Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 752/12611/16-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 22.08.2019.
Дата набрання законної сили: 14.08.2019
Номер судового провадження: 61-19345ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  
		Постанова
		Іменем України
		14 серпня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 752/12611/16-ц
		провадження № 61-19345св18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого  Висоцької В. С., 
		суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Штелик С. П.,
		учасники справи:
		позивач  ОСОБА_3,
		відповідач  публічне акціонерне товариство «Унікомбанк»,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Унікомбанк» на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2016 року у складі судді Шевченко Т. М. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 08 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Білич І. М. , Болотова Є. В.,
		ВСТАНОВИВ:
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі  ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У серпні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Унікомбанк» (далі  ПАТ «Унікомбанк», банк) про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. 
		Позовна заява мотивована тим, що він працював у ПАТ «Унікомбанк» на посаді головного бухгалтера, 03 грудня 2015 року його звільнили з роботи за угодою сторін. У день звільнення відповідач не виплатив йому 81 767,79 грн заробітної плати.
		Після неодноразового уточнення (збільшення) своїх вимог ОСОБА_3 просив стягнути з ПАТ «Унікомбанк» 81 767,79 грн належної йому при звільненні заробітної плати та 190 250,41 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 04 грудня 2015 року до 17 жовтня 2016 року. 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено.
		Стягнуто з ПАТ «Унікомбанк» на користь ОСОБА_3 81 767,79 грн заборгованості по заробітній платі та 190 250,41 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на день звільнення позивача у ПАТ «Унікомбанк» було запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Проте обмеження, передбачені пунктом 1 частини пятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», не поширюються на зобовязання банку, зокрема щодо виплати заробітної плати. 
		Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
		Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 08 грудня 2016 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2016 року залишено без змін.
		Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що запровадження у банку будь-яких механізмів регулювання його діяльності не може обмежувати прав працівника на отримання заробітної плати. Обмеження, передбачені пунктом 3 частини пятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», не поширюються на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки виплата таких сум не є неустойкою чи іншою санкцією за невиконання зобовязань. 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 січня 2017 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу із суду першої інстанції, зупинено виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2016 року та ухвали Апеляційного суду м. Києва від 08 грудня 2016 року до закінчення касаційного провадження.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 червня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
		15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII та розпочав роботу Верховний Суд як суд касаційної інстанції.
		У квітні 2018 року справу передано до Верхового Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2018 року справу прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі пяти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. 
		Короткий зміст касаційної скарги 
		У касаційній скарзі, поданій у січні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Унікомбанк» (далі  Фонд), просить скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2016 року, ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 08 грудня 2016 року та відмовити у задоволенні позову.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга мотивована тим, що заборгованість банку перед ОСОБА_3 виникла до прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ «Унікомбанк»; позивач є кредитором банку, якого включено до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Унікомбанк» другої черги на суму 81 767,79 грн, тому виплата цієї заборгованості має проводитися у порядку черговості відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Під час здійснення ліквідації ПАТ «Унікомбанк» не виникає жодних додаткових зобовязань, крім виплат, повязаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Позов предявлено до суду з порушенням правил підсудності.
		Відзиву (заперечень) на касаційну скаргу не надходило.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Суди встановили, що ОСОБА_3 з 03 червня 2011 року працював у ПАТ «Унікомбанк» на посаді головного бухгалтера. 
		15 жовтня 2015 року виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 188 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Унікомбанк», згідно з яким в ПАТ «Унікомбанк» запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці з 16 жовтня 2015 року до 15 січня 2016 року, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «Унікомбанк».
		03 грудня 2015 року виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 216 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Унікомбанк», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Унікомбанк», призначено уповноважену особу Фонду гарантування, якій делеговано всі повноваження ліквідатора банку.
		03 грудня 2015 року ОСОБА_3 звільнено із займаної посади за угодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України.
		Згідно з довідкою ПАТ «Унікомбанк» від 03 грудня 2015 року на день звільнення ОСОБА_3 заборгованість з нарахованої, але невиплаченої заробітної плати становила 81 767,79 грн. 
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга підлягає задоволенню.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		У статті 4 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю складається з цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
		Відповідно до частини третьої статті 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI (далі  Закон) відносини, що виникають у зв`язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.
		Ліквідація банку  це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства (пункт 6 статті 2 Закону). 
		Порядок задоволення вимог кредиторів після початку процедури ліквідації банку врегульований розділом VIII Закону.
		З дня початку процедури ліквідації банку припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту) (пункт 1 частини другої статті 46 Закону). 
		Законом передбачено, що з дня початку процедури ліквідації банку повноваження органів управління банку здійснює, зокрема, уповноважена особа Фонду (пункт 1 частини першої статті 48 Закону).
		Відповідно до частини другої статті 46 Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси.
		Відповідно до наведених вище приписів Закону після початку процедури ліквідації банку вимоги кредиторів задовольняються в порядку визначеної статтею 52 Закону черговості відповідно до реєстру акцептованих вимог. Включення вимог позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів є підставою для їх задоволення за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку.
		На час звільнення ОСОБА_3 з ПАТ «Унікомбанк» вже було розпочато процедуру ліквідації, стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом, було неможливим.
		Суди встановили, що 15 грудня 2015 року уповноважена особа Фонду зареєструвала заяву ОСОБА_3 про включення його до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Унікомбанк» другої черги на суму 81 767,79 грн.
		Отже, ОСОБА_3 не позбавлений можливості отримати належні йому кошти у порядку процедури ліквідації. 
		Суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та дійшли помилкового висновку щодо наявності підстав для стягнення з банку 81 767,79 грн заборгованості із заробітної плати. 
		Порядок задоволення визнаних ліквідатором вимог кредиторів під час ліквідації банку не передбачає можливості задоволення вимог конкретного кредитора поза процедурою, встановленою Законом.
		Відкликання Національним банком України на момент вирішення спору банківської ліцензії відповідача і початок процедури його ліквідації як юридичної особи зумовили для позивача настання правових наслідків, зокрема необхідність застосування спеціальної процедури пред'явлення майнових вимог до банку та їх задоволення у передбачених Законом порядку та черговості.
		У спорах, пов'язаних з виконанням банком (в якому запроваджена тимчасова адміністрація та/або розпочата процедура ліквідації) зобов'язань перед кредиторами, норми Закону є спеціальними; Закон є пріоритетним щодо інших нормативних актів України у цих правовідносинах.
		Запровадження тимчасової адміністрації у банку та початок процедури його ліквідації унеможливлюють стягнення з банку коштів в інший спосіб, аніж це передбачено Законом (висновок щодо застосування норм права, сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 127/10129/17 (провадження № 14-254цс18)).
		Відповідно до пункту 3 частини п'ятої статті 36 цього ж Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів/обов'язкових платежів, а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку.
		Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачена статтею 117 КЗпП України, є мірою відповідальності працедавця за порушення строку її виплати, тому з огляду на пункт 3 частини п'ятої статті 36 Закону під час тимчасової адміністрації нарахування середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати не здійснюється.
		Отже, висновки судів першої й апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення вимог про стягнення з ПАТ «Унікомбанк» середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04 грудня 2015 року до 17 жовтня 2016 року в сумі 190 250,41 грн є помилковими.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 08 грудня 2016 року слід скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. 
		Щодо судових витрат 
		Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Позивач був звільнений від сплати судового збору. 
		Зважаючи на задоволення касаційної скарги, сплачений відповідачем у зв'язку з розглядом справи у судах апеляційної та касаційної інстанцій судовий збір у загальній сумі 6 256,45 грн (2 992,22 + 3 264,24) підлягає компенсації з Державного бюджету України.
		Керуючись статтями 402, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Унікомбанк» задовольнити.
		Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 08 грудня 2016 року скасувати.
		У задоволенні позову ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Унікомбанк» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовити.
		Судовий збір у розмірі 6 256,45 грн, понесений уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Унікомбанк» у звязку з розглядом справи у суді апеляційної та касаційної інстанцій, компенсувати з Державного бюджету України.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		ГоловуючийВ. С. Висоцька  Судді:А. О. Лесько   С. Ю. Мартєв   Є. В. Петров   С. П. Штелик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...