Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 906/313/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Виконання договору комісії.
Надіслано для оприлюднення: 22.08.2019. Зареєстровано: 22.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 23.08.2019.
Дата набрання законної сили: 12.09.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УКРАЇНА
		Господарський суд
		Житомирської області
		_________________________________________
		______________________________________________________________________
		10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
		E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"16" серпня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/313/19 
		Господарський суд Житомирської області у складі:
		судді Кравець С.Г. 
		секретар судового засідання: Гекалюк О.І.
		за участю представників сторін:
		від позивача: Логінов Р.М., представник за довіреністю №08/368 від 03.04.2019, 
		адвокат, свідоцтво №681 від 06.09.2012, 
		від відповідача: Раєцький А.О., ордер серія ЖТ №054982 від 07.05.2019 на надання 
		правової допомоги; Фурлет І.В., директор (наказ №1-К-ТР від 01.12.2016),
		присутня: головний бухгалтер КП "Житомиртранспорт" Житомирської міської ради: 
		ОСОБА_1 Л.В., наказ №07 від 15.05.2018 (приймала участь в судовому засіданні 
		08.08.2019). 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
		за позовом Комунального підприємства "Житомирське трамвайно-тролейбусне управління" Житомирської міської ради (м.Житомир) 
		до Комунального підприємства "Житомиртранспорт" Житомирської міської ради (м.Житомир) 
		про стягнення 793861,38грн. 
		 
		В судовому засіданні оголошувалась перерва з 08.08.19 до 16.08.2019.
		 
		Комунальне підприємство "Житомирське трамвайно-тролейбусне управління" Житомирської міської ради звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Комунального підприємства "Житомиртранспорт" Житомирської міської ради про стягнення 381940,31грн, з яких: 334464,48грн основного боргу, 14159,11грн пені, 3983,76грн 3% річних та 29332,96грн інфляційних втрат, а також судових витрат.
		Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 08.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 07.05.2019.
		Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 07.05.2019 задоволено клопотання відповідача та здійснено перехід зі спрощеного позовного провадження до розгляду справи №906/313/19 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 21.05.2019.
		В підготовчому провадженні господарським судом оголошувалась перерва з 21.05.2019 до 30.05.2019. 
		Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 05.06.2019 призначено підготовче засідання на 11.06.2019.
		В судовому засіданні оголошено перерву з 11.06.2019 до 18.06.2019.
		Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 18.06.2019 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 08.08.2019.
		В судовому засіданні оголошувалась перерва з 08.08.2019 до 16.08.2019.
		Представник позивача в судових засіданнях від 08.08.2019 та 16.08.2019 підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив (т.1, а.с.119-121), заяві №08/579 від 05.06.2019 про збільшення позовних вимог (т.1, а.с.184-185). Представник позивача в судовому засіданні 16.08.2019 підтвердив погашення відповідачем заборгованості 05.06.2019 в сумі 139398,00грн та погодився з нарахуванням відповідачем пені, інфляційних та річних в сумах, які зазначені в розрахунках відповідача. Крім того, заперечив проти зменшення розміру штрафних санкцій. 
		Представники відповідачів в судових засіданнях від 08.08.2019 та 16.08.2019 проти позову заперечили, просили у позові відмовити з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву (т.1, а.с.48-55), запереченнях (т.1, а.с.196-199). Просили відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх безпідставністю. Вказали, що відповідач зупинив виконання свого зустрічного обов`язку з перерахування отриманих коштів за договором комісії №08/06-1 від 08.06.2018 у зв`язку з порушенням позивачем умов договору про організацію та обслуговування АСОП №2 від 12.01.2018 які, за твердженням представників відповідача, є взаємопов`язаними. Зазначили, що заявою про припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог №100 від 16.05.2019 відповідач повідомив позивача про припинення зобов`язання на суму 459706,09грн за договором комісії №08/06-1 від 08.06.2018 та договором про організацію та обслуговування АСОП №2 від 12.01.2018 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. У зв`язку з цим, на думку відповідача, заборгованість, яка є предметом розгляду у даній справі є погашеною у повному обсязі. Крім того, представник відповідача заявив усне клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій до 99%. 
		Дослідивши подані документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, господарський суд,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Як вбачається з матеріалів справи, 08.06.2018р між Комунальним підприємством "Житомирське трамвайно-тролейбусне управління" Житомирської міської ради (позивачем/перевізником або комітентом) та Комунальним підприємством "Житомиртранспорт" Житомирської міської ради (відповідачем/оператором або комісіонером) було укладено договір комісії №08/06-1 про продаж електронних квитків, транспортних карт та налагодження і забезпечення роботи пунктів їх видачі, продажу із застосуванням АСОП (далі - договір), (т.1., а.с.11-12).
		Вказаний договір за своєю правовою природою є договором комісії, відтак до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даного договору слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини комісії.
		Згідно зі ст.1011 Цивільного кодексу України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
		Згідно п.1.1. договору:
		автоматизована система оплати проїзду (АСОП) - це програмно-технічний комплекс, призначений для здійснення оплати за проїзд (надані транспортні послуги) та обліку пасажирів в міському пасажирському транспорті за допомогою електронного квитка;
		електронний квиток (ЕК) - проїзний документ встановленої форми, який після реєстрації в АСОП дає право пасажиру на одержання транспортних послуг;
		транспортна картка (ТК) - безконтактна картка чи інший пристрій, носій ЕК, що є засобом фіксації попередньо оплачених транспортних послуг Перевізника (ЕК (ТК) може бути персоніфікованим та неперсоніфікованим.
		Відповідно до пункту 2.1. договору, Оператор за дорученням Перевізника зобов`язується за винагороду (комісію) надавати послуги із продажу ЕК та ТК, налагодження і забезпечення роботи пунктів їх видачі, продажу із застосуванням АСОП.
		Для виконання пункту 2.1 Перевізник передає для реалізації (ТК та у тимчасове користування елементи АСОП (в т.ч. Програмно-апаратні комплекси) (пункт 2.2. договору).
		Згідно з п.2.3 договору, за виконання Оператором зобов`язань за даним Договором, Оператор отримає винагороду (комісію) визначену у розділі 4 Договору.
		Пунктом 3.1.4.2 договору сторони передбачили, що оператор зобов`язаний опрацьовувати та передавати електронною поштою Перевізнику: до 2 числа кожного місяця наступного за звітним, або наступного робочого дня якщо він є святковим, вихідним чи неробочим днем, звіт з АСОП про кількість проданих ЕК за звітний місяць.
		Згідно з п.3.1.5 договору, оператор зобов`язаний перераховувати кошти отримані від Дистриб`юторів на розрахунковий рахунок Перевізника відповідно до розділу 4 Договору.
		Відповідно до пункту 3.2.6 договору, перевізник має право отримувати кошти від Оператора на свій розрахунковий рахунок, у порядку визначеному у розділі 4 Договору.
		Кошти від продажу ЕК та ТК перераховуються на розрахунковий рахунок Перевізника після їх отримання Оператором від Дистриб`юторів кожен вівторок, або наступного робочого дня, якщо він є святковим, вихідним чи неробочим днем (пункт 4.3 договору).
		Відповідно до пункту 4.5. договору, Перевізник перераховує суму винагороди (комісії) передбаченої в п. 4.2. цього Договору протягом 3 (трьох) банківських днів з дати перерахування коштів Оператором згідно п.4.3.
		Пунктом 4.6 договору передбачено, що датою оплати зобов`язань за договором вважається дата відправлення грошових коштів на поточні рахунки сторін.
		Цей Договір набирає чинності з дня підписання і діє до 31.12.2018 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Договір продовжує свою дію на наступний календарний рік на тих самих умовах, якщо жодна із Сторін не менше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії Договору не повідомить іншу Сторону письмово про своє бажання припинити дію Договору (пункт 9.1 договору).
		В матеріалах справи відсутні письмові повідомлення сторін про припинення дії договору комісії від 08.06.2018, а тому вказаний договір продовжив свою дію на наступний календарний рік на тих самих умовах. 
		Договір підписано представниками сторін та скріплені печатками підприємств.
		Позивач посилається на те, що на виконання умов договору комісії №08/06-1 від 08.06.2018 відповідач за дорученням позивача надавав послуги з продажу електронних квитків (ЕК) та транспортних карток (ТК), налагодження і забезпечення роботи пунктів їх видачі, продажу із застосуванням АСОП у період з червня 2018 по травень 2019, які відповідачем були оплачені частково. Неоплаченим, за даними позивача, станом на 05.06.2019 залишився борг в сумі 729495,20грн який позивач згідно з заявою №08/579 від 05.06.2019 про збільшення позовних вимог, просить стягнути з відповідача на свою користь.
		В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує, що за умовами договору №08/06-1 від 08.06.2018 кошти від продажу електронних квитків та транспортних карток повинні перераховуватись відповідачем на розрахунковий рахунок позивача. В підтвердження наданих послуг позивач надав до матеріалів справи звіти про продаж ЕК КП "Житомиртранспорт" на суму 2081401,00грн, а саме: за червень 2018 на суму 2120,00грн, за липень 2018 на суму 20679,00грн, за серпень 2018 на суму 32074,00грн, за вересень 2018 на суму 45264,00грн, за жовтень 2018 на суму 76986,00грн, за листопад 2018 на суму 78157,00грн, за грудень 2018 на суму 122688,00грн, за січень 2019 на суму 288374,00грн, за лютий 2019 на суму 353928,00грн, за березень 2019 на суму 393091,00грн, за квітень 2019 на суму 333565,00грн, за травень 2019 на суму 334475,00грн (т.1, а.с.13-22, 237-239). Крім того, позивач надав до матеріалів справи звіт про продаж ЕК КП "Житомиртранспорт" за травень 2018 на суму 85,00грн (т.1, а.с.13), однак як пояснив представник позивача під час судових засідань, вказана сума по звіту за травень 2018 позивачем в розрахунок не включалась. 
		Відповідач у відзиві на позовну заяву від 24.04.2019, запереченнях від 10.06.2019 визнає ту обставину, що здійснив продаж електронних квитків та транспортних карток у період з червня 2018 по 05.06.2019, що підтверджується підписаними звітами. Разом з тим, відповідач вказує, що виконання договору комісії №08/06-1 від 08.06.2018 нерозривно пов`язане із виконанням договору про організацію та обслуговування АСОП №2, невиконання умов якого позивачем стало підставою для зупинення виконання свого обов`язку відповідачем за договором комісії №08/06-1 від 08.06.2018. Також відповідач зазначає, що заявою про припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог №100 від 16.05.2019 відповідач повідомив позивача про припинення зобов`язання на суму 459706,09грн за договором комісії №08/06-1 від 08.06.2018 та договором про організацію та обслуговування АСОП №2 від 12.01.2018 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. У зв`язку з цим, на думку відповідача заборгованість, яка є предметом розгляду у даній справі є погашеною у повному обсязі.
		Як пояснила головний бухгалтер відповідача під час судового засідання 08.08.2019 фактична оплата, яка надійшла на рахунок відповідача від субкомісіонерів (дистриб`юторів) станом на 29.05.2019 (для перерахування по строку) становила 1841389,35грн, з яких позивачу було перераховано 1491353,91грн (з них 109670,65грн складають власні кошти відповідача). Вказала, що відображення зобов`язань перед позивачем на рахунках бухгалтерського обліку проводились по факту зареєстрованих трансакцій в АСОП, про що щомісячно надавались звіти та акти виконаних робіт, незалежно від фактичної оплати, що надійшла на рахунок КП "Житомиртранспорт" від субкомісіонерів.
		Як уже зазначалось судом, відповідно до пункту 4.6 договору, кошти від продажу ЕК та ТК перераховуються на розрахунковий рахунок Перевізника після їх отримання Оператором від Дистриб`юторів кожен вівторок, або наступного робочого дня, якщо він є святковим, вихідним чи неробочим днем.
		Вказаний пункт договору передбачає дві взаємопов`язані умови: перша - перерахування коштів від продажу електронних квитків та транспортних карток відповідачем позивачу після їх отримання відповідачем від дистриб`юторів, а друга визначає строк виконання обов`язку - здійснення такого перерахування має відбуватися кожен вівторок, або наступного робочого дня, якщо він є святковим, вихідним чи неробочим днем.
		Отже, за змістом погоджених сторонами умов, підставою для здійснення відповідачем перерахування позивачу коштів за договором комісії №08/06-1 від 08.06.2018 є факт отриманням відповідачем коштів від продажу електронних квитків та транспортних карток від дистриб`юторів, а не подання відповідачем позивачу звітів про продаж електронних квитків та транспортних карток як про це зазначає позивач.
		Судом встановлено, що на виконання умов договору комісії №08/06-1 від 08.06.2018, у період з червня 2018 по травень 2019 відповідачем було реалізовано електронних квитків та транспортних карток на загальну суму 2081401,00грн.
		З матеріалів справи вбачається, що у період з 08.06.2018 по 05.06.2019 дистриб`ютори перерахували оператору (відповідачу) кошти від продажу електронних квитків та транспортних карток в загальній сумі 1947881,82грн, а саме: 19.06.2018 на суму 2,00грн, 26.06.2018 на суму 232,36грн, 03.07.2018 на суму 1687,57грн, 10.07.2018 на суму 791,60грн, 17.07.2018 на суму 118,30грн, 24.07.2018 на суму 494,47грн, 31.07.2018 на суму 584,80грн, 07.08.2018 на суму 19308,05грн, 14.08.2018 на суму 765,45грн, 21.08.2018 на суму 455,28грн, 28.08.2018 на суму 11980,13грн, 04.09.2018 на суму 3719,12грн, 11.09.2018 на суму 612,38грн, 18.09.2018 на суму 711,69грн, 25.09.2018 на суму 776,10грн, 02.10.2018 на суму 37168,40грн, 09.10.2018 на суму 7015,38грн, 16.10.2018 на суму 17647,18грн, 23.10.2018 на суму 1026,72грн, 30.10.2018 на суму 31842,43грн, 06.11.2018 на суму 18422,79грн, 13.11.2018 на суму 22356,92грн, 20.11.2018 на суму 2268,61грн, 27.11.2018 на суму 1974,06грн, 04.12.2018 на суму 6597,26грн, 11.12.2018 на суму 58594,99грн, 18.12.2018 на суму 3551,58грн, 26.12.2018 на суму 1599,16грн, 03.01.2019 на суму 96683,23грн, 08.01.2019 на суму 12461,67грн, 15.01.2019 на суму 8163,74грн, 22.01.2019 на суму 26569,89грн, 29.01.2019 на суму 33707,91грн, 05.02.2019 на суму 69949,28грн, 12.02.2019 на суму 86272,91грн, 19.02.2019 на суму 11494,26грн, 26.02.2019 на суму 9049,37грн, 05.03.2019 на суму 143051,28грн, 12.03.2019 на суму 69170,35грн, 19.03.2019 на суму 51818,72грн, 26.03.2019 на суму 66048,04грн, 02.04.2019 на суму 168808,80грн, 09.04.2019 на суму 30152,06грн, 16.04.2019 на суму 170060,78грн, 23.04.2019 на суму 110333,17грн, 02.05.2019 на суму 123596,86грн, 07.05.2019 на суму 107955,92грн, 14.05.2019 на суму 66353,30грн, 21.05.2019 на суму 109361,90грн, 28.05.2019 на суму 18048,13грн, 04.06.2019 на суму 106492,47грн (т.1, а.с.200-234, т.2, а.с.2, 13-47).
		Отже, отримавши від дистриб`юторів у період з 08.06.2018 по 05.06.2019 кошти в загальній сумі 1947881,82грн відповідач, відповідно до умов договору комісії №08/06-1 від 08.06.2018, зобов`язаний був перерахувати їх позивачу кожен вівторок, або наступного робочого дня, якщо він є святковим, вихідним чи неробочим днем.
		В свою чергу, відповідач у період з 08.06.2019 по 04.06.2019 перерахував на рахунки позивача частину отриманих від дистриб`юторів коштів в сумі 1351955,91грн, що підтверджується платіжними дорученнями: №309 від 05.09.2018 на суму 54873,00грн, №393 від 08.01.2019 на суму 27091,75грн, №394 від 11.01.2019 на суму 13868,52грн, №398 від 17.01.2019 на суму 6865,27грн, №415 від 15.02.2019 на суму 27364,46грн, №428 від 01.03.2019 на суму 299717,25грн, №429 від 04.03.2019 на суму 135197,27грн, №435 від 12.03.2019 на суму 62948,00грн, №445 від 20.03.2019 на суму 36885,00грн, №450 від 27.03.2019 на суму 21080,00грн, №466 від 12.04.2019 на суму 362730,72грн, №471 від 23.04.2019 на суму 57793,00грн, №480 від 03.05.2019 на суму 120947,00грн, №485 від 14.05.2019 на суму 59943,67грн, №491 від 21.05.2019 на суму 35591,00грн, №494 від 29.05.2019 на суму 29060,00грн (т.1, а.с.81-92,140,138, т.2, а.с.55-56).
		Крім того, 05.06.2019 відповідачем також було здійснено перерахування коштів позивачу в сумі 139398,00грн, що підтверджується платіжним дорученням №488 від 05.06.2019 (т.2, а.с.57). Наявність вказаної проплати позивач не відобразив у своєму розрахунку (т.2, а.с.186-187). Водночас, в судовому засіданні під час розгляду справи по суті, представник позивача підтвердив факт надходження 05.06.2019 від відповідача суми коштів в розмірі 139398,00грн. 
		Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
		Таким чином, провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 139398,00грн за договором комісії №08/06-1 від 08.06.2018 підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.
		Отже, станом на 05.06.2019 загальна сума перерахованих відповідачем позивачу коштів за договором комісії №08/06-1 від 08.06.2018р склала 1491353,91грн. 
		Станом на час розгляду справи, несплаченими позивачу залишились кошти отримані відповідачем від дистриб`юторів за вищевказаними звітами на суму 590047,09грн (2081401,00грн (за звітами) - 1491353,91грн). Разом з цим, зважаючи на те, що станом на 05.06.2019 (за поданими до справи доказами), грошові кошти від дистриб`юторів в сумі 133519,18грн на рахунки відповідача не надійшли (2081401,00грн - 1947881,82грн), а отже і строк перерахування їх позивачу, відповідно до погоджених в п.4.3 договору умов, не настав. 
		З урахуванням фактичного надходження від дистриб`юторів на рахунки відповідача (станом на 05.06.2019) коштів в загальній сумі 1947881,82грн, у відповідача за умовами договору, строк сплати боргу настав лише у сумі 456527,91грн. 
		Таким чином, за договором комісії №08/06-1 від 08.06.2018р станом на час розгляду справи, несплаченими позивачу залишилась сума коштів в розмірі 456527,91грн.
		Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, договори та інші правочини.
		У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		У відповідності до вимог ч.1ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
		Згідно ч.1ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
		Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		На час розгляду справи, відповідач доказів погашення заборгованості в сумі 456527,91грн не надав. 
		Відповідач посилається на погашення заборгованості, яка є предметом спору у справі, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Вказує, що 16.05.2019 відповідач направив позивачу заяву №100 про припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Обґрунтовуючи звернення із заявою в порядку ст.601 ЦК України відповідач вказує, що за позивачем рахується заборгованість перед відповідачем за договором №2 від 12.01.2018 про організацію та обслуговування АСОП, укладеним між відповідачем та позивачем.
		З даного приводу судом враховується таке.
		Згідно з ч.1, 3 ст.202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		За приписами частини 3 статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
		Згідно з ч.1ст.601 ЦК України вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 
		1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); 
		2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань по передачі родових речей, зокрема, грошей).
		Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги.
		Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);
		3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.
		Таким чином, з аналізу положень ст.203 ГК та ст.601 ЦК можна зробити висновок, що метою даних норм є:
		1. уникнення зайвого та непотрібного перерахування чи передачі сторонами одна одній та повернення в зворотному напрямку тієї частини однорідних зустрічних основних зобов`язань, які однакові за розміром для обох сторін, а отже можуть бути зараховані, що відповідатиме принципу розумності.
		2. уникнення ситуації, коли одна сторона добросовісно повністю виконає своє зустрічне однорідне основне зобов`язання, а інша, внаслідок власної недобросовісної поведінки або з інших підстав, своє зобов`язання не виконає, що дозволить добросовісній стороні зменшити свої втрати (або взагалі їх уникнути) на ту частину основного зобов`язання, яку можна зарахувати, що відповідатиме принципам справедливості та добросовісності.
		При цьому, основне зобов`язання, як правило, носить ясний та безспірний характер, оскільки зазвичай підтверджується первинними документами, підписаними обома сторонами. Крім того, строк виконання основного зобов`язання детально регламентований нормою ст.530 ЦК України. 
		Спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог як одностороннього правочину не передбачено законодавством. За загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми) здійснення відповідної заяви про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони, чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов`язань сторін в такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку (аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №908/3039/16 та від 05.04.2018 у справі №910/13205/17). 
		В свою чергу, у ч.2 статті 598 ЦК України передбачено, що припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
		Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань. Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними, однорідними та такими, за якими настав строк виконання. Тобто умовою, за наявності якої можливе припинення зобов`язання зарахуванням, є ясність вимог, коли між сторонами немає спору відносно характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання тощо (постанова Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі №910/6374/17).
		Судом встановлено, що 16.05.2019 відповідач направив позивачу заяву №100 про припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог (т.1, а.с.132-134).
		Зі змісту заяви про припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних №100 від 16.05.2019 вимог вбачається, що зарахування стосувались договору комісії №08/06-1 від 08.06.2018 та договору про організацію та обслуговування АСОП №2 від 12.01.2018, укладених між сторонами. При цьому, КП "Житомиртранспорт" Житомирської міської ради вважав, що загальна сума вимог позивача до відповідача при виконанні грошового зобов`язання за договором комісії №08/06-1 від 08.06.2018 становить 459706,09грн; загальна сума вимог відповідача до позивача при виконанні грошового зобов`язання за договором про організацію та обслуговування АСОП №2 від 12.01.2018 складає 617372,09грн.
		Посилаючись на положення ч.2 ст.601 Цивільного кодексу України та ч.3 ст.203 Господарського кодексу України відповідач вказаною заявою повідомляв позивача про намір припинити зобов`язання на суму 459 706,09грн за договором комісії №08/06-1 від 08.06.2018 та за договором про організацію та обслуговування АСОП №2 від 12.01.2018 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
		З матеріалів справи вбачається, що позивач у відповідь на заяву відповідача №100 про припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, листом за №24/536 від 17.05.2019 повідомив відповідача про те, що не погоджується на зарахування зустрічних вимог через невиконання відповідачем належним чином своїх зобов`язань у період з вересня 2018 по травень 2019 та вважає, що у сторін стосовно виконання договору №2 про організацію та обслуговування АСОП існує спір і ніякого зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до законодавства не може бути (т.1, а.с.175).
		Слід зазначити, що важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог є безспірність вимог які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 28.02.2018 у справі №910/4312/17).
		Однак, у даному випадку, посилаючись на наявність заборгованості позивача перед відповідачем за договором №2 про організацію та обслуговування АСОП в сумі 617372,09грн, відповідач не надав первинних бухгалтерських документів (актів), підписаних обома сторонами, які б підтверджували факт надання позивачу послуг за договором №2 в зазначеній сумі, що унеможливлює дослідження та встановлення дійсної заборгованості позивача перед відповідачем за договором №2.
		З дослідженого в судовому засіданні листування сторін вбачається, що відповідач направляв позивачу для підписання акти надання послуг за договором №2 від 12.01.2018 про організацію та обслуговування АСОП (лист №47 від 22.02.2019), однак матеріалами справи не підтверджується підписання сторонами таких актів а, відповідно, й відсутність спору відносно обсягів та якості наданих послух за договором №2, їх вартості, умов виконання тощо. 
		Таким чином, зобов`язання з оплати КП "Житомирське трамвайно-тролейбусне управління" Житомирської міської ради нарахованої йому КП "Житомиртранспорт" Житомирської міської ради суми боргу в розмірі 459706,09грн за договором №2 від 12.01.2018 про організацію та обслуговування АСОП має спірний характер, що виключає можливість вчинення правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №910/7789/18), та відповідно, припинення цих зустрічних зобов`язань сторін шляхом такого зарахування.
		Відповідач у запереченнях від 10.06.2019 посилається на те, що листом від 07.12.2018 за вих.№236/1 у відповідь на претензію позивача від 07.11.2018, він повідомив про намір здійснення перерахування коштів від продажу ЕК та ТК за виключенням розміру винагороди (комісії) та зобов`язань перевізника перед оператором за іншими договорами та про невиконання позивачем зобов`язань за іншим договором. Зазначає, що вказана відповідь була проігнорована. А тому в силу ч.3 ст.205 ЦК України, ст.202 ЦК України позивач своїми конклюдентними діями надав згоду на вчинення таких дій (перерахування коштів за виключенням боргів). Такі доводи відповідача оцінюються судом критично, з наступних підстав. 
		Умовами п.4.4 договору комісії №08/06-1 передбачено, що за погодженням Сторін Оператор може здійснювати перерахування коштів від продажу ЕК та ТК за виключенням розміру винагороди (комісії) вказаної у п.4.2 та інших зобов`язань Перевізника перед Оператором за іншими договорами.
		Проте, доказів відповідного, обумовленого договором погодження іншої сторони (позивача) на вчинення дій, можливість яких передбачена у п.4.4. договору, відповідач не надав.
		Крім того, безпідставним є посилання відповідача на зупинення виконання свого обов`язку за договором комісії №08/06-1 від 08.06.2018 на підставі ч.3 ст.538 ЦК України.
		Частина 3 статті 538 ЦК України передбачає, що у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. 
		Зі змісту зазначеної норми вбачається, що наведені в ній правила стосуються зустрічного виконання зобов`язання сторін за одним договором. 
		У даному ж випадку, між сторонами укладено в різні періоди два різні самостійні правочини з окремим предметом регулювання, а тому зупинення відповідачем виконання зобов`язань по проведенню оплати за договором комісії №08/06-1 від 08.06.2018 через очевидність підстав вважати, що позивач не виконає свого обов`язку за договором №2 про організацію та обслуговування АСОП від 12.01.2018 не ґрунтується на приписах закону.
		Більше того, стаття 193 Господарського кодексу України, яка регулює загальні умови виконання господарських зобов`язань, в абзаці 2 частини 1 визначає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положенняЦивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, а в частині 7 містить чітке правило про те, що "Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином".
		З урахуванням викладеного, вказані доводи відповідача в заперечення позову не знайшли свого підтвердження.
		Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 456527,91грн основного боргу є правомірними, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.
		Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 21045,66грн пені, 6546,33грн 3% річних та 36774,19грн інфляційних втрат.
		Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
		Відповідно до частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.
		Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.2 та ч.3 ст.549 ЦК України).
		У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Згідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Пунктом 5.2 договору сторони погодили, що за несвоєчасне проведення розрахунків з вини однієї з сторін сплачують іншій стороні пеню в розмірі 0,5 облікової ставки НБУ від належної до сплати суми за кожен день прострочення.
		Як вбачається з поданого позивачем розрахунку (т.1, а.с.186-187), позивач нараховує пеню в сумі 21045,66грн, інфляційні в сумі 36774,19грн та 3% річних в сумі 6546,33грн за період з 02.07.2018 по 05.06.2019 на суми які зазначені в звітах. При цьому, в судовому засіданні представник позивача послався на відсутність у позивача інформації щодо того коли і в яких сумах надходили кошти відповідачу від дистриб`юторів. 
		Відповідач здійснив власний розрахунок пені, річних та інфляційних в межах заявленого позивачем періоду, відповідно до якого пеня становить 15717,21грн, річні 5319,11грн, інфляційні 20891,49грн (т.2, а.с.3-12), суми фактичного перерахування коштів від дистриб`юторів відповідачу (розрахунок т.2, а.с.2).
		Суд погоджується з методикою нарахування відповідачем пені інфляційних та річних, оскільки такі нарахування відповідач здійснював виходячи з умов п.4.3 договору комісії №08/06-1 та з врахуванням сум, які надходили відповідачу від дистриб`юторів кожного вівторка або наступного робочого дня, якщо він є святковим, вихідним чи неробочим днем. Водночас, при перевірці здійснених нарахувань (в межах заявленого позивачем періоду), відповідач помилково починав нарахування пені, інфляційних та річних з кожного вівторка або наступного робочого дня, якщо він є святковим, вихідним чи неробочим днем, тобто включаючи день коли у відповідача виник обов`язок сплатити позивачу кошти які надійшли від дистриб`юторів, тоді прострочення виконання зобов`язання починається з наступного дня (ст.253 ЦК України).
		Таким чином, з огляду на наведене та погоджені в п.4.3 договору комісії №08/06-1 від 08.06.2018 умови оплати, прострочка сплати коштів починається кожної середи або наступного робочого дня, якщо він є святковим, вихідним чи неробочим днем.
		Здійснивши перевірку проведених позивачем нарахувань пені, з огляду на вищевикладене, суд встановив, що правомірним є нарахування пені в сумі 15240,09грн, 3% річних в сумі 4467,63грн, інфляційних втрат в сумі 16720,01грн.
		Отже, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 15240,09грн, 3% річних в сумі 4467,63грн, інфляційних втрат в сумі 16720,01грн.
		В частині стягнення з відповідача пені в сумі 5805,57грн (21045,66 - 15240,09 = 5805,57), 3% річних в сумі 2078,70грн (6546,33грн - 4467,63грн = 2078,70грн), інфляційних втрат в сумі 20054,18грн (36774,19грн - 16720,01грн = 20054,18) вимоги позивача є безпідставними, а тому у їх задоволенні суд відмовляє.
		Водночас, представником відповідача в судовому засіданні 16.08.2019 заявлено усне клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій. В обґрунтування зазначеного клопотання представник відповідача посилався на те, що відповідач зобов`язання за договором комісії №08/06-1 від 08.06.2018 виконував дотримуючись принципу добросовісності, зокрема: здійснював постійно проплати, надсилав звіти про продаж електронних квитків за кожен місяць, провів перерахунок заборгованості та штрафних санкцій заявлений позивачем, хоча розподіл обов`язків доказування щодо заявлених вимог покладено саме на позивача. Також вказав, що відповідач є комунальним підприємством, яке перебуває у складному фінансовому стані та надає послуги для міста, що мають важливе значення.
		Частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
		Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
		Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
		Зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.
		Вирішуючи заявлене представником відповідача клопотання, суд зазначає, що майновий стан суб`єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов`язань, що відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону (частина 1 статі 145 Господарського кодексу України).
		Судом враховується, що доказами матеріального становища можуть бути фінансова звітність, в тому числі Форма 1 "Баланс"; співвідношення загального обсягу кредиторської та дебіторської заборгованості звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість (форма №1-Б); наявність або відсутність грошових коштів на розрахункових рахунках підприємства Форма 2 "Звіт про рух грошових коштів"; наявність або відсутність основних та оборотних засобів та їх вартість; розмір та вартість інших матеріальних активів підприємства, тощо.
		Разом з тим, в обґрунтування заявленого клопотання, представником відповідача не надано будь-яких підтверджуючих доказів, які б свідчили про скрутне матеріальне становище відповідача.
		Частиною 2 статті 218 ГК України та статтею 617 ЦК України передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності. Тобто, скрутний фінансовий стан не є підставою для невиконання зобов`язань за договором та для звільнення від відповідальності за таке невиконання.
		При цьому, суд враховує приписи ст.6 та ч.1 ст.627 ЦК України, відповідно до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		До того ж будь-яких доказів того, що на підприємстві відповідача станом на даний час існують виключні обставини, які давали б підстави для зменшення розміру пені, до матеріалів справи не подано.
		З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що клопотання представника відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій є необґрунтованим, оскільки не підтверджено належними доказами, тому суд відмовляє у його задоволенні.
		Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 456527,91грн основного боргу, 15240,09грн пені, 4467,63грн 3% річних, 16720,01грн інфляційних втрат є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню. У задоволенні позову в частині стягнення 133569,29грн основного боргу, 5805,57грн пені, 2078,70грн 3% річних та 20054,18грн інфляційних втрат суд відмовляє. Провадження у справі в частині вимог про стягнення заборгованості в сумі 139 398,00грн підлягає закриттю. 
		Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 
		 
		Керуючись статтями 123, 129, п.2 ч.1 ст.231, ст.ст.233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позов задовольнити частково.
		 
		2. Стягнути з Комунального підприємства "Житомиртранспорт" Житомирської міської ради(10014, Житомирська область, м.Житомир, майдан ім. С.П. Корольова, буд.4/2; ідентифікаційний код 34900680) на користь Комунального підприємства "Житомирське трамвайно-тролейбусне управління" Житомирської міської ради (10025, Житомирська область, м.Житомир, вул.Вітрука, буд.11; ідентифікаційний код 03328310):
		- 456 527,91грн основного боргу,
		- 15 240,09грн пені,
		- 4 467,63грн 3% річних,
		- 16 720,01грн інфляційних втрат,
		- 9 485,31грн витрат по сплаті судового збору.
		 
		3. Закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення заборгованості в сумі 139 398,00грн.
		 
		4. В іншій частині позову відмовити.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. 
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		Повне рішення складено: 22.08.19 
		 
		Суддя Кравець С.Г. 
		 
		 
		Друк:
		1 - в справу,
		2,3 - сторонам (рек.з пов.).

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...