Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 909/485/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші позадоговірні немайнові спори; Визнання права власності.
Надіслано для оприлюднення: 15.08.2019. Зареєстровано: 16.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 19.08.2019.
Дата набрання законної сили: 05.09.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		 
		08.08.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/485/19Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П. Я. , секретар судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу 
		за позовом: Виробничого кооперативного об"єднання "Кварц" 
		до відповідача: Івано-Франківської міської ради 
		про визнання права власності на виробничий будинок
		за участю:
		від позивача: Бойчук М.Д.; Бартків А. ОСОБА_1 . 
		від відповідача: Кручок А.Б. 
		ВСТАНОВИВ:
		Виробниче кооперативне об"єднання "Кварц" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Івано-Франківської міської ради про визнання права власності на виробничий будинок.
		Ухвалою суду від 14.05.19 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні на 30.05.19, за наслідками якого підготовче засідання відкладено на 20.06.19.
		Ухвалою суду від 20.06.19 підготовче засідання відкладено на 09.07.19, за наслідками якого закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.08.19.
		Позиція позивача.
		В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив вх.№11704/19 від 08.07.19. Зокрема, вказали на те, що позивачем на підставі рішень виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради народних депутатів від 19.10.95 №335 та від 05.11.1996 №363 здійснено будівництво виробничо-адміністративної будівлі по АДРЕСА_1 . 16.10.08 Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на нерухомість видано технічний паспорт на зазначений об"єкт, проте позивач позбавлений можливості здати цей об"єкт в експлуатацію через відсутність правоустановчих документів на земельну ділянку. В той же час, рішенням 22 сесії Івано-Франківської міської ради сьомого демократичного скликання від 14.12.18 №381-22 Виробничому кооперативному об"єднанню "Кварц" відмовлено у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 3167га по АДРЕСА_1 через відсутність правоустановчих документів на споруджений об"єкт. В обґрунтування позовних вимог посилалися на ст.ст.328, 376, 392 Цивільного кодексу України.
		Позиція відповідача.
		Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві вх.№9534/19 від 03.06.19. Зокрема, зауважив, що позивач, посилаючись на ст. 376 Цивільного кодексу України, вказує на те, що спірний об"єкт містить ознаки самочинного будівництва, при цьому також посилається на ст.392 Цивільного кодексу як на підставу визнання права власності. Зазначив, що одночасне застосування статей 376 та 392 Цивільного кодексу України є неможливим, оскільки вони є взаємовиключними. Вказав на відсутність доказів введення спірного об"єкту нерухомості в експлуатацію та відсутність правоустановчих документів на земельну ділянку, на якій цей об"єкт знаходиться. Звернув увагу, що з позовної заяви не вбачається, яким чином право власності не визнається або оспорюється відповідачем.
		Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
		Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради народних депутатів від 19.10.95 №335 надано дозвіл Виробничому кооперативному об"єднанню "Кварц" на проведення проектно-пошукових робіт для будівництва виробничої бази на вул.Об"їздній орієнтовною площею 0.27 га на умовах угоди з міськвиконкомом. 
		Згідно акта вибору ділянки під будівництво від 03.01.96 ділянка вибрана у відповідності генерального плану міста та відповідає санітарним, протипожежним і будівельним вимогам. 
		Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради народних депутатів від 05.11.1996 №363 надано дозвіл Виробничому кооперативному об"єднанню "Кварц" на будівництво виробничої бази на земельній ділянці площею 0,315 га на вул. АДРЕСА_2 " АДРЕСА_3 . 
		Позивачем здійснено будівництво виробничого будинку по АДРЕСА_1 , яке на момент звернення до суду з даним позовом є завершеним, що підтверджується поясненнями позивача в судовому засіданні та декларацією про готовність до експлуатацції об"єкта - виробничо-адміністративної будівлі по АДРЕСА_1 .
		16.10.08 Івано-Франківським обласним бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на нерухомість видано технічний паспорт на виробничий будинок по АДРЕСА_1 .
		Згідно довідки з містобудівного кадастру №19503 від 18.10.18 на земельній ділянці площею 3167 кв.м по АДРЕСА_1 знаходяться нежитлові приміщення площею 101 кв.м, дані про форму власності, власника, кадастровий номер, цільове використання земельної ділянки та її фактичне використання - відсутні.
		Згідно звіту про проведення технічного обстеження від 17.04.19 самовільно збудована виробничо-адміністративна будівля по АДРЕСА_1 відповідає вимога ДБН, органів санітарної, екологічної охорони та витримані всі норми пожежної безпеки.
		З метою реєстрації права власності на спірний об"єкт та здачі його в експлуатацію позивач звернувся до Івано-Франківської міської ради щодо надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 3167га по АДРЕСА_1 та Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.
		Рішенням 22 сесії Івано-Франківської міської ради сьомого демократичного скликання від 14.12.18 №381-22 Виробничому кооперативному об"єднанню "Кварц" відмовлено у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 3167га по АДРЕСА_1 у зв"язку відсутністю правоустановчих документів на споруджений об"єкт.
		У свою чергу, листом Управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 03.04.19 №07/32.2-05/412 позивачу повернуто декларацію про готовність до експлуатацції об"єкта - виробничо-адміністративної будівлі по АДРЕСА_1 м АДРЕСА_1 -Франківську на доопрацювання у зв"язку із виявленими у ній недоліками, зокрема відсутність інформації про документ, що дає право на виконання будівельних робіт, та документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.
		Правоустановчих документів на земельну ділянку та на споруджений об"єкт матеріали справи не містять.
		Позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності на виробничий будинок, оскільки позбавлений можливості здати цей об"єкт в експлуатацію через відсутність правоустановчих документів на земельну ділянку та на споруджений об"єкт. В обґрунтування позовних вимог посилався на ст.ст.328, 376, 392 Цивільного кодексу України.
		Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.
		Згідно зі ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Одним із способів захисту порушених суб`єктивних прав є звернення до суду.
		Обов`язковою умовою надання судом правового захисту є наявність відповідного порушення відповідачем прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
		Таким чином, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб зазначене порушення було обґрунтованим та підтвердженим.
		Крім того, Конституційний Суд України в мотивувальній частині рішення від 25.12.1997р. зазначив, що частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
		Через норму частини 1,2 статті 4 ГПК України реалізується принцип доступності правосуддя. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		Згідно ст. 14 Господарського процесуального кодексу України господарський суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
		Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		Частиною 2 статті 20 ГК України як спосіб захисту прав суб`єктів господарювання передбачено визнання наявності або відсутності прав.
		Відповідно до ч. 2 ст. 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
		Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).
		За змістом ст.329 Цивільного кодексу України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.
		Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації(ст.331 Цивільного кодексу України).
		Згідно з частиною першою статті 376 ЦК України самочинно збудованим вважається об`єкт нерухомості, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного документа чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
		Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним. При цьому, право власності у порядку, передбаченому частиною третьою статті 376 ЦК, може бути визнано лише на новозбудоване нерухоме майно або нерухоме майно, яке створено у зв`язку зі знесенням попередньої будівлі та відповідно до будівельних норм і правил є завершеним будівництвом.
		Під наданням земельної ділянки слід розуміти рішення компетентного органу влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування, або передачу права користування земельною ділянкою на підставі цивільно-правових договорів із фізичною чи юридичною особою. Не може вважатися наданням земельної ділянки лише рішення компетентного органу влади про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або для розробки проекту забудови.
		Судом встановлено, що будівництво об"єкта завершене, спірний об"єкт збудовано на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети, без належного документа чи належно затвердженого проекту, відтак цей об"єкт є самочинним будівництвом.
		Згідно з частиною третьою статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
		Аналіз норм права, викладених у зазначених частинах статті 376 ЦК України, дає підстави для висновку про те, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки забудовнику власником під уже збудоване нерухоме майно. При цьому необхідно ураховувати положення частини першої статті 376 ЦК України, а саме: наявність в особи, яка здійснила будівництво, належного дозволу та належно затвердженого проекту, а також відсутність істотних порушень будівельних норм і правил під час будівництва об`єкта. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1328цс15.
		Судом встановлено, що земельну ділянку в установленому порядку позивачу під збудоване нерухоме майно не надано.
		В контексті наведеного, у суду відсутні правові підстави для визнання за позивачем права власності на самочинно збудоване нерухоме майно. При цьому, суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що він є неналежним відповідачем, оскільки позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на чужій земельній ділянці може бути пред`явлено до органу державної влади або органу місцевого самоврядування та власника (користувача) земельної ділянки у випадку забудови на земельній ділянці, яка належить до державної чи комунальної власності або фізичній чи юридичній особі. Не приймає суд до уваги і твердження позивача про те, що позов про визнання права власності на самочинне будівництво може бути задоволено судом, якщо власник або користувач земельної ділянки не заперечує проти цього, оскільки відповідач у відзиві та у судовому засіданні проти позову заперечував.
		Щодо посилань позивача на ст.392 Цивільного кодексу України, суд виходить з того, що за змістом ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
		За правилами статті 392 Цивільного кодексу України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.
		Враховуючи, що відповідно до статті 328 цього Кодексу набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт і чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 Цивільного кодексу України. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові № 6-318цс15 від 24 червня 2015 року, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 920/615/16.
		Стаття 392 Цивільного кодексу України, в якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15-ц).
		Судом встановлено, що у позивача відсутнє право власності на спірний об`єкт нерухомості, відтак відсутні правові підстави для задоволення позову про визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно на підставі ст.392 Цивільного кодексу України.
		В контексті наведеного, в позові слід відмовити.
		Судові витрати у зв"язку з відмовою в позові, у відповідності до ст.129 ГПК України, залишити за позивачем. При цьому суд відхиляє твердження відповідача про те, що позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір не у встановленому законом розмірі, оскільки згідно довідки № 114 від 01.07.19 Виробничого кооперативного об"єднання "Кварц" балансова вартість спірного об"єкта становить 125000,00грн. 
		Керуючись ст.124, ст.129, 129-1 Конституції України, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, ст.ст. Цивільного кодексу України, 74-80, 86, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
		ВИРІШИВ:
		відмовити в позові Виробничого кооперативного об"єднання "Кварц" до Івано-Франківської міської ради про визнання права власності на виробничий будинок.
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
		Повне рішення складено 15.08.2019 
		 
		Суддя Матуляк П. Я.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...