Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 309/3460/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин; Спори, що виникають із трудових правовідносин про поновлення на роботі.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 27.08.2019.
Дата набрання законної сили: 22.08.2019
Номер судового провадження: 61-32014ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		22 серпня 2019 року 
		м. Київ
		 
		справа № 309/3460/16-ц
		провадження № 61-32014св18 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: Відділ освіти, молоді та спорту Хустської районної державної адміністрації в особі начальника ОСОБА_2 , Рокосівська сільська рада Хустського району Закарпатської області,
		 
		провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 15 лютого 2017 року у складі судді Сідей Я. Я. та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 20 липня 2017 року у складі колегії суддів: Бисага Т. Ю., Кожух О. А., Фазикош Г. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
		 
		У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який уточнила у процесі розгляду справи, до Відділу освіти, молоді та спорту Хустської районної державної адміністрації в особі начальника ОСОБА_2 (далі - Відділ освіти Хустської РДА), Рокосівської сільської ради Хустського району Закарпатської області(далі - Рокосівська сільська рада) про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що з 20 червня 1995 року вона працювала на посаді завідувача Рокосівського дошкільного навчального закладу (далі - Рокосівський ДНЗ) та за весь час роботи жодного разу не притягувалася до дисциплінарної відповідальності. Наказом начальника Відділу освіти Хустської РДА   від 12 вересня 2016 року № 518-к її було звільнено із займаної посади за одноразове грубе порушення трудових обов`язків на підставі пункту 1 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Вважає своє звільнення незаконним, оскільки у вказаному наказі не зазначено обставин, за яких було вчинено порушення, в чому полягає його грубість та яку завдано шкоду. Крім цього, вирішуючи питання пропритягнення до дисциплінарної відповідальності, Відділ освіти Хустської РДА не встановив: чи був насправді факт порушення трудової дисципліни з її боку; в якій формі вини проявилося таке порушення; причини, що спонукали працівника вчинити дисциплінарний проступок; причинно-наслідковий зв`язок між діями працівника та настанням негативних наслідків. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила: визнати незаконним вищевказаний наказ про звільнення; поновити її на роботі; стягнути з Рокосівської сільської ради на свою користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, а з начальника Відділу освіти Хустської РДА ОСОБА_2 . - 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
		 
		Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 15 лютого 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
		 
		Рішення місцевого суду мотивоване тим, що  ОСОБА_1 не довела обставин, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог. Сукупність наявних в матеріалах справи доказів підтверджує факт грубого порушення позивачем трудових обов`язків, у зв`язку з чим її звільнення за пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України є законним. 
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 20 липня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 відхилено. Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 15 лютого 2017 року залишено без змін.
		 
		Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. 
		 
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
		 
		У серпні 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 15 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 20 липня 2017 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дали неправильну оцінку доказам та обставинам справи.  ОСОБА_1 не була ознайомлена з наказом начальника Відділу освіти Хустської РДА від 31 серпня 2016 року № 191 «Про створення комісії по тарифікації працівників закладів освіти Хустського району на 2016-2017 навчальний рік» та з графіком здачі тарифікаційних списків керівниками освітніх установ Хустського району на вересень 2016 року, оскільки до 05 вересня 2016 року перебувала на лікарняному. Будучи допитаною в місцевому суді як свідок, в. о. завідувача Рокосівського ДНЗ ОСОБА_4 пояснила, що вона нібито повідомила ОСОБА_1 (після її виходу на роботу) про існування вказаного наказу та необхідність подачі тарифікаційних списків до 07 вересня 2016 року. Однак суди повинні були критично віднестися до таких показань, оскільки після звільнення позивача ОСОБА_4 призначили на посаду завідувача, що свідчить про зацікавленість свідка у вирішенні цього спору. Крім того, несвоєчасне подання списків не спричинило негативних наслідків, оскільки заробітна плата була виплачена працівникам без жодної затримки. Відповідач не довів факту грубого порушення працівником трудових обов`язків.
		 
		У вересні 2017 року Відділ освіти Хустської РДАподав заперечення на касаційну скаргу, в якому просив відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що наявні в матеріалах справи докази повністю підтверджують факт грубого порушення  ОСОБА_1 трудових обов`язків, покладених на неї правилами внутрішнього трудового розпорядку, посадовою інструкцією та Статутом дошкільного закладу. Невиконання вимог наказу від 31 серпня 2016 року № 191 «Про створення комісії по тарифікації працівників закладів освіти Хустського району на 2016-2017 навчальний рік» могло призвести до затримки нарахування та виплати заробітної плати, а відтак порушення конституційних прав працівників Рокосівського ДНЗ. Позивач не вжила заходів щодо повідомлення керівництва Відділу освіти Хустської РДА про можливу несвоєчасну здачу тарифікаційних списків та не намагалася в подальшому усунути виявлені недоліки. 
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції.
		 
		Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Хустського районного суду Закарпатської області.
		 
		Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. 
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		30 травня 2018 року справу № 309/4360/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
		 
		Позиція Верховного Суду.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		 
		Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		 
		Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
		 
		Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		 
		Згідно з частиною першою статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
		 
		Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).
		 
		Судами встановлено, що на підставі наказу Хустського районного відділу народної освіти від 20 червня 1995 року № 425 ОСОБА_1 була переведена з посади старшої медичної сестри на посаду завідуючої Рокосівського ДНЗ з 01 липня 1995 року. 
		 
		30 червня 2006 року начальником Відділу освіти Хустської РДА затверджено посадову інструкцію завідувача Рокосівського ДНЗ, з якою ОСОБА_1 ознайомлена під особистий підпис.
		 
		Розділом 3 вказаної інструкції визначено посадові обов`язки завідувача ДНЗ, до яких відносяться, зокрема: вирішення наукових, навчально-методичних, адміністративних, фінансових, господарських та інших питань, що виникають у процесі діяльності закладу (пункт 3.5); встановлення посадових окладів працівників закладу в межах власних фінансових засобів з урахуванням обмежень, визначених державними та місцевими програмами (пункт 3.9); визначення надбавок та доплат до ставок і посадових окладів працівників закладу (пункт 3.10).
		 
		Згідно з пунктом 5.2 посадової інструкції за невиконання чи неналежне виконання без поважних причин Статуту і Правил внутрішнього трудового розпорядку ДНЗ, інших локальних нормативних документів, законних розпоряджень відділу освіти районної державної адміністрації, посадових обов`язків, встановлених інструкцією, в тому числі за невикористання наданих прав, завідувач несе дисциплінарну відповідальність у порядку, визначеному трудовим законодавством. За грубе порушення трудової дисципліни як дисциплінарне покарання може бути застосоване звільнення.
		 
		Пунктом 1.4 Статуту Рокосівського ДНЗ, затвердженого 07 лютого 2014 року 12-ю сесією 6-го скликання Рокосівської сільської ради (далі - Статут), визначено, що засновником дошкільного навчального закладу є Рокосівська сільська рада. 
		 
		Засновник або уповноважений ним орган здійснює фінансування дошкільного навчального закладу, його матеріально-технічне забезпечення, надає необхідні будівлі з обладнанням і матеріали, організовує будівництво і ремонт приміщень, їх господарське обслуговування, харчування та медичне обслуговування дітей (пункт 1.5 Статуту).
		 
		Згідно з пунктом 8.2 Статуту безпосереднє керівництво роботою дошкільного навчального закладу здійснює його завідувач, який згідно із Законом України «Про дошкільну освіту» призначається і звільняється з посади органом управління освітою з дотриманням чинного законодавства. Завідувач дошкільного навчального закладу: здійснює керівництво і контроль за діяльністю дошкільного навчального закладу; розпоряджається в установленому порядку майном і коштами дошкільного закладу і відповідає за дотримання фінансової дисципліни та збереження матеріально-технічної бази закладу; видає у межах своєї компетенції накази та розпорядження, контролює їх виконання; затверджує штатний розклад за погодженням із засновником дошкільного навчального закладу.
		 
		З метою належного контролю за проведенням та складанням тарифікаційних списків працівників закладів освіти району начальником Відділу освіти Хустської РДА видано наказ від 31 серпня 2016 року № 191 «Про створення комісії по тарифікації працівників закладів освіти Хустського району на 2016-2017 навчальний рік» та затверджено графік здачі тарифікаційних списків керівниками освітніх установ Хустського району на вересень 2016 року. 
		 
		За вказаним графіком завідувач Рокосівського ДНЗ Бора  М. Ю. зобов`язана була о 08 годині 30 хвилин 07 вересня 2016 року здати до Відділу освіти Хустської РДА тарифікаційний список.
		 
		У зв`язку з довготривалим перебуванням позивача на лікарняному з наказом Відділу освіти Хустської РДА від 31 серпня 2016 року № 191 була ознайомлена в. о. завідувача Рокосівського ДНЗ ОСОБА_4 .
		 
		05 вересня 2016 року ОСОБА_1 вийшла на роботу, однак вона не передала 07 вересня 2016 року до Відділу освіти Хустської РДА тарифікаційний список та інші документи для перевірки і затвердження, хоча ОСОБА_4 повідомила її про необхідність виконання вищевказаного наказу, що було зафіксовано в акті від 08 вересня 2016 року № 1118, доповідній записці від 12 вересня 2016 року № 02-1075, а також підтверджено показаннями допитаних в суді першої інстанції свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .
		 
		Позивач відмовилася від надання будь-яких пояснень, про що свідчить акт Відділу освіти Хустської РДА від 12 вересня 2016 року № 1132.
		 
		Наказом начальника Відділу освіти Хустської РДА від 12 вересня 2016 року № 518-к  ОСОБА_1 було звільнено з посади завідувача Рокосівського ДНЗ за одноразове грубе порушення трудових обов`язків на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України (у зв`язку з недотриманням вимог наказу від 31 серпня 2016 року № 191 «Про створення комісії по тарифікації працівників закладів освіти Хустського району на 2016 - 2017 навчальний рік», що могло призвести до затримки та/або невиплати заробітної плати, тобто до порушення конституційних прав працівників Рокосівського ДНЗ).
		 
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку одноразового грубого порушення трудових обов`язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.
		 
		Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду, істотності наслідків порушення трудових обов`язків. При цьому суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов`язку, який входить до кола його трудових обов`язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов`язку за встановлених судом фактичних обставин справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв`язку між невиконанням працівником трудових обов`язків і негативними наслідками, які настали (могли настати) внаслідок такого порушення. Грубість порушення трудових обов`язків характеризуються характером дій чи бездіяльності працівника, істотністю наслідків порушення та формою вини. Право оцінки порушення як грубого покладається на суд, який розглядає конкретний трудовий спір.
		 
		Важливим елементом застосування пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України є звільнення керівника за порушення, яке має ознаку одноразовості.
		 
		Під разовим порушенням необхідно розуміти таку протиправну поведінку, що є обмеженою в часі та вчиненою саме разово (одну дію або бездіяльність). Не є одноразовим грубим порушенням трудових обов`язків тривале, неналежне «керування» роботою установи, ослаблення контролю за робою підлеглих тощо.
		 
		Відповідно до статей 10, 60 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень (далі - ЦПК України 2004 року), кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
		 
		Дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що ОСОБА_1 як керівник Рокосівського ДНЗ, підзвітний органу його управління, всупереч наказу Відділу освіти Хустської РДА від 31 серпня 2016 року № 191 не надала тарифікаційні списки працівників, тобто допустила порушення трудових обов`язків.
		 
		Встановивши ці обставини, суди дійшли правильного висновку про те, що вказані дії позивача підпадають під ознаки одноразового грубого порушення, вчиненого керівником, оскільки таке порушення трудових обов`язків могло призвести до затримки та/або невиплати заробітної плати, тобто до порушення конституційних прав працівників Рокосівського ДНЗ.
		 
		Отже, звільнення позивача з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 41 КЗпП України відбулося з дотриманням вимог чинного законодавства.
		 
		Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку згідно зі статтями 57-60, 212 ЦПК України 2004 року, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
		 
		Агрументи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 не була ознайомлена з наказом начальника Відділу освіти Хустської РДА від 31 серпня 2016 року № 191 та з графіком здачі тарифікаційних списків керівниками освітніх установ Хустського району, не заслуговують на увагу, оскільки судами встановлено, що в. о. завідувача Рокосівського ДНЗ ОСОБА_4 повідомила ОСОБА_1  в день її виходу на роботу про існування вказаного наказу та необхідність подачі тарифікаційних списків. Крім того, в силу своїх посадових обов`язків позивач повинна була здійснювати контроль за документацією, яка надійшла до закладу, в тому числі, за час її перебування на лікарняному.
		 
		Посилання заявника на те, що заробітна плата була виплачена працівникам без жодної затримки, тобто несвоєчасне подання списків не спричинило негативних наслідків, є неспроможними, оскільки, як зазначено вище, вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов`язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним або могло бути завдано шкоду. В наказі про звільнення позивача з роботи зазначено, що несвоєчасне подання тарифікаційних списків могло призвести до затримки та/або невиплати заробітної плати, тобто до порушення конституційних прав працівників Рокосівського ДНЗ. Апеляційний суд також встановив, що заробітна плата була виплачена своєчасне лише тому, що бухгалтерія Рокосівської сільської ради, взявши на себе відповідальність, нарахувала її за попередньою тарифікацією.
		 
		Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. Ці доводи зводяться до переоцінки доказів та обставин справи, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку не допускається.
		 
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ)вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
		 
		Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанцій на підставі оцінки зібраних доказів, проведеної з дотриманням вимог процесуального закону. Тобто суди дотрималися принципу оцінки доказів, згідно з яким суди на підставі всебічного, повного й об`єктивного розгляду справи аналізують і оцінюють докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв`язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін. 
		 
		Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.
		 
		Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 15 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 20 липня 2017 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:В. А. Стрільчук   С. О. Карпенко   М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...