Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 752/5358/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за скаргами на дії та рішення правоохоронних органів, на дії чи бездіяльність слідчого, прокурора та інших осіб під час досудового розслідування; бездіяльність слідчого, прокурора.
Надіслано для оприлюднення: 15.08.2019. Зареєстровано: 16.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 19.08.2019.

Номер судового провадження: 1-кс/752/5509/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42019100000000058

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		справа № 752/5358/19 
		провадження №: 1-кс/752/5509/19 
		У Х В А Л А
		14.08.2019 року слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва   ОСОБА_1 ,
		за участі секретаря ОСОБА_2 ,
		особи, яка подала скаргу - захисника ОСОБА_3 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві скаргу адвоката  захисника ОСОБА_3 в інтересах підозрюваної ОСОБА_4 на бездіяльність прокурора та на постанову прокурора у кримінальному провадженні  заступника начальника відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_5 від 04.06.2019, про відмову у задоволенні клопотання адвоката  захисника ОСОБА_3 в інтересах підозрюваної ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №42015000000000824, відомості щодо якого внесені 05.05.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, -
		ВСТАНОВИВ:
		В провадження слідчого судді надійшла скарга, в якій просив зобов`язати уповноваженого прокурора у вказаному кримінальному провадженні вчинити дії, визначені п. 1 ч. 2 ст. 283, п. 2 ч. 1, ч. 4 ст. 284 КПК України в частині підозри ОСОБА_4 щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, винести постанову про закриття кримінального провадження та внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
		Крім того, просив зобов`язати прокурора при закритті кримінального провадження вирішити питання щодо обраного ОСОБА_4 запобіжного заходу, а також щодо скасування арешту майна.
		24.06.2019 захисник подав доповнення до скарги, в якій серед вже зазначеного просив скасувати постанову прокурора у кримінальному провадженні  заступника начальника відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_5 від 04.06.2019 року про відмову у задоволенні його клопотання.
		Подану скаргу та доповнення до неї захисник обґрунтував тим, що ним було подано клопотання про закриття кримінального провадження з підстав відсутності належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України; відсутності події кримінального правопорушення та закінчення строків досудового розслідування. Однак, розглянувши вказане клопотання, прокурор виніс невмотивовану постанову про відмову у задоволенні клопотання.
		Крім того, зазначив, що в ході досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, всупереч глави 22 КПК України, було складене повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
		В судовому засіданні особа, яка подала скаргу - захисник ОСОБА_3 підтримав скаргу та просив її задовольнити.
		Прокурор - процесуальний керівник у кримінальному провадженні в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлявся належним чином. Про причини неявки слідчого суддю не повідомив, матеріали кримінального провадження не надав. 
		Слідчий суддя, заслухавши обґрунтування захисника, вивчивши та дослідивши матеріали скарги та додані до неї документи, вважає необхідним задовольнити скаргу частково, виходячи з наступного.
		Зі змісту п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на стадії досудового розслідування може бути оскаржена бездіяльність слідчого чи прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
		Відповідно до ст. 220 КПК України клопотання сторони захисту про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов`язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, у а у разі неможливості вручення з об`єктивних причин - надсилається їй.
		Слідчим суддею встановлено, що захисник не погоджуючись із рішенням про повідомлення ОСОБА_4 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, яке вважає прийнято передчасно та в порушення вимог КПК України, подав прокурору клопотання про закриття кримінального провадження з підстав відсутності належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України; відсутності події кримінального правопорушення та закінчення строків досудового розслідування. При цьому, захисник мотивував своє клопотання тим, що ухвалами слідчих судді встановлений закінчення строку досудового розслідування та зобов`язано прокурора прийняти процесуальне рішення про закриття кримінального провадження. Однак, прокурор, в порушення вимог ст. 283, п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України не виконав свій обов`язок щодо закриття кримінального провадження відносно підозрюваної ОСОБА_4 . 
		Постановою прокурора у кримінальному провадженні  заступника начальника відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_5 від 04.06.2019 року, відмовлено у задоволенні вказаного клопотання захисника.
		Вказану постанову прокурор мотивував тим, що в силу положень ст. 36 КПК України, він є самостійною та незалежною процесуальною особою у діяльність якої забороняється втручання особами, які не мають на те законних повноважень.
		Слідчим суддею встановлено, що зазначена постанова від 04.06.2019 про відмову в задоволенні клопотання, винесена з порушенням строку його розгляду та не відповідає вимогам ст. 110 КПК України, а тому є необґрунтованою. 
		Більше того, слідчим суддею встановлено, що вказана постанова не відповідає вимогам КПК України, оскільки прийняте прокурором процесуальне рішення належним чином немотивоване, а його зміст не відповідає фактичним обставинам, встановленим матеріалами кримінального провадження, зокрема, в ньому має бути викладено суть клопотання особи, яка звернулась з метою захисту своїх прав та законних інтересів, та відповіді на всі поставлені нею питання, які, або виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу, або вказують на наявність беззаперечних доказів винуватості особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні певного кримінального правопорушення.
		Одночасно з тим, слідчим суддею достеменно встановлено, що також підтверджуються ухвалами слідчих судді по розгляду скарг та клопотань захисника, а саме те, що прокурор у зв`язку з неналежним здійсненням своїх обов`язків в силу вимог ст. ст. 3, 8, 19, 62, 68 Конституції України, ст. ст. 2, 8, 9, 28 КПК України не забезпечив швидке, повне та неупереджене розслідування кримінального провадження №42015000000000824, в частині того, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, а жоден невинуватий не був обвинувачений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Слідчим суддею встановлено, що 24.03.2014 внесені відомості про кримінальне правопорушення за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України за № 42014000000000163 за фактом зловживання службовим становищем службовими особами Міністерства охорони здоров`я України при перерахуванні бюджетних коштів як попередньої оплати в сумі 6481,5 млн., на рахунки ПАТ «Фармстандарт-Біолік» за поставку імунобіологічних препаратів, всупереч того, що дані угоди не були виконані підприємством, та невжиття заходів щодо повернення коштів до державного бюджету.
		11.06.2014 до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості за № 42014000000000499, на підставі відомостей, які 05.02.2014 висвітлені в антикорупційній програмі «Наші гроші» та телеканалі щодо фактів порушень законодавства при здійсненні державних закупівель, неефективного використання державних коштів та зловживань службовим становищем службовими особами Міністерства охорони здоров`я України на чолі з Міністром охорони здоров`я України ОСОБА_4 , іншими державними підприємствами, установами та організаціями у сфері охорони здоров`я та фармацевтичній галузі, за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
		20.10.2014 старшим слідчим в ОВС Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 складено повідомлення ОСОБА_4 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
		21.10.2014 підозрювана ОСОБА_4 оголошена в розшук. 
		У відповідності до ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
		Згідно ст. 136 КПК України належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.
		Отже, для виконання вимог ст.278 КПК України, старший слідчий в ОВС Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 зобов`язаний був вручити ОСОБА_4 документ  повідомлення про підозру, про що у відповідності до положень ст.ст. 84, 85 та 136 КПК України, отримати підтвердження про його ознайомлення зі змістом цього документу.
		Враховуючи відсутність підтвердження належними і допустимими доказами факту отримання ОСОБА_4 повідомлення про підозру та ознайомлення із його змістом, слідчий суддя приходить до висновку, що слідчим всупереч ст. 278 КПК України допущена бездіяльність.
		23.04.2015 матеріали досудових розслідувань за № 42014000000000163 та № 42014000000000499, об`єднані в одне провадження за № 42014000000000163 на підставі постанови прокурора Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 
		06.05.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості за № 42015000000000824 про кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 191 КК України за фактом умисного, за попередньою змовою з головою Правління ПАТ «Фармстандарт-Біолік» заволодіння Віце-прем`єр-міністром України - Міністром охорони здоров`я України ОСОБА_4 бюджетними коштами в сумі 6481594,72 в своїх інтересах та інтересах третіх осіб, з використанням наданих повноважень всупереч інтересам служби, яке виділено з кримінального провадження за № 42014000000000163 від 24.03.2014. 
		Досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні проводилось слідчими Генеральної прокуратури України.
		В подальшому, органом досудового розслідування неодноразово вирішувалось питання щодо продовження строків досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, зокрема: 15.12.2014 - до 4-х місяців, тобто до 20.02.2015, 17.02.2015 - до 6 місяців, тобто до 20.04.2015; 16.04.2015 - до 8 місяців, тобто до 20.06.2015; 19.08.2015 - до 10 місяців, тобто до 26.10.2015.
		Крім того, як встановлено слідчим суддею, органом досудового розслідування неодноразово вирішувалось питання щодо зупинення досудового розслідування, а саме: 08.05.2015, 21.05.2015, 28.05.2015, 11.06.2015, 02.07.2015, 10.07.2015, з метою встановлення місцезнаходження підозрюваної, а також 24.09.2015, 25.03.2016, 16.09.2016, 26.09.2016, 29.09.2016, 06.10.2016, 08.11.2016, 17.11.2016, 05.12.2016, 31.03.2017, 08.08.2017, у зв`язку із направленням органом досудового розслідування запиту до Генеральної прокуратури Куби про надання міжнародної правової допомоги у кримінальному провадженні.
		17.11.2016 Ухвалою Печерського районного суду м.Києва у справі №757/45529/16-к, надано дозвіл на спеціальне досудове розслідування у кримінальному провадженні №42015000000000824 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України.
		03.08.2017 відповідно до постанови заступника Генерального прокурора України здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42015000000000824 доручено прокуратурі Харківської області. 
		11.12.2017 відповідно до постанови заступника Генерального прокурора України строк досудового розслідування продовжено до 12 місяців.
		27.12.2017 проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42015000000000824 доручено детективам національного антикорупційного бюро України.
		Натомість, після вирішення питання про зміну підслідності у кримінальному провадженні, 27.12.2017 слідчим в ОВС прокуратури Харківської області без погодження з процесуальним прокурором винесена постанова про зупинення досудового розслідування. Відомості про наявність зазначеної постанови внесені 09.02.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. 
		20.04.2018 досудове розслідування у даному кримінальному провадженні було доручено слідчим прокуратури м. Києва.
		08.05.2018 досудове розслідування було відновлено.
		У подальшому слідчим першого слідчого відділу СУ прокуратури м. Києва досудове розслідування у справі зупинялось 05.07.2018, 19.10.2018 та в останнє 24.04.2019, у зв`язку з направленням 24.09.2015 Генеральною прокуратурою України до Генеральної прокуратури Республіки Куба запиту про надання міжнародної правової допомоги.
		24.04.2019 ухвалою слідчим суддею Голосіївського районного суду м. Києва у справі № 752/18634/18, постанова слідчого в ОВС прокуратури Харківської області ОСОБА_8 від 27.12.2017 про зупинення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, скасована, як таку, що винесена слідчим за відсутності відповідних повноважень, правових підстав та без погодження з процесуальним прокурором, у зв`язку із порушення вимог ч. 4 ст. 280 КПК України.
		Відповідно до ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 22.05.2019 у справі № 752/18634/18, слідчий суддя вказав, що вказана постанова про зупинення досудового розслідування, не відповідає вимогам та винесена всупереч положенням КПК України, тобто є протиправною, внаслідок якої досудове розслідування було необґрунтовано зупинене, що створило обмеження гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, прав, свобод та законних інтересів підозрюваної ОСОБА_4 .. При цьому, встановлено, що після скасування постанови слідчого від 27.12.2017 про зупинення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, підлягаю застосування положення ч. 3 ст. 219 КПК України, тобто строк, на який було зупинене досудове розслідування, підлягає включенню у строки, передбачені ч. 1 ст. 219 КПК України.
		Таким чином, слідчий суддя, у вказаній ухвалі прийшов до обґрунтованого висновку про закінчення строку досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, що унеможливлює проведення в подальшому слідчий дій. 
		Встановлені слідчими суддями обставини у судових рішенням, прокурором не були досліджені та виконані в порядку та строку, визначені КПК України.
		Разом з тим, як встановлено з матеріалів провадження та що підтверджується ухвалами слідчих суддів, складене письмове повідомлення про підозру ОСОБА_4 не було вручене у спосіб, передбачений КПК України.
		Зупинення досудового розслідування і не вчинення будь-яких слідчих дій для встановлення обставин скоєння кримінального правопорушення протягом тривалого часу, починаючи з 24.09.2015, нібито у зв`язку із направленням запиту для надання міжнародної правової допомоги при відсутності даних щодо його виконання, є неефективним здійсненням досудового розслідування у розумні строки, що також було встановлено слідчими суддями у судових рішеннях.
		Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
		За приписами ст. 63 Конституції України та ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Підозра, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Статтею 68 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		У відповідності до принципів і засад, гарантованих ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
		Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Статтею 8 КПК України встановлено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. 
		Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4, 5, 6 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. 
		Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. 
		У разі якщо норми цього Кодексу суперечать міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, застосовуються положення відповідного міжнародного договору України. 
		У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
		Відповідно до ч.1 ст. 219 КПК України досудове розслідування повинно бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. При цьому, з урахуванням можливого продовження строку, загальний строк досудового розслідування згідно з ч. 2 ст. 219 КПК України не може перевищувати дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.
		Разом із тим, ст. 28 КПК України встановлено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор. Кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите.
		Кримінальне провадження закривається на підставі ч. 1 ст. 284 КПК України, у разі встановлення відсутності події кримінального правопорушення; відсутності в діянні складу кримінального правопорушення або якщо не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 283 КПК України прокурор зобов`язаний у такому випадку закрити кримінальне провадження у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру.
		Слідчі (розшукові) дії не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування, крім їх проведення за дорученням суду у випадках, передбачених ч. 3 ст. 333 КПК України. 
		Будь-які слідчі (розшукові) або негласні слідчі (розшукові) дії, проведені з порушенням цього правила, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази - недопустимими (ч. 8 ст. 223 КПК України).
		Згідно ст. 113 КПК України процесуальні строки - це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. 
		Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
		За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 114 КПК України для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку слідчий суддя, суд має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження. Будь-які строки, що встановлюються прокурором, слідчим суддею або судом, не можуть перевищувати меж граничного строку, передбаченого цим Кодексом, та мають бути такими, що дають достатньо часу для вчинення відповідних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень та не перешкоджають реалізації права на захист.
		Відповідно до ст. 116 КПК України процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки.
		Для розуміння поняття найкоротших, розумних строків досудового розслідування, то слід керуватися ст. 6 Європейської конвенції з прав людини (Право на справедливий суд) та практикою Європейського суду з прав людини.
		Зокрема, ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і стороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. 
		Частина 2 також передбачає, що кожен, кого обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
		Відповідно до ст. 110 КПК України, постанова слідчого повинна містити зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу, тобто таке процесуальне рішення повинно бути достатньо мотивованим та обґрунтованим, зрозумілим для особи, яка звернулась із клопотанням, в частині відмови у задоволенні її прохання.
		В цьому випадку слідчий суддя приходить до висновку, що постанова прокурора про відмову у задоволенні клопотання захисника є недостатньо вмотивована. 
		Слід зазначити, що прокурор відхиливши клопотання захисника залишив поза увагою, що захисник просив закрити кримінальне провадження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, що свідчить про відсутність мотивування на заявлене клопотання.
		Слідчим суддею встановлено, що прокурором взагалі не було надано оцінку та не спростовано докази, які прямо вказують на недоведеність факту заподіяння діями ОСОБА_4 збитків державі, як невід`ємної ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
		Як вбачається із матеріалів скарги, у кримінальному провадженні не встановлено потерпілого. При цьому, встановлено, що Міністерства охорони здоров`я України неодноразово відмовляло Генеральній прокуратурі України щодо звернення із заявою про визнання потерпілою стороною від злочинного посягання з відповідним представництвом у кримінальному провадженні, оскільки відсутній факт заподіяння матеріальної шкоди (збитків), що підтверджується судовими рішеннями.
		Зокрема, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.11.2014, у справі за позовом Міністерства охорони здоров`я України, визнано протиправними та скасовано висновки Держфінінспекції щодо заподіяння збитків державі від перерахування ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» коштів в сумі 6481594,72 грн. у 2012 році, як передоплату за договорами закупівлі імунобіологічних препаратів. Вказана постанова була предметом перегляду в апеляційній, яка залишила вказану постанову без змін.
		Більше того, законність вказаних судових рішень перевірено у касаційній інстанції. Зокрема, постановою Вищого адміністративного суду України від 31.03.2016 у справі № К/800/15501/15; К/800/15806/15, колегія погодилась з висновками судів попередніх інстанцій щодо цивільно-правової природи правовідносин між МОЗ України та ПАТ «Фармстандарт-Біолік», виходячи з того, що останнє не є суб`єктом бюджетних правовідносин у розумінні частини 3 статті 19 БК України. При цьому, колегія суддів, у своєму судовому рішенні встановила, що передоплата, здійснена Міністерством охорони здоров`я України, не є збитками (матеріальною шкодою), оскільки проведена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.06 № 1404, з метою виконання бюджетної програми про забезпечення населення лікарськими засобами (вакцинами).
		Тобто, службовими особами МОЗ України при проведенні у 2012 році попередньої оплати ПАТ «Фармстандарт-Біолік» за договорами закупівлі імунобіологічних препаратів будь-яких збитків Державі України не заподіяно, що фактично вказує на відсутність ознак вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 КК України.
		Більше того, прокурором необґрунтовано залишено вищевказані обставини без відповідної належної оцінки під час розгляду клопотання захисника, оскільки у відповідності до ст.ст. 7, 90, 92, 94 КПК України, вказані судові рішення мають преюдиціальне значення для доказування відсутності в діяннях ОСОБА_4 інкримінованого їй кримінального правопорушення.
		Одночасно з тим, положеннями ч. 1 ст. 22 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
		Частиною статі 22 КПК України встановлено, що сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
		Відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх прав та виконання процесуальних обов`язків.
		Слідчим суддею, з метою всебічного, повного та об`єктивного дослідження і з`ясування всіх обставин кримінального провадження та розгляду скарги, надавалась процесуальна можливість прокурору надати слідчому судді свої заперечення та відповідні документи (докази) обґрунтованості винесеної постанови, у тому числі матеріалів вказаного кримінального провадження, для вивчення та дослідження під час розгляду скарги.
		Однак, прокурор не скористався своїм процесуальним правом щодо надання відповідних заперечень та належних та допустимих доказів обґрунтованості винесеної постанови.
		Відповідно до ст. 2 КПК України закріплено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Положеннями п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України визначено, що слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому статтею 247 цього Кодексу, - голова чи за його визначенням інший суддя відповідного апеляційного суду. Слідчий суддя (слідчі судді) у суді першої інстанції обирається зборами суддів зі складу суддів цього суду.
		Враховуючи вищевикладене, приймаючи за основу гарантовані принципи диспозитивності, змагальності сторін та свободи в поданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з урахуванням доводів захисника, слідчий суддя приходить до висновку, що внаслідок достеменно відомих прокурору обставин, ним була допущена протиправна бездіяльність щодо розгляду вказаного клопотання захисника та прийняття постанови про відмову у задоволенні клопотання, без належного правового обґрунтування, вмотивованості, тобто є такою, яка винесена всупереч вимогам КПК України, що призвело до порушення розумних строків проведення досудового розслідування і цим самим до порушення прав, свобод та законних інтересів підозрюваної ОСОБА_4 , у зв`язку із цим постанова прокурора у кримінальному провадженні  заступника начальника відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_5 від 04.06.2019 про відмову у задоволенні його клопотання, підлягає скасуванню.
		Одночасно з тим, з метою відновлення порушених конституційних прав підозрюваної, слідчий суддя вважає необхідним зобов`язати уповноваженого прокурора у кримінальному провадженні №42015000000000824, відомості щодо якого внесені 05.05.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, у найкоротший строк вчинити дії, визначені ч. 1 ст. 283, п. 1 ч. 2 ст. 283, п.п. 1, 2 ч. 1, ч. 4 ст.284 КПК України в частині підозри ОСОБА_4 та прийняти процесуальне рішення, у відповідності до ст. 110 КПК України, з дотриманням вимог ч. 3 ст. 174 та ст. 203 КПК України, про закриття кримінального провадження №42015000000000824, відомості щодо якого внесені 05.05.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
		Разом з тим, вимоги щодо зобов`язання уповноваженого прокурора внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості щодо закриття кримінальне провадження, слідчий суддя вважає необґрунтованими, оскільки це дублювання обов`язку прокурора після прийняття процесуального рішення про закриття кримінального провадження, визначеного ч. 3 ст. 283 КПК України, а тому в цій частині скарги слід відмовити.
		З огляду на вищевикладене, скарга захисника ОСОБА_3 в інтересах підозрюваної ОСОБА_4 , підлягає частковому задоволенню.
		Керуючись ст.ст. 307, 372, 376 КПК України, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Скаргу захисника ОСОБА_3 в інтересах підозрюваної ОСОБА_4  задовольнити частково.
		Постанову прокурора у кримінальному провадженні  заступника начальника відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_5 від 04.06.2019 року про відмову у задоволенні клопотання адвоката  захисника ОСОБА_3 в інтересах підозрюваної ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №42015000000000824, відомості щодо якого внесені 05.05.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України - скасувати.
		Зобов`язати уповноваженого прокурора у кримінальному провадженні №42015000000000824, відомості щодо якого внесені 05.05.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, у найкоротший строк вчинити дії, визначені ч. 1 ст. 283, п. 1 ч. 2 ст. 283, п.п. 1, 2 ч.1, ч. 4 ст.284 КПК України в частині підозри ОСОБА_4 та прийняти процесуальне рішення, у відповідності до ст. 110 КПК України, з дотриманням вимог ч. 3 ст. 174 та ст. 203 КПК України, про закриття кримінального провадження №42015000000000824, відомості щодо якого внесені 05.05.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
		Ухвала оскарженню не підлягає, набирає законної сили з моменту її оголошення і підлягає негайному виконанню.
		 
		 
		 
		Слідчий суддя                                       ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...