Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 235/682/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 30.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 30.08.2019.
Дата набрання законної сили: 22.08.2019
Номер судового провадження: 61-19002ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова  
		Іменем України 
		 
		22 серпня 2019 року
		м. Київ
		справа № 235/682/17
		провадження № 61-19002св18 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Лесько А. О. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Штелик С. П.,
		 
		учасники справи:
		позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія»,
		відповідач - ОСОБА_1 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на рішення Апеляційного суду Донецької області від 19 червня 2017 року у складі колегії суддів: Мальованого Ю. М., Соломахи Л. І., Корчистої О. І.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		У лютому 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (далі - ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що 11 грудня 2007 року між акціонерним товариством «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту             № 11265826000, згідно з яким банк зобов`язався надати відповідачу кредит в іноземній валюті в сумі 45 000,00 доларів США, а остання зобов`язалась прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти та сплачувати кредит у порядку та на умовах, зазначених у договорі. Відповідно до пункту 2 додаткової угоди № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 11265826000 сторони дійшли згоди, що банк зобов`язується надавати позичальнику, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит у валютах, вказаних в цій додатковій угоді, у формі кредитної лінії з лімітом кредитної лінії, встановленим в базовій валюті, що дорівнює 661 936,13 грн у порядку і на умовах, зазначених у договорі та цій додатковій угоді. З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором банком укладено договір іпотеки                   від 11 грудня 2007 року з ОСОБА_1 (іпотекодавець), за умовами якого відповідач передав в іпотеку наступне нерухоме майно: двокімнатну квартиру, загальною площею 44,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та є власністю іпотекодавця на підставі договору купівлі-продажу. Всупереч умов кредитного договору відповідач не здійснює своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості за кредитом та процентами з серпня 2014 року, чим тривалий час порушує взяті на себе договірні зобов`язання. 21 вересня             2015 року між публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та                             ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір факторингу               № 27, відповідно до якого право грошової вимоги за договором про надання споживчого кредиту від 11 грудня 2007 року № 11265826000, укладеним між                AT «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія». 21 вересня 2015 року між позивачем та АТ «УкрСиббанк» укладено договір про відступлення прав вимоги № 2 за договорами іпотеки до договору факторингу від 21 вересня 2015 року № 27, яким відступлено право вимоги за договором іпотеки від 11 грудня 2007 року, укладеним між                        AT «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 Заборгованість відповідача за кредитним договором по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів станом на 21 вересня 2015 року становить 339 969,68 грн.
		 
		Посилаючись на викладене, ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» просило звернути стягнення на предмет іпотеки: двокімнатну квартиру загальною площею 44,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить відповідачу, в рахунок погашення заборгованості у розмірі 339 696,68 грн на користь ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» за договором про надання споживчого кредиту                               від 11 грудня 2007 року № 11265826000, шляхом надання ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» права продажу предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу за ціною 227 250,00 грн.
		 
		КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ
		 
		Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області                             від 18 квітня 2017 року в задоволенні позову ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року заборонено примусове стягнення нерухомого житлового майна громадян, що є предметом іпотеки. З огляду на норми вказаного Закону, а також на те, що договір іпотеки               від 11 грудня 2007 року між ОСОБА_1 та АТ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», укладено з метою забезпечення зобов`язань відповідачем за споживчим кредитом, та у зв`язку з тим, що відповідачу надано споживчий кредит в іноземній валюті; нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника; загальна площа квартири не перевищує 140 кв. м, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.
		 
		Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 19 червня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» задоволено частково.
		Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 18 квітня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову                  ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» відмовлено. 
		 
		Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що відповідно до зазначеного у договорі застереження, іпотекодержатель отримує право продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя в порядку, встановленому Закон України «Про іпотеку».              ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» не дотрималось умов іпотечного договору, не виконало передбачені ним застереження для такого виду стягнення як реалізація іпотечного майна від свого імені, який є позасудовим способом захисту та передбачає укладення окремого договору між іпотекодавцем та іпотекодержателем, тому суд відмовив у задоволенні позову з цих підстав.
		 
		КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		 
		У липні 2017 рокуТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення апеляційного суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки від свого імені за рішенням суду прямо передбачене в Законі України «Про іпотеку» та будь-яке окреме уповноваження іпотекодавця для цього не потрібне. Посилання суду апеляційної інстанції на вказане в договорі застереження є помилковим, оскільки в договорі зазначено, що право визначення підстави та способу звернення стягнення належить іпотекодержателю та здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса відповідно до чинного законодавства, шляхом позасудового врегулювання. Таким чином суд не праві встановлювати обмеження в підставах, з яких особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права, оскільки такі обмеження будуть прямо суперечити статтям 3, 15, 16 ЦК України та статтям 6, 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		У частині першій статті 400 ЦПК України зазначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Судами встановлено, що 11 грудня 2007 року між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту                          № 11265826000, згідно з яким банк зобов`язався надати відповідачу кредит в іноземній валюті в сумі 45 000,00 доларів США, а остання зобов`язалась прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти та сплатити за користування кредитом у порядку та на умовах, зазначених у договорі.
		 
		З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором між ОСОБА_1 та банком укладено договір іпотеки                       від 11 грудня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Мироновою Н. П. та зареєстрований за № 9570, в реєстрі заборон за № 9571, за умовами якого відповідач передав в іпотеку наступне нерухоме майно: двокімнатну квартиру, загальною площею 44,6 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та є власністю іпотекодавця на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Мироновою Н. П. 11 грудня 2007 року за реєстровим           № 9665.
		 
		Відповідач належним чином не виконував зобов`язання, взяті на себе за кредитним договором від 11 грудня 2007 року № 11265826000, унаслідок чого виникла заборгованість.
		 
		Відповідно до іпотечного договору від 11 грудня 2007 року іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, тобто іпотекодержатель має право на визнання права власності на предмет іпотеки, або на укладення від свого імені договору купівлі-продажу іпотечного майна.      
		    
		21 вересня 2015 року між публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір факторингу                № 27, відповідно до якого право грошової вимоги за договором про надання споживчого кредиту від 11 грудня 2007 року № 11265826000, укладеним між               АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».
		 
		21 вересня 2015 року між позивачем та ПАТ «УкрСиббанк» укладено договір про відступлення прав вимоги № 2 за договорами іпотеки до договору факторингу від 21 вересня 2015 року № 27, яким відступлено право вимоги за договором іпотеки від 11 грудня 2007 року, укладеним між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 .
		 
		Відповідно до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
		 
		За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		 
		Відповідно до частини статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
		 
		Згідно з частинами другою та третьою статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
		Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».
		 
		Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.
		 
		Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду          від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (провадження                                   № 14-112цс19).
		 
		Отже, позивач обрав неналежний спосіб захисту його прав іпотекодержателя, оскільки не дотримався умов договору іпотеки, яким передбачено позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки.
		 
		З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції, виходячи з того, що сторони передбачили у вказану договорі іпотеки застереження, яке передбачає укладення окремого договору між іпотекодавцем та іпотекодержателем, згідно з яким позивач має можливість звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу будь-якій особі, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.
		 
		ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Оскільки апеляційним судом повно та всебічно з`ясовано обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, ухвалено законне й обґрунтоване рішення, подану касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» залишити без задоволення.
		 
		Рішення Апеляційного суду Донецької області від 19 червня 2017 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді                                                                                               А. О. Лесько
		 
		                                                                                                            А. А. Калараш
		 
		                                                                                                            С. П. Штелик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...