Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 215/3933/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, крім відшкодування шкоди на виробництві.
Надіслано для оприлюднення: 15.08.2019. Зареєстровано: 16.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 19.08.2019.
Дата набрання законної сили: 16.09.2019
Номер судового провадження: 2/215/2177/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 215/3933/19 
		2/215/2177/19 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 серпня 2019 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого - судді Науменко Я.О.,
		за участю: секретаря - Махоні Н.Ю.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі №8 Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області цивільну справу №215/3933/19 за позовом  ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		09 липня 2019 р. адвокат Ратушна Руслана Павлівна - представник позивача ОСОБА_1 подала до суду вказану позовну заяву, в обґрунтування якої вказує, що позивач працював на підприємстві відповідача 15 років 2 місяці машиністом бульдозера в умовах впливу шкідливих факторів, внаслідок чого отримав професійні захворювання: 1) хронічне обструктивне захворювання легень другої стадії (пиловий бронхіт другої стадії, емфізема легень другої стадії), ЛН другого ступеня; 2) вібраційна хвороба першої другої стадії з синдромом вегетативного сенсорної полінейропатії верхніх кінцівок, радикулопатією попереково-крижовою (L5-S1) з не різко вираженими статико-динамічними порушеннями, нейродистрофією у вигляді деф.артрозу ліктьових суглобів ПФ першого ст. з розгинальними контрактурами. Актом розслідування професійного захворювання встановлено, що працюючи на підприємстві відповідача позивач підпадав під дію пилу, концентрація якого на робочому місці перевищувала ГДК внаслідок недосконалого технологічного процесу екскавації та транспортування гірничої маси, а також через пилоутворення від скальних забоїв та горизонтів на яких не проводяться гірничі роботи внаслідок дії вітру. В процесі роботи бульдозера виникала вібрація, рівень якої перевищував ГДР, внаслідок його конструктивних недоліків, джерелом яких є працюючі механізми та ґрунтозахвати на жорсткому зчеплені з ґрунтом без амортизаторів. Згідно акту огляду МСЕК №932 від 21.07.2010 р. позивачу первинно визначено 60% втрати професійної працездатності. Висновком МСЕК від 24.07.2018 р. позивачу встановлено 80% втрати професійної працездатності: по ХОЗЛ - 15% та вібраційна хвороба - 65% з 16.07.2018 р. безстроково. Також встановлено 2 групу інвалідності з 16.07.2018 р. безстроково. В зв`язку з професійними захворюваннями змінилися образ та якість життя позивача, що завдає йому моральних страждань. Просить стягнути з відповідача 100 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я. 
		Ухвалою суду від 10.07.2019 р. прийнято до розгляду зазначену позовну заяву та відкрито провадження у справі, визначено проводити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено проведення першого судового засідання для розгляду справи по суті на 14.08.2019 р.
		06.08.2019 р. представник позивача звернулась до суду з заявою про уточнення позовних вимог, а саме просить стягнути з відповідача також 3 000 грн. витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги.
		Представник позивача подала суду заяву про розгляд справи без її участі та про підтримку позовних вимог (вх.№14536 від 06.08.2019 р.).
		Представник відповідача подала суду заяву про розгляд справи без її участі з урахуванням позиції викладеної у відзиві на позовну заяву (вх.№14496 від 06.08.2019 р.).
		Відповідач у відзиві на позов проти заявлених вимог заперечує, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, посилаючись на те, що чинним законодавством не встановлено прямої заборони або обмеження щодо тривалості роботи працівника у шкідливих або небезпечних умовах. Крім того, тривалість роботи позивача у шкідливих умовах праці збільшує рівень професійного ризику та залежить лише від нього самого, тому існує причинно-наслідковий зв`язок між діями самого потерпілого, що мають вираз у тривалому продовженні роботи в шкідливих умовах праці, і виникненням у нього професійного ушкодження здоров`я, а не тільки діями роботодавця, який маючи необхідні дозволи на здійснення небезпечних робіт, не має можливості усунути шкідливі виробничі чинники з незалежних від нього причин. Також наявність моральних страждань позивача не може доводитись ні актом розслідування хронічного професійного захворювання, ні довідками МСЕК та виписними епікрізами, оскільки акт підтверджує виникнення у позивача професійних захворювань та його причини і не встановлює конкретних осіб, відповідальних за виникнення у позивача професійних захворювань, а в медичних документах не йдеться про розлади здоров`я, пов`язані з психологічним станом позивача (вх. №13456 від 19.07.2019 р.). 
		Представник позивача 31.07.2019 р. направила суду відповідь на відзив, в якій вказала, що посилання відповідача на те, що чинним законодавством не встановлено прямої заборони або обмеження тривалості роботи працівника у шкідливих або небезпечних умовах не можуть бути прийнятті судом до уваги. Добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці не знімають з відповідача обов`язку виконати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст.. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у встановленому законом порядку, тому доводи відповідача у цій частині є необґрунтованими. Крім того, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження ознайомлення під розпис позивача про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди є необґрунтованими. Так, заподіяння моральної шкоди позивачу внаслідок професійного захворювання підтверджується у сукупності доказами, які долучені до позовної заяви. Також, сам факт встановлення 2 групи інвалідності та 80 % втрати професійної працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст. 3 Конституції України, відповідно до якої, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
		Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 відповідно до записів у його трудовій книжці працював з 17.07.1985 р. по 06.12.1995 р. машиністом бульдозера в кар`єрі ГТЦ Тернівського РУ «ПівнГЗК» та з 09.08.2005 р. по 25.08.2010 р. машиністом бульдозера в кар`єрі та на відвалах Першотравневого кар`єру ВАТ «Північний ГЗК», в даний час ПрАТ «ПівнГЗК». 25.08.2010 р. переведений до гірничотранспортного цеху №2 слюсарем-ремонтником. 25.06.2013 р. позивач був звільнений за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки позивача (а.с. 11-17).
		Відповідно до санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, наданої Тернівською районною санітарно-епідеміологічною станцією міста Кривого Рогу Головного санітарно-протиепідемічного управління вих. №2/2-1391 від 29.04.2009 р. умови праці ОСОБА_1 за період роботи з 17.07.1985 р. по 06.12.1995 р - машиністом бульдозера в кар`єрі ГТЦ Тернівського РУ «Північного ГЗК» визнано такими, що відносяться до 3 класу 3 ступеню шкідливості, важкість праці - до 3 класу 2 ступеню шкідливості, напруженість праці - до 3 класу 2 ступеню шкідливості у відповідності з гігієнічною класифікацією праці ГН 3.3.5-3.3.8; 6.6.1-083-2001, затвердженою наказом МОЗ України № 528 від 27.12.2001 р.
		Умови праці ОСОБА_1 за період роботи з 09.08.2005 р. по теперішній час - машиністом бульдозера в кар`єрі та на відвалах Першотравневого кар`єру ВАТ «Північний ГЗК» визнано такими, що відносяться до 3 класу 2 ступеню шкідливості, важкість праці - до 3 класу 1 ступеню шкідливості, напруженість праці - до 3 класу 2 ступеню шкідливості у відповідності з гігієнічною класифікацією праці ГН 3.3.5-3.3.8; 6.6.1-083-2001, затвердженою наказом МОЗ України № 528 від 27.12.2001 р. (а.с. 22-24).
		Згідно з відповіді КЗ «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» ДОР на адвокатський запит № 295 від 12.06.2019 р., ОСОБА_1 , 1963 р.н. первинно був оглянутий Профпатологічною МСЕК м. Кривий Ріг 21.07.2010 р. Згідно Акту огляду МСЕК № 932 від 21.07.2010 р. ОСОБА_1 первинно визначено 60% втрати професійної працездатності внаслідок професійного захворювання.
		У 2011-2012 рр. - 60 % втрати професійної працездатності подовжувалися. З 2012 року оглядався обласною МСЕК № 6.
		У 2014-2016 рр. встановлювалися 55 % втрати професійної працездатності.
		24.07.2018 р. рішенням обласної МСЕК № 6 ОСОБА_1 встановлено 80% втрати професійної працездатності безстроково (а.с. 27).
		Пунктом 17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 10 червня 2010 року причиною виникнення професійного захворювання встановлено: запиленість повітря робочої зони - пил з вмістом вільного кремнію діоксиду від 10% до 70% в концентрації 4,0-10,2 мг/м3  при ГДК 2,0 мг/м3; вібрація - транспортно технологічна 113-124 дБ при ГДР 101 дБ (а.с. 20).
		З медичного висновку лікарсько-експертної комісії ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» про наявність професійного характеру захворювання від 04.07.2018 р. протокол №950 вбачається, що ОСОБА_1 встановлені два професійні захворювання з діагнозами: 
		1) вібраційна хвороба першої другої стадії з синдромом вегетативного сенсорної полінейропатії верхніх кінцівок з нейродистрофією у вигляді деформуючого артрозу ліктьових суглобів, ПФС 1 ст., зі згинальними контрактурами, у сполученні з білатеральною радикулопатією п/крижовою L4-L5-S1 в вираженими порушеннями біомеханіки хребта, больовим та м`язові-тонічними синдромами, нейродистрофією у вигляді лівобічного т/стегнового (ПФС 3 ст.), колінних деформуючих артрозів (ПФ 2 ст.) та періартрозів, зі стійким больовим синдромом та різко вираженими статико-динамічними порушеннями. Захв. проф. 18.05.2010 р., 04.07.2018 р.;
		2) хронічне обструктивне захворювання легень другої стадії (пиловий бронхіт другої стадії, емфізема легень другої стадії), гр.С, фаза нестійкої ремісії. ЛН другого ступеня. Захв. проф. 18.05.2010 р. 
		Діагноз професійного захворювання уточнений на підставі характерних скарг хворого, даних анамнезу про динамічне спостереження з 2007 р., прогресуючий характер захворювання, даних об`єктивного та неврологічного статусів з наявністю стійкого корінцевого, периферичного ангіодистонічного синдромів, дистрофічного ураження великих суглобів верхніх та нижніх кінцівок зі вираженими функціональними та статико-динамічними порушеннями, підтверджених характерними змінами при РГ та КТ обстеженні та функціональними методами обстеження (а.с. 25-26).
		Довідкою МСЕК серії 12 ААА №050403 від 24.07.2018 р. позивачу при повторному огляді встановлено 80% втрати працездатності по професійному захворюванню (65% - вібраційна хвороба; 15% - ХОЗЛ) та друга група інвалідності з 16.07.2018 р., безстроково, по причині професійного захворювання. Зазначена потреба у медичній та соціальній допомозі: забезпечення лікарськими засобами; виробами медичного призначення; санаторно-курортне лікування; ендопротезування лівого суглобу (а.с. 27).
		Відповідно до абз. 19,21,22 п. 2.2 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства здоров`я України від 05.09.20011р. №561, ступінь обмеження життєдіяльності - величина відхилення від норми діяльності людини. Ступінь обмеження життєдіяльності характеризується одним або поєднанням декількох зазначених найважливіших його критеріїв. Виділяють три ступені обмеження життєдіяльності: помірно виражене(І), виражене(ІІ), значне(ІІІ).
		Помірно виражене обмеження життєдіяльності (І) зумовлено порушеннями функції органів і систем організму, що призводять до помірного обмеження можливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності.
		Виражене обмеження життєдіяльності (II) обумовлюється порушенням функцій органів та систем організму, що полягає у вираженому порушенні можливості навчання, спілкування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, пересування, самообслуговування, участі у трудовій діяльності.
		Згідно індивідуальної програми реабілітації інваліда №464 від 14.05.2012 р. позивачеві встановлено 3 групу інвалідності 60% втрати професійної працездатності та наступні види та ступінь обмеження: - обмеження до самообслуговування 0-1 ступінь; -обмеження до пересування 0-1 ступінь; -обмеження до трудової діяльності І ступінь. Позивачеві рекомендовано: медичну реабілітацію -відновна терапія, профілактичні заходи, Санаторно - курортне лікування, медичне спостереження; фізична реабілітація - лікувальна фізкультура (а.с.29-30).
		Відповідно до індивідуальної програми реабілітації інваліда №602 від 22.07.2014 р. позивачеві встановлено 3 групу інвалідності 55% втрати професійної працездатності, а також наступні види та ступінь обмеження: -обмеження життєдіяльності І ступінь, -обмеження до самообслуговування ступінь; -обмеження до пересування 0-1 ступінь; -обмеження до трудової діяльності І ступінь. Позивачеві рекомендовано: медичну реабілітацію - відновна терапія, профілактичні заходи, Санаторно - курортне лікування, медичне спостереження; фізична реабілітація - лікувальний масаж, лікувальна фізкультура (а.с.31-32).
		Згідно індивідуальної програми реабілітації інваліда №480 від 19.07.2016 р. позивачеві встановлено 3 групу інвалідності 55% втрати професійної працездатності, а також наступні види та ступінь обмеження: -обмеження життєдіяльності І ступінь; -обмеження до самообслуговування 0-І ступінь; - обмеження до пересування 0-1 ступінь; -обмеження до трудової діяльності І ступінь. Позивачеві рекомендовано: медичну реабілітацію - відновна терапія, профілактичні заходи, Санаторно - курортне лікування, медичне спостереження; фізична реабілітація - лікувальний масаж, лікувальна фізкультура (а.с. 33-34).
		Згідно індивідуальної програми реабілітації інваліда №429 від 24.07.2018 р. позивачеві встановлено 2 групу інвалідності 80% втрати професійної працездатності, а також наступні види та ступінь обмеження: - обмеження життєдіяльності II ступінь; - обмеження до самообслуговування І-ІІ ступінь; - обмеження до пересування II ступінь; - обмеження до трудової діяльності II ступінь. Позивачеві рекомендовано: медичну реабілітацію - відновна терапія, профілактичні заходи, реконструктивна хірургія, Санаторно - курортне лікування, медичне спостереження; фізична реабілітація -лікувальний масаж, лікувальна фізкультура; протезні вироби - ендопротез (а.с. 35-38).
		Постановами Фонду соціального страхування України № 0407/18285/18285/2 від 14.09.2010 р. та № 0407/18285/18285/3 від 14.09.2019 р. ОСОБА_1 призначено одноразову допомогу в разі стійкої страти професійної працездатності та щомісячні страхові виплати (а.с. 39, 40).
		В період з 2011 р. по 2018 р. ОСОБА_1 було призначено перераховані страхові виплати та продовжено раніше призначені страхові виплат згідно з Постановами Фонду соціального страхування України (а.с.41-55).
		З дослідженого в судовому засіданні п. 16 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 10 червня 2010 року слідує, що професійне захворювання виникло за таких обставин: працюючи з 09.08.2005 р. по теперішній час машиністом бульдозера в кар`єрі та на відвалах Першотравневого кар`єру ВАТ «ПівнГЗК» ОСОБА_1 виконував роботи по переміщенню гірничої маси на перевантажувальних станціях, будівництво доріг та трас для залізничних колій, ЛЕМ, зачистці поїздів для забоїв екскаваторів, планування бурових блоків. В процесі роботи підпадав під дію пилу, концентрація якого на робочому місці перевищувала ГДК внаслідок недосконалого технологічного процесу екскавації та транспортування гірничої маси, а також через пилоутворення від скальних забоїв та горизонтів, на яких не проводяться гірничі роботи внаслідок дії вітру.
		В процесі роботи бульдозера виникала вібрація, рівень якої перевищував ГДР, внаслідок його конструктивних недоліків, джерелом яких є працюючі механізми та грунтозахвати на жорсткому зчепленні з ґрунтом без амортизаторів.
		Крім цього, працюючи з 17.07.1985 р. по 06.12.1995 р. машиністом бульдозера в кар`єрі ГТЦ Тернівського РУ ПівнГЗК, ОСОБА_1 виконував роботи, які згідно даних санітарно гігієнічної характеристики про його умови праці, підготовленої Тернівською райсанепідемстанцією (№ 2/2-1391 від 29.04.2009 р.) також характеризувалися дією на організм пилу та вібрації, рівні яких перевищували нормативи (а.с. 18-21).
		Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
		Суд вважає, що зазначеного обов`язку відповідач не виконав.
		Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
		Частина 1 статті 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Як вбачається з акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, складеного 10.06.2010 р., причиною виникнення професійних захворювань позивача є запиленість повітря робочої зони та транспортно технологічна вібрація.
		Суд вважає зазначене наслідком порушення посадовими особами підприємства, де працював позивач, ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обов`язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
		Суд відхиляє заперечення відповідача в частині доводів про те, що позивач не навів доказів завдання йому моральної шкоди, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі та спростовуються наведеними висновками суду. Посилання представника відповідача на те, що позивач з власної волі протягом тривалого часу виконував роботу в шкідливих умовах праці не впливають на право позивача на відшкодування завданої моральної шкоди за умови підтвердження завдання такої шкоди. Доводи представника відповідача щодо відсутності факту вини відповідача, суд не приймає до уваги, оскільки судом встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу. Отже, висновки відповідача про те, що позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення йому моральної шкоди у зв`язку з втратою працездатності, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки уже самим фактом стійкої втрати позивачем професійної працездатності з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст. 3 Конституції України, відповідно до якої, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. 
		У судовому засіданні встановлено, що в зв`язку з професійними захворюваннями позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він втратив професійну працездатність первинно у 21.07.2010 р. у розмірі 60%, у 2014-2016 рр. у розмірі 55% та 24.07.2018 р. у розмірі 80% та йому встановлена 2-га група інвалідності з 16.07.2018 р. безстроково. Як наслідок позивач обмежений у життєдіяльності, що проявляється больовими синдромами, необхідністю проходити лікування (про що свідчать виписні епікризи, а.с. 56, 57-58, 59-60, 61-62, 63, 64-65, 66-67, 68, 69-70), вимушеним прийманням ліків, неможливістю глядіти свою онуку та допомагати по господарству своїй родині, необхідністю докладати додаткових зусиль для організації його життя. Отримані професійні захворювання призводять до зниження його фізичної активності.
		Отже, враховуючи те, що позивач працював на підприємстві відповідача в умовах шкідливих виробничих факторів впродовж 15 років 7 місяців, йому встановлено первинно 60% втрати працездатності та третю групу інвалідності, останній раз при повторному огляді встановлено 80 % втрати працездатності та другу групу інвалідності з 16 липня 2018 р. безстроково, а також характер професійних захворювань, пов`язаних із спричиненням йому фізичних і моральних страждань, його тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, і наслідків, що наступили, суд вважає, що ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди, так як має місце факт заподіяння позивачеві моральної шкоди. 
		Позивач при оцінці розміру завданої моральної шкоди у сумі 100 000 грн. посилався на характер і обсяг страждань, характер немайнових втрат, стан здоров`я, тяжкість вимушених змін, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану, засади розумності, виваженості та справедливості.
		Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу, суд враховуючи роз`яснення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», характер та глибину його фізичних, душевних страждань від одержаного профзахворювання, тривалість лікування, втрату можливості його повної трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних змін його життєвих зв`язків, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя, вважає, що для відшкодування моральної шкоди на користь позивача, виходячи з міркувань  розумності, виваженості та справедливості потрібно стягнути з відповідача 95 000 грн. за встановлені повторно 80 % втрати професійної працездатності та 2 групу інвалідності.
		Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
		Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи. 
		З огляду на викладене необхідно стягнути з приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь Держави судовий збір у розмірі 768,40 грн.
		Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3000 грн., суд з урахуванням частин 2,3 статті 141 ЦПК України приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заявлених витрат у розмірі 1500 грн..
		На підставі викладеного, ст. ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці», ч. 1 ст. 1167 ЦК України та керуючись ст. ст. 10, 13, 19, 77-80, 89, 141, 258, 259, 263-265, 352 ЦПК України, суд,
		 
		ВИРІШИВ:
		Позов  ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків, задовольнити частково.
		Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», ідентифікаційний код 00191023, місцезнаходження: 50079, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, на користь  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , 95 000 (дев`яносто п`ять тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок втрати професійної працездатності, без нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб та інших зборів та платежів та 1 500 (тисяча п`ятсот) гривень на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
		Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», ідентифікаційний код 00191023, місцезнаходження: 50079, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, на користь держави судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 коп. 
		У решті позовних вимог - відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції через Тернівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
		Повне судове рішення складено 14.08.2019 р.
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...