Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/7478/17-ц : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 21.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 21.08.2019.
Дата набрання законної сили: 14.08.2019
Номер судового провадження: 61-47564ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		14 серпня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 640/7478/17
		 
		 
		провадження № 61-47564св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є.,
		суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Курило В. П. (суддя-доповідач),
		 
		учасники справи:
		позивач - керівник Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради,
		відповідачі:  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу апеляційного суду Харківської області від 21 вересня 2018 року у складі судді Хорошевського О. М.,
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог:
		 
		У травні 2017 року керівник Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання правочинів недійсними, визнання спадщини відумерлої, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
		 
		Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 24 травня 2018 року позовні вимоги задоволено частково.
		 
		Визнано недійсним правочин, вчинений у формі договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 
		25 лютого 2016 року між ОСОБА_4 , від імені якого діяв 
		ОСОБА_1 на підставі довіреності, посвідченої Щелковим М. К., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 03 лютого 2016 року, реєстр № 108 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємцем І. О., реєстровий № 927. 
		 
		Визнано недійсним правочин, вчинений у формі договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 
		01 березня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Прокопенко А. В., реєстровий № 403. 
		 
		Визнано відумерлою спадщину, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_4 , що складається з квартири АДРЕСА_1 .
		 
		Визнано право власності на вказану квартиру, загальною площею 54,2 кв.м, житловою площею 30,0 кв.м, за територіальною громадою міста Харкова в особі Харківської міської ради.
		 
		Витребувано квартиру АДРЕСА_1 , від добросовісного набувача ОСОБА_3 на користь територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради.
		 
		Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь прокуратури Харківської області сплачений при зверненні з позовом судовий збір з кожного по 3 783,33 грн.
		 
		Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, 
		ОСОБА_3 оскаржив його в апеляційному порядку.
		 
		Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 17 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду міста Харкова від 24 травня 2018 року залишено без руху та надано заявнику строк 10 днів з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.
		 
		Заявнику необхідну було сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 14 625,00 грн та надати оригінал квитанції на підтвердження такої сплати.
		 
		Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 21 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду міста Харкова від 24 травня 2018 року визнано неподаною та повернуто заявнику.
		 
		Визнаючи неподаною та повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_3 , апеляційний суд виходив із того, що заявник, отримавши 25 серпня 
		2018 року ухвалу про залишення його апеляційної скарги без руху, недоліки станом на 21 вересня 2018 року не усунув, а тому така скарга, згідно правил статей 185, 357 ЦПК України, вважається неподаною та повертається заявнику. При цьому, апеляційний суд встановив, що строк усунення недоліків апеляційної скарги закінчився 06 вересня 2018 року.
		 
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
		 
		26 листопада 2018 року ОСОБА_3 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, з урахуванням уточненої редакції касаційної скарги, просить скасувати ухвалу апеляційного суду Харківської області від 21 вересня 2018 року та передати справу на новий розгляд до Харківського апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом порушено права заявника, гарантовані Конституцією України, практикою ЄСПЛ, ЦПК України, оскільки отримавши 25 серпня 2018 року копію ухвали про залишення апеляційної скарги ОСОБА_3 без руху, він 05 вересня 2018 року засобами поштового зв`язку направив до суду апеляційної інстанції клопотання про відстрочення або звільнення його від сплати судового збору, яке судом розглянуто не було.
		 
		Доводи інших учасників справи:
		 
		Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
		 
		Рух касаційної скарги:
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2018 року поновлено 
		ОСОБА_3 строк на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду Харківської області від 21 вересня 2018 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Київського районного суду міста Харкова.
		 
		20 червня 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
		 
		27 червня 2019 року матеріали цивільної справи передано судді-доповідачу.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Позиція Верховного Суду 
		 
		Колегія суддів приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
		 
		Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Визнаючи неподаною та повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_3 , апеляційний суд виходив із того, що заявник, отримавши 25 серпня 
		2018 року ухвалу про залишення його апеляційної скарги без руху, недоліки станом на 21 вересня 2018 року не усунув, а тому така скарга, згідно правил статей 185, 357 ЦПК України, вважається неподаною та повертається заявнику. При цьому, апеляційний суд встановив, що строк усунення недоліків апеляційної скарги закінчився 06 вересня 2018 року.
		 
		Проте із таким висновком апеляційного суду погодитися неможливо.
		 
		Встановлено, що не погоджуючись із рішенням Київського районного суду міста Харкова, ОСОБА_3 оскаржив його в апеляційному порядку.
		 
		Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 17 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду міста Харкова від 24 травня 2018 року залишено без руху та надано заявнику строк 10 днів з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.
		 
		Заявнику необхідну було сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 14 625,00 грн та надати оригінал квитанції на підтвердження такої сплати.
		 
		Вказану ухвалу ОСОБА_3 отримав особисто 25 серпня 2018 року.
		 
		З доданих до касаційної скарги матеріалів вбачається, що 05 вересня 
		2018 року ОСОБА_3 через засоби поштового зв`язку подав до апеляційного суду Харківської області клопотання про відстрочення або звільнення його від сплати судового збору у даній справі (вказане підтверджується клопотанням від 05 вересня 2018 року та реєстром б/н на відправлення, здані в Харківський обласний вузол спецзв`язку від 
		05 вересня 2018 року.
		 
		Крім того, ОСОБА_3 до матеріалів касаційного провадження долучено копію конверта адресованого апеляційному суду Харківської області за адресою: місто Харків, майдан Героїв Небесної сотні, 36.
		 
		Проте, вказана кореспонденція не отримана судом апеляційної інстанції та вказано причину такої відмови «відмова від одержання у зв`язку із зміною найменування».
		 
		Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
		 
		Конституційні гарантії захисту прав і свобод сторін у справі в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України у редакції Кодексу на час постановлення оскаржуваної ухвали, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.
		 
		Частиною першою статті 351 ЦПК України встановлено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
		 
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року).
		 
		Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
		 
		Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
		 
		Також у низці рішень Європейського суду з прав людини закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права. 
		 
		Так, у справі «Скорик проти України» від 08 січня 2008 року Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені статтею 6 Конвенції. Мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них. 
		 
		Таким чином, слід дійти висновку про те, що клопотання ОСОБА_3   судом апеляційної інстанції не отримано та не розглянуто з незаконних підстав.
		 
		Реорганізація, ліквідація тощо апеляційної інстанції, не може позбавляти права сторони у справі на апеляційне оскарження судового рішення.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що ухвала апеляційного суду Харківської області від 21 вересня 2018 року постановлена без додержання норм процесуального права, оскільки «відмова від одержання у зв`язку із зміною найменування» не є належним виконанням функцій Держави, встановлених Конституцією України, що в свою чергу призвело до порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, ухвалу апеляційного суду Харківської області від 21 вересня 2018 року скасувати та направити справу до суду апеляційної для продовження розгляду (частина шоста статті 411 ЦПК України).
		 
		Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416, 418 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
		 
		Ухвалу апеляційного суду Харківської області від 21 вересня 2018 року скасувати.
		 
		Справу № 640/7478/17 направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		ГоловуючийМ. Є. Червинська    Судді: С. Ю. Бурлаков     А. Ю. Зайцев     Є. В. Коротенко     В. П. Курило

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...