Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/2781/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 30.08.2019. Зареєстровано: 01.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 02.09.2019.

Результат оскарження 23.09.2020 П'ятий апеляційний адміністративний суд: скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову про задоволення позову
Номер судового провадження: П/420/2919/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 420/2781/19 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		28 серпня 2019 року м. Одеса
		 
		Одеський окружний адміністративний суд у складі: Головуючого - судді Єфіменка К.С., при секретарі Кузьменко Е.Х., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Спільного підприємства Солінг (вул.Балтська дор.,42, м.Одеса, 65069) до Департаменту культури, національностей, релігії та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації (вул..Канатна,83,м.Одеса,65107), Консультативної ради з питань охорони об`єктів культурної спадщини (вул..Канатна,83,м.Одеса,65107), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача Міністерства культури України, Громадської організації «Зелений лист» про визнання протиправним та скасування рішення управління культури, національностей, релігії та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, оформлене приписом від 16.04.2019 року за №01-12/29, визнання незаконним та скасування рішення Консультативної ради з питань охорони культурної спадщини Одеської області, оформлене протоколом №06/2017 від 24.11.2017, в частині внесення змін в облікову документацію на пам`ятку архітектури та містобудування місцевого значення по вул. Дерибасівській в м. Одеса - Міський сад, якими включено територію по АДРЕСА_1 , яка перебуває в користуванні СП «Солінг», в межі пам`ятки архітектури та містобудування місцевого значення - Міський сад; визнання протиправними дій управління культури, національностей, релігії та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації щодо внесення змін в облікову документацію на пам`ятку архітектури та містобудування місцевого значення по вул. Дерибасівській в м. Одеса - Міський сад, якими включено територію по вул. АДРЕСА_1 Одесі, яка перебуває в користуванні СП «Солінг». в межі пам`ятки архітектури та містобудування місцевого значення - Міський сад; зобов`язання управління культури, національностей, релігії та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації привести облікову документацію на пам`ятку архітектури та містобудування місцевого значення по вул. Дерибасівській в м. Одеса - Міський сад в первісний стан та виключити відомості щодо віднесення території Літнього театру по вул. Преображенській, 24 у місті Одесі до меж пам`ятки архітектури та містобудування місцевого значення - Міський сад,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		До суду 03 травня 2019 року надійшов адміністративний позов Спільного підприємства Солінг (вул.Балтська дор.,42, м.Одеса, 65069) до Управління культури, національностей, релігії та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації (вул..Канатна,83,м.Одеса,65107) про визнання протиправним та скасування рішення управління культури, національностей, релігії та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, оформлене приписом від 16.04.2019 року за №01-12/29.
		Ухвалою суду від 07.05.2019 року відкрито загальне позовне провадження. 
		В підготовчому судовому засіданні 28.05.2019 року судом були прийняті до провадження уточнення адміністративного позову шляхом збільшення позовних вимог, у зв`язку із чим, до участі в справі в якості співвідповідача була залучена Консультативної ради з питань охорони культурної спадщини Одеської області та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача ГО «Зелений лист» та в подальшому Міністерство культури України.
		В судовому засіданні 21.08.2019 року представником позивача були підтримані позовні вимоги в повному обсязі, пославшись на те, що СП «Солінг» є власником будівель та користувач земельної ділянки «Літнього театру», які не входять до меж пам`ятки місцевого значення «Міський сад», а тому дії та рішення відповідача є незаконними. Представник відповідача заперечила проти задоволення позову з огляду на те, що 27.11.2017 році були внесені зміни у облікову картку пам`ятки місцевого значення «Міський сад» шляхом включення до нього території Літнього театру, а тому припис Управління від 16.04.2019 року про зупинення проведення підготовчих будівельних робіт, які не були погоджені з Управлінням є законним. Представник третьої особи ГО «Зелений лист» підтримав доводи представника відповідача та просив відмовити у задоволенні позову. Представник третьої особи Міністерства культури України в судове засіданні не прибув подав письмові пояснення, в яких також просив відмовити у задоволенні позову повністю.
		Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідачів, представника третьої особи та дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:
		Відповідачі  Управління культури, національностей, релігії та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації (вул..Канатна,83, м.Одеса,65107), Консультативної ради з питань охорони об`єктів культурної спадщини (вул..Канатна,83 АДРЕСА_2 м АДРЕСА_3 Одеса АДРЕСА_4 ) є регіональними підрозділами центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини згідно положень ст.3 Закону України «Про охорону культурної спадщини», які відповідно до положень ст.5, ст.30, ст.32 цього ж Закону здійснює повноваження щодо погодження проектної документації з проведення робіт на об`єктах культурної спадщини та в охоронних зонах (ареалах), внесення приписів щодо заборони суб`єктам господарювання здійснювати діяльність на об`єктах культурної спадщини, а тому їх рішення, дії чи бездіяльність з цього приводу на підставі ст.55 Конституції України, п.1 ч.1 ст.19 КАС України можуть бути оскаржені до суду в порядку адміністративного судочинства. 
		При розгляді справи судом встановлено, що СП «Солінг» є власником будівель та споруд загальною площею 689,2 кв.м., розташованих по АДРЕСА_1 . Вказане майно набуте у власність СП «Солінг» на підставі договору купівлі-продажу майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ та міст області шляхом викупу від 04 липня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Юрченко І.П. та зареєстровано в реєстрі за № 4187.
		Право власності підтверджується також витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.07.2016 року, номер запису про право власності: 15403135, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 972216551101, згідно якого СП «Солінг» є власником будівель і споруд Літнього театру.
		Вказаний майновий комплекс знаходиться на території земельної ділянки, яка на підставі укладеного між СП «Солінг» та Одеською міською радою договору оренди землі від 23.12.2016 року, передана підприємству в оренду строком на 49 років.
		15.04.2019 року на підставі наказу управління від 15.04.2019 року №65 спеціалістами управління культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської облдержадміністрації було проведеного перевірку території Літнього театру та виявлено наступне: розпочато підготовчі роботи з демонтажу конструкцій та елементів благоустрою на території пам`ятки (Міський сад), без погодженої відповідним органом охорони культурної спадщини науково-проектної документації та дозволу відповідного органу охорони. Територія пам`ятки Міський сад) захаращена будівельним і побутовим сміттям з демонтажу окремих конструкцій та елементів благоустрою та знаходиться у незадовільному санітарному, протипожежному та технічному стані.
		Відповідно до пункту другого частини першої статті 26 Закону, консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам`яток місцевого значення здійснюються за наявності письмового дозволу органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції, на підставі погодженої з ними науково-проектної документації.
		Під час проведення перевірки було встановлено, що в порушення вимог вищезазначеної статті науково-проектна документація на розгляд до управління не надходила, дозвіл на проведення робіт на зазначеній пам`ятці не надавався, відповідно, роботи проводились без відповідної проектної та дозвільної документації.
		Окрім того, згідно статті 24 Закону власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.
		Забороняється змінювати призначення пам`ятки, її частин та елементів, робити написи, позначки на ній, на її території та в її охоронній зоні без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.
		Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про охорону культурної спадщини» органи охорони культурної спадщини зобов`язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам`ятці або порушує законодавство, державні стандарти, норми і правила у сфері охорони культурної спадщини.
		Реалізуючи владні управлінські функції, Управлінням був виданий припис від 16.04.2019 року №01-12/2019 керівнику СП «Солінг» ОСОБА_1 , з вимогою привести територію пам`ятки (Міський сад) до відповідного санітарного, протипожежного та технічного стану; терміново припинити підготовчі роботи та надати розроблену відповідно до діючого законодавства у сфері охорони культурної спадщини науково-проектну документацію.
		Дослідивши наявні в справі письмові докази, суд приходить до висновку, що оскаржені дії та рішення відповідача вчинені не у відповідності до Конституції та законів України, виходячи з наступного. 
		Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюються Законом України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 № 1805-ІІІ (далі - Закон).
		Відповідно до абзацу восьмого підпункту 5.14. пункту 5 Положення про управління культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Одеської обласної адміністрації від 21.09.2015 №580/А-2015 (зі змінами, затвердженими розпорядженням виконуючого обов`язки голови обласної державної адміністрації від 18.04.2018 №387/А-2018), управління здійснює контроль за виконанням Закону України «Про охорону культурної спадщини», інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини.
		Згідно зі статтею 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (далі за текстом - Закон) об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.
		Пам`яткою культурної спадщини, в силу положень статті 1 цього Закону, є об`єкт культурної спадщини, який занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (не включення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.
		Відповідно до статті 13 Закону об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки.
		Відповідно до пунктів 5,6,7 статті 6 Закону до повноважень органу охорони культурної спадщини обласної державної адміністрації належить: визначення меж територій пам`яток місцевого значення та затвердження їхніх зон охорони; встановлення режиму використання пам`яток місцевого значення, їхніх територій, зон охорони; забезпечення виготовлення, складання і передачі центральному органові виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини наукової документації з описами та фіксацією об`єктів культурної спадщини.
		Відповідно до пункту б) статті 14 Закону занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам`ятки) провадяться відповідно до категорії пам`ятки: пам`ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам`яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.
		Відповідно до пунктів 1,2 Порядку визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1760 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року №626, далі - Порядок №1760) об`єкти культурної спадщини заносяться до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр) за рішенням Кабінету Міністрів України (щодо об`єктів національного значення) та Мінкультури (щодо об`єктів місцевого значення). На кожний об`єкт культурної спадщини, що пропонується відповідним органом охорони культурної спадщини для занесення до Реєстру, складається облікова документація, яка підлягає постійному зберіганню в такому органі. Занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру без облікової документації не допускається.
		Пунктом 3 розділу X «Прикінцеві положення» Закону визначено, що об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури», визнаються пам`ятками відповідно до цього Закону.
		Згідно з пунктом 3 Порядку №1760 облікова документація на об`єкти культурної спадщини, які відповідно до пункту 3 розділу X «Прикінцеві положення» Закону України «Про охорону культурної спадщини» визнаються пам`ятками, включає облікову картку або паспорт, коротку історичну довідку, акт технічного стану та матеріали фотофіксації сучасного стану.
		Міський сад, який розташований по вул. Дерибасівській в м. Одеса, прийнятий під охорону держави рішенням виконавчого комітету Одеської обласної ради народних депутатів від 27.12.1991 року №580 як пам`ятка архітектури та містобудування місцевого значення.
		У 2004 році управлінням з питань охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації була затверджена облікова картка на об`єкт культурної спадщини «Міський сад».
		Наказом Міністерства культури і туризму України від 20.06.2008 №728/0/16-08 Міський сад занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України під охоронним номером №323-Од.
		Водночас, відповідно до пункту 6 облікової картки на об`єкт культурної спадщини «Міський сад» розташування зазначеної пам`ятки визначене наступним чином: земельна ділянка знаходиться всередині кварталу, який обмежений вулицями Преображенською, Дерибасівською, Гаванною та провулком Маяковського.
		Відповідно до положень ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні службові й посадові особи повинні діяти порядком та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
		Приймаючи оскаржене рішення Управління культури, національностей, релігії та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації реалізовувало функції в сфері захисту об`єктів культурної спадщини у відповідності до положень Закону України «Про захист об`єктів культурної спадщини».
		Разом з тим, при винесенні оскаржуваного припису від 16.04.2019 року №01-12/2019 відповідачем не була врахована наявність встановлених судовим рішенням обставин, які не дозволяють відповідачеві застосовувати свої владні повноваження відносно майна, яке перебуває у власності та користування позивача. 
		Так, відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2018 року по справі №826/16335/17 встановлено, що стосовно доводів позивача щодо порушення його прав та інтересів внаслідок прийняття Міністерством культури України рішення про внесення змін в облікову документацію пам`ятки культурної спадщини місцевого значення - «Міський сад», до меж пам`ятки культурної спадщини місцевого значення - «Міський сад», розташованого по вул. Дерибасівській АДРЕСА_1 включено «Літній театр», розташований по вул. АДРЕСА_1 ,24 у місті Одесі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Споруди колишнього Літного театру належать на праві власності СП «Солінг», а земельну ділянку під ними передано в установленому законом порядку рішенням Одеської міської ради в оренду СП «Солінг» для їх обслуговування. Відповідно до частини першої ст.13 Закону України «Про охорону культурної спадщини» від 08 червня 2000 року №1805-III (із змінами і доповненнями) об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1760 затверджено «Порядок визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» (із змінами і доповненнями), якою визначено, що об`єкти культурної спадщини заносяться до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за рішенням Міністерства культури (щодо об`єктів місцевого значення) на підставі відповідної облікової документації, яка включає облікову картку або паспорт, коротку історичну довідку, акт технічного стану та матеріали фотофіксації сучасного стану. Міністерством культури України прийнято в 2008 році за результатами опрацювання поданої органом охорони культурної спадщини Одеської області документації, яка стосувалася пам`ятки місцевого значення «Міський сад», у т.ч. генеральний план (ситуаційну схему), виконаний в 1866 році, фотофіксацію 2002 року, прийнято рішення про включення цього об`єкту до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, межі якої не включають ані споруди «Літнього театру», які належать з 2003 року СП «Солінг» на праві власності, ані територію, на якій вони розташовані. Наказом Міністерства культури і туризму України від 20 червня 2008 року № 728/0/16-08 затверджено Історико-архітектурний опорний план проекту зон охорони та визначення меж історичних ареалів міста Одеси, згідно графічної частини якого визначено межі пам`ятки місцевого значення «Міський сад», до яких територія та споруди «Літнього театру» також не ввійшли. Міністерством культури України та іншими органами не приймались будь-які нормативно-правові акти чи індивідуальні акти, якими б вносилися зміни або скасовувалися вищевказані рішення та наказ Міністерства культури України, якими встановлено статус та межі пам`ятки місцевого значення «Міський сад». 
		Тобто, вказаними судовим рішенням, встановлено, що об`єкти нерухомого майна СП «Солінг», розташовані на території «Літнього театру» не входять до складу та меж пам`ятки місцевого значення «Міський сад». 
		Вказане судове рішення набрало законної сили 10.07.2018 року та відповідно до положень ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» повинно виконуватись усіма підприємствами, установами та організаціями і громадянами.
		Судом не приймається до уваги посилання представника відповідача на те, що відповідач не брав участі в справі №826/16335/17, а тому рішення по цій справі та встановлені обставини не можуть бути до нього застосовані, оскільки у цій справі брало участь Міністерство культури України, якому саме є підпорядкований відповідач в питаннях охорони об`єктів культурної спадщини та виконує функції, покладені на Міністерство культури України з цього питання на регіональному рівні, а тому обставини встановлені судовим рішенням за участю Міністерства культури України повинні застосовуватись й до підпорядкованих йому установ.
		Щодо посилання на п.6 облікової картки на об`єкт культурної спадщини «Міський сад» розташування зазначеної пам`ятки визначено наступним чином: земельна ділянка знаходиться всередині кварталу, який обмежений вулицями Преображенською, Дерибасівською, Гаванною та провулком Маяковського, то вказаний доказ не є новою обставиною, яка виникла після набрання законної сили судового рішення у справі №826/16335/17 (10.07.2018 року), а тому не може прийматись судом, як такою, що надає нові повноваження чи створює нові обставини у спірних правовідносинах, оскільки цьому доказу повинна була бути надана оцінка судом в рамках розгляду справи №826/16335/17, що позбавляє суд на цій стадії процесу його використання.
		Фактично заперечуючи обставини, які були встановлені судом в рамках розгляду справи №826/16335/17 та надаючи додаткові докази, які не є новими (після 10.07.2018 року), представник відповідача ігнорує принцип правової визначеності, а це є неприпустимим з огляду на наступне. 
		Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.02.2018 року по справі №1-рп/2018 в Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Основного Закону України). За юридичною позицією Конституційного Суду України верховенство права - це панування права в суспільстві; верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо; всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України; справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права; у сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення (підпункт 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
		Конституційний Суд України в абзаці другому пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 зазначив, що діяльність правотворчих і правозастосовних органів держави має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства і прямої дії норм Конституції України, а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів.
		Конституційний Суд України у Рішенні від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010 вказав, що одним із елементів конституційного принципу верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
		У Доповіді "Верховенство права", яка схвалена Європейською Комісією "За демократію через право" (Венеціанською Комісією) на 86-му пленарному засіданні (25-26 березня 2011 року), наголошено, що принцип правової визначеності є ключовим у питанні довіри до судової системи і верховенства права; держава зобов`язана дотримуватися та застосовувати у прогнозований і послідовний спосіб ті закони, які вона ввела в дію (пункт 44); правова визначеність передбачає, що норми права повинні бути зрозумілими і точними, а також спрямованими на забезпечення постійної прогнозованості ситуацій і правових відносин (пункт 46); парламентові не може бути дозволено зневажати основоположні права людини внаслідок ухвалення нечітких законів (пункт 47); правова визначеність означає також, що необхідно у цілому дотримуватися зобов`язань або обіцянок, які взяла на себе держава перед людьми (поняття "законних очікувань") (пункт 48).
		З наведеного вище можна зробити висновок про те, що виходячи з принципу правової визначеності, як складовою частини поняття верховенства права, позивач з моменту набрання статусу остаточного постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2018 року по справі №826/16335/17 міг ґрунтовно розраховувати на те, що до його майна не повинні застосовуватися обмеження, встановлені положеннями Закону України «Про охорону об`єктів культурної спадщини», як до об`єктів пам`яток місцевого значення чи його складових.
		Оскільки під час розгляду цієї справи не встановлено нових обставин, які б свідчили про зворотне, суд повинен використати висновки судового рішення, яке набрало законної сили (постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2018 року по справі №826/16335/17) про те, що територія об`єкти нерухомого майна СП «Солінг», розташовані на території «Літнього театру» не входять до складу та меж пам`ятки місцевого значення «Міський сад», в заявку із чим, вони не можуть бути об`єктом нагляду органів державної влади в порядку та у спосіб, визначені Законом України «Про охорону об`єктів культурної спадщини», в тому числі шляхом внесення позивачу припису про зупинення робіт в порядку ч.2 ст.30 цього закону, в зв`язку із чим, такі дії Управління культури, національностей, релігії та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації не відповідають правовій поведінці суб`єкта владних повноважень, визначеної ч.2 ст.19 Конституції України, та прийнятий в результаті таких дій акт (припис від 16.04.2019 року №01-12/29) згідно положень ч.2 ст.2 КАС України підлягає визнанню протиправним, а аналогічна позовна вимога підлягає задоволенню, на підставі положень ч.1 ст.245 КАС України. 
		Щодо позовної вимоги про визнання протиправним рішення Консультативної ради з питань охорони культурної спадщини Одеської області, оформлене протоколом №06/2017 від 24.11.2017, в частині внесення змін в облікову документацію на пам`ятку архітектури та містобудування місцевого значення по вул. Дерибасівській в м. Одеса - Міський сад, якими включено територію по АДРЕСА_1 , яка перебуває в користуванні СП «Солінг», в межі пам`ятки архітектури та містобудування місцевого значення - Міський сад суд зазначає наступне.
		Відповідно до Положення про Консультативної ради з питань охорони культурної спадщини Одеської області вона є дорадчим органом при Департаменті, який виконує функції, визначені у п.3.1 та п.3.2 Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 року №158 (зареєстрованого Міністерством юстиції України 01.04.2013 року за №528/23060.
		Суд, відповідно до положень ч.4 ст.78 КАС України, застосовує до спірних правовідносин висновки того ж судового рішення  постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2018 року по справі №826/16335/17, в частині розгляду законності висновку Експертної ради при Міністерстві культури України.
		Цим судовим рішенням було встановлено, що «…Відповідно до частини першої ст.13 Закону України «Про охорону культурної спадщини» від 08 червня 2000 року №1805-III (із змінами і доповненнями) об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1760 затверджено «Порядок визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» (із змінами і доповненнями), якою визначено, що об`єкти культурної спадщини заносяться до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за рішенням Міністерства культури (щодо об`єктів місцевого значення) на підставі відповідної облікової документації, яка включає облікову картку або паспорт, коротку історичну довідку, акт технічного стану та матеріали фотофіксації сучасного стану. Міністерством культури України прийнято в 2008 році за результатами опрацювання поданої органом охорони культурної спадщини Одеської області документації, яка стосувалася пам`ятки місцевого значення «Міський сад», у т.ч. генеральний план (ситуаційну схему), виконаний в 1866 році, фотофіксацію 2002 року, прийнято рішення про включення цього об`єкту до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, межі якої не включають ані споруди «Літнього театру», які належать з 2003 року СП «Солінг» на праві власності, ані територію, на якій вони розташовані. Наказом Міністерства культури і туризму України від 20 червня 2008 року № 728/0/16-08 затверджено Історико архітектурний опорний план проекту зон охорони та визначення меж історичних ареалів міста Одеси, згідно графічної частини якого визначено межі пам`ятки місцевого значення «Міський сад», до яких територія та споруди «Літнього театру» також не ввійшли. Міністерством культури України та іншими органами не приймались будь-які нормативно-правові акти чи індивідуальні акти, якими б вносилися зміни або скасовувалися вищевказані рішення та наказ Міністерства культури України, якими встановлено статус та межі пам`ятки місцевого значення «Міський сад». Враховуючи положення законодавства під актом державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму цих рішень - офіційний документ, який породжує певні наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. Відповідно до Регламенту роботи Експертної комісії з розгляду питань занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток, затвердженого наказом Міністерства культури України від 04 квітня 2012 року № 304, експертна комісія є постійно діючим дорадчим органом Міністерства культури України, основним завдання якої є забезпечення професійної підготовки висновків щодо об`єктів культурної спадщини, а її рішення мають рекомендаційний характер і за необхідності впроваджуються наказами Міністерства культури України. Оскаржуване СП «Солінг» рішення Експертної комісії з розгляду питань занесення об`єктів культурної спадщини до державного реєстру нерухомих пам`яток України Міністерства культури України, оформлене протоколом від 14 грудня 2017 року №8/17, не є документом, який містить норми права загальної або індивідуальної дії, не може створювати нових правових норм, доповнювати або змінювати рішення та накази Міністерства культури України, не породжує правових наслідків, а носить виключно рекомендаційний характер…». 
		Застосовуючи наведені принципи до оскаржуваного рішення Консультативної ради з питань охорони культурної спадщини Одеської області, оформлене протоколом №06/2017 від 24.11.2017, в частині внесення змін в облікову документацію на пам`ятку архітектури та містобудування місцевого значення по вул. Дерибасівській в м. Одеса - Міський сад, якими включено територію по АДРЕСА_1 , яка перебуває в користуванні СП «Солінг», в межі пам`ятки архітектури та містобудування місцевого значення - Міський сад, суд застосовуючи принцип аналогії права, визначений ч.6 ст.7 КАС України, приходить до висновку про відсутність порушеного права позивача цим оскарженим рішенням. 
		Суд вважає за необхідне відмови у задоволенні цих позовних вимог з огляду на не підтвердження позивачем порушення його прав оскарженим актом з огляду на наступне.
		Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
		Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
		Статтею 6 КАС встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
		Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14.12.2011 року №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
		Відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.
		Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.
		Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2,6 КАС України.
		У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 01.12.2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює
		ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. <...> поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх, випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» має один і той же зміст.
		Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
		Таким чином, встановивши відсутність факту порушення прав позивача рішенням Консультативної ради з питань охорони культурної спадщини Одеської області, оформлене протоколом №06/2017 від 24.11.2017, в частині внесення змін в облікову документацію на пам`ятку архітектури та містобудування місцевого значення по вул. АДРЕСА_5 в АДРЕСА_6 сад, якими включено територію по АДРЕСА_1 , яка перебуває в користуванні СП «Солінг», суд на підставі положень ч.1 ст.245 КАС України повинен ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині. 
		Щодо заявлених позовних вимог до Департаменту культури, національностей, релігії та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій управління культури, національностей, релігії та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації щодо внесення змін в облікову документацію на пам`ятку архітектури та містобудування місцевого значення по вул. Дерибасівській в м. Одеса - Міський сад, якими включено територію по вул. АДРЕСА_1 Одесі, яка перебуває в користуванні СП «Солінг». в межі пам`ятки архітектури та містобудування місцевого значення - Міський сад; зобов`язання управління культури, національностей, релігії та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації привести облікову документацію на пам`ятку архітектури та містобудування місцевого значення по вул. Дерибасівській в м. Одеса - Міський сад в первісний стан та виключити відомості щодо віднесення території Літнього театру по вул. Преображенській, 24 у місті Одесі до меж пам`ятки архітектури та містобудування місцевого значення - Міський сад суд зазначає наступне.
		Як вже зазначалось судом вище, Міністерством культури України прийнято в 2008 році за результатами опрацювання поданої органом охорони культурної спадщини Одеської області документації, яка стосувалася пам`ятки місцевого значення «Міський сад», у т.ч. генеральний план (ситуаційну схему), виконаний в 1866 році, фотофіксацію 2002 року, прийнято рішення про включення цього об`єкту до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, межі якої не включають ані споруди «Літнього театру», які належать з 2003 року СП «Солінг» на праві власності, ані територію, на якій вони розташовані. Наказом Міністерства культури і туризму України від 20 червня 2008 року №728/0/16-08 затверджено Історико архітектурний опорний план проекту зон охорони та визначення меж історичних ареалів міста Одеси, згідно графічної частини якого визначено межі пам`ятки місцевого значення «Міський сад», до яких територія та споруди «Літнього театру» також не ввійшли. 
		У технічній документації пам`ятки місцевого значення «Міський», в тому числі у п.2 облікової картці цього об`єкту культурної спадщини (редакція 2004 року) визначена адреса розташування пам`ятки: м АДРЕСА_3 Одеса, вул.Дерибасівська.
		Та обставина, що на час прийняття наказу Міністерства культури і туризму України від 20 червня 2008 року № 728/0/16-08 територія та споруди «Літнього театру» не були включені до складу пам`ятки місцевого значення «Міський сад», підтверджується крім технічної документації, ще й тим, що Управлінням культури, національностей, релігії та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, в період 2008-2009 років, відповідно до п.5.1 та п.5.2 цього наказу до СП «Солінг», як власника майна, не доводилось інформації про включення його нерухомості до пам`ятки місцевого значення «Міський сад» та з ним не укладався охоронний договір.
		Вказана обставина не заперечувалась під час розгляду справи представником Департаменту, а тому, відповідно до положень ч.1 ст.78 КАС України, вважається встановленою.
		Окрім того, суд зазначає, що дійсно, наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 року №158, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України, затверджено Порядок обліку об`єктів культурної спадщини.
		Відповідно до пункту 4.5. зазначеного Порядку, у разі отримання додаткових даних про об`єкт культурної спадщини вносяться зміни до документів, які завіряються підписом і печаткою.
		Аналогічне твердження висвітлене й в Методичних рекомендаціях щодо заповнення облікової картки об`єкта культурної спадщини та паспорта об`єкта культурної спадщини (далі за текстом - Методичні рекомендації), затверджених наказом Державної служби охорони культурної спадщини Міністерства культури України від 03.06.2004 №11: у разі внесення змін до облікової картки, паспорта, їх повинен вносити спеціаліст, котрий заповнював картку, паспорт; у разі неможливості спеціаліст освітньо-кваліфікаційного рівня не нижче того спеціаліста, котрий заповнював картку, паспорт. Зміни до облікової картки, паспорта завіряються підписом і печаткою.
		Разом з тим, такі дії можуть здійснюватись в межах затверджених параметрів, за якими уповноважений орган (Міністерством культури України) вносив цю пам`ятку місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.
		27.11.2017 року посадовими особами Управлінням культури, національностей, релігії та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації була виготовлена вкладка до облікової картки об`єкта культурної спадщини «Міський сад», в якій фактично були розширені раніше затверджені його межи, визначені технічною документацією та наказом Міністерства культури і туризму України від 20 червня 2008 року № 728/0/16-08, за рахунок будівель та території Літнього театру, про що свідчить зазначена адреса пам`ятки у п.2 додаткової вкладки: м.Одеса АДРЕСА_5  АДРЕСА_1 ). 
		Разом з тим, в період з 20.06.2008 року по 27.11.2017 року Міністерством культури України та іншими органами не приймались будь-які нормативно-правові акти чи індивідуальні акти, якими б вносилися зміни або скасовувалися вищевказані рішення та наказ, якими встановлено статус та межі пам`ятки місцевого значення «Міський сад» (лист Міністерства культури України від 25.01.2018 року №93/10/55-18). 
		Виходячи з цього, суд констатує відсутність будь-яких фактичних чи правових підстав для вчинення посадовими особами Управлінням культури, національностей, релігії та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації таких дій 27.11.2017 року.
		Представник відповідача у відзиві на позов зазначив, що вчинення таких дій було обумовлено тим, що під час складання облікової картки у 2004 році на пам`ятку місцевого значення «Міський сад» помилково не була зазначені чітко його адреса. Але, навіть за такого мотиву, ці дії не можуть бути визнанні законними, оскільки вони не відповідають принципу належного урядування з огляду на наступне.
		Відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди, які розглядають спори повинні використовувати положення Конвенції та судові рішення ЄСПЛ.
		Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 20.01.2012 року "Рисовський проти України" зазначив, що ризик будь - якої помилки державного органу, у тому числі тої, причиною якої є їх власна недбалість, повинен покладатись на саму державу та її органи.
		Розглядаючи цю справу, Європейський суд зазначив, що принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
		Це є "гарантією стабільності суспільних відносин", яка породжує у громадян впевненість у тому, що їх існуюче правове становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, тому саме на державний орган покладається обов`язок виправити свої помилки.
		Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, Онер Ілдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п.74, від 20 травня 2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
		Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частиною 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у
		справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		 Оцінивши оскаржені дії Управління культури, національностей, релігії та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, суд вважає, що вони не відповідають правовій поведінці суб`єкту владних повноважень, визначених ч.2 ст.19 Конституції України, з урахуванням наведених принципів оцінки дій суб`єкту владних повноважень, що містяться у ч.2 ст.2 КАС України, суд приходить до висновку про їх протиправність, а тому, на підставі положень ч.1 ст.245 КАС України, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. 
		 Суд також погоджується з обраним представником позивача способу поновлення порушеного протиправними діями відповідача прав та обов`язків СП «Солінг» у формі зобов`язання останнього вчинити дії та привести облікову документацію на пам`ятку архітектури та містобудування місцевого значення по вул. Дерибасівській в м. Одеса - Міський сад в первісний стан та виключити відомості щодо віднесення території Літнього театру по вул.Преображенській, 24 у місті Одесі до меж пам`ятки архітектури та містобудування місцевого значення - Міський сад у відповідність до висновків постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2018 року по справі №826/16335/17, оскільки вкладка до облікової картки від 27.11.2017 року не є управлінським актом індивідуальної дії, в зв`яжу із чим, не може бути оскаржена та скасована судом, а тому, ця позовна вимога підлягає задоволенню саме у визначеній судом формі згідно положень ч.1 ст.245 КАС України. 
		Судові витрати розподілити за правилами ст.139 КАС України. 
		Керуючись ст.ст.139,242-246 КАС України, суд, -
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		1. Позовні вимоги задовольнити частково.
		2. Визнати протиправним та скасувати рішення Управління культури, національностей, релігії та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації (вул..Канатна,83,м.Одеса,65107), оформлене приписом від 16.04.2019 року за №01-12/29.
		3. Визнати протиправними дії Управління культури, національностей, релігії та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації (вул..Канатна,83,м.Одеса,65107) щодо внесення змін в облікову документацію на пам`ятку архітектури та містобудування місцевого значення по вул. Дерибасівській в м. Одеса - Міський сад, якими включено територію по вул АДРЕСА_1 , яка перебуває в користуванні СП «Солінг» в межі пам`ятки архітектури та містобудування місцевого значення - Міський сад
		4. Зобов`язати Департамент культури, національностей, релігії та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації (вул..Канатна,83, м.Одеса, 65107) привести облікову документацію на пам`ятку архітектури та містобудування місцевого значення по вул. Дерибасівській в м. Одеса - Міський сад у відповідність до висновків постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2018 року по справі №826/16335/17, виключивши відомості щодо віднесення території Літнього театру по вул АДРЕСА_1 , 24 у АДРЕСА_7 Одесі до меж пам`ятки архітектури та містобудування місцевого значення - Міський сад.
		5. В задоволені решти позовних вимог  відмовити.
		6. Скасувати заходи забезпечення позовних вимог, застосовані ухвалою суду від 30.05.2019 року. 
		 
		Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 30.08.2019 року. 
		 
		Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.
		 
		Суддя Єфіменко К.С. 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...