Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 583/5510/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, пов’язані із застосуванням Закону України ”Про захист прав споживачів”.
Надіслано для оприлюднення: 15.08.2019. Зареєстровано: 16.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 20.08.2019.
Дата набрання законної сили: 17.09.2019
Номер судового провадження: 2/583/272/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 583/5510/18
		2/583/272/19 
		ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		15 серпня 2019 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:
		               головуючого - судді                -        Сидоренка Р.В.,
		               при секретарі                        -        Шаміладзе В.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Охтирці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання недійсним кредитного договору,-
		в с т а н о в и в :
		Позивач 28.12.2018 р. звернулася із зазначеним позовом в якому просить визнати недійсним кредитний договір №1000823602 від 27.12.2011 року укладений між нею та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк».
		Свої вимоги мотивує тим, що її, як споживача, не було належним чином повідомлено Банком про умови кредитування, як це передбачено у ч. 2, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Зміст договору не відповідає умовам зазначеним у ч. 4, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Банк у порушення «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», не повідомив її про сукупну вартість (ціну) договору. Відповідно до абзацу «ж» п. 3.15. Кредитного договору Позивач підписанням цього договору начебто засвідчив, що з Умовами споживчого кредитування Банку ознайомився та зобов`язався їх виконувати. Проте згідно п. 2.4. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, Банки зобов`язані отримати письмове підтвердження споживача про ознайомлення з вищенаведеною інформацією. У відповідності до п. 2.5. вказаних Правил, Банки розробляють форму (бюлетень, довідка, повідомлення тощо) надання споживачу достовірної інформації про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту, яка повинна бути затверджена рішенням уповноваженого органу банку та доведена до відома його відповідних структурних підрозділів. Проте будь-яку довідку чи повідомлення як окремого документу із інформацією встановленою відповідно до ч. 2 статті 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» Позивач не отримував і про що не ставив підпис. Також ця інформація не доводилася в усній формі. Позивач лише отримав на руки свій примірник Кредитного договору. Відповідач проігнорував дані вимоги законодавства, що є однією з підстав визнання договору недійсним, адже згідно з ч. 2, п. 2, ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів» підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілій або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Забороняються як такі, що вводять в оману, зокрема: з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення та позбавлення їх достатнього періоду часу для прийняття свідомого рішення. Позивач не мав часу детально ознайомитися з Кредитним договором за такий короткий строк. Йому повинна була надана можливість детально ознайомитися з умовами даного договору та законодавством, що його регулює. Крім цього, працівник банку не надав достовірної інформації, завірив в тому, що всі істотні умови договору Позивачу роз`яснено, спонукаючи таким чином підписати договір якомога швидше.
		Позивач також констатує порушення банком норм встановлених ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів». В Кредитному договорі передбачено стягнення з Позичальника супутніх платежів, за обслуговування Кредиту, які на думку позивача є незаконними. Так згідно з п. 1.4.5 Кредитного договору за обслуговування Кредиту вона щомісяця, після закінчення строку дії визначеного цим Договором Пільгового періоду, одночасно з погашенням суми Кредиту і процентами, сплачує комісію розмір якої зазначений в Графіку платежів, що є невід`ємною частиною Кредитного договору. Однак додаток № 1 до договору вона не отримувала. Відповідно до п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо), або що вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо). 
		Крім того, як на підставу для визнання договору не дійсним позивач постилається на порушення Банком норм встановлених ст. 55 ЗУ "Про банки і банківську діяльність" та ст. 11. 18 ЗУ "Про захист прав споживачів".
		Так, згідно Договору страхування СТРАХОВИК - ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КАРДІФ», в особі Генерального директора  ОСОБА_2 від імені якого діє на підставі укладеного Договору доручення № 46 від «01» липня 2010 року страховий агент, а саме: АТ «ОТП Банк» (надалі - «Банк») в особі Директора з продажу роздрібного бізнесу та маркетингу ОСОБА_3  та Начальника Управління продажів роздрібного бізнесу ОСОБА_4. Адреса ПрАТ «СК Кардіф»: 04070. м. Київ, вул. Іллінська, 8, тел (044) 428-61-61, факс (044) 537-42- банківські реквізити ПрАТ «СК «Кардіф»: п/р  НОМЕР_1  в АТ «ОТП Банк». МФО 3005 Ідентифікаційний код 34538696. Відповідно до п. 7 Договору страхування страхова сума по страховим випадкам зазначеним в п. 6.1 та 6.2 встановлена в розмірі 4140 грн. 24 коп.. По страховому випадку, зазначеному в п.6.2. Договору, встановлюється ліміт страхової виплати по одному щомісячному платежу у розмірі 372 гривні 00 коп., але в будь-якому разі більше 6 000 грн. (п. 7.1). Відповідно до п. 8 Договору страховий тариф - 0.7%. Згідно п. 9 Договору страхування страховий платіж розраховується шляхом добутку страхового тарифу, зазначеного в п. 8 кількості місяців дії Договору страхування та страхової суми, зазначеної в п. 7 Договору. Страховий платіж за Договором становить: 695 грн. 56 коп. Як зазначено в договорі, що це є ніщо інакше, як послуги з добровільного страхування, Позичальник купує у продавця цих послуг із залученням кредитних коштів Банку. А отже, прямий обов`язок щодо такого страхування відповідно до статті 7 Закону України «Про страхування» та іншим законодавством - не встановлений. Таким чином, умови кредитного договору, щодо послуг страхування із нав`язаною відповідачем страховою компанією - є несправедливими (в розумінні пункту 2 частин статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»), оскільки позивач не отримував у відповідача коштів для оплати такої страховки. Частина 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлює, якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Частина 7 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» також передбачає, положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Крім цього, спірні положення кредитного договору є порушенням законодавства про банки та банківську діяльність. Так відповідно до частини третьої статті 55 ЗУ "Про банки і банківську діяльність" банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів або послуг від банку або від спорідненої або пов`язаної особи банку як обов`язкову для надання банківських послуг. Таким чином, виходячи з цього положення Закону, оскільки страхування в спірних правовідносинах є добровільним, відповідач не має права жодним чином нав`язувати такі послуги та включати їх до кредитного договору.
		Також, як на підставу для визнання договору не дійсним позивач постилається на Порушення норм встановлених абз. 5, 11, п. 2, ст. 8 ЗУ «Про захист персональних даних».
		Згідно п. 3.9 Кредитного договору, вона начебто надає свою згоду, про те, що для виконання цього Договору, Кредитор та/чи Банк мають право передавати третім особам будь-яку інформацію щодо її персональних та інших даних, а також використовувати її в цілях комерційних пропозицій. Окрім цього, згідно підпункту «в» п. 3.15 Кредитного договору вона начебто надає свою згоду на обробку своєї персональної інформації. Вважає, що пункти п.3.9. та підпункт «в» п. 3.15. договору є незаконними та суперечать абз. 5, 11, п. 2, ст. 8 ЗУ «Про захист персональних даних».
		Отже, позивач зазначає, що при укладанні Кредитного договору було порушено ряд норм встановлених ЗУ «Про захист прав споживачів». ЗУ «Про захист персональних даних», ЗУ «Про страхування». ЗУ «Про банки і банківську діяльність», а тому є всі підстави для визнання його судом недійсним, в цілому.
		Позивач у судове засідання не з`явилась, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи. У поданій позовній заяві прохала розглянути справу без її участі. 
		Представники Банку у судове засідання не з`явились, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи.
		ПрАТ «СК «Кардіф» була належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи. Її представники у судове засідання не з`явились, про причини не явки до суду не повідомили. 
		Судом в якості третьої особи було залучено ТОВ «ОТП Кредит» представники якої також у судове засідання не з`явились, про причини не явки д осуду не повідомили. 
		Крім того, судом було також залучено в якості третіх осіб у справі ТОВ «Фінансова компанія «Управління активами», ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів». Їх представники у судове засідання не з`явились, про причини не явки до суду не повідомили. Від ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» надійшло письмове пояснення у якому останні зазначають про те, що 24.03.2017 між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №24/03/17/1 відповідно до умов якого ПАТ «ОТП Банк» передає, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає право грошової вимоги, що належить ПАТ «ОТП Банк», та стає кредитором за Кредитними договорами в розмірі Портфеля заборгованості. Відповідно до Додатку №1 до Договору факторингу №24/03/17/1 від 24.03.2017 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором №1000823602 від 27.12.2011 у сумі 19663,60 грн. 28.12.2018 між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами був укладений договір факторингу №28/12/18 відповідно до умов якого остання установа прийняла на себе право грошової вимоги до ОСОБА_1 за вищезазначеним кредитним договором. У зазначеному поясненні зазначене прохання розглянути зазначену справу без участі їхнього представника.
		Дослідженими матеріалами справи встановлено, що 27.12.2011 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та Приватним Акціонерним товариством «Страхова компанія» КАРДІФ» було укладено Договір про надання споживчого кредиту №1000823602 (надалі - Кредиті договір). Відповідно до умов Кредитного договору Позивач отримала кредит (грошові кошти); придбання Товару у Продавця 1 - 4 600 грн. 00 коп.; на придбання Послуг у Продавця 2 - 695 грн. 56 коп. на загальну суму кредиту: 4 835 грн. 80 коп.. 
		Банк надав кредит відповідно до п.п. 1.1, 1.4.1. Кредитного договору у день підписання даного договору строком на 24 місяці до 27.12.2013 року.
		Згідно з п.п 1.1. Кредитного договору за користування кредитом Позичальник сплачує проценти в розмірі 24 % річних.
		       Позичальник зобов`язаний повністю повернути Банку суму отриманого Кредиту та виконати всі інші зобов`язання встановлені Кредитним договором не пізніше 27.12.2013 року (п. 1.4.1).
		Сума отриманого Кредиту та проценти за користування Кредитом нараховуються і сплачуються щомісяця одночасно з погашенням суми отриманого кредиту, виходячи з розміру процентної ставки, визначеної п 1.1 даного Договору (п.п. 1.4.2., 1.4.4 Кредитного договору).
		Пункт 1.4.5. Кредитного договору за обслуговування Кредиту Позичальник щомісяця, після закінчення строку дії визначеного цим Договором Пільгового періоду, одночасно з погашенням суми Кредиту і процентами, сплачує комісію, розмір якої зазначений в Графіку платежів, що є невід`ємною частиною Кредитного договору.
		Пункт 1.4.7. Кредитного договору: Графік платежів є Додатком № 1 та невід`ємною частиною Кредитного договору, та розраховується з урахуванням розміру та строку Кредиту, процентної ставки за користування кредитом, розміру щомісячної комісії та Пільгового періоду. Розмір щомісячних платежів зазначається у Графіку платежів та визначається за формулою ануїтетних платежів (виключенням можуть бути перший та/чи останній платіж) з урахуванням фактичної кількості календарних днів у році.
		Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені ст. 203 ЦК України. Згідно ст. 215 ч. 1 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Стосовно викладених у позові доводів відповідача про істотне порушення банком Закону України «Про захист прав споживачів» щодо не повідомлення її про сукупну вартість (ціну) договору, нечесну підприємницьку діяльність відносно неї, як на підставу для визнання договорів не дійсними, суд виходить із наступного.
		Згідно ч. 2, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, яка діяла на час укладення договору, (далі Закон), перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.
		Частиною 1, ст. 15 Закону визначено, що споживач має право на одержання необхідної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).
		Положеннями ч. 5, ст. 11 Закону передбачено, що до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.
		У ч.ч. 1, 2, 5, 6, ст. 18 цього Закону йдеться про те, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.
		Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.
		Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
		У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: 1) такі положення також підлягають зміні; або 2) договір може бути визнаним недійсним у цілому.
		Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.
		Дослідженими матеріалами справи встановлено, що відповідач надав позивачці документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки; у договорі який підписаний позивачкою, міститься повна інформація стосовно умов кредитування.
		Аналіз наведених норм права та встановлених обставин дає підстави стверджувати, що спірний договір споживчого кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; відповідачка на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконувала його умови; Банк у письмовій формі надав відповідачу вичерпну інформацію про умови кредитування, визначивши взаємні права та обов`язки сторін та погодивши порядок сплати процентів за користування кредитом, надав розрахунок орієнтовної сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки, та комісії що вбачається із з умов укладеного між ними кредитного договору та додатку до нього (п.п. 1.1, 2.1, 2.10).
		У самому договорі позичальник ОСОБА_1 поставила свій підпис про те, що вона підтверджує, що перед укладенням письмового договору Кредитор повідомив її в письмовій формі про особу та місцезнаходження кредитора, кредитні умови (мету, для якої споживчий кредит може бут витрачений, форми його забезпечення, наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями Позичальника, тип відсоткової ставки, суму, на яку кредит може бути виданий, орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як комісії, витрати на страхування, юридичне оформлення, консультаційні витрати, тощо), строк на який кредит може бути одержаний, варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги, можливість дострокового повернення кредиту та його умови, відомості про те, від кого Позичальник може одержати докладнішу інформацію, переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. Також у договорі позичальник ОСОБА_1 поставила свій підпис про те, що вона отримала в оригіналі примірник договору та Додаток №1 «Графік платежів» до цього Договору. 
		Отже, позивач своїм підписом на кожній сторінці кредитного договору фактично підтвердила, що банк надав їй у письмовій формі та в повному об`ємі інформацію, яка передбачена п. 2, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», у зв`язку з чим не заслуговують на увагу її доводи про те, що вказаний договір був вчинений ОСОБА_1 під впливом обману з боку банку, про ненадання їй всієї інформації та Додатку до договору, як такі, що не доведені та спростовуються матеріалами справи.
		Окрім зазначеного суд виходить також із того, що навіть у разі ненадання споживачу інформації, передбаченої статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів», може наставати відповідальність, яка встановлена виключно статями 15, 23 Закону України «Про захист прав споживачів», положення яких не передбачають визнання кредитного договору недійсним.
		Разом із тим, відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.
		Крім того, відповідно до статті 55Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
		З рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
		Стосовно доводів позивача про незаконність нарахування Банком щомісячної комісії за обслуговування Кредиту згідно п. 1.4.5 Договору суд виходить із наступного.
		Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи,договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
		Із огляду на викладене суд прийшов до висновку про те, що обслуговування кредиту є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення комісії. Разом із тим, встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, відповідач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу. При цьому відповідач нараховував, а позивач сплатив комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок позивача, що є незаконним.
		Такий же висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 12 вересня 2012 року в справі № 6-80цс12 та від 25 вересня 2013 року в справі № 6-80ц13, 6-1746цс16 від 16.11.2016 року і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов`язковим для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.
		При таких обставинах, п. 1.4.5 спірного кредитного договору слід визнати недійсним.
		У частині вимог позивача про недійсність умов договору через нав`язування відповідачем йому визначеної страхової компанії суд виходить з наступного.
		Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору банк надає позичальнику споживчий кредит, а позичальник сплачує його на відповідних умовах. Так зокрема до суми видачі кредиту в розмірі 4600 гривень 00 коп. додається сума на придбання послуг зі страхування у Продавця 2 695 гривень 56 коп. Тобто сума страхової послуги включена до тіла кредиту, а отже, загальна сума кредиту становить 4835 гривень 80 коп.
		Разом з цим відповідно п. 1.1. Кредитного договору, як продавець страхових послуг зазначена ПАТ Страхова компанія СК Кардіф, ідентифікаційний код 34538696 від імені якої діє, на підставі укладеного Договору доручення страховий агент ПАТ ОТП Банк, що реалізовує Послуги страхування в рамках програми споживчого кредитування Банку.
		Отже, на думку суду також не ґрунтується на вимогах закону доводи позивачки щодо визнання кредитного договору недійсним через укладання нею поряд з кредитним договором, договору комплексного страхування позичальника, оскільки останній служить забезпеченням кредитних ризиків, що законодавством не заборонено. Вимога про визнання недійсним договору страхування не заявлялась.
		Стосовно доводів позивача про порушення банком норм встановлених абз. 5, 11, п. 2 ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних», і з огляду на це п .3.9 та підпункт «в» п. 3.15 договору є незаконними, встановлено наступне.
		Згідно п. 3.9 Кредитного договору, позивач надає свою згоду, що для виконання цього Договору, Кредитор та/чи Банк мають право передавати третім особам будь-яку інформацію щодо моїх персональних та інших даних, а також використовувати її в цілях комерційних пропозицій.
		Окрім цього, згідно підпункту «в» п. 3.15 Кредитного договору позивач надає свою згоду на обробку своєї персональної інформації.
		Згідно зіст. 8 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що особисті немайнові права на персональні дані, які має кожна фізична особа, є невід`ємними і непорушними.
		Суб`єкт персональних даних має право:
		1) знати про джерела збирання, місцезнаходження своїх персональних даних, мету їх обробки, місцезнаходження або місце проживання (перебування) володільця чи розпорядника персональних даних або дати відповідне доручення щодо отримання цієї інформації уповноваженим ним особам, крім випадків, встановлених законом;
		2) отримувати інформацію про умови надання доступу до персональних даних, зокрема інформацію про третіх осіб, яким передаються його персональні дані;
		3) на доступ до своїх персональних даних;
		4) отримувати не пізніш як за тридцять календарних днів з дня надходження запиту, крім випадків, передбачених законом, відповідь про те, чи обробляються його персональні дані, а також отримувати зміст таких персональних даних;
		5) пред`являти вмотивовану вимогу володільцю персональних даних із запереченням проти обробки своїх персональних даних;
		6) пред`являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними;
		7) на захист своїх персональних даних від незаконної обробки та випадкової втрати, знищення, пошкодження у зв`язку з умисним приховуванням, ненаданням чи несвоєчасним їх наданням, а також на захист від надання відомостей, що є недостовірними чи ганьблять честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи;
		8) звертатися із скаргами на обробку своїх персональних даних до Уповноваженого або до суду;
		9) застосовувати засоби правового захисту в разі порушення законодавства про захист персональних даних;
		10) вносити застереження стосовно обмеження права на обробку своїх персональних даних під час надання згоди;
		11) відкликати згоду на обробку персональних даних;
		12) знати механізм автоматичної обробки персональних даних;
		13) на захист від автоматизованого рішення, яке має для нього правові наслідки.
		Посилання позивача на те, що вищезазначеними умовами договору його позбавлено права відкликати свою згоду на обробку персональних даних відповідно до п. 11 ч. 2 ст. 8 Закону України "Про захист персональних даних" не відповідають дійсності, п .3.9 та підпункт «в» п. 3.15 договору такого положення не містить. Та і саме право сторони на відкликання згоди на обробку персональних даних не є підставою для визнання договору частково недійсним.
		Також доказів того, що позивач звертався із заявою до відповідача про відкликання згоди на обробку персональних даних матеріали справи не містять. Інших належних доказів порушення прав позивача суду не надано.
		Таким чином, з урахуванням викладених вище обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання недійсним кредитного договору в цілому, оскільки визнання недійсними п. 1.4.5 вказаного договору у відповідності до ст. 217 ЦК України не має наслідком недійсності його інших частин та цього правочину в цілому. 
		Керуючись ст. ст. 11-13, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 267-268, 354 ЦПК України, суд, -
		в и р і ш и в :
		Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
		Визнати недійсними п. 1.4.5 договору про надання споживчого кредиту №1000823602, укладеного 27 грудня 2011 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк".
		У іншій частині позову відмовити.
		Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
		До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Охтирський міськрайонний суд Сумської області.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного
		Повний текст рішення виготовлено 15.08.2019 року.
		 
		Суддя Охтирського міськрайсуду
		Сумської області                                                        Р.В.Сидоренко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...