Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 725/2043/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин; Спори, що виникають із сімейних правовідносин про стягнення аліментів.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 21.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 21.08.2019.
Дата набрання законної сили: 14.08.2019
Номер судового провадження: 61-13766ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		14 серпня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 725/2043/16-ц
		 
		провадження № 61-13766св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є.,
		суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Курило В. П. (суддя-доповідач),
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Чернівецької області від 29 червня 2016 року у складі колегії суддів: Міцнея В. Ф., Владичана А. І., Височанської Н. К.,
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог:
		 
		У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що сторони з 01 листопада 2003 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 15 квітня 2016 року.
		 
		За час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, у них народились діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які після розірвання шлюбу залишились проживати разом з матір`ю та перебувають на її утриманні. Відповідач матеріальної допомоги  на утримання своїх малолітніх дітей не надає.
		 
		ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітніх дітей в розмірі 900,00 грн щомісячно на кожну дитини до досягнення дітьми повноліття.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
		 
		Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 30 травня 2016 року позовні вимоги задоволено частково.
		 
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , 
		ОСОБА_6 у твердій грошовій сумі в розмірі 600,00 грн щомісячно на кожну дитину, але не менше 30 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття, починаючи з 10 травня 2016 року.
		 
		У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
		 
		Стягнуто з ОСОБА_2 551,20 грн судового збору в дохід держави.
		 
		Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення платежів за один місяць.
		 
		Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив із наявності правових підстав для стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей.
		 
		Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 29 червня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
		 
		Рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 30 травня 
		2016 року скасовано.
		 
		У задоволенні позовних вимог відмовлено.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що позивачем не доведено факту перебування дітей лише на її утриманні. ОСОБА_1 та її діти перебувають на обліку в управлінні соціального захисту населення Першотравневого району міста Чернівці, як внутрішньо переміщені особи і отримують щомісячну адресну допомогу. Крім цього, ОСОБА_1 отримала благодійну допомогу. 
		Тобто ОСОБА_1 отримує соціальну допомогу.
		 
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
		 
		18 липня 2016 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду Чернівецької області від 29 червня 2016 року та залишити в силі рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 
		30 травня 2016 року, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
		 
		Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що отримання соціальної допомоги та благодійної допомоги не є підставою для звільнення відповідача від сплати аліментів на утримання своїх неповнолітніх дітей.
		 
		Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту проживання разом з позивачкою та їхніми дітьми.
		 
		Доводи інших учасників справи:
		 
		У вересні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від ОСОБА_2 надійшли заперечення, в яких він просить касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення апеляційного суду Чернівецької області від 29 червня 2016 року залишити без змін.
		 
		Рух касаційної скарги:
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 липня 2016 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Першотравневого районного суду міста Чернівці.
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 січня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» 
		ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		У березні 2018 року матеріали цивільної справи передано до Верховного Суду.
		 
		Розпорядженням від 11 червня 2019 року № 652/0/226/19 за касаційним провадженням № 61-13766св18 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.
		 
		Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 
		від 11 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ: 
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у запереченнях на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
		 
		Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. 
		 
		Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. 
		 
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 
		 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні 
		 
		Зазначеним нормам матеріального права рішення апеляційного суду не відповідає. 
		 
		Оцінка аргументів учасників справи й висновків суду першої інстанції:
		 
		У справі, яка переглядається, судом першої інстанції встановлено, що сторони з 01 листопада 2003 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 15 квітня 2016 року.
		 
		За час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, у них народились діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які після розірвання шлюбу залишились проживати разом з матір`ю та перебувають на її утриманні. Відповідач матеріальної допомоги на утримання своїх малолітніх дітей не надає.
		 
		Відповідно до частин першої та другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
		 
		Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
		 
		Згідно зі статтею 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
		 
		Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
		 
		За правилами статті 60 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		Аналогічні правила містяться в статті 81 ЦПК України (в редакції Закону 
		№ 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року).
		 
		Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи та надавши їм належну правову оцінку дійшов правильного висновку про стягнення з 
		ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей. Визначаючи розмір аліментів в сумі 600,00 грн на кожну дитину, місцевий суд обґрунтовано виходив із того, що відповідач не працює, постійного доходу не має, перебуває на обліку в центрі зайнятості.
		 
		Аргументи суду апеляційної інстанції про те, що отримання соціальної допомоги та благодійної допомоги є підставою для звільнення відповідача від сплати аліментів на утримання своїх неповнолітніх дітей не ґрунтуються на законі.
		 
		Посилання суду апеляційної інстанції на те, що позивачкою не надано доказів на підтвердження факту перебування дійте лише на її утриманні є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, зокрема довідкою від 30 червня 2015 року № 7725000364 (а. с. 15).
		 
		Довідка-характеристика видана КЖРЕА № 9 від 21 серпня 2016 року 
		№ 142/8 (а. с. 36) не є належним та допустимим доказом на підтвердження факту проживання ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 , оскільки не містить відповідної печатки установи, яка її видала. 
		 
		Факт проживання ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 також спростовується відповіддю адресно-довідкового підрозділу ГУДМС, УДМС України в Чернівецькій області (а. с. 24).
		 
		У зв`язку із наведеним Верховний Суд дійшов висновку, що рішення суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог не відповідає як нормам матеріального права, так і принципу справедливості правосуддя, що у свою чергу полягає у особливій увазі до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків, у зв`язку із чим таке рішення не може вважатися законним і підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції на підставі статті 413 ЦПК України, як помилково скасованого.    
		 
		Щодо судових витрат:
		 
		За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		У зв`язку із задоволенням касаційної скарги ОСОБА_1 , яка відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на час звернення до суду з касаційною скаргою), звільнена від сплати судового збору за подання касаційної скарги, та залишанням в силі рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 30 травня 2016 року, судові витрати за подання касаційної скарги ОСОБА_1 слід компенсувати за рахунок ОСОБА_2 , шляхом стягнення з 
		ОСОБА_2 в дохід держави 661,44 грн (551,20 грн х 120 %).
		 
		Керуючись статтями 141, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		 
		Рішення апеляційного суду Чернівецької області від 29 червня 2016 року скасувати, залишити в силі рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 30 травня 2016 року.
		 
		Стягнути з ОСОБА_2 в дохі держави 661,44 грн судового збору.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
		 
		 
		 
		ГоловуючийМ. Є. Червинська      Судді: А. Ю. Зайцев       Є. В. Коротенко       В. М. Коротун       В. П. Курило

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...