Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 754/882/15-ц : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку ЦПК України; Заяви про перегляд заочного рішення.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 22.08.2019.
Дата набрання законної сили: 16.08.2019
Номер судового провадження: 61-28980ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		16 серпня 2019 року
		м. Київ
		справа № 754/882/15-ц
		провадження № 61-28980 св 18 
		Верховний суд у складі колегії суддів Третьої Судової палати Касаційного цивільного суду: Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., 
		учасники справи:
		позивач  Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра», 
		відповідачі  ОСОБА_4, ОСОБА_5,
		розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Апеляційного суду м. Києва від 7 вересня 2017 року вскладі колегії суддів: Борисової О. В., Ратнікової В. М., Пікуль А. А.,
		ВСТАНОВИВ:
		Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У грудні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути достроково солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за кредитним договором в сумі 1700693,14 грн.
		На обґрунтування позовних вимог банк посилався на те, що відповідачі не виконують умови кредитного договору №84/П/56/2008-980 від 12 травня 2008 року та договору поруки № б/н від 12 травня 2008 року, внаслідок чого станом на 02 вересня 2014 року утворилась заборгованість перед позивачем.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Соломянського районного суду м. Києва від 11 вересня 2015 року позов ПАТ «КБ «НАДРА» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ «КБ «НАДРА» заборгованість за кредитним договором №84/П/56/2008-980 від 12 травня 2008 року, в сумі 1700693,14 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у звязку з неналежним виконанням відповідачами взятих на себе зобовязань за укладеними з банком договорами утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 1700693,14 грн і позикодавець скористався своїм правом вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 7 вересня 2017 року рішення Соломянського районного суду м. Києва від 11 вересня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ КБ «Надра» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором в розмірі 1630962,36 грн, яка складається з: 707568,35 грн - заборгованість за кредитом; 798930,19 грн - заборгованість зі сплати відсотків; 122565,65 грн  пеня. Солідарно з ОСОБА_4 стягнуто із ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором в розмірі 731605,10 грн, яка складається з: 707568,35 грн - заборгованість за кредитом; 23638,09 грн - заборгованість за відсотками; 398,66 грн - пені за прострочення сплати кредиту. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що боржник ОСОБА_4 повинна була здійснювати погашення кредиту кожного місяця, тобто з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для предявлення вимог до поручителя зобовязань за кредитом. Останній платіж за кредитним договором боржником ОСОБА_4 було здійснено 27 квітня 2010 року, а з позовом банк звернувся 26 грудня 2014 року. З огляду на те, що банк вимоги до поручителя в межах шести місяців по кожному місячному платежу не предявляв, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що порука ОСОБА_5 за платежами, що нараховані до 26 червня 2014 року припинилася. Крім того, суд апеляційної інстанції відмовив ПАТ КБ «НАДРА» у стягненні з відповідачів штрафу, оскільки банком не конкретизовано, за які саме порушення нараховано штраф в сумі 71628,95 грн. 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, ОСОБА_5 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу №754/882/15-ц із Соломянського районного суду м. Києва.
		У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що за змістом укладеного між сторонами договору банк мав направити поручителю вимогу про погашення заборгованості, однак таку вимогу поручитель не отримував, а судами попередніх інстанцій це питання не досліджувалось. Тому, на думку заявника, кредитор не набув права дострокової вимоги повернення кредиту та права вимоги до поручителя. Крім того, суди взагалі не установили обставин щодо порядку надання кредиту та не перевірили чи отримував позичальник кредит.
		Доводи інших учасників справи
		Заперечень на касаційну скаргу не надходило.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Під час розгляду справи суди установили, що 2 травня 2008 року між ОСОБА_4 та ВАТ КБ «НАДРА», правонаступником якого є ПАТ КБ «НАДРА» було укладено кредитний договір №84/П/56/2008-980, відповідно до умов якого банк надав позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, строковості та платності грошові кошти у сумі 716289,47 грн зі сплатою 19,09% річних строком до 12 травня 2033 року.
		Пунктом 7.3 кредитного договору визначено, що сторони дійшли згоди збільшити строк позовної давності до 10 років.
		Сторони договору узгодили повернення кредиту щомісячними платежами.
		Того ж дня на забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_4 за кредитним договором між ОСОБА_5 та банком було укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель поручається перед кредитором за неналежне виконання боржником взятих на себе зобовязань за кредитним договором, у тому числі повернути до 12 травня 2033 року кредит в сумі 716289,47 грн, сплатити відсотки за користування кредитними коштами з розрахунку 19,09% річних, сплатити інші платежі, передбачені кредитним договором, сплатити можливі штрафні санкції (штраф, пеня). Поручитель повинен виконати зобовязання в тому ж порядку, який встановлено для позичальника кредитним договором.
		Поручитель відповідає перед кредитором в повному обсязі. Позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає нічим необумовлене і абсолютне право кредитора вимагати виконання зобовязань вказаних у пункті 1.1. цього договору повністю (чи у будь-якій його частині) як від позичальника та поручителя разом, так і від кожного окремо (пункт 1.2. договору поруки).
		Згідно з пунктом 1.3. договору поруки відповідальність поручителя виникає як у випадку невиконання позичальником будь-якої частини зобовязань, так і при невиконанні позичальником зобовязань в цілому.
		Дія договору поруки закінчується належним виконанням позичальником взятих на себе зобовязань по кредитному договору чи виконання поручителем своїх зобовязань, згідно з умовами цього договору (пункт 5.3. договору поруки).
		Суди установили, що позивач виконав свої зобовязання, надавши ОСОБА_4 кредитні кошти, а позичальник свої зобовязання за кредитним договором належним чином не виконує. Останній платіж за договором здійснено 27 квітня 2010 року, через що станом на 02 вересня 2014 року утворилась заборгованість в розмірі 1700693,14 грн.
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Вивчивши матеріали цивільної справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла таких висновків.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).
		Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
		Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язання  це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
		У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
		Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
		Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
		Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення  невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
		Відповідно до вимог частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
		При цьому право дострокового повернення означає, що кредитор вимагає виконання зобов'язання до настання строку виконання, визначеного договором.
		За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
		Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).
		Вимога статті 526 ЦК України щодо обовязку виконувати зобовязання належним чином поширюється і на акцесорні (забезпечувальні) договори та сторін таких договорів.
		У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
		Згідно з положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України (тут і далі  у редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій) порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
		Суд апеляційної інстанції, встановивши, що погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів умовами кредитного договору визначено місяцями, у зв'язку з порушенням боржником строків повернення кредиту та виникненням заборгованості за кредитним договором, зробив правильний висновок, що кредитор використав передбачене частиною другою статті 1050 ЦК України, а також умовами кредитного договору право, звернувшись до суду з вказаним позовом про дострокове солідарне стягнення усієї суми заборгованості, включаючи кредит, проценти за користування кредитними коштами та пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентами з відповідачів.
		За викладених обставин апеляційний суд обґрунтовано стягнув солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором за період з урахуванням частини четвертої статті 559 ЦК України в редакції, чинній на момент звернення до суду із вказаним позовом, оскільки порука припинилася для кожного періодичного платежу.
		Щодо доводів касаційної скарги, що банк не направив поручителю досудове повідомлення (вимогу), у звязку із чим не набув права на дострокове стягнення вказаної суми кредиту, то Верховний Суд зазначає таке.
		Аналіз змісту статей 1054, 1050 і 559 ЦК України свідчить, що у разі, якщо кредитор за кредитним договором, у якому згідно із його умовами позичальник зобовязаний щомісячно повертати кредит рівними частинами відповідно до умов кредитного договору, щомісяця сплачувати проценти за користування кредитними коштами, а також сплатити неустойку (пеню, штраф) за порушення строків повернення кредиту та процентів за користування ним, змінив строк виконання основного зобов'язання (дострокове виконання основного зобов'язання), направивши повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту, при цьому договорами поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, то відповідний строк для пред'явлення вимоги як до боржника, так і поручителів обчислюється з наступного дня, зазначеного кредитором у повідомленні (вимозі) про дострокове повернення кредиту як дата дострокового добровільного повернення всієї суми кредиту й повязаних із ним платежів, або після закінчення терміну, визначеного кредитором у повідомленні (вимозі) для його дострокового добровільного повернення.
		Повідомлення (вимога) про дострокове повернення кредиту, яка направляється позичальнику та/або поручителю є формою досудового вирішення спору між контрагентами та вимогою сторони, права або законні інтереси якої порушено, про добровільне/безпосереднє врегулювання спору, вказує на зміну строку виконання основного зобовязання й встановлює обовязок кредитора предявити позов до боржника протягом трьох років, якщо інше не визначено кредитним договором (статті 257, 259 ЦК України). До поручителя ‒ протягом шести місяців, якщо закінчення строку поруки не встановлено самим договором (частина четверта статті 559 ЦК України), від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту, недотримання яких може нести ризик лише для кредитора про втрату в майбутньому права на задоволення своїх вимог у примусовому порядку через суд.
		За змістом статей 526, 527 ЦК України боржник зобовязаний виконати свій обов'язок відповідно до умов договору, тобто, як особа, яка порушила права або законні інтереси іншого субєкта  кредитора, зобовязаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи звернення до суду із відповідним позовом. 
		Таким чином, направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання цих спорів та є правом, а не обовязком кредитора.
		Ненаправлення такого повідомлення кредитором не може свідчити про відсутність порушення його прав, а як наслідок, кредитор може вимагати їх захисту безпосередньо в судовому порядку  виконати боржником обовязок з дострокового повернення кредиту. Апеляційний суд, стягуючи заборгованість солідарно з позивача у період 6 місяців який передує зверненню до суду положення ч.4 ст. 559 ЦК України не порушив. 
		Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди із судовим рішенням.
		Відповідно до частини третьої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Оскільки доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, колегія суддів Касаційного цивільного суду, вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції без змін.
		Щодо судових витрат
		Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України  передбачено якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки в цьому випадку оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.
		Керуючись статтями 141, 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення. 
		Рішення Апеляційного суду м. Києва від 7 вересня 2017 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді В. М. Сімоненко
		 
		 С.
		Ю. Мартєв
		 
		  Є.
		В. Петров

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...