Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 822/199/16 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (у тому числі прав на земельні ділянки).
Надіслано для оприлюднення: 22.08.2019. Зареєстровано: 23.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 23.08.2019.
Дата набрання законної сили: 22.08.2019
Номер судового провадження: К/9901/7072/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		22 серпня 2019 року 
		Київ
		справа №822/199/16
		адміністративне провадження №К/9901/4988/18   К/9901/7072/19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
		суддів: Мороз Л.Л.,  Рибачука А.І., 
		розглянувши в попередньому судовому засіданні  касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-центр", уповноваженої особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-центр" ОСОБА_5   на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.04.2016 у складі судді Лабань Г.В. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25.05.2016 у справі № 822/199/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-центр" до Державного реєстратора - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Джуринської Людмили Володимирівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування рішень ,
		 
		УСТАНОВИВ:
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Октант-центр" звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними і скасувати рішення Державного реєстратора - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Джуринської Л.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 28152736 від 09.02.2016 та № 28152249 від 09.02.2016.
		Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року, яке залишено без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
		В касаційних скаргах уповноважена особа учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-центр" ОСОБА_5 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Октант-центр" просять скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2016 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. 
		Касаційні скарги мотивовані тим, що при винесенні оскаржуваних відповідачем порушено приписи п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження", оскільки при прийнятті таких рішень відповідач не врахував, що все нерухоме майно ТОВ "Октант-центр" було арештоване згідно постанови про арешт майна від 10.01.2011, винесеної державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області Кіт А.М., що підтверджується записом про обтяження № 7425713 (спеціальний розділ) зареєстрованим 10.01.2011.
		Також заявниками касаційної скарги вказано, що оскільки ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 24.07.2014 порушено провадження у справі № 924/159/14 про банкрутство ТОВ "Октант-Центр", задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, допускається лише в межах провадження у справі про банкрутство.
		Також  заявниками вказано про те, що судами попередніх інстанцій не враховано, що іпотекодержатель ( ОСОБА_3 ) жодної письмової вимоги не надсилав та відсутній документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання вимоги іпотекодевцем та боржником, якщо він є відмінний від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя.
		Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
		У ході розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.12.2015 ТзОВ «Факторингова компанія «Факторинг» (первісний кредитор) та ОСОБА_3 (новий кредитор) уклали договір про права вимоги за договорами іпотеки, який зареєстровано в державному реєстрі за № 2274.
		Відповідно до вказаного договору первісним кредитором відступлено новому кредитору права вимоги за генеральною угодою № 15/2007 від 20.12.2007, кредитним договором № 25.89/08-СК від 23.12.2008, кредитним договором № 07-2007/01 від 06.02.2007, договором про відкриття кредитної лінії № 25.43-15/07-КЛ від 20.12.2007, кредитним договором № 25.20.-15./08-СК від 14.03.2008, укладеними між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_5 та ТОВ «Октант-центр».
		Згідно вищезазначеного договору Первісний кредитор передав, а Новий кредитор отримав належні Первісному кредитору права Іпотекодержателя в зобов`язанні за Іпотечним договором № 25.89/08-ДІ-2 від 23.12.2008, Іпотечним договором № 25.43-15/07-ДІ-І від 20.12.2007, Іпотечним договором № 08/2007/04 від 06.12.2007, Іпотечним договором № 25-89/08-ДІ-3 від 22.04.2010, Іпотечним договором № 15-2007-01-ДІ-1 від 22.04.2010, Іпотечним договором № 07-2007/01-ДІ-1 від 22.04.2010, Іпотечним договором № 25.89/08-ДІ-1 від 23.12.2008.
		Таким чином, ОСОБА_3 , набув право вимоги до боржника ТОВ «Октант-центр» та ОСОБА_5 у розмірі заборгованості 23066082,66 грн.
		Відповідно до договорів іпотеки Іпотекодержатель - ОСОБА_3 отримав у іпотеку приміщення площею 3035 кв.м. та приміщення площею 1332,2 кв.м., які находяться за адресою АДРЕСА_1 .
		09.02.2016 державний реєстратор - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Джуринська Л.В. зареєструвала право власності за ОСОБА_3 на об`єкти нерухомості:
		- приміщення загальною площею 3035 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , індексний номер: 28152736 від 09.02.2016. Підставами виникнення права власності відповідач зазначив ряд іпотечних договорів, додаткових договорів і договорів про відступлення права вимоги за договорами іпотеки, серія та номер: 2274, виданий 24.12.2015 року, видавник: ПН КМНО Джуринська Л.В.
		- приміщення зальною площею 1332,2 кв.м. за адресою   АДРЕСА_1 ; індексний номер: 28152249 від 09.02.2016. Підставами виникнення права власності відповідач зазначив ряд іпотечних договорів, додаткових договорів і договорів про відступлення права вимоги за договорами іпотеки, серія та номер: 2274, виданий 24.12.2015, видавник: ПН КМНО Джуринська Л.В.
		Вважаючи, що державним реєстратором було допущено порушенням норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду із цим позовом. 
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 28152736 від 09.02.2016, № 28152249 від 09.02.2016 відповідають дійсним обставинам справи та прийняті відповідно до норм чинного законодавства, в зв`язку з чим позов задоволенню не підлягає.
		Вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
		Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.
		Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Відповідно до частини другої статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
		На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
		Згідно із частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
		Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
		Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
		Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
		Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
		Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
		Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
		Ураховуючи те, що позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного права позивача, спірні правовідносини пов`язані з невиконанням умов цивільно-правових договорів (Генеральної угоди, кредитних та іпотечного), на момент звернення до суду право власності на спірні приміщення перейшло до третьої особи у справі, Верховний Суд, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, дійшов висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим.
		Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема від 28 серпня 2018 року у справі №820/8219/15 (провадження №11-582апп18) та від 11 вересня 2018 року у справі №817/2398/15 (провадження №11-354апп18), і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від такого висновку.
		При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
		Отже, за суб`єктним складом сторін та сутністю спору дана справа підлягає розгляду господарськими судами у порядку, визначеному нормами Господарського процесуального кодексу України.
		Враховуючи викладене, зважаючи на помилковість позиції судів попередніх інстанцій щодо наявності у переданому на вирішення суду спорі визначальних ознак справи адміністративної юрисдикції, Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та закриття провадження у адміністративній справі.
		За нормами частини третьої статті 3 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до пункту 5 частини першої стаття 349 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.
		Згідно зі статтею 354 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
		Таким чином, судові рішення підлягають скасуванню у повному обсязі із закриттям провадження у даній справі.
		Відповідно до статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (пункт 1). 
		Відповідно до частини першої статті 239 Кодексу, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
		Керуючись статтями 345, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу уповноваженої особи учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-центр" ОСОБА_5 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-центр" задовольнити частково.
		Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2016 року скасувати. 
		Провадження у справі № 822/199/16 закрити.
		Роз`яснити позивачеві, що справу належить розглядати в порядку господарського судочинства.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		Головуючий                                                                                  А.Ю. Бучик
		 
		Судді                                                                                               Л.Л. Мороз
		 
		                                                                                                                 А.І. Рибачук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...