Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 578/979/16-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 20.08.2019. Зареєстровано: 21.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 22.08.2019.
Дата набрання законної сили: 19.08.2019
Номер судового провадження: 22-ц/816/3588/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  
		 
		19 серпня 2019 року                                                        
		м.Суми
		Справа №578/979/16-ц 
		Номер провадження 22-ц/816/3588/19
		 
		 
		 
		Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: 
		головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
		суддів -          Кононенко О. Ю. ,  Ткачук С. С. 
		за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М., 
		сторони: 
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Державне підприємство «Наумівський спиртовий завод», 
		треті особи: керівник Державного підприємства «Наумівський спиртовий завод», Міністерство аграрної політики та продовольства України, Державне підприємство спиртової та лікеро-горільчаної промисловості «Укрспирт»,
		розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краснопільського районного суду Сумської області від 16 квітня 2019 року в складі судді Косар А.І., постановлене у смт Краснопілля Сумської області, повне судове рішення складено 25 квітня 2019 року, 
		 
		                                                          В С Т А Н О В И В:
		 
		У жовтні 2016 року ОСОБА_1 пред`явив позов до Державного підприємства «Наумівський спиртовий завод» (далі - ДП «Наумівський спиртовий завод»), треті особи: керівник ДП «Наумівський спиртовий завод», Міністерство аграрної політики та продовольства України, Державне підприємство спиртової та лікеро-горільчаної промисловості «Укрспирт», про стягнення середнього заробітку за час простою, середнього заробітку за час затримки розрахунку.
		Свої вимоги мотивував тим, що він перебував у трудових відносинах з відповідачем. З лютого 2014 року завод перестав виплачувати позивачу заробітну плату.
		22 лютого 2014 року керівництво ДП «Наумівський спиртовий завод» повідомило працівників про зупинку заводу у зв`язку з відсутністю сировини та виробничого завантаження підприємства, тобто повідомило про простій з вини відповідача. Після цього позивач продовжував ходити на роботу, подавати звітність, проходити навчання тощо, однак заробітна плата йому не виплачувалася.
		Остаточно уточнивши позовні вимоги ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на його користь 102333,95 грн невиплаченої відповідачем заробітної плати за час простою (вимушеного прогулу) з 22 лютого 2014 року по 07 березня 2017 року, та середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні з 08 березня 2017 року по 01 вересня 2017 року у сумі 18477,41 грн. 
		Уточнена позовна заява, яка містила нові позовні вимоги, подана позивачем 17 грудня 2017 року, не розглядалася судом, оскільки була подана заявником з порушенням норм процесуального закону, а саме - під час розгляду справи по суті.
		Рішенням Краснопільського районного суду Сумської області від 16 квітня 2019 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову.
		У травні 2019 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення суду, просив його скасувати з підстав неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог. 
		В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення невірно визначився зі змістом позовних вимог, безпідставно не розглянув уточнену позовну заяву від 17 грудня 2017 року, не врахував надані сторонами докази, не навів достатніх мотивів щодо їх врахування або відхилення.
		У відзиві на апеляційну скаргу ДП «Наумівський спиртовий завод» заперечував проти  доводів апеляційної скарги та проти її задоволення, вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ДП «Наумівський спиртовий завод» адвоката Щербак С.В., яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до частин першої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
		Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Суд першої інстанції встановив, що з 01 липня 1997 року позивач перебував у трудових відносинах з ДП «Наумівський спиртзавод», з 01 серпня 1997 року працював на посадах головного інженера,  інженера з охорони праці та техніки безпеки (а.с. 8 том 1, а.с. 2 том 3).
		З 09 жовтня 2014 року по 31 жовтня 2014  року за наказом №105-к від 06 жовтня 2014 року та з 10 грудня 2015 року по 09 травня 2016 року за наказом №54-к від 09 травня 2015 року позивач перебував у відпустці без збереження заробітної плати. Накази видані на підставі заяв ОСОБА_1 (а.с. 77, 79-80 том 1).
		Наказом №83-к від 18 серпня 2014 року позивача було відкликано з відпустки без збереження заробітної плати з 18 серпня 2014 року (а.с. 76 том 1).
		У період з 05 травня 2015 року по 21 травня 2015 року позивачу було надано додаткову відпустку за 2015 рік, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 78 том 1).
		Судом встановлено, що починаючи з 01 березня 2014 року і до дати звільнення позивача відповідачем було забезпечено належні організаційні та технічні умови, необхідні для виконання роботи інженера з охорони праці та техніки безпеки, а саме: наявне робоче місце, обладнане ПК та доступом до мережі Інтернет, безперешкодний доступ до приміщень та документів, необхідних за посадою (а.с. 94-97 том 3).
		За розрахунковими відомостями нарахування заробітної плати робітникам, ІТП та службовцям ДП «Наумівський спиртовий завод», позивач відпрацював, перебуваючи на робочому місці:
		за січень 2014 року - 10 робочих днів (10 днів тимчасової непрацездатності),
		за лютий 2014 року - 16 робочих днів ( 4 дні відпустки),
		за березень 2014 року - 0 робочих днів (15 днів тимчасової непрацездатності, 9 днів відпустки,
		за квітень 2014 року - 13 робочих днів (3 дні оплачуваної відпустки, 7 днів відпустки (Чорнобильська),        
		за травень 2014 року - 0 робочих днів (16 днів тимчасової непрацездатності, 8 днів чорнобильської відпустки,
		за червень 2014 року - 0 робочих днів (1 день чорнобильської відпустки, 1 день лікарняний),
		за липень 2014 року  - 0 робочих днів,
		за серпень 2014 року - 4 робочих дні (5 днів тимчасової непрацездатності),
		за вересень 2014 року - 2 робочих дні (20 днів тимчасової непрацездатності),
		за жовтень 2014 року - 0 робочих днів (6 днів тимчасової непрацездатності),
		за листопад 2014 року - 0 робочих днів,
		за грудень 2014 року - 0 робочих днів,
		за січень-квітень 2015 року - 0 робочих днів,
		за травень 2015 року - 0 робочих днів (16 днів відпустки),
		за червень-грудень 2015 року - 0 робочих днів,
		за січень-листопад 2016 року - 0 робочих днів,
		за грудень 2016 року - 3 робочих дні (16 днів тимчасової непрацездатності, 5 днів відпустки),
		за січень 2017 року - 1 робочий день (25 днів відпустки),
		за лютий 2017 року - 0 робочих днів (6 днів тимчасової непрацездатності, 22 дні відпустки),
		за березень 2017 року - 0 робочих днів (6 днів тимчасової непрацездатності) (а.с. 149-274 том 2).
		Позивач перебував у стані тимчасової непрацездатності у наступні періоди: 
		з 08 січня 2015 року по 20 січня 2015 року, 
		з 07 травня 2015 року по 26 травня 2015 року, 
		з 01 липня 2015 року по 13 липня 2015 року, 
		з 23 грудня 2015 року по 05 січня 2016 року,
		з 26 травня 2016 року по 09 червня 2016 року, 
		з 21 червня 2016 року по 30 червня 2016 року, 
		з 08 жовтня 2016  року по 27 жовтня 2016 року (а.с.224-230 том 1).
		ОСОБА_1 було нараховано та виплачено на руки заробітну плату відповідно до його посадового окладу та відпрацьованого часу, а також лікарняні: за грудень 2013 року - 1694,00 грн, за січень 2014 року - 1792,00 грн, за січень 2014 року (лікарняні) - 1249,83 грн, за лютий 2014 року - 2793,00 грн, за березень 2014 року - 550,00 грн та 602,00 грн, за березень 2014 року (лікарняні) - 1836,16 грн, за квітень 2014 року 1824,55 грн, за травень 2014 року - 718,00 грн, за травень 2014 року (лікарняні) - 1602,89 грн, за вересень 2014 року (лікарняні) - 2449,12 грн, за жовтень 2014 року (лікарняні) - 378,09 грн, за жовтень 2014 року - 767,40 грн, за грудень 2014 року (лікарняні) - 2418,28 грн, за відпустку у 2014 році («чорнобильські») - 1813,43 грн та за відпустку у 2015 році («чорнобильські») - 1542,26 грн. (а.с.  91-116 том 2).
		Згідно з наказом Міністерства аграрної політики України №651 від 14 жовтня 2010 року ДП «Наумівський спиртовий завод» реорганізовано, головою комісії з реорганізації вказаного підприємства призначено Лаврова Є . М. - заступника Міністра аграрної політики України (а.с. 153-157 том1).
		Зі звіту арбітражного керуючого Полякова С.М. №02-02/65 від 28 листопада 2014 року та протоколу комітета кредиторів від 12 грудня 2014 року визнано економічно доцільним продовження процедури розпорядження майном боржника - відповідача по справі (а.с. 56-73 том 2).
		Згідно з ухвалою Господарського суду Сумської області від 15 січня 2015 року, залишеної без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19 лютого 2015 року, у продовженні процедури розпорядження майном у справі №5021/626/2011 про визнання банкрутом ДП «Наумівський спиртовий завод» було відмовлено (а.с. 181-186 том 1).
		У зв`язку із зупинкою виробництва основного виду продукції, значним зменшенням обсягів виконуваних робіт та чисельності працівників, а також з метою оптимізації штатної структури підприємства наказом №36 від 26 грудня 2016 року із штатного розкладу ДП «Наумівський спиртзавод» виведено посаду «інженер з охорони праці» та попереджено ОСОБА_1 про його наступне вивільнення з 27 лютого 2017 року.
		Згідно з наказом №5-к від 17 січня 2017 року позивачу надано відпустку без збереження заробітної плати з 17 січня  2017 року по 18 січня 2017 року, а згідно з наказом №6-к від 19 січня 2017 року -  відпустку з 19 січня 2017 року по 26 лютого 2017 року (а.с. 81-82 том 2).
		Позивач відмовився від запропонованої роботодавцем вакансії охоронника залізничного під`їзного путі Наумівка - ст.Корчаківка ДП «Наумівський спиртзавод», наказом №11-к від 07 березня 2017 року був звільнений з посади інженера з охорони праці (а.с. 187-189 том 1).
		З позивачем проведено розрахунок при звільненні: 07 березня 2017 року ОСОБА_1 виплачено компенсацію при звільненні та лікарняні (у тому числі за відпустку учасника ліквідації аварії на ЧАЕС - 1630,88 грн, за тарифну відпустку - 4006,60 грн, компенсації за невикористану відпустку - 1960,04 грн, вихідної допомоги при звільненні - 12800 грн, з вирахуванням прибуткового податку, профспілкового збору та військового збору) у сумі 16216,03 грн, а також заборгованість по зарплатні за червень, серпень та вересень 2014 року у сумі 1783,95 грн (а.с. 114-115 том 2, а.с. 236 том 1).
		10 березня 2017 року позивачу було виплачено лікарняні за лютий-березень 2017 року у сумі 120,26 грн та 85,90 грн (а.с. 232-235 том 1, а.с.116-117 том 2, а.с. 236 том 1).
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що у спірний період заробітна плата була нарахована ОСОБА_1 відповідно до його посадового окладу та відпрацьованого часу, також відповідачем здійснена оплата за дні тимчасової непрацездатності та знаходження у черговій відпустці та додатковій відпустці, як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Заробітна плата ОСОБА_1 не нараховувалась лише в періоди його перебування у відпустках без збереження заробітної плати та дні його відсутності на роботі, що підтверджується поданими сторонами доказами.
		Статтею 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
		Відповідно до статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
		За змістом частини третьої статті 24 Закону «Про оплату праці», розмір заробітної плати визначається за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.
		Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати, відповідно до якої заробітна плата складається з: основної заробітної плати - винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців; додаткової заробітної плати - винагороди за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій; інших заохочувальних та компенсаційних виплат. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
		Як вбачається з матеріалів справи у спірний період ОСОБА_1 працював на посаді інженера з охорони праці.
		Керуючись чинним законодавством з оплати праці відповідач у період з лютого 2014 року по 07 березня 2017 року правомірно здійснював оплату праці позивача відповідно до його посадового окладу та пропорційно відпрацьованому часу.
		Частиною 1 статті 34 КЗпП України визначено, що простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
		Відповідно до ст. 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб. Час простою з вини працівника не оплачується.    
		Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 17 постанови від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» у справах за позовами про оплату простою необхідно виходити як із правил статті 113 КЗпП, так і з відповідних норм інших актів законодавства, маючи на увазі, що відповідно до частини третьої статті 84 КЗпП у разі простою підприємства (установи, організації) з незалежних від працівників причин власник або  уповноважений ним орган (роботодавець) може у визначеному колективним договором порядку надавати відпустки без збереження або з частковим збереженням заробітної плати. За цих умов надання відпустки не ставиться у залежність від подання працівником заяви і термін перебування в ній не входить до часу оплачуваного простою, якщо це передбачено колективним договором).
		Законодавством не визначена типова форма акту оформлення простою, листом Міністерства промислової політики України від 01 жовтня 2007 року №24/5-4-296 роз`яснено, що простій повинен оформлятися актом у довільній формі із застосуванням обов`язкових реквізитів, установлених у діловодстві. Також обов`язковим є зазначення в акті причин, які призвели до зупинення роботи.
		Згідно з листом Міністерства праці та соціальної політики України від 23 жовтня 2007 року № 257/06/187-07 на час простою не з вини працівника оформлюється акт простою (фіксуються причини, які зумовили призупинення роботи) та наказ власника або уповноваженого ним органу. Якщо простій має цілодобовий (тижневий) характер, власник або уповноважений ним орган повинен у наказі обумовити необхідність присутності або відсутності працівника на роботі.
		Питання необхідності присутності або відсутності на роботі працівників у разі простою може бути вирішено також і у Правилах внутрішнього трудового розпорядку підприємства.
		Наказ про запровадження простою і табель обліку використання робочого часу є документальним підтвердженням для оплати часу простою.
		В ході судового розгляду сторони не надали суду доказів перебування ДП «Наумівський спиртовий завод» в простоях, у спірний період акт простою на підприємстві не оформлювався, відповідний наказ про простої не видавався. 
		Матеріалами справи підтверджується, що за період з 2014 по 2017 роки відповідач обліковував робочий час працівників, виплачував заробітну плату пропорційно до фактично відпрацьованого часу, що підтверджується розрахунковими відомостями  по нарахуванню та виплаті заробітної плати, так і відомостями з Пенсійного фонду України, Державної фіскальної служби України, у тому числі і щодо виплат заробітної плати позивачу за фактично відпрацьований час протягом вказаного періоду, а також компенсації за дні додаткової пільгової відпустки у 2015 році.
		Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
		Відповідно до приписів частини третьої статті 12 ЦПК України, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 
		У апеляційній скарзі позивач вказує, що суд першої інстанції безпідставно не розглядав позовну заяву ОСОБА_1 , подану 17 лютого 2017 року, у якій окрім заявлених раніше вимог про стягнення заробітної плати за час простою та середнього заробітку за час затримки розрахунку, позивач просив стягнути з ДП «Наумівський спиртзавод» заборгованість з оплати лікарняних, оскільки рішення про залишення позовної заяви без розгляду або про її повернення  суд не ухвалював.
		Відповідно до пп. 9 п. 1 Перехідних положень ЦПК України в редакції, яка набрала законної сили з 15 грудня 2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		За змістом ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.
		Зміна предмету позову - це зміна матеріального змісту позовних вимог позивача. 
		Зміна підстав позову - це зміна обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. 
		Зміна одночасно предмету та підстав позову є новими позовними вимогами, які повинні оформлюватись відповідно до норм ЦПК України.
		Як вбачається з поданої ОСОБА_1 18 грудня 2017 року уточненої позовної заяви позивач включив до її змісту нові позовні вимоги про стягнення лікарняних за 2015-2016 роки, які не заявлялись ним раніше, та навів відповідне обґрунтування своїх вимог. Такі дії ОСОБА_1 по суті є пред`явленням нового позову та регулюються параграфом 1 глави І розділу ІІІ Позовне провадження ЦПК України.
		З огляду на ту обставину, що додаткові позовні вимоги заявлені позивачем з порушенням чинного процесуального законодавства, суд першої інстанції обґрунтовано визнав подану ОСОБА_1 уточнену позовну заяву такою, що не підлягає розгляду в межах цивільної справи  №578/979/16-ц.
		Крім того, ОСОБА_1 не позбавлений права подати до суду позов про стягнення з ДП «Наумівський спиртзавод» лікарняних у порядку, визначеному ЦПК України. 
		Доводи апеляційної скарги про те, що суду були подані достатні докази для встановлення факту простою на підприємстві та безпосередньо на посаді інженера з охорони праці, зводяться фактично до переоцінки наявних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин справи, що відповідно до статті 367 ЦПК України не належить до компетенції суду апеляційної інстанції.
		Суд першої інстанції дослідивши подані по справі докази, оцінивши їх у сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність простою на ДП «Наумівський спиртовий завод», при цьому посилався на матеріали справи з яких вбачається, що протягом спірного періоду, а саме з лютого 2014 року по березень 2017 року на підприємстві продовжувався облік робочого часу, працівникам, зокрема і позивачу, виплачувалась заробітна плата розрахована з повної тарифної ставки пропорційно до фактично відпрацьованого часу. 
		Встановлено, що до посадових обов`язків інженера з охорони праці та техніки безпеки ДП «Наумівський спиртовий завод» належить: розробка нормативної бази та впровадження її у дію; підготовка для співробітників презентацій та семінарів з охорони праці, організація і контроль проведення медичних оглядів, атестація наявних робочих місць та підготовка статистичної звітності, взаємодія з державними органами, які здійснюють перевірки, розслідування нещасних випадків на підприємстві (а.с. 3 том 3).
		Частиною 1 статті 34 КЗпП України визначено, що простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
		Матеріалами справи підтверджується, що у спірний період відповідач був забезпечений належними організаційними та технічними умовами, необхідними для виконання роботи інженера з охорони праці та техніки безпеки: наявне робоче місце, обладнане ПК та доступом до мережі Інтернет, безперешкодний доступ до приміщень та документів, необхідний за посадою (а.с. 94-97 том 3).
		ОСОБА_1 зазначених обставин не спростував, жодних доказів того, що він мав перешкоди, викликані відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання посадових обов`язків головного інженера з охорони праці або перешкоди у доступі до робочого місця не надав, як до місцевого суду, так і до суду апеляційної інстанції. З письмовою або усною заявою про початок простою на його робочому місці до керівника підприємства не завертався, про простій не попереджав.
		Посилання апеляційної скарги на безпідставне врахування судом першої інстанції недопустимих, на думку позивача, доказів - копій Розрахункових відомостей про нарахування зарплати, є необґрунтованими і такими, що не спростовують висновків суду по суті спору.
		Відповідно до частини 10 ст. 83 ЦПК України докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.
		За змістом статті 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. 
		З матеріалів справи вбачається, що ДП «Наумівський спиртовий завод» надав на запит суду за клопотанням представника позивача, яке було заявлено в судовому засіданні від 06 жовтня 2017 року, копії Розрахункових відомостей про нарахування зарплати (а.с. 147- 274 том 2) на підтвердження розміру заробітку позивача у спірний період. 
		Подані відповідачем докази належним чином завірені, обґрунтованих сумнівів у достовірності не викликають, доводів на спростування інформації, яка міститься у Розрахункових відомостях про нарахування зарплати позивач до суду не надав, тому відсутні правові підстави вважати зазначені документи не належними або недопустимими доказами у даній справі.
		Суд апеляційної інстанції визнає, що наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують та не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов`язує можливість прийняття судового рішення про скасування оскаржуваного рішення.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Установивши, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
		Враховуючи те, що справа є малозначною у розумінні п. 1 ч. 6 ст. 19, ч. 4 ст. 274 ЦПК України, тому відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова не підлягає касаційному оскарженню.
		Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
		 
		                                                                П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Краснопільського районного суду Сумської області від 16 квітня 2019 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.  
		 
		Повний текст постанови складено 20 серпня 2019 року.
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий -                                                         В.І. Криворотенко
		 
		Судді:                                                                      О.Ю. Кононенко 
		 
		                                                                                  С.С. Ткачук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...