Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/13174/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за скаргами на дії та рішення правоохоронних органів, на дії чи бездіяльність слідчого, прокурора та інших осіб під час досудового розслідування; бездіяльність слідчого, прокурора.
Надіслано для оприлюднення: 27.08.2019. Зареєстровано: 28.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 29.08.2019.

Номер судового провадження: 1-кс/522/14756/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42015000000000207

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 522/13174/19
		Провадження № 1-кп/522/14756/19
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		22 серпня 2019 року                                                   м. Одеса
		Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси - ОСОБА_1 ,
		секретар судового засідання -         ОСОБА_2 , 
		розглянувши у судовому засіданні у залі суду в м. Одесі об`єднану скаргу захисників ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на бездіяльність прокурора у кримінальному провадженні №42015000000000207 від 21 лютого 2015 року, яка полягає у не вчиненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у передбачений законом строк та на постанову про відмову у задоволенні клопотання,
		учасники процесу:
		прокурор -                          ОСОБА_9 ,
		захисники -                         ОСОБА_7 , ОСОБА_8 
		в с т а н о в и в:
		Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається.
		Захисник підозрюваних ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 звернулася до слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси зі скаргою в порядку ст. 303 КПК України на бездіяльність прокурора у кримінальному провадженні №42015000000000207 від 21 лютого 2015 року, яка полягає у не вчиненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у передбачений законом строк та на постанову про відмову у задоволенні клопотання.
		Крім того, захисник підозрюваного ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді із скаргою в порядку ст. 303 КПК України на бездіяльність прокурора у кримінальному провадженні №42015000000000207 від 21 лютого 2015 року, яка полягає у не вчиненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у передбачений законом строк та на постанову про відмову у задоволенні клопотання.
		Так, 29.12.2014 року, щодо ОСОБА_3 складено повідомлення про підозру вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 368-2 КК України в рамках досудового розслідування кримінального провадження № 32013110090000107 від 10.04.2014 року.
		21.02.2015 року старший прокурор Генеральної прокуратури України ОСОБА_10 виніс постанову про виділення матеріалів досудового розслідування стосовно ОСОБА_3 в окреме провадження за №42015000000000207.
		23.09.2016 року щодо ОСОБА_6 складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст. 189, ч. 3 ст. 358 КК України.
		23.09.2016 року щодо ОСОБА_4 складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст. 189, ч. 3 ст. 358 КК України.
		29.12.2018 року стосовно ОСОБА_5 складено повідомлення про підозру у виненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 189, ч. 3 ст. 358 КК України.
		27 січня 2016 року слідчий суддя Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_11 , задовольнив скаргу адвоката ОСОБА_7 ; постанову заступника Генерального прокурора України ОСОБА_12 про відмову у задоволенні клопотання у кримінальному провадженні №42015000000000207 від 21.02.2015 року скасував; зобов`язав прокурора у вказаному кримінальному провадженні, протягом трьох днів, з дня постановлення ухвали вчинити дії визначені в п. 1 ч. 2 ст. 283, ч. 1 ч. 4 ст. 284 КПК України та прийняти постанову про закриття кримінального провадження.
		03 квітня 2019 року рішенням колегії суддів Київського апеляційного суду, ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 27.01.2016 року - залишено без змін.
		08.07.2019 року Третя судова палата Касаційного кримінального суду Верховного суду відмовили у відкритті провадження по касаційній скарзі заступника Генерального прокурора ОСОБА_13 на ухвалу Київського апеляційного суду від 03.04.2019 року.
		Постановою слідчого відділу прокуратури Одеської області від 18.04.2019 року прийнято рішення про закриття кримінального провадження за відсутністю складів кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 110-2, ч. 1 ст. 205, ч.ч. 2, 3 ст. 212, ст. 219, ч. 4 ст. 190, ч. 2, 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 ч. 2 ст.367, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 358 КК України. 
		Крім цього, слідчий відділу прокуратури Одеської області від 19.04.2019 прийняв рішення про закриття кримінального провадження за фактом вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 358 ч.ч. 2, 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 189 ч. 5 ст. 191 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із відсутністю у діянні складу кримінальних правопорушень.
		Рішенням заступника Генерального прокурора України від 07.06.2019 року постанови слідого від 18.04.2019 року та 19.04.2019 року про закриття кримінального провадження №42015000000000207 від 21 лютого 2015 року скасовані у зв`язку з відсутністю висновків будівельно-технічних експертиз по об`єктам соціальної сфери, а також у зв`язку з недостатнім мотивуванням закриття щодо факту ухилення від сплати податків, створення фіктивних підприємств, доведення до банкрутства ДП "Антрацит"
		Рішенням заступника Генерального прокурора України від 03.07.2019 року постанови прокурора від 18.03.2019 року та 18.04.2019 року про закриття кримінального провадження №42015000000000207 від 21 лютого 2015 року щодо підозрюваних ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 скасовані у зв`язку з необхідністю усунути протиріччя у показаннях потерпілої ОСОБА_14 з метою встановлення мотивів подання нею заяви про відсутність матеріальної шкоди та відмови від попередніх показань, необхідність долуччення остаточних судових рішень за позовами ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .
		З урахуванням вище викладеного, захисники просят зобов`язати закрити кримінальне провадження, так як є рішення суду, що набрало законної сили, і яке на даний час не виконується. 01.08.2019 року прокурор відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_16 виніс постанову про відмову у задоволенні клопотання. Вказану постанову про відмову у задовленні клопотання, та подальше продовження досудового розслідування захисники вважають незаконним у зв`язку із чим просить слідчого суддю зобов`язати прокурора закрити кримінальне провадження протягом 3-х днів. 
		 
		Позиція учасників судового розгляду.
		Прокурор заперечив проти задоволення скарги, та зазначив, що вимоги скарги не ґрунтуються на законі.
		Захисники підтримали скаргу, просив її задовольнити у повному обсязі.
		 
		Положення закону, якими керувався слідчий суддя при вирішенні клопотання.
		Кримінальний процесуальний кодекс України.
		Стаття 5.Дія Кодексу в часі
		1. Процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.
		Стаття 303.Рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та право на оскарження
		1.На досудовомупровадженні можутьбути оскарженітакі рішення,дії чибездіяльність слідчогоабо прокурора: рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником
		Стаття 9.Законність
		1. Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимогКонституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
		2. Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
		3. Закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати цьому Кодексу. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить цьому Кодексу.
		4. У разі якщо норми цього Кодексу суперечать міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, застосовуються положення відповідного міжнародного договору України.
		5. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		6. У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначенічастиною першою статті 7цього Кодексу.
		Стаття 21.Доступ до правосуддя та обов`язковість судових рішень
		1. Кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
		2. Вирок та ухвала суду, що набрали законної сили в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов`язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України.
		3. Кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов`язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
		4. Якщо інше не передбачено цим Кодексом, здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту, якщо під час кримінального провадження порушуються її права, гарантованіКонституцією Українита міжнародними договорами України.
		Стаття 28.Розумні строки
		1. Під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
		2. Проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.
		3. Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є:
		1) складність кримінального провадження, яка визначається з урахуванням кількості підозрюваних, обвинувачуваних та кримінальних правопорушень, щодо яких здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування тощо;
		2) поведінка учасників кримінального провадження;
		3) спосіб здійснення слідчим, прокурором і судом своїх повноважень.
		4. Кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою, неповнолітньої особи має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.
		5. Кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите.
		6. Підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, інші особи, права чи інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, мають право на звернення до прокурора, слідчого судді або суду з клопотанням, в якому викладаються обставини, що обумовлюють необхідність здійснення кримінального провадження (або окремих процесуальних дій) у більш короткі строки, ніж ті, що передбачені цим Кодексом.
		Стаття 283.Загальні положення закінчення досудового розслідування
		1. Особа має право на розгляд обвинувачення проти неї в суді в найкоротший строк або на його припинення шляхом закриття провадження.
		2. Прокурор зобов`язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій:
		1) закрити кримінальне провадження;
		3. Відомості про закінчення досудового розслідування вносяться прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
		Стаття 284.Закриття кримінального провадження та провадження щодо юридичної особи
		1. Кримінальне провадження закривається в разі, якщо:
		1) встановлена відсутність події кримінального правопорушення;
		2) встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення;
		4) набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою;
		Учасники кримінального провадження мають право заявляти клопотання слідчому, прокурору про закриття кримінального провадження за наявності передбачених цим пунктом підстав;
		10) після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначенийстаттею 219цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.
		Слідчий, прокурор зобов`язані закрити кримінальне провадження також у разі, коли строк досудового розслідування, визначенийстаттею 219цього Кодексу, закінчився та жодній особі не було повідомлено про підозру.
		4. Про закриття кримінального провадження слідчий, прокурор приймає постанову, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.
		Слідчий приймає постанову про закриття кримінального провадження з підстав, передбаченихпунктами 1,2,4,9,9-1частини першої цієї статті, якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру.
		Прокурор приймає постанову про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного з підстав, передбаченихчастиною першоюцієї статті.
		5. Рішення прокурора про закриття кримінального провадження щодо підозрюваного не є перешкодою для продовження досудового розслідування щодо відповідного кримінального правопорушення.
		Стаття 217.Об`єднання і виділення матеріалів досудового розслідування
		7. Днем початку досудового розслідування у провадженні, виділеному в окреме провадження, є день, коли було розпочато розслідування, з якого виділено окремі матеріали, а у провадженні, в якому об`єднані матеріали кількох досудових розслідувань, - день початку розслідування того провадження, яке розпочалося раніше.
		Стаття 219.Строки досудового розслідування
		1. Строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.
		Строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру становить:
		1) шість місяців - у кримінальному провадженні щодо кримінального проступку;
		2) дванадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо злочину невеликої або середньої тяжкості;
		3) вісімнадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину.
		Досудове розслідування повинно бути закінчено:
		1) протягом одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку;
		2) протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
		2. Строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченомупараграфом 4 глави 24цього Кодексу. При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати:
		1) двох місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку;
		2) шести місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості;
		3) дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.
		 
		Мотиви,із якихвиходив слідчийсуддя припостановленні ухвали. 
		Відповідно до ст. 3 КПК України, до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
		Відповідно до ст. 303 КПК України на досудовому розслідуванні можуть бути оскаржені рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено в задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником».
		Згідно зіст.7КПК України,зміст таформа кримінальногопровадження повиннівідповідати загальнимзасадам кримінальногопровадження:  верховенствоправа;  законність;  презумпціяневинуватості тазабезпечення доведеностівини;  заборонадвічі притягуватидо кримінальноївідповідальності заодне іте самеправопорушення;  доступ доправосуддя таобов`язковість судовихрішень;  змагальністьсторін тасвобода вподанні нимисуду своїхдоказів іу доведенніперед судомїх переконливості;  забезпеченняправа наоскарження процесуальнихрішень,дій чибездіяльності;  публічність;  диспозитивність;  розумність строків.
		Порядок кримінального провадження регулюється виключно кримінальним процесуальним кодексом України.
		Завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		В той же час, під час розгляду скарги слідчим суддею в межах повноважень, встановлені суттєві порушення кримінального процесуального закону, які полягають в наступному.
		В рамках кримінального провадження №32013110090000107 від 10.04.2014 року щодо ОСОБА_3 складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 368-2 КК України.
		В подальшому матеріали щодо підозрюваного ОСОБА_3 були виділені в окреме провадження №42015000000000207 від 21.02.2015 року, в межах якого 23.09.2016 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_4 складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст. 189, ч. 3 ст. 358 КК України і 29.12.2018 року стосовно ОСОБА_5 складено повідомлення про підозру у виненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 189, ч. 3 ст. 358 КК України.
		27 січня 2016 року слідчий суддя Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_11 зобов`язав прокурора у кримінальному провадженні№42015000000000207 від 21.02.2015 року, протягом трьох днів, з дня постановлення ухвали вчинити дії визначені в п. 1 ч. 2 ст. 283, ч. 1 ч. 4 ст. 284 КПК України та прийняти постанову про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_3 . Вказана ухвала набрала законної сили. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 21 КПК України, вирок та ухвала суду, що набрали законної сили в порядку, визначеному цим Кодексом, є обов`язковими і підлягають безумовному виконанню на всій території України.
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини та Верховного суду, однією із основних складових верховенства права є принцип правової визначеності, відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень («що вирішено  вирішено і не має переглядатися до безмежності»). 
		Той факт, що після винесення остаточного рішення суду, зі сторони правоохоронних органів вчиняються дії направлені на ухилення від виконання такого рішення, свідчить про суттєве порушення вимог Кримінального процесуального кодексу України.
		Відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України, особа має право на розгляд обвинувачення проти неї в суді в найкоротший строк або на його припинення шляхом закриття провадження. Прокурор зобов`язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру закрити кримінальне провадження або звернутися до суду з обвинувальним актом.
		Відповідно до вимог ст. 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
		Кримінальним процесуальним кодексом не роз`яснено термін "найкоротший строк". Відповідно до системного тлумачення норм чинного законодавства, найкоротший строк полягає у наданні найменшого часу уповноваженій особі для розгляду та прийняття об`єктивного рішення по справі, і такий строк не повинен обраховуватися роками. 
		Варто зазначити, що строк притягнення особи до кримінальної відповідальності обраховується із дня повідомлення особі про підозру, так як саме з цього часу, Законом передбачені суттєві обмеження її прав та свобод, та саме з цього часу в неї виникають процесуальні обов`язки, регламентовані Кримінальним процесуальним Кодексом. 
		Уповноваженим прокурором 18.03.2019 року та 18.04.2019 року прийнято рішення про відсутність у діянні осіб складу кримінальних правопорушень, і вказане рішення вмотивовано та обґрунтовано наступним.
		"У ході проведеного досудового розслідування за фактом вимагання від учасників ТОВ «Промринок» передачі належних їм частин статутного фонду товариства та підроблення протоколу № 06/07-10 загальних зборів слідчими допитано учасників загальних зборів ТОВ «Промринок»: ОСОБА_14 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_15 , а також нотаріуса ОСОБА_17 , яка посвідчувала договори дарування та протоколи загальних зборів.
		Допитана потрепіла ОСОБА_14 , яка є учасником ТОВ «Промтоварний ринок» вказала, що 21.10.1993 її батьком ОСОБА_18 засновано ТОВ «Промринок», яке є власником промтоварного ринку, розташованого на сьомому кілометрі Овідіопольської дороги Одеської області. До складу засновників увійшли: ОСОБА_18 - 34%, вона ОСОБА_14 - 18%, ОСОБА_5 - 34, та ОСОБА_19 - 14%.
		Рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Промринок» від 17.08.2006, склад засновників був змінений, зокрема замість ОСОБА_19 засновником став ОСОБА_15 з часткою у розмірі 14 % статутного фонду, що складає 154000 гривень.
		Рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Промринок» від 23.08.2006, оформленим протоколом № 27 та статутом товариства в редакції, яка діяла на той момент визначено, що учасниками Товариства є ОСОБА_18 (34 %), ОСОБА_5 (34 %), ОСОБА_14 (18 %) та ОСОБА_15 
		(14 %).
		У 2010 році за пропозицією учасника ТОВ «Промринок» ОСОБА_5 організовувалася зустріч учасників з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 . На ній повинно мало вирішуватись питання щодо передання учасниками ТОВ «Промринок» структурі, підконтрольній вказаним особам (компанії «Паррокс Корпорейшн лімітед», зареєстрованої у Великобританії), 25 % від належних учасникам часток у статутному капіталі ТОВ «Промринок» шляхом укладення договорів дарування. 
		На вказаних зборах, які відбулись 28.06.2010, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 запропонували учасникам подарувати 25 % від своєї частки компанії «Паррокс Корпорейшн лімітед».
		За результатами вказаних зборів, складено договір про наміри, який підписаний усіма учасниками, крім ОСОБА_19 , який від підпису відмовився.
		У подальшому, 06.07.2010 ОСОБА_6 організував проведення ще одних загальних зборів учасників ТОВ «Промринок» (протокол № 06/07-10), за результатами яких компанію «Паррокс Корпорейшн лімітед» («PARROX CORPORATION LIMITED») прийнято до складу учасників Товариства. 
		Допитаний потерпілий ОСОБА_15 , який є учасником ТОВ«Промтоварний ринок» вказав,що у2006році йогобатько ОСОБА_19 передав йомуналежну часткуу розмірі14%у статутномукапіталі ТОВ«Промринок». Зі слів батька йому відомо, що у квітні 2010 року до нього звернувся ОСОБА_5 та запропонував добровільно передати частку в розмірі 25 % від його долі в статутному капіталі ТОВ « ОСОБА_20 та ОСОБА_6 . На вказану пропозицію ОСОБА_19 відповів відмовою.
		Приблизно наприкінці травня - початку червня 2010 року відбулись чергові збори учасниківТОВ «Промринок». На вказане зібрання він направив свого батька  ОСОБА_19 , який повідомив, що йому запропонували підписати договір про наміри щодо дарування своєї частки в статутному капіталі ринку компанії,однак, посилаючись на відсутність повноважень для підпису такого договору, він залишив вказане засідання. 
		Допитаний свідок ОСОБА_19 надав аналогічні показання.
		Допитаний в якості свідка директор ТОВ «Промринок`Мозгальський В.Й. вказав, що у 2010 році до складу учасниківТОВ «Промринок» увійшлоТОВ «Паррокс Корпорейшн лімітед», однак за яких обставин та на яких умовах це відбувалось, йому не відомо, оскільки на той час не мав жодного відношення до вказаного підприємства. 
		Допитаний свідок ОСОБА_6  вказав, що приблизно в 2010 році його запросив ОСОБА_4 та повідомив, що компанія «Паррокс корпорейшн лімітед» планує в найближчому майбутньому інвестувати в діяльність ТОВ «Промринок». Після того, як він отримав доручення на представлення інтересів «Паррокс корпорейшн лімітед», йому стало відомо, що власником цієї компанії є ОСОБА_21 . 
		У ході зборів 06.07.2010 усіма учасниками ТОВ «Промринок`прийнято рішення про передачу належної їм 25% частки від статутного фондуТОВ «Промринок» шляхом її дарування компанії «Паррокс корпорейшн лімітед». Саме перед процедурою голосування по вказаному питанню ОСОБА_15 залишив збори.
		На засіданні акціонерів ТОВ «Промринок» 08.07.2010 року ОСОБА_18 запропонував виключити зі складу засновників ОСОБА_15 , оскільки той не виконує взятих на себе зобов`язань.
		За результатамизборів складеновідповідний протокол,на якомуусі присутнірозписались. Частка у розмірі 14% статутного фонду ТОВ «Промринок», яка належала ОСОБА_15 залишилась належати підприємству ТОВ «Промринок» та рівно через рік її пропорційно розподілено між усіма учасниками ТОВ «Промринок».
		Допитаний свідок ОСОБА_5  повідомив, що з 1989 року він займав посаду директора ТОВ «Промринок». Приблизно в 2009 - 2010 роках він познайомився із ОСОБА_6 , який повідомив, що він знайомий із ОСОБА_4 , запропонувавши запитати у нього про можливість здійснити інвестиції в ТОВ «Промринок».
		Зустріч із ОСОБА_4 , на якій були присутні він, ОСОБА_18 , ОСОБА_14 та ОСОБА_19 , а також ОСОБА_6 відбулась восени 2010 року в м. Одесі в ході якої засновники повідомили ОСОБА_4 про те, що вони бажають розвитку ТОВ «Промринок» шляхом вкладання інвестицій у вказане підприємство. Вислухавши нас, ОСОБА_4 повідомив, що він бажає увійти до складу засновників ТОВ «Промринок» та отримати 25% статутного капіталу. На вказану пропозицію ОСОБА_4 ніхто із засновників не прийняв ніяких рішень і взяли паузу для обговорення цього питання. 
		У червні 2010 року відбулись чергові збори учасників ТОВ «Промринок» у яких взяли участь ОСОБА_22 , ОСОБА_6 , як представники компанії «Паррокс корпорейшн лімітед», ОСОБА_18 , ОСОБА_14 , а ОСОБА_23 , який представляв інтереси ОСОБА_15 . 
		Поспілкувавшись усі учасники дійшли згоди до того, щоб передати належні 25% частини статутного фонду ТОВ «Промринок» компанії «Паррокс корпорейшн лімітед», інтереси якої представляв ОСОБА_4 та ОСОБА_6 . Однак, ОСОБА_19 відповів, що він не може приймати участь у цьому засіданні та приймати будь-яке рішення зіславшись на те, що ОСОБА_15 вже відкликав надану довіреність на представлення його інтересів. Вказане рішення оформлене відповідним протоколом.
		Допитана свідок ОСОБА_24  вказала, що з ОСОБА_18 вона одружилась в 1959 році. У них з ОСОБА_18 є три доньки: ОСОБА_14 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 . 
		У 1990 році ОСОБА_18 заснував ТОВ «Промринок». При цьому, засновниками цього підприємства стали ОСОБА_18 , ОСОБА_5 , ОСОБА_19 та їх старша донька ОСОБА_14 .
		У 2013році ОСОБА_18 захворів тане маввже можливостіздійснювати контрольза діяльністюринку.В результатіцього,він запропонувавїй передатив управліннястаршій доньці ОСОБА_14 належну йомучастку акційТОВ «Промринок».Вона погодилась,після чогоміж ОСОБА_18 та ОСОБА_14 укладено нотаріальнозасвідчений договірдарування. У подальшому, ОСОБА_14 усі дивіденди,отримані нарахунок ТОВ«Віктор-Д» передавалаїй. Після смерті ОСОБА_18 12.08.2013 їх діти відмовились від спадщини на її користь.
		У подальшому 02.06.2014 вона, ОСОБА_14 , чоловік ОСОБА_14 - ОСОБА_27 , нотаріус та юрист ТОВ «Промринок» - ОСОБА_28 зібрались у неї на дачі за адресою: АДРЕСА_1 , з метою укладення та підписання договорударування 100% ТОВ «Віктор-Д» на її користь. 
		Крім того, у спадщину вона отримала нерухомість, банківські рахунки та інше майно, яке належало ОСОБА_18 . Після отримання спадщини вона частково передавала її своїм двом донькам ОСОБА_26 та ОСОБА_29 .
		Із ОСОБА_4 та ОСОБА_6 вона знайома, оскільки вони були присутні на похоронах ОСОБА_18 . ОСОБА_5 представив вказаних осіб, як осіб, які є представниками одного із засновників, а саме: кіпрської компанії. Крім того, ОСОБА_6 був присутній при розмові із ОСОБА_14 коли вона повідомила, що ніякого договору купівлі-продажу ТОВ «Віктор-Д» із ОСОБА_30 вона не підписувала. 
		Допитана нотаріус ОСОБА_17 вказала, що з 2007 року вона працює на посаді приватного нотаріуса Овідіопольського нотаріального округу. Згідно посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності № 240 від 14.08.2007 вчиняє нотаріальні дії по Овідіопольському районі Одеської області. У 2010 році вона, як приватний нотаріус, здійснювала нотаріальні дії - засвідчення справжності підписів на протоколах загальних зборів учасників ТОВ «Промринок» № 06/07-10 від 06.07.2010 та № 09-07 від 08.07.2010, обидва про затвердження статуту ТОВ «Промринок» у новій редакції.
		Зазначені нотаріальні дії по засвідченню справжності підписів проводились нею у її робочому кабінеті у приміщенні нотаріальної контори за адресою:Одеська область, Овідіипольський район, с. Лиманка,вул. Одеський бульвар, 5. Засвідчення справжності підписів на протоколі загальних зборів № 06/07-10 від 06.07.2010 проводилось нею у присутності ОСОБА_5 , ОСОБА_18 та ОСОБА_14 .
		Згідно порядку вчинення нотаріальних дій та Закону України«Про нотаріат», вона встановила особу присутніх та вони у її присутності проставили свої підписи на протоколі.
		За таким самим порядком нею здійснювалось засвідчення підписів учасників загальних зборів на протоколі від № 09-07 від 08.07.2010, при цьому присутні були ОСОБА_5 , ОСОБА_18 , ОСОБА_14 та ОСОБА_6 , як представник компанії «Паррокс Корпорейшн лімітед». Факт проведення зазначених нотаріальних дій нею внесено до Реєстру вчинення нотаріальних дій. До проведення реєстраційної дії вона, як нотаріус, встановлювала дійсність намірів сторін, усі учасники діяли добровільно.
		Особисто вона з ОСОБА_5 , ОСОБА_19 , ОСОБА_15 та ОСОБА_14 не знайома, жодних відносин з ними не підтримувала і не підтримує. Декілька разів вона спілкувалась з ОСОБА_18 , ОСОБА_5 та ОСОБА_14 безпосередньо під час вчинення нотаріальних дій щодо ТОВ «Промринок».
		З ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вона особисто не знайома. Прізвище ОСОБА_31 їй знайоме, можливо вона вчиняла якісь нотаріальні дії за його участю, але особисто також не знайома. Жодних взаємовідносин з вказаними особами не підтримувала та не підтримує.
		У липні 2010 року учасники ТОВ «Промринок» посвідчували у неї, як нотаріуса договори дарування часток на користь компанії «Паррокс Корпорейшн лімітед», оригінали договорів та інша інформація щодо вчинення дарування зберігаються у справі № 02-10 том З «Інші договори». Указані договори дарування виготовлювались нею, та потім, у один день, а саме 06.07.2010, після згоди сторін підписувались у її робочому кабінеті та у її присутності сторонами (з однієї сторони - учасники ТОВ «Промринок» ОСОБА_18 , ОСОБА_5 і ОСОБА_14 , з іншої - ОСОБА_6 , як представник компанії «Паррокс Корпорейшн лімітед»). Про це також наявні відомості у Реєстрі за №№ 859, 860 та 861. Підстав сумніватись у вільному волевиявленні сторін під час підписання договорів дарування у неї не було, жодної інформації про тиск від указаних в договорах осіб не надходило.
		Крім того,до прокуратуриобласті надійшлоклопотання ОСОБА_14 ,відповідно дозмісту якого, вона невірно сприйняла обставини та наслідки укладення цивільно-правової угоди між нею, як учасником ТОВ «Промринок», та Компанією «Паррокс Корпорейшн лімітед».
		Зазначене обумовлено тим, що на час звернення із такою заявою, між нею, членами її родини, учасниками ТОВ «Промринок» існувала низка невирішених судових спорів, які одночасно розглядалися в різних судах, з приводу оскарження рішень загальних зборів, реєстрації прав, законності цивільно-правових угод, що додатково сприяло посиленню напруги у відносинах.
		Крім того, різними правоохоронними органами проводилися досудові розслідування у кримінальних провадженнях, пов`язаних з діяльністю ТОВ «Промринок», де вона неодноразово допитувалася у якості свідка.
		У зв`язку з цим, вона перебувала у постійній психологічній напрузі і критично, інколи вкрай суб`єктивно, сприймала будь-які дії, заяви, пропозиції, які стосувалися питань її участі в ТОВ «Промринок».
		Нею аналізувалися та критично оцінювалися усі дії та угоди, які вона здійснювала та підписувала, у т.ч. і договір дарування частки в статутному капіталі ТОВ «Промринок» від 06.07.2010, за умовами якого нею подаровано компанії «Паррокс Корпорейшн лімітед» 4,5% частки в статутному капіталі товариства.
		Перемови з представниками цієї компанії перед укладенням вказаного договору нею також помилково сприймалися як певний психологічний тиск, що призводило до психологічної напруги, та в решті, на фоні її психологічного стану, стало підставою для подання нею заяви про визнання потерпілою після її допиту у якості свідка у кримінальному провадженні №32013110090000107.
		Рішенням господарського суду Одеської області від 07.12.2017 по справі № 916/1146/17 її позов відхилено через недоведеність її позиції стосовно укладення договору від 06.07.2010 під впливом насильства.
		Враховуючи її перебування на той час у стані сильного душевного хвилювання, враховуючи, що судом відмовлено у задоволенні її позову по справі № 916/1146/17, відсутність підстав для однозначного твердження про спричинення їй майнових збитків внаслідок укладення договору дарування частки в статутному капіталі ТОВ «Промринок» 06.07.2010, просить врахувати у подальшому розслідуванні кримінального провадження помилковість сприйняття нею дійсних обставин справи, та, отже, й помилковість наданих нею показів у якості потерпілої щодо психологічного тиску.
		Аналізом вищевказаних показів встановлено, що безпосередні учасники загальних зборів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 наполягають на відсутності будь-якого впливу при прийнятті рішення учасниками ТОВ «Промринок» щодо залучення інвесторів та відступлення шляхом дарування частин у статутному фонді Товариства. Показання зазначених осіб є незмінними та послідовними протягом часу здійснення досудового слідства по кримінальному провадженню.
		Про відсутністьбудь якоготиску научасників товариствавказують усвоїх показах: нотаріус ОСОБА_17 ,від 25.06.2017,яка посвідчувалапротоколи Товариствата договоридарування (зазначеніпоказання ОСОБА_17 підтримала усуді прирозгляді справи916/1146/17);  ОСОБА_24 , жінка учасника товариства ОСОБА_18 , яка в показах від 24.05.2017 року зазначила, що необхідність залучення інших осіб до Товариства існувала, та пропозиція Компанія «Паррокс Корпорейшн лімітед» в особі ОСОБА_6 була не першою, що розглядалась засновниками Товариства ОСОБА_18 та ОСОБА_5 . Зазначені показання ОСОБА_24 також підтримала у суді при розгляді справи 916/1146/17.
		У показанняхосіб,які упродовж2009-2019років обіймаликерівні посадиТОВ «Промринок»: ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 також відсутніданні протиск абовплив наприйняття рішеньучасниками товариства. Про відсутність інформації, щодо тиску на учасників вказує у своїх показах від 18.01.2019 ОСОБА_19 , який у 2010 році обіймав посаду заступника директора товариства з будівництва та представляв інтереси ОСОБА_15 в товаристві.
		Натомість показання ОСОБА_14 постійно змінювались та доповнювались подробицями, по яких на попередніх допитах їй нічого не було відомо.
		Так, на допиті 18.04.2014 ОСОБА_14 повідомляє про відсутність будь-якого впливу на учасників Товариства, необхідність залучення інвесторів та позитивний хід виконання інвестиційних зобов`язань. Крім того ОСОБА_14 не знає ні ОСОБА_3 , ні ОСОБА_4 як не знає кому належить компанія «Паррокс Корпорейшн лімітед»,вказує наприсутність напочатку загальнихзборів учасниківТовариства 06.07.2010року ОСОБА_15 та наобставини йоговиключення 08.07.2010з числаучасників Товариства,та роль-ініціативу ОСОБА_18 у виключенні ОСОБА_15 . Зазначені показання ОСОБА_14 підтверджує 04.06.2014 при одночасному допиті осіб - її та ОСОБА_15 .
		Однак при допиті у статусі потерпілого 24.06.2015 ОСОБА_14 змінює показання, звинувачує у тиску на учасників Товариства ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , крім того звинувачує ОСОБА_24 у співучасті з ОСОБА_6 , ОСОБА_4 . ОСОБА_37 та ОСОБА_5 у спробах заволодіти ТОВ «Віктор Д», якому належить частка покійного ОСОБА_18 у статутному фонді ТОВ «Промринок». Слід зазначити що причини зміни показів ОСОБА_14 слідчим встановлені не були.
		У подальшому 25.08.2015 року при допиті у статусі потерпілого з метою підкріплення обізнаності по фактах тиску та перемовин щодо участі інвесторів, ОСОБА_14 повідомляє слідчому про її участь на зустрічі, на якій були присутні ОСОБА_38 , ОСОБА_18 ОСОБА_5 та ОСОБА_19 . Однак, її участь категорично спростовує ОСОБА_38 10.02.2017 підчас одночасного допиту його та ОСОБА_15 .
		Крім того, 21.11.2018 ОСОБА_14 знову змінює свої показання щодо учасників загальних зборів ТОВ «Промринок» 06.07.2010, змінюючи ОСОБА_15 на ОСОБА_19 . Також зазначає що виключення ОСОБА_15 зі складу учасників Товариства відбулось 06.07.201. Однак зазначені показання спростовуються Протоколом від 08.07.2010. Також ОСОБА_14 визнає факт підписання договору дарування частки у статутному фонді Товариства, зазначаючи, що дарування відбулось під тиском. При цьому зазначені показання спростовуються нотаріусом ОСОБА_17 , а також показами ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_24 .
		У подальшому 29.12.2018 ОСОБА_14 знову змінює показання звинувачуючи вже ОСОБА_5 особисто у тиску на неї з метою відчуження частки у статутному фонді Товариства на користь вже 
		 ОСОБА_3 . Однак зазначені показання спростовуються нотаріусом ОСОБА_17 , громадянами ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_24 . Крім того, слідчим не з`ясовані причини зміни показів. Також вона зазначає, що виключення ОСОБА_15 зі складу учасників товариства відбулось 06.07.2010. Однак зазначені показання спростовуються Протоколом від 08.07.2010 який було підписано й ОСОБА_14 .
		Наступними свідками є ОСОБА_39 та ОСОБА_40 , яким відомі обставини про тиск на учасників Товариства зі слів покійного ОСОБА_18 .
		Показання ОСОБА_41 , як і показання ОСОБА_14 , неодноразово змінювались підчас досудового слідства та спростовуються показами нотаріуса ОСОБА_17 , громадян ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_24 . Крім того, факт наявності трудового спору з поновлення на роботі у 
		ТОВ «Промринок» та посилання на те, що нова адміністрація «створила неможливі умови для праці» свідчить про, щонайменше, упереджене ставлення ОСОБА_41 до нової адміністрації та інвестора. Крім того, при допитах у якості свідка ОСОБА_40 неодноразово робила заяви, про розкрадання та виведення грошових коштів з ТОВ «Промринок», які при перевірці органами досудового слідства не підтверджувались.
		Окремо слід зазначити, що свідкам ОСОБА_14 та ОСОБА_6 згідно їх показів відомо про те, що ОСОБА_3 , компанія «Паррокс Корпорейшн лімітед» не належить, він не є її посадовою особою, співробітником, бініфіціаром, тощо. Зазначені показання підтверджуються відповідними витягами, що знаходяться у матеріалах кримінального провадження.
		Також, про відсутність будь-якого тиску на учасників ТОВ «Промринок» свідчить й рішення Господарського суду Одеської області у справі №916/1146/17 за позовом ОСОБА_14 до компанії «Паррокс Корпорейшн лімітед» про визнання недійсним договору дарування частки у статутному фонді ТОВ «Промринок», яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_14 було відмовлено.
		Таким чином, ні показання свідків, ні протоколи загальних зборів учасників «Промтоварний ринок» та договори дарування не є належними та достатніми доказами скоєння ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27,ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 189 КК України, а також скоєння ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 189 КК України.
		Що стосується підозри ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 у організації підроблення протоколів загальних зборів учасників ТОВ «Промринок», слід зазначити наступне.
		Відповідно досвідчень учасників ОСОБА_14 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ,протоколи від06.07.2010та від08.07.2010підписані самецими учасникамивласноручно.Таким чином,підписання протоколівучасниками ТОВ«Промринок» непідпадає підознаки ст.358КК Українита неє кримінальнимправопорушенням. Також не впливає на недійсність (підроблення) протоколів відсутність одного з учасників товариства.
		Водночас слід зазначити, що з показів свідків достеменно невідомо чи брав участь у зборах ОСОБА_15 чи ОСОБА_19 , отже при дослідженні матеріалів справи вбачається, що показання ОСОБА_5 , ОСОБА_42 та показання дані ОСОБА_14 04.06.2014 мають протиріччя з показами наданими ОСОБА_15 та ОСОБА_19 та більш пізнішими показами ОСОБА_14 .
		Зазначені протиріччя підчас розслідування усунути не виявилось за можливе, як і встановити причини з яких свідки /підозрювані/, потерпілий могли оговорити один одного."
		При розгляді скарги, слідчий суддя взяв до уваги, що рішенням заступника Генерального прокурора України від 03.07.2019 року скасовано постанови про закриття кримінального провадження, і надано вказівки про необхідність усунення протиріччя в показах потерпілої ОСОБА_14 , не встановлено мотивів подання нею заяви про відсутність матеріальної шкоди та відмови від попередніх показань; не перевірено доводи звернення громадського об`єднання "Центр протидії корупції" щодо причетності ОСОБА_3 до незаконного заволодіння бюджетними коштами, виділеними на проведення робіт з теплосанації об`єктів соціальної сфери.
		В той же час, таке обґрунтування не може слугувати підставою для подальшого незаконного продовження кримінального провадження з огляду на наступне.
		Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. До Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про вчинене кримінальне правопорушення. Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про злочин є наявність в таких заявах або повідомленнях об`єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов`язково внесені до ЄРДР. Показання потерпілої ОСОБА_14 не є предметом доказування у рамках кримінального провадження, та продовження кримінального переслідування осіб повідомлених про підозру у вчиненні ряду злочинів не може здійснюватися на підставі тільки усунення протиріч в показах ОСОБА_14 . Слідчий суддя звертає окрему увагу на те, що кримінальне провадження здійснюється з 2014 року.
		Згідно з ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і справедливим судом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розумність тривалості провадження повинна оцінюватись у світлі обставин справи та з огляду на такі критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних державних органів, а також важливість справи для заявника. Суд також вимагає від державних органів, що розслідують справи, особливої сумлінності, щоб судочинство було здійснено невідкладно («Пелісьє і Сассі проти Франції», «Паскал проти України», «Вітрук проти України», «Іванов проти України», «Торопов проти України», «Нахманович проти Росії» та інші).
		Постанова прокурора про відмову у закритті кримінального провадження є необґрунтованою, прийнятою з грубими порушеннями норм чинного законодавства. 
		При розгляді даної скарги, слідий суддя виходить з того, що всі процесуальні порушення були предметом судового розгляду слідого судді Солом`янського районного суду м. Києва, оцінку яким уже надав уповноважений склад суду, і рішення якого набрало законної сили у встановленому законом порядку. 
		Однак, додатково варто звернути на той факт, що на момент ухвалення рішення слідим суддею Солом`янського районного суду м. Києва, кримінальне провадження №42015000000000207 розслідувалось більше року, при цьому рішень про продовження строку досудового розслідування як по кримінальному провадженню №32013110090000107, так й по виділеному в окреме провадження 21.02.2015 року №42015000000000207 не приймалося. Кримінальне провадження в якому, на даний час, оскаржують недотримання розумних строків, також є виділеним із кримінального провадження №32013110090000107, в якому і було пред`явлене перше повідомлення про підозру.
		Сторона обвинувачення при розслідуванні даного кримінального провадження допустила невиправдані зволікання щодо встановлення усіх обставин вчиненого діяння, не вжила необхідних і достатніх заходів для проведення досудового розслідування у передбачений законом строк, чим допустила грубі порушення прав і свобод осіб, яких стосувалося таке кримінальне провадження. 
		Згідно з практики Європейського суду з прав людини, зокрема (рішення Європейського суду з прав людини від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України»), у кримінальних справах «розумний строк», передбачений статтею 6 § 1Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, починається з того часу, коли особі було пред`явлено обвинувачення; це може статись як до моменту розгляду справи в суді, так і з дня арешту, дня, коли відповідна особа була офіційно повідомлена, що проти неї висунуте обвинувачення у справі, або з дня, коли було розпочато попереднє слідство (досудове розслідування). У практиці Європейського суду з прав людини таким обвинуваченням визнається арешт, офіційне повідомлення про намір переслідувати у кримінальному порядку, а також початок попереднього розслідування (рішення Європейського суду з прав людини від 27.06.1968 по справі Wemhoff, P. 26; рішення ЄСПЛ від 27.06.1968 по справі Neumeiser, Р 41; рішення Європейського суду з прав людини від 16.07.1974 по справі Ringesein, P.45).
		Відповідно до ч. 5ст. 28 КПК Україникожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите.
		Закриття провадження в зв`язку з недотриманням розумних строків прямо не передбаченост. 284 КПК України.
		Відповідно до ч. 6ст. 9 КПК Україниу випадках, коли положення цьогоКодексуне регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1ст. 7 цього Кодексу.
		Положення ч. 5ст. 28 КПК Україниузгоджуються з вимогами п. 10 ч. 1ст. 284 КПК Українищодо закриття провадження в разі закінчення строків досудового розслідування, та п. 2 ч. 1ст. 284 КПК України, якщо під час досудового розслідування встановлена відсутність складу кримінального правопорушення.
		За таких обставин, дотримуючись загальних засад кримінального судочинства, передбачених ч. 1ст. 7 КПК України, закриття кримінального провадження в зв`язку з недотриманням розумних строків розслідування є дієвим захистом прав особи, з метою припинення та недопущення в подальшому їх порушення.
		Враховуючи вище викладене, слідчий суддя приходить до обґрунтованого висновку, що скарга на недотримання розумних строків у кримінальному провадженні є обґрунтованою та відповідає вимогам чинного Кримінального процесуального кодексу України.
		Беручи до уваги допущені грубі порушення зі сторони органу досудового розслідування, які вже були предметом судового розгляду, невиконання ст. ст.3,8,62 Конституції України, які є нормами прямої дії, ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст.7,9,17,21,22,24,28 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню в повному обсязі.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 7, 21, 283-284, 303, 306, 318-380 КПК України, -
		у хвал ив :
		Об`єднану скаргу захисників ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на бездіяльність прокурора у кримінальному провадженні №42015000000000207 від 21 лютого 2015 року, яка полягає у не вчиненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у передбачений законом строк та на постанову про відмову у задоволенні клопотання- задовольнити.
		Постанову прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань та слідчих регіональної прокуратури Одеської області ОСОБА_16 про відмову у задоволенні клопотання у кримінальному провадженні №42015000000000207 від 21 лютого 2015 року - скасувати.
		Зобов`язати процесуального керівника у кримінальному провадженні №42015000000000207 від 21 лютого 2015 року закрити кримінальне провадження за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 189 КК України та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 189, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 358 КК України на підставі п. 2,3 ч. 1 ст. 284 КПК України.
		Зобов`язати процесуального керівника у кримінальному провадженні №42015000000000207 від 21 лютого 2015 року закрити кримінальне провадження за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 189, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 358 КК України та ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 189, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 358 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
		Встановити процесуальний строк протягом трьох днів, з дня постановлення ухвали слідчого судді, для прийняття постанови про закриття кримінального провадження №42015000000000207 від 21 лютого 2015 року за підозрою ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на підставі п. 2, 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.
		Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
		 
		Слідчий суддя Приморського
		районного суду м. Одеси                             ОСОБА_1 .
		22.08.2019

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...