Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 809/198/13-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на прибуток підприємств.
Надіслано для оприлюднення: 15.08.2019. Зареєстровано: 18.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 19.08.2019.
Дата набрання законної сили: 14.08.2019
Номер судового провадження: К/9901/578/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		14 серпня 2019 року 
		Київ
		справа №809/198/13-а
		адміністративне провадження №К/9901/578/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Пасічник С.С.,
		суддів: Васильєвої І.А.,  Юрченко В.П., 
		за участю секретаря судового засідання Лопушенко О.В.,
		 
		представника позивача Мушинського В.Т.,
		 
		розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Долинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду у складі судді Шумея М.В. від 13 лютого 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Гінди О.М., суддів Затолочного В.С., Ніколіна В.В. від 25 червня 2013 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Шкіряник» до Долинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У січні 2013 року Приватне акціонерне товариство «Шкіряник» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Долинської об`єднаної державної податкової інспекції (правонаступник Долинська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області; далі - відповідач, Інспекція), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 вересня 2012 року: №0000620220, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 1116780 грн.; №000600220, яким донараховано податкове зобов`язання по податку на прибуток приватних підприємств у сумі 267027 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 1 грн.; від 04 грудня 2012 року №0000830220, яким донараховано податкове зобов`язання по ПДВ на суму 2574927 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 1287464 грн.
		 
		Предметом перевірки судів у цій справі були рішення податкового органу щодо правильності визначення грошових зобов`язань зі сплати податку на прибуток та податку на додану вартість (далі - ПДВ) за наслідками господарської діяльності Товариства з ПП «Грант ЗГО», ТОВ «Спецелектромонтаж», ПП «Альфатек», ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ», ТОВ «Агро-Інвест 2009» з 01 квітня 2009 року по 30 червня 2012 року.
		 
		Товариство не погодилось із рішеннями Інспекції про заниження податкових зобов`язань за господарськими операціями із зазначеними контрагентами і послалося на необґрунтованість висновків акта перевірки від 21 серпня 2012 року №1978/220/22173327, на підставі якого прийняті оскаржені податкові повідомлення-рішення.
		 
		Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року позов задоволено повністю; скасовано податкові повідомлення-рішення від 19 вересня 2012 року №0000620220 та №000600220, а також від 04 грудня 2012 року №0000830220.
		 
		Застосувавши положення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинний на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №334/94-ВР), пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.2.1, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який був чинний на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №168/97-ВР), пункту 138.2 статті 138, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-ХІV), суд дійшов висновку, що операції між позивачем та його контрагентами (ПП «Грант ЗГО», ТОВ «Спецелектромонтаж», ПП «Альфатек», ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ», ТОВ «Агро-Інвест 2009») щодо поставки товару та виконання робіт на користь Товариства є реальними, факт їх вчинення та наявність ділової мети підтверджується належними доказами, а відтак позивач обґрунтовано включив до складу податкового кредиту суми ПДВ та зменшив оподатковуваний дохід на суму валових витрат за результатами таких операцій. Зазначив, що податковий орган не подав жодних доказів, які б свідчили про безтоварний характер здійснених операцій, при цьому визнав безпідставними посилання відповідача на вирок у кримінальній справі, адже останній стосується створення особою фіктивних підприємств, які не були контрагентами позивача. Не взяв до уваги суд й протоколи допиту свідків, складених у ході проведених в рамках кримінальних проваджень заходів, з огляду на недоведення вини вказаних осіб в законному порядку.
		 
		Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25 червня 2013 року постанову суду першої інстанції залишив без змін.
		 
		Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
		 
		У доводах касаційної скарги зазначає про порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, прийняття рішень без повного, належного та всебічного дослідження всіх обставин справи. По суті порушує питання щодо неправильного застосування судами норм податкового і пов`язаного з ним законодавства, що регулюють підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум податкових зобов`язань з податку на прибуток і ПДВ. Насамперед йдеться про нереальність господарських операцій, на підставі яких формувався податковий кредит і валові витрати, а також про непідтвердження платником податку товарності господарських операцій належними і допустимими доказами, наявність ознак фіктивності господарської діяльності контрагентів.
		 
		Письмових заперечень на касаційну скаргу до суду не надходило.
		 
		В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
		 
		Справу призначено до касаційного розгляду в судовому засіданні на 07 серпня 2019 року, у яке представник відповідача, який належним чином повідомлених про дату, час і місце касаційного розгляду, не з`явився, у зв`язку з чим, беручи до уваги положення частини 4 статті 344 КАС України, касаційний суд ухвалив здійснювати розгляд справи за його відсутності. В подальшому оголошено перерву у судовому засіданні до 14 серпня 2019 року.
		 
		У судовому засіданні представник позивача заперечив проти задоволення касаційної скарги, посилаючись на її необґрунтованість.
		 
		Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.
		 
		Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, відповідачем на виконання постанови старшого слідчого з особливо важливих справ слідчого управління Державної податкової служби у Житомирській області від 09 липня 2012 року в кримінальній справі №12/169002 та згідно із підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансового - господарських операцій із ПП «Грант-ЗГО», ТОВ «Спецелектромонтаж», ПП «Альфатек» в частині податку на прибуток за період з 01 квітня 2009 року по 31 березня 2012 року та в частині ПДВ за період з 01 липня 2009 року по 30 червня 2012 року, з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні операцій із ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ» в частині податку на прибуток за період з 01 липня 2011 року по 30 вересня 2011 року та в частині ПДВ за вересень 2011 року, з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні операцій з ТОВ «Агро-Інвест 2009» в частині податку на прибуток за період з 01 квітня 2009 року по 31 березня 2012 року та в частині ПДВ за період з 01 липня 2009 року по 30 червня 2012 року з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правильності нарахування екологічного податку за 2011 рік, за результатами якої складено акт №1978/220/22173327 від 21 серпня 2012 року, в якому зафіксовані порушення, а саме: заниження податку на прибуток в сумі 1344454 грн., в т.ч. за IV квартал 2010 року на суму 248636 грн., за I квартал 2011 року на суму 1095818 грн.; заниження ПДВ на суму 6891056 грн., в т.ч. за листопад 2010 року на суму 80502 грн., за лютий 2011 року на суму 53971 грн., за березень 2011 року на суму 187406 грн., за квітень 2011 року на суму 154076 грн., за травень 2011 року на суму 100260 грн., за червень 2011 року на суму 347110 грн., за листопад 2011 року на суму 1136982 грн., за січень 2012 року на суму 142656 грн., за лютий 2012 року на суму 918828 грн., за березень 2012 року на суму 1443838 грн., за квітень 2012 року на суму 886837 грн., за травень 2012 року на суму 539170 грн., за червень 2012 року на суму 899420 грн. та завищення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за червень 2012 року на суму 1116780 грн.
		 
		У акті перевірки Інспекція дійшла висновку про неправомірне формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за операціями із ПП «Грант ЗГО», ТзОВ «Спецелектромонтаж», ПП «Альфатек», ПП «Будівельні матеріали плюс ЛВ», ТОВ «Агро-Інвест 2009», оскільки виникає сумнів щодо джерела походження товару, його об`ємів та обсягів.
		 
		На підставі зазначеного акта відповідач виніс спірні податкові повідомлення-рішення.
		 
		В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини Верховний Суд виходить з наступного.
		 
		Відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України (в редакцій, чинній на час виникнення спірних правовідносин) однією з підстав проведення документальної позапланової виїзної перевірки є отримання постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесеної ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.
		 
		За змістом пункту 86.9 статті 86 ПК України (в редакції, чинній на момент призначення перевірки та прийняття спірних податкових повідомлень-рішень) у разі якщо грошове зобов`язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.
		 
		Таким чином відсутність відповідного рішення суду в кримінальній справі не дає підстав органу податкової служби для прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення грошового зобов`язання платнику податків за результатами перевірки, призначеної у кримінальній справі.
		 
		У справі, яка розглядається, суди встановили, що на момент прийняття спірних податкових повідомлень-рішень й вирішення цього спору по суті рішення по кримінальній справі, в межах якої проведено документальну перевірку позивача, не прийнято.
		 
		За таких обставин суд касаційної інстанції доходить висновку про відсутність у відповідача в ситуації, що розглядається, правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень, які оскаржуються позивачем.
		 
		У межах спірних відносин підстави та спосіб реалізації податковим органом владних управлінських функцій залишилися поза увагою судів попередніх інстанцій, які акт перевірки позивача оцінили як доказ складу податкових правопорушень без урахування того, що останній є доказом, отриманим в межах кримінального провадження, й статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність, а тому помилково надали оцінку реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, які не підлягають дослідженню під час вирішення цієї справи.
		 
		Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		Статтею 351 КАС України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		 
		Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
		 
		Оскільки суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень не допустили порушень норм процесуального права, а неправильне застосування норм матеріального права не призвело до ухвалення неправильних по суті судових рішень, тому мотивувальні їх частини підлягають зміні шляхом їх викладення у редакції, наведеній цією постановою.
		 
		Керуючись статтями 341, 344, 349, 351, 355, 359 КАС України, Суд
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу Долинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області задовольнити частково.
		 
		Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2013 року змінити в мотивувальних частинах та викласти їх у редакції, наведеній цією постановою.
		 
		В решті постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2013 року залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		С.С. Пасічник
		І.А. Васильєва 
		 В.П. Юрченко ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...