднаний позов.
		Відповідно до вимог статті 16 Цивільного кодексу України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту.
		Позовні вимоги до КНМП "Кременчуцька перша міська лікарня ім. О.Т. Богаєвського", Кременчуцького обласного психоневрологічного диспансеру, КНМП «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька», Обласного бюро судово-медичної експертизи ДОЗ Полтавської ОДА є безпідставними та не підлягають до задоволення, оскільки медичні установи - відповідачі не є органами досудового слідства, прокуратури, суду. 
		Позивач, за даним позовом не вказав, які існують підстави для застосування до них вищеперелічених норм Закону. 
		Частина 3 ст. 12 ЦПК України вказує, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		 
		Натомість, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду» визначено, яка саме завдана шкода та кому підлягає відшкодуванню в порядку, визначеному цим Законом за рахунок держави. Відповідно п. 10-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом (наприклад, ст. 9 Закону «Про оперативно-розшукову діяльність». Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державною (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.
		Належними відповідачами по справі є Державна Казначейська служба України, прокуратура Полтавської області, Головне управління Національної поліції у Полтавській області.
		Позивачем на підтвердження обставин, викладених в позовній заяві додано: 
		копію постанови про порушення кримінальної справи від 20.04.2012 року, копію постанови про притягнення особи як обвинуваченого від 21.09.2012 року, копію протоколу допиту підозрюваного від 03.08.2012 року, копію постанови про обрання запобіжного заходу від 03.08.2012 р., копію постанови про обрання запобіжного заходу від 03.09.2012 р., копію постанови про міру запобіжного заходу 21.09.2012 р., копію вироку Автозаводського районного суду м. Кременчука від 09 липня 2013 року, копію ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 17 вересня 2013 року, копію вироку Автозаводського районного суду від 10.11.2015 року, копію договору про надання адвокатських послуг, копію ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 29 березня 2016 року, копію  лікарського свідоцтва про смерть № 439 от 29.07.2016р. фото до трагічної події 18.04.2012 р., фото після нанесення ОСОБА_4  побоїв лікарем  ОСОБА_2 , фото трагедії 28.06.2013 р., копії амбулаторної карти на ім`я ОСОБА_2 , копії 5 листів рентген знімків на ім`я ОСОБА_2  - 1  шт., копія  за підписом голови суду ОСОБА_29. вих № 24904/18 від 04.07.2018 р., копія  листа вих. № 02-01 / 3/18 від 20.06.2018  р. за підписом голови суду ОСОБА_29, копія листана адресу адвоката Чупілко С.П.,який чинив тиск на суддю Автозаводського суду ОСОБА_31., копії свідоцтв про народження ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , копія трудової книжки на ім`я ОСОБА_1 , копії кредитних договорів № 103546153 від 22.01.2013 року, № 500429125 від 09.11.2013 року, № 500469292 від 19.03.2014 року, № 02823/04268ВССА від 04.02.2014 року, № 500504740 від 04.08.2014 року, № 3381/4268BCLKZA2 від 01.12.2014 року, копію наказу про вихід на роботу ОСОБА_10 , копію договору купівлі-продажу квартири від 22.02.2013 р. копію терапевтичної медичної амбулаторної карти на ім`я ОСОБА_1 , копію спеціалізованої  медичної  амбулаторної карти від невропатолога на ім`я ОСОБА_1  копію довіреності на автомобіль від 26.05. 2012 року, копію розписки на продажу автомобіля від 04.09. 2012 року, копію листа з підписами лікарів від 02.04.2013р., копію виписки № 3122/289 від 22.05.2012 р. з лікарні на ОСОБА_10 , копія протоколу УЗД вагітної ОСОБА_10 , копію виписки від 30.05.2012 № 272 на ОСОБА_4 , копію листа виклику швидкої допомоги за підписом лікаря швидкої допомоги для ОСОБА_1 від 03.07.2013 року, фотографію ОСОБА_1 в приміщенні Автозаводського суду м. Кременчука з донькою ОСОБА_7 , витяг з Інтернет статті з приводу злочину по ст.122 ч.1 із зазначенням прізвища ОСОБА_1 і обставин кримінальної справи зі слів ОСОБА_2 , копію ухвали Автозаводського районного суду від 10.02.2017 р., копію ухвали Автозаводського районного суду від 13.02.2017 р., копію листа від 25.10.2017 р. № 1774 за підписом начальника слідчого відділу м. Кременчука ОСОБА_30. , копію листа від 07.12.2017 р. № у - 1949 за підписом начальника слідчого відділу м. Кременчука ОСОБА_30., копію заяви представника ОСОБА_2 за підписом адвоката Чупілко С.П. від 02.11.2016 р., копію заяви представника ОСОБА_2 за підписом адвоката Чупілко С.П. від. от 14.12.2016 р., копію заяви представника ОСОБА_2 за підписом адвоката Чупілко С.П. від 05.04.2013 р., копію протоколу огляду учасника ОСОБА_2 і слідчого ОСОБА_32. від 10.12.2013 р., копію листа Апеляційного суду м. Полтави з переліком матеріалів кримінальної справи №524/11831/13-к, № 1601/12355/2012 від 12.04.2016 р., копії виписок із медичних карток ОСОБА_4 № 4008 від 12.09.2012 р., № 2535 від 12.06.2013 р., № 4638 від 31.10.2012 р., від 21.07.2012 р., № 19453 від 09.11.2012 р., копію акту судово-медичного дослідження № 475 від 20.04.2012 р., копію розписки від 05.09.2012 про отримання коштів у розмірі 15 000 грн. ОСОБА_2 , копію передсмертної записки ОСОБА_4 , копію ухвали Автозаводського районного суду від 18.05.2015р, копію протоколу судових засідань в період з 30.10.2012р. по 09.07.2013р., копію протоколу відтворення обстановки обставин подій з участю ОСОБА_2 , копію довідки №86 від 30.05.2012г. на ОСОБА_1 , копію направлення ОСОБА_2 від 18.04.2012 р., копію заяви по справі №524/11831/13-к 1-в/524/5/17, із зазначенням про наявність фонограмми об`ємом звукозапису 6,34 Мб., копію розписки № 9 без дати в матеріалах справи за підписом представника ОСОБА_2 адвоката Чупилко С.П. в якій зазначено про вилучення медичної карти від 19.04.2012р. та рентген знімків на ім`я ОСОБА_2 , копію довідки від 09.07.2013 р. № 4729 з управління праці соціального захисту населення, копію листа Української Православної Церкви ісх.№105 від 19.07.2013, копію скарги на ОСОБА_4 від 18.04.2012 р., копію листа слідчого ОСОБА_33 від 09.06.2018 р. №107 / у-854, копію телеграми від 08.07.2013р. відправленої в генеральну прокуратуру України, копію заяви до Автозаводського суду від ОСОБА_4 , як безпосереднього свідка від 30.10.2012 р., копію листа прокурора ОСОБА_34. від 19.12.2013 р. №146-605-13, копію постанови Автозаводського суду від 29.09.2017 р. у справі №524/5836/16-к, компакт диск №1 з копією Фонограми записів допиту ОСОБА_4 в залі судового засідання, компакт диск №1 з копією Фонограми відео звернення до Гаранта Конституції - президента України ОСОБА_4 в 2013р., компакт диск №1 з копією Фонограми записів отримання моральної травми ОСОБА_1 , компакт диск №1 з копією Фонограми записів допиту в Автозаводському суді свідка лікаря ОСОБА_11 , компакт диск №1 з копією Фонограми записів від 04.12.2012р. з погрозами на адресу судді ОСОБА_35. і на адресу ОСОБА_1 , копію листа від 21.11.2014 р. №04/2/ 4-876-14 від генеральної прокуратури України, копію підписки про невиїзд від 09.07.2013 р. на ОСОБА_1 , копію довідки №398 від 30.05.2012р., копію резолюції 46/119 Генеральної Асамблеї від 17.12.1991 р., копію протоколу допиту свідка ОСОБА_4 від 17.08.2012 р., Копію виписки від 30.03.2012 р. з медичної карти №1974. копію листа від 08.09.2017 р. №1126 за підписом головного лікаря Крюківського ПНД м. Кременчука ОСОБА_36 - 1 шт., копію довідки підтвердження від 28.11.2012 р. начальника абонентського відділу ТОВ «Добробит» ОСОБА_12 , копію розписки про продаж ОСОБА_13 автомобіля АУДІ-200 від ОСОБА_1 за суму в розмірі в 3000 доларів США., копія заяви ОСОБА_2 від 10.02.2017 р., копію постанови за підписом слідчого ОСОБА_37 від 20.05.2012 р. про призупинення досудового слідства у зв`язку з захворюванням ОСОБА_1 , копію виписки №7096 від 03.12.2010 р. на ім`я ОСОБА_4 , Копію судово-медичної експертизи №1099 від 20.06.2013 р., копії заяв ОСОБА_2 до Автозаводського суду зі зверненням проводити кримінальну справу в її відсутності від 21.03.2014 р., 31.03.2014 р., 05.03.2014 р., 12.03.2014 р., 25.04.2014 р. копію обвинувального акту від 20.12.2013 р. за підписом прокурора ОСОБА_38., копію реєстру матеріалів досудового розслідування №42013180090000433 за підписом слідчого ОСОБА_32. від 20.12.2013 р., копію судово-медичного обстеження №475 від 19.04.2012 р., копію листа відділу охорони здоров`я від 13.07.2012 р. №01-22 / у-26 за підписом ОСОБА_14 , копії опису рентген знімків ОСОБА_4 від 05.06.2012 р., 19.07.2012 р., копію постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 12.07.2012 р. за підписом інспектора міліції ОСОБА_15 , копію постанови від 20.10.2015 р. у справі №524 / 1183/13-к, копію листа №172 від 24.09.2015 р. від головного лікаря ОСОБА_16 «Арніка Плюс», копію листа №32 від 23.09.2015 р. від головного лікаря ОСОБА_40 «ВІКОМ МЕД», копії фототаблиці від 25.01.2013 р. біля ліжка в 1 міської лікарні міста Кременчука пал №4 при проведенні слідчим ОСОБА_37 слідчого відтворення обставин подій 18.04.2012 р., копію постанови від 20.01.2014 р., копії висновків експертиз: посмертна судово - психіатрична експертиза за № 36 від 18.01.2019 року, акт судово - психіатричної експертизи №7 від 04.01.2018 року.
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
		 
		       Судом встановлено, шо 20.04.2012 р. відносно ОСОБА_1 порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 122 КК України умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження.
		 
		03.08.2012 р. слідчим СВ Автозаводського РВ КМУ УМВС України капітаном міліції Коцар Ю. М. винесено постанову про обрання щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд.
		 
		У подальшому, постановою слідчого СВ Автозаводського РВ КМУ УМВС України капітана міліції Коцар Ю. М. від 03.09.2012 р., застосовано відносно ОСОБА_1 запобіжний захід - підписку про невиїзд.
		 
		Постановою слідчого СВ Автозаводського РВ КМУ УМВС України від 21.09.2012 р. ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України. 
		 
		09 липня 2013 року вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука ОСОБА_1 визнано винним в скоєні злочину передбаченого ст. 122 ч 1 КК України, та призначено покарання у вигляді 1 року обмеження волі.
		 
		17 вересня 2013 року ухвалою Апеляційного суду Полтавської області вищевказаний вирок скасовано, а справу повернуто прокурору міста Кременчука Полтавської області для проведення додаткового розслідування. 
		При новому розгляді кримінального провадження, вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука від 10.11.2015 року, ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано у зв`язку з недоведеністю його вини.
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 29 березня 2016 року виправдувальний вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука від 10.11.2015 року залишено без змін.
		 
		Україна, згідно з Конституцією України, є правовою державою (стаття 1), а людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю (стаття 3). Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, і саме держава відповідає перед людиною за свою діяльність, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (стаття 3). Цей обов`язок держави конкретизується в ряді статей Конституції України.
		Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		В даній конкретній ситуації суд знаходить, що правовідносини, які виникли між сторонами підпадають під дію Закону від 1 грудня 1994 року № 266/94-ВР, оскільки позивач засуджений вироком суду і в подальшому, під час нового судового розгляду, виправданий за недоведеністю винуватості.
		Суд, при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду справи. Дана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року в справі № 6-2203цс15. Аналогічні роз`яснення надавалися судам у частині другій пункту 9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
		 
		Відповідно до положень статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України в 2019 році», розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2019 року складає у місячному розмірі - 4173.00 гривень.
		 
		Стосовно обчислення періоду перебування позивача під слідством та судом суд зазначає наступне.
		 
		Рішенням Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 року № 9-рп/99 у справі № 1-15/99 встановлено, що притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред`явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.
		 
		Суд, самостійно визначає, що період перебування позивача під слідством розпочався з 21 вересня 2014 року та закінчився 29 березня 2016 року, а тому період перебування ОСОБА_1 під слідством та судом складає 43 місяці. 
		 
		Таким чином, розмір мінімального відшкодування становить - 179 439 грн. (мінімальна заробітна плата * кількість місяців).
		 
		У той же час, законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування у бік збільшення залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.
		 
		Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
		 
		Частиною п`ятою, шостою статті 4 Закону визначено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 13 Закону, відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
		 
		Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.     
		 
		Позивачем заявлено позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди та на обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, щодо порушення його нормальних життєвих зв`язків, він був позбавлений свободи пересування, з огляду на застосований відносно нього запобіжний захід у виді підписки про невиїзд, внаслідок чого втратив роботу та не міг утримувати сім`ю, був позбавлений можливості займатися індивідуальним підприємництвом у Росії, мати, свідок очевидець, покінчила життя самогубством, про нього друкували недостовірні відомості в засобах масової інформації, погіршився стан його здоров`я, загострились хвороби та набули ознак хронічності.
		 
		Наведені обставини доводять наявність спричинення позивачу моральної шкоди, а саме завдання йому моральних страждань внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності.
		 
		Межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування, а якщо є підстави для стягнення шкоди у більшому розмірі, суд повинен обґрунтувати такий розмір шкоди, але з обов`язковим виконанням наведеної норми права.
		 
		Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь - яка компенсація моральної шкоди не є (не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь - який її розмір може мати суто умовний вираз.
		А тому, суд визначаючи розмір моральної шкоди, враховує мінімальні межі встановлені Законом в даному випадку, виходить із ступеня тяжкості діяння, яким було заподіяно шкоду та шкідливості наслідків спричинених цим діянням, глибини, тривалості страждань, обставин справи і виходячи із принципу справедливості та розумності, вважає, що вказаний розмір не може бути мінімальним, гарантованим Законом, за можливе визначити розмір морального відшкодування в сумі 2 500 000 (два мільйона п`ятсот тисяч) грн. 00 коп., що в даних правовідносинах на думку суду є достатнім відшкодуванням для позивача.
		Суд, звертає увагу, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (пункт 17 Положення про застосування Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року №6/5/3/41).
		Специфіка даних правовідносин свідчить про те, що сам факт притягнення особи до кримінальної відповідальності завдав їй страждань, це призвело до погіршення та позбавлення можливостей реалізації нею своїх звичок і бажань, інших негативних наслідків морального характеру.
		При визначені розміру грошового відшкодування за завдану позивачу моральну шкоду, суд приймає до уваги тривалість перебування позивача під слідством та судом - 43 місяці, втрату роботи, виникнення нервового стресу, негативного впливу обставин справи на близьких родичів та порушень у соціально-побутовій сфері, погіршення психофізіологічного й психоемоційного стану, погіршення стану здоров`я, пролонгований стресовий вплив, глибину його душевних переживань, оскільки перебування у статусі обвинуваченого не є звичним явищем для позивача, який раніше не притягався до кримінальної відповідальності, тривалість обмежень, які були застосовані відносно позивача, у зв`язку із застосуванням запобіжних заходів та обмеження у зв`язку із цим можливості реалізації позивачем своїх потреб, звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, 
		В процесі розгляду кримінальної справи дружина позивача була вагітною і стан її здоров`я свідчив про можливість зриву вагітності. 
		Судовим розглядом встановлено та знайшло своє підтвердження при розгляді справи під час ухвалення виправдовувального вироку, що неправомірні дії, допущені стороною обвинувачення, полягали у істотних порушеннях вимог кримінального процесуального закону в частині зібрання доказів та допустимості даних, що в них містяться. Як наслідок постановлення виправдовувального вироку.
		При цьому, на думку суду, процес притягнення позивача до кримінальної відповідальності призвів до погіршення можливостей позивача по реалізації своїх звичок і бажань.
		Також, наслідком притягнення позивача до кримінальної відповідальності було те, що за повідомленням органів досудового розслідування, органи масової інформації опублікували у друкованих виданнях, зокрема «Вісник Кременчука» та оприлюднили під час телеефіру на телеканалі «Візит» відомості про кримінальне переслідування ОСОБА_1 , називаючи його не інакше як злочинець, що є наслідком негативного характеру для ОСОБА_1 . 
		Окрім іншого, в даному випадку, суд враховуючи співвідношення категорій моральна шкода і здоров`я, вирішуючи питання про існування факту заподіяння моральної шкоди ОСОБА_1 і, пов`язуючи її із станом здоров`я позивача, вважає за обов`язкове звернутись до визначення поняття здоров`я, яке наведено в Статуті (Конституції) Всесвітньої Організації Охорони Здоров`я, де міститься положення про те, що здоров`я є станом повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичні дефекти.
		Судовий розгляд даної справи, загибель матері, разом з іншими письмовими доказами, на переконання суду є свідченням порушення у позивача душевного благополуччя, стану здоров`я, що в свою чергу є доказом заподіяння позивачу моральної шкоди.
		Зазначені події наповнили життя ОСОБА_1 стресогенними чинниками в таких сферах життєдіяльності як: емоційно-вольова сфера особистості; система особистих цінностей і світогляду; соціальні, професійні, родинні стосунки; фізичного та психічного стану здоров`я, спричинило глибокий психоемоційний стрес для позивача.
		Постійні актуалізації негативних емоційно забарвлених спогадів щодо   вищезазначеної ситуації,  як наслідок загибель матері, вимушена необхідність зміни соціального оточення, порушення звичного кола соціальних і міжособистісних відносин, наповнили життя   ОСОБА_1 стресами та негативно забарвленими переживаннями, значно обмежили його звичайну соціальну та професійну активність, створили підставу для виникнення й розвитку психосоматичних розладів. Усвідомлення незворотності плину  спровокувало виникнення у свідомості   ОСОБА_1   зон емоційної напруги, які і досі негативно позначаються на його ставленні до життя та оточуючих. 
		Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 пояснив, що знайомий з ОСОБА_1 з 2012 року та перебуває з ним в дружніх стосунках. Наголошував, що моральних страждань ОСОБА_1 у зв`язку з незаконним переслідуванням, втратою соціальних міцних зв`язків з родичами у Росії. Стверджував, що ОСОБА_1 пригнічувала також і психо емоційний стан матері, яка була позбавлена належної медичної допомоги, із - за ставшогося конфлікту з керівником кардіологічного відділення ОСОБА_2 , вважала, щ осина переслідують із за нею, називала себе обузою, та не витримавши несправедливості покінчила життя самогубством. 
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 пояснила, що вона є сусідкою ОСОБА_1 Знає його 7-8 років. Стверджувала щодо пригніченого стану ОСОБА_1 у зв`язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, тим що не може виїхати до Росії, побачити доньку та сім`ю. Розповіла щодо сімейної трагедії, загибелі матері, внаслідок незаконного переслідування ОСОБА_1 . 
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 пояснив, що є сусідом сім`ї ОСОБА_1. Під час переслідування ОСОБА_1 тісно спілкувався з ОСОБА_4 Яка в події, що настала та подальшому кримінальному переслідуванні звинувачувала себе. Психоемоційне ставлення до події матері вкрай пригнічувало і сина.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_20 пояснила, що працює вчителем, та тривалий час працювала з дружиною ОСОБА_1 - ОСОБА_10 . Підтвердила, що колектив школи знав про сімейну трагедію ОСОБА_1, під час досудового розслідування ОСОБА_21 була вагітна, сильно переживала за чоловіка, а в подальшому була вимушена, залишити немовля та вийти на роботу, оскільки сім`я не мала засобів до існування,а чоловік притягався до кримінальної відповідальності. 
		Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_9 , кожен окремо, пояснили суду, що є утриманцями ОСОБА_1 , проживали разом з ОСОБА_1 , його матір`ю ОСОБА_4 та матір`ю за однією адресою. Пояснили, що на час кримінального переслідування, навчалися у 9 класі, сім`я була позбавлена засобів існування, у зв`язку з незаконним кримінальним переслідуванням батька. Наголошували на стражданнях ОСОБА_4 , як безпосереднього свідка - очевидця події, покази якого проігноровані слідством та, яка позбавлена можливості довести невинуватість єдиного сина, покінчила життя самогубством у передсмертній записці зазначивши, винуватців.
		Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що є дружиною ОСОБА_1 Прийнята його сім`єю з двома дітьми. На час досудового розслідування була вагітна, психо емоційний стрес внаслідок незаконного переслідування чоловіка позначився на здоров`я спільної доньки ОСОБА_22 . Сім`я була позбавлена засобів до існування, оскільки заробіток чоловіка був пов`язаний як з відрядженнями так і з бізнесом у Росії. Всі доходи сім`ї від продажу вартісного майна сім`ї ОСОБА_1, запозичені кредитні кошти, витрачались на захист від кримінального переслідування чоловіка та доведення невинуватості. Значна частина коштів також витрачалась на дороговартісне лікування у приватних медичних закладах ОСОБА_4 , оскільки лікарі міста, за проханням впливової сім`ї ОСОБА_23 , відмовили «скандальній» родині у лікуванні 
		 
		У судовому засіданні оглянуті медичні картки амбулаторного хворого ОСОБА_1 № 12635 та № 0810705, з яких вбачається, що у позивача ОСОБА_1 під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження, отримано на тлі нервово - психічного зриву - захворювання опорно - рухового апарату, яке, спровокувала погіршення якості життя. 
		 
		За висновками лікарів, на сьогоднішній день, хвороба є хронічною та потребує негайного оперативного хірургічного втручання.
		Ситуація, яка склалася, судом може розглядатися як психотравматична основа для спричинення значної моральної шкоди ОСОБА_1 , внаслідок чого наступають душевні страждання у зв`язку з утратою і деформацією буттєво-значимих аспектів та особистого життя та дають підстави суду констатувати, що всі означення моральні страждання ОСОБА_1 знаходяться у прямому причино-наслідковому зв`язку з вчиненням відносно нього незаконних дій органами досудового слідства, прокуратури і суду
		Продовжуючи дослідження питання про заподіяння позивачу моральної шкоди, суд застосовує прецедентну практику Європейського Суду з прав людини та розглядає чи були порушені права, які гарантовані в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і вважає, що в даній справі дане питання судом не досліджується, проте, вважає за обовязкове наголосити і використати підхід, який застосовує Європейський Суд в своїй практиці при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди, зокрема щодо поняття «жертви», оскільки обраний підхід на думку суду є доцільним для обставин даної конкретної справи.
		Зокрема, Європейський Суд в своїх рішеннях звертає увагу на те, що деякі форми моральної шкоди, включаючи емоціональну пригніченість, за самою їх природою не завжди можуть бути підтверджені, якими-небудь доказами (див. наприклад пункт 52 рішення у справі „Ракевич проти Росії, пункт 96 рішення у справі „Abdulaziz, Cabales and Balkandali v. the United Kingdom, Іванов проти Росії).
		Так, і в даній справі є логічним допустити, що позивач відчув пригніченість у звязку із незаконним притягненням до кримінальної відповідальності.
		Суд, також наголошує, що виходячи із загальних підстав відповідальності за завдану моральну шкоду в правовідносинах по її відшкодуванню встановлюється „презумпція заподіяння моральної шкоди, а особа звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини (абзац 3 пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31 березня 1995 року (далі Постанова Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року).
		У даних правовідносинах саме на відповідачів, а не на позивача покладається обов`язок по доведенню відсутності факту заподіяння моральної шкоди, у зв`язку із чим позиція відповідачів про те, що позивач не обґрунтував наявність заподіяння моральної шкоди, необхідності та достатності єдиного доказу висновку експерту щодо її розміру, судом не приймаються.        
		Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		Згідно частини першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
		Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		 
		Державною казначейською службою України, Прокуратурою Полтавської області, Головним управлінням Національної поліції у Полтавській області не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що стягнута сума є значною та може призвести до збитків Державного бюджету України.
		 
		По даній справі відповідачі не надали жодного доказу на спростування доводів позивача та на підтвердження своїх заперечень, викладених у відзивах на позов.
		Виходячи з викладеного, суд вважає, що в даних правовідносинах факт заподіяння позивачу моральної шкоди знайшов своє підтвердження в матеріалах справи і відповідачами він не спростований. 
		Щодо відшкодування матеріальної шкоди. Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом. Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону, право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду.
		 
		Згідно з пунктами 1, 5 частини першої статті 3 цього Закону, у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, громадянинові відшкодовуються (повертаються) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій, а також моральна шкода. Аналогічна норма закріплена також в пункті першому, п`ятому частини 7 Положення.
		 
		Відповідно до частини першої статті 4 Закону, відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення.
		 
		Позивачем в порядку відшкодування матеріальної шкоди, заявлено, зокрема позовні вимоги про стягнення на свою користь у відшкодування втраченого заробітку в розмірі 305 500 грн., які задоволенню не підлягають, оскільки позивач звільнився з роботи за власним бажанням, що підтверджується копією трудової книжки, відомостей про його відсторонення від роботи на час проведення досудового слідства та судового розгляду позивачем суду не надано. Позивачем, на підтвердження позовних вимог в цій частині, не надано розрахунку втраченого доходу та довідку про середню заробітну плату на підприємстві.
		Позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди у відшкодування вартості проданого майна, квартири у сумі 72200 грн., автомобілів у сумі 28 800 грн. та 39 200 грн., коштів витрачених на канцелярські товари та копії документів, медикаменти у сумі 9566 грн., боргу в російський пенсійний фонд і в фонд медичного страхування від підприємства в період з 2012 р.-2019 р. в розмірі 885914,44 грн., заборгованості за кредитним договором у сумі 169 529 грн. задоволенню не підлягають, оскільки відсутні правові підстави для їх стягнення, відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду».
		 
		Щодо стягнень у відшкодування матеріальної шкоди у відповідності до п.ч. 4 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду». гонорарів адвокатів під час досудового розслідування у сумі 22 100 грн., то в задоволенні в цій частині позову необхідно відмовити у зв`язку з наступним.
		 
		Суд звертає увагу, що, як було зазначено вище громадянинові відшкодовується (повертається), в тому числі і суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги (пункт 4 статті 3 Закону від 1 грудня 1994 року № 266/94-ВР).
		 
		Так, позивачем зазначено та до матеріалів цивільної справи долучені квитанції щодо сплати коштів адвокатам ОСОБА_27. на суму 4000 грн., ОСОБА_24 на загальну суму 15 000 грн., 
		Також, позивач зазначає щодо сплати в якості гонорару адвокату ОСОБА_39. - в 2012 році 1500 грн., ОСОБА_25 - 1000 грн. та ОСОБА_26 . - 600 грн., доказів щодо понесених витрат на професійну правничу допомогу суду не надано. 
		 
		Щодо понесених витрат, то у відповідності до квитанцій б/н від 22.08.2012 року ОСОБА_27 сплачено за участь в следствии по уголовному делу 4000 грн., ОСОБА_24 надано позивачу квитанції №1 від 22.09.2001 щодо представництва інтересів потерпілого - на суму 5000 грн., №1 від 05.10.2011 року як гонорар по договору - 2500 грн., 2500 грн. - відповідно до квитанціїї№3 та квитанції 1/16/09/16 на суму 5000 грн.
		 
		Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо (пункт 3.2. мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу).
		 
		В свою чергу, нормами КПК не передбачено спеціальних положень щодо відшкодування правової допомоги обвинуваченому у випадку його виправдання, розміру і підстав такого відшкодування.
		 
		Так, на підтвердження дійсного розміру таких витрат, суду не надано договори про правову допомогу на підтвердження надання позивачу послуг адвокатами ОСОБА_27. та ОСОБА_24 саме у кримінальному провадженні за яким ОСОБА_1 виправдано, Квитанції 2012 року, видані ОСОБА_24 , мають посилання щодо представництва ОСОБА_1 як потерпілого. Враховуючи кримінальне переслідування ОСОБА_1 до березня 2016 року, квитанції за вересень - жовтень 2016 року також не підтверджують понесених витрат, що підлягають відшкодування у відповідності до Закону. 
		Квитанція, долучена до матеріалів справи, щодо сплати гонорару  адвокату ОСОБА_27. у сумі 4000 грн.  також  не містить необхідних відомостей  для відшкодування таких витрат позивачу, зокрема, не містить  назви наданих юридичних послуг, кількості годин, вартості та суми. 
		 
		Позивач не надав належних та допустимих доказів щодо надання юридичної допомоги у кримінальній справі. Тому, враховуючи форми надання правової допомоги, відсутність доказів, які підтверджують її оплату, як в матеріалах цивільної справи, так і в досліджених судом матеріалах кримінальної справи саме цими захисниками, заявлений позивачем розмір правової допомоги на підставі пункту 4 статті 3 Закону від 1 грудня 1994 року № 266/94-ВР не підлягає відшкодуванню як недоведений належними та допустимими доказами.
		 
		 
		 
		       Неспроможними є посилання представника відповідача Державної казначейської служби України щодо пропуску ОСОБА_1 6 - ти місячного строку звернення до суду, встановленого п. 11 Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду".
		 
		       Саме Державою, в порушення ст. 1176 ЦК України та згаданого вище Закону, не виконано позитивний обов`язок перед ОСОБА_1 , виправданим у вчиненні кримінального правопорушення, а саме: в порушення вимог п. 6 Положення не направлено повідомлення, з роз`ясненням, куди і протягом якого терміну можна звернутися за відшкодуванням шкоди і поновленням порушених прав, що призвело до додаткових зусиль позивача та понесення фінансових витрат.
		 
		       Обов`язок роз`яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди покладається на орган, що здійснює оперативно - розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура, які повинні це здійснити шляхом направлення громадянинові повідомлення одночасно з виправдовувальним вироком. В повідомленні повинно бути зазначено щодо вказаних у відзиві Державним казначейством України шестимісячних строків, отримання мінімально гарантованого Законом відшкодування.
		 
		       Щодо запропонованого позивачем, порядку відшкодування шкоди солідарним стягненням з відповідачів, то суд звертає увагу на положення Загальної декларації прав людини 1948 року, якою передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом (стаття 8).
		 
		       За  правовою  позицією Конституційного Суду України „правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини Рішення від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).         А тому, з врахуванням принципу верховенства права (стаття 8 Конституції України, його складового елементу  „принципу правової визначеності (див. наприклад пункт 2.4. рішення Конституційного Суду України від 8 червня 2016 року № 3-рп/2016) саме дана процедура судового розгляду може бути єдиним ефективним засобом по відновленню порушених прав позивача.
		       Особливість даних правовідносин свідчить, що саме держава має відшкодовувати шкоду, завдану громадянам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю правоохоронних органів, оскільки вони діють від імені держави. Згідно із статтею 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операції з коштами державного бюджету.
		       Казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду (підпункт 5 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженим указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011).
		       Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 Закону від 1 грудня 1994 року № 266/94-ВР, провадиться за рахунок коштів державного бюджету (частина перша статті 4). Законами України про державний бюджет України на відповідний рік встановлено, що ці виплати здійснюються із державного бюджету України Державним казначейством України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Отже, відшкодування шкоди завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду здійснюється Державним казначейством України за рахунок Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку.
		 
		Відповідно до ст. 141 ЦПК України,  якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави.
		Враховуючи що позивачем при поданні до суду позовної заяви звільнений від сплати судового збору судові витрати необхідно віднести на рахунок держави.
		 
		Керуючись статями 55, 56 Конституції України; Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік»;  Законом України «Про порядок відшкодування  шкоди, завданої  громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно - розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» № 266/94-ВР від 01 грудня 1994 року;  Положенням про  застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженим наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від  04 березня  1996 року № 6/5/3/41; Постановою Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року; статтею 25 Бюджетного кодексу України; статтями 15, 16, 23, 1166, 1176  ЦК України; статтями    258, 259, 263-265 ЦПК України , суд, -
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		Позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Прокуратури Полтавської області, Головного управління Національної поліції у Полтавській області,  КНМП "Кременчуцька перша міська лікарня ім. О.Т. Богаєвського", Кременчуцького обласного психоневрологічного диспансеру, КНМП «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька», Обласного бюро судово-медичної експертизи ДОЗ Полтавської ОДА про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури, суду - задовольнити частково.
		Стягнути на користь ОСОБА_1  за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України моральну шкоду, завдану незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури, суду, у розмірі 2 500 000 (два мільйони п`ятсот тисяч) грн. 
		В іншій частині позову відмовити.
		Судові витрати компенсувати за рахунок держави.
		Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Суддя                                     О.С. Предоляк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...