Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/5912/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 23.08.2019. Зареєстровано: 25.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 27.08.2019.
Дата набрання законної сили: 03.10.2019
Номер судового провадження: П/520/9003/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		20 серпня 2019 р. Справа № 520/5912/19 
		Харківський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді - Шевченко О.В.,
		при секретарі - Шаталовій Н.В., 
		за участі представника відповідача - Балановського О.О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		До Харківського окружного адміністративного суду звернулась позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 12.04.2019 року № 135-к; поновити позивача на посаді головного спеціаліста відділу безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Дворічанського районного управління Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області.
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на день звільнення позивач перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а отже оскаржуваний наказ є протиправним та незаконним, оскільки порушує вимоги ч. 3 ст. 40 Кодексу законів про працю України, згідно з якою не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, в т.ч. в період перебування працівника у відпустці. Вважає протиправними дії з боку Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області щодо звільнення відповідно до п.3 ч.1 ст. 84 Закону України «Про державну службу» та не зазначення норм КЗпП України у наказі про звільнення.
		Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене провадження по адміністративній справі № 520/5912/19 та призначено судове засідання на 03.07.2019 року.
		Копії ухвали про відкриття спрощеного провадження були надіслані сторонам, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
		Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства. Стверджує, що оскаржуваний наказ є правомірним, оскільки звільнення відбулося на підставі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення, тобто у зв`язку з виникненням спеціальних підстав для припинення державним службовцем державної служби на займаній посаді. Зазначив, що норми законодавства про працю поширюються на державних службовців лише в частині відносин, не врегульованих Законом України "Про державну службу". Також вважає доводи позивача щодо протиправності оскаржуваного наказу як такого, що виданий в період перебування у відпустці по догляду за дитиною, безпідставними з огляду на те, що КЗпП України містить гарантії заборони звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, в той час як позивача було звільнено у зв`язку із втратою права на державну службу.
		01.07.2019 року позивач надала до суду клопотання, в якому просила суд слухати справу за її відсутності та задовольнити її позовні вимоги. 
		У судовому засіданні, призначеному на 03.07.2019 року, розгляд справи № 520/5912/19 відкладено до 20.08.2019 року для надання часу позивачу для підготування відповіді на відзив.
		В судовому засіданні 20.08.2019 року позивач не з`явилася, представник відповідача підтримав доводи відзиву на позов в повному обсязі, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, з огляду на їх необґрунтованість.
		Заслухавши в судовому засіданні пояснення представника відповідача по справі, дослідивши матеріали адміністративної справи, судом встановлено наступне. 
		Наказом Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 30.06.2017 № 194-К позивача прийнято на посаду головного спеціаліста відділу безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Дворічанського районного управління Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області, зі збереженням 9 рангу державного службовця.
		Постановою Дворічанського районного суду Харківської області від 06.03.2019 по справі № 618/189/19 позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.
		Відповідне стягнення у вигляді штрафу застосовано до позивача за несвоєчасне без поважних причин подання шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік за формою, що визначається НАЗК.
		Дана постанова Дворічанського районного суду Харківської області від 06.03.2019 набрала законної сили 17.03.2019.
		Встановлено, що наказом Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 12.04.2019 № 135-к позивача було звільнено з посади головного спеціаліста відділу безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Дворічанського районного управління Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області у зв`язку з втратою права на державну службу, а саме: набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення (пункт 3 ч.1 ст. 84 Закону України «Про державну службу»).
		Разом із тим, не погоджуючись із наказом №135-к від 12.04.2019 позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
		Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд враховує, що предметом дослідження в межах даної справи є виключно правомірність дій відповідача, які стосуються прийняття оскаржуваного наказу № 135-к від 12.04.2019. В той же час, обставини, що стосуються підстав притягнення позивача до відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та застосування до нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. не підлягають дослідженню в межах даної справи, адже є встановленими постановою Дворічанського районного суду Харківської області від 06.03.2019 по справі № 618/189/19 та не заперечувалась сторонами.
		Суд не бере до уваги доводи позивача про те, що звільнення позивача з посади у період перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку проведено з порушенням вимог ч. 3 ст. 40, ч. 3 ст. 184 Кодексу законів про працю України, якими прямо забороняється звільнення з роботи жінок, які мають дітей віком до трьох років чи перебувають у відпустці.
		Згідно із ч. 3 ст. 40 Кодексу законів про працю України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
		Відповідно до ч. 3 ст. 184 Кодексу законів про працю України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням. Обов`язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.
		Отже, Кодекс законів про працю України містить гарантії заборони звільнення жінок, які мають дітей, що полягають у недопущенні звільнення жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, у випадку звільнення саме з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням.
		Разом з тим, ч. 1 ст. 83 Закону України «Про державну службу» визначено самостійні підстави для припинення державної служби, та відповідно до пунктів 1, 4 державна служба припиняється: у разі втрати права на державну службу або його обмеження (ст. 84 цього Закону); за ініціативою суб`єкта призначення (ст. 87 цього Закону).
		Відтак, оскільки припинення державної служби та звільнення позивача з посади мало місце не за ініціативою суб`єкта призначення, а у зв`язку із втратою права на державну службу, тому передбачені ч. 3 ст. 40, ч. 3 ст. 184 Кодексу законів про працю України гарантії на позивача не поширюються та відповідачем не порушені.
		У пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992р. «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (ч.3 ст.40 КЗпП) стосуються як передбачених ст.ст. 40, 41(1) КЗпП, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. 
		Разом із тим зміст поняття «розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу» розкрито законодавцем у п.4 ст.36 КЗпП України, до якого віднесено лише звільнення з підстав, передбачених ст. ст. 40, 41 КЗпП України. Це виключає охоплення змістом терміну «розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу» будь-якого іншого звільнення, підстава якого не зазначена в ст. ст. 40, 41 КЗпП України, або яке законодавець спеціально не визначив як розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
		Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 812/1568/17, від 19 липня 2018 року у справі № 813/894/16
		Таким чином, ураховуючи те, що між сторонами виник спір із приводу припинення державної служби з підстав, передбачених п.3 ч.1 ст.84 Закону України «Про державну службу», а не у зв`язку зі звільненням працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, приписи ч.3 ст.40 КЗпП України на ці правовідносини не поширюються.
		Таким чином, вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.
		Відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, правовий статус державного службовця врегульовано Законом України "Про державну службу".
		Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну службу» державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
		Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби (ч. 2 ст. 1 Закону України «Про державну службу»).
		Вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу (ч. 1 ст. 21 Закону України «Про державну службу»).
		Відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону України «Про державну службу» особа, яка вступає на посаду державної служби вперше, набуває статусу державного службовця з дня публічного складення нею Присяги державного службовця, а особа, яка призначається на посаду державної служби повторно, - з дня призначення на посаду.
		В той же час, підстави для припинення державної служби визначено ст. 83 Закону України «Про державну службу», частиною 1 якої передбачено, що державна служба припиняється:
		1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (ст. 84 цього Закону);
		2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (ст. 85 цього Закону);
		3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (ст. 86 цього Закону);
		4) за ініціативою суб`єкта призначення (ст. 87 цього Закону);
		5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (ст. 88 цього Закону);
		6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов (ст. 43 цього Закону);
		7) у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом;
		8) у разі застосування заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади".
		Як слідує із змісту оскаржуваного у даній справі наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 12.04.2019 № 135-к позивача звільнено у зв`язку з втратою ним права на державну службу, а саме: набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення (п. 3 ч. 1 ст. 84 Закону України «Про державну службу»).
		Так, п.3 ч.1 ст.84 Закону України «Про державну службу» визначено, що підставами для припинення державної служби у зв`язку із втратою права на державну службу або його обмеженням є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.
		Посилаючись на наведені вище положення ст. 84 Закону України «Про державну службу», представник відповідача зазначає, що в разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення безумовним наслідком є звільнення такого працівника із державної служби.
		Разом із тим, суд із твердженнями представника не погоджується та звертає увагу на те, що положеннями ч. 2 ст. 84 Закону України «Про державну службу» визначено, що у випадках, зазначених у пунктах 1-4, 6 частини першої цієї статті, суб`єкт призначення зобов`язаний звільнити державного службовця у триденний строк з дня настання або встановлення факту, передбаченого цією статтею, якщо інше не встановлено законом, а у випадку, зазначеному у пункті 5 частини першої цієї статті, - у порядку, визначеному статтею 32 цього Закону.
		При цьому, правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначені Законом України «Про запобігання корупції».
		Так, ч.1 ст.65 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що за вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.
		В той же час, ч. 2 ст. 65 «Про запобігання корупції» передбачено, що особа, яка вчинила корупційне правопорушення або правопорушення, пов`язане з корупцією, однак судом не застосовано до неї покарання або не накладено на неї стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов`язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.
		В даному ж випадку, постановою Дворічанського районного суду Харківської області від 06.03.2019 по справі № 618/189/19 до позивача не застосовано ані покарання, ані стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов`язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності. В такому випадку, положення ч. 2 ст. 65 «Про запобігання корупції» передбачають необхідність притягнення особи, яка вчинила правопорушення, пов`язане з корупцією, до дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.
		Відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону України «Про державну службу» до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.
		Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 74 Закону України «Про державну службу» дисциплінарне стягнення не може бути застосовано під час відсутності державного службовця на службі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, під час перебування його у відпустці або у відрядженні.
		З огляду на викладене, на думку суду, у спірних правовідносинах має застосовуватись положення ч. 2 ст. 65 «Про запобігання корупції», яким передбаченого притягнення особи, яка вчинила правопорушення, пов`язане з корупцією до дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.
		Крім того, притягнення позивача до відповідальності у вигляді звільнення з підстав втрати ним права на державну службу, на переконання суду, є неспіврозмірним із сутністю вчиненого позивачем правопорушення, яке полягає у несвоєчасному поданні шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік.
		За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
		Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. 
		Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що звільнення позивача з підстав втрати ним права на державну службу в даному випадку є необґрунтованим та не співрозмірним із сутністю вчиненого ним правопорушення, а тому заявлені позивачем позовні вимоги щодо скасування наказу від 12.04.2019 №135-К та поновлення його на посаді головного спеціаліста відділу безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Дворічанського районного управління Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області, підлягають задоволенню.
		Крім того, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
		З огляду на викладене, рішення суду, в частині поновлення позивача на посаді головного спеціаліста відділу безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Дворічанського районного управління Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області слід допустити до негайного виконання. 
		Враховуючи відсутність судових витрат у даній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується. 
		Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13-14, 77, 139, 242-246, 250, 255-262, 295, пп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області (код ЄДРПОУ 40324829, адреса: просп. Науки, буд. 40, 6 поверх, м. Харків, 61166) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді  задовольнити.
		Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 12.04.2019 року № 135-к "Про звільнення з займаної посади ОСОБА_1 ".
		Поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Дворічанського районного управління Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області.
		Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на посаді головного спеціаліста відділу безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Дворічанського районного управління Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області підлягає негайному виконанню.
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
		Повний текст рішення виготовлено 23 серпня 2019 року.
		 
		 
		Суддя Шевченко О.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...