Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/11330/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо.
Надіслано для оприлюднення: 27.08.2019. Зареєстровано: 28.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 28.08.2019.
Дата набрання законної сили: 21.08.2019
Номер судового провадження: А/855/13051/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД01010,  м. Київ,  вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua
		 
		Головуючий суддя у першій інстанції: Смолій І.В.
		                                                                                                           Суддя-доповідач: Епель О.В.
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		21 серпня 2019 року                                                                                    Справа № 640/11330/19
		 
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: 
		Головуючого судді:                      Епель О.В., 
		суддів:                                                      Пилипенко О.Є., Степанюка А.Г.,
		за участю секретаря                     Лісник Т.В.,          
		представника позивача                                        Вінниченка О.О.,
		представника відповідача                              Балабана Д. О ., Смикалова В.Р.,
		представника ПрАТ «НЕК «Укренерго»           Юркова М.О., 
		Франюка А.В.,
		представника ДП «Гарантований покупець» Андишули А.М.,
		представників ТОВ «Сивашенергопром»           Уварова С.О., Цімермана О.І.,
		представника АТ «Дніпроазот»                              Трубанова Є.О.,
		представника АТ «Запорізький завод феросплавів» Маньчина О.О.,
		представника АТ «Покровський 
		гірничо-збагачувальний комбінат»                               Сорокіної Л.М.,
		представника АТ «Марганцевий 
		гірничо-збагачувальний комбінат»                               Касьян Л.Л.,
		представника ТОВ «Акванова Девелопмент» та 
		ТОВ «Ренджи Сарата»                                                  Трохимчука О.І.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» та державного підприємства «Гарантований покупець», до апеляційної скарги якого приєдналося товариство з обмеженою відповідальністю «Сивашенергопром», на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2019 року у справі
		 
		за позовом           акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів»
		 
		до                     Національної комісії, що здійснює державне регулювання 
		у сферах енергетики та комунальних послуг,
		 
		 
		треті особи, які не заявляють 
		самостійні вимоги 
		на предмет спору: приватне акціонерне товариство 
		«Національна енергетична компанія «Укренерго», акціонерне товариство «Дніпроазот», 
		акціонерне товариство «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», 
		акціонерне товариство «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат», 
		акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів», державне підприємство «Гарантований покупець»,
		товариство з обмеженою відповідальністю 
		«Акванова Девелопмент»,
		товариство з обмеженою відповідальністю 
		«Ренджи Сарата»,
		товариство з обмеженою відповідальністю «Сивашенергопром»,
		Ватутінське комунальне виробниче підприємство 
		«Водоканал»
		 
		про                               визнання протиправним та скасування наказу, 
		                                        визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів» до пред`явлення позову звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із заявою про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго», акціонерне товариство «Дніпроазот», акціонерне товариство «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», акціонерне товариство «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат», акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів», державне підприємство «Гарантований покупець», товариство з обмеженою відповідальністю «Акванова Девелопмент», товариство з обмеженою відповідальністю «Ренджи Сарата», товариство з обмеженою відповідальністю «Сивашенергопром», Ватутінське комунальне виробниче підприємство «Водоканал» про визнання протиправними та скасування постанов НКРЕКП від 07.06.2019 р. №№ 954, 955.
		У своїй заяві товариство просило зупинити дію постанов НКРЕКП від 07.06.2019 р. №№ 954, 955, які воно має намір оскаржити в судовому порядку.
		Зазначена заява вмотивована тим, що невжиття таких заходів забезпечення позову може призвести до ускладнення або навіть унеможливлення ефективного захисту або поновлення його порушених прав та законних інтересів, оскільки прийняття НКРЕКП вказаних постанов призвело до зростання тарифу на передачу електроенергії більше ніж у 6 разів (з 5,926 коп./кВт.год. до 35,633 коп./кВт.год.), що для нього, як найбільшого в Європі виробника марганцевих феросплавів, є критичним, оскільки впливає на кінцеву вартість продукту та його конкурентоспроможність і може призвести до повної зупинки його діяльності, зменшення або навіть припинення сплати відрахувань до бюджетів міста та України, заробітної плати працівникам, а також до нестабільної роботи в усіх металургійних та енергетичних галузях промисловості України тощо.
		Крім того, заявник наполягав на тому, що зазначені постанови НКРЕКП мають очевидні ознаки протиправності, оскільки НКРЕКП не має відповідних повноважень щодо встановлення (зміни) тарифів (цін) на послуги у сфері енергетики, що створення такого органу є неконституційним (рішення КСУ від 13.06.2019 р. № 5-р/2019), а також, що прийняті Комісією спірні постанови №№ 954, 955, якими збільшено тариф на передачу електроенергії, нічим не обґрунтовані та безпідставні, допускають перехресне субсидіювання між користувачами системи, що є недопустимою дискримінаційною обставиною та прямо суперечить ч. 3 ст. 7 Закону України «Про ринок електричної енергії», і що такими постановами НКРЕКП затверджено тарифи не на календарний рік, як таке передбачено відповідними Порядками №№ 585, 586, а лише на ІІ півріччя 2019 року.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2019 року зазначену заяву було задоволено та зупинено дію постанов НКРЕКП від 07.06.2019 р. №№ 954, 955. 
		Не погоджуючись з таким рішенням суду, НКРЕКП, ДП «НЕК «Укренерго» та ДП «Гарантований покупець» подали апеляційні скарги на зазначену ухвалу суду, в яких просять її скасувати та ухвалити рішення про відмову в задоволенні заяви АТ «Нікопольський завод феросплавів» про забезпечення позову.
		1. НКРЕКП у своїй апеляції посилається на те, що така заява АТ була подана без дотримання вимог ст. 152 КАС України, а саме - без сплати судового збору, але все одно розглянута судом, яким пропущено строк її розгляду на 1 день.
		Крім того, НКРЕКП зазначає, що спірними постановами №№ 954, 955 встановлено тарифи лише з 01.07.2019 р., тому права та інтереси позивача не могли бути порушені до цієї дати, що рішення КСУ, на яке посилався заявник і суд, не підлягає застосуванню, так як ухвалено після прийняття таких постанов НКРЕКП та передбачає втрату чинності відповідним Законом з 01.01.2020 р.
		Також апелянт НКРЕКП вважає, що суд не дослідив структуру тарифу, процедуру прийняття спірних постанов та не надав оцінки дотриманню Комісією порядку прийняття рішень, що такі постанови відповідають всім законодавчим нормам, що заявник не скористався своїм правом на участь в їх обговоренні при прийнятті, що станом на день ухвалення судом оскаржуваної ухвали постанови НКРЕКП №№ 954, 955 ще не діяли, що на думку апелянта, виключало можливість зупинення їх дії судом, а також, що вжиття таких заходів забезпечення позову призводить до порушення законних інтересів значного кола суб`єктів ринку електроенергії і що судом не здійснено співвідношення прав (інтересу) заявника з наслідками задоволення його заяви.
		2. ДП «НЕК «Укренерго» у своїй апеляційній скарзі зазначає, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтування неможливості поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача в майбутньому без вжиття відповідних заходів, що реалізація спірних постанов НКРЕКП матиме невідворотні наслідки для заявника, що рішення КСУ, на яке посилався заявник та суд, було прийнято після ухвалення таких постанов і його дію відтерміновано до 31.12.2019 р.
		Крім того, апелянт наполягає на тому, що внаслідок зупинення судом дії спірних постанов НКРЕКП №№ 954, 955 вартість послуг ДП «НЕК «Укренерго» за укладеними договорами, зокрема з позивачем, є невизначеною та унеможливлює здійснення розрахунків з учасниками ринку, що у свою чергу, на думку апелянта, нівелює факт наявності ціни договору та надає підстави вважати відповідні договори неукладеними.
		Посилаючись на такі обставини, ДП «НЕК «Укренерго» стверджує про створення перешкод у безперебійному постачанні електричної енергії споживачам, що воно позбавлено можливості отримувати кошти за передачу електричної енергії та диспетчерське управління, що може призвести до надзвичайної ситуації в об`єднаній енергетичній системі України, що наслідки можуть бути катастрофічними, що може припинитися передача електроенергії споживачам, а ОЕС України може бути виведена з ладу.
		Також апелянт вважає, що постановивши оскаржувану ухвалу, суд звільнив позивача від обов`язку здійснювати оплату послуг з диспетчерського управління та з передачі електроенергії.
		3. ДП «Гарантований покупець» у своїй апеляційній скарзі зазначає, що на підставі норм чинного законодавства воно несе зобов`язання перед суб`єктами господарювання, яким встановлено «зелений тариф», які за результатами аукціону набули право на підтримку, за зобов`язаннями купувати всю відпущену електроенергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел, за встановленим їм «зеленим тарифом», а тому зупинення постанов НКРЕКП №№  954, 955 фактично позбавляє його фінансової можливості виконувати вказані зобов`язання  перед цими суб`єктами, що може призвести до банкрутства ДП «Гарантований покупець», неможливості забезпечення ним доступності електроенергії для побутових споживачів та до колапсу на ринку електричної енергії, порушення функціонування ОЕС України, порушення зобов`язань України перед європейською спільнотою, що несе ризик санкцій з боку ЄС.
		При цьому, апелянт стверджує, що зазначені обставини можуть призвести до зростання вартості електроенергії для побутових споживачів України. 
		До апеляційної скарги ДП «Гарантований покупець» приєдналося ТОВ «Сивашенергопром».
		З цих та інших підстав апелянти вважають, що в даному випадку відсутні передбачені ст. 150 КАС України підстави для забезпечення позову, що ухвалу суду першої інстанції прийнято за неповного та неправильного з`ясування обставин, з порушенням норм матеріального та процесуального права.
		Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2019 р. відкрито апеляційне провадження, установлено строк на подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.
		АТ «Нікопольський завод феросплавів» подано відзиви на апеляційні скарги, в яких він просить залишити апеляції без задоволення, а ухвалу суду - без змін, наполягаючи на наявності правових підстав, прямо передбачених ст. 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову у цій справі, які були встановлені судом першої інстанції, зазначаючи про необґрунтованість доводів апелянтів та про те, що зупинення дії постанов НКРЕКП № 954, 955 не може бути перешкодою для виконання ДП «Гарантований покупець» та ДП «НЕК «Укренерго» покладених на них обов`язків, оскільки тарифікація в такому випадку здійснюється за попередньою постановою НКРЕКП № 1905.  
		Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2019 р. залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, та витребувано додаткові докази.
		Третьою особою - АТ «Дніпроазот» подано відзиви на апеляційні скарги НКРЕКП, ДП «Гарантований покупець» та ДП «НЕК «Укренерго» в яких товариство просить залишити такі скарги без задоволення та зазначає, що наведені апелянтами доводи є формальними, не підтверджуються жодними доказами, суперечать обставинам справи та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а також звертає увагу суду на те, що оскаржувані позивачем постанови НКРЕКП №№ 954, 955 матимуть негативний вплив не лише на його діяльність, а й на діяльність та, зокрема фінансовий стан, всіх суб`єктів ринку електроенергії. 
		Від третіх осіб - АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» та АТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» надійшли пояснення на апеляційні скарги НКРЕКП, ДП «НЕК «Укренерго» та ДП «Гарантований покупець», в яких товариства наполягають на правомірності оскаржуваної ухвали суду першої інстанції та зазначають, що зупинення дії спірних постанов НКРЕКП №№ 954, 955 не створює негативних наслідків для функціонування ринку електричної енергії та не призводить до неможливості розрахунків між його учасниками і що наданий НКРЕКП статус суперечить Конституції України, що на сьогодні вже встановлено рішенням Конституційного Суду України.
		Від третьої особи АТ «Запорізький завод феросплавів» надійшли пояснення по справі, в яких товариство наголошує на збільшенні спірними постановами НКРЕКП тарифів майже в 6 разів, порівняно з тарифами, які діяли до цього, що призводить до зростання витрат заводу більше ніж на 39 млн. грн., і що такими постановами введено перехресне субсидіювання між користувачами системи при встановленні цін та тарифів на ринку електричної енергії, що заборонено законодавством. 
		Третіми особами ТОВ «Акванова Девелопмент» і ТОВ «Ренджи Сарата» подано пояснення, в яких вони підтримують апеляційні подані у цій справі скарги та, зокрема, зазначають, що вони є компаніями «зеленого тарифу», що вжиті заходи забезпечення позову АТ «Нікопольський завод феросплавів» порушують загальносуспільні та загально економічні інтереси, а також права та інтереси виробників електричної енергії за «зеленим тарифом», які через це не отримують кошти за відпущену електричну енергію, що наслідки можуть бути катастрофічними і що Державний бюджет України недоотримав у липні 2019 року мінімум 4 млн. 400 тис. грн.
		ТОВ «Сивашенергопром» також подало письмові пояснення, в яких наполягає на відсутності підстав для зупинення дії постанов НКРЕКП №№ 954, 955, наголошує, зокрема, на особливостях купівлі електричної енергії за «зеленим тарифом» та на безпідставності застосування судом рішення КСУ, яким відтерміновано втрату чинності відповідних положень Закону.
		Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін, з наступних підстав.
		Обставини, установлені судом першої інстанції.
		Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів  справи, Акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів» (далі - АТ «Нікопольський завод феросплавів») є споживачем послуг ДП «НЕК «Укренерго» з передачі електричної енергії та відповідного диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.
		12.12.2018 р. Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, (далі - НКРЕКП) було прийнято постанову №  1905 «Про встановлення тарифу на передачу електричної енергії ДП «НЕК «УКРЕНРГО» на 2019 рік, якою встановлено тариф на передачу електричної енергії, включаючи плату за централізоване диспетчерське управління об`єднаною енергосистемою України на 2019 рік на рівні 5, 926 коп./кВт год (без ПДВ).
		07.06.2019 р. НКРЕКП прийнято постанови:
		- № 954 «Про встановлення тарифу на передачу електричної енергії ДП «НЕК «Укренерго» на ІІ півріччя 2019 року, яким установлено тариф на послуги з передачі електричної енергії на рівні 347, 43 грн./МВт год та структуру тарифу на послуги з передачі електричної енергії згідно з додатком;
		- № 955 «Про встановлення тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технічного управління) ДП «НЕК «Укренерго» на ІІ півріччя 2019 року, яким установлено ДП «НЕК «Укренерго» на ІІ півріччя 2019 року тариф на послуги з диспетчерського управління на рівні 8,90 грн./МВт год (без ПДВ) та структуру тарифу на послуги з диспетчерського управління згідно з додатком.
		У зв`язку з прийняттям зазначених постанов НКРЕКП загальні витрати споживачів послуг ДП «НЕК «Укренерго» збільшилися у 6,013 разів.
		Приймаючи рішення про забезпечення позову в цій справі, суд першої інстанції керувався ст. 150 КАС України та встановив, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист чи поновлення порушених, оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду, а також, що в цьому випадку існують очевидні ознаки протиправності оскаржуваних постанов НКРЕКП.
		Нормативно-правове регулювання.
		Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
		Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 
		1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 
		2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
		У ч. 1 ст. 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено:                     
		1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;                
		2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 
		3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 
		4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 
		5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
		Статтями 152-154 КАС України визначено вимоги до заяви про забезпечення позову, порядок її подання та розгляду судом.
		Висновки суду апеляційної інстанції.
		Отже, інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано главою 10 КАС України, яка закріплює підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи його забезпечення в адміністративному процесі.
		За своєю юридичною природою інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту.
		Головною метою його застосування є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за наявності хоча б однієї з умов, передбачених ст. 150 КАС України, зокрема встановлених судом ще до звернення особи за судовим захистом з відповідним позовом на підставі обґрунтованої заяви та доданих до неї матеріалів.
		Зупинення дії оскаржуваного рішення, як один із способів забезпечення позову, не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі, а є одним із способів судового захисту і тимчасово зупиняє їх реалізацію до вирішення спору по суті та не є підставою для звільнення позивача від виконання встановленого законом обов`язку після скасування таких заходів у випадку відмови у задоволенні позову.
		Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб. 
		У свою чергу, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони законних інтересів позивача від можливих порушень з боку відповідача для забезпечення позивачу реального та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на його користь, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
		Саме тому,  відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи. 
		При цьому, у ч. 2 ст. 150 КАС України законодавчо регламентовано чіткі підстави для вжиття заходів забезпечення позову і  правова конструкція цієї норми не вимагає встановлення судом на  цій стадії   протиправності відповідного рішення суб`єкта владних повноважень, а обмежується достатністю виявлення лише "очевидності" ознак протиправності рішення та порушення прав позивача.
		Водночас, такі ознаки не мають окреслених законодавчих меж та кваліфікуючих критеріїв і в кожній конкретній справі ці поняття є оціночними.
		Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має встановити наявність самих таких ознак, які свідчать про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом, а не встановлювати правомірність/протиправність оскаржуваного рішення на цій стадії.
		Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 10 квітня 2019 року (справа №826/16509/18) та від 06 лютого 2019 року (справа №826/13306/18).
		Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи від 13.09.1989 р., рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. 
		Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.
		При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» (Заява № 11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
		Тож, перевіряючи доводи апеляційних скарг, колегія суддів звертає увагу на те, що АТ «Нікопольський завод феросплавів», не погоджуючись з прийнятими НКРЕКП постановами №№ 954, 955, до подання відповідного позову, як таке прямо передбачено ч. 1 ст. 150 КАС України, реалізував своє право на звернення до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позов у порядку, передбаченому адміністративним процесуальним законодавством.
		При цьому, аналізуючи наявність передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України підстав для забезпечення позову, адміністративний суд зазначає, що позивач є споживачем послуг ДП «НЕК «Укренерго» з передачі електричної енергії та відповідного диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, тарифи на які встановлюються НКРЕКП шляхом прийняття відповідних постанов, та безпосередньо впливають на собівартість продукції, яка виробляється товариством (основний вид діяльності за КВЕД: виробництво чавуну сталі та феросплавів, рентабельність його господарської діяльності та конкурентоспроможність.
		Разом з тим, Постановами НКРЕКП №№ 954, 955 тарифи на зазначені послуги загалом були збільшені понад, ніж в шість разів, та зросли до 34,7 43 грн./кВт год. за послуги з передачі електричної енергії і 0,89 грн./кВт год. за послуги з диспетчерського управління (тобто введено два окремі тарифи, які сукупно підлягають сплаті споживачами) порівняно з єдиним тарифом на вказані послуги (послуги з передачі електричної енергії, включаючи плату за централізоване диспетчерське управління), що був встановлений Постановою НКРЕКП № 1905 та загалом складав 5, 926 коп./кВт год.
		При цьому, зазначеними Постановами НКРЕКП №№ 954, 955 передбачалося введення збільшених тарифів у дію з 01.07.2019 р. (з ІІ півріччя 2019 року).
		Отже, з вказаної дати, у разі дії таких Постанов НКРЕКП, витрати АТ «Нікопольський завод феросплавів» на оплату послуг з передачі електричної енергії та диспетчерського управління, без споживання яких здійснення його господарської діяльності було б неможливим, збільшились би понад, ніж в 6 разів, що вказує на наявність реальної можливості істотної зміни фінансового стану зазначеного товариства, рентабельності здійснення його господарської діяльності, значного ускладнення або унеможливлення виконання ним раніше взятих на себе зобов`язань за відповідними господарськими договорами тощо. Тож, Постанови НКРЕКП №№ 954, 955 безпосередньо стосуються прав та інтересів позивача.
		При цьому, судова колегія не приймає до уваги доводи апелянтів та особи, яка приєдналася до скарги, про відсутність порушеного права або законного інтересу позивача, на захист якого ним подано клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, зокрема, через те, що станом на день ухвалення судом оскаржуваної ухвали  постанови НКРЕКП №№ 954, 955 ще не діяли, що, на думку апелянтів, виключало можливість порушення ними інтересів позивача та можливість зупинення їх дії судом, з огляду на наступне.
		Так, відповідно до ч. 4 ст. 125 Конституції України з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.
		Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		У ч. 1 ст. 5 КАС України закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
		Системний аналіз чинного законодавства дає підстави дійти висновку, що у вказаній процесуальній нормі йдеться саме про законний інтерес і за своїм смисловим навантаженням термін «законний інтерес» є тотожним «охоронюваному законом інтересу», оскільки саме законність обумовлює існування зазначеної категорії інтересу і надання інтересу законної (легітимної) охорони.
		У рішенні від 01.12.2004 р. № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив,  що поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.
		Таким чином, «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. 
		Враховуючи, що оскаржуване судове рішення було прийнято ще до подання позову, то на стадії вирішення заяви про вжиття заходів його забезпечення  судом першої інстанції  могла бути здійснена лише перевірка такої заяви на відповідність вимогам законодавства, закріпленим у главі 10 КАС України, у тому числі, на наявність/відсутність у ній обґрунтування порушення законного інтересу заявника. 
		Отже, судовою колегією встановлено і з матеріалів справи вбачається, що у суду першої інстанції було достатньо доказів та обґрунтувань для висновку про порушення інтересів заявника як виробника марганцевих феросплавів та споживача електроенергії внаслідок прийняття спірних постанов НКРЕКП, якими тариф на передачу електроенергії збільшено більше ніж у 6 разів.
		При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що  сам факт  наявності чи відсутність у позивача охоронюваного законом інтересу, його порушення та причинно-наслідковий зв`язок  з предметами оскарження  суд може встановити лише на більш пізній стадії - вирішення спору по суті, за результатами аналізу спірних правовідносин, дослідження та оцінки усіх доказів та  обставин  у їх сукупності, які можуть підтвердити або спростувати факт порушення інтересу чи права.
		Таким чином, вищенаведені доводи апелянтів щодо відсутності порушеного інтересу заявника не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та не доводять відсутності правових підстав для вжиття відповідних заходів забезпечення позову.
		Аналізуючи інші доводи апелянтів про те, що невжиття заходів забезпечення позову, які застосовано судом, не могло ускладнити виконання судового рішення в цій справі або перешкодити поновленню прав чи інтересів позивача, порушення яких апелянтами взагалі заперечується, а також, що оскаржувані постанови НКРЕКП є правомірними, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне.  
		Як було правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, невжиття заходів забезпечення позову АТ «Нікопольський завод феросплавів» шляхом зупинення дії Постанов НКРЕКП №№ 954, 955 до вирішення по суті спору щодо правомірності їх прийняття відповідачем мало б наслідком істотні фінансові витрати та суттєві зміни в господарській діяльності позивача, усунення яких та застосування реституції у спірних правовідносинах, у разі задоволення судом відповідного позову, а також ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача було б значно ускладнено або навіть унеможливлено.
		При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що зазначене підвищення тарифу Постановами НКРЕКП має ознаки перехресного субсидіювання (здійснення компенсації суми перевищення вартості електричної енергії з альтернативних джерел над ринковими цінами за рахунок коштів споживачів).  
		Крім того, зазначені постанови НКРЕКП були прийняті шляхом реалізації повноважень, визначених Законом України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», неконституційність відповідних положень якого саме в частині щодо наділення НКРЕКП такими повноваженнями встановлена Конституційним Судом України в рішенні від 13.06.2019 р. № 5-р/2019, що також вказує на наявність ознак очевидної протиправності вказаних вище Постанов.
		Таким чином, зазначені обставини (щодо ознак перехресного субсидіювання та кола повноважень НКРЕКП) вказують на наявність очевидних ознак протиправності Постанов НКРЕКП №№ 954, 955, які в сукупності з наведеним вище, є достатніми правовими підставами, передбаченими ст. 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення позову, а перевірка безпосередньо протиправності/правомірності вказаних постанов відповідача має бути здійснена судом вже при вирішенні спору по суті. 
		Слід враховувати, що сам факт протиправності/правомірності оскаржуваних  рішень може бути встановлений тільки на підставі з`ясування всіх фактичних обставин справи, оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, що здійснюється судом при ухваленні рішення за результатами розгляду позовних вимог.
		У контексті дослідження цього питання та з урахуванням вищенаведеного аналізу правової конструкції ч. 2 ст. 150 КАС України, колегія суддів звертає увагу на те, що апелянти, та особа, яка приєдналася до апеляційної скарги ДП «Гарантований покупець»,  треті особи на стороні відповідача у ході апеляційного провадження необґрунтовано намагалися переконати суд саме у правомірності зазначених Постанов НКРЕКП на цій стадії судового провадження. 
		Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що в цьому випадку наявні прямо передбачені ч. 2 ст. 150 КАС України правові підстави для вжиття заходів забезпечення позову, щодо яких позивач звернувся до суду з цією заявою, у визначений ним спосіб, що відповідає вимогам п. 1 ч. 1 ст. 151 КАС України.
		При цьому, колегія суддів також враховує висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні від 31.07.2003 р. у справі «Дорани проти Ірландії» (Doran v. Ireland), відповідно до яких поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
		При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008  р.) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
		Відповідно до ст. 6 КАС України, ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права
		Доводи апелянтів та ТОВ «Сивашенергопром», яке приєдналося до апеляції ДП «Гарантований покупець», про те, що зупинення дії Постанов НКРЕКП №№  954, 955 унеможливить діяльність ринку електричної енергії, призведе до колапсу, унеможливить виконання ДП «НЕК «Укренерго» та ДП «Гарантований покупець» взятих на себе зобов`язань за відповідними договорами та виконання норм спеціального законодавства, заблокує функціонування ОЕС України, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки з матеріалів справи, зокрема доказів та письмових пояснень, наданих самими ж апелянтами на виконання ухвали апеляційного суду від 31.07.2019 р., підтверджується, що зазначені підприємства продовжують функціонувати, виконувати взяті на себе договірні зобов`язання та законодавчо покладені на них обов`язки, діючи, зокрема у липні 2019 року на підставі постанови НКРЕКП №  1905, яка діяла до прийняття Комісією спірних постанов №№ 954, 955 /Т.3 а.с.2/ та проводити відповідні розрахунки.
		Крім того, аналізуючи ці та інші доводи апелянтів, судова колегія зазначає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом у межах правовідносин, які існували на момент її постановлення. 
		Разом з тим, повно та всебічно досліджуючи всі обставини, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що вжиті оскаржуваною ухвалою суду заходи забезпечення позову 01.08.2019 р. були змінені самим судом першої інстанції і на теперішній час поширюються виключно на АТ «Нікопольський завод феросплавів», АТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат», АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», АТ «Дніпроазот» ( тобто дія Постанов №№ 954, 955 зупинена лише щодо цих товариств ), що в сукупності з вищевикладеним також спростовує твердження апелянтів щодо блокування внаслідок вжиття відповідних заходів забезпечення позову діяльності всіх суб`єктів ринку електроенергії в Україні.
		З приводу посилань апелянтів на те, що рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019 р. № 5-р/2019, на яке міститься посилання в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції, прийнято після прийняття спірних Постанов НКРЕКП від 07.06.2019 р. №№  954, 955 і що його дію відтерміновано до 31.12.2019  р., колегія суддів зазначає наступне.
		Так, вказане рішення КСУ, відповідно до п.  4 його резолютивної частини, є остаточним і таким, що не може бути оскаржено, набирає чинності з дня його прийняття. Цим рішенням відтерміновано лише втрату чинності певних положень Закону № 1540.
		Водночас, таким рішенням КСУ остаточно встановлено, що прийнявши Закон №  1540, згідно з яким НКРЕКП є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, членів якого призначає на посади та звільняє з посад Президент України, що не передбачено Конституцією України, Верховна Рада України вийшла за межі своїх конституційних повноважень і таким чином порушила приписи статей 6, 19, 85, 92, 106 Основного Закону України. 
		Тобто, КСУ встановлено порушення конституційних засад при створенні НКРЕКП та наділенні її, зокрема повноваженнями щодо реалізації цінової політики у сфері енергетики.
		Доводи апелянта НКРЕКП про те, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали не дослідив процедуру прийняття спірних постанов, не надав оцінки дотриманню Комісією порядку прийняття рішень, що такі постанови відповідають всім законодавчим нормам, що заявник не скористався своїм правом на участь в їх обговоренні при прийнятті, судова колегія до уваги не приймає, оскільки такі обставини підлягають дослідженню судом при розгляді спору по суті заявлених позовних вимог, а не при вирішенні питання щодо забезпечення позову.
		При цьому, колегія суддів відзначає, що Постанови НКРЕКП №№ 954, 955 самим відповідачем визнані такими, що втратили чинність, шляхом прийняття Постанов від 12.07.2019 р. № 1411 та від 01.08.2019 р. № 1622.
		Твердження апелянтів про те, що судом першої інстанції не застосовано принцип  співвідношення прав  та інтересів заявника (баланс інтересів) з наслідками задоволення його заяви, є необґрунтованими та спростовуються встановленими судом обставинами.
		Як вбачається з матеріалів справи, при вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення цього позову, суд першої інстанції оцінив, чи не може застосуванням цих заходів бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти, та дійшов правильного висновку, що вжиття таких заходів забезпечення шляхом, зазначеним у клопотанні позивача, буде мати наслідком збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
		При цьому, доводи апелянтів та особи, яка до них приєдналася, про те, що зупинення спірних постанов буде мати негативні наслідки для широкого кола суб`єктів господарювання на ринку електричної енергії, спростовуються матеріалами справи. 
		Більш того, як відмічалося вище, на теперішній час дія Постанов НКРЕКП №№ 954, 955 зупинена лише для АТ «Нікопольський завод феросплавів», АТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат», АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», АТ «Дніпроазот» і такі постанови взагалі визнані нечинними самими відповідачем.
		Водночас, судова колегія відзначає, що невжиття таких заходів, очевидно, може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів позивача, на захист яких буде подано адміністративний позов, стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. 
		Отже, вказані вище обставини додатково свідчать про дотримання балансу інтересів при вирішенні питання про забезпечення позову в цій справі, застосовані судом першої інстанції заходи забезпечення позову є співмірними та адекватними.
		При цьому, колегія суддів враховує, що співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
		Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
		Отже, наведені вище можливі порушення інтересів позивача в разі дії оскаржуваних ним Постанов НКРЕКП до вирішення спору по суті (істотні фінансові витрати, зміни в господарській діяльності позивача, складнощі з виконання раніше взятих на себе договірних зобов`язань) та наслідки зупинення дії цих Постанов не виходять за межі принципу співмірності та адекватності застосованого судом заходу забезпечення позову. 
		Водночас, такі заходи забезпечення, про які у своїй заяві просив заявник, відповідають предмету адміністративного позову та, водночас, їх вжиття не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
		Перевіряючи доводи апелянтів, судова колегія також враховує правовий висновок Верховного Суду у постанові від 12.06.2018 року у справі №826/14722/17, де вказано, що забезпечення позову є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
		Твердження апелянтів щодо «колапсу» та «хаосу» на ринку електричної енергії внаслідок зупинення дії вказаних спірних постанов не підтверджуються жодними належними і допустимими в розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України доказами, хоча таке питання входить до предмету доказування, а ґрунтуються на припущеннях, які відповідно до вимог ст. 242 КАС України щодо законності та обґрунтованості судового рішення не можуть бути покладені в його основу. 
		Доводи апелянтів про те, що Постанови НКРЕКП №№ 954, 955 є нормативно-правовими актами, а тому, на їх думку, відповідно до ч. 5 ст. 151 КАС України позивач не міг звертатися із заявою про вжиття заходів забезпечення до подання позову, суперечать ст. 153 КАС України, якою прямо передбачено право особи на звернення із заявою про забезпечення позову саме до його подання. 
		Крім того, як встановлено апеляційним судом, позивач звернувся з відповідним позовом до суду. 
		Посилання ДП «Гарантований покупець» і ТОВ «Сивашенергопром» на рішення Верховного Суду у справах №№  211/129/18-ц, 826/8311/18 не спростовують наявності вищевстановлених правових підстав для забезпечення позову саме у цій справі, а тому не приймаються судом до уваги.
		Більш того, вказані справи стосуються забезпечення позову у цивільному спорі щодо визнання недійсним договору доручення та в адміністративному спорі про застосування дисциплінарного стягнення до приватного виконавця, щодо яких мають місце зовсім інші обставини  для вирішення питання про  вжиття заходів забезпечення позову, ніж у цій справі.
		Доводи апелянта НКРЕКП про те, що заява АТ «Нікопольський завод феросплавів» про забезпечення позову не відповідає вимогам ст. 152 КАС України, а саме подана без сплати судового збору, спростовуються матеріалами справи, в яких містяться оригінали відповідних платіжних доручень /Т.1 а.с.18-19/, тому також до уваги судом не приймаються.
		Посилання апелянта НКРЕКП на те, що судом першої інстанції порушено строк розгляду такої заяви позивача на 1 день, не надають підстав, чітко визначених у ст. 317 КАС України, для скасування оскаржуваної ухвали суду. 
		Надаючи оцінку всім доводам апелянтів та особи, яка приєдналася до апеляційної скарги, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову АТ «Нікопольський завод феросплавів» відповідають вимогам ст.ст. 150, 151 КАС України, є виваженими, обґрунтованими та співмірними з метою, на досягнення якої вони спрямовані, та наслідками, що можуть настати, і доводи апелянтів не спростовують правомірності їх застосування.
		Отже, судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали було повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.
		Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.          
		Таким чином, апеляційні скарги Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» та державного підприємство «Гарантований покупець», до апеляційної скарги якого приєдналося товариство з обмеженою відповідальністю «Сивашенергопром», підлягають залишенню без задоволення, а ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2019 року - без змін.
		Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		          Апеляційні скарги Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» та державного підприємство «Гарантований покупець», до апеляційної скарги якого приєдналося товариство з обмеженою відповідальністю «Сивашенергопром», залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 червня 2019 року - без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
		Повний текст судового рішення виготовлено 27 серпня 2019 року.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                                
		 
		 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...