Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/6856/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Катування.
Надіслано для оприлюднення: 30.08.2019. Зареєстровано: 01.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 03.09.2019.
Дата набрання законної сили: 21.12.2023
Номер судового провадження: 1-кп/755/392/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42016000000004103

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 755/6856/17
		 
		В И Р О К
		 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		"30" серпня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
		за участю сторін кримінального провадження:
		прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		захисника  ОСОБА_6 ,
		обвинуваченого ОСОБА_7 ,
		та його учасників
		потерпілих             ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
		представників потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.12.2016 за № 42016000000004103 за обвинуваченням 
		ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, працюючого, на цей час, на посаді поліцейського БПОП ГУ НП у Харківській області, та у період подій відображених у висунутому обвинувачені обіймав посаду міліціонера відділення № 1 взводу № 2 оперативної роти № 2 батальйону міліції особливого призначення «Беркут» ГУ МВС України в Харківській області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України (в редакції Закону України № 1707-VІ від 05.11.2009 "Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо відповідальності за злочини з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості"),
		в с т а н о в и в :
		з обвинувального акта складеного 06.04.2017 слідчим в ОВС першого СВ управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_12 та затвердженого того ж дня прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_4 , убачається, що ОСОБА_7 висунуто обвинувачення у тому, що згідно з вимогами статті 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» ОСОБА_13 (у дійсності ПІБ обвинуваченого ОСОБА_7 ), перебуваючи на посаді міліціонера відділення № 1 взводу № 2 оперативної роти № 2 батальйону міліції особливого призначення «Беркут» Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області був працівником правоохоронного органу, на якого згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, частини 1 статті 3, частини 1 статті 5 Закону України «Про міліцію» покладено обов`язки діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і Законами України.
		Адже, відповідно до положень статей 1, 2, 10 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 № 565-ХІІ з наступними змінами та доповненнями (далі Закону), міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров`я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань, одним з основних завдань якого є зобов`язання забезпечувати особисту безпеку громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів та громадський порядок.
		Згідно зі статтею 12 Закону міліція має право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю у випадках і в порядку, передбачених цим Законом.
		Працівники міліції мають право застосовувати заходи фізичного впливу, у тому числі прийоми рукопашного бою, для припинення правопорушень, подолання протидії законним вимогам міліції, яка здійснюється із застосуванням сили щодо працівників міліції або інших осіб, якщо інші способи були застосовані та не забезпечили виконання (стаття 1 Закону).
		Також працівники міліції мають право застосовувати наручники, гумові кийки, засоби зв`язування, сльозоточиві речовини, світлозвукові пристрої відволікаючої дії, пристрої для відкриття приміщень і примусової зупинки транспорту, водомети, бронемашини та інші спеціальні і транспортні засоби, а також використовувати службових собак для захисту громадян і самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу їх життю або здоров`ю; припинення масових безпорядків і групових порушень громадського порядку (стаття 14 Закону).
		Застосуванню сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинно передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють обставини. Без попередження фізична сила, спеціальні засоби і зброя можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров`ю громадян чи працівників міліції.
		У разі неможливості уникнути застосування сили, вона не повинна перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на міліцію обов`язків, і має зводитись до мінімуму можливості завдання шкоди здоров`ю правопорушників та інших громадян. При завданні шкоди міліція забезпечує надання необхідної допомоги потерпілим в найкоротший строк.
		Перевищення повноважень щодо застосування сили, у тому числі спеціальних засобів і зброї, тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
		Згідно Положення про спеціальний підрозділ міліції громадської безпеки «Беркут» (далі - Підрозділ), затвердженого наказом МВС України 24.10.2013 № 1011 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.01.2014 за № 19/24796, набрав чинності 28.01.2014), цей підрозділ є підрозділом міліції особливого призначення, який належить до структури міліції громадської безпеки та є структурним підрозділом головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (пункт 1.1).
		Підрозділ у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами МВС України, а також цим Положенням (пункт 1.2).
		Діяльність підрозділу організовується в межах його повноважень відповідно до принципів, визначених статтею 3 Закону України „Про міліцію (пункт 1.3).
		Підрозділ безпосередньо підпорядковується начальникам ГУМВС, УМВС, а в разі їх відсутності - заступнику, який організовує діяльність підрозділів міліції громадської безпеки. Організаційне, нормативно-методичне забезпечення підрозділу та контроль за його діяльністю здійснює Департамент громадської безпеки (пункти 1.4,1.5).
		Працівники підрозділу з метою виконання покладених на них завдань мають право застосовувати заходи фізичного впливу, у тому числі прийоми рукопашного бою, спеціальні засоби та вогнепальну зброю у випадках та в порядку, визначених статтями 12-15 Закону України «Про міліцію», постановою Кабінету Міністрів України від 27.02.1991 № 49 «Про затвердження Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в Українській РСР» (пункт 1.6).
		Виконання службових обов`язків особовий склад підрозділу здійснює в спеціальному обмундируванні, екіпірованому знаками розрізнення та символікою «Беркут», яка є єдиною для всіх регіонів України.
		Разом з цим, ОСОБА_13 (у дійсності ОСОБА_7 ), працюючи на указаній посаді, й будучи працівником правоохоронного органу та службовою особою, діючи всупереч Присязі працівника органів внутрішніх справ України, текст якої затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 № 382, грубо порушив вимоги пункту 1 статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, статті 3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність, видів поводження і покарання 1984 року, Європейської конвенції про запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню 1987 року, умисно, за попередньою змовою з міліціонером-снайпером штурмового взводу БМОП «Беркут» ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_14 та міліціонером відділення № 2 взводу № 2 оперативної роти № 2 БМОП «Беркут» ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_15 та іншими невстановленими працівниками міліції вчинив дії, якими цивільним учасникам акцій протесту в місті Києві - неповнолітньому ОСОБА_8 та ОСОБА_9 заподіяли сильний фізичний біль, тілесні ушкодження середнього та легкого ступеню тяжкості та, відповідно, фізичні та моральні страждання шляхом нанесення побоїв, мучення та інших насильницьких дій з метою покарати останніх за акції протесту, які проводились в місті Києві ними та іншими цивільними учасниками, а також з метою залякування та дискримінації потерпілих та інших учасників акцій протесту.
		Так, ввечері 19.01.2014, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, співробітники БМОП «Беркут» ГУМВС України в Харківській області разом з іншими невстановленими працівниками спецпідрозділів «Беркут» інших областей та військовослужбовцями внутрішніх військ заблокували вулицю М. Грушевського в місті Києві, в районі стадіону «Динамо» імені В. Лобановського, а починаючи з 20.00 годин 20.01.2014, продовжуючи блокувати вулицю, перемістились у бік колонади, що знаходиться на перехресті вулиць М. Грушевського та Паркової дороги, біля входу на вказаний стадіон.
		В цей час на даху вказаної колонади знаходилось близько чотирьох протестувальників, щонайменше двоє з яких чинили протиправні дії щодо працівників правоохоронних органів, кидаючи у них запаленими пляшками з легкозаймистими речовинами, а інші спостерігали за подіями, які відбувались поблизу колонади.
		З метою затримання протестувальників, які знаходились на даху колонади, співробітники БМОП «Беркут» ГУМВС України в Харківській області ОСОБА_7 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , приблизно о 20 годині 30 хвилин 20.01.2014 через вікно проникли у приміщення колонади, що знаходиться неподалік перехрестя вулиць М. Грушевського та Паркової дороги в місті Києві, біля входу до стадіону «Динамо» імені В. Лобановського, звідки по сходах піднялись на її дах.
		Помітивши працівників міліції, особи, які знаходились на даху колонади, втекли, за виключенням неповнолітнього ОСОБА_9 , та ОСОБА_8 , які незадовго до цього піднялись туди по саморобній драбині, з метою зручнішого та безпечнішого для себе спостереження за акцією протесту та ніяких протиправних дій стосовно працівників міліції не вчиняли.
		Через невдалу спробу затримати осіб, які вчиняли протиправні дії відносно працівників правоохоронних органів ОСОБА_7 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , усвідомлюючи те, що не досягли своєї початкової мети, заради якої вони піднялись по сходам на дах колонади, що викликало в них ще більш агресивну реакцію та бажання помститись за їх дії та за проведені мітингувальниками акції протесту в місті Києві, вирішили покарати ОСОБА_9 і ОСОБА_8 , які в той момент залишились на даху колонади та які не чинили опору, заподіяти їм сильного фізичного болю, фізичного та морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення та інших насильницьких дій.
		Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , усвідомлюючи, що визначені Законом України «Про міліцію», Правилами застосування спеціальних засобів по охороні громадського порядку, що затверджені постановою Ради Міністрів УРСР від 27 лютого 1991 року № 49, підстави для застосування заходів фізичного впливу та/чи спеціальних засобів відсутні, а також те, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не чинять будь-який опір, за вказаних обставин позбавлені можливості здійснити втечу або заподіяти будь-кому з працівників міліції шкоду, достовірно знаючи, що працівник правоохоронного органу має діяти в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, реально оцінюючи обстановку, проявляючи зухвалість, хизуючись наявністю службових повноважень, усвідомлюючи характер своїх дій та їх наслідки, маючи на меті покарати ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , за їх участь в акціях протесту, які проводились в місті Києві, а також з метою залякування та дискримінації потерпілих та інших учасників акцій протесту, грубо порушуючи вищевказані норми законодавства, діючи спільно та узгоджено за допомогою конклюдентних дій, тобто за попередньою змовою, з єдиним умислом на заподіяння сильного фізичного болю затриманим особам, близько 20 години 30 хвилин упродовж не менше однієї хвилини безперервно з особливою жорстокістю завдавали ОСОБА_9 і ОСОБА_8 удари взутими ногами та спеціальними засобами - гумовими кийками в різні частини тіла, в тому числі в область голови, шиї, в ділянки нирок, грудної клітини, живота, по руках, ногах, тулубу, спині.
		У подальшому, після жорстокого нанесення побоїв ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , придушення їх волі на реалізацію права щодо проведення мітингів ОСОБА_7 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 незважаючи на те, що потерпілі знаходились в знерухомленому стані, продовжили жорстокі та цинічні дії відносно ОСОБА_8 , підвели його на ноги, та довівши до краю даху колонади, демонстративно показали останнього працівникам підрозділів БМОП «Беркут» та працівникам інших правоохоронних органів, які перебували поряд з колонадою, тим самим хизуючись перед ними затриманим мітингувальником, що в свою чергу викликало бурхливу емоційну реакцію працівників правоохоронних органів, які почали схвально вигукувати та бити палицями по залізним щитам, які перебували у них на озброєнні, демонструючи колективне бажання всіх працівників міліції продовжити катування над потерпілим.
		Продовжуючи свої злочинні дії, направлені на заподіяння сильного фізичного болю, фізичних та моральних страждань шляхом нанесення побоїв, мучення та інших насильницьких дій з метою покарати ОСОБА_9 і ОСОБА_8 за акції протесту, які проводились в місті Києві ними та іншими цивільними учасниками, а також з метою залякування та дискримінації потерпілих та інших учасників акцій протесту, усвідомлюючи, що доставлення затриманих до автомобілю призначеного для перевезення затриманих через стрій колони працівників спецпідрозділу міліції «Беркут» буде супроводжуватись зухвалими, цинічними, насильницькими діями, а також знущанням з боку працівників міліції по відношенню до затриманих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , орієнтуючись в обстановці, знаючи про вимоги законодавства щодо необхідності проявляти обережність і пересторогу, своїми діями не викликати ускладнення обстановки, маючи реальну можливість обрати безпечний маршрут слідування, ОСОБА_7 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , проігнорували вказані вимоги законодавства, та з мотивів колективної помсти з боку працівників міліції, прийняли протиправне рішення провести затриманих через вказаний стрій працівників спецпідрозділу міліції «Беркут», таким чином продовживши знущання над останніми, та з цією метою скинули ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з даху колонади/парапету над входом до колонади з небезпечної висоти для передачі їх своїм колегам.
		Такі дії ОСОБА_7 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , призвели до ускладнення обстановки, оскільки наближення затриманих учасників акцій протесту ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до строю правоохоронців викликало бурхливо емоційну реакцію невстановлених слідством працівників спецпідрозділу міліції «Беркут» та військовослужбовців внутрішніх військ, дії яких розслідуються в окремому провадженні, які оточили затриманих та діючи спільно і узгоджено з ОСОБА_7 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , щодо катування над потерпілими, почали наносити їм удари руками та ногами в різні частини тіла протягом тривалого часу, зняли з ОСОБА_8 одяг, який забрали разом з мобільним телефоном, та припинили наносити удари, коли останній був повністю оголений.
		При цьому, згідно архівних даних Українського гідрометеорологічного центру 20.01.2014 у місті Києві впродовж дня утримувалася середня температура від  9,6 градусів по Цельсію до - 12 градусів по Цельсію.
		Тим самим, за вказаних погодних умов ОСОБА_8 , який був повністю оголений, протягом не менше десяти хвилин перебував у небезпечному для життя та здоров`я стані.
		За таких обставин, враховуючи те, що оголення особи в громадському місці суперечить морально-етичним нормам суспільства, примусове роздягнення ОСОБА_8 та залишення його в оголеному стані в присутності багатьох працівників міліції, було вчинено з метою завдати останньому додаткових моральних страждань.
		Надалі, невстановлений слідством працівник спецпідрозділу міліції «Беркут», матеріали стосовно якого розслідуються в окремому провадженні, продовжуючи розпочаті ОСОБА_7 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , протиправні дії, направлені на помсту за своїх колег - працівників міліції, які отримали тілесні ушкодження в результаті незаконних дій невстановлених учасників акцій протесту, підійшовши впритул до лежачого на землі ОСОБА_8 , дістав з кишені ніж та наніс ним удар в стегно правої ноги, завдавши останньому сильного фізичного болю, а також спричинивши колото-різану рану стегна правої ноги. В цей час інший невстановлений слідством працівник спецпідрозділу міліції «Беркут», матеріали стосовно якого також розслідуються в окремому провадженні, який стояв поруч з ОСОБА_8 та спостерігав за діями свого колеги, дістав газовий балончик та розпилив перцеву рідину, яка містилась в ньому, в рану потерпілого, завдавши останньому сильних фізичних страждань шляхом мучення з метою покарати останнього за проведені мітингувальниками акції протесту в місті Києві.
		При цьому, інші невстановлені органом досудового розслідування працівники міліції, матеріали щодо яких розслідуються в окремому провадженні, по черзі підходили до лежачого на землі ОСОБА_8 та продовжували наносити йому удари в різні частини тіла, бажаючи помститися та покарати потерпілого за дії всіх учасників акцій протесту, які виражали свою політичну волю.
		Через деякий час, підвівши на ноги ОСОБА_8 та передягнувши його в чужі спортивні штани та кофту, не надавши нижньої білизни, шкарпеток, невстановлені слідством працівники міліції повели його напівоголеного та босоніж через стрій правоохоронців, чим продовжили, враховуючи погодні умови та температурний режим, завдавати останньому фізичних страждань. Крім того, під час руху до місця знаходження автомобіля спеціального призначення невстановлений слідством працівник правоохоронного органу наніс потерпілому удар по голові щитом, в той час як інші працівники під час його ходи примушували співати гімн України, висміюючи його ідеологічні переконання, таким чином продовжували вчиняти дії, розпочаті ОСОБА_7 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , на заподіяння потерпілому сильного фізичного болю, фізичного та морального страждання шляхом нанесення побоїв та інших насильницьких дій з метою покарати його за дії, скоєні іншими учасниками акції протесту, а також з метою залякування їх та інших учасників акції протесту.
		В результаті вказаних спільних та узгоджених дій ОСОБА_7 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , а також інших невстановлених працівників спецпідрозділу «Беркут» та військовослужбовців внутрішніх військ МВС України, матеріали щодо яких розслідуються в окремому провадженні, які продовжувались не менше тридцяти хвилин, ОСОБА_8 завдано середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження у виді закритої травми лівої кисті - садна у ділянці лівої кисті, переломів кісток лівої кисті - голівок 3, 5 п`ясної кісток; основи 4 п`ясної кістки з невеликим зміщенням, проксимальної фаланги 5 пальця у дистальній половині без зміщення уламків, закритої травми лівого плеча - перелому латерального виростка лівої плечової кістки; а також легкі тілесні ушкодження у вигляді рани на тильній поверхні лівої кисті в проекції дистальної третини 3-ої п`ясної кістки, рани на тильній поверхні правої кисті в проекції 2-го п`яно-фалангового суглобу, чотирьох саден у лобній ділянці, синця у ділянці правого плеча, синця в ділянці правого ліктьового суглобу, синця у ділянці правого передпліччя, садна в ділянці правого стегна, садна в ділянці правої гомілки, садна в ділянці правої стопи, синця та садна в ділянці лівого ліктьового суглобу, синця у ділянці лівої гомілки, садна в ділянці лівої гомілки, а ОСОБА_9 спричинено легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я, а саме закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку з забитою раною обличчя та закритий перелом носових кісток без зміщення кісних уламків.
		У зв`язку із вчиненням вищезазначених дій, ОСОБА_7 висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною 2 статті 127 Кримінального кодексу України (в редакції Закону від 05.11.2009 № 1707-VІ), яке полягає в катуванні, тобто умисному заподіянні сильного фізичного болю, фізичного та морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення та інших насильницьких дій з метою покарати потерпілих за дії, скоєні ними та іншими особами, а також з метою залякування та дискримінації їх та інших осіб, що вчинені за попередньою змовою групою осіб.
		За наслідками цього судового розгляду, суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України з наданням останнім рівних прав на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених тим же Кодексом, безпосередньо дослідивши усі докази та інші матеріали, у порядкуст. 94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, й заслухавши доводи сторін з боку обвинувачення та захисту, тим самим провівши судовий розгляд лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, установив таке.
		Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положеньКонституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких наданаВерховною Радою України, цього Кодексута інших законів України (ст. 1 КПК України).
		Сам судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта ( ч.1 ст.337 КПК України).
		Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами (ст. 26 КПК України).
		З урахуванням того, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів (ст. 84 КПК України).
		Відповідно до цього докази - це єдність фактичних даних (даних про факти) та їх процесуальних джерел. Фактичні дані - це не факти об`єктивної дійсності, а відомості про них, що утворюють зміст доказів, за допомогою яких встановлюються факти і обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (постанова ККС ВС від 28.03.2019 у справі № 154/3213/16).
		Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів (ст. 85 КПК України).
		Доказ визнаєтьсядопустимим,якщо вінотриманий упорядку,встановленому цимКодексом.Недопустимий доказне можебути використанийпри прийняттіпроцесуальних рішень,на ньогоне можепосилатися судпри ухваленнісудового рішення(ст. 86 КПК України).
		Недопустимими є також докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованихКонституцієюта законамиУкраїни,міжнародними договорами,згода наобов`язковість якихнадана ВерховноюРадою України,а такожбудь-якіінші докази,здобуті завдякиінформації,отриманій внаслідокістотного порушенняправ тасвобод людини (ст. 87 КПК України).
		У рамках цьогокримінальногопровадження судом було досліджено надані з боку сторони обвинувачення, наступні фактичні дані, на підставі яких кожна із сторін просить суд встановити наявність фактів, що підлягають доказуванню у ньому, з числа регламентованих ст. 84 КПК України, як-то показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		На їх підставі суд, у ході судового слідства через призму їх аналізу, у порядку ст. 94 КПК України, установив наступне.
		З наведеного вище обвинувального акта та сформульованого у ньому обвинувачення слідує, що ОСОБА_7 висувається обвинувачення у тому, що він особисто приблизно о 20 годині 30 хвилин 20.01.2014, з метою затримання близько чотирьох протестувальників, які знаходились на даху колонади, та щонайменше двоє з яких чинили протиправні дії щодо працівників правоохоронних органів, кидаючи у них запаленими пляшками з легкозаймистими речовинами, а інші спостерігали за подіями, які відбувались поблизу колонади, разом з особами, матеріали судового провадження у відношенні яких виділено у окреме провадження, у зв`язку із їх розшуком, через вікно проникли у приміщення колонади, що знаходиться неподалік перехрестя вулиць М. Грушевського та Паркової дороги в місті Києві, біля входу до стадіону «Динамо» імені В. Лобановського, звідки по сходах піднялись на її дах.
		Далі, помітивши працівників міліції, особи, які знаходились на даху колонади, втекли, за виключенням, як указано в акті, неповнолітнього ОСОБА_9 , (хоча в дійсності неповнолітнім є інший потерпілий, так як цей народився ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_8 (саме дана особа на момент подій була неповнолітньою).
		Надалі, ОСОБА_7 та особи, матеріали провадженні відносно яких виділено в окреме, упродовж не менше однієї хвилини безперервно завдавали ОСОБА_9 і ОСОБА_8 удари взутими ногами та спеціальними засобами - гумовими кийками в різні частини тіла, в тому числі в область голови, шиї, в ділянки нирок, грудної клітини, живота, по руках, ногах, тулубу, спині.
		Однак, акт не містить указівок на те, хто конкретно, яким чином та кому, які удари наносив. 
		Які саме удари конкретно обвинувачений наніс ОСОБА_9 , а які ОСОБА_8 .
		У висунутому обвинуваченні указується те, що обвинувачений та інші особи з числа БМОП «Беркуту» після нанесення побоїв продовжили жорстокі та цинічні дії відносно ОСОБА_8 , підвели його на ноги, та довівши до краю даху колонади, демонстративно показали останнього працівникам підрозділів БМОП «Беркут».
		Потім прийняли рішення провести затриманих через стрій працівників БМОП «Беркут», та з цією метою скинули ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з даху колонади/парапету над входом до колонади з небезпечної висоти (якої саме акт даних не містить) для передачі їх своїм колегам.
		Тобто, саме ці обставини підлягають доказуванню у відношенні обвинуваченого.
		Решта складних, як морально, так і фізично, на переконання суду дій, які довелося пережити потерпілим того вечора, як указано в акті, учинялися невстановленими слідством працівниками БМОП «Беркут» та військовослужбовцями внутрішніх військ, дії яких розслідуються в окремому провадженні, за домовленістю з ОСОБА_7 .
		Зокрема, висунете обвинувачення у відношенні ОСОБА_7 містить такі формулювання: «… невстановлений слідством працівник спецпідрозділу міліції «Беркут», матеріали стосовно якого розслідуються в окремому провадженні, дістав з кишені ніж та наніс ним удар в стегно правої ноги, завдавши останньому сильного фізичного болю, а також спричинивши колото-різану рану стегна правої ноги. В цей час інший невстановлений слідством працівник спецпідрозділу міліції «Беркут», матеріали стосовно якого також розслідуються в окремому провадженні, дістав газовий балончик та розпилив перцеву рідину, яка містилась в ньому, в рану потерпілого.
		Інші невстановлені органом досудового розслідування працівники міліції, матеріали щодо яких розслідуються в окремому провадженні, по черзі підходили до лежачого на землі ОСОБА_8 та продовжували наносити йому удари в різні частини тіла.
		Через деякий час, підвівши на ноги ОСОБА_8 та передягнувши його в чужі спортивні штани та кофту, не надавши нижньої білизни, шкарпеток, невстановлені слідством працівники міліції повели його напівоголеного та босоніж через стрій правоохоронців. Крім того, під час руху до місця знаходження автомобіля спеціального призначення невстановлений слідством працівник правоохоронного органу наніс потерпілому удар по голові щитом, в той час як інші працівники під час його ходи примушували співати гімн України…».
		Тим самим, підлягає з`ясуванню питання того, чи  ОСОБА_7 особисто упродовж не менше однієї хвилини безперервно завдавав удари  ОСОБА_9 та  ОСОБА_8  взутими ногами та спеціальними засобами - гумовими кийками в різні частини тіла, в тому числі в область голови, шиї, в ділянки нирок, грудної клітини, живота, по руках, ногах, тулубу, спині, чи проводив він даних потерпілих через стрій працівників спецпідрозділу міліції «Беркут», чи скидав з даху колонади/парапету над входом до колонади з небезпечної висоти для передачі їх своїм колегам, чи підводив ОСОБА_8 на ноги, чи доводив до краю даху колонади, аби демонстративно показати останнього працівникам підрозділів БМОП «Беркут», чи були ці дії учинені за попередньою змовою групою осіб й чи містять вони ознаки складу злочину регламентованого ч. 2 ст. 127 КК України у відповідній редакції.
		У той же час, з досліджених судом, у порядкуст. 358 КПК України, у судовому засіданні, документів, тобто спеціально створених з метою збереження інформації матеріальних об`єктів, які містять зафіксовані за допомогою письмових знаків, зображення тощо у сукупності із отриманими висновками, тобто докладними описами проведених експертом досліджень та зроблених за їх результатами висновків, які суд дослідив у порядку § 3 Глави28РозділуIV КПК України, та показаннями потерпілих, свідків, які суд сприймав безпосередньо, в їх системному зв`язку, судовим слідством встановлено наступне.
		Відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 18.05.2015, наданого у копії, яка жодним чином не завірена, слідує, що слідчий ГПУ ОСОБА_16 , отримав, зокрема, тимчасовий доступ до особової справи обвинуваченого ОСОБА_7 , з якої випливає, що, дійсно, наказом від 16.10.2012 № 188о/с останнього було призначено на посаду міліціонера відділення № 1 взводу № 2 оперативної роти № 2 батальйону міліції особливого призначення «Беркут» Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, а наказом начальника ГУ МВС України в Харківській області від 21.08.2007 № 555 присвоєно спеціальне звання - старший прапорщик міліції.
		Уході усього судового розгляду провадження, обвинувачений  ОСОБА_7 в цілому пояснив, що, у правоохоронних органах працює з 2010 року, зокрема, з 2012року на посаді міліціонеравідділення №1взводу №2оперативної роти№ 2батальйону міліціїособливого призначення«Беркут» Головногоуправління Міністерствавнутрішніх справУкраїни вХарківській областіта має спеціальне звання - старший прапорщик міліції.
		В описані у обвинувальну акті дні справді ніс службу у складі батальйону міліції особливого призначення «Беркут» у м. Києві під час акцій протесту, що мали місце у центрі указаного міста, однак дій, наведених в обвинувальному акті в розділі сформульованого обвинувачення, зокрема щодо нанесення тілесних ушкоджень у відношенні потерпілих, не здійснював.
		Зокрема зазначив, що вони прибули до столиці після подій, коли мали місце підпали автобусів 19.01.2014.
		Безпосередньо на вулицю Грушевського їх привезли на автобусах. Завдання, висловлене керівництвом по прибуттю, полягало в тому, щоб вони стояли, тримали стрій на вулиці від стадіону «Динамо» і до будинків, не піддаючись на провокації. 
		Службу несли 2х2, а саме дві години стояли, дві грілися. Так продовжувалось, орієнтовно до 24 січня 2014 року.
		Щодо подій, які мали місце на колонаді, обвинувачений указав, що під час несення служби з колонади, особливо в нічний час, радикально налаштовані громадяни кидали пляшки з запальною сумішшю. 
		У той же час, там праворуч стояли в основному військовослужбовці внутрішніх військ, ось вони в нічний час, власне, й горіли від пляшок з сумішшю, що кидалися, у той час, як вони, службовці БМОП «Беркут», їх підстраховували, в таких ситуаціях, де могли, накривали, де могли рятували.
		24 чи 25 січня 2014 року, обвинувачений конкретну дату не пам`ятає, його покликав заступник командира ОСОБА_17 до «бусика» і повідомив, що затримали людей, які кидали «зажигалки» з колонади, приходили слідчі, і так як людей, що їх затримували немає, потрібно підписатися за таке затримання, дати показання, як свідок. При цьому останній ( ОСОБА_18 ) сказав, не переживати, так як там уже все написано, коректувати нічого не потрібно, тож потрібно лише дати свої дані, підписатись і йти відпочивати. Це він, власне, і зробив тобто, підписав уже виготовлений протокол й дав показання, як свідок, указавши свої дані, хоча в дійсності затримання наведені у протоколі особисто не проводив.
		При цьому, обвинувачений ОСОБА_7 однозначно указав, що на колонаді його не було. Потерпілих бачить уперше, особисто він їх не затримував.
		В протоколі, де зазначено про затримання потерпілих поставив підпис так як бачив, як військовослужбовці внутрішніх військ горіли і люди, які кидали пляшки з сумішшю з колонади, повинні були понести покарання.
		Надавати відповіді на запитання сторін кримінального провадження, його учасників обвинувачений відмовився, скориставшись правом передбаченим ст. 63 Конституції України, та яке прямо кореспондується з положеннями ст. 18 КПК України, яка регламентує, що кожна особа має право не говорити нічого з приводу обвинувачення проти неї, у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання.
		Тобто, за наслідками судового розгляду на підставі даних пояснень обвинуваченого можливо констатувати факт його знаходження на місці події, як працівника батальйону міліції особливого призначення «Беркут», де він ніс службу, та саме підписання ним протоколу його допиту у якості свідка щодо обставин затримання потерпілих. 
		Допитаний у суді потерпілий  ОСОБА_9 указав, що, на даний час, мешкає та працює у Республіці Польща. 20.01.2014 повернувся з роботи додому, поїв, і ввечері поїхав на вулицю Грушевського, де до того часу, була активна фаза протистояння між мітигуючими і працівниками правоохоронних органів.
		Коли прибув на місце події, йому здалося, що колонада  хороше місце, для спостереження. Туди не доставала ні брущатка, ні світлошумові гранати. А тому, потерпілий забрався на колонаду, пробув там хвилини дві максимум, й помітив, що внизу, серед людей, розпочалась паніка, однак не зрозумівши, в чому справа, став оглядатися. 
		Далі все відбувалося дуже швидко. Появилися декілька чоловік одягнених у форму «Беркуту» та стали затримувати і бити активістів, що знаходилися на колонаді, зокрема, потерпілий помітив одного з таких мітингуючих, який уже лежав на даху колонади, а над ним стояв працівник «Беркуту», у той час, як до нього особисто наближався другий кричучи: "Лежать!", що він і виконав. Працівник «Беркуту» підійшов, став кричати "руки назад" та одягнув на нього кайданки. 
		Потерпілий подумав, що його таким чином затримали і все закінчилося, однак це було не так, так як став відучувати на собі удари палицею по шолому та спині.
		Потім його підняли і він помітив, як працівники «Беркуту» тягнули іншого затриманого до нього, та їх, зокрема, його особисто в наручниках за спиною, спустили в господарське приміщення в середині колонади, побої зі сторони «Беркуту» посилились. Били сильно і цілеспрямовано в голову. Так, у нього на голові був застебнутий лижний шолом, однак він злетів від сили ударів «Беркуту». 
		Захищати себе не було можливості, так як руки були в кайданках ззаду. 
		По дорозі до «автозаку» побої не завершувалися, аж до поки він не втратив свідомість.
		Так, один працівник міліції бив потерпілого ззаду, а другий постійно забігав наперед і наносив удари, до поки хтось йому не крикнув "Хватит!". 
		Потерпілий був не в змозі йти далі, тож його наполовину тягли. Якщо спотикався і повисав на руках, його піднімали не за плечі чи руки, а за ніс і губу. Обличчя було в крові, губа розірвана. 
		Також в ході цих подій паралельно «беркутівці» глумились, запускали перцевий газ в штани. 
		Саме ці показання стосуються питань, які підлягають доказуванню у провадженні у порядку ст. 91 КПК України, у відношенні даного потерпілого, однак суд відмічає, що з них лише слідує, сам факт таких жахливих дій щодо потерпілого, але з них жодним чином не слідує, факт їх учинення особисто обвинуваченим в цій справі. 
		Також потерпілий  ОСОБА_9 зазначив,що вінпровів певнийчас «автозаку», саме там виявив зникнення годинника, телефону й гаманця. В подальшому його було госпіталізовано й діагностовано у нього струс мозку, перелом носа, численні забої на тілі. Відразу після госпіталізації в 2014 році його, як активіста, звинуватили в організації масових заворушень і обрали запобіжний захід у вигляді утримання під вартою та тримали 23 дня під охороною в закритому відділенні київської лікарні, поки в його справу не включилися адвокати і правозахисники. Пізніше справа проти нього була закрита.
		З протоколу проведення слідчого експерименту від 03.06.2015 слідчим ГПУ ОСОБА_19 у рамках кримінального провадження унесеного до ЄРДР 20.01.2014 за № 12014000200000391 за участю потерпілого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_10 слідує, що у ході цієї слідчої дії потерпілий пояснив, що 20.01.2014 приїхавши до метро Хрещатик близько 21 год. 00 хв. через Майдан Незалежності попрямував на вул. М.Грушевського до стадіону «Динамо» ім. В.Лобановського. В той момент по вул. М.Грушевського було розмежування приблизно навпроти пам`ятника ОСОБА_20 із спалених автобусів між мітингувальниками та працівниками правоохоронних органів. О 21 год. 30 хв. для кращого спостерігання за подіями, які відбувалися навколо, ОСОБА_9 , вирішив залізти на колонаду зі сторони ОСОБА_21 алеї, яка розміщена при головному вході до стадіону «Динамо» за допомогою саморобного лазу, який вже був до того встановлений, це були шматки паркану зв`язані між собою проволокою і підв`язані аж до самого верху. В цей момент мітингувальники перебували пів колом не доходячи до колонади, частина по вул. М. Грушевського та Петрівській алеї, люди розбирали бруківку для самозахисту. Працівники міліції були за кордоном. 
		Коли він перебував на колонаді, то пройшов 3-4 метра. На колонаді перебувало досить багато людей, на його думку 10 осіб, що вони робили він не знає, напевне, так як і він спостерігали події, які відбувалися на той момент знизу. Через деякий час потерпілий побачив, що працівники правоохоронних органів також перебувають на колонаді, як вони опинилися наверху, йому не відомо. Правоохоронці почали наступ на тих, хто був на колонаді. 
		На колонаді зчинилася паніка, кожен сам рятувався, хтось злазив назад, хтось стрибав на дерева, але часу, щоб зорієнтуватися не було. Потерпілий побачив, хлопця котрий лежав на стелі ближче до кордону з міліцією, біля хлопця був працівник спецпідрозділу «Беркут» розпізнавальні знаки - камуфляж. В подальшому працівників спецпідрозділу стало більше, вони кричали: «Лежать!», тож потерпілий ліг. Коли до нього підійшли працівники «Беркут», то останні нанесли декілька ударів по тулубу, скували руки в ланцюги підняли на ноги та повели по колонаді до люка, який веде до приміщення кас, тобто до правої сторони входу стадіону «Динамо».
		Працівники радилися між собою, як його спустити до низу, один пропонував скинути на землю, інший сказав, що не варто, тому що затриманий був в ланцюгах і вони почали спускати його по металевій драбині (пожежна драбина). Один «беркутівець» тримав його за спину тому, що руки були в кайданках. Коли вже опинився внизу, в приміщенні, то працівники «Беркуту» почали наносити удари, здебільшого по голові, один з працівників бив по нозі гумовим кийком.
		При цьомуна запитанняслідчого потерпілийвідмітив,що з протестувальників він один перебував в приміщенні кас, де перебував той протестувальник, якого першого почали бити, йому не відомо, а його подальшу долю дізнався уже потім.
		Він був одягнений в светр, фліс та легку куртку зверху. Із захисних засобів був шолом до певного часу, доки не злитів від ударів, та захисні щитки на ногах.
		У певний момент працівники спецпідрозділу підхопили його під руки і виштовхали (передали) через віконце кас, з приміщення, яке прилягає до колонади центрального входу стадіону «Динамо», на той час скло було розбите. Потерпілий сказав працівнику, який його «приймав», що в нього скуті руки, тому йому допомогли вилізти з вікна та коли передали, то один із працівників «Беркуту», який виліз за ним і надалі почав бити по голові.
		Потім його повели десь в бік пам`ятника ОСОБА_20 , весь час поки вели били,хтось кричавтому,хто б`є«Рома,хватит!».
		На той час, у нього одне око заплило, а другим дивився в землю, бо вели головою до низу, через що він спотикався та падав. При цьому, його підіймали за губу та ніздрі.
		В результаті таких дій потерпілому розірвали губу, зламали ніс. Побої наносилися в усі частини голови.
		Неподалік від автозаку кайданів на ньому вже не було, до нього підійшли співробітники «Беркут», оточили на пів колом, двоє з них розтягли руки в різні сторони, а третій випустив перцевий балончик в штани ззаду.
		При цьому потерпілий указав, що обличчя працівників «Беркут» не запам`ятав, з огляду на свій стан, хоча на той час вони були без масок, й обличчя були відкриті, а ті хто вів і били були в масках.
		Згідно висновкуексперта №808/Евід 28.04.2015-15.04.2016 наданогоу рамкахкримінального провадження№ 12014100020000391відповісти на поставлені питання буде можливо після витребування медичної документації, а саме: медичної карти стаціонарного хворого Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги могли від 14.02.2014.
		Відповідно довисновку експерта№ 1267/евід 04.07.2016-23.11.2016 наданого у рамках кримінального провадження № 12014100020000391 виявлені у ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ушкодження відносяться до легкого тілесного ушкодження за критерієм ступеню тяжкості.
		Також, суд відмічає, що з постанови прокурора ГПУ ОСОБА_4 від 18.02.2016 про об`єднання кримінальних проваджень слідує, що у день прийняття такого рішення, тобто 18.02.2016, указаний прокурор дійшов висновку, що є доречним, у порядку ст. 217 КПК України, об`єднати у єдине кримінальні провадження № 12014100020000391 від 20.01.2014 та за № 42016000000000954 від 07.04.2016 під єдиним номером № 12014100020000391, однак дата прийняття постанови передує у часі дані реєстрації самого кримінального провадження на 1 місяць і 21 день, що прямо указує на її недостовірність.
		Указана постанова, як така, що містить прямі протиріччя у собі, прямо тягне за собою і критичне сприйняття висновку № 808/Е від 28.04.2015-15.04.2016 наданого саме у рамках кримінального провадження №12014100020000391, у той час, як установлено сам факт об`єднання проваджень на підставі рішення, яке містить у собі прямі протиріччя.
		Відповідно до висновку експерта № 09-КЕ/2017 від 12.01.2017-19.01.2017 згідно даним медичної документації (карти виїзду швидкої медичної допомоги, медичної карти стаціонарного хворого №2028/133, медичної карти амбулаторного хворого) та судово-медичної експертизи, результати якої викладені у «Висновку експерта» № 808/Е, у ОСОБА_9 , 1990 р.н., мали місце наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку із легкими клінічними проявами, саднами, синцями на голові та забійною раною в ділянці лівої брові, травматичним набряком м`яких тканин обличчя зліва, контузією лівого ока з травматичним субкон`юнктивальним крововиливом; закритий перелом носових кісток без зміщення кісних уламків; садно в ділянці лівої ключиці; садна на верхніх кінцівках та на правій нижній кінцівці.
		Ці ушкодження утворилися від дій тупих предметів; медична документація не містить даних, які б дозволили висловитися щодо індивідуальних ознак цих предметів, тим більш провести ідентифікацію знаряддя (знарядь) травми.
		При цьому черепно-мозкова травма утворилася від ударної дії, або співударі об предмет (поверхню) з прикладанням сили (сил) в ділянку голови (обличчя); травма носу та лівого ока  від ударної дії предмету (предметів) з обмеженою поверхнею та з прикладанням сили безпосередньо у відповідні анатомічні ділянки; синці - за ударним механізмом, або за механізмом удару-стиснення, садна - за прямим механізмом тертя- ковзання.
		Слід зазначити, що медична документація не містить даних, що стосуються морфологічних ознак та точної анатомічної локалізації більшості зовнішніх тілесних ушкоджень у ОСОБА_9 . Однак, приймаючи до уваги дані з матеріалів справи, характер зовнішніх тілесних ушкоджень (наявність вираженого набряку м`яких тканин обличчя), їх подальшу морфологічну динаміку, клінічні прояви та неврологічну динаміку черепно-мозкової травми, які викладені в медичній документації, можна стверджувати, що всі вони могли бути спричинені за обмежений проміжок часу та незадовго до госпіталізації ОСОБА_9 до лікувального закладу, можливо і під час подій 20.01.2014, на які було вказано в постанові.
		За ступенем тяжкості черепно-мозкова травма, струс головного мозку з забитою раною обличчя та закритий перелом носових кісток, як окремо, так і в сукупності, відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я; всі інші ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень (відповідно до п.п. 2.2.1. «а», «в», 2.3.1., «а» Правил «судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1997р. № 6, далі - Правил).
		Діагноз «закрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку», встановлений у ОСОБА_9 при його виписці з нейрохірургічного відділення КМКЛШНМД, не підтверджений об`єктивними медичними даними (кістково-травматичних змін при рентгенологічному дослідженні черепа та патологічних вогнищ або змін щільності мозкової речовини не виявлено; дослідження спино-мозкової рідини (ліквора) не проводилося), що дозволяє експертній комісії не враховувати його при визначенні ступеню тяжкості (відповідно до п. 4.13. Правил).
		Діагнози «забій лівого плечового суглобу» та «забій лівої кисті», які були встановлені у ОСОБА_9 , не були підтверджені об`єктивними клінічними даними, наявністю будь яких зовнішніх прояв або ушкоджень (набряк, синець, садно) в відповідних анатомічних ділянках, тому не можуть прийматися до уваги при встановленні їх наявності та визначенні за ступенем тяжкості (відповідно до примітки до п. 4.6. та згідно до п.4.13. Правил).
		Щодо протоколу допиту потерпілого ОСОБА_9 від 07.03.2014 здійсненого у рамках кримінального провадження унесеного до ЄРДР № 42013110000001056 від 02.12.2013, то суд відмічає, що цей доказ не може бути урахований судом так, як у відповідності до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.
		Таким чином, з наведених вище доказів можливо констатувати факт знаходження потерпілого ОСОБА_9 на колонаді, його побиття особами у формі БМОП «Беркуту» та отримання ним відповідних тілесних ушкоджень.
		Проте, не простежується факт участі у цих подіях безпосередньо обвинуваченого.
		Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 08.06.2016 слідчим ГПУ ОСОБА_22 у рамках кримінального провадження унесеного до ЄРДР 20.01.2014 за № 12014000200000391 за участю потерпілого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_11 слідує, що у ході цієї слідчої дії було установлено, що у вечірню пору доби ОСОБА_8 та інші мітингувальники перебували із своїми знайомими біля турнікетів, які встановлені за колонадою на центральному вході до стадіону ім. В. Лобановського.
		За їхніми спинами (на пагорбі) стояла група «беркутівців», інша шеренга розташувалася на вулиці Грушевського. Всі події, що відбувались тоді, потерпілий фотографував, а також періодично знімав на відеокамеру мобільного телефону.
		Побачивши на даху колонади людей, вирішив також вилізти туди, оскільки звідти, можна було б краще сфотографувати або відзняти події. 
		По саморобній драбині, яка прикріплювалась до даху колонади він виліз нагору.
		На даху знаходились три, може чотири чоловіка.
		Особисто потерпілий був на даху приблизно 10 хвилин, як у певний момент, раптово, на даху з`явились працівники «Беркуту», що вилізли з люку, з правого боку, який ближче до вул. Грушевського, якого раніше ніхто не помічав, бо він знаходився під шаром смоли, якою був вкритий дах. Скільки їх було, точно не знає, оскільки було темно, але всі, хто був з ним на даху, одразу почали тікати. 
		По саморобній драбині водночас почали спускатись одразу двоє чи троє чоловіків. 
		Потерпілий хотів спускатись за ними, але зрозумів, що драбина не витримає, і всі могли упасти з висоти, тобто він зробив би гірше цим хлопцям, а тому побіг в інший кінець даху, де знаходився один з хлопців, як пізніше з`ясувалося ОСОБА_23 .
		До нього підбігли двоє «беркутівців», які повалили його на даху колонади на живіт, і почали завдавати удари в голову, по тулубу та кінцівкам.
		Били переважно ногами та кийками, можливо наносили удари і руками, але йому було важко розрізнити удари.
		Тривало це приблизно дві-три хвилини. Потім його потягли за руки до люку, де скинули на сходову площадку, а з неї скинули на вулицю, де його зловили інші працівники «Беркуту», завели руки за спину та повели у напрямку до пагорба повз згорілі автобуси, до яких було приблизно 50 метрів.
		Під час того, як його вели до автобусів, група міліціонерів у формі «Беркут» також наносили йому удари руками, ногами, кийками по різним частинам тіла. Таким чином, він ніби проходив по «коридору», де йому наносили побої. Ці особи, які наносили удари, були у камуфляжній формі «Беркуту», на обличчях маски чорного кольору та у шоломах. 
		Підвівши до службового автобусу, його кинули на землю поруч із автобусом. Коли він лежав на землі його продовжували бити у різні частини тіла. Згодом він почув, що хтось (як він зрозумів із командирів) наказав його роздягнути. Тому, ці міліціонери, які били його, зняли з нього одяг. Потерпілий залишився голим і босим, лежачи на землі в позі «ембріона». До нього підійшов цей командир, який раніше надав команду роздягати, дістав ніж і наніс удар ножем в праве стегно. Він відчув різкий біль у правому стегні від відкритої рани, відчув як потекла кров. При цьому, цей командир сказав, на російській мові «ето тєбє за нашого брата, которий второй мєсяц лєжит в комє». Також цей командир у грубій формі принижував його, ображав, насміхався з його політичних та ідеологічних міркувань. 
		Після цього потерпілий перестав розуміти, що відбувається, втратив орієнтацію від болю. Потім відчув, що його підняли, різкий запах та сильний біль і зрозумів, що на його тіло, а саме в область правого стегна, де була відкрита рана, розпилили газ із газового балончика. Згодом його відвели в «автозак», де він познайомився, ще з одним затриманим, яким, як потім виявилось, був ОСОБА_24 .
		До протоколу слідчого експерименту додано відеозапис слідчого експерименту, записаний на носій - відеокасету.
		Цей носій постановою слідчого ГПУ ОСОБА_12 від 29.12.2016, у рамках кримінального провадження унесеного до ЄРДР за № 42016000000004103, визнано документом та приєднано до провадження, без визнання речовим доказом. 
		При прийняття цього рішення слідчий керувався ст.ст. 99, 100, 110 КПК України, однак документ є таким у разі його відповідності вимогам ст. 99 указаного Кодексу, і для цього жодного рішення не потрібно, якщо ж слідчий мав на увазі доречність визнання його речовим доказом, то мав про це прямо указати в своєму рішенні, однак, у цій ситуації, він указав саме визнати документом.
		Будучи допитаним в суді потерпілий  ОСОБА_8  надав пояснення тотожні його показам під час слідчого експерименту від 08.06.2016.
		При цьому, суд відмічає, що згідно п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 02.07.2004 року N 13 «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів», у разі, коли потерпілим визнано неповнолітню або недієздатну особу, суд забезпечує участь у справі законного представника цієї особи, який має захищати її права й охоронювані законом інтереси; при цьому згода такого потерпілого на участь у справі законного представника не потрібна. Після досягнення потерпілим 18-річного віку функції законного представника припиняються, але останній може брати участь у справі як представник потерпілого, тобто, у даному випадку, проведений у суді допит потерпілого без участі законного представника, у зв`язку з безпосереднім досягненням повноліття, є таким, що здійснений з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства України. 
		Відповідно довисновку експерта№ 712/евід 17.04.2014-15.07.2014 наданого у рамках кримінального провадження № 4201400700000020 виявлені у ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ушкодження відносяться до легкого тілесного ушкодження за критерієм ступеню тяжкості.
		Згідно висновкуексперта №487-КЕ/2016від 15.11.2016до 25.11.2016 наданого у рамках кримінального провадження № 42016000000002509, згідно даним, викладеним в наданій судово-медичній документації, у ОСОБА_8 , 1996 р.н., мали місце наступні тілесні ушкодження: чотири забиті рани на голові: в тім`яно-потиличній ділянці зліва (1), в лобній ділянці справа (1) та зліва (1), на підборідді (1); чотири садна в лобній ділянці; колото-різана рана в ділянці верхньо-внутрішнього квадранту правої сідниці; забита рана на тильній поверхні правої кисті в проекції 2-го п`ясно-фалангового суглобу; закрита травма лівого ліктьового суглоба у вигляді синця та садна в ділянці лівого ліктьового суглоба, перелому латерального виростка дистального відділу лівої плечової кістки; закрита травма лівої кисті у вигляді забитої рани на тильній поверхні кисті в проекції дистальної третини 3-ої п`ясної кістки, синців та садна на кисті, переломів голівок 3, 5 п`ясної кісток, перелому основи 4-ої п`ясної кістки зі зміщенням уламків, перелому проксимальної фаланги 5-го пальця в дистальній половині без зміщення кісних уламків; синці та садна на тілі, в тому числі: синці на обличчі; садна на сідницях; три синця на правій верхній кінцівці: на правому плечі (1), в ділянці правого ліктьового суглобу (1) та на правому передпліччі (1); синці на правій кисті; чотири садна на правій нижній кінцівці: на стегні (1), гомілці (1) та стопі (1); синець на лівій гомілці; садно на лівій гомілці.
		Крім цього, у висновку № 487-КЕ/2016 відмічено, що показання ОСОБА_8 , що викладені в протоколі проведення слідчого експерименту з його участю від 08.06.2016р., не суперечать наявним судово-медичним даним в частині механізму, умов та способу спричинення встановлених у нього тілесних ушкоджень - внаслідок множинних ударів кийками, ногами та руками по голові та кінцівкам, а також удару ножем в ділянку правого стегна.
		Разом з тим, цей висновок не містить даних про ступінь тяжкості таких ушкоджень потерпілого ОСОБА_8 .
		Згідно висновкуексперта №2416/евід 23.12.2015до 11.02.2016 наданого у рамках кримінального провадження № 12014100020000391 виявлені у ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ушкодження відносяться до середньої тяжкості тілесного ушкодження за критерієм ступеню тяжкості в частині ушкоджень лівої плечової кістки та кісток лівої кисті, а в іншій частині отримані ушкодження відносяться до легких за критерієм ступеню тяжкості.
		Відповідно до висновку експерта № 1268/е від 04.07.2016-01.08.2016, який проводився з метою з`ясування питання того чи могли заподіяні множинні насильницькі дії викликати у ОСОБА_8 (відповідно до даних справи дійсне прізвище ОСОБА_25 ) сильний фізичний біль, фізичні чи моральні страждання, слідує, що заподіяння будь-якого тілесного ушкодження супроводжується певним больовим відчуттям (болем). Ступінь виразності «болю» є суто індивідуальною складовою (тобто, у кожної людини різний поріг больового відчуття). Питання моральних страждань не відноситься до судово-медичної експертизи, а стосується судово-психіатричної експертизи.
		Тим самим, за наслідками судового розгляду на підставі цих доказів можливо констатувати факт знаходження потерпілого ОСОБА_26 на колонаді, його побиття особами у формі БМОП «Беркуту» та отримання ним відповідних тілесних ушкоджень.
		Проте, не простежується факт участі у цих подіях особисто обвинуваченого.
		Апріорі, потерпілий прямо указував, що розпорядження роздягнути його й, безпосередньо, ножове порання вчиняла інша особа, та ж особа, насміхалася з його політичних і ідеологічних міркувань. 
		Також, за наслідками судового розгляду установлено, що висновок експерта № 2416/е базується у тому числі на даних медичної документації (історія хвороби ОСОБА_8 в оригіналі) з Комунальної міської дитячої клінічної лікарні, яка була надана на запит слідчого цією медичною установою.
		Однак,відповідно доч.1ст.162КПК,до охоронюваноїзаконом таємниці,яка міститьсяв речахі документах,належать: … 2) відомості, які можуть становити лікарську таємницю.
		Згідно ч. 6 ст. 163 КПК України слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримінального провадження, крім обставин, передбаченихчастиною п`ятоюцієї статті, доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів.
		Тобто, відомості, які можуть становити лікарську таємницю, як дані, що становлять охоронювану законом таємницю можуть бути отримані тільки у порядку тимчасового доступу до речей і документів, і все, порушення цього порядку, унеможливлює сприйняття, як дійсного, і висновку експерта № 2416/е.
		Орієнтири тотожного характеру з цього питання окреслені і Верховним Судколегією суддів Третьої судової палатиКасаційного кримінального суду у постанові від 07 серпня 2019 року у справі № 555/456/18. Так, зокрема ККС ВС указав в цій справі, що як вбачається зі змісту висновку судово-медичної експертизи експертом досліджувалась медична карта стаціонарного хворого та медична карта стаціонарного хворого, однак, ухвала про надання доступу до цих документів не міститься в матеріалах кримінального провадження, з огляду на вказані обставини, Суд приходить до висновку, що судово-медична експертиза у кримінальному провадженні проведена з порушенням вимог кримінального процесуального законодавства.
		У будь-якому разіречові докази та документи, які надаються експертові, повинні бути належним чином залученні до кримінального провадження в порядку, передбаченомуКПК(залежно від способу збирання) і набути відповідного процесуального статусу. З ними повинні мати можливість ознайомитися сторони, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, як під час досудового розслідування в порядкустатті 221КПК, так і після його закінчення в порядкустатті 290 КПК.
		Також, ККС ВС у наведеній справі відмітив, що Судом перевірені та підтверджені доводи щодо відсутності в матеріалах кримінального провадження медичної документації, на які посилається судово-медичний експерт, що, з огляду на положення частини 12статті 290 КПК, виключає допустимість залучення як доказів як самої медичної документації, так і висновку експерта.
		Крім цього, з`ясовано за наслідками розгляду провадження і те, що 06.04.2016 (тобто того ж дня, що і дане кримінальне провадження) було розпочате на підставі рапорту старшого слідчого в ОВС першого СВ управління спеціальних розслідувань ГСУ ГПУ ОСОБА_27 без дати «___.04.2016» (погодженого з начальником першого СВ ОСОБА_28 та заступником начальника ГСУ  начальником управління ОСОБА_29 на ім`я заступника Генерального прокурора України ОСОБА_30 , який ним погоджено 06.04.2016) провадження, за фактом за завідомо неправдивих показань з боку потерпілого ОСОБА_8 , а саме того, що він будучи допитаним, як потерпілий у кримінальному провадженні унесеному до ЄРДР за № 12014100020000391 від 20.01.2014, двічі дав неправдиві свідчення про своє затримання та заподіяння тілесних ушкоджень не на даху колонади, а в іншому місці. 
		Відповідно до повідомлення слідчого ОСОБА_31 від 07.04.2016 було унесено відомості до ЄРДР за № 42016000000000953 та розпочате саме досудове розслідування з правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 384 КК України.
		Постановою слідчого ГПУ ОСОБА_27 від 31.08.2016 кримінальне провадження № 42016000000000953 за цим факт (свідчень потерпілого ОСОБА_8 ) - за ч. 1 ст. 384 КК України закрите на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
		У цьому рішенні слідством констатовано, що  ОСОБА_8 уже після закриття відносно нього кримінального провадження за ч. 2 ст. 294 КК України допитувався як потерпілий у кримінальних провадженнях про заподіяння йому тілесних ушкоджень та про його незаконне затримання.
		Згодом, будучи попередженим, як потерпілий, про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, ОСОБА_8 , давав показання, аналогічні тим, що давав як підозрюваний, тобто заперечував своє перебування і затримання на даху колонади.
		Однак, 28.02.2016 ОСОБА_8 змінив показання, та визнав, що його затримали на даху колонади. Пояснив, що свої попередні показання дав побоюючись повернення режиму ОСОБА_32 і притягнення до кримінальної відповідальності, а тому тривалий час притримувався показань, даних ним як підозрюваним на свій захист.
		Крім того, при допитах в якості потерпілого ОСОБА_8 двічі дав різні показання щодо одягу, у який він був вдягнутий під час затримання - спочатку вказував джинси, згодом камуфльовані штани, зрештою - штани з білими полосами. Пояснив, що у зв`язку із стресом, пов`язаним із затриманням, одержаними тілесними ушкодженнями, та істотним часом між проведеними допитами, неумисно помилися. До того ж не надавав цьому питанню суттєвого значення.
		З показань ОСОБА_8 у їх співставленні з іншими матеріалами провадження, вбачається, що дані ним свідчення не є завідомо неправдивими.
		Розбіжності у показаннях потерпілого щодо місця заподіяння йому тілесних ушкоджень та одягу, у який він був вдягнутий, незначні, і по суті є неточностями, які не перешкоджають кримінальному провадженню.
		Тобто, слідством було констатовано факт таких неточностей.
		Також, залишаються не безпечними самі мотиви зміни показів, чи то дійсно зникнення страху повернення «режиму ОСОБА_32 », чи то, те, що цьому сприяв початок за цим фактом кримінального провадження тими ж самими слідчими, що розслідували і це кримінальне провадження у відношенні обвинуваченого ОСОБА_7 .
		Так, суд відмічає, що відповідно до постанови про закриття кримінального провадження, у ній указується, що потерпілий змінив показання 28.02.2016, однак досудове розслідування за цим фактом було розпочато 06.04.2016, тобто через 1 місяць і 10 днів, після, та ця дата співпала з датою реєстрації кримінального провадження у відношенні обвинуваченого за епізодом, де власне підлягали доказуванню обставини, які, начебто, є неправдивими у іншому кримінальному провадженні. 
		Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 14.01.2017 слідчим ГПУ ОСОБА_12 у рамках кримінального провадження унесеного до ЄРДР 28.12.2016 за № 42016000000004103 за участю свідка ОСОБА_33 слідує, що у ході цієї слідчої дії свідок пояснила, що станом на 21.01.2014 перебувала на посаді старшого слідчого Солом`янського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві. У свідка ОСОБА_33 перебувало в проваджені кримінальне провадження за ст. 294 ч. 2 КК України відносно неповнолітнього ОСОБА_34 . ОСОБА_33 вказала, що в перших числах лютого 2014 року, разом із своєю колегою слідчою Солом`янського районного управління міліції Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві ОСОБА_35 , поїхала на проведення слідчих дій на вулицю Грушевського в місті Києві, щоб встановити обставини затримання працівниками спецпідрозділу «Беркут» безпосередньо ОСОБА_36 . В зв`язку з тим, що рух до вулиці Грушевського в місті Києві був обмежений, ОСОБА_33 , взяла в черговій частині Солом`янського РУГУ МВС України в місті Києві номер телефону ймовірно керівника Харківського чи Київського спецпідрозділу «Беркут». Через деякий час до районного управління приїхав мікроавтобус білого кольору з номерним знаком блакитного кольору, самого номеру ОСОБА_33 не пам`ятає, в автобусі був водій у форменому камуфляжному одязі та ймовірно командир спецпідрозділу, після чого ОСОБА_33 та ОСОБА_35 відправились на вулицю Грушевського в місті Києві.
		По прибуттю на вулицю Грушевського в місті Києві мікроавтобус зупинився навпроти приміщення Кабінету Міністрів України. 
		Після чого свідок ОСОБА_33 пояснила, що вона та її колега ОСОБА_35 попросили, щоб командир спецпідрозділу «Беркут» запросив для проведення допиту до автобусу по черзі працівників спецпідрозділу «Беркут», які безпосередньо затримували ОСОБА_37 . 
		Під час допиту вказаних працівників спецпідрозділу «Беркут» було встановлено, що вони знаходились на колонаді до входу до стадіону «Динамо» ім. В. Лобановського, але слідчим не було зрозуміло як працівники потрапили на саму колонаду, тому допитуваним працівникам було запропоновано показати на місці яким чином вони піднялись на дах. Тоді ОСОБА_33 , ОСОБА_35 та працівники, які безпосередньо затримували ОСОБА_37 вийшли з автобусу, пройшли вниз по вулиці Грушевського, підійшли до Національного художнього музею України, піднялись по металевій драбині, яка знаходилась на пагорбі паркової території перпендикулярно до вулиці Грушевського.
		Піднявшись на пагорб ОСОБА_35 зробила декілька фотографій на камеру свого мобільного телефону, звідки слідчі зрозуміли, що працівники спецпідрозділу «Беркут» пролізли через металевий паркан, з якого стали на прибудову до колонади, звідки у вікно до приміщення колонади, там знаходиться драбина по якій вони піднімались на дах колонади, виходивши через металевий люк, який знаходився на даху колонади.
		Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 14.01.2017 слідчим ГПУ ОСОБА_12 у рамках кримінального провадження унесеного до ЄРДР 28.12.2016 за № 42016000000004103 за участю свідка ОСОБА_35 слідує, що у ході цієї слідчої дії було установлено, що даний свідок надала пояснення тотожні поясненням свідка ОСОБА_33 під час аналогічної слідчої дії від тієї ж дати.
		Будучи допитанимиу судовомузасіданні,у відповідностідо вимогположень ст.352КПК Українита попередженимипро кримінальнувідповідальність завідмову віддавання показаньта завідомонеправдиві показання свідки  ОСОБА_33 , ОСОБА_35 надали показання тотожні даним установленим у ході наведених слідчих експериментів від 14.01.2017.
		Свідок ОСОБА_38 будучи допитаним у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попередженим про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання показав, що працює лікарем-хірургом, має вищу медичну освіту. Станом на січень 2014 року працював лікарем-хірургом в Київській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги.
		Свідок відмітив, що особисто надавав медичну допомогу ОСОБА_39 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , якого доставили в лікарню 21.01.2014 вночі, близько 1-2 ночі, на кареті швидкої допомоги. При первинному огляді з приводу отримання тілесних ушкоджень потерпілий повідомляв, що він впав з даху автобуса при подіях на Майдані на вул. Грушевського біля парку, однак згодом указував що це було пов`язано з подіями на Майдані під час конфлікту з «Беркутом», який його побив.
		Так, під час первинного огляду у ОСОБА_8 були виявлені: садна, забої, колото різана рана сідниці. Також під час обстеження і огляду суміжними лікарями-спеціалістами йому було поставлено діагноз: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забої і садна обличчя і голови, перелом кісток лівої кисті, інші переломи, колота різана рана сідниці (не пам`ятає, яка сторона). 
		Виявлені ушкодження у потерпілого, на думку свідка, могли бути отримані внаслідок падіння, крім колото різаної рани, однак про причини отримання такої рани, свідку потерпілий ні чого не пояснював.
		Додав, що потерпілий перебував на лікуванні 4 дні, а саме з 21.01.2014 по 23.01.2014 та, у цей період, проходив медичне лікування, приймав антибіотики, знеболюючі, робив перев`язки, отримував терапію внаслідок струсу мозку, йому також було накладено гіпс. 
		Виписали потерпілого для проходження лікування в іншому закладі за бажанням пацієнта. 
		Будучи допитаним у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попередженим про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання свідок ОСОБА_40 , указав, що працює лікарем-нейрохірургом в Київській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги, де і працював станом на січень 2014 року.
		Свідок зазначив, що в січні 2014 року надавав медичну допомогу ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак відмітив, що у медичному закладі, де він працює є чергові нейрохірурги, а є нейрохірурги, які виконують ординаторську роботу, тобто лікують хворого вже в палаті, й, наскільки він пригадує з матеріалів історії хвороби, цього хворого на примайльному відділенні він не приймав, а був його лікуючим лікарем. 
		Так, коли свідок прийшов на роботу як лікар-ординатор, потерпілий знаходився на 2 поверсі, у відділенні для тимчасового затримання хворих, тобто закритому приміщення з охороною на той час, де його спостерігали і надавали необхідну медичну допомогу.
		У ОСОБА_9 було діагностовано: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забої обличчя і тулуба, інших подробиць не пам`ятає.
		Щодо механізму виникнення травми, ОСОБА_9 пояснював, що його били руками, ногами, також указував час, але хто саме наніс йому ушкодження не зазначав. При огляді виявлена симптоматика відповідала тому, що потерпілий зазначав при опитуванні в частині механізму заподіяння ушкоджень. Стан потерпілого був відносно задовільний. Пояснив, що у хворого з таким діагнозом, як у ОСОБА_9 , виявляється субпротикальна симптоматика, тобто підвищення нервової діяльності  запаморочення, головні болі, нудота, якщо було констатовано. Також субпротикальні рефлекси, тобто людина при свідомості, але вона дезорієнтована у просторі, часі, у самому собі. Це спричинено фізичними травмами. Такі прояви були перехідні, адже якби вони були постійні, то такий хворий мав би зовсім іншу трактовку діагнозу, і він перейшов би до середнього ступеня важкості, коли такі прояви зберігаються протягом тривалого часу. У ОСОБА_9 була легка ступінь перебігу травм.
		Тобто, показання свідків ОСОБА_38 і ОСОБА_40 дають суду підстави констатувати, як доведений, факт отримання потерпілими ОСОБА_9 та ОСОБА_8 тілесних ушкоджень у ніч 20-21 січня 2014 року, у зв`язку з яким вони були доставлені до медичного закладу.
		Допитана у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України свідок ОСОБА_41 пояснила, що 20 січня 2014 року працювала за сто метрів від колонади стадіону імені Лобановського, що на вулиці Грушевського, як журналіст, та вела стрім для «Громадського телебачення» під час побиття активістів. Приблизно о 21.00 на колонаді мітингувальники закидали фаєри в бік працівників «Беркуту». Після 21:30 свідок зазначила у відео, що на колонаду вилізли троє працівників «Беркуту». Натомість троє мітингувальників зістрибнули з колонади, а двоє залишилися. Представники «Беркуту» зловили спочатку одного хлопця, і на відео помітно, як його били ногами і гумовою палицею. Потім було видно, що його тягнули по колонаді. Свідку здалося, що ту людину скинули з колонади. Згодом виявилося, що його спустили. З іншим вчинили так само - били ногами і гумовою палицею. 
		Свідок ОСОБА_42 будучи допитаним у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попередженим про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання показав, що є юристом в комітеті Правозахисту інвалідів (громадська організація). Безпосередньо 21.01.2014 був його день народження, й він йшов його святкувати на Грушевського. Приблизно о 22.00, прибувши безпосередньо на місце події помітив спалені автобуси, мали місце 2 атаки «Беркута», вони виходили з помповою зброєю, кидали гранати, стріляли по активістам. Свідок сховався за кущами біля перехрестя. У певний момент, активісти набралися сміливості, й зробили захисний забор, тим самим трішки відтіснили «Беркут». Потім він зі знайомими активістами виіршили вилізлим наверх на колонаду і уже звідти допомагати людям, світити, зокрема, особисто, у нього була лазерна указка. Тож, він з хлопцями принесли щити, лавочки, наскладали їх, потім вилізли наверх самі. На колонаду вилізло четверо, двоє були в шоломах (свідок мав мотоциклетний сірий, і ще один мав червоний чи коричневий), і двоє були просто в балаклавах, загалом вони всі були в балаклавах, але у нього та ще одного ще додатково були шоломи. Хтось телефоном знімав зверху, а вони робили барикади, щоб по них не стріляли. У певний момент свідок указав, щоб один з хлопців стояв праворуч, а другий зліва, щоб до них не залізли. Зверху свідок, ще з одним хлопцем тягнули лавочки, щити. Приблизно через півгодини вони відійшли від позицій, щоб витягнути лавочку. В цей момент підбігли 2 «беркутівців», один великий, другий низенький, мали з собою палиці, і у високого у куртці начебто була помпова зброя й кобура з пістолетом. Вони підбігли до хлопця, який був ліворуч, й стали його бити, потім, на переконання свідка, того хлопця скинули з колонади, й ті ж «беркутівці» напали на хлопця, який був праворуч, й теж почали дуже сильно бити. Потім з`явилось ще двоє «беркутівці» їх вже була перевага, тож свідок зістрибнув на гілку дерева, а хлопця, який був праворуч, потягнули у інший бік колонади.
		Додатково заначив, що, на його переконання, «беркутівці», які наносили побої були віком 35+, вказав, що працівники «Беркуту» були у балаклавах, але їх усіх було трохи видно, і йому здається, що обвинувачений схожий на ту людину, яка була на колонаді (рівний ніс, очі), вважає, якщо б на обвинуваченого вдягнули балаклаву, він би міг впізнати його.
		Будучи допитаною у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попередженою про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання свідок ОСОБА_43 , указала, що є директором Інституту практичної політики. У період з грудня 2013 по січень 2014 року була координатором інтернет-телебачення «Суспільне ТВ». 
		Під час подій 20 січня 2014 року в центральній частині м. Києва була безпосередньо координатором і стрімила (транслювала) з місця події по вулиці Грушевського.
		Під час протистояння між мітингувальниками та працівниками правоохоронних органів, які мали місце біля стадіону «Динамо» ім В.Лобановського біля колонади, була присутня на місці події та знімала усе, що відбувалося на відео, вела пряму трансляцію.
		Зокрема, з 20 години по 22 годину поблизу колонади відбувались сутички між протестувальниками та особами в формі «Беркуту».
		У цей момент свідок стрімила в прямому ефірі, мала зум, а відповідно і змогу збільшити, зменшити та побачити, що відбувається на колонаді, та коли почула крики: «б`ють», «вбивці», то підбігла до колонади, там уже було ще декілька журналістів, вони почали фіксувати, що там відбувається. На той момент, коли свідок розпочала фіксацію, там відбувалось побиття протестувальників, які на той час (коли знімала відео) не чинили опору, але їх продовжували бити. 
		Свідок указала, що першого, якщо брати за орієнтир розташування обличчям до колонади, били у лівий частині клолонади, било троє у формі «Беркуту», а четвертий підійшов вже фактично після побиття, й потім того, якого били, фактично потягнули у праву частину колонади. А також, у той же бік повели ще одного хлопця, він йшов сам.
		Все це було зафіксовано на відео, але однозначно сказати скільки ударів, у які частини тіла, і кому саме було завдано, свідок не може, оскільки на місці події, було темно, час від часу були підсвітки ліхтарями знизу.
		Крім того свідок зауважила, що описала затримання двох протестувальників на колонаді, однак указала, що не може з упевненістю говорити, що це були саме ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , як і про те, що увесь час спостерігала за колонадою, так як знімала всі події навколо.
		Свідок ОСОБА_44 будучи допитаним у судовому засіданні, у відповідності до вимог положень ст. 352 КПК України та попередженим про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання показав, що в грудні 2013 лютому 2014 займав посаду командира БМОП «Беркут» ГУ МВС України у Харківській області. 
		В період грудня 2013 року - січня 2014 року його підрозділ знаходився в м. Києві у службовому відрядженні згідно листа, чи наказу МВС України.
		У місто Київ було направлено 80 чоловік особового складу.
		По прибуттю у місто Київ, їм повідомили, що вони підпорядковуються УМВС м. Києва, визначили кураторів, й уже від них надходили конкретні завдання.
		20.01.2014 у центральній частині м. Києва здійснювали охорону КМУ у кількості 80 чоловік особового складу. Чи пербував серед них 20.01.2014 обвинувачений, свідок однозначно сказати не зміг. 
		Усі працівникийого підрозділунесли службуу форменому одязі, звідповідними шевронами«БМОП «Беркут»,«МВС України»,мали спецзасоби:газ,кайданки, гумовікийки,бронежилети,каски,щити. Спецзасоби застосовувалися згідно Закону «Про міліцію», самостійно кожним співробітником без додаткових наказів чи дозволів. Форма і спецзасоби, які були у розпорядженні працівників його підрозділу не відрізнялись від тих, які були у підрозділів з інших регіонів.
		20 січня 2014 року особисто він на колонаді не був, 21 січня 2014 року його заступник доповів, що напередодні, тобто 20 січня 2014 року на колонаді було затримано мітингувальників. Потім йому телефонували слідчі щодо проведення слідчих дій, а саме необхідності допиту осіб, які затримували. Оскільки безпосередньо він у ту ніч був відсутній, а відповідальним був його заступник ОСОБА_45 , він доручив останньому врегулювати це питання. Кого саме, за яких умов допитували йому особисто не відомо. Додав лише, що у той період часу писав рапорт на начальника ГУ МВС України у м. Києві щодо затримання якоїсь особи, але кого саме, де і за яких обставин, зазначити не зміг. Доповнив, що факти застосування працівниками його підрозділу спеціальних засобів у той період часу йому не відомі, будь-яких рапортів про застосування спецзаходів до нього від підлеглих не надходило.
		Тим самим, за наслідками допиту зазначених свідків можливо вважати встановленим знаходження осіб (мітингувальників) та осіб у формі БМОП «Беркут» на колонаді, учинення особами у формі БМОП «Беркут» активних дій щодо інших осіб, що за характером учинення можуть бути розцінені як побиття.
		Проте, з наведених показань свідків прямо не простежується, що описані свідками події на колонаді стосувалися безпосередньо саме потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , та перебування на колонаді серед осіб у формі БМОП «Беркут» обвинуваченого ОСОБА_7 , оскільки жоден зі свідків (очевидців) не зміг вказати на потерпілих та на обвинуваченого, як на безпосередніх учасників подій на колонаді.
		Згідно ж протоколу огляду документів від 16.07.2015 здійсненого у період з 11:00 год. до 11:30 год. слідчим слідчоїгрупи ГСУГенеральної прокуратуриУкраїни ОСОБА_46 ,у зв`язкузі здійсненнямдосудового розслідування,внесеного доЄРДРза №12014100020000391від 20.01.2014за ознакамикримінальних правопорушень,передбачених ч.1ст.125,ч.1та ч.2ст.365,ч.1ст.171КК України,у відповідностідост.ст.98,99,104,105,106,223,237КПК України,було проведеноогляд фотопотерпілого ОСОБА_9 ,зробленого улікарні швидкоїдопомоги уніч на21січня 2014року,після йогозатримання іпобиття,що булонадіслане наелектронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_5 адвокатом потерпілого ОСОБА_9 ОСОБА_47 для приєднання інформації до кримінального провадження.
		Оглядом встановлено,що йогооб`єктом є указана електронна адреса, де міститься вхідний лист від " Gryshko, ОСОБА_48 " з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_6 ».
		При відкритті знайдено 1 (один) фотознімок. 
		В ході проведеного огляду зроблено скріншот вікна програвача із фотознімком на якому зображена особа чоловічої статі на вигляд років 23-28, волосся темного кольору, ліва частина обличчя набрякла, ліве око має темно-фіолетовий колір, ліве око заплющене, праве око трохи відкрите, на обличчі плями діамантового зеленого розчину (зеленка). Особа перебуває в лежачому положенні на ліжку, права рука піднята до рівня скроні.
		Тим самим, на підставі цього доказу підтвердується факт отримання тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_9 , і все.
		Разом з тим, слід відмітити, що збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом (ст. 93 КПК України).
		Так, відповідно до ч. 2 ст. 93 указаного Кодексу, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
		Інакше кажучи, при розгляді кримінального провадження, даючи оцінку допустимості доказу, суд має проаналізувати критерії допустимості таких доказів, а саме законність джерела, законність способу отримання, процесуальне оформлення ходу і результатів слідчої дії (постанова ККС ВС від 29.03.2018 у справі № 761/33311/15-к).
		Повертаючись до обставин цієї справи, суд ураховує, що у ній, відповідно до протоколу, фотознімок був сформований та наданий представником потерпілого, тобто отриманий органом досудового розслідування без ухвали слідчого судді та без дотримання вимог ч. 1ст. 100 КПК України, згідно якої речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174цього Кодексу, а тому суд сприймає цей доказ - фотознімок, місце знаходження якого не є установленим за наслідками розгляду, як такий, що не може бути використаний, як доказ, у даній справі, оскільки здобутий з порушенням вимогКПК України, а тому являється недопустимим доказом.
		Фактично походження вказаного фотознімку, відображене у протоколі огляду, як дійсне, сприймати не можливо, а в матеріалах кримінального провадження відсутня інформація про його отримання (вилучення) органами досудового розслідування в установленомуКПК порядку.
		Запити про його надання сформовані у порядку ст. 93 КПК України також відсутні, що не узгоджується з практикою ЄСПЛ, який у рішеннівід 11 грудня 2008 року у справі «Мирилашвілі проти Росії» зазначив, що у змагальному процесі повинні розглядатися не лише докази, які безпосередньо стосуються фактів справи, а й інші докази, які можуть стосуватися допустимості, достовірності та повноти останніх.
		Згідно ст.237КПК з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд документів.
		Відповідно до ч. 2 ст. 99 КПК України до документів, за умови наявності в них відомостей, передбаченихчастиною першою цієї статті,можуть належати: 1) матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні).
		Однак, відповідно до ч. 3 ст. 99 указаного Кодексу сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов`язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - його відображення, якому надається таке ж значення, як документу, але як на час огляду, так і у ході судового розгляду, суду не надавався оригінал указаного документу, який, власне, був предметом огляду від 16.07.2015.
		За наслідками судового розгляду так і не було установлено часу та місця формування цього документу, а також чи піддавався він редагуванню.
		Указане в своїй сукупності унеможливлює його сприйняття, як допустимого.
		Також суд відмічає, що згідно протоколів оглядів від 02.06.2015 здійсненого у період з 13:00 год. до 13:30 год. та від 29.05.2015 проведеного у період з 14:00 год. до 15:00 год., слідчим слідчоїгрупи ГСУГенеральної прокуратуриУкраїни ОСОБА_46 ,у зв`язкузі здійсненнямдосудового розслідування,внесеного доЄРДРза №12014100020000391від 20.01.2014за ознакамикримінальних правопорушень,передбачених ч.1ст.125,ч.1та ч.2ст.365,ч.1ст.171КК України, здійснених, у відповідностідост.ст. 104, 105, 106, 223, 237 КПК України, проведено 2 огляди кримінального провадження № 12014100000000220 від 22.01.2014 за ч. 2 ст. 294 КК України за дозволом заступника начальника відділу ОСОБА_49 (таке формулювання міститься у кожному з протоколів оглядів) та за наслідками такого огляду слідчий приєднав у копії до даного кримінального провадження матеріали оглянутого кримінального провадження.
		Відповідно до протоколу огляду документів від 10.01.2017 слідчим ГПУ ОСОБА_50 у кримінальному провадженні № 42016000000004103 проведено огляди кримінального провадження № 12014100000000220 від 22.01.2014.
		Дозвіл на огляд був наданий ОСОБА_51 27.01.2016 на підставі рапорту слідчого ОСОБА_52 погодженого начальником першого СВ ДСР ОСОБА_53 від тієї ж дати.
		Однак, суд відмічає, що такі матеріали (при всіх 3 оглядах) отримані у копіях з кримінального провадження № 12014100000000220 являються такими, що отримані з порушенням порядку установленого КПК. 
		Так як такий доступ до матеріалів указаного кримінального провадження міг би бути отриманий тільки у порядку тимчасового доступу до речей і документів за наявності відповідного судового рішення слідчого судді.
		Адже, тимчасовий доступ до речей і документів саме і полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку).
		На це указує і ст. 222 КПК (в редакції чинній на момент огляду), яка передбачає, що відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. 
		З наданихв розпорядженнясуду доказів наявність такогодозволу непідтвердилась. 
		Апріорі, незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом.
		Адже, Верховний Суд колегією Першої судової палати Касаційного кримінального суду упостанові від 20.03.2018 в справі № 753/11828/13-к указав, що у змагальному процесі повинні розглядатися не лише докази, які безпосередньо стосуються фактів справи, а й інші докази, які можуть стосуватися допустимості, достовірності та повноти останніх.
		Також, як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 20 жовтня 2001 року № 12-рп/2011, обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина або встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання таких даних.
		У світлі того, що порядок, встановленийКПК(процесуальний порядок, форма, процедура), - це певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій (Верховний суд України постанова від 16.03.2017 у справі № 671/463/15-к).
		Заступник начальника відділу, на переконання суду, не є тієї особою, у полі компетенції якої самостійно вирішувати проблематику питання, порядок урегулювання якої у КПК містить чітко прописану процедуру.
		Не є такою особою і керівник органудосудового розслідування ОСОБА_29 , у світлі норм ст. 39 КПК.
		Апріорі, такі дії останніх, не узгоджуються з нормою ст. 9 КПК, яка регламентує, що під час кримінального провадження прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані неухильно додержуватися вимогКонституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, а не діяти у супереч останніх.
		Такі дії потягли критичне сприйняття самого доказу, адже наявності перешкод звернутися до слідчого судді з клопотанням про тимчасовий доступ до документів не установлено. Не потребувало таке звернення і значного часу.
		Навіть, якщо погодитися з таким підходом, то суду не надано й підтвердження наявності встановлених процесуальним законом підстав для надання такого дозволу. 
		У той час, як для доведення допустимості результатів певних слідчих (процесуальних) дій мають бути відкритіне тільки результати цих дій, а й документи, які стали правовою підставою їх проведення, у цій ситуації, дозвіл заст.начальника, оскільки зміст цього документу сторони можуть перевірити дотримання вимог кримінального процесуальногозакону стосовно проведених слідчих (розшукових) дій.
		Тим паче,що уКПК такепоняття,як дозвілне передбачено.Згідно ст.110КПК процесуальнимирішеннями євсі рішенняорганів досудовогорозслідування,прокурора. Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне. А тому, якщо такий дозвіл і був, останній мав би бути наданий з урахуванням ст. 110 КПК у формі постанови. 
		Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя зобов`язані неухильно додержуватися вимогКонституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства (ст. 9 КПК).
		Суд зобов`язанийвизнати істотнимипорушеннями правлюдини іосновоположних свобод,зокрема,такі діяння: 1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов (ст. 87 КПК).
		Як наслідок, відомості установлені у ході цієї слідчої дії  огляду, суд визнає недопустимим доказом, адже вони установлені на підставі доказів, які отримали такий статус, з порушенням норм КПК України.
		На момент огляду указаних матеріалів з іншого кримінального провадження статусу речових доказів вони не мали, так як суду не було надано відповідну постанову про їх визнання такими, у світлі відповідності критеріям ст. 98 КПК України, що відповідно виключає й можливість їх огляду, станом на 02.06.2015, як речових доказів у кримінальному провадженні у справі відносно ОСОБА_7 .
		Тим самим, суд проаналізувавши дані протоколи огляду у світлі критерію допустимості таких доказів, а саме законність джерела, законність способу отримання, уважає їх недопустимими доказами саме через порушення способу їх отримання.
		Тим паче, що при дослідженні зазначених протоколів встановлено невідповідності опису матеріалів кримінального провадження № 12014100000000220 згідно протоколів оглядів від 02.06.2015 здійсненого у період з 13:00 год. до 13:30 год. та від 29.05.2015 проведеного у період з 14:00 год. до 15:00 год., слідчим слідчої групи ГСУ Генеральної прокуратури України ОСОБА_54 .
		Так, перший з цих оглядів був здійснений 29.05.2015 та у протоколі його проведення указано, що матеріали кримінального провадження № 12014100000000220 складаються з 1 тому, який містить 157 аркушів, й до нього долучається відповідний опис з матеріалами у копіях, з яких вбачається, що фактично було оглянуто кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 ..
		У той же час, другий з цих оглядів був здійснений 02.06.2015 та у протоколі його проведення указано, що матеріали кримінального провадження № 12014100000000220 складаються з 1 тому, який містить 120 аркушів, й до нього долучається відповідний опис з матеріалами у копіях, з яких слідує, що слідчим оглянуто провадження щодо ОСОБА_9 ..
		Тобто, з моменту первинного огляду матеріали кримінального провадження № 12014100000000220 утратили 37 аркушів (157-120), та співставивши дані описи одного і того ж кримінального провадження судом установлено, що у них змінено як хронологію розміщення так і самі документи. 
		Між оглядами пройшло усього 5 днів (02.06.2015-29.05.2015), що указує на певні незрозумілі дії з боку сторони обвинувачення, що учергове унеможливлює сприйняття судом установлених у ході таких дій даних. 
		Крім цього, слід відмітити, що згідно протоколів таких оглядів оглядалися матеріали кримінального провадження № 12014100000000220, однак долучені копії указують на те, що у цьому кримінальному провадженні (№ 12014100000000220) містяться матеріали з інших кримінальних проваджень, які навіть здійснювались різними слідчими, і установити джерело їх походження у провадженні, яке оглядалося узагалі не можливо. 
		Також, з цих же оглядів указаного провадження, випливає, що затримання ОСОБА_8 мало місце о 21:30 год. 20.01.2014 згідно рапорту заступника командира з БМОП «Беркут» ГУ МВС України в Харківській області майора міліції ОСОБА_55 , а затримання ОСОБА_9 у той же час згідно рапорту командира першої оперативної роти БМОП «Беркут» ГУ МВС України у Харківській області капітана міліції ОСОБА_56 , а не на підставі рапорту обвинуваченого ОСОБА_7 . 
		Відповідно до протоколу огляду від 10.03.2017 слідчим ГПУ ОСОБА_12 у рамках кримінального провадження унесеного до ЄРДР 28.12.2016 за № 42016000000004103 було оглянуто відеозаписи під назвами «Фашисти на Динамо (вул. Грушевського)» та «Шок! Беркут ВБИВАЄ мітингувальника на Грушевського  20.01.2014 (18)», які розміщенні на інтернет ресурсі «Youtube.com» за посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_7 , та установлено, що на даху колонади до входу до стадіону «Динамо», знаходились працівники у сіро-синьому камуфляжі та шоломах чорного кольору, схожі на працівників спецпідрозділу «Беркут», які наносять удари мітингувальникам, які також перебували на даху вказаної колонади. Вони ж згодом тягнуть в інший бік колонади мітингувальників.
		Також установлено, як вони ведуть одного із затриманих мітингувальників, а в інший бік колонади затриманого мітингувальника, який вдягнений у шолом світло-коричневого кольору.
		Відповідно до протоколу огляду від 25.01.2015 слідчим ГПУ ОСОБА_22 у рамках кримінального провадження унесеного до ЄРДР за № 12014100020000391 було оглянуто відеозапис під назвою «Фашисти на Динамо (вул. Грушевського)», які розміщенні в мережі Інтернет на сайті ІНФОРМАЦІЯ_8 за посиланнями: https //www. pravda ІНФОРМАЦІЯ_9 в ході якого установлено, що цей відеофайл містить відеозапис, що ведеться невідомим відео записуючим пристроєм, на якому висвітлюються події, що відбувались 20 січня 2014 року, у вечірню пору доби, близько 21.00-22.00 години, а саме протистояння мітингувальників із працівниками правоохоронних органів на вулиці Грушевського у місті Києві, 00 хв. 15 сек. відеозапису.
		На відеозаписі із 00 хв. 25 сек. по 01 хв. 04 сек. знято двох працівників міліції одягнених у формений одяг (міський камуфляж) із шоломами, які знаходяться із лівої сторони на даху колонади арки входу до стадіону «ім. В. Лобановського», що по вулиці Грушевського у місті Києві. Вказані працівники, які мають невідомі предмети в руках, здійснюють значну кількість цілеспрямованих рухів, в область власних нижніх кінцівок, до низу.
		На 01 хв. 08 сек. відеозапису знято, як до вказаних вище двох працівників правоохоронних органів, підходить ще один працівник, також одягнений у формений одяг (міський камуфляж) із шоломом на голові, та повертається обличчям у бік мітингувальників.
		В подальшому на 01 хв. 11 сек. відеозапису, знято, як два правоохоронця, щось піднявши та тягнучи по підлозі, потягли в сторону правого боку колонади.
		На відеозаписі із 01 хв. 15 сек. по 01 хв. 33 сек. знято інших двох правоохоронців, які перебувають із лівого боку колонади, які вчиняють хаотичні рухи ногами, дивлячись при цьому постійно вниз в область власних нижніх кінцівок.
		На відеозаписі із 01 хв. 35 сек. по 01 хв. 52 сек. знято попередніх двох правоохоронців, які рухаються із центральної частини даху, у правий бік колонади, та взявши за виворіт, кожен одною рукою, тягнуть при цьому невідому особу. 
		На відеозаписі із 02 хв. 11 сек. по 02 хв. 50 сек. знову знято двох правоохоронців, які перебували із лівого боку, в свою чергу, останні дивлячись вниз, в область власних нижніх кінцівок, піднімають з підлоги невідому особу, яка одягнена у темну куртку, темні штани, та на голові одягнений шолом світлого кольору і взявши під руки ведуть вказану особу в правий бік колонади.
		Згідно протоколу огляду від 08.11.2016 слідчим ГПУ ОСОБА_57 у рамках кримінального провадження унесеного до ЄРДР 23.09.2016 за № 42016000000002509 було оглянуто відеозапис за посиланнями: https //www. pravda.com.ua/ news/2014/01/25/7011294/ у ході якого установлено, що за посиланням на сайті інтернет видання « ІНФОРМАЦІЯ_10 » знаходиться стаття під назвою «З`явилося відео, як Беркут бив активістів на колонаді, в результаті чого один розбився».
		Указана стаття містила текст що Беркут потрапив на колонаду, де знаходилось 4 активістів, один з яких зістрибнув на дерево, інший упав, чи його зіштовхнув «Беркут». Над іншими 2 мали місце тортури.
		Надалі здійснено огляд відеозапису «Беркут на колонаді б`є людей ( АДРЕСА_2 , 20.01.2014)» та у ході такого огляду установлено по суті дані тотожні вищенаведеним оглядам відеозаписів від 10.03.2017 слідчим ГПУ ОСОБА_12 у рамках кримінального провадження унесеного до ЄРДР 28.12.2016 за № 42016000000004103 та від 25.01.2015 слідчим ГПУ ОСОБА_22 у рамках кримінального провадження унесеного до ЄРДР за № 12014100020000391.
		Ці ж дані установлені і з копій відеозаписів подій на вулиці Грушевського у м. Києві 20.01.2014, зроблених кореспондентом ГО «Громадське телебачення», наданих представником потерпілого ОСОБА_10 , які отримані від ГО за адвокатським запитом.
		Наведені відеозаписи були переглянуті судом у ході судового розгляду, у порядку ст. 359 КПК шляхом відтворення звукозапису і демонстрація відеозапису. 
		Заяви про підробку звуко - і відеозаписів до суду, у порядку ч. 4 ст. 359 КПК, не надходили.
		Відповідно до висновку експерта № 11847/11848/16-35 від 06.09.2016 зображення осіб у відеозаписах файлів «Беркут бьет в Киеве протестующих на улице Грушевского» та «Беркут лютує  жорстоко побили людину» є непридатними для ідентифікації осіб за ознаками зовнішності.
		Згідно висновку головного спеціаліста відділу криміналістичного супроводження досудового розслідування та інформаційно-аналітичної роботи департаменту спеціальних розслідувань ГПУ ОСОБА_58 від 18.11.2016, без підпису спеціаліста, на підставі інформації, яка була вилучена у ТОВ «Астеліт» та ПрАТ «Київстар» не можливо встановити активні зв`язки та маршрути пересування колишнього співробітника БМОП «Беркут» ГУ МВС України ОСОБА_7 за 20.01.2014.
		Таким чином, за наслідками дослідження цих доказів суд може констатувати тільки сам факт завдання тілесних ушкоджень потерпілими і все, адже зображення осіб у відеозаписах файлів є непридатними для ідентифікації за ознаками зовнішності.
		З протоколу огляду документів від 10.01.2017 слідує, що слідчий в особливо важливих справах першого слідчого відділу управління спеціальних розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_12 , розглянувши матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016000000004103 від 29.12.2016 у порядку вимог ст. 40, 237 КПК України провів огляд матеріалів кримінального провадження № 12014100000000220 від 22.01.2014.
		В ході огляду встановлено, що матеріали вищевказаного кримінального провадження містять протоколи допиту свідка ОСОБА_14 від 24.01.2014 на 6 арк., протокол допиту свідка ОСОБА_15 від 24.01.2014 на 7 арк., протокол допит свідка ОСОБА_7 від 24.01.2014 на 7 арк.
		Вищевказані протоколи допиту виконані на друкованому бланку формату А4, покази свідків та підпис слідчого виконані ручкою синього кольору.
		В ході подальшого огляду встановлено, що вищевказані протоколи слідчих дій містять відомості, які мають значення для досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000004103 від 29.12.2016, зокрема вищевказані особи в ході допиту надають свідчення з приводу затримання останніми осіб із числа мітингувальників 20.01.2014 року поблизу та на колонаді стадіону імені Валерія Лобановського.
		Беручи до уваги те, що обставини затримання потерпілих у кримінальному провадженні № 42016000000004103 від 29.12.2016 є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні, а також положення ч. 5 ст. 237 КПК України, протокол допиту свідка ОСОБА_14 від 24.01.2014 на 6 арк., протокол допиту свідка ОСОБА_15 від 24.01.2014 на 7 арк., протокол допит свідка ОСОБА_7 від 24.01.2014 на 7 арк. долучено до протоколу огляд в оригіналах.
		З самого протоколу допиту ОСОБА_7 від 24.01.2014 у якості свідка в рамках кримінального провадження № 12014100000000220 від 22.01.2014 слідує, що він містить рукописний текст однієї особи, який зводиться до того, що ОСОБА_7 будучи у статусі свідка пояснив, що згідно наказу МВС України з 19.01.2014 з вечора його батальйон розташовувався на вулиці Грушевського, неподалік входу до стадіону «Динамо» ім. Лобановського. 
		20.01.2014 приблизно о 20:00 год. його батальйон заступив на службу неподалік указаного стадіону по несенню служби по охороні громадського порядку неподалік від центрального входу до стадіону на відстані 30-40 метрів.
		20.01.2014 приблизно о 21:40 год. він помітив на даху арки входу до стадіону дві невідомі особи. Їх поведінка була неадекватною, що виражалось у тому, що вони перебуваючи на даху, з нього, ціленаправлено кидали в сторону міліції, а саме співробітників внутрішніх військ МВС України пляшки з запальною сумішшю, брущатку.
		Указані дії цих двох осіб тривали на протязі 10-15 хвилин після чого з метою припинення протиправних дій даних осіб ОСОБА_7 та інші працівники «Беркуту» направилися до них та затримали. 
		Далі після викладу пояснень рукописного тексту певною особою міститься рукописний текст зроблений ОСОБА_7 наступного змісту: «… З моїх слів записано вірно. Мною прочитано. Заяв, клопотань, зауважень не маю. /підпис/ ОСОБА_7 …». 
		Відповідно до висновку експертів № 1246/1247/17-32/1681-1690/17-32 від 07.02.2017 у протоколі допиту свідка ОСОБА_7 від 24.01.2014 підписи від імені ОСОБА_7 у відповідних графах виконанні самим ОСОБА_7 . 
		Надаючи оцінку цьому доказу (протоколу огляду документів від 10.01.2017), суд відмічає таке. 
		Сам протокол огляду документів від 10.01.2017 сформований слідчим ГПУ ОСОБА_12 надано у ксерокопії, яка жодним чином не завірена, відповідно така недбалість зі сторони обвинувачення, відразу ж та прямо тягне за собою визнання такого протоколу неналежним доказом. 
		Так, як стаття 104 КПК передбачає надання суду протоколів в оригіналах, або ж у належним чином завірених копіях.
		Адже, згідно ст. 99 КПК, документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
		До документів, за умови наявності в них відомостей, передбаченихчастиною першою цієїстатті,можуть належати: …3)складені впорядку,передбаченому цим Кодексом, протоколи процесуальних дій та додатки до них, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії.
		Сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов`язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ.
		У цій ситуації суду надано жодним чином не завірену у будь-який спосіб ксерокопію.
		Тим самим, не дотримано імперативних вимог ст. 99 КПК.
		Для прикладу, Верховний Суд у справі№ 160/7887/18указав, що для аналізу питання завірення документів у копіях слід брати до уваги, що серед іншого, копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку. Напис про засвідчення копії складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії. Напис про засвідчення копії скріплюється відбитком печатки відповідного структурного підрозділу установи або печатки «Для копій». Оскільки під засвідченням копії документа слід розуміти саме засвідчення відповідності копії оригіналу відповідного документу, відсутність на копії напису про її засвідчення «Згідно з оригіналом» чи в іншому словесному виразі дає підстави вважати її такою, що не посвідчена в установленому порядку.
		Також ст.99КПК передбачає,що дляпідтвердження змістудокумента можутьбути визнанідопустимими йінші відомості,якщо: 1)оригінал документавтрачений абознищений,крім випадків,якщо вінвтрачений абознищений звини потерпілогоабо сторони,яка йогонадає; 2)оригінал документане можебути отриманийза допомогоюдоступних правовихпроцедур; 3) оригінал документа знаходиться у володінні однієї зі сторін кримінального провадження, а вона не надає його на запит іншої сторони, але на такого роду обставини сторона обвинувачення у ході судового розгляду не посилалася узагалі.
		Крім того, слід відмітити, що самі протоколи допитів постановою слідчого ГПУ ОСОБА_12 від 02.03.2017 (огляд здійснено у січні 2017), у рамках кримінального провадження унесеного до ЄРДР за № 42016000000004103, визнано документами та приєднано до провадження, без визнання речовим доказом. 
		При прийняття цього рішення слідчий керувався ст.ст. 99, 100, 110 КПК України, Однак документ є таким у разі його відповідності вимогам ст. 99 указаного Кодексу, і для цього жодних рішень не потрібно, якщо слідчий мав на увазі доречність його визнання речовим доказом, то мав прямо указати про це в рішенні, однак, у цій ситуації, указано саме визнати документами, як наслідок, беззаперечно говорити про надання вилученим протоколам статусу речових доказів неможливо.
		Також слід відмітити, що за змістом статей223,237 КПКогляд є слідчою (розшуковою) дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження.
		Підставою для проведення огляду місця події є інформація про вчинення кримінального правопорушення, зафіксована у певній процесуальній формі. Без наявності такої інформації проведення огляду не допускається.
		За нормою ч. 5ст. 237 КПК України,при проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу. Усі вилучені речі і документи підлягають негайному огляду і опечатуванню із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду.
		Згідно ч. 7 ст. 237 КПК при огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право, зокрема, вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Вилучені речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
		Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду (ч. 2 ст. 168 КПК України).
		Тобто, ці протоколи, як документи, з моменту їх вилучення є тимчасово вилученим майном.
		Аби сприймати такі документи, саме як документи, що мають значення для кримінального провадження, потрібно установити факт набуття ними статусу речових доказів, тобто відповідності критеріям ст. 98 КПК, однак за наслідками даного судового провадження такого роду даних установлено не було.
		Відповідно до ч. 1 ст. 100 КПК речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбаченихстаттями 160-166,170-174цього Кодексу.
		Обставини регламентовані статтями 160-166 указаного Кодексу відсутні, так як вилучення відбувалося у порядку його ст. 237, а тому є дійсним факт, що після такої дії слідчий повинен був якнайшвидше повернути їх володільцю, або ж учинити дії регламентовані ст. 170 того ж Кодексу, тобто накласти арешт.
		Речові докази та документи, повинні бути отриманні у спосіб, передбаченийстаттею 93 КПК, належним чином залученні до кримінального провадження в порядку, передбаченомуКПК(залежно від способу збирання) і набути відповідного процесуального статусу (постанова ККС ВС від 07.08.2019 у справі № 555/456/18).
		Як наслідок, аби сприймати ці документи як докази, за критеріям способу отримання, та джерела походження, потрібно уставити факт набуття ними відповідного процесуального статусу, а саме у розрізі системного зв`язку положень ч. 5 та ч. 7 ст. 237, ч. 1 ст. 100, ч. 2 ст. 168 КПК, того, що визначається ст.ст. 98, 100, 110, 170 того ж Кодексу.
		Щодо змістовногокритерію данихустановлених з протоколу допиту ОСОБА_7 від 24.01.2014 у якості свідка в рамках кримінального провадження № 12014100000000220 від 22.01.2014, то слід відмітити, що через не надання протоколу від 10.01.2017 у оригіналі суд позбавлений можливості сприймати такий протокол допиту, як доказ здобутий у порядку регламентованому КПК.
		Тим паче, що відповідно до ст. 95 КПК, показання - це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.
		Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
		Також, суд ураховує, що згідно п. 1 ч. 3 ст. 87 КПК, недопустимими єтакож докази,що булиотримані: з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.
		Тим паче, що відповідно до ст. 18 КПК жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення.
		Відповідно до висновку експертів № 1248/17-32/1249/17-33/2099/17-33 від 08.02.2017 підписи у протоколі допиту свідка ОСОБА_14 від 24.01.2014 виконанні ОСОБА_14 та № 105 від 10.03.2017 у протоколі допиту свідка ОСОБА_15 від 24.01.2014 виконанні ОСОБА_15 .
		Згідно висновку експертів № 3708-3710/17-33 від 02.03.2017 надані на експертизу частини шести розірваних аркушів паперу є фрагментами шести аркушів протоколу допиту свідка ОСОБА_14 від 24.01.2014, що складають відповідно єдине ціле шести аркушів цього документу.
		Допитані в суді експерти ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 указані обставини, що установлені у висновку експерта № 3708-3710/17-33 від 02.03.2017 підтвердили, як дійсні, та указали, що таке розірвання було здійснено екпертом ОСОБА_61 випадково.
		Відповідно до даних протоколу слідчого експерименту від 11.08.2016 за участю ОСОБА_15 слідує, що ним за участю ще одного працівника «Беркут» відбувалося затримання 2 осіб на колонаді без застосування насильства. ПІБ працівника «Беркуту» з яким він затримував осіб, останній у ході слідчого експерименту не указував.
		З відеозаписів переглянутих в судовому засіданні, у порядку ст. 359 КПК, з числа тих, що були надані стороною захисту  адвокатом ОСОБА_6 слідує, що мітингувальники під час указаних в акті подій, чинили супротив, зокрема використовували відповідні запальні суміші, та інші засоби, що низка працівників «Беркут», у ході цих подій, отримали тілесні ушкодження.
		Тим самим, цими доказами підтверджується тільки факт таких подій та перебування на місці зафіксованих подій як працівників БМОП «Беркут» та й інших осіб, і все. 
		Інших доказів учасниками даного кримінального провадження надано не було.
		Згідно ч. 1 ст. 91 КПК у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:
		1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);
		2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення…
		З огляду на, що, за наслідками судового розгляду, дослідивши наявні докази у порядку ст. 94 КПК України, суд констатує факт того, що є установленою сама подія кримінального правопорушення у відношенні кожного з потерпілих, зокрема, завдання тілесних ушкоджень.
		Однак, визнаючи доведеність самої події, суд не може визнати доведеним «поза розумним сумнівом» те, що саме особисто ОСОБА_7 учинявся алгоритм дій відображений в сформульованому щодо нього обвинуваченні у відношенні потерпілих осіб. 
		Залишилися лише припущеннями, що ґрунтуються на cуснівних даних, і посилання сторони обвинувачення на узгодженість із ОСОБА_7 дій неустановлених працівників БМОП «Беркут», військовослужбовців внутрішніх військ МВС України та тих, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження у зв`язку з їх розшуком.
		Адже, відповідно до ст. 28 КПК, злочин визначається вчиненим за попередньою змовою групою осіб у разі його вчинення декількома (двома і більше) суб`єктами цьогозлочину, які заздалегідь домовилися про його спільне вчинення. Учасники вчинення злочину групою осіб діють узгоджено, зі спільним умислом, і кожен із них безпосередньо виконує діяння, що повністю чи частково утворює об`єктивну сторону складу злочину. При цьому можливий розподіл функцій, за якого кожен співучасник виконує певну роль у вчиненні злочину.
		Відповідно достатті 26 ККспівучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб`єктів злочину у вчиненні умисного злочину.
		Однак, ці обставини за наслідками судового розгляду узагалі не були установлені жодним із доказів наданих стороною обвинувачення, ні прямо, ні опосередковано.
		Як наслідок,суд приходить до висновку про недоведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення за обставин викладених в обвинувальному акті.
		Ввідповідно дост. 2 КПКзавданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Згідно ст. 17 КПКособа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		При цьому,усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішення має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу.
		Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
		Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
		Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.
		Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
		Так, у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06 грудня 1998 року, Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, п. 253).
		Згідно ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. 
		У той час, як виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбаченихпунктами 1та2 частини першої статті 284цього Кодексу (ч. 1 ст. 373 КПК України).
		За таких обставин, враховуючи вищезазначене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у порядку ст. 94 КПК України, уважає за доречне ухвалити виправдувальний вирок у відношенні обвинуваченого за ч. 2 ст. 127 КК України (в редакції Закону України № 1707-VІ від 05.11.2009 "Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо відповідальності за злочини з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості"), так як за наслідками судового розгляду не доведено, що ним було вчинено кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується.
		При цьому, є дійсним факт, як для сторін кримінального провадження, так і його учасників, що в Україні, відповідно до ст. 8 Конституції України, визнається і діє принцип верховенства права.
		Зокрема, ст. 62 Конституції України передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
		Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. 
		Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Відповідно до ст. 21 Конституції України, усі люди є рівні у своїх правах, тобто, обвинувачений ОСОБА_7 , як і інші громадяни України, має право на те, щоб усі сумніви щодо доведеності його вини тлумачилися на його користь, не дивлячись на те, у вчиненні якого кримінального правопорушення він обвинувачується.
		Також, з огляду на складність цього процесу та увагу суспільства до нього, суд відмічає, що кримінальне судочинство переважно займається не відрізненням доброго від поганого, а зосереджується на відмінності поганого від кримінально караного. 
		Тому, констатація судом недоведеності винуватості особи у вчиненні певного злочину зовсім не означає його схвалення, як і в цілому сприйняття самої ситуації в країні, яка мала місце того часу, як допустимої, щодо поведінки працівників правоохоронних органів.
		Цивільні позови ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , кожного океремо, до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області, треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_7 про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням (злочином), суд уважає за доречне, у порядку ст. 129 КПК України, залишити без розгляду.
		Питання судових витрат у провадженні суд вирішує відповідно дост. 124 КПК України, шляхом віднесення їх на рахунок держави.
		Питання щодо речових доказів суд вирішує у порядкуст. 100 КПК України.
		На підставі викладеного та керуючись ст. ст.368-371,373-374,376 КПК України, суд
		у х в а л и в :
		ОСОБА_7  визнатиневинуватим упред`явленомуобвинуваченні зач. 2 ст. 127 КК України (в редакції Закону України від 05.11.2009 № 1707-VІ "Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо відповідальності за злочини з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості") та виправдати, у зв`язку із недоведеністю, що ним вчинено кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується.
		Цивільні позови ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , кожного океремо, до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області, треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_7 про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням (злочином), залишити без розгляду.
		Вартість експертиз віднести на рахунок держави.
		Речові докази залишити у матеріалах цього судового провадження.
		Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з дня проголошення до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва. 
		Копію судового рішення негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, іншим учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		 
		С у д д я : ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...