Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 822/6107/15 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у тому числі прав на земельні ділянки).
Надіслано для оприлюднення: 22.08.2019. Зареєстровано: 23.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 23.08.2019.
Дата набрання законної сили: 22.08.2019
Номер судового провадження: К/9901/7904/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		22 серпня 2019 року 
		Київ
		справа №822/6107/15
		адміністративне провадження №К/9901/7904/18
		 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом          ПАТ «УкрСиббанк» до приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк А.А., третя особа ОСОБА_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії за касаційною скаргою приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк А.А. на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду у складі судді Лабань Г.В. від 12 травня 2016 року і ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Залімського І. Г., Сушка О.О., Смілянця Е. С. від 19 серпня 2016 року,           
		В С Т А Н О В И В :
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		У листопаді 2015 року ПАТ «УкрСиббанк» (далі - позивач, ПАТ «УкрСиббанк») звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк А.А. (далі - відповідач), третя особа ОСОБА_1 (далі - третя особа, ОСОБА_1 ), в якому просило:
		- визнати протиправними дії приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк Аліни Анатоліївни, як спеціального суб`єкта на якого покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, щодо вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження;
		- визнати протиправними дії приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк Аліни Анатоліївни, як спеціального суб`єкта на якого покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, щодо виключення (припинення) запису з Державного реєстру іпотек про іпотеку нерухомого майна боржника;
		- зобов`язати приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк Аліну Анатоліївну, як спеціального суб`єкта на якого покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчинити певні дії, а саме: поновити державну реєстрацію обтяження речового права за Договором іпотеки від 16 січня 2008 року, за реєстровим № 361, що посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк Аліною Анатоліївною згідно якого в іпотеку                              ПАТ «УкрСиббанк» було передано квартиру загальною площею 91,2 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та в Державному реєстрі іпотек) з дати вилучення припинення обтяження, а саме - з             31 серпня 2012 року.
		В обґрунтування позовних вимог, позивачем зазначено, що 16 січня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту          № 11283371000 у відповідності до якого, позичальник отримав кредит в іноземній валюті в сумі 160000 доларів США; та договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк А.А. Цього ж дня нотаріусом було накладено заборону відчуження зазначеного в договорі майна, що належить ОСОБА_1 , до припинення чи розірвання договору іпотеки яка зареєстрована в реєстрі за № 361.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від                09 серпня 2016 року, адміністративний позов задоволено.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що заява про зняття заборони відчуження нерухомого майна подана ОСОБА_2 , на яку посилається представник відповідача та яка була зареєстрована 31 липня 2012 року не міститься в журналі вихідної кореспонденції; не внесені відомості про зняття обтяжень в електронну інформаційну систему банку; відділ моніторингу та реалізації заставного майна не проводив оцінку майна, що є безумовною передумовою для подальшого продажу майна; договір іпотеки не припинив свою дію, а відтак, саме з 15 травня 2015 року банк отримав офіційну інформацію про вилучення запису обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна. Таким чином, дії відповідача щодо вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження є неправомірними.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк А.А. звернулася із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій проcить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 року і ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2016 року і прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
		ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Касаційна скарга подана 07 вересня 2016 року.
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 822/6107/15, витребувано матеріали справи.
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від          19 серпня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Коваленко Н.В.
		Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2019 року прийнято до свого провадження справу № 822/6107/15 та рекомендовано надати сторонам додаткові письмові пояснення у межах доводів касаційної скарги.
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що                16 січня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11283371000 у відповідності до якого позичальник отримав кредит в іноземній валюті в сумі 160000 доларів США.
		В забезпечення виконання зобов`язань позичальника за вищевказаним кредитним договором від 16 січня 2008 року між ОСОБА_1 та АТ "УкрСиббанк" був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк А.А., що зареєстрований в реєстрі за № 365.
		16 січня 2008 року приватним нотаріусом Оксанюк А.А. було накладено заборону відчуження вказаного в договорі майна, що належить ОСОБА_1 до припинення чи розірвання договору іпотеки і зареєстровано в реєстрі за № 361.
		За договором іпотеки, іпотекодавцем надано в заставу квартиру, загальною площею          91,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Предмет іпотеки є власністю ОСОБА_1 .
		В зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань, рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 26 січня 2015 року позовні вимоги АТ "УкрСиббанк" про стягнення заборгованості за кредитним договором були задоволені та видані виконавчі листи.
		Постановою державного виконавця від 23 червня 2015 року ВП № 47935288 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 686/23629/14-ц, виданого 25 травня 2015 року Хмельницьким міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.
		31 серпня 2012 року до приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк А.А. було подано заяву "Про зняття заборони", відповідно до якої АТ "УкрСиббанк" просить зняти заборону відчуження нерухомого майна, а саме квартири           АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 для реалізації заставного майна та припиненням дії Договору іпотеки від 16 січня 2008 року, що посвідчений Оксанюк А.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 365.
		Вказана заява підписана заступником начальника відділу примусового стягнення ПУСБ ДСБ АТ "УкрСиббанк" - ОСОБА_2 . ОСОБА_2 також подав повідомлення про виключення запису з Державного реєстру іпотек від 31 серпня 2012 року
		На підтвердження своїх повноважень ОСОБА_2 подав нотаріусу довіреність від             11 січня 2012 року, посвідчену приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Павліченко Г.В., зареєстровану в реєстрі за № 136.
		На підставі вказаної заяви приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк А.А. припинено іпотеку та знято заборону відчуження майна за адресою АДРЕСА_1 .
		15 травня 2015 року банком отримано лист - відповідь від приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк А.А., з якого отримано офіційну інформацію про вилучення запису обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна.
		Позивач не погодився із вказаними діями відповідача та звернувся до суду із позовом.
		ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		У касаційній скарзі приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк А.А. зазначає, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що факт належного уповноваження ОСОБА_2 на вчинення оскаржуваних дій не підлягає доказуванню, оскільки ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 квітня 2016 року встановлено, що ОСОБА_2 , згідно з довіреністю, виданою ПАТ «Укрсиббанк» 11 січня 2012 року, уповноважений представляти інтереси ПАТ «Укрсиббанк». Таким чином, заява подана ОСОБА_2 містить усі необхідні реквізити та відповідає законодавчим вимогам і факт її подання є достатнім для зняття обтяження.
		 
		Від інших учасників справи заперечень на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, зокрема, суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 року та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2016 року не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є частково обґрунтованими з огляду на наступне.
		Розглядаючи дану справу та приймаючи рішення по суті позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій вважали, що між сторонами існує публічно-правовий спір, у зв`язку з чим розгляд даної справи слід здійснювати за правилами адміністративного судочинства.
		З такими висновками судів колегія не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
		Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
		До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 КАС України).
		Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		У цій справі правовідносини стосуються встановлення правомірності рішення приватного нотаріуса, зокрема виключення (припинення) запису з Державного реєстру іпотек про іпотеку нерухомого майна боржника, у зв`язку з чим, на думку позивача, порушується його право власності на відповідне майно, тобто існує спір між фізичною та юридичною особою щодо права власності на нерухоме майно.
		Відносини, пов`язані з виконанням договору іпотеки, регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України, Законом України «Про іпотеку». 
		За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
		Згідно з частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
		Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
		Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
		Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб`єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.
		Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
		Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.
		Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
		Правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю майнових вимог банку на нерухоме майно, в результаті звернення стягнення на предмет іпотеки.
		Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що спір про правомірність рішення приватного нотаріуса щодо державної реєстрації прав на нерухоме майно, зокрема виключення (припинення) запису з Державного реєстру іпотек про іпотеку нерухомого майна боржника не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.
		За таких обставин, спір у цій справі не може вирішуватися за правилами адміністративного судочинства.
		Як убачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли між фізичною особою ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсиббанк» стосовно виконання договору іпотеки. Крім того, сторони не інформували Суд про розгляд цього спору в інших судах.
		Відповідно до статті 1 ЦПК України (у редакції, чинній на час прийняття рішень судами першої та апеляційної інстанцій) завданням цивільного судочинства є справедливий неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних прав з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Згідно частин першої та другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
		Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Предметна підсудність, юрисдикція цивільних прав передбачена у частині першій статті        15 ЦПК України, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
		З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що цей спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
		Важливо, що на момент розгляду цієї справи в судах першої та апеляційної інстанції, Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 14 квітня 2009 року у справі                    № 21-367во09, від 14 червня 2016 року у справі № 826/4858/15, вже була висловлена правова позиція стосовно непоширення юрисдикції адміністративних судів на спори, що виникають з подібних правовідносин, а саме державної реєстрації прав та їх обтяжень.
		Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 826/9928/15, від 13 червня 2018 року у справі                            № 803/1125/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 817/2398/15, від 16 жовтня 2018 року у справі № 804/14296/15.
		Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від цієї правової позиції.
		Таким чином, сформована відповідно до статей 37, 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статті 346 КАС України практика Великої Палати Верховного Суду (постійно діючий колегіальний орган Верховного Суду, що забезпечує, зокрема, здійснення перегляду судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права) стосовно обов`язку касаційного суду, встановивши порушення судами правил юрисдикції адміністративних судів, закривати провадження у справі незалежно від доводів касаційної скарги, має вже сталий характер.
		Метою розгляду однакової категорії справ у межах судів однієї юрисдикції є, серед іншого, забезпечення єдності судової практики.
		Європейська комісія за демократію через право (Венеціанська комісія) у виходить з того, що принцип правової визначеності (legal certainty) має важливе значення для довіри до судової системи і верховенства права; правова визначеність також сприяє розвитку та економічного прогресу; необхідно, щоб суди, особливо вищі суди, створювали механізми для запобігання конфліктам та забезпечення узгодженості їхньої судової практики (Доповідь Венеціанської комісії № 512/2009 «Про верховенство права» (Venice Commission: the Rule of Law), що була прийнята на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року на основі зауважень її членів ОСОБА_3 (Нідерланди), ОСОБА_7 (Швейцарія), ОСОБА_5 (Сполучене Королівство), ОСОБА_6 (Фінляндія); п. 44-50).
		Колегія суддів також враховує, що у рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.
		Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).
		Згідно з висновками Конституційного Суду України, що сформовані у рішенні від 09 вересня 2010 року № 19-рп/2010, забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004). До таких механізмів належить структурована система судів і види судового провадження, встановлені державою. Судовий захист вважається найбільш дієвою гарантією відновлення порушених прав і свобод людини і громадянина.
		В Україні систему судів утворено згідно з положеннями статей 6, 124, 125 Конституції України із застосуванням принципу спеціалізації з метою забезпечення найбільш ефективних механізмів захисту прав і свобод людини у відповідних правовідносинах.
		Законом України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур (частина перша статті 5); суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення (частини перша статті 18). Головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура. Процесуальними кодексами України встановлено неоднакову процедуру судового провадження щодо різних правовідносин.
		На підставі положень Конституції України про судову спеціалізацію (частина перша статті 125) і про гарантування кожному права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга статті 55) в Україні утворено окрему систему судів адміністративної юрисдикції. Захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень визначено як безпосереднє завдання адміністративного судочинства (частина перша статті 2 КАС України). Адміністративне судочинство як спеціалізований вид судової діяльності стало тим конституційно і законодавчо закріпленим механізмом, що збільшив можливості людини для здійснення права на судовий захист від протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.
		Системний аналіз вказаних норм Конституції та законів України дає підстави стверджувати, що розмежування юрисдикційних повноважень у межах спеціалізації судів підпорядковано гарантіям права кожної людини на ефективний судовий захист.
		Частиною першою статті 354 КАС України встановлено, що порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
		Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
		Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру. У цьому пункті закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» («Golder v. the United Kingdom»), заява № 4451/70, § 36). Проте ці права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність вказаних прав (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Станєв проти Болгарії» («Stanev v. Bulgaria»), заява № 36760/06, § 230).
		Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
		Європейський суд з прав людини у пункті 44 Рішення у справі «Доббертен проти Франції» зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держав-учасниць організувати їх судову систему в такий спосіб, щоб кожен з їх судів і трибуналів виконував функції, притаманні відповідній судовій установі (Dobbertin v. France № 88/1991/340/413).
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, правовий статус учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому касаційна скарга приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк А.А. підлягає частковому задоволенню, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а провадження у справі закриттю, оскільки правовідносини у цій справі мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
		Керуючись статтями 238, 239, 341, 344, 349, 354, 355, 356, 359, пунктом 4 Перехідних положень КАС України,
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк А.А. задовольнити частково.
		Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 травня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2016 року скасувати.
		Провадження у справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк А.А., третя особа ОСОБА_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії закрити.
		Роз`яснити, що спір може бути розглянуто, зокрема, за правилами цивільного судочинства.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                           Я.О. Берназюк 
		Судді:                                                                                                      І.В. Желєзний                                                                              
		                                                                                                                            Н.В. Коваленко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...