Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 651/181/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 22.08.2019. Зареєстровано: 23.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 27.08.2019.
Дата набрання законної сили: 23.10.2019
Номер судового провадження: 2/651/42/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 651/181/19
		Провадження № 2/651/42/19 
		 
		                                       Р І Ш Е Н Н Я
		і м енем У к р а ї н и 
		22.08.2019 року    смт. Верхній Рогачик
		 
		Верхньорогачицький районний
		суд Херсонської області в складі:
		судді Загрунного В.Г.
		секретаря Бедюх А.В.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Верхньорогачицького районного суду Херсонської області смт. Верхній Рогачик Верхньорогачицького району Херсонської області цивільну справу № 651/181/19 за позовом ОСОБА_1 до Верхньорогачицької районної ради про поновлення права на земельну ділянку,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Позивач звернувся до суду з позовною заявою до  Верхньорогачицької районної ради про поновлення права на земельну ділянку яку обґрунтував слідуючим. 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_2 , дівоче прізвище ОСОБА_3 . Батьками його матері були ОСОБА_4 (1894 - 1957) та ОСОБА_5 (1895 - 1981), уродженці села Зеленого Великолепетиської волості Мелітопольського повіту Таврійської губернії, на 1930 рік разом з дітьми проживали за адресою АДРЕСА_1. На сьогодні - АДРЕСА_2 .
		8 квітня 1930 року на підставі Постанови ЦВК СРСР і РНК СРСР від 1 лютого 1930 року «Про заходи з укріплення соціалістичного переустрію сільського господарства в районах суцільної колективізації і по боротьбі з куркульством» та рішення засідання Зеленівської сільської ради батьки матері позивача були репресовані - розкуркулені та виселені з Мелітопольського округа на спецпоселення до Красноярського краю. Внаслідок репресії сім`я позивача була обмежена, зокрема, у праві проживання у будинку за вказаною адресою та праві на земельну ділянку площею 64 десятини. Позивач вважає, що саме наявність законодавчо визначеного Земельним Кодексом УРСР від 1922 року права на земельну ділянку площею 64 десятини і була приводом здійснення репресії за соціально-класовим мотивом - розкуркулення. 
		У 2009 році усі репресовані члени сім`ї позивача були реабілітовані - довідка про реабілітацію видана ВІТ МВСУ в Херсонській обл. №9/2-К-66 від 01.12.2009 р. Позивач зазначив, що у вказаній довідці та в «Личной карточке» складеній під час розкуркулення 8 квітня 1930 року підтверджується факт права його сім`ї на земельну ділянку площею 64 десятини.
		12 лютого 2014 року комісія з питань поновлення прав реабілітованих Верхньорогачицької районної ради Херсонської області прийняла рішення № 2. Вказаним рішенням, зокрема п.1 встановлено факт розкуркулення сім`ї ОСОБА_5 8 квітня 1930 року та виселення сім`ї з Мелітопольського повіту до Красноярського краю. Пунктом 3 вирішено здійснити виплату грошової компенсації ОСОБА_2 , яка є спадкоємицею першої черги, за конфісковане майно її батька ОСОБА_5. Пунктом 5 зобов`язано Зеленівську сільську раду повернути у власність ОСОБА_2 будинок за адресою: АДРЕСА_2 . Таким чином, цим рішенням було визнано право матері позивача на спадкування майна та порушених репресією прав.
		Часом відкриття спадщини після смерті реабілітованих встановленому порядку громадян є день прийняття рішення відповідною Комісією з питань, поновлення прав реабілітованих про повернення спадкоємцям першої черги майна реабілітованого.
		Відповідно, час відкриття спадщини щодо власності та порушених репресією прав реабілітованої сім`ї позивача є 12 лютого 2014 року, дата прийняття комісією з питань поновлення прав реабілітованих Верхньорогачицької районної ради Херсонської області рішення № 2, що відбулося вже після 01.01.2004 року. Мати позивача ОСОБА_2 , як спадкоємиця першої черги 12.02.2014 року прийняла спадщину і спадкові права, які були порушені репресією в 1930 році. Після її смерті подальше спадкування власності і права щодо порушених репресією прав, зокрема, на земельну ділянку площею 64 десятини, як спадкоємець першої черги має позивач ОСОБА_1 . Таким чином, у зв`язку з тим, що вказана спадщина відкрилася після 01.01.2004 року, спадкові права реабілітованої сім`ї регулюються ЦК України, у відповідно до якого позивач, як єдиний спадкоємець після його матері має право на спадкування прав, зокрема, порушених репресією, серед яких і право на земельну ділянку площею 64 десятини, що дорівнює 70 гектарів. Тобто мати позивача прийняла спадщину і серед іншого порушене репресією право щодо земельної ділянки площею 64 десяти (70 гектарів), в день 12.02.2014 року. Для позивача спадщина щодо вищевказаного порушеного репресією права на земельну ділянку 64 десятини (70 гектарів) відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач є єдиним спадкоємцем по своїй матері, як взагалі так і за заповітом. Відповідно до нього переходять власність та права, які належали його матері, серед яких і порушене репресією право на земельну ділянку 64 десятини (70 гектарів).
		З метою поновлення порушеного репресією права на земельну ділянку ОСОБА_2 звернулася до комісії з питань поновлення прав реабілітованих Верхньорогачицької районної ради Херсонської області із заявою від 19 лютого 2017 року. У відповідь їй було надіслано рішення комісії з питань поновлення прав реабілітованих Верхньорогачицької районної ради Херсонської області № 4 від 2 березня 2017 року. На думку позивача Комісія не розглянула заяву ОСОБА_2 по суті. Позивач посилається на те, що у своїй заяві вона просила поновити право власності на земельну ділянку площею 64 десятини незаконно порушене в наслідок репресії розкуркулювання їхньої сім`ї 8 квітня 1930 року, а не повернути її в натурі. На думку позивача Комісія з питань поновлення прав реабілітованих Верхньорогачицької районної ради Херсонської області не розглянула питання поновлення порушеного репресією права на земельну ділянку, а заперечила це право, обгрунтовуючи своє рішення нормативними актами, які ніяким чином не стосуються питання поновлення порушеного репресією права на земельну ділянку. Рішення комісії звучить так: «1. Заяву ОСОБА_3 відхилити. 2. Пункт 6 рішення комісії з питань поновлення прав реабілітованих Верхньорогачицької районної ради від 12 лютого 2014 року №2 «Про звернення ОСОБА_3 щодо повернення майна, визнання права власності та підтвердження факту реабілітації" залишити без змін». Проте в заві ОСОБА_2 від 19.02.2017 року вона жодним чином не торкалася питання пункут 6 рішення комісії з питань поновлення прав реабілітованих Верхньорогачицької районної ради від 12.02.2014 року. Вважає, комісія не вникла в суть справи щодо «поновлення права на земельну ділянку» поданої у її заяві від 19.02.2017 року.
		Отже, позивач посилається на те що, внаслідок не вирішення заяви його матері по суті, комісією було порушено громадянське право його сім`ї встановлене чинним законодавством України щодо поновлення права на земельну ділянку, що і стало причиною звернення з позовом до суду. 
		  Тому, ОСОБА_1 просить суд поновити за ним на підставі ст. 90 ч. 2 ЗК України та ч. 1 ст. 4 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», порушене репресією право на земельну ділянку площею 64 десятини (70 гектарів) в порядку спадкування за заповітом після смерті його матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . 
		16.04.2019 року по даній справі після виконання вказівки суду про усунення недоліків відповідно до ухвали від 27.03.2019 року відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання на 16.05.2019 року. Ухвалою від 16.05.2019 року закрито підготовче провадження  та справу призначено до судового розгляду  на 19.06.2019 року. Але ухвалою від 19.06.2019 року слухання справи відкладено до 18.07.2019 року в зв`язку з задоволенням відповідного клопотання представника відповідача. 18.07.2019 року розгляд справи також не відбувся в зв`язку з перебуванням судді у відрядженні - слухання відкладено до 22.08.2019 року. 
		В судове засіданні позивач не з`явився, хоч його було належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання. При подачі позову клопотав про розгляд справи за його відсутності, на позовних вимогах наполягає та просить їх задовольнити. Аналогічні заяви надходили на адресу суду перед кожним судовим засіданням (а.с. 86, 101, 114). Неявка позивача не перешкоджає розгляду справи по суті.
		Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надіславши заяву про розгляд справи за його відсутності, в задоволенні позову просив відмовити.
		Згідно відзиву на  позов, який надійшов до суду  02.05.2019  року сторона відповідача  не погоджуючись з заявленими позовними вимогами, виклала хронологію дій Комісії з питань поновлення прав реабілітованих  Верхньорогачицької районної ради під час розгляду заяв та клопотань ОСОБА_2 , які стосувалися повернення майна, визнання права власності та підтвердження факту реабілітації сім`ї  ОСОБА_5 , та ОСОБА_6  в тому числі. Наголошено на тому, що позиція Верхньорогачицької районної ради про те, що земельна ділянка у розмірі 64 десятини, яка була  націоналізована, поверненню не підлягає - залишається незмінною та доведена до відома сторони позивача рішеннями комісії з питань поновлення прав реабілітованих від 12.02.2014 року №2 та 02.03.2017 року №4. Також сторона відповідача вважає, що в зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , яка являлася спадкоємицею першої черги на майно її батька ОСОБА_5 , якого було репресовано а потім реабілітовано, то ОСОБА_1 , який в свою чергу являється спадкоємцев  ОСОБА_7 , не являється спадкоємцев першої черги після смерті реабілітованого, що не дає йому право на поновлення прав на земельну ділянку. При цьому сторона відповідача посилається на норми п.3 розділу І Положення про порядок виплати грошової компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості  реабілітованим громадянам або їхнім спадкоємцям, згідно якої громадянам, реабілітованим згідно із статтями 1 і 3 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні", повертаються вилучені у них будівлі та інше майно або відшкодовується їх вартість. У разі смерті реабілітованого вилучені будівлі та інше майно повертаються (відшкодовується їх вартість) спадкоємцям першої черги. Тому сторона відповідача вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про поновлення йому права на земельну ділянку, не підлягають задоволенню.
		10.06.2019 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив Верхньорогачицької районної ради на позовну заяву про поновлення права власності, в якому позивач наголосив на тій обставині, що у відзиві не наведено жодного законодавчо обгрунтованого аргументу щодо заперечення його позову по суті. Тому позивач вважає, що Відзив відповідача за своєю суттю є безаругментованим та необгрутованим. 
		Вивчивши матеріали даної справи, приймаючи до уваги позиції сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
		Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 дійсно є сином ОСОБА_2 , що підтверджено, свідоцтвом про народження позивача ( а.с. 17).
		Відповідно архівної довідки від 01.12.2009 року ( а.с. 15) - 8 квітня 1930 року на підставі Постанови ЦВК СРСР і РНК СРСР від 1 лютого 1930 року «Про заходи з укріплення соціалістичного переустрою сільського господарства в районах суцільної колективізації і по боротьбі з куркульством» та рішення засідання Зеленівської сільської ради родина позивача ( ОСОБА_4 , його дружина ОСОБА_5 та їх діти ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та мати позивача ОСОБА_10 ) були репресовані - розкуркулені та виселені з Мелітопольського округа на спецпоселення до Красноярського краю. У документальних матеріалах є відомості про те, що ОСОБА_5 мав у власності землі - 64 десятини, при розкуркулюванні відібрано майно та гроші (а.с. 16). На підставі ст.3 Закону України від 17.04.1991 року «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» вищевказані особи - реабілітовані. 
		Відповідно до рішення комісія з питань поновлення прав реабілітованих  Верхньорогачицької районної ради прийняла рішення від 12 лютого 2014 року № 2 «Про звернення ОСОБА_2 щодо повернення майна, визнання права власності та підтвердження факту реабілітації» ( а.с.а.с. 70-71) вирішено:
		1. Встановити факт розкуркулення сім`ї ОСОБА_5 08.04.1930 року та виселення сім`ї з Мелітопольського повіту до Красноярського краю.
		2. Підтвердити факт реабілітації ОСОБА_6 .
		3. Відповідно до пп.18, 19 постанови Кабінет Міністрів України від 18 лютого 1993 року 
		№ 112 «Про внесення змін і доповнень до Положення про порядок виплати грошової компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості реабілітованим громадянам" та до " Положення про комісії Рад народних депутатів з питань поновлення права реабілітованих" здійснити виплату:
		- грошової компенсації ОСОБА_3, як спадкоємцеві першої черги за конфісковане майно її батька ОСОБА_4 у розмірі 15 мінімальних заробітних плат;
		- компенсації за вилучені 08.04.1930 року кошти в сумі 293 рублі 50 копійок під час розкуркулення батька ОСОБА_4 
		4. Зобов`язати фінансове управління районної державної адміністрації провести відповідний розрахунок грошової компенсації.
		5. Беручи до уваги той факт, що будинок, в якому проживала сім`я ОСОБА_5 до репресії за адресою: АДРЕСА_2 , не був конфіскований та зберігся до теперішнього часу, на даний момент в ньому ніхто не зареєстрований та не проживає, присадибна ділянка для обслуговування будинку вільна, зобов`язати Зеленівську сільську раду повернути даний будинок у власність ОСОБА_2 ..
		6. Згідно з п.11 Положення про порядок виплати грошової компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості реабілітованим громадянам або їхнім спадкоємцям, в зв`язку з тим, що на теренах колишнього Радянського Союзу земля була націоналізована (соціалізована), відмовити у поверненні земельної ділянки у розмірі 64 десятини в натурі. 
		На підставі ст. 6 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» рекомендувати ОСОБА_2 звернутися за видачею посвідчення реабілітованого за місцем проживання заявниці.».
		Відповідно до рішення комісії з питань поновлення прав реабілітованих Верхньорогачицької районної ради № 3 «Про повернення виплати грошової компенсації ОСОБА_2 » від 12 березня 2014 року ( а.с.а.с. 73), було вирішено:
		1. Виплатити:
		1.1. Грошову компенсацію ОСОБА_2 , як спадкоємцю першої черги, за конфісковане майно її батька ОСОБА_4 у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, що становить 112,5 грн. (сто дванадцять гривен 50 копійок).
		1.2. Компенсацію за вилучені 08 квітня 1930 року кошти в сумі 293 рублі 50 копійок під час розкуркулення батька ОСОБА_5 , що становить 1470 грн. (одна тисяча чотириста сімдесят гривень 00 копійок).
		Загальна сума: 1582,50 грн. (одна тисяча п`ятсот вісімдесят дві гривні 50 копійок)
		2. Фінансовому управлінню та головному розпоряднику коштів управлінню праці та соціального захисту населення районної державної адміністрації провести вказану виплату ОСОБА_2 
		3. Зобов`язати ОСОБА_2 відкрити рахунок в Ощадбанку та надати комісії Верхньоргачицької районної ради з питань поновлення прав реабілітованих реквізити рахунку, відкритого на ім`я ОСОБА_2 для проведення виплати грошової компенсації як спадкоємцю першої черги за реабілітованим батьком ОСОБА_5. 
		Згідно рішення комісії з питань поновлення прав реабілітованих Верхньорогачицької районної ради Херсонської області від 02 березня 2017 року № 4 «Про звернення ОСОБА_2 щодо поновлення права на земельну ділянку» ( а.с.17-18) - заяву ОСОБА_2 відхилено. Пункт 6 рішення комісії з питань поновлення прав реабілітованих Верхньорогачицької районної ради Херсонської області від 12.02.2014 року № 2 «Про звернення ОСОБА_2 щодо повернення майна, визнання права власності та підтвердження факту реабілітації» - залишено без змін.
		ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, що підтверджено свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 15.05.2017 року ( а.с. 14).
		Відповідно заповіту ( а.с.22) - все своє майно ОСОБА_2 заповіла своєму сину ОСОБА_1 , який являється єдиним спадкоємцем після померлої, що також підтверджено свідоцтвом про смерть ОСОБА_2 (а.с. 14) Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 54524861 (а.с. 42).
		Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.  
		Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
		Відповідно до Преамбули Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" № 962-XII від 17.04.1991 року із змінами та доповненнями (далі Закон № 962-XII ), цим Законом ліквідуються наслідки беззаконня, допущені з політичних мотивів до громадян України, поновлюються їх права, встановлюються компенсація за незаконні репресії та пільги реабілітованим.
		Відповідно до стаття 3 Закону № 962-XII реабілітовано всіх громадян, засланих і висланих з постійного місця проживання та позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім`ями.
		Відповідно до статті 4 Закону № 962-XII встановлено поновити реабілітованих в усіх громадянських правах, у тому числі в праві проживання в населених пунктах і місцевостях, в яких вони постійно проживали до репресій, поширивши це право на членів їх сімей.
		Визнати недійсними пов`язані з застосуванням репресій рішення про позбавлення державних нагород, учених ступенів, військових, спеціальних і почесних звань, пенсій та інших прав.
		За бажанням реабілітованого або його родичів у разі смерті реабілітованого повідомлення про реабілітацію має бути безкоштовно опубліковано в пресі чи іншим способом доведено до відома громадськості за місцем роботи або проживання реабілітованого.
		Відповідно до статті 5 Закону № 962-XII встановлено для осіб, які відбували покарання у вигляді позбавлення волі або примусового поміщення у лікувальні заклади і згодом реабілітовані відповідно до статті 1 цього Закону, грошову компенсацію у розмірі однієї мінімальної заробітної плати за кожний місяць позбавлення волі, але не більш як 75 мінімальних заробітних плат. Одноразово як грошова компенсація реабілітованій особі виплачується до 15 мінімальних заробітних плат, а решта належних грошей - протягом наступних п`яти років. У разі можливості, на вимогу реабілітованого, вся нарахована грошова компенсація може бути виплачена одноразово. Виплата компенсації спадкоємцям не проводиться, крім випадків, коли компенсація була нарахована, але не отримана реабілітованим.
		Вилучені будівлі та інше майно по можливості (якщо будинок незайнятий, а майно збереглося) повертаються реабілітованому або його спадкоємцям натурою. При відсутності такої можливості заявнику відшкодовується вартість будівель та майна.
		Не підлягають поверненню (компенсації) будівлі та інше майно, що було націоналізовано (муніципалізовано) на підставі відповідних нормативних актів.
		Аналогічна правова позиція викладена постановіВерховного Суду від 19 лютого 2019 року по справі №651/497/17(провадження №К/9901/52570/18).
		Порядок виплати компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості реабілітованим регулюється Положенням, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
		Так, додатком № 1 до постанови Кабінету Міністрів України № 112 від 18.02.1993 р. "Положення про порядок виплати грошової компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості реабілітованим громадянам або їхнім спадкоємцям" передбачено:
		п. 3, що громадянам, реабілітованим згідно із ст. 1 і ст. 3 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні", повертаються вилучені у них будівлі та інше майно або відшкодовується їх вартість (за винятком майна, цивільний обіг якого було заборонено на час піддання репресіям). У разі смерті реабілітованого вилучені будівлі та інше майно повертаються (відшкодовується їх вартість) спадкоємцям першої черги;
		п. 10, що Комісії визначають склад майна, яке підлягає поверненню реабілітованому, і встановлюють його вартість на підставі документів про вилучення і реалізацію майна, одержуваних з архівів та інших установ. Спадкоємцям реабілітованих повертається майно або відшкодовується його вартість при поданні свідоцтв про право на спадщину;
		п. 11, що не підлягають поверненню (компенсації) будівлі та інше майно, що було націоналізовано (муніципалізовано) на підставі відповідних нормативних актів;
		п. 13, що майно реабілітованим повертають державні органи, підприємства та організації незалежно від форм власності (у тому числі колективні сільськогосподарські підприємства), об`єднання громадян або їхні правонаступники, громадяни чи їхні спадкоємці, яким майно первинно було передано безкоштовно;
		п. 14, що якщо майно не збереглося, його вартість компенсується тими підприємствами й організаціями, які першими одержали це майно, або їхніми правонаступниками. В інших випадках відшкодування вартості майна провадиться за рахунок коштів місцевого бюджету;
		п.15, виплата передбаченої цим Положенням грошової компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості реабілітованим громадянам провадяться незалежно від часу реабілітації. Указана компенсація виплачується за рахунок коштів місцевого бюджету відповідним фінансовим органом за місцем проживання реабілітованого, а якщо реабілітований громадянин проживає за межами України - фінансовим органом за місцем провадження попереднього слідства;
		п. 16 згідно з п. 13 і п. 14 цього Положення юридичні та фізичні особи повертають реабілітованим майно або відшкодовують його вартість в установлені комісією строки, але не пізніше одного року після прийняття рішення;
		п. 18 у разі коли неможливо повернути майно або відшкодувати його вартість у порядку, передбаченому п. 12 і п. 15 цього Положення, реабілітованим на сім`ю виплачується грошова компенсація у розмірі до 15 мінімальних заробітних плат;
		в п. 29, що рішення комісії з питань виплати компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості можуть бути оскаржені реабілітованими (або їхніми спадкоємцями) та іншими заінтересованими громадянами відповідно до комісії Верховної Ради Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міської комісій. В разі незадоволення прийнятими рішеннями ці громадяни можуть звернутися з розв`язанням спору до суду.  
		Законом не виведено в окрему категорію землю як об`єкт, право власності на який може бути поновлено репресованій особі чи її спадкоємцям. Разом з тим, Законом № 962-XII встановлено, що будівлі та інше майно, що було націоналізовано (муніципалізовано) на підставі відповідних нормативних актів, поверненню (компенсації) не підлягають.    
		Відповідно п.1 розділу "Про землю" Декрету про землю від 26.10.1917 р. право приватної власності на землю скасовується назавжди; вся земля обертається у всенародне надбання.
		В Земельному кодексі УРСР, прийнятому 25 жовтня 1922 року, було закріплено націоналізацію землі й скасування приватної власності на неї, заборонено купівлю-продаж та інші угоди, пов`язані з відчуженням землі. Усі громадяни незалежно від статі, віросповідання та національності наділялися правом на одержання землі в користування безоплатно. Кодекс надавав право громадянам обирати будь-яку форму землекористування. У першому кодифікованому земельно-правовому акті України визначалося також поняття і регламентувалося землекористування селянського двору, допускалася "трудова оренда" землі.
		За Земельним кодексом УРСР 1970 року усі землі проголошувалися власністю народу України, тобто залишалися власністю виключно держави.
		Земельним кодексом України в редакції від 13 березня 1992 року було визначено, що колишнім власникам землі (їх спадкоємцям) або землекористувачам земельні ділянки не повертаються.
		Згідно ч.4 ст.78 Земельного кодексу України 2001 року в чинній редакції, особам (їх спадкоємцям), які мали у власності земельні ділянки до 15 травня 1992 року (з дня набрання чинності Земельним кодексом України) земельні ділянки не повертаються.
		Оскільки, судом було встановлено, що факт реабілітації родини позивача підтверджено, здійснено виплату грошової компенсації, повернуто житловий будинок, який не був конфіскований і зберігся до цього часу, а також присадибну ділянку 0,25 га в натурі для обслуговування будинку. Тобто поновлені права жертв політичних репресій, в порядку та спосіб, що визначені Законом України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" та "Положенням про порядок виплати грошової компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості реабілітованим громадянам або їхнім спадкоємцям", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 112 від 18.02.1993 року, що й було фактично реалізовано відповідно до п.18 положення - шляхом виплати грошової компенсації, та повернення житлового будинку і присадибної ділянки. Підстав для поновлення права на земельну ділянку площею 64 десятини ( 70 гектарів) не має через пряму заборону закону.
		З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити.
		Крім того, відповідно до статті 265 ЦПК України рішення суду має містити відомості про розподіл судових витрат. Так, на підставі вимог ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. В даному випадку ОСОБА_1 звернувся з позовом, пов`язаним з поверненням майна громадянам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні", звільнений від сплати судового збору за подання позову. Відповідно до ч. 7 ст. 141 ЦПК України у разі залишення позову без задоволення, позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Сторона відповідача не заявлала вимогу про відшкодування понесених нею судових витрат, а отже дане питання розгляду не підлягає.
		На підставі викладеного, та керуючись Законом України « Про реабілітацію жертв політичних репресій», Постановою Кабінету Міністрів України № 112 від 18.02.1993 року «Про внесення змін і доповнень до Положення про порядок виплати компенсацій, повернення майна або відшкодування його вартості реабілітованим громадянам та до Положення про комісії Рад народних депутатів з питань поновлення прав реабілітованих», ст.ст. 5, 10, 12, 13, 76, 141, 264, 265, 354 ЦПК України, суд,
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		В задоволенні позову   ОСОБА_1 до Верхньорогачицької районної ради про поновлення права на земельну ділянку - відмовити.
		Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.  Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу XIII «Перехідних положень» Цивільного процесуального кодексу України (в редакції закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя
		Верхньорогачицького районного
		суду Херсонської області В.Г. Загрунний

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...