Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 459/5027/13-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них.
Надіслано судом: 16.08.2019. Зареєстровано: 18.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 20.08.2019.
Дата набрання законної сили: 15.08.2019
Номер судового провадження: 22-ц/811/847/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 459/5027/13-ц                                Головуючий у 1 інстанції: Жураковський А.І. 
		Провадження № 22-ц/811/847/19                        Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П. 
		Категорія: 46
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		15 серпня 2019 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі: 
		                головуючої: Крайник Н. П.
		суддів: Шеремети Н. О., Цяцяка Р. П.
		                при секретарі: Куцику І. Б.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 08 жовтня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про втрату права на житлове приміщення, - 
		в с т а н о в и в: 
		       17.10.2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просив визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим будинком за адресою АДРЕСА_1 та зняти їх з реєстрації у вказаному будинку. 
		       Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він є власником будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Відповідачі зареєстровані у будинку, однак в такому не проживають, у ньому відсутні їхні речі, такі не оплачують комунальні послуги та не несуть інші витрати, пов`язані з утриманням будинку. Реєстрація відповідачів у будинку призводить до зайвих нарахувань комунальних платежів. Вважає, що як власник майна вправі вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження будинком.
		       Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково. ОСОБА_3 визнано такою, що втратила право користування житловим приміщенням у будинку АДРЕСА_1 . У решті вимог відмовлено. 
		       Рішення суду в частині відмови у задоволенні його позовних вимог оскаржив позивач ОСОБА_1 .
		       Вважає рішення суду в цій частині необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. 
		       Зазначає, що, відмовляючи у задоволенні позову в частині позовних вимог до ОСОБА_2 , суд першї інстанції помилково виходив того, що відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу), оскільки вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та враховуючи те, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Вважає, що ОСОБА_2 може бути визнана такою, що втратила право на користування будинком АДРЕСА_1 , оскільки вона ( ОСОБА_2 ) вдруге одружилася та має інше постійне місце проживання. Вважає, що оскільки відповідач не зверталася до суду з позовом про поділ майна подружжя, то він є єдиним власником будинку, а відтак, його позовні вимоги про визнання його колишньої дружини такою, що втратила право на користування спірним житловим приміщенням є підставними. Зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги правову позицію, висловлену Верховним Судом України у справі № 6-709цс16, відповідно до якої власник майна має права вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
		       Просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимогскасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити. 
		       У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який надійшов через канцелярію суду 01.08.2019 року за вх. № 15091, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 зазначила, що спірний житловий будинок придбаний ОСОБА_1 під час перебування у шлюбі з ОСОБА_2 , а тому такий є спільною сумісною власністю подружжя. Право власності є непорушним, а тому ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) не може бути позбавлена чи обмежена в здійсненні свого права. Вказала на те, що ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя. Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 05.12.2018 року відкрито провадження у даній справі. Просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. 
		       У судове засідання, призначене на 05 серпня 2019 року, особи, які беруть участь у справі, не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, тому колегія суддів вважає, що розгляд справи відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України слід проводити без їх участі та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. 
		       Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.
		       Згідно положень ст.ст.12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		       Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		       Згідно ст.ст.317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном; власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
		       Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. 
		       Згідно ст.150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші незаборонені законом угоди. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
		       Згідно ст. 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
		       Відповідно до ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.        Згідно ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» від 11.12.2003 року зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення.
		       Встановлено, що позивач ОСОБА_1 згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 06.10.2004 року № 4973095, є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 .
		       Відповідач  ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) зареєстрована в будинку АДРЕСА_1 як член сім`ї (дружина) ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою №9689 від 30.09.2013 року, виданою КП «Комінтех», та копією будинкової книги.
		       Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 02.07.2013 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 26.04.2001 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану Червоноградського управління юстиції, розірвано.
		       Як вбачається з акту КП «Червонограджитлокомунсервіс» від 01.10.2013 року №433, ОСОБА_2 за адресою по АДРЕСА_1 не проживає.
		       Встановлено, що ОСОБА_2 змінила прізвище та ім`я на ОСОБА_2 , про що 07.06.2016 року складено запис про зміну імені №118, що підтверджується копією свідоцтва про зміну імені, виданим Нагатинським відділом ЗАГС Управління ЗАГС Москви Серії НОМЕР_1 .
		        Матеріалами справи встановлено, що будинок по АДРЕСА_1 придбано ОСОБА_1 05.10.2004 року, тобто під час перебування у шлюбі з ОСОБА_2 , а тому такий є об`єктом спільної сумісної власності подружжя .
		       З наведених мотивів, враховуючи, що право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання співвласника будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_3 такою, що втратила право користування ним та зняття її з реєстрації у такому, оскільки право користування майном є складовою права власності. 
		       Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. 
		       Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. 
		       Керуючись ч. 5 ст. 268, ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
		  п о с т а н о в и в:   
		       Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		               Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 08 жовтня 2018 року залишити без змін.
		       Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. 
		       Повний текст постанови складено 15.08.2019 року.
		 
		Головуючий:         Крайник Н. П. 
		 
		Судді:                Шеремета Н. О.
		 
		                                                                               Цяцяк Р. П.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...