Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/14341/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Відшкодування шкоди; Інший спір про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: 27.08.2019. Зареєстровано: 28.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 28.08.2019.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		21.08.2019 м. Київ Справа № 910/14341/18
		За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУГАНСЬКА ФІРМА ПО АГРОХІМІЧНОМУ ОБСЛУГОВУВАННЮ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА "АГРОХІМ";
		до: міністерства оборони України;
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: державна казначейська служба України;
		про: відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 24.133.681,71 грн.
		Суддя Балац С.В.
		Секретар судового засідання Радецька Ю.О.
		Представники:
		позивача: Шайтура О.М.;
		відповідача: Панько В.М., Цицюра В.І.;
		третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: не з`явилися.
		С У Т Ь С П О Р У :
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУГАНСЬКА ФІРМА ПО АГРОХІМІЧНОМУ ОБСЛУГОВУВАННЮ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА "АГРОХІМ" (далі  позивач) звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до міністерства оборони України (далі  відповідач) про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 24.133.681,71 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2017, яким стягнуто з відповідача на користь позивача 5.608,00 грн. - витрат на проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж та складання звіту, 13.426.911,00 грн. - матеріальної шкоди, що завдано відповідачу в результаті пошкодження (знищення) внаслідок надзвичайної події 29.11.2015 комплексу будівель та споруд, 49.896,00 грн. - витрат на проведення будівельно-технічного дослідження та складання експертного висновку, що склали: 1.894.872,23 грн. - матеріальної шкоди, що спричиненої позивачу, як власнику транспортних засобів, внаслідок надзвичайної події 29.10.2015, 11.753,28 грн. - витрат на проведення авто-товарознавчого дослідження та складання експертного висновку, 811.590,42 грн. - нестачі основних засобів позивача, що були знищенні внаслідок надзвичайної події 29.10.2015, 13.296.418,87 грн. - розмір матеріальної шкоди, що спричинена позивачу, як власнику товарних запасів (Продукції), що знаходились на складі за адресою: м. Сватове, вул. Ново-Старобільська, буд. 28А та були знищенні внаслідок вибуху складу боєприпасів ЗСУ в м. Сватове в ніч з 29 на 30 жовтня 2015, 44.906,40 грн. - витрат на проведення товарознавчого дослідження та складання експертного висновку, 206.700,00 грн.  судового збору, було виконано відповідачем лише 19.09.2018, у зв`язку з чим позивачем на підставі ст. 625 ЦК України заявлено до стягнення 3% річних та інфляційні втрати в загальному розмірі 13.945.181,71 грн. в період з 30.10.2015 по 18.10.2018.
		Також, позивач зазначає про спричинення йому матеріальної шкоди, що полягає у неодержані прибутку на загальну суму 10.183.500,00 грн. внаслідок пожежі та детонації боєприпасів, які зберігались на складі позивача, яке здійснювало господарську діяльність за адресою: м. Сватове, Луганська область, вул. Ново-Старобільська, 28а, розмір якої підтверджується висновком експерта за результатами економічної експертизи розрахунку суми упущеної вигоди позивача внаслідок невиконання договірних умов придбання у постачальника та продажу покупцям аміачної селітри за складеними між контрагентами правочинами у 2015 році від 04.10.2018.
		Ухвалою господарського суду від 30.10.2018 (суддя Грєхова О.А.) позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/14341/18 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 26.11.2018. Вказаною ухвалою суд залучив до участі у справі державну казначейську службу України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
		Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва від 13.11.2018 № 05-23/1976 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/14341/18 у зв`язку з відсутністю допуску до державної таємниці у судді Грєхової О.А. в результаті якого вказану справу передано на розгляд судді Балац С.В.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.11.2018 справу № 910/14341/18 прийнято до провадження судді Балац С.В. та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 12.12.2018.
		Відповідач скориставшись своїм правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позов відхилив з урахуванням наступного: оскільки подія 29.10.2015 сталася у місті Сватове (у зоні проведення антитерористичної операції) відповідач є неналежним відповідачем у даній справі; відсутність підстав для нарахування 3 % та інфляційних втрат за рішенням господарського суду м. Києва від 14.06.2017 у справі № 910/23120/16 у зв`язку з відсутністю договірних відносин між сторонами спору; позивачем не доведено існування будь-якого незаконного рішення, дії або бездіяльності відповідача; висновок експерта товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА "ДАНИЛЕНКО І ПАРТНЕРИ" є необґрунтованим.
		В підготовчих засіданнях 12.12.2018, 16.01.2019 та 30.01.2019 оголошено перерви до 16.01.2019, 30.01.2019 та 06.02.2019 відповідно.
		Позивач скориставшись своїм правом, наданим ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відповідь на відзив, в якій вказано про те, що нанесення відповідачем позивачу збитків, що були спричинені внаслідок подій у місті Сватове 29.10.2015 встановлено рішеннями судів. З моменту завдання матеріальної шкоди відповідачем між сторонами спору виникли права та обов`язки у вигляді зобов`язання відповідача виконати обов`язок по її відшкодуванню.
		До господарського суду надійшло клопотання позивача про призначення у даній справі судової економічної експертизи, оскільки для роз`яснення питань, які підлягають вирішенню у даному спорі, необхідні спеціальні знання. 
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.02.2019 у справі № 910/14341/18 призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса. 
		До господарського суду міста Києва надійшов лист Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса, яким останній повернув до господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/14341/18 з висновком проведеної судової економічної експертизи від 15.04.2019 № 5151/5545/5546.
		Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.05.2019 провадження у справі № 910/14341/18 поновлено. Підготовче засідання призначене на 12.06.2019.
		В підготовчому засіданні 12.06.2019 суд на місці, зокрема, ухвалив: відкласти підготовче засідання на 26.06.2019.
		До господарського суду надійшли заперечення відповідача на висновок експертів, яке мотивоване відсутністю договірних зобов`язань між сторонами спору. Також у вказаних запереченнях зазначено, що військові частини володіють на праві оперативного управління закріпленим за ними відповідачем військовим майном, відтак саме вони несуть відповідальність в порядку частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України.
		В підготовчому судовому засіданні 26.06.2019 суд на місці ухвалив: закрити 
		підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 17.07.2019.
		В судових засіданнях 17.07.2019 та 14.08.2019 оголошено перерви до 14.08.2019 та до 21.08.2019 відповідно.
		В закритому судовому засіданні 21.08.2019 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Заслухавши доводи уповноважених представників позивача, відповідача по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, господарський суд міста Києва, 
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Рішенням господарського суду міста Києва від 14.06.2017 у справі № 910/23120/16, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2017 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.03.2018 позов позивача до відповідача про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 29.541.956,20 грн. позов задоволено повністю та стягнуто з відповідача:
		- 5.608,00 грн. - витрат на проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж та складання звіту;
		- 13.426.911,00 грн. - матеріальної шкоди, що завдано відповідачу в результаті пошкодження (знищення) внаслідок надзвичайної події 29.11.2015 комплексу будівель та споруд;
		- 49.896,00 грн. - витрат на проведення будівельно-технічного дослідження та складання експертного висновку;
		- 1.894.872,23 грн. - матеріальної шкоди спричиненої позивачу, як власнику транспортних засобів, внаслідок надзвичайної події 29.10.2015;
		- 11.753,28 грн. - витрат на проведення авто-товарознавчого дослідження та складання експертного висновку;
		- 811.590,42 грн. - нестачі основних засобів позивача, що були знищенні внаслідок надзвичайної події 29.10.2015;
		- 13.296.418,87 грн. - розмір матеріальної шкоди, що спричинена позивачу, як власнику товарних запасів (Продукції), що знаходились на складі за адресою: м. Сватове, вул. Ново-Старобільська, буд. 28А та були знищенні внаслідок вибуху складу боєприпасів ЗСУ в м. Сватове в ніч з 29 на 30 жовтня 2015;
		- 44.906,40 грн. - витрат на проведення товарознавчого дослідження та складання експертного висновку;
		- 206.700,00 грн.  судового збору.
		 
		Враховуючи виконання відповідачем рішення лише 19.09.2018 позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявлено до стягнення 3 % річних та інфляційні втрати в загальному розмірі 13.945.181,71 грн. в період з 30.10.2015 по 18.10.2018, з яких: 2.559.223,71 грн.  3 % річних та 11.385.958,00 грн.  інфляційні втрати.
		Також позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 10.183.500,00 грн. у зв`язку з неодержанням прибутку на загальну суму внаслідок пожежі та детонації боєприпасів, які зберігались на складі позивача, яке здійснювало господарську діяльність за адресою: м. Сватове, Луганська область, вул. Ново-Старобільська, 28а, розмір якої підтверджується висновком експерта за результатами економічної експертизи розрахунку суми упущеної вигоди позивача внаслідок невиконання договірних умов придбання у постачальника та продажу покупцям аміачної селітри за складеними між контрагентами правочинами у 2015 році від 04.10.2018.
		 
		Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з урахуванням такого.
		Приписами частини 4 статті 75 Господарського кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Відповідно до п. 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
		Відтак, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично виконано лише 19.09.2018, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних.
		Приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. 
		Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
		Водночас, сума збитків на яку суд можливо здійснити нарахування сум в порядку ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України за рішенням господарського суду міста Києва від 14.06.2017 у справі № 910/23120/16 за висновками суду становить 29.429.792,52 грн. (яка складається із: 
		- 13.426.911,00 грн. - матеріальної шкоди, що завдано відповідачу в результаті пошкодження (знищення) внаслідок надзвичайної події 29.11.2015 комплексу будівель та споруд;
		- 1.894.872,23 грн. - матеріальної шкоди спричиненої позивачу, як власнику транспортних засобів, внаслідок надзвичайної події 29.10.2015, 
		- 811.590,42 грн. - нестачі основних засобів позивача, що були знищенні внаслідок надзвичайної події 29.10.2015, 
		- 13.296.418,87 грн. - розмір матеріальної шкоди, що спричинена позивачу, як власнику товарних запасів (Продукції), що знаходились на складі за адресою: м. Сватове, вул. Ново-Старобільська, буд. 28А та були знищенні внаслідок вибуху складу боєприпасів ЗСУ в м. Сватове в ніч з 29 на 30 жовтня 2015), 
		оскільки решта задоволених вимог за вказаним рішенням, а саме: 
		- 5.608,00 грн. - витрат на проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж та складання звіту;
		- 49.896,00 грн. - витрат на проведення будівельно-технічного дослідження та складання експертного висновку;
		- 11.753,28 грн. - витрат на проведення авто-товарознавчого дослідження та складання експертного висновку;
		- 44.906,40 грн. - витрат на проведення товарознавчого дослідження та складання експертного висновку,
		не є збитками в розумінні статті 225 Господарського кодексу України.
		 
		Перевіривши поданий позивачем до суду розрахунок заявленої до стягнення суми 3 % річних в розмірі 2.559.223,71 грн. в період з 30.10.2015 по 18.10.2018 суд визнав його арифметично невірним.
		Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача суми 3 % річних підлягає задоволенню в сумі 2.547.088,07 грн. за таким розрахунком суду, за яким позивачем нараховані 3 % річних, а саме: 2015 рік  62 дні, 2016 рік  366 днів, 2017 рік  365 днів, 2018 рік  261 день:
		2.547.088,07 грн.:
		- 29.429.792,52 грн. Х 6 % (2016 рік + 2017 рік) = 1.765.787,55 грн.;
		- 29.429.792,52 грн. Х 3 % / 365 Х 323 (2015 рік + 2018 рік) = 781.300,52 грн.
		 
		Перевіривши поданий позивачем до суду розрахунок заявленої до стягнення суми інфляційних втрат річних в розмірі 11.385.958,00 грн. в період з 30.10.2015 по 18.10.2018 суд визнав його арифметично невірним.
		Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат річних підлягає задоволенню в сумі 11.330.470,12 грн. за таким розрахунком суду, за яким позивачем нараховані інфляційні втрати, з вирахуванням суми нарахованих позивачем інфляційних втрат за жовтень 2015, оскільки кількість днів прострочки у жовтні становила 2 дні, в той час, як нарахування інфляційних втрат вважається правомірним при простроченні понад 15 днів у місяці, а саме:
		 
		Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу11.2015 - 09.201829.429.792,52138,511.330.470,12
		Вирішуючи спір в частині заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 10.183.500,00 грн. у зв`язку з неодержанням прибутку суд виходить з наступного.
		Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
		Підставою для відшкодування збитків є склад правопорушення, який включає наступні фактори:
		- наявність реальних збитків;
		- вина заподіювана збитків;
		- причинний зв`язок між діями або бездіяльністю винної особи та збитками.
		Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України.
		Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
		Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
		Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
		Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювана та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювана є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.
		Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.
		Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.
		Важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювана є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.
		Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.
		Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.
		Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.
		Крім того, при обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби права позивача не були порушені. Нічим не підтверджені розрахунки про можливі доходи до уваги братися не можуть. Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які позивач поніс би, якби не відбулося порушення права.
		Позивач, вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, повинен довести, що за звичайних обставин він мав реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу, при цьому, протиправні дії відповідача є причиною, а збитки, які виникли, - наслідком такої протиправної поведінки.
		Таким чином, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
		Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.
		 
		Так з метою встановлення суми збитків у вигляді упущеної вигоди у зв`язку з неодержанням прибутку відповідачем ухвалою господарським судом м. Києва від 06.02.2019 призначено судову економічну експертизу у справі № 910/14341/18, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса, на вирішення якої поставлено питання:
		"Чи обґрунтовані дані щодо розміру заявленого товариством з обмеженою відповідальністю "ЛУГАНСЬКА ФІРМА ПО АГРОХІМІЧНОМУ ОБСЛУГОВУВАННЮ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА "АГРОХІМ" до стягнення неодержаного доходу (упущеної вигоди), з урахуванням того, який (неодержаний дохід) міг реально одержати позивач (товариство з обмеженою відповідальністю "ЛУГАНСЬКА ФІРМА ПО АГРОХІМІЧНОМУ ОБСЛУГОВУВАННЮ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА "АГРОХІМ") за звичайних обставин з 30.10.2015, внаслідок невиконання умов договору поставки № 01-09/15-1ДУ від 01.09.2015 між ТОВ "ЛУГАНСЬКА ФІРМА "АГРОХІМ" і ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ "ХІМТРЕЙД", та договорів поставки між ТОВ "ЛУГАНСЬКА ФІРМА "АГРОХІМ" та ПСП "АГРО-98" (договір від 19.09.2015 № 13/92); ТОВ "АГРОПРОДСЕРВІС" (договір від 22.09.2015 № 7/65); ФГ "ОЛЕКСАНДРОВО" (договір від 21.09.2015 № 13/78); ПП "ВКК "АЛЬОНКА" (договір від 17.09.2015 № 17/85-15); СФГ "БАРАБАШОВО" (договір від 17.09.2015 № 13/93-15); ФГ "БАРАБАШОВО ПЛЮС" (договір від 18.09.2015 № 13/94-15); ФГ "ВЕНЕРА-2005" (договір від 21.09.2015 № 7/70-15); ПСП АФ "ВІКТОРІЯ" (договір від 17.09.2015 № 17/89-15); СТОВ "ВОЄВОДСЬКЕ" (договір від 17.09.2015 № 18/75-15); ФГ "ДЮНІС" (договір від 22.09.2015 № 13/80-15); СТОВ "ЗАЙДАРІВСЬКЕ" (договір від 17.09.2015 № 7/66-15); ФОП Зеленський І.В. (договір від 18.09.2015 № 7/67-15); ФГ "КОВАЛІВСЬКЕ" (договір від 18.09.2015 № 13/77-15); ФГ "ЛЕСНІЧЕНКО" (договір від 18.09.2015 № 17/87-15); ФГ "ЛУНА" (договір від 21.09.2015 № 7/69-15); ПОСП "МАЯК" (договір від 22.09.2015 № 18/72-15); ФГ "МИРНА ДОЛИНА" (договір від 21.09.2015 № 13/83-15); СФГ "МИРОСЛАВА" (договір від 18.09.2015 № 13/81-15); ПАФ "МРІЯ" (договір від 18.09.2015 № 13/95-15); ФОП Сидєльніков В.І. (договір від 17.09.2015 № 13/97-15); СТОВ "ПРАВДА" (договір від 21.09.2015 № 18/73-15); ФГ "САПФИР-К" (договір від 21.09.2015 № 7/71-15); СФГ "САША" (договір від 22.09.2015 № 17/84-15); СФГ "СВІТАНОК" (договір від 18.09.2015 № 13/82-15); ФГ "СУЛІМОВ" (договір від 18.09.2015 № 17/86-15); ТОВ "ТОПАЗ" (договір від 17.09.2015 № 7/68-15); ФОП Прудніченков О.В. (договір від 21.09.2015 № 13/98-15).".
		 
		Відповідно до висновку експертів Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса від 15.04.2019 № 5151/5545/5546 встановлено наступне: 
		"За результатами проведеного дослідження в обсязі наданих документів, розмір заявленого позивачем до стягнення неодержаного доходу (упущеної вигоди), з 30.10.2015, внаслідок невиконання умов договорів поставки…………………….арифметично підтверджується в сумі 10.183.500,00 грн.".
		Окрім висновку експерта, розмір неодержаного доходу позивача також підтверджується тим, що позивач здійснював звичайну господарську діяльність на підтвердження чого надав договори, накладні, бухгалтерські довідки, а після знищення майна, безумовно був позбавлений можливості продовжувати таку діяльність і отримувати звичайний дохід.
		Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 10.183.500,00 грн. у зв`язку з неодержанням прибутку підлягає задоволенню повністю.
		 
		Позовні вимоги про стягнення з відповідача 5.000,00 грн. витрат на проведення економічної експертизи задоволенню не підлягають, оскільки вказана сума не є збитками в розумінні статті 225 Господарського кодексу України.
		Заперечення відповідача викладені у поданих до суду заявах судом відхилені з огляду на наступне.
		- твердження відповідача з приводу невірного способу захисту, оскільки відповідач є неналежним відповідачем у даній справі судом відхилені з огляду на те, що рішенням господарського суду м. Києва від 14.06.2017 у справі № 910/23120/16, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2017 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.03.2018 були задоволені позовні вимоги позивача до відповідача про стягнення матеріальної шкоди, яке також грунтується на вироку Сватівського районного суду Луганської області від 28.10.2016 року у кримінальному провадженні № 426/13206-16-к, яким було встановлено вину військової службової особи;
		- твердження відповідача щодо дії непереборної сили судом відхилені, оскільки вирок, який встановлює, що подія, яка сталася 29.10.2015 є терористичним актом чи диверсією на час розгляду даної справи - відсутній;
		- твердження відповідача щодо недоведення об`єктивної та суб`єктивної сторони цивільного правопорушення судом відхилені, оскільки вибухи, що сталися 29.10.2015, відбулися саме на об`єднаних складах. В той же час, відповідачем не надано доказів того, що вказані склади перебували на території тієї чи іншої військової частини; 
		- твердження відповідача про відсутність між сторонами спору договірних зобов`язань судом відхилені, враховуючи те, що з моменту завдання матеріальної шкоди відповідачем між сторонами спору виникли права та обов`язки у вигляді зобов`язання відповідача виконати обов`язок по її відшкодуванню;
		- твердження відповідача щодо наявності об`єктивних обставин, які ускладнили виконання судового рішення судом відхилені, оскільки відповідальність за заподіяння збитків несе особа, яка заподіяла такі збитки.
		Більш того, суд звертає увагу на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, а саме:
		"38. Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		39. Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		40. Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
		41. Завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим.
		42. За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.
		43. Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		44. Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
		45. Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань."
		 
		Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, 
		 
		В И Р І Ш И В :
		 
		1. Позов задовольнити частково.
		2. Стягнути з МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ УКРАЇНИ (03168, м.Київ, ПРОСПЕКТ ПОВІТРОФЛОТСЬКИЙ, будинок 6, ідентифікаційний код: 00034022) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЛУГАНСЬКА ФІРМА ПО АГРОХІМІЧНОМУ ОБСЛУГОВУВАННЮ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА "АГРОХІМ" (04107, м.Київ, ВУЛИЦЯ ПЕЧЕНІЗЬКА, будинок 8, ідентифікаційний код: 21833721) упущену вигоду в сумі 10.183.500 (десять мільйонів сто вісімдесят три тисячі п`ятсот) грн. 00 коп.; 3 % річних в сумі 2.547.088 (два мільйони п`ятсот сорок сім тисяч вісімдесят вісім) грн. 07 коп.; інфляційні втрати в сумі 11.330.470 (одинадцять мільйонів триста тридцять тисяч чотириста сімдесят) грн. 12 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 360.915 (триста шістдесят тисяч дев`ятсот п`ятнадцять) грн. 87 коп.
		3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
		4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
		Рішення господарського суду набирає законної сили та може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 241, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України. 
		 
		Повне рішення складено 27 серпня 2019 року
		 
		 
		 
		Суддя С.В. Балац

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...