Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 711/7311/16-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 21.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 21.08.2019.
Дата набрання законної сили: 19.08.2019
Номер судового провадження: 61-24354ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                                                       
		Іменем України                                  
		 
		19 серпня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа 711/7311/16-ц
		провадження № 61-24354св18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Воробйової І. А., Кривцової Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
		 
		учасники справи: 
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гомельскло-Україна»
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гомельскло-Україна» на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси у складі судді Колоди Л. Д. від 28 лютого       2017 року та рішення Апеляційного суду Черкаської області у складі колегії суддів: Новікова О. М., Вініченка Б. Б., Бондаренка С. І., від 11 травня       2017 року, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Описова частина
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до             Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гомельскло-Україна» (далі - ТОВ «ТД «Гомельскло-Україна») про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди.
		 
		Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що на підставі трудового контракту від 22 липня 2015 року вона працювала на посаді генерального директора TOB «Торговий дім «Гомельскло-Україна». Наказом від 30 травня 2016 року №10-К її звільнено з посади в зв`язку з припиненням повноважень за пунктом 5 статті 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси                  від 22 липня 2016 року у справі №711/5711/16-ц позов задоволено та  наказом від 22 липня 2016 року № 15-К її поновлено на роботі на посаді генерального директора. 25 липня 2016 року на загальних зборах учасників ТОВ «ТД «Гомельскло-Україна» прийнято рішення про розірвання трудового контракту з нею. Вказувала, що згідно з пунктом 11 контракту його можна достроково розірвати одностороннім рішенням роботодавця, за умови попередження працівника не менш як за 2 місяці до такого розірвання. Відповідач повторно проігнорував вимогу щодо завчасного попередження, чим повторно порушив її права. Остаточно уточнивши та збільшивши свої позовні вимоги просила суд: поновити її на посаді генерального директора ТОВ «ТД «Гомельскло-Україна» із внесенням відповідних даних до трудової книжки; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26 липня 2016 року до дня поновлення на роботі; стягнути моральну шкоду в сумі 96 000 грн.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 лютого     2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. 
		Поновлено ОСОБА_1 на посаді генерального директора ТОВ «ТД «Гомельскло-Україна» із внесенням відповідних даних до трудової книжки.
		Стягнуто з ТОВ «ТД «Гомельскло-Україна» на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 26 липня          2016 року по 28 лютого 2017 року в сумі 347 307,17 грн з відрахуванням усіх обов`язкових платежів.
		Стягнуто з ТОВ «ТД «Гомельскло-Україна» моральну шкоду в сумі 24 000 грн. 
		В іншій частині позову відмовлено.
		Вирішено питання розподілу судових витрат.
		Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць допущено до негайного виконання. 
		Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07 березня       2017 року виправлено арифметичну помилку та вказано, що середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 26 липня          2016 року по 28 лютого 2017 року визначено в сумі 347 307,17 грн з відрахуванням усіх обов`язкових платежів.
		 
		Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення ОСОБА_1 із займаної посади за пунктом п`ятим статті 41 КЗпП України проведено без дотримання процедури звільнення - без завчасного повідомлення про звільнення, відповідно до пункту 11 контракту, що є підставою для її поновлення на займаній посаді та для виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу.  
		 
		Відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог, суд виходив з того, що зазначена позивачем сума моральної шкоди в розмірі 96 000 грн є завищеною, оскільки при першому звільненні позивачу виплачена вихідна допомога в сумі 144 000 грн, а тому розмір моральної шкоди визначено в сумі  24 000 грн.
		 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 11 травня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ «ТД «Гомельскло-Україна» задоволено частково, рішення суду першої інстанції змінено та стягнуто з відповідача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в сумі           326 158,16 грн.
		Вирішено питання розподілу судових витрат.
		В іншій частині  рішення залишено без змін.
		 
		Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з порушенням вимог пункту 11 контракту, укладеного            22 липня 2015 року між сторонами, тобто не дотримана процедура звільнення за пунктом 5 статті 41 КЗпП України. Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що кількість невідпрацьованих позивачем робочих днів є меншою, ніж та, що визначена судом першої інстанції.  
		  
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У касаційній скарзі ТОВ «ТД «Гомельскло-Україна» просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. 
		 
		Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних               і кримінальних справ від 06 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано справу із суду першої інстанції. 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України ( далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		У травні  2018 року справу передано до Верховного Суду.
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 03 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачу. 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		Касаційна скарга ТОВ «ТД «Гомельскло-Україна» мотивована тим, що судами неправильно застосовано положення пункту п`ятого статті 41 КЗпП України у поєднанні з частиною третьої статті 99 Цивільного кодексу України ( далі - ЦК України). Крім того, задовольняючи позов про стягнення моральної шкоди, суди не ґрунтувались на доказах спричинення такої шкоди позивачу. 
		 
		Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Встановлено, й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані рішення  суду апеляційної інстанції та суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Судами встановлено, що рішенням Придніпровського районного суду              м. Черкаси від 22 липня 2016 року ОСОБА_1 поновлено на посаді генерального директора ТОВ «ТД «Гомельскло-Україна», стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу.
		На виконання рішення суду відповідач видав наказ від 22 липня 2016 року №15-К, яким поновив позивача на роботі.
		25 липня 2016 року на загальних зборах учасників ТОВ «ТД «Гомельскло-Україна» прийнято рішення про розірвання трудового контракту з ОСОБА_1 .
		Згідно з пунктом 9.17 Статуту ТОВ «ТД «Гомельскло-Україна» генеральний директор приймається на посаду та звільняється з посади зальними зборами учасників товариства. 
		Статтею 65 Господарського кодексу України ( далі - ГК України) передбачено, що управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів; власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів; для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства ; у разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), у якому визначаються строк найму, права, обов`язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін; керівника підприємства може бути звільнено з посади достроково на підставах, передбачених договором (контрактом) відповідно до закону.
		Згідно з пунктом 11 трудового контракту від 22 липня 2015 року він може бути достроково припинений наймачем в односторонньому порядку, зокрема, одностороннім рішенням наймача з попереднім повідомленням працівника не менше як за 2 місяці з виплатою передбаченої контрактом компенсації (3-х кратний місячний заробіток).
		Частиною 3 статті 21 КЗпП України передбачено, що контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.
		Порядок призначення та звільнення з посади працівника, в тому числі керівника, визначено відповідними нормами КЗпП України.
		Отже, суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивач звільнена з роботи з ініціативи роботодавця з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41 КЗпП України без дотримання вимог, визначених пунктом 11 контракту, тобто без обов`язкового завчасного повідомлення не менше як за 2 місяці до моменту звільнення. При цьому, суд апеляційної інстанції обґрунтовано спростував доводи відповідача, щодо застосування положення статті 99 ЦК України до спірних правовідносин, вказавши, що в даному випадку саме спеціальними нормами КЗпП України регламентується припинення трудових відносин із працівником, а не частиною третьою статті 99 ЦК України, як вказував відповідач. 
		Ухвалюючи рішення про поновлення ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що вимогами статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір, із внесенням  відповідних записів до трудової книжки працівника, згідно з вимогами Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58.
		При ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, відповідно до статті 236 КЗпП України, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше ніж як за один рік.
		Судами встановлено, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 2 233,49 грн, та визначена у відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
		Враховуючи кількість невідпрацьованих робочих днів до моменту ухвалення рішення у цьому спорі, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що стягненню з підприємства на користь позивача підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 326 158, 16 грн (146 х 2 233,49 грн). 
		Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси.
		Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (статті 3, 4, 11, 31         ЦПК України).
		Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі статті    237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.
		Стягуючи з відповідача на користь позивача суму завданої моральної шкоди, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановив, що порушення законних інтересів ОСОБА_1 призвели до моральних страждань та переживань, втрати нормальних життєвих зв`язків, дійшов обґрунтованого висновку про те, що для організації свого життя, вона змушена докладати додаткових зусиль. При визначенні розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню, суди попередніх інстанцій врахували розмір виплаченої вихідної допомоги позивачу при першому звільненні, ступінь моральних страждань та переживань, та встановили розмір відшкодування, виходячи з принципів виваженості та розумності, що на думку Верховного Суду узгоджується із положенням статті 237-1 КЗпП України.  
		Таким чином, суди належним чином виконали вимоги статті 212 ЦПК України 2004 року щодо оцінки доказів і дотримання вимог,  статті 213 ЦПК України 2004 року щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідили обставини у справі, обґрунтовано застосували положення статті 235, 236, 237-1 КЗпП України до правовідносин учасників справи.
		 
		Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої та апеляційної інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду  без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		Касаційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гомельскло-Україна» залишити без задоволення.
		 
		Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 лютого         2017 року у незмінній частині та рішення Апеляційного суду Черкаської області від 11 травня 2017 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:   І.А. Воробйова     Г. В. Кривцова      Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...