Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/18618/17 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 16.08.2019. Зареєстровано: 18.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 19.08.2019.
Дата набрання законної сили: 16.08.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		16 серпня 2019 року 
		м. Київ
		 
		Справа № 910/18618/17 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Банаська О. О. - головуючого, Васьковського О. В., Пєскова В. Г.
		 
		розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування"
		на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2019 
		у складі колегії суддів: Калатай Н. Ф. (головуючий), Пашкіної С. А., Буравльова С. І.
		 
		за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор" 
		про заміну позивача правонаступником
		 
		у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"
		до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"
		за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:
		1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
		2. Національний банк України
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 
		про стягнення 215 750 530,55 грн
		 
		та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"
		до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"
		за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 
		1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, 
		2. Національний банк України
		про стягнення збитків у розмірі 49 366 956,50 грн
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		 
		1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.04.2018 у справі                        № 910/18618/17 у задоволенні первісного та зустрічного позову відмовлено.
		 
		2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2018 у справі              № 910/18618/17 в частині відмови у задоволенні первісного позову та прийнято в цій частині нове рішення про задоволення позову. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" 9 702 739,73 грн - 3 % річних від суми простроченого кредиту, 77 647 468,01 грн - заборгованості за простроченими процентами, 3 443 600,13 грн - пені за несвоєчасне повернення процентів за кредитом, 3 167 407,60 грн 3 % річних від суми прострочених процентів,                    18 000 000,00 грн - штрафу, 86 100 000,00 грн - інфляційних витрат за простроченим основним боргом, 17 689 315,08 грн - інфляційних витрат за простроченими процентами. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2018 у справі          № 910/18618/17 залишено без змін.
		 
		3. Постановою Верховного Суду 13.05.2019 скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 у справі № 910/18618/17 в частині задоволення первісного позовну та в цій частині справу передано на новий розгляд до апеляційної інстанції. В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2018 залишено без змін. 
		 
		4. 10.06.2019 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор" надійшла заява про заміну позивача правонаступником.
		 
		5. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2019 у справі № 910/18618/17 задоволено частково заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор" про заміну позивача правонаступником. Замінено позивача за первісним позовом - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор" в частині стягнення заборгованості за первісним позовом в сумі 215 750 530,55 грн.
		 
		6. Ухвала апеляційного господарського суду мотивована положеннями статей 512, 513, 514, 516 Цивільного кодексу України, статтею 52 Господарського процесуального кодексу України, підтвердженням відповідними доказами обставин, викладених у заяві Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор". Також посилаючись на правову позицію Верховного Суду України викладену у постанові від 27.03.2019 у справі                       № 910/386/17 суд дійшов висновку, що правонаступництво в частині стягнення сум судового збору є безпідставним.
		 
		7. Під час розгляду заяви про заміну позивача правонаступником апеляційною інстанцією було встановлено:
		 
		7.1. За результатами відкритих торгів (аукціону) оформлених протоколом електронного аукціону № UA-EA-2019-01-28-000102-b від 26.03.2019 ПАТ "Дельта Банк" як Банк та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор" як Новий кредитор уклали договір про відступлення прав вимоги № 1295/К, відповідно до умов якого Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів, зазначених у Додатку № 1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку № 1 до цього договору.
		 
		7.2. Відповідно до п. 2 договору (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 28.05.2019) Новий кредитор в день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього договору, набуває усі права кредитора за Основними договорами, включаючи, проте не обмежуючись, право вимагати за Основними договорами належного виконання Боржниками обов`язків, сплати Боржниками заборгованості за кредитором, сплати процентів, сплати комісій, сплати штрафних санкцій (штрафу та пені), сплати інфляційного збільшення суми заборгованості, сплати 3 % річних, встановлених статтею 625 ЦК України, передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань, а також всі інші права, встановлені для Кредитора Основними договорами або чинним законодавством України, які виникли або можуть виникнути в майбутньому у зв`язку з виконанням, неналежним виконанням або невиконанням Божниками своїх зобов`язань за Основними договорами. Розрахунок заборгованості за Основними договорами вказаний у Додатку 1 до цього договору. Зазначений у Додатку 1 до цього договору розрахунок заборгованості за Основними договорами жодним чином не перешкоджає Новому кредитору вимагати виконання всіх зобов`язань, встановлених Основними договорами або чинним законодавством України, із проведенням власного розрахунку заборгованості за Основними договорами. Права кредитора за Основними договорами переходять до Нового кредитора у повному обсязі та на умовах, передбачених даним договором, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків Боржників, що надане Банку відповідно до умов Основних договорів.
		 
		7.3. Пунктом 4 договору визначено, що за відступлення права вимоги за Основними Договорами, відповідно до цього договору Новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 75 706 487,14 грн. До моменту укладення цього договору Новий кредитор сплатив Банку повну ціну продажу за його активи у лоті у розмірі 75 706 487,14 грн, в яку включена (входить) ціна відступлення, на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став Новий кредитор.
		 
		7.4. З Додатку 1 до договору слідує, що за вказаним договором Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор" набуло право вимоги, серед іншого, за договором кредитної лінії № ВКЛ-2022390/1 від 30.09.2013 на загальну суму 77 647 458,01 грн, з яких 77 647 458,01 грн - заборгованість по нарахованим процентами за кредитом на дату відступлення прав вимоги.
		 
		7.5. На підтвердження факту оплати за договором до матеріалів справи надано копію платіжного доручення № 14 від 15.04.2019 на суму 75 706 487,14 грн, яка і становить ціну договору.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		8. Не погоджуючись з ухвалою апеляційної інстанції від 03.07.2019 Акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою з вимогою її скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Фінгруп Фактор" про заміну позивача правонаступником.
		 
		КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ
		 
		9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи                                      № 910/18618/17 визначено склад колегії суддів: Банаська О. О. (головуючого), суддів - Васьковського О. В., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2019.
		 
		10. Ухвалою Верховного Суду від 19.07.2019 відкрито касаційне провадження у справі № 910/18618/17 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укргазвидобування" для здійснення перегляду на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2019 без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
		 
		11. До Верховного Суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Фінгруп Фактор", Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшли відзиви на касаційну скаргу з запереченнями проти вимог та доводів скаржника.
		 
		УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		 
		Доводи скаржника 
		(Акціонерного товариства "Укргазвидобування")
		 
		12. Скаржник доводить, що апеляційною інстанцією неповно з`ясовані обставини у справі, неправильно застосовані норми матеріального права (ст.ст. 215, 228, 512, 514 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 38, 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб") та порушені норми процесуального права (ст. 52 Господарського процесуального кодексу України).
		 
		13. Скаржник посилається на те, що додаткова угода № 1 від 28.05.2019 до договору № 1295/к порушує публічний порядок, а отже в силу частин 1-2 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемною (недійсною в силу закону).
		 
		14. Скаржник стверджує, що вищезазначеною додатковою угодою фактично розширено предмет договору № 1295/к, однак ціна договору залишилась незмінною, тобто здійснено безоплатне відчуження майна, що в силу пункту 1 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" свідчить про її нікчемність (недійсність в силу закону).
		 
		Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Фінгруп Фактор"
		 
		15. Заперечуючи проти вимог касаційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Фінгруп Фактор" посилається на приписи статті 204 Цивільного кодексу України та зазначає, що апеляційною інстанцією не встановлено факту нікчемності правочину та не визнано його недійсним. Окрім цього також зазначає, що законодавець не розглядає боржника в якості учасника у відносинах щодо відступлення права вимоги та наділяє його лише одним правом - висувати новому кредитору лише ті заперечення, які боржник мав по відношенню до первісного кредитора.
		 
		Доводи Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"
		 
		16. Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" посилається на законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції, оскільки процедура продажу права вимоги проведена без порушень приписів нормативно-правових актів, а умови укладених правочинів повністю відповідають нормам чинного законодавства.
		 
		Доводи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
		 
		17. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб заперечуючи проти вимог касаційної скарги зазначає, що дії сторін при укладенні як договору відступлення, так й додаткової угоди до нього, жодним чином не суперечать нормам чинного законодавства, а положення укладених правочинів не збільшують та не зменшують обсягу права вимоги, продаж яких здійснювався в межах реалізації активів АТ "Дельта Банк".
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
		18. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		19. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		 
		20. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
		 
		21. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		 
		А.2. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		22. За приписами статті 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.
		 
		23. Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника. 
		 
		24. Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею                               52 Господарського процесуального кодексу України - це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.
		 
		25. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).  
		 
		26. Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва.
		 
		27. Згідно з частиною 1 статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
		 
		28. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).
		 
		29. За змістом статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. 
		 
		30. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
		 
		31. У справі яка розглядається за умовами договору про відступлення права вимоги відбулася договірна заміна сторони у матеріальних правовідносинах, яка дає право на здійснення процесуального правонаступництва.
		 
		32. За приписами статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		33. Апеляційним господарським судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги або його розірвання в установленому законом порядку.
		 
		34. Зважаючи на встановлену статтею 204 Цивільного кодексу України і не спростовану при вирішенні цієї справи в порядку статті 215 Цивільного кодексу України презумпцію правомірності укладеного між сторонами договору про відступлення права вимоги, останній у розумінні статей 11, 509 Цивільного кодексу України та статей 173, 174 Господарського кодексу України є належною підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов`язків сторін.
		 
		35. За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		 
		36. Зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
		 
		37. Належним є виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором, і в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.
		 
		38. Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.
		 
		39. Водночас, як вірно встановлено апеляційною інстанцією сплата суми судового збору не є зобов`язанням в розумінні положень статті 509 Цивільного України, а відтак остання не могла бути предметом відступлення.
		 
		40. У зв`язку з наведеним, фактичні обставини у справі, встановлені апеляційним господарським судом під час її вирішення, підтверджують покладені в основу судового рішення висновки про наявність підстав для часткового задоволення заяви про заміну позивача правонаступником, з огляду на доведеність заявником тих обставин, на які він посилався на підтвердження своїх вимог.
		41. Доводи скаржника про нікчемність додаткової угоди № 1 від 28.05.2019 до договору № 1295/к в силу частин 1-2 статті 228 Цивільного кодексу України є необґрунтованими з огляду на таке.
		 
		42. Відповідно до частини 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
		 
		43. Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, Цивільний кодекс України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.
		 
		44. При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку.
		 
		45. З огляду на зазначене публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.
		 
		46. Отже, положеннями статті 228 Цивільного кодексу України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок.
		 
		47. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо.
		 
		48. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок.
		 
		49. Таким чином, вищезазначена додаткова угода не є такою, що порушує публічний порядок.
		 
		50. Також безпідставними є твердження скаржника про нікчемність додаткової угоди в силу пункту 1 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки відповідно до частини 2 цього закону такий правочин повинен бути укладеним банком за період в межах одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, чого у даному випадку не вбачається.
		 
		А.3. Щодо суті касаційної скарги
		 
		51. Наведені у касаційній скарзі аргументи не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції.
		 
		52. Згідно з частиною 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
		 
		53. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		 
		54. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
		 
		55. Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
		 
		56. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод      зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		 
		57. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
		 
		Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		58. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 Господарського процесуального кодексу України      суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		 
		59. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 Господарського процесуального кодексу України).
		 
		60. Ураховуючи наведене вище, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Акціонерного товариства "Укргазвидобування" та необхідність залишення ухвали Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2019 у справі № 910/18618/17 без змін.
		 
		В. Судові витрати
		 
		61. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенні без змін оскаржуваної ухвали апеляційної інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.
		 
		Керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" залишити без задоволення.
		 
		2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2019 у справі         № 910/18618/17 залишити без змін.
		 
		3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий О. О. Банасько   Судді      О. В. Васьковський     В. Г. Пєсков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...