Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 628/1282/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них; споживчого кредиту.
Надіслано для оприлюднення: 27.08.2019. Зареєстровано: 28.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 29.08.2019.
Дата набрання законної сили: 24.09.2019
Номер судового провадження: 2/628/702/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа №628/1282/19
		Провадження №2/628/702/19
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 серпня 2019 року Куп`янський міськрайонний суд Харківської області
		у складі: головуючого - судді Скородєлової В.В.
		за участю секретаря судового засідання Буткової В.М., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в місті Куп`янськуХарківської області цивільну справу за позовомакціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - 
		встановив:
		 
		Позивач - акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до відповідачаОСОБА_1 вказавши, що остання звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву б/н від 07.08.2007 року, згідно якої вона отримала кредит у розмірі 11100,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
		      Відповідачпідтвердила свою згоду, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає укладений між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
		       АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач у порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України зобов`язання за вказаним договором не виконала, оскільки не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв`язку з чим  АТ КБ «ПриватБанк» просить стягнути з відповідача заборгованість, яка утворилася станом на 18.02.2019 року у розмірі 27979,40 грн., яка складається з: 12340,11 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 6142,10 грн. - заборгованості за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованості за нарахованими відсотками; 7221,92 грн. - нарахованої пені за прострочення зобов`язання; 704,82 грн. - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1320,45 грн. - штраф (процентна складова). Крім того, АТ КБ «ПриватБанк» просить суд стягнути з відповідача понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн..
		Ухвалою від 08.05.2019 р. провадження у справі відкрито та справу призначено до розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження.
		24.06.2019 року до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву разом з додатками на підтвердження своїх заперечень, в якому остання просить частково відмовити в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до неї, а саме: стягнення з неї пені за прострочене зобов`язання в сумі 7221,92грн., заборгованості за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100грн. у сумі 704,82грн, та судовий штраф в сумі 1570,45грн., посилаючись на те, що 07.08.2007року, вона підписала заяву № б/н на отримання кредитних коштів у розмірі
		11100,00 грн. у вигляді кредитного ліміту на картковий рахунок.
		Починаючи з вищезазначеної дати, ОСОБА_1 почала користуватися кредитним лімітом, та сплатила, як вказано у позовній заяві наступне: заборгованості за тілом кредити; 150579,91грн.; заборгованості за простроченим тілом кредити; 3045,86грн.; заборгованості по пені (штрафам), комісії; 545,18грн..
		На сьогоднішній день, відповідно до позовної заяви, відповідач має: нараховану пеню за прострочене зобов`язання: 7221,92грн.; заборгованості за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.: 704,82 грн.; заборгованість по судовим штрафом: 1570,45 грн..
		Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за пенею та комісією, а також штрафів, вказано наступне.
		Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
		Згідно зі ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
		       Умовами спірного договору передбачено застосування пені, як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне погашення заборгованості, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення.
		У той самий час, умовами цього ж договору передбачена сплата штрафів, як виду цивільно-правової відповідальності за правопорушення; порушення строків платежів по будь-якому грошовому зобов`язанню, передбаченому договором більш ніж на 30 днів.
		Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року в справі № 6- 2003ЦСІ5).
		Стосовно строку, в межах якого можливе стягнення неустойки у вигляді пені. Верховний Суд України у постанові від 18.05.2016 у справі № 6-474цс16 зазначив: «Аналіз норм статті 266, частини другої статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою».
		Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 08.06.2016 у справі № 6-3006цс15 та від 25.05.2016 у справі № 6-1138цс15.
		Отже, ОСОБА_1 , вважає що стягнення з неї пені за прострочене зобов`язання в сумі 7221,92грн. та заборгованості за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100грн. у сумі 704,82грн, які нараховані банком є безпідставними, також банк не розтлумачив у своєму позові, що таке заборгованість по судовим штрафам в сумі 1570,45грн. і чому вона вимушена її сплачувати незалежно від судового збору.
		Додатково відповідач повідомляє, що станом на сьогодні, ОСОБА_1 знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до 6 років і має статус одинокої матері, отримує лише допомогу одинокої матері і допомогу малозабезпеченої сім`ї. ЇЇ мати за якою, вона доглядає є інвалідом 1 групи і проживає з сином (моїм братом) інвалідом дитинства.
		ОСОБА_1 , зверталася до банку з відповідним листом щодо не нарахування їй пені та штрафів в зв`язку з скрутним матеріальним становищем, але останні відповідним листом від 02.01.2019року №20.1.0.0.0/7-181217/277 відповів їй, відмовою.
		23.07.2019 року до суду від представника АТ КБ «ПриватБанк» Гаренко Н.В. надійшла відповідь на відзив, згідно якої просить задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі, вказавши, що заперечення відповідача, про незаконність нарахування одночасно пені та штрафу, яке ґрунтується на ст.61 Конституції України, є помилковим, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня і штраф є формами неустойки, але не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.
		Більше того, загальновизнаним є поділ юридичної відповідальності за галузевою структурою права на такі основні види: цивільно-правову, кримінальну, адміністративну та дисциплінарну.
		Виходячи зі змісту цього тлумачення не можуть бути ототожнюється санкцій і вид
		відповідальності.
		Пеня та штраф не є окремими видами відповідальності, а є різновидом штрафних
		санкцій.
		У межах одного виду відповідальності можуть застосовуватися різний набір санкцій.
		Інакше, наприклад не могли б бути одночасно застосовані штраф та стягнення збитків при залученні до цивільної відповідальності, а також позбавлення волі та конфіскація майна при притягненні до кримінальної відповідальності і т.д., адже вони також пояснювалися б «як відповідальність одного виду за одне й те саме правопорушення».
		Таким чином, згідно зі ст. 61 Конституції не обмежується розмір санкцій або їх набір при залученні до одного виду юридичної відповідальності.
		Тлумачення неможливості одночасного застосування штрафу та пені прямо суперечить установленому законодавця, який в законах України прямо передбачає можливість одночасного застосування пені та штрафу. 
		Можливість одночасного застосування штрафу та пені закріплюється також у ст. 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв» від 24.01.1997 № 51/97-ВР в ред. 30.07.2010 року. 
		Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті осин між сторонами.
		Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає із закону або із суті відносин сторін. Дозволяє здійснити відповідне врегулювання в договорі. 
		Штраф і пеня мають різне призначення і функції у цивільних правовідносинах. Штраф - разове покарання, а пеня - покарання, має на меті домогтися як найшвидшого виконання зобов`язання. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням в`язання (ст. 550 Цивільного Кодексу України).
		Відповідно до ч.  1, 2 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом Цивільного законодавства. Розмір неустойки встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
		Відповідно до ч. 1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
		Згідно з ч. З ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
		Постановою ВСУ "№ 6-2003цс15 визначено, що у відповідності до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
		Основним положенням даної постанови являється саме накладання санкцій за одне правопорушення, а тому не може прийматися до уваги в даному випадку, адже:
		Одночасне стягнення штрафу і пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки відповідно до статті 549 ЦК України неня і штраф є формами неустойки, а згідно зі статтею 230 ЦК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
		Таким чином, штраф і пеня є окремими видами неустойки. Штраф застосовується за порушення виконання зобов`язання, а неня - за несвоєчасність виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
		Штраф і пеня не є взаємовиключними видами неустойки. Крім того, Цивільний кодекс України не містить обмежень і заборон на одночасне застосування стороною за договором до винної сторони таких штрафних санкцій як штраф і пеня.
		Банк встановлює в якості забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором неустойку як самостійний вид юридичної відповідальності, тобто загальний розмір фінансової санкції за невиконання умов договору.
		Юридичною відповідальністю є реалізація санкції норми, відносно правопорушника, покладання на нього офіційного боргу зазнати позбавлення матеріального, фізичного або духовного порядку.
		Враховуючи викладене, принцип свободи договору, дає право банку передбачати в кредитних договорах відповідальність позичальника за невиконання або неналежне виконання зобов`язання - у вигляді штрафу, і за несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання - у вигляді пені.
		Застосування банком в кредитному договорі та штрафу, та пені як окремих видів неустойки не є подвійним притягненням до відповідальності, адже характер правопорушень в даному випадку різний.
		Підсумовуючи вищевикладене, передбачивши зазначені види неустойки в кредитному договорі, банк не допускає порушення норми статті 61 Конституції України.
		Щодо нарахування штрафів, слід зазначити наступне.
		Сторони за договором передбачили у разі порушення позичальником термінів платежів по будь-якому з грошових зобов`язань більше ніж на/30 днів банком нараховується штраф за формулою: "" 500"" грн. + "" 5"" % від заборгованості за кредитом.
		Штраф розраховується на окремому рахунку та підлягає сплаті першочергово, що передбачено п. 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг.
		Цей штраф за жодними обставинами не виражається у твердій грошовій сумі, оскільки хоча в розрахунку він і складається з двох частин (фіксована складова + процентна складова), але юридично вони складові формули, за якою обчислюється нероздільне (цілісна) сума в залежності від розміру невиконаних або неналежно виконаних зобов`язань.
		Щодо спеціального строку позовної давності.
		Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. 
		Відповідно до ч.1 ст. 527 ЦК України/боржник зобов`язаний виконати свій зв`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено говором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
		Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником зв`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий зв`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного конання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
		Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 1054 ЦК України кредитодавець зобов`язується надати грошові ати (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Підстав для застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення пені немає, оскільки порушення зобов`язання триває, відсутня можливість встановити початок перебігу позовної давності, тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.
		Одночасно ст. 526 ЦК України наголошує, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Так, на даний час відповідач належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконав.
		В судове засідання представник позивача не з`явився, в матеріалах справи міститься письмова заява про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі і просить задовольнити. 
		       Відповідач у судове засідання не з`явилася, надавши до суду письмову заяву про розгляд справи без її участі, проти задоволення позову заперечує частково. Визнає позов лише в частині суми тіла кредиту. В іншій частині позову просить відмовити, враховуючи її відзив на позов.
		Фіксація судового розгляду справи технічними засобами не проводилась, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України. 
		Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню.
		Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
		Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		       Як встановлено у судовому засіданні і вбачається з доданих до справи документів, між сторонами виникли правовідносини щодо виконання умов кредитного договору.
		Судом встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що звертаючись до суду з позовом, позивач зазначив, що з метою отримання банківських послуг,  ОСОБА_1 підписала заяву б/н від 07.08.2007 року, згідно якої вона отримала кредит у розмірі 11100,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
		       На підтвердження заявлених позовних вимог позивачем надано анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк», яка підписана сторонами (а.с.12), також надано довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» (а.с. 13), витяг з Умов та правил надання банківських послуг.(а.с. 14-28).
		               Належність підпису на вказаній анкеті-заяві саме відповідачу, останньою не заперечується.
		       Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		       У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		       За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		       Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		       Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
		       Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
		Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
		       Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом на дані відповідні пільги.
		       Як підтверджується матеріалами справи, банк виконав зобов`язання, надавши відповідачу кредит.
		       Як вбачається з розрахунку заборгованості, відповідач порушувала порядок погашення заборгованості, кредит вчасно не сплачувала та внаслідок чого в неї виникла заборгованість перед банком станом на 18.02.2019 року у розмірі 27979,40 грн., яка складається з: 12340,11 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 6142,10 грн. - заборгованості за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованості за нарахованими відсотками; 7221,92 грн. - нарахованої пені за прострочення зобов`язання; 704,82 грн. - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1320,45 грн. - штраф (процентна складова).
		       Позивач з посиланням на положення ч. 1ст. 634 ЦК України зазначає, що сторони керувалися при укладенні договору даною нормою, яка передбачає, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
		       З цього приводу суд вказує таке.
		       В даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК Україниза змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
		       При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку.
		       Так, за таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин та не містять підпису позичальника про ознайомлення з ними під час укладення кредитного договору.
		       З урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та стосується необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
		       Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк, а тому Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи без підпису відповідача - не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 07.08.2007 р. шляхом підписання заяви-анкети.
		       Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.
		       При цьому, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
		       У заяві-анкеті позичальника від 07.08.2007 р. процентна ставка не зазначена, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні також умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
		       За таких обставин, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.
		       Наведене вище узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду під час розгляду справи №342/180/17, провадження № 14-131цс19, висловленими в постанові від 03 липня 2019 року.
		Крім того, виходячи з правових позицій, викладених в постановах Верховного суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15 та від 11 жовтня 2017 року у справі №6-1374цс17, цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.
		Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
		Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
		За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
		Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
		       Відтак, слід відмовити позивачу у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача штрафів у розмірі 250 грн. (фіксована частина) та 1320,45 грн. (процентної складової), 7221,92 грн. - нарахованої пені за прострочення зобов`язання; 704,82 грн. - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого в підписаній між сторонами анкеті-заяві обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу.
		       Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		       Згідно зі ст. 12 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечення.
		       Крім того, суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
		       При цьому, суд зазначає, що отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, наявність заборгованості підтверджується розрахунком в матеріалах справи, з яким суд погоджується, та не заперечується відповідачем, та не надано суду докази виконання зобов`язання з повернення позичених коштів, а відповідно до частини другої статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, та заборгованості за простроченим тілом кредиту.
		       Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, беручи до уваги заперечення відповідача, з урахуванням того, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
		       Банком під час пред`явлення позову було сплачено судовий збір в розмірі 1921,00 (а.с. 1). Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так, позивачем було пред`явлено позовні вимоги в розмірі 27979,40 грн., судом задоволені позовні вимоги в розмірі 18482,21 грн.. Пропорційно розміру задоволених позовних вимог суд стягує з відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1263,82 грн..
		          Керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259,  264-265 ЦПК України, ст. ст. 526, 536, 625, 1054 ЦК України, суд - 
		 
		                                       УХВАЛИВ:
		 
		      Позов акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково. 
		 Стягнути з  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків:  НОМЕР_1 , на користь акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», юридична адреса якого: місто Київ, вулиця Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570,  заборгованість за договором кредиту № б/н  від 07.08.2007 року у розмірі 18482,21 грн., а також 1263,82 грн. - судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову до суду. 
		        В іншій частині позовних вимог - відмовити.
		        Рішення може бути оскаржено повністю або частково учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Куп`янський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення. 
		На виконання вимог ч. 10 ст. 272 ЦПК України суд повідомляє учасникам справи веб-адресу сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою вони можуть отримати інформацію по даній справі: http://kpm.hr.court.gov.ua/sud2023/gromadyanam/csz/.
		 
		 
		 
		Суддя: В.В. Скородєлова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...