Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 204/7925/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди; Спори про відшкодування шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, крім відшкодування шкоди на виробництві.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 30.08.2019. Забезпечено надання загального доступу: 30.08.2019.
Дата набрання законної сили: 28.08.2019
Номер судового провадження: 61-31380ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		28 серпня 2019 року 
		м. Київ
		 
		справа № 204/7925/16-ц
		провадження № 61-31380св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач -  ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2017 року у складі судді 
		Черкез Д. Л., та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Максюти Ж. І., 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
		 
		У грудні 2016 року  ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до  ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої злочином.
		 
		В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 08 січня 2014 року на вул. Робочій з боку вул. Каверина у м. Дніпропетровську сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) з вини невстановленої особи, яка керуючи автомобілем здійснила наїзд на її дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка в результаті отриманих травм померла. Особа яка керувала транспортним засобом покинула місце ДТП.
		За фактом вчинення злочину, передбаченого частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України) було порушено кримінальне провадження. Під час досудового розслідування було встановлено, що наїзд на її дочку було здійснено невстановленою особою, яка керувала автомобілем марки Mercedes-Benz E240, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить відповідачу.
		 
		Під час досудового розслідування вона була визнана потерпілою, а відповідачу ОСОБА_2 було оголошено підозру у вчиненні зазначеного злочину, яка згодом була скасована, оскільки слідством не було встановлено його вини.
		 
		Вважає, що за кермом вищевказаного автомобіля перебував саме відповідач, а історія, яка стала офіційною версією слідства, про чоловіка який мав намір придбати у відповідача автомобіль та тимчасово їздив на ньому для перевірки технічного стану, вигадана ОСОБА_2 з метою уникнення відповідальності за скоєний злочин.
		 
		Звертала увагу на те, що слідством не було встановлено хто саме керував зазначеним транспортним засобом, проте саме відповідач має нести відповідальність за завдану їй моральну шкоду, у зв`язку із втратою близької людини, оскільки він є власником автомобіля, як джерела підвищеної небезпеки.
		 
		Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 1 000 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
		 
		Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 500 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що  неправомірному заволодінню транспортним засобом сприяла недбалість власника автомобіля - відповідача ОСОБА_2 , а тому, виходячи з принципів об`єктивності та справедливості, він має нести відповідальність за завдану позивачу моральну шкоду у розмірі 50 % від заявленої суми.
		 
		Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2017 року  апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2017 року змінено в частині правового обґрунтування часткового задоволення позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. 
		 
		Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині правового обґрунтування підстав для часткового задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що відповідач не звільняється від обов`язку відшкодувати моральну шкоду, навіть якщо ця моральна шкода завдана не з його вини, оскільки він є власником джерела підвищеної небезпеки від дії якого померла дочка позивача. 
		 
		Залишаючи без змін рішення суду першої інстанцій в частині визначення розміру моральної шкоди, апеляційний суд виходив з того, що судом визначено розмір моральної шкоди з урахуванням принципів виваженості та справедливості, з урахуванням всіх доказів та обставин справи.
		 
		Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників
		 
		У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційної скаргою на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2017 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. 
		 
		Вказує на те, що суд апеляційної інстанції правильно змінив обґрунтування підстав для часткового задоволення позову, проте безпідставно не змінив рішення суду першої інстанції в частині розміру моральної шкоди, не навів жодних аргументів на підтвердження того, що саме моральна школа в розмірі 500 000,00 грн відповідає принципам виваженості та справедливості.
		 
		Заперечень на касаційну скаргу не надходило.
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
		 
		У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справа передана до Верховного Суду.
		 
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2019 року провадження № 61-31380ск18 призначено судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані рішення суду першої інстанції у незміненій частині та рішення апеляційного суду - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		 
		Судами встановлено, що з 08 січня 2014 року біля будинку № 168 по вул. АДРЕСА_1 у 
		м. Дніпропетровську сталась ДТП, внаслідок якої від отриманих тілесних ушкоджень загинула дочка позивача - ОСОБА_3 , 1992 року народження. 
		 
		Під час огляду місця події виявлено та вилучено фрагменти решітки радіатора, осколки скла. Загибла на місці пригоди ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження, зокрема в область голови, які у своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення. Смерть потерпілої настала від відкритої черепно-мозкової травми, з переломами кісток склепіння та основи черепу, крововиливами під оболонки та в шлуночки головного мозку. Виявлені тілесні ушкодження в області голови знаходяться у прямому причинному зв`язку із настанням смерті. 
		 
		Відповідно до висновку судово-трасологічної експертизи від 27 лютого 2017 року частина декоративної решітки бамперу, вилучена при огляді місця події від 08 січня 2014 року на вул. Робочій у м. Дніпропетровську, могла бути як складовою частиною нижнього бамперу з декоративною решіткою, встановленого на автомобілі марки Mercedes-Benz E240, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , так і іншого автомобіля з аналогічним бампером. Три фрагменти захисного скла, вилучені при огляді ДТП за вищевказаною адресою, і фрагменти захисного скла, встановлених на правій блок-фарі автомобіля марки Mercedes-Benz E240, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , до розлому складали єдине ціле - захисне скло правої автомобільної блок-фари. 
		 
		Автомобіль марки Mercedes-Benz E240, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 належить ОСОБА_2 
		 
		Слідчими діями та розшуковим заходами встановити додаткові докази, які у своїй сукупності давали б можливість у повній мірі стверджувати про винуватість ОСОБА_2 у порушенні правил дорожнього руху, що спричинили смерть 
		ОСОБА_3 , не здобуто. 
		 
		Кри мінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 
		№ 12014040030000011 від 08 січня 2014 року було закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 286 КК України.
		 
		Нормативно-правове обґрунтування 
		 
		Відповідно до вимог частин першої та третьої статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		 
		За змістом частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 
		 
		Встановивши, що смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , настала внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки - автомобіля марки Mercedes-Benz E240, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_2 ,  апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що саме відповідач зобов`язаний відшкодувати ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану смертю дочки, незалежно від його вини, у зв`язка із чим правильно змінив правові підстави для часткового задоволення позову.
		 
		Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди позивача з розміром моральної шкоди, який визначений судами. 
		 
		Разом з тим, Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року). Суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
		 
		Враховуючи, що вирішуючи питання щодо розміру моральної шкоди, суд першої інстанції, з висновком якого в цій частині погодився і апеляційний суд, врахувавши глибину та тривалість душевних страждань, психологічний та емоційний стан позивача, яка втратила дочку, обґрунтовано визначив її розмір у 500 000,00 грн, що відповідає вимогам розумності та справедливості. 
		 
		Такий висновок зроблений судами на підставі доказів, які оцінені з дотриманням норм процесуального права, твердження заявника, що в оскаржуваних судових рішеннях відсутнє обґрунтування розміру стягнутої моральної шкоди є безпідставним.
		 
		Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, є необґрунтованими, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. 
		 
		Із урахуванням того, що доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд приходить до висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
		 
		Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції у незміненій частині, та рішення апеляційного суду - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.
		 
		Керуючись статтями 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 березня 2017 року у незміненій частині та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 серпня 2017 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:І. Ю. Гулейков       О. В. Ступак       Г. І. Усик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...