Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/4109/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Виконання договору кредитування; Інший спір про виконання договору кредитування.
Надіслано для оприлюднення: 28.08.2019. Зареєстровано: 28.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 29.08.2019.
Дата набрання законної сили: 19.08.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19 серпня 2019 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  922/4109/16 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,
		 
		секретар судового засідання - Грузицька І. В.,
		 
		за участю представників:
		позивача - Гей В. Г., 
		відповідача - Левченко М. В., 
		третіх осіб - Левченко М. В. (від Приватного акціонерного товариства "Термолайф"),
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод"
		 
		на постанову  Східного  апеляційного господарського суду від 27.11.2018 (судді: Дучал Н. М., Россолов В. В., Склярук О. І.) у справі
		 
		за позовом Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"
		 
		до Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод",
		 
		за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд", Приватного акціонерного товариства "Термолайф", Товариства з обмеженою відповідальністю "Менеджмент Логістик Компані", Товариства з обмеженою відповідальністю "Аромасервіс", Акціонерного товариства з обмеженою відповідальністю "GARBO TRADING LIMITED", Приватного акціонерного товариства "Коксолит",
		про стягнення 121    739,61 доларів США,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		1. Короткий зміст позовних вимог 
		1.1. У листопаді 2016 року Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" (наразі - Акціонерне товариство "Сбербанк" (далі - АТ "Сбербанк")) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" (далі - ПрАТ "Харківський коксовий завод") про стягнення частини заборгованості за процентами за договором про відкриття кредитної лінії від 04.09.2012 № 26-В/12/66/ЮО (далі - договір від 04.09.2012 № 26-В/12/66/ЮО, кредитний договір) у сумі 121 739,61 доларів США, що у гривневому еквіваленті становить 3 430 756,78 грн.
		Позовні вимоги із посиланням на положення статей 16, 509, 526, 530, 549, 553, 554, 610, 611, 1050, 1054, 10561 Цивільного кодексу України обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів за цим договором. 
		1.2. ПрАТ "Харківський коксовий завод" подало до суду першої інстанції клопотання  про заміну відповідача - ПрАТ "Харківський коксовий завод" його правонаступником - Приватним акціонерним товариством "Коксолит" (далі - ПрАТ "Коксолит") на підставі статті 52 Господарського процесуального кодексу України.
		1.3. ПрАТ "Коксолит" підтримало зазначене клопотання.
		2. Короткий зміст судових рішень
		2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.07.2018 (суддя Светлічний Ю. В.) клопотання відповідача про заміну учасника справи його правонаступником задоволено. Замінено відповідача - ПрАТ "Харківський коксовий завод" у справі № 922/4109/16 за позовом ПАТ "Сбербанк" про стягнення заборгованості за договором від 04.09.2012 його правонаступником - ПрАТ "Коксолит". Стягнуто з ПрАТ "Коксолит" на користь АТ "Сбербанк" частину заборгованості за процентами за договором від 04.09.2012 № 26-В/12/66/ЮО у сумі 121 739,61 доларів США, що у гривневому еквіваленті становить 3 430 756,78 грн. Здійснено розподіл судових витрат.
		Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд виходив із доведеності матеріалами справи факту неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором від 04.09.2012 № 26-В/12/66/ЮО; несвоєчасної сплати позивачеві кредиту та наявності у відповідача заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами за період із 04.10.2016 по 20.11.2016 у сумі 121 739,61 доларів США за цим договором.
		Водночас господарський суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість клопотання відповідача про заміну його правонаступником; послався на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.07.2018 у справі № 826/3442/17; зазначив, що обставини щодо законності виділу із юридичної особи-відповідача (ПрАТ "Харківський коксовий завод") ПрАТ "Коксолит", належності розподільного балансу, затвердженого станом на 12.10.2015, а також дотримання прав ПАТ "Сбербанк" у зв`язку із таким виділом установлено згідно із судовими рішеннями у справі № 922/6007/15, які набрали законної сили, і не підлягають доведенню під час розгляду цієї справи.
		2.2. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.11.2018 (судді: Дучал Н. М., Россолов В. В., Склярук О. І.) рішення Господарського суду Харківської області від 18.07.2018 скасовано. Клопотання ПрАТ "Харківський коксовий завод" про заміну відповідача у справі № 922/4109/16 за позовом ПАТ "Сбербанк" про стягнення частини заборгованості за процентами за договором від 04.09.2012 № 26-В/12/66/ЮО  його правонаступником - ПрАТ "Коксолит" залишено без задоволення. Позов АТ "Сбербанк" задоволено. Стягнуто з ПрАТ "Харківський коксовий завод" на користь АТ "Сбербанк" частину заборгованості за процентами за договором від 04.09.2012 № 26-В/12/66/ЮО у  сумі  121 739,61 доларів США, що  у  гривневому  еквіваленті  становить 3 430 756,78 грн. Здійснено розподіл судових витрат.
		Суд апеляційної інстанції погодився із висновками місцевого господарського суду щодо неналежного виконання позичальником (відповідачем) зобов`язань за спірним кредитним договором і наявності заборгованості позичальника за відсотками за користування кредитними коштами у сумі, заявленій до стягнення. 
		Водночас, відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про заміну його правонаступником, суд апеляційної інстанції виходив із того, що процедура виділу є незавершеною; державну реєстрацію змін до відомостей, наявних в Єдиному державному реєстрі, про особу, з якої здійснено виділ - ПрАТ "Харківський коксовий завод", щодо юридичної особи - правонаступника - ПрАТ "Коксолит" не проведено; за інформацією із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 26.11.2018 зміни до відомостей, наведених у Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу - ПрАТ "Харківський коксовий завод" не внесено, розмір статутного капіталу ПрАТ "Харківський коксовий завод" не змінювався і становить 32 600 000,00 грн; дані про юридичних осіб-правонаступників (із зазначенням повного найменування та місцезнаходження юридичних осіб-правонаступників, їх ідентифікаційних кодів) до реєстру не включені. 
		Разом із тим суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розподільний баланс станом на 12.10.2015 не містить відомостей щодо майна, прав та обов`язків ПрАТ "Харківський коксовий завод", які мають передаватися ПрАТ "Коксолит" при його виділі з ПрАТ "Харківський коксовий завод", у цьому розподільному балансі не конкретизовано зобов`язань ПрАТ "Харківський коксовий завод" перед ПАТ "Сбербанк" за договором від 04.09.2012 № 26-В/12/66/ЮО (із визначенням конкретних сум), які мають бути передані при виділі для обліку на балансі ПрАТ "Коксолит"; до розподільного балансу не додано даних бухгалтерського регістру та розшифровок його статей; його було складено до створення та державної реєстрації нових товариств, створених у результаті виділу. Крім того, за висновком суду апеляційної інстанції акт приймання-передачі кредиторської заборгованості від 03.04.2017 не може бути самостійним і достатнім доказом списання з балансу ПрАТ "Харківський коксовий завод", передання, постановки та обліку на балансі ПрАТ "Коксолит" кредиторської заборгованості перед ПАТ "Сбербанк" за договором від 04.09.2012 № 26-В/12/66/ЮО у визначених сумах; цей акт складено через півтора року після складання розподільного балансу ПрАТ "Харківський коксовий завод", у ньому немає посилань на будь-які додатки, а саме документи, передані ПрАТ "Коксолит" на підтвердження зазначеної в акті заборгованості. 
		3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї
		3.1. Не погоджуючись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.11.2018, ПрАТ "Харківський коксовий завод" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену постанову, а рішення Господарського суду Харківської області від 18.07.2018 залишити в силі, вважаючи оскаржувану постанову у справі незаконною; такою, що прийнята із порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, зокрема частини 3 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", статті 75 Господарського процесуального кодексу України. ПрАТ "Харківський коксовий завод" наголошує на необхідності застосування до спірних правовідносин положень частини 6 статті 80 Закону України "Про акціонерні товариства", за змістом якої виділ акціонерного товариства вважається завершеним із дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про створення акціонерного товариства, що виділилося. 
		Скаржник вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про незавершення процедури виділу ПрАТ "Коксолит" із ПрАТ "Харківський коксовий завод", наголошує, що розподільний баланс, наявний у справі, є документом, в якому зафіксовано, що після виділу із ПрАТ "Харківський коксовий завод" ПрАТ "Коксолит" у ПрАТ "Харківський коксовий завод" немає будь-яких зобов`язань перед банками, ці зобов`язання перейшли до пасиву ПрАТ "Коксолит"; розподільний баланс затверджується рішенням загальних зборів акціонерів, що мало місце у цьому випадку, правомірність такого рішення встановлено під час розгляду справи № 922/6007/15; нормами чинного законодавства не передбачено обов`язку додавати до розподільного балансу бухгалтерський регістр і розшифрування статей розподільчого балансу. Скаржник стверджує, що за актом приймання-передачі кредиторської заборгованості від ПрАТ "Харківський коксовий завод" до ПрАТ "Коксолит" від 03.04.2017 ПрАТ "Коксолит" передало кредиторську заборгованість ПрАТ "Харківський коксовий завод" перед ПАТ "Сбербанк" за договором про відкриття кредитної лінії від 04.09.2012 № 26-В/12/66/ЮО у сумі 101 318 100,54 грн; згідно із інформацією з ЄДРПОУ ПрАТ "Коксолит" зареєстровано як юридична особа, є правонаступником ПрАТ "Харківський коксовий завод" і не перебуває у стані припинення. 
		ПрАТ "Харківський коксовий завод" також наголошує на помилковості неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених Верховним Судом у постанові у справі № 826/3442/17, зокрема щодо законності виділу ПрАТ "Коксолит" із ПрАТ "Харківський коксовий завод" і правомірності розподільчого балансу, складеного станом на 12.10.2015 при створенні ПрАТ "Коксолит", а також відсутності порушення прав ПАТ "Сбербанк" у зв`язку із таким виділом.
		3.2.  Від АТ "Сбербанк" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить залишити без змін постанову суду апеляційної інстанції як ухвалену із дотриманням норм матеріального і процесуального права, а касаційну скаргу - без задоволення, зазначаючи, що доводи скаржника стосуються переоцінки доказів у справі та ґрунтуються на суб`єктивному і довільному трактуванні ним норм законодавства. Зокрема, АТ "Сбербанк" вважає безпідставними твердження скаржника, наведені у касаційній скарзі, про преюдиціальність судових рішень в інших справах; звертає увагу, що розподільний баланс не містить жодних даних щодо передачі будь-якої заборгованості за договором від 04.09.2012 № 26-В/12/66/ЮО, натомість чинне законодавство пов`язує можливий перехід прав та обов`язків виключно на підставі розподільного балансу, із цих підстав посилання на акти приймання-передачі заборгованості є таким, що не має правового значення для встановлення факту передачі будь-яких зобов`язань. До того ж, як зазначає АТ "Сбербанк", відповідно до частини 2 статті 82 Закону України "Про акціонерні товариства" якщо розподільний баланс або передавальний акт не дає можливості визначити, до кого із правонаступників перейшло зобов`язання або чи залишилося за ним зобов`язаним товариство, з якого був здійснений виділ, правонаступники і товариство, з якого було здійснено виділ, несуть солідарну відповідальність за таким зобов`язанням. 
		Поза тим позивач акцентує, що процедура виділу у цьому випадку є незавершеною і зазначає, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань будь-якої інформації про наявність правонаступників у ПрАТ "Харківський коксовий завод" немає; згідно з витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо ПрАТ "Харківський коксовий завод" не здійснювалося державної реєстрації змін стосовно юридичної особи, що міститься в Єдиному державному реєстрі при створенні юридичної особи в результаті виділу. Крім того, наразі ПрАТ "Харківський коксовий завод" не здійснило конвертацію акцій Приватного акціонерного товариства "Слобожанський коксовий завод" (далі - ПрАТ "Слобожанський коксовий завод") і ПрАТ "Коксолит" і, відповідно, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку не подавала на затвердження і не затверджувала результатів розміщення акцій цих юридичних осіб. 
		3.3. Від АТ "Сбербанк" надійшли додаткові пояснення у справі, в яких позивач послався, зокрема, на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 913/11/18, від 10.10.2018 у справі № 910/750/18.
		3.4. Від ПрАТ "Харківський коксовий завод"    надійшли клопотання про забезпечення дотримання права на відповідь на відзив, заперечення та пояснення у справі, встановлення процесуальних строків і відкладення розгляду справи, а також клопотання про забезпечення дотримання права на захист і відкладення розгляду справи.
		3.5.    У відповіді на відзив на касаційну скаргу ПрАТ "Харківський коксовий завод" наголосило на необґрунтованості аргументів позивача, викладених у відзиві на касаційну скаргу, у зв`язку з чим просило їх відхилити, оскаржену постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення господарського суду першої інстанції. 
		3.6.     Від ПрАТ "Харківський коксовий завод" і АТ "Сбербанк" також надійшли клопотання про відкладення розгляду справи.
		3.7. Розгляд касаційної скарги згідно з відповідними ухвалами Верховного Суду неодноразово відкладався, у судових засіданнях також оголошувалися перерви.  
		3.8. Від Приватного акціонерного товариства "Термолайф" (далі - ПрАТ "Термолайф") надійшло клопотання про врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду. Товариство просило при прийнятті судового рішення врахувати висновок щодо застосування норм права, а саме положень статті 6 Господарського кодексу України, викладений у пункті 43 постанови Пленуму Верховного Суду від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" щодо заборони незаконного втручання органів державної вдали, у тому числі й судів, у господарські відносини; статті 109 Цивільного кодексу України, наведений у постанові Верховного Суду від 06.07.2018 у справі № 826/3442/17 щодо відсутності порушення прав АТ "Сбербанк" під час виділу із ПрАТ "Харківський коксовий завод" ПрАТ "Коксолит" і ПрАТ "Слобожанський коксовий завод", а також передачі їм за розподільним балансом частини майна, прав та обов`язків. 
		3.9. Від ПрАТ "Харківський коксовий завод" суд отримав заперечення на додаткові пояснення позивача.
		3.10. Від АТ "Сбербанк" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії постанови Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 922/699/17, оскільки, на думку, позивача, зазначене судове рішення має преюдиціальне значення для цієї справи.
		3.11. Від ПрАТ "Харківський коксовий завод" надійшли клопотання про передачу справи на розгляд Судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду або на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики. 
		3.12. АТ "Сбербанк" подало заперечення на клопотання відповідача про передачу справи на розгляд Судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду або на розгляд Великої Палати Верховного Суду та просило відмовити у його задоволенні.
		3.13. Від ПрАТ "Термолайф" надійшло клопотання про передачу справи на розгляд Судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 922/699/17.
		Зазначені клопотання колегія суддів залишила без задоволення через відсутність у цьому випадку правових підстав і недоведеність заявниками умов, з якими за змістом положень частин 1, 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України пов`язано вчинення такої процесуальної дії.
		Згідно з частиною 1 статті 302 цього Кодексу суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати. Однак колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленій постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 922/699/17. 
		За змістом частини 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, чого у цьому випадку заявник не довів; зміст викладеного у клопотанні обґрунтування не свідчить про наявність підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		3.14. У поясненнях у справі ПрАТ "Харківський коксовий завод" наголошує, що рішенням Господарського суду Харківської області від 26.12.2018 у справі № 904/43/16, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2019, визнано недійсним, зокрема, договір від 04.09.2012 № 26-В/12/66/ЮО, який є підставою позову у цій справі № 922/4109/16. У зв`язку із необхідністю додаткового часу для отримання належним чином завіреної копії постанови Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2019 у справі № 904/43/16 і її надання суду касаційної інстанції ПрАТ "Харківський коксовий завод" подало клопотання про відкладення розгляду справи або оголошення перерви у судовому засіданні.
		3.15. У судовому засіданні 13.08.2019 АТ "Сбербанк" подало клопотання про відкладення розгляду справи і продовження строків її розгляду, в обґрунтування якого послалося на необхідність відкладення розгляду справи до вирішення касаційним судом питання щодо прийняття касаційної скарги АТ "Сбербанк" в іншій господарській справі № 904/43/16 і зупинення дії судових рішень, а також заяву про зупинення провадження у цій справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України до завершення розгляду касаційним господарським судом справи № 904/43/16, яка пов`язана зі справою № 922/4109/16, що розглядається. У зв`язку з цим суд касаційної інстанції у судовому засіданні 13.08.2019 оголосив перерву до 14.08.2019. 
		3.16. У судовому засіданні 14.08.2019 у задоволенні зазначених клопотань і заяви учасників справи судом касаційної інстанції було відмовлено.
		3.17. Водночас у судовому засіданні 14.08.2019 АТ "Сбербанк" подало заяву про відвід колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду - Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.; ухвалою Верховного Суду від 14.08.2019 у зв`язку із необґрунтованістю зазначеної заяви про відвід справу № 922/4109/16 передано на авторозподіл для визначення судді з розгляду заяви про відвід колегії суддів у складі Дроботової Т. Б., Пількова К. М., Чумака Ю. Я., та оголошено перерву у судовому засіданні до 19.08.2019.
		3.18. Ухвалою Верховного Суду від 16.08.2019 відмовлено АТ "Сбербанк" у задоволенні заяви про відвід колегії суддів у складі Дроботової Т. Б.- головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я. у справі № 922/4109/16.
		4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи
		4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
		4.2. Як установлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 04.09.2012 між Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії", правонаступником якого є АТ "Сбербанк", - банком і ПрАТ "Харківський коксовий завод" - позичальником укладено договір про відкриття кредитної лінії № 26-В/12/66/ЮО із наступними змінами та доповненнями, за умовами якого банк відкриває кредитну лінію в іноземній валюті (доларах США), надає позичальникові кредитні кошти за рахунок кредитної лінії на умовах цього договору, а позичальник зобов`язується використовувати кредит на визначені договором цілі, своєчасно у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, а також повернути наданий йому кредит у розмірах та у терміни, зазначені в пункті 8 цього договору, і виконувати інші умови цього договору.
		У пункті 1.2 цього кредитного договору визначено ліміт кредитної лінії (7 280 000,00 доларів США), порядок і строки його зменшення. 
		Тип процентної ставки, яка застосовується у цьому договорі - змінювана процентна ставка (пункт 1.3 зазначеного договору).
		Розмір змінюваної процентної ставки за користування кредитом в іноземній валюті (долар США) згідно з пунктом 1.3.1 договору визначається як сума погодженого сторонами індексу (базова процентна ставка) і маржі банку та розраховується за формулою: R - LIВОR 6М + М.
		Наведені визначення мають таке значення: "R"- розмір змінюваної процентної ставки за користування кредитом у відсотках річних; "LIВОR 6М"- базова процентна ставка; "М" - маржа банку.
		Детальний порядок визначення розміру процентної ставки сторони узгодили в пунктах 1.3.1 - 1.3.8 спірного кредитного договору.
		Згідно з пунктом 1.4 договору від 04.09.2012 № 26-В/12/66/ЮО останній день дії кредитної лінії - 01.09.2017; останнім днем кредитної лінії у розумінні положень цього договору позначається термін, із настанням якого зобов`язання банку з надання позичальникові кредиту на умовах договору припиняються.
		За змістом пунктів 6.1, 6.2, 6.3 кредитного договору позичальник зобов`язався сплачувати банку за користування кредитом проценти у розмірі, передбаченому кредитним договором. Проценти за кредитом нараховуються на загальну суму заборгованості за кредитною лінією у валюті зобов`язання. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно протягом дії кредитного договору із розрахунку 360 днів у році. Нарахування процентів починається із дня надання кредиту (включно). Нарахування процентів повністю та остаточно припиняється у день фактичного повернення кредиту в повному обсязі. Проценти, нараховані відповідно до пунктів 6.1-6.2 кредитного договору, позичальник зобов`язаний сплачувати щомісяця не пізніше 3 (трьох) робочих днів, наступних за днем закінчення періоду.
		У разі порушення позичальником будь-якого зі своїх зобов`язань, передбачених цим договором, змінювана процентна ставка за користування кредитом збільшується шляхом збільшення розміру змінюваної процентної ставки на 2 процентних пункти, після чого розмір процентної ставки буде розраховуватися за формулою : R = (LIВОR 6М + М)+2 % річних (пункт 6.6 договору).
		Відповідно до пункту 11.3 договір від 04.09.2012 № 26-В/12/66/ЮО набуває чинності із дати його підписання банком і позичальником, скріплення печатками сторін, і діє до повного виконання зобов`язань позичальника за цим договором. 
		У подальшому сторони уклали договори про внесення змін до спірного кредитного договору, зокрема договори про внесення змін від 22.01.2013 № 1, від 27.03.2013 № 2, від 30.12.2013 № 3, від 24.01.2014 № 4; від 14.05.2014 № 5, від 30.09.2014 № 6 тощо.
		Як установили суди та підтверджено матеріалами справи (виписка з особового рахунку з 04.09.2012 по 21.11.2016), позивач на виконання зобов`язань за кредитним договором надав відповідачеві кредит у сумі 7 165 384,22 доларів США.
		Позивач, звертаючись із цим позовом, зазначив, що станом на 21.11.2016 за договором від 04.09.2012 № 26-В/12/66/ЮО за відповідачем обліковується заборгованість у сумі 295 281 832,68 грн, з яких у доларах США: 8 171 639,49 доларів США, що у гривневому еквіваленті (за офіційним курсом Національного банку України на дату проведення розрахунку 100 доларів США - 2 578,2819 грн) становить 210 696 073,54 грн, і в гривні: 84 858 759,14 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 6 425 384,22 доларів США (із них прострочена - 6 425 384,22 доларів США); проценти за користування кредитом - 1 746 255,27 доларів США (із них прострочених - 1 746 255,27 доларів США); пеня за прострочення повернення заборгованості за кредитом - 68 559 421,44 грн; пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом - 16 026 337,70 грн.
		Заборгованість зі сплати процентів за період із 04.10.2016 по 20.11.2016, які є предметом спору у цій справі, становить 121 739,61 доларів США, у гривневому еквіваленті - 3 430 756,78 грн.
		4.3. Під час розгляду цього спору господарські суди попередніх інстанцій також установили, що 04.08.2015 позачергові загальні збори акціонерів ПрАТ "Харківський коксовий завод" прийняли рішення щодо виділення із ПрАТ "Харківський коксовий завод" двох приватних акціонерних товариств із передачею ним у порядку правонаступництва згідно з розподільним (розподільчим) балансом частини майна, прав та обов`язків ПрАТ "Харківський коксовий завод" без припинення цього товариства. Заплановане найменування першого приватного акціонерного товариства - ПрАТ "Слобожанський коксовий завод", запланований розмір його статутного капіталу 1 800 000,00 грн, поділений на 180 штук простих іменних акцій, що планується випустити, номінальною вартістю 10 000,00 грн, запланована частка товариства у статутному капіталі ПрАТ "Слобожанський коксовий завод" - у розмірі, що становитиме 100 % статутного капіталу створюваного товариства.
		Заплановане найменування другого приватного акціонерного товариства - ПрАТ "Коксолит", запланований розмір його статутного капіталу - 1 800 000,00 грн, поділений на 180 штук простих іменних акцій, що планується випустити, номінальною вартістю 10 000,00 грн, запланована частка товариства в статутному капіталі ПрАТ "Коксолит" - в розмірі, що становитиме 100 % статутного капіталу створюваного товариства. Створено комісію з виділу, визначено строки, порядок та умови виділу.
		12.10.2015 позачергові загальні збори акціонерів ПрАТ "Харківський коксовий завод" прийняли рішення про затвердження розподільного балансу ПрАТ "Харківський коксовий завод"; затвердження плану виділу із ПрАТ "Харківський коксовий завод" таких товариств - ПрАТ "Слобожанський коксовий завод" і ПрАТ "Коксолит"; затвердження рішення про випуск акцій створюваних товариств з метою конвертації частини акцій ПрАТ "Харківський коксовий завод" в акції створюваних товариств і про порядок такої конвертації; про зменшення статутного капіталу товариства на 3 600 000,00 грн (становитиме 29 000 000,00 грн), внесення відповідних змін до статуту ПрАТ "Харківський коксовий завод" і здійснення державної реєстрації цих змін; визначення наглядової ради ПрАТ "Харківський коксовий завод" уповноваженим органом, якому надаються повноваження щодо: затвердження результатів розміщення (обміну) акцій, затвердження звіту про результати розміщення (обміну) акцій ПрАТ "Слобожанський коксовий завод" і ПрАТ "Коксолит" тощо.
		4.4. У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором від 04.09.2012 № 26-В/12/66/ЮО АТ "Сбербанк" звернулося із позовом у цій справі.
		4.5. Як убачається із матеріалів справи та установлено судами, відповідач - ПрАТ "Харківський коксовий завод" вважав, що спірну заборгованість слід стягнути з його правонаступника - ПрАТ "Коксолит", утвореного у зв`язку із реорганізацією відповідача шляхом виділу та передачі обов`язку виконання спірних зобов`язань новоствореній юридичній особі, якого згідно з ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.03.2018 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача. У зв`язку із наведеним відповідач на підставі статті 52 Господарського процесуального кодексу України подав відповідне клопотання про заміну відповідача у цій справі - ПрАТ "Харківський коксовий завод" його правонаступником - ПрАТ "Коксолит".
		4.6. Ухвалюючи рішення у справі про задоволення позову, господарський суд першої інстанції визнав доведеним факт неналежного виконання позичальником - ПрАТ "Харківський коксовий завод" зобов`язань за спірним кредитним договором; установив, що заборгованість позичальника за відсотками за користування кредитом за період із 04.10.2016 по 20.11.2016 становить 121 739,61 доларів США, тобто суму, заявлену до стягнення; зворотного відповідач не довів. Із такими висновками місцевого господарського суду погодився і суд апеляційної інстанції. 
		Водночас суд першої інстанції, розглянувши клопотання відповідача про заміну учасника справи його правонаступником, визнав його обґрунтованим, а підстави для такої заміни - доведеними; задовольнив зазначене клопотання та замінив відповідача у цій справі - ПрАТ "Харківський коксовий завод" його правонаступником - ПрАТ "Коксолит", із чим, зокрема, не погодився суд апеляційної інстанції.
		Апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційний перегляд рішення у справі, у свою чергу, дослідив доводи, викладені у клопотанні відповідача про заміну учасника справи його правонаступником, і докази, надані на підтвердження таких доводів, дійшов протилежного висновку, зазначив, що спірну заборгованість належить стягнути саме з відповідача, оскільки у наведеному випадку процедура виділу є незавершеною. 
		4.7. Як убачається зі змісту касаційної скарги, доводи скаржника - ПрАТ "Харківський коксовий завод" зводяться виключно до його незгоди із висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав для заміни відповідача у справі його правонаступником; аргументів стосовно правомірності/неправомірності нарахування і стягнення спірної суми заборгованості за заявлений період за кредитним договором від 04.09.2012 скаржник у касаційній скарзі не навів.
		Згідно з частиною 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		5. Позиція Верховного Суду 
		5.1. Колегія суддів вважає висновки господарських судів попередніх інстанцій, викладені у рішенні та постанові, передчасними з огляду на таке.
		5.2. За змістом статті 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.
		У розумінні положень наведеної норми процесуальне правонаступництво передбачено не лише у зв`язку зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб`єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі в разі заміни кредитора або боржника у зобов`язанні (відповідно до статей 512 і 520 Цивільного кодексу України). Процесуальне правонаступництво у розумінні положень статті 52 Господарського процесуального кодексу України допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі на стадії виконання судового рішення.
		Правонаступництво - це перехід суб`єктивного права від однієї особи (праводавця) до іншої (правонаступника) в порядку похідного правонабуття. Перехід суб`єктивних прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого відбувається через набуття суб`єктивного права чи суб`єктивного обов`язку однією особою і, відповідно, їх втрату іншою. Однак при цьому спостерігається зв`язок між набутими суб`єктивними правами і обов`язками та правовідносинами, в яких перебував їх носій-попередник, з іншими особами, в силу чого і було можливе їх існування.
		Правонаступництво відбувається, зокрема, у разі виділу юридичної особи (сингулярне правонаступництво), за умови переходу до такої особи прав та обов`язків материнської особи. Зазначене закріплюється у розподільчому балансі.
		При реорганізації юридичної особи у формі виділу відбувається відокремлення з її складу однієї чи кількох юридичних осіб, при цьому сама реорганізована юридична особа фактично продовжує існувати і після завершення процесу такої реорганізації. 
		За змістом частин 1, 2 статті 109 Цивільного кодексу України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.
		Юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно (частина 3 статті 109 цього Кодексу).
		Отже, оскільки внаслідок виділу зберігається і юридична особа, з якої було здійснено виділ, і створюється нова юридична особа, законодавець установив правило про взаємну субсидіарну відповідальність зазначених юридичних осіб за всіма зобов`язаннями, боржником за якими була юридична особа, з якої здійснено виділ.
		Якщо після виділу неможливо точно встановити обов`язки особи за окремим зобов`язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов`язанням (частина 4 статті 109 Цивільного кодексу України).
		Таким чином, частиною 3 статті 109 зазначеного Кодексу передбачено, зокрема, субсидіарну (додаткову) відповідальність юридичної особи, з якої був здійснений виділ, за зобов`язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до новоствореної юридичної особи.
		Разом із тим за змістом статті 86 Закону України "Про акціонерні товариства" виділом акціонерного товариства визнається створення одного чи кількох акціонерних товариств із передачею йому (їм) згідно з розподільним балансом частини майна прав та обов`язків акціонерного товариства, з якого здійснюється виділ, без припинення такого акціонерного товариства. З акціонерного товариства може виділитися лише акціонерне товариство. Акціонерне товариство, з якого здійснюється виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які перейшли до товариства, що виділилося, згідно з розподільним балансом. Товариство, що виділилося, несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями, які виникли у товариства, з якого здійснюється виділ, перед виділом, але не перейшли до товариства, що виділилося. Якщо товариств, що виділилися, два чи більше, вони солідарно несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями разом з товариством, з якого здійснено виділ. 
		Статтею 619 Цивільного кодексу України визначено право кредитора на отримання задоволення своєї вимоги як від основного, так і від субсидіарного боржника.
		Так, за змістом положень наведеної норми договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи. 
		До пред`явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред`явити вимогу до основного боржника. 
		Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього у розумний строк відповіді на пред`явлену вимогу, кредитор може пред`явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність. 
		Кредитор не може вимагати задоволення своєї вимоги від особи, яка несе субсидіарну відповідальність, якщо ця вимога може бути задоволена шляхом зарахування зустрічної вимоги до основного боржника. 
		Особа, яка несе субсидіарну відповідальність, повинна до задоволення вимоги, пред`явленої їй кредитором, повідомити про це основного боржника, а у разі пред`явлення позову, - подати клопотання про залучення основного боржника до участі у справі. 
		У разі недотримання цих вимог особою, яка несе субсидіарну відповідальність, основний боржник має право висунути проти регресної вимоги особи, яка несе субсидіарну відповідальність, заперечення, які він мав проти кредитора. 
		У розумінні положень цивільного законодавства суть субсидіарної відповідальності полягає у залученні поряд з основним боржником додаткового (субсидіарного) боржника; субсидіарна відповідальність настає тоді, коли у зобов`язанні беруть участь двоє боржників, один з яких основний, інший - додатковий (субсидіарний).
		5.3. Колегія суддів зазначає, що згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 905/1956/15 (провадження № 12-62гс19), за аналогією закону у випадках, коли один (первісний) боржник у матеріальному правовідношенні замінюється двома боржниками, суд має замінити такого боржника як сторону виконавчого провадження двома боржниками (основним і субсидіарним боржниками); після заміни первісного боржника у виконавчому провадженні двома боржниками - основним і субсидіарним - виконавчі дії з виконання рішення мають вчинятися щодо обох цих боржників. Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові наголосила, що у зв`язку з передачею ТДВ "ОП "Шахта імені Святої Матрони Московської" боргу до ТОВ "Торецька вуглевидобувна компанія" через проведення реорганізації шляхом виділу замість одного боржника - ТДВ "ОП "Шахта імені Святої Матрони Московської" у відповідному зобов`язанні з`явилися два боржники: основний боржник - ТОВ "Торецька вуглевидобувна компанія" та субсидіарний боржник - ТДВ "ОП "Шахта імені Святої Матрони Московської", оскільки останнє не вибуло із зобов`язання у правовідносинах, щодо яких виник спір у господарській справі № 905/1956/15, а залишилося в ньому як субсидіарний боржник. Отже, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для заміни в господарській справі № 905/1956/15 боржника - ТДВ "ОП "Шахта імені Святої Матрони Московської" на двох боржників ТОВ "Торецька вуглевидобувна компанія" як основного боржника і ТДВ "ОП "Шахта імені Святої Матрони Московської" як субсидіарного боржника.
		5.4. Разом із тим Суд не вбачає підстав відступати від правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 922/699/17, яку застосовує у цій справі з урахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 905/1956/15, з огляду на таке.
		В розумінні частини 1 статті 109 Цивільного кодексу України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб, в той час, як частина 1 статті 86 Закону України "Про акціонерні товариства" визнає виділом створення одного чи кількох акціонерних товариств із передачею йому (їм) згідно з розподільним балансом частини майна, прав та обов`язків акціонерного товариства, з якого здійснюється виділ, без припинення такого акціонерного товариства.
		Системний аналіз зазначених норм дає змогу дійти висновку, що Цивільний кодекс України та Закон України "Про акціонерні товариства" оперують поняттям виділу в різних значеннях - Цивільний кодекс України визначає виділ як перехід частини, майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб, в той час як Закон України "Про акціонерні товариства", наводячи визначення виділу, акцентує увагу саме на створенні одного чи кількох акціонерних товариств з відповідним переходом майна, прав та обов`язків.
		Для розгляду цієї справи має значення поняття виділу наведене в частині 1 статті 109 Цивільного кодексу України, оскільки спірні відносини виникли, у зв`язку з переходом обов`язків за договором від ПрАТ "Харківський коксовий завод" до ПрАТ "Коксолит", а не через саме лише створення ПрАТ "Коксолит" як окремої юридичної особи.
		Суд ураховує те, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців - це зокрема офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом. 
		Офіційним визнанням змін, які відбуваються у зв`язку з виділом з юридичної особи іншої юридичної особи і пов`язані з переходом прав та обов`язків до створеної юридичної особи, слід вважати державну реєстрацію змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника. У цьому випадку виділ в значенні переходу (частина 1 статті 109 Цивільного кодексу України), який саме має значення для третіх осіб - кредиторів на відміну від самого лише факту створення юридичної особи, вважатиметься завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника, як це передбачено частиною 4 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
		Проте ухвалюючи судові рішення у справі, господарські суди попередніх інстанцій наведені положення законодавства залишили поза увагою; оцінки спірним правовідносинам у контексті зазначених норм не надали; належним чином не з`ясували характеру відповідальності боржника у цьому випадку, не встановили хто, зважаючи на обставини справи і положення чинного законодавства, має відповідати у спірному зобов`язанні, з огляду на наявність/відсутність у відповідному матеріальному правовідношенні одночасно основного і субсидіарного боржника. Натомість попередні судові інстанції вдалися лише до з`ясування обставин створення нової юридичної особи шляхом виділу. 
		Викладене свідчить про невжиття господарськими судами заходів для всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи.
		6. Висновки Верховного Суду
		6.1. За змістом частин 1, 2, 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Судові рішення у цій справі наведеним вимогам не відповідають.
		6.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (стаття 300 Господарського процесуального кодексу України).
		6.3. Ураховуючи викладене та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, ухвалені у справі судові рішення необхідно скасувати, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду, касаційну скаргу задовольнити частково. 
		7. Розподіл судових витрат
		7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
		Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтями 310, 314, 315,  316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" задовольнити частково.
		 
		Постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.11.2018 у справі № 922/4109/16 і рішення Господарського суду Харківської області від 18.07.2018 скасувати, справу передати на новий розгляд до Господарського суду Харківської області. 
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                                 Т. Б. Дроботова
		Судді                                                                                                               К. М. Пільков
		                                                                                                        Ю. Я. Чумак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...