Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 523/3522/16-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 23.08.2019.
Дата набрання законної сили: 14.08.2019
Номер судового провадження: 61-21211ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		14 серпня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 523/3522/16-ц
		провадження № 61-21211св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
		суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		треті особи: управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_3 ,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 вересня 2016 року у складі судді: Пепеляшкова О. С. та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 22 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Бабія А. П., Варикаші О. Д., Станкевича В. А.,
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У березні 2016 року  ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2 , треті особи: управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_3 , про визнання права власності у порядку спадкування.
		 
		Позовні вимоги мотивовані тим, що після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка перед цим успадкувала після смерті сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , залишився заповіт на ім`я позивача.
		 
		Сторони у справі є спадкоємцями приватизованої квартири, право власності на яку не зареєстроване, позивач своєчасно прийняв спадщину і йому повинно бути видане свідоцтво про право власності на спадкове майно відповідно до заповіту, але нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва.
		 
		ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 .
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 27 вересня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 22 листопада 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.
		 
		Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовано тим, що право власності на вказану квартиру не зареєстровано у встановленому законом порядку станом на час відкриття спадщини. Судом першої інстанції роз`яснювалась необхідність надання належних доказів реєстрації права власності на спірне майно (відомостей з державного реєстру прав власності, відомостей з БТІ тощо), оскільки це має значення для вирішення спору по суті та встановить факт відсутності порушення прав інших осіб, проте позивач заперечував необхідність витребування будь-яких додаткових доказів, зауважував, що суд безпідставно та необґрунтовано вимагає від нього такі та що всі докази є в матеріалах справи й суд має винести рішення невідкладно.
		 
		Суд апеляційної інстанції вказав, що умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі права власності на квартиру, є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку. Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на об`єкт нерухомості, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини, і легалізація цього права шляхом встановлення права власності не є завданням цивільного судочинства. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно. Маючи майнові права стосовно квартири, яку приватизував, ОСОБА_5 ці права не реалізував у повному обсязі та не зареєстрував своє право власності на вказану квартиру як на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку та відповідно не набув право власності на цю квартиру як на об`єкт нерухомості, і питання щодо реєстрації права власності вказаної квартири не було вирішено і після його смерті, що виключає визнання за позивачем право власності на квартиру як на об`єкт нерухомості у порядку спадкування за заповітом.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		У березні 2017 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 22 листопада 2016 року, в якій просить скасувати оскаржені рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що справа розглянута без участі третьої особи. Суди неправильно застосували статті 331, 334, частину четверту статті 12678, пункти 5, 6, 11 Перехідних положень ЦК України. Суд першої інстанції не врахував заявлений відвід головуючому. Зазначає, що суди не врахували обставини, встановлені судовим рішенням у справі № 523/13398/14-ц. Крім того суди не надали оцінки волевиявленню спадкодавця ОСОБА_6 .
		 
		Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 червня 2017 року у справі відкрито касаційне провадження.
		 
		Рух справи
		 
		У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
		 
		Суди встановили, що розпорядженням органу приватизації (управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради) від 17 червня 2008 року № 211548 задоволено заяву ОСОБА_5 і передано двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 у приватну власність ОСОБА_5 і на підставі цього розпорядження управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради було видано свідоцтво про право власності на житло від 17 червня 2008 року на вказану квартиру на ім`я ОСОБА_5 
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 
		 
		Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 28 грудня 2015 року у справі № 523/13398/14-ц заповіт, складений ОСОБА_5 від 12 серпня 2013 року, посвідчений Четвертою Одеською державною нотаріальною конторою реєстровий номер № 2-104, на користь ОСОБА_7 , визнано недійсним.
		 
		Відповідно до копії спадкової справи після смерті ОСОБА_5 із заявами про прийняття спадщини звернулися: мати спадкодавця - ОСОБА_4 та його донька ОСОБА_2 
		 
		ОСОБА_4 та ОСОБА_2 не зареєстрували своє право власності на квартиру АДРЕСА_1 у встановленому законом порядку.
		 
		ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не встигнувши отримати свідоцтво про право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_5 .
		 
		Згідно заповіту від 27 січня 2011 року ОСОБА_4 заповідала ОСОБА_3 усе своє майно, що на день смерті буде їй належати і на що за законом вона матиме право.
		 
		Згідно заповіту від 10 грудня 2014 року ОСОБА_4 заповідала ОСОБА_1 належну їй на праві власності частку у квартирі АДРЕСА_1 .
		 
		Після смерті ОСОБА_4 із заявою про прийняття спадщини за її заповітом щодо належної їй частини вказаної квартири до нотаріальної контори звернувся ОСОБА_1 .
		 
		Постановою державного нотаріуса Четвертої Одеської державної нотаріальної контори від 11 березня 2016 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії, а саме - видачі свідоцтва про право на спадщину на частку у квартирі АДРЕСА_1 , що належить померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , спадкоємцем якого за законом була його мати ОСОБА_4 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки жодних документів про державну реєстрацію права власності на вказану квартиру не надано, із роз`ясненням, що ця відмова може бути оскаржена до суду.
		 
		Відповідно до частини першої статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
		 
		Відповідно до частини п`ятої статті 1268 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно частини третьої статті 1296 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
		 
		Тлумачення вказаних норм свідчить, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права.
		 
		При відмові у задоволенні позову суди не врахували, що відсутність реєстрації права власності на спірну квартиру за  ОСОБА_5 , а також відсутність у ОСОБА_4 свідоцтва про право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_5 , не є перешкодою для реалізації  ОСОБА_1 права на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 . Оскільки виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права.
		 
		Разом із тим, відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції: не встановив коло спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та право на яку частку спірної квартири належить ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_4 .
		 
		Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена ухвала апеляційного суду постановлена без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити, оскаржені рішення скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		 
		Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 22 листопада 2016 року скасувати.
		 
		Передати справу № 523/3522/16-ц на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 27 вересня 2016 року та ухвала апеляційного суду Одеської області від 22 листопада 2016 року втрачають законну силу.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                     В. І. Крат
		 
		Судді:                                                                                              Н. О. Антоненко
		 
		І. О. Дундар
		 
		В. І. Журавель
		         
		Є. В. Краснощоков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...