Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 206/5448/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 02.09.2019. Зареєстровано: 03.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 05.09.2019.
Дата набрання законної сили: 25.02.2020
Результат оскарження 25.02.2020 Дніпровський апеляційний суд: скасовано вирок повністю з поверненням справи на новий судовий розгляд у суд першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/206/31/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42017040010000258

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		       Справа № 206/5448/17 
		Провадження № 1-кп/206/31/19 
		 
		В И Р О К 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		   "02" вересня 2019 р.                         Самарський районний суд
		                                   м. Дніпропетровська
		   у складі:
		головуючий суддя                         ОСОБА_1 
		за участю:
		секретарів с/з                             ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		прокурора                             ОСОБА_4 
		обвинуваченого                         ОСОБА_5 
		захисника  адвоката                     ОСОБА_6 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро кримінальне провадження внесене до ЄРДР 21.08.2017 під № 42017040010000258 за обвинуваченням:
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпра, громадянина України, маючого вищу освіту, який працював на посаді слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області, старшого лейтенанта поліції, не одруженого, на утриманні малолітній та неповнолітніх дітей не маючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_5  відповідно до наказу № 13 о/с від 16.01.2017 року був призначений на посаду слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління ГУНП в Дніпропетровській області У своїй діяльності повинен був керуватися Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII та статтею 40 КПК України. 
		Крім того відповідно до примітки 2 до статті 368 КК України службовими особами, які займають відповідальне становище є особи, зазначені упункті 1примітки до статті 364 КК України, посади яких згідно ізстаттею 6Закону України«Про державнуслужбу» належатьдо категорії«Б»,судді,прокурори іслідчі,а такожінші,крім зазначениху пункті3примітки доцієї статті,керівники ізаступники керівниківорганів державноївлади,органів місцевогосамоврядування,їх структурнихпідрозділів таодиниць, у зв`язку з чим ОСОБА_5 був службовою особою, яка займала відповідальне службове становище.
		Так, ОСОБА_5  з 14 серпня 2017 року діючи всупереч вимог ст.ст. 1, 2, 6-9 та 19 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII, ст.ст. 3, 22 та 65 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014№1700-VII, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, використовуючи надане йому службове становище, став на шлях незаконного збагачення та вимагав неправомірну вигоду за вчинення дій з використанням наданого йому службового становища.
		З 1 квітня 2017 року у провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області перебувало кримінальне провадження № 12017040000000627 відносно службових осіб ТОВ «Союзенергомаш» за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України. Проведення досудового розслідування у вказаному провадженні було доручено слідчому СУ ГУНП у Дніпропетровській області старшому лейтенанту поліції ОСОБА_5 
		14серпня 2017року ОСОБА_5 прибув напідприємство ТОВ«Союзенергомаш»,розташоване заадресою:м.Дніпро,вул.Гаванська,8,та,усвідомлюючи суспільнонебезпечний характерсвоїх дій,передбачаючи їхсуспільно небезпечнінаслідки табажаючи їхнастання,використовуючи наданейому службовестановище,діючи з корисливих мотивів, звернувся до службової особи підприємства, начальника служби економічної безпеки ТОВ «Союзенергомаш» ОСОБА_7 з вимогою про передачу йому 15000 доларів США, що по курсу НБУ становить 383100 гривень, за вчинення в інтересах службових осіб підприємства ТОВ «Союзенергомаш» дій, а саме не притягнення їх до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження. На вимогу слідчого ОСОБА_5 , громадянин ОСОБА_7 повідомив, що не має можливості надати грошові кошти у такій великій сумі.
		21серпня 2017року слідчий ОСОБА_5 прибув наТОВ«Союзенергомаш» та,усвідомлюючи суспільнонебезпечний характерсвоїх дій,передбачаючи суспільнонебезпечні наслідкита бажаючиїх настання,використовуючи наданейому службовестановище, зкорисливих мотивів, під час зустрічі з громадянином ОСОБА_7 висунув йому нову вимогу про передачу йому, ОСОБА_5 , неправомірної вигоди у сумі 10000 доларів США, за вчинення в інтересах третіх осіб  службових осіб ТОВ «Союзенергомаш» дій з використанням свого службового становища  не притягнення їх до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження №12017040000000627.
		Не бажаючи настання негативних наслідків для підприємства та його працівників, ОСОБА_7 на вимогу ОСОБА_5 погодився. Тоді ж слідчий ОСОБА_5 висунув ОСОБА_7 вимогу передати йому неправомірну вигоду до кінця дня 23 серпня 2017 року. При цьому ОСОБА_5 пообіцяв громадянину ОСОБА_7 прийняти рішення про закриття кримінального провадження № 12017040000000627 у строк до 31 серпня 2017 року, але тільки після передачі йому, ОСОБА_5 , неправомірної вигоди в обумовленій сумі.
		23серпня 2017року приблизноо 15годині 00хвилин слідчий ОСОБА_5 перебуваючи уавтомобілі ТойотаКемрі д/н НОМЕР_1 ,який разомз нимта ОСОБА_7 заїхав упаркову зонупо вулиці20-річчяПеремоги вм.Дніпро,неподалік відбудинку №30та,усвідомлюючи суспільнонебезпечний характерсвоїх дій,передбачаючи їхсуспільно небезпечнінаслідки табажаючи їхнастання,використовуючи наданейому службовестановище, зкорисливих мотивів, підчас розмовиз громадянином ОСОБА_7 в черговийраз висунувостанньому вимогупро передачуйому, ОСОБА_5 ,неправомірної вигодиу сумі10000доларів США,за вчиненняв інтересахтретіх осіб службовихосіб ТОВ«Союзенергомаш» дійз використаннямсвого службовогостановища не притягненняїх докримінальної відповідальностіта закриттякримінального провадження№ 12017040000000627. ОСОБА_7 ,не бажаючинастання негативнихнаслідків для ТОВ «Союзенергомаш», перебуваючи у вищевказаному автомобілі, передав ОСОБА_5 неправомірну вигоду у сумі 10000 доларів США. При цьому, ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, використовуючи надане йому службове становище, з метою незаконного збагачення, одержав від ОСОБА_7 неправомірну вигоду у сумі 10000 доларів США, що по курсу НБУ становить 255400 гривень, та більше, ніж у 200 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та є великим розміром.
		Таким чином, ОСОБА_5 , будучи службовою особою, яка займаєвідповідальне становище, усвідомлюючисуспільно небезпечнийхарактер своїхдій,передбачаючи їхсуспільно небезпечнінаслідки табажаючи їхнастання,використовуючи наданейому службовестановище,з метоюнезаконного збагачення,14серпня 2017року,21серпня 2017року та23серпня 2017року,вимагав відгромадянина ОСОБА_7 ,який єначальником службиекономічної безпекиТОВ «Союзенергомаш»,неправомірну вигодуза непритягнення докримінальної відповідальностіслужбових осібТОВ «Союзенергомаш»та закриттякримінального провадження№ 12017040000000627внесене вЄРДР 1квітня 2017року зафактом вчиненнязлочину передбаченогоч.3ст.191КК України,а 23серпня 2017року,приблизно о15годині 00хвилин,перебуваючи уавтомобілі ТойотаКемрі д/н НОМЕР_1 ,який разомз нимта ОСОБА_7 заїхав упаркову зонупо вулиці20-річчяПеремоги м.Дніпра,неподалік відбудинку №30,усвідомлюючи суспільнонебезпечний характерсвоїх дій,передбачаючи їхсуспільно небезпечнінаслідки табажаючи їхнастання,використовуючи наданейому службовестановище, зкорисливих мотивівта з метою незаконного збагачення, одержав від ОСОБА_7 неправомірну вигоду у сумі 10000 доларів США, що по курсу НБУ становить 255400 гривень, та більше, ніж у 200 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та являється великим розміром, за вчинення в інтересах третіх осіб дій, а саме за не притягнення до кримінальної відповідальності службових осіб ТОВ «Союзенергомаш» та закриття кримінального провадження №12017040000000627 стосовно службових осіб ТОВ «Союзенергомаш» за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у скоєнні інкримінованого йому злочину при вищезазначених обставинах не визнав в повному обсязі, та показав суду, що обставини викладені в обвинувальному акті визнає частково, а саме що він дійсно працював на посаді слідчого та у нього перебувало вказане кримінальне провадження з 1 квітня 2017 року. Після проведення різних слідчих дій по даному провадженню, ним була отримана ухвала Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська про тимчасовий доступ до речей і документів від 28 липня 2017 року. Згодом ОСОБА_5 приїхав до ТОВ «Союзенергомаш» на вул. Гаванську, 8 та покликав директора. Оскільки директора не було, вийшов начальник служби безпеки ОСОБА_7 , який отримав від нього ухвалу суду, розписався про те, що отримав ухвалу, сказав що зв`яжеться з ОСОБА_5 , але з ним так ніхто і не зв`язався. 14.08.2017, коли спливали строки дії ухвали, ОСОБА_5 знову приїхав до ТОВ «Союзенергомаш», але йому сказали, що в них є час та вони готують документи, після чого він поїхав. Після цього, 14.08.2017 він ні з ким не спілкувався і там не з`являвся. 22.08.2017 він можливо зв`язувався з ОСОБА_8 стосовно того, що він планував заїхати. 23.08.2017 ОСОБА_7 подзвонив ОСОБА_5 і сказав, що можна приїхати забрати документи. ОСОБА_5 приїхав до ТОВ «Союзенергомаш» стосовно документів о другій половині дня. Вони розмовляли щодо документів, ОСОБА_7 сів в машину і вони від`їхали, тому що ОСОБА_9 сказав, що хоче до туалету. Коли вони від`їжджали ОСОБА_7 почав казати, що документи ще не готові, ще треба почекати. В автомобілі вони були не самі, ще був ОСОБА_9 . ОСОБА_9 сидів на водійському сидінні, ОСОБА_5 спереду на пасажирському, ОСОБА_7 сидів ззаду на пасажирському сидінні. Автомобіль був Тойота Кемрі. Вони від`їхали на 30-100 метрів до лісу, ОСОБА_9 вийшов до туалету. Поки їхали, вони розмовляли стосовно документів, ухвали суду, стосовно закриття провадження у разі наявності відповідного рішення щодо скасування акту перевірки та відсутності складу. Потім під`їхали працівники СБУ разом з прокуратурою, витягли ОСОБА_5 з машини і затримали, витягли ОСОБА_7 з машини та він сказав, що поклав гроші під сидіння. Ніякої розмови щодо грошей в них не було. ОСОБА_5 затримали, провели обшук в машині, дістали гроші під водійським сидінням, оглянули, опечатали, там було 10 тис. доларів США. Все це знімали на відео. ОСОБА_7 про гроші йому нічого не казав, всього вони з ним зустрічались 3 рази, для того щоб вручити ухвалу та двічі щоб отримати документи. До цих подій ОСОБА_7 та керівника підприємства він не знав.
		Не дивлячись на повне невизнання своєї вини самим обвинуваченим ОСОБА_5 , його винуватість у вчиненні інкримінованого у злочину підтверджуєтьсязібраними в ході досудового розслідування та дослідженими безпосередньо судом доказами, належність і допустимість яких ніким не спростована.
		Так, з показів допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_7 встановлено, що вперше ОСОБА_7 побачив ОСОБА_5 на початку серпня 2017 року. Тоді ОСОБА_7 викликав начальник охорони, та повідомив, що на підприємство приїхав співробітник правоохоронних органів з документами. ОСОБА_7 вийшов, ОСОБА_5 приніс ухвалу суду про тимчасовий доступ до речей і документів підприємства, на що ОСОБА_7 сказав, що потрібен час для надання необхідних документів. 14.08.2017 ОСОБА_7 повторно викликав начальник охорони. ОСОБА_5 приїхав за документами, хоча ОСОБА_7 йому не телефонував. Далі вони з ним спілкувались за воротами. ОСОБА_7 сказав, що стосовно документів з керівництвом не встиг поспілкуватися. ОСОБА_7 вивчив підставу порушення кримінальної справи, нею був акт перевірки податкової інспекції. ОСОБА_7 зазначив, що підприємство ніколи не претендувало на незаконне відшкодування НДС та пояснив, що там не було складу та події злочину. ОСОБА_5 сказав йому, що може перекваліфікувати склад злочину на зловживання службовим становищем. ОСОБА_7 пояснив, що для зловживання службовим становищем також потрібні збитки понесенні кимось для перекваліфікації та сказав, що він новий співробітник та зацікавлений в нормальній роботі підприємства, на що ОСОБА_5 запитав ОСОБА_7 , чому до теперішнього часу на нього ніхто не вийшов, враховуючи той факт, що кримінальне провадження з квітня місяця відкрито. ОСОБА_7 сказав, що йому важко коментувати подібні ситуації та запитав, що потрібно. ОСОБА_5 в смартфоні йому написав суму  15000 доларів США. ОСОБА_7 сказав, що подібні рішення не може приймати, йому потрібно обговорити це з керівництвом. 15.08.2017 чи 16.08.2017 на підприємстві з`явився генеральний директор, ОСОБА_7 йому доповів ситуацію, пояснив щодо відсутності складу злочину та директор сказав, щоб ОСОБА_7 звертався до правоохоронних органів. ОСОБА_7 направив клопотання про закриття кримінального провадження на адресу слідчого та процесуального керівника, на яке відповідь так і не отримав. 21.08.2017 близько 08:00 години ранку ОСОБА_7 зателефонував ОСОБА_5 та сказав, що під`їде о 13:00 годині. Потім зателефонував о 13:30 та сказав, що буде о 15:30. Пізніше о 14:10 ОСОБА_5 зателефонував та сказав, щоб ОСОБА_7 виходив навпроти прохідної до дороги. Коли ОСОБА_7 вийшов, ОСОБА_5 поцікавився чи погодив він з керівництвом питання. ОСОБА_7 сів в автомобіль, сказав, що його керівництво погодилось на половину суми та запитав, що ОСОБА_5 гарантує за ці гроші. ОСОБА_5 сказав, що за половину він не вирішить питання підприємства, а в повну суму входило вирішення питань з податковою, прокуратурою та зі слідством, закриття кримінального провадження та сказав, що мінімальна сума вирішення питання 10000 доларів США і йому цю суму потрібно погодити з керівництвом, після чого він мав зателефонувати ОСОБА_7 та повідомити чи погодив суму. ОСОБА_7 сказав, що також погодить суму зі своїм керівництвом. Того ж дня зателефонував ОСОБА_5 та сказав, що з керівництвом погодив і ОСОБА_7 мав дати йому відповідь. Ввечері 22.08.2017 він подзвонив ОСОБА_5 та сказав, що керівництво погодилось, дало команду зібрати гроші та сказав, що потрібно трохи часу, щоб їх зібрати. Наступного дня 23.08.2017 ОСОБА_7 отримав в прокуратурі гроші, там були 2 купюри по 100 доларів США та інші імітаційні гроші. Близько 11:00 ОСОБА_7 подзвонив ОСОБА_5 , сказав, що готовий до зустрічі. ОСОБА_5 погодився, потім зателефонував і сказав, що о 14:00 годині під`їде «Тойота Камрі» та щоб ОСОБА_7 вийшов до неї. Потім зателефонувала стороння людина, сказала ОСОБА_7 , що їм треба зустрітися, на що він відповів, що вони один одного не розуміють, потім передзвонив ОСОБА_5 , сказав, що ОСОБА_7 треба буде зустрітися з цією людиною. ОСОБА_7 вийшов, але в машині не було ОСОБА_5 . ОСОБА_7 сказав, що буде розмовляти лише з ОСОБА_5 . ОСОБА_5 передзвонив та сказав, щоб ОСОБА_7 віддав гроші, а потім він під`їде. ОСОБА_7 відмовився та сказав, що віддавати нічого не буде, що йому потрібно з`ясувати деякі питання та запропонував врегулювати це питання після свят, на що ОСОБА_5 сказав, що передзвонить. ОСОБА_5 передзвонив, сказав під`їжджати до кафе «Акація», ОСОБА_7 сказав, що не знає де воно знаходиться та що йому треба буде відпрошуватись у керівництва і тому він не зможе. ОСОБА_5 сказав, що тоді сам під`їде. 23.08.2017 ОСОБА_5 приїхав на «Тойота Камрі» не один. За кермом була невідома ОСОБА_7 людина, яка приїжджала цього ж дня вперше о 14:00 годині. Вони зупинились, ОСОБА_7 підійшов до машини, з ним була сумка в якій лежали гроші. ОСОБА_5 показав, щоб він сів на заднє сидіння та вони поїхали. Вони його повезли до лісу. Куди саме вони їдуть ОСОБА_7 не знав. ОСОБА_5 показував куди їхати, сказав, що все нормально, що потім привезуть ОСОБА_7 назад. ОСОБА_7 сказав, що йому потрібні гарантії з приводу вирішення питання щодо закриття кримінальної справи. ОСОБА_5 сказав, що все закриється. Коли ОСОБА_7 дістав гроші і запитав куди їх покласти, ОСОБА_5 побачив гроші, кивнув і сказав, що треба їх покласти під сидіння. Після того, як ОСОБА_7 поклав гроші, він сказав, що по факту вирішення питання йому керівництво пообіцяло відпустку і після цих слів почалося затримання. Всі кошти, які надавались ОСОБА_7 були 100 доларовими купюрами, з них 2 справжні, інші імітовані гроші. Про обставини вимагання знав генеральний директор ОСОБА_10 та начальник охорони ОСОБА_11 , який двічі бачив, коли приїжджав ОСОБА_5 та викликав ОСОБА_7 . ОСОБА_7 йому казав, що з них вимагають гроші.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показав суду, що 23.08.2017 року близько 14:00  14:30 годин йому зателефонував ОСОБА_5 і попросив поїхати на ж/м Придніпровськ, забрати звідти ОСОБА_7 і відвезти на АДРЕСА_2 до нього на роботу. ОСОБА_5 дав ОСОБА_9 номер телефону ОСОБА_7 і сказав, що треба буде зупинитися на зупинці і ОСОБА_7 вийде. ОСОБА_9 зателефонував ОСОБА_7 та сказав, що стоїть на сірій машині біля прохідної. ОСОБА_7 вийшов, відкрив пасажирські двері, запитав де ОСОБА_5 , на що ОСОБА_9 відповів, що ОСОБА_5 попросив привезти його. ОСОБА_7 сказав, що подзвонить ОСОБА_5 та пішов. ОСОБА_9 зателефонував ОСОБА_5 та повідомив, що ОСОБА_7 не захотів їхати та поїхав додому на ж/м Перемогу. Через 15 хвилин коли він під`їжджав на ж/м Перемогу, зателефонував ОСОБА_5 , сказав, що під`їде, та попрохав його з`їздити з ним на те місце де він зупинявся. Коли вони приїхали, ОСОБА_5 зателефонував ОСОБА_7 , він вийшов хвилин через 10, сів позаду. ОСОБА_5 не пропонував залишити його та з`їздити самостійно. ОСОБА_9 попросив від`їхати, тому що хотів до туалету. Вони від`їхали, поки їхали ОСОБА_9 не слухав про що йшла розмова. ОСОБА_7 казав, що йому потрібно у відпустку, а ОСОБА_5 сказав, що після свят йому потрібно буде надати документи. Потім ОСОБА_9 вийшов з машини, сходив до туалету, після чого розмовляв по телефону. Коли ОСОБА_9 повернувся до автомобіля, він запитав ОСОБА_5 куди їхати, той сказав, що треба завезти ОСОБА_7 на теж місце, де забрали. Як тільки ОСОБА_9 почав розвертатися, побачив чорну машину, яка почала його піджимати, в цей момент до них підскочили співробітники СБУ, витягли ОСОБА_9 з автомобіля та почали обшук машини. Під час обшуку було знайдено 10000 доларів США під водійським сидінням. Поняті йому не були знайомі.
		Свідок ОСОБА_12 суду показав, що його, як прокурора було визначено у групу процесуальних керівників в кримінальному проваджені стосовно ТОВ «Союзенергомаш», він погодив клопотання слідчого ОСОБА_5 про тимчасовий доступ до речей і документів, але подальшу долю кримінального провадження не знає, ухвалу суду не бачив. З 14.08.2017 по 02.09.2017 перебував у відпустці. В повному обсязі йому матеріали не надсилалися, він вивчав лише клопотання, яке погодив. Будь яких вказівок по кримінальному провадженню не давав.
		Допитана свідок ОСОБА_13 суду зазначила, що 14.08.2017 вона вийшла з відпустки, а 19.08.2017 їй надійшла пошта з клопотанням на ім`я прокурора ОСОБА_12 про закриття кримінального провадження стосовно ТОВ «Союзенергомаш», де було вказано, що ОСОБА_13 повинна вирішити це питання. Їй не було відомо що це за провадження по якому вона мала прийняти рішення та вона стала перевіряти чи є вона в групі прокурорів. Прокурор ОСОБА_12 в цей час перебував у відпустці. 21.08.2017 вона зателефонувала слідчому ОСОБА_5 і сказала, щоб він привіз матеріали кримінального провадження. 23.08.2017 ОСОБА_5 приїхав до ОСОБА_13 без матеріалів та сказав, що там немає складу злочину та немає необхідності дивитися матеріали і скоріше за все він буде закривати провадження. ОСОБА_13 була обурена і сказала, що забороняє закривати кримінальне провадження до тих пір поки вона не побачить матеріали. В той же день від колег стало відомо, що ОСОБА_5 затримали.
		Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні показав, що ОСОБА_5 на посаді слідчого відділу з розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності працював з січня 2017 року по серпень - вересень 2017 року. ОСОБА_14 був його безпосереднім керівником. У квітні місяці ОСОБА_5 прийняв кримінальне провадження, яке було зареєстровано за матеріалами зібраними співробітниками державної фіскальної служби. Безпосередньо по кримінальному провадженню було отримано тимчасовий доступ до документів підприємства, направлено запити до органів ДФС з метою отримання актів перевірки. ОСОБА_5 отримав в суді тимчасовий доступ. У серпні місяці ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_14 про намір закрити провадження за відсутністю складу злочину. ОСОБА_14 сказав, щоб ОСОБА_5 погоджував це питання з процесуальним керівником.
		З показів свідка ОСОБА_15 встановлено, що він працював прокурором відділу процесуального керівництва, йому стало відомо, що у квітні місяці 2017 року було внесено відомості до ЄРДР слідчим ОСОБА_5 щодо ТОВ «Союзенергомаш». Оскільки ОСОБА_15 з ОСОБА_5 раніше не спілкувався, він почав вживати заходів для встановлення зв`язку. Наприкінці квітня він зателефонував ОСОБА_5 та вимагав зустрічі з ним, як з процесуальним керівником, проте на зустріч ОСОБА_5 не з`явився, а вже майже через півтора місяці з`явився та повідомив щодо наміру закриття кримінального провадження або визначення територіальної підслідності за іншим органом досудового розслідування, оскільки він не вбачав перспектив по вказаному кримінальному провадженню. В двадцятих числах липня ОСОБА_5 приїхав до ОСОБА_15 з кримінальним провадженням та ОСОБА_15 після вивчення матеріалів, сказав, що не вбачає підстав для направлення цього провадження іншим органам досудового розслідування або вжиття заходів щодо закриття. Наприкінці місяця ОСОБА_5 приїхав з клопотанням про тимчасовий доступ, однак ОСОБА_15 воно не було прочитано, оскільки він був зайнятий виконанням контрольного доручення. ОСОБА_15 повідомив ОСОБА_5 , що з 28-го липня 2017 року він йде у відпустку, після якої буде звільнятися та порадив звертатися до іншого прокурора, який входить до групи. ОСОБА_5 звернувся до прокурора ОСОБА_12 . Після цього 23.08.2017 ОСОБА_15 стало відомо, що ОСОБА_5 затримано при отримані хабара.
		Свідок ОСОБА_11 показав суду, що він займав посаду начальника охорони ТОВ «Союзенергомаш». 7 серпня 2017 року в першій половині дня, йому подзвонив старший зміни та сказав, що якийсь чоловік прийшов стосовно якихось документів, представився співробітником правоохоронних органів та хоче зустрітися з начальником служби безпеки. ОСОБА_11 викликав свого начальника ОСОБА_7 , після чого начальник вийшов на прохідну та спілкувався з ОСОБА_5 . Після їх розмови ОСОБА_7 нічого не казав ОСОБА_11 щодо їх розмови з ОСОБА_5 . 14 серпня 2017 року ОСОБА_5 знову приходив, та ОСОБА_11 знову викликав ОСОБА_7 . Останній вийшов та знаходився з ОСОБА_5 за територією підприємства, вони спілкувались десь пів години. Коли ОСОБА_7 повернувся, він сказав, що ОСОБА_5 вимагає від них 15000 доларів США за закриття справи.
		Допитаний в судовому засіданні свідок (понятий) ОСОБА_16 показав суду, що 23 серпня 2017 року вони з дружиною ОСОБА_17 стояли на зупинці громадського транспорту, де до них підійшли двоє осіб, які представилися співробітниками правоохоронних органів та попрохали бути понятими. Вони погодились та близько 15 години приїхали в парк ж/м Придніпровська та побачили, як двоє людей затримали та почався обшук в автомобілі, де під водійським сидінням було знайдено грошові кошти у розмірі 10 тис. доларів США купюрами по 100 доларів. В автомобілі Тойота Камрі під час затримання було двоє людей. Кишені затриманим не вивертали, після огляду автомобіля співробітники оглянули сумку ОСОБА_5 . При обшуку слідчий промовляв свої дії словами, проводилася зйомка на камеру. В подальшому працівники правоохоронних органів оформили протокол, описали речі. Понятим ОСОБА_16 був вперше.
		Свідок (понятий) ОСОБА_17 показала, що вони з ОСОБА_16 прийшли на зупинку біля паспортного столу близько 12 години дня, до них підійшли чоловіки, показали посвідчення, представились співробітниками правоохоронних органів та попросили бути понятими. ОСОБА_17 та ОСОБА_16 пішли з працівниками в парк, потім вони до 15-ої години сиділи на задньому сидінні в автомобілі. Близько 15 години, коли вони підійшли стояв автомобіль «Тойота Кемрі» світлого кольору. Почався обшук, ОСОБА_5 , понятим та іншим зачитали права та обов`язки, слідчий включив камеру та почав знімати. Під водійським сидінням знайшли пачку грошей по 100 доларів, на 2 купюрах були різні номери на інших 98 однакові, в багажнику знайшли рибацькі снасті, в сумці були особисті речі, після чого це все поклали в пакети та опечатали. ОСОБА_17 та ОСОБА_16 розписались на аркуші, який був приклеєний до пакетів з опечатаними речами. ОСОБА_17 та ОСОБА_16 були біля паспортного столу, тому що робили дочці паспорт, знайомих в СБУ не має, понятою ОСОБА_17 була вперше. На зупинці ще були люди, спочатку співробітники підходили до них, а потім до ОСОБА_17 та ОСОБА_16 .
		Допитаний свідок ОСОБА_10 показав, що 10 серпня 2017 року генеральний директор Концерну «СоюзЕнерго» ОСОБА_18 призначив ОСОБА_10 на посаду генерального директора ТОВ «Союзенергомаш». ОСОБА_7 йому доповів, що підприємство відвідував ОСОБА_5 , який хотів отримати тимчасовий доступ до документів, ОСОБА_10 сказав ОСОБА_7 щоб той розібрався у ситуації. 14 серпня 2017 року служба безпеки підприємства доповіла ОСОБА_10 , що був повторний візит ОСОБА_5 та ОСОБА_5 хотів отримати 15 тис. доларів США за закриття кримінального провадження у відношенні підприємства. ОСОБА_10 хотів відразу звернутися до правоохоронних органів. 21 серпня 2017 року знову приїхав ОСОБА_5 , сума хабара, яку він хотів отримати зменшилась та була вже 10 тис. доларів США. ОСОБА_10 сказав ОСОБА_7 звертатися до правоохоронних органів. 23 серпня ОСОБА_10 дізнався, що сталося затримання ОСОБА_5 . 
		   У судовому засіданні допитаний в якості свідка слідчий ОСОБА_19 показав, що 23 серпня 2017 року проводився обшук автомобіля «Тойота Кемрі» у парку неподалік вул. 20-річчя Перемоги. ОСОБА_19 надійшла інформація, що ОСОБА_5 отримав неправомірну вигоду, у зв`язку із чим було проведено обшук вказаного автомобіля. Учасниками обшуку були співробітники СБУ, поняті, ОСОБА_19 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 . На момент прибуття ОСОБА_19 , зліва стояв автомобіль «Тойота», поруч стояв ОСОБА_5 , праворуч співробітники СБУ, поруч з сидінням водія стояв ОСОБА_9 , двоє понятих стояли поруч з машиною. В подальшому розпочався обшук вказаного автомобіля, під час обшуку було виявлено під сидінням водія грошові кошти схожі на долари США, купюрами 100 доларів, загальною сумою 10 тис. доларів, 98 з них було з однаковими номерами та серіями. Відеозапис слідчої дії вівся майже до кінця, оскільки сіла батарея у відеокамері та ОСОБА_19 закінчив слідчу дію без відеозапису. Відеозапис відповідає дійсності, про те, що він буде здійснюватись ОСОБА_19 вказав в протоколі. Протокол обшуку складався на місці обшуку, були ознайомлені учасники, було запропоновано внести свої зауваження чи доповнення, ОСОБА_5 відмовився підписувати протокол, інші учасники підписали. Права ОСОБА_5 роз`яснювались, протокол затримання складався у Військовій прокуратурі Дніпропетровського гарнізону, ОСОБА_19 оголошував про затримання ОСОБА_5 на місці проведення обшуку в парковій зоні. Понятих привезли до паркової зони співробітники СБУ. ОСОБА_19 роз`яснювались права та обов`язки понятим, а також те в якій слідчій дії вони приймають участь.
		Обставин, регламентованих ст. 87 КПК України, щодо допитаних свідків в ході судового розгляду встановлено не було.
		Даних передбачених ч. 2 ст. 96 КПК України, стороною захисту відносно допитаних судом свідків для доведення недостовірності їх показань, як то показання, документи, які підтверджують їх репутацію, зокрема, щодо засудження за завідомо неправдиві показання, обман, шахрайство або інші діяння, що підтверджують нечесність останніх, як про те вказував захист під час судового розгляду, надано не було.
		Крім цього, суд не може прийняти доводи сторони захисту щодо суттєвих розбіжностей в показах свідків, оскільки на думку суду дані розбіжності суттєвими не є, та ніяким чином не впливають на правильне вирішення даної справи, а є лише наслідком суб`єктивного сприйняття та передачі свідками отриманої інформації.
		Під час вивчення матеріалів кримінального провадження не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що свідки, які були допитані судом під присягою, з будь-яких причин обмовили чи могли обмовити обвинуваченого у зазначеному злочині.
		Крім вищезазначених показів допитаних судом свідків, винність обвинуваченого ОСОБА_5 у скоєнні інкримінованого йому злочину, також, знайшла своє підтвердження з досліджених судом, у порядку ст. 358 КПК України, документів, тобто спеціально створених з метою збереження інформації матеріальних об`єктів, які містять зафіксовані за допомогою письмових знаків, зображення тощо відомостей, а саме.
		Відповідно до повідомлення першого заступника т.в.о. начальника Управління СБУ полковника ОСОБА_20 за вих. № 55/28-901 від 21.08.2017, на адресу військового прокурора, УСБУ в Д.о. у ході пошукових заходів отримана інформація у відношенні слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 , який зловживаючи своїм посадовим становищем, з метою особистого збагачення, вимагає та має намір отримати грошову винагороду у розмірі 10000 доларів США з заступника генерального директора з питань економічної безпеки ОСОБА_7 за закриття кримінального провадження та не притягнення директора ТОВ «Союзенергомаш» до кримінальної відповідальності (т. 1 а.п. 104, т. 2 а.п. 136).
		Згідно Витягу з ЄРДР по кримінальному провадженню № 42017040010000258, відомості про яке внесено 21.08.2017, з 14 серпня 2017 року слідчий слідчого управління ГУНП у Дніпропетровській області ОСОБА_5 вимагає неправомірну вигоду у начальника служби економічної безпеки ТОВ «Союзенергомаш» ОСОБА_7 за закриття кримінального провадження щодо ТОВ «Союзенергомаш», тобто за вчинення дій з використанням наданого йому службового становища (т. 1 а.п. 105).
		З протоколу огляду речі від 22.08.2017 та доданого до нього додатку у вигляді стенограми вбачається, що у присутності понятих, яким були роз`яснено їх права та обов`язки, які підтвердили даний факт своїми підписами, було проведено огляд DVD-R диска з серійним номером MFP 622OB161648135 марки Verbatim, файлова система UDF, ємністю 36896768 байт. При відтворені аудіофайлу « ОСОБА_21 ІНФОРМАЦІЯ_2 », який містився на диску, застосувавши програвач Windows Media було встановлено, що на вказаному аудіозаписі в лівому верхньому куті мається напис  « ОСОБА_21 21.08.17». За результатами огляду було складено протокол огляду та додаток до нього  стенограма розмови між двома особами (т. 1 а.п. 111-114, т. 2 а.п. 147-150).
		Згідно протоколу огляду речей та документів з фототаблицями від 23.08.2017 судом встановлено, що у присутності понятих, яким були роз`яснено їх права та обов`язки, які підтвердили даний факт своїми підписами, було проведено огляд грошових коштів, а саме 2 купюри номіналом по 100 доларів США на загальну суму 200 доларів США та 98 імітаційних засобів схожих на купюри номіналом 100 доларів США з однаковими серіями та номерами за загальну суму 9800 доларів США. Оглядалися грошові кошти з наступними серіями та номерами: 1) 2 купюри номіналом по 100 (сто) доларів США: а) AB22565886Q, б) KB76331158H, 2) 98 імітаційних засобів схожих на купюри номіналом 100 доларів США: а) KB 86817228I. Під час огляду вищевказані купюри були ідентифіковані (помічені) наступним чином: з вищевказаних грошових купюр на копіювальному пристрою «Canon MF 212 W» були зняті копії на 2 аркушах, які є додатком № 1 до даного протоколу огляду від 23 серпня 2017 року. Після огляду вказані грошові кошти 2 купюри номіналом по 100 доларів США на загальну суму 200 доларів США та 98 імітаційних засобів схожих на купюри номіналом 100 доларів США з однаковими серіями та номерами за загальну суму 9800 доларів США були передані ОСОБА_7 для проведення слідчих дій за кримінальним провадженням № 42017040010000258, внесеним до ЄРДР 21 серпня 2017 року (т. 1 а.п. 118-121, т. 2 а.п. 151-154).
		Протоколом огляду документів від 23.08.2017 з копіями документів підтверджено, що у присутності понятих та за участю слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП Дніпропетровської області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_22 , яким були роз`яснено їх права та обов`язки, які підтвердили даний факт своїми підписами, було оглянуто матеріали кримінального провадження № 12017040000000627 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України у відношенні посадових осіб ТОВ «Союзенергомаш» у двох томах. Копії зазначених у п.п. 1-10, 12-14, 16-22, 24-50 протоколу огляду документів долучено до протоколу огляду. З досліджених судом копій документів встановлено, що кримінальне провадження № 12017040000000627 внесено до ЄРДР 01.04.2017 слідчим ОСОБА_5 , яким і проводилось досудове розслідування (т. 1 а.п. 122-223).
		Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 23.08.2017, за участю захисника ОСОБА_23 , понятих ОСОБА_24 та ОСОБА_25 було затримано ОСОБА_5 , якому було роз`яснено його права та обов`язки, про що свідчить особистий підпис ОСОБА_5 у протоколі. У присутності понятих та захисника на підставі ч. 3 ст. 208 КПК України було проведено особистий обшук затриманої особи ОСОБА_5 . Зауважень та доповнень до протоколу від учасників слідчої дії не надійшло (т. 2 а.п. 1-4, 164-167).
		З протоколу огляду речі від 07.09.2017 встановлено, що у присутності понятих, яким були роз`яснено їх права та обов`язки, які підтвердили даний факт своїми підписами, було проведено огляд поліетиленового пакету чорного кольору, зав`язаного капронової ниткою чорного кольору та опечатаного. В даному пакунку містилася шкіряна сумка та речі, які були вилучені 23.08.2017 у ОСОБА_5 , серед яких, крім іншого були: жетон поліції № 0108276, посвідчення працівника поліції на ім`я ОСОБА_5 ДНП № НОМЕР_2 у шкіряному чохлі, паспорт громадянина України НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_5 , чорний флеш накопичувач з написом «ЄРДР», картка платника податків на ім`я ОСОБА_5 № НОМЕР_4 , посвідчення водія на ім`я ОСОБА_5 (т. 2 а.п. 7-9).
		Під час санкціонованого ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська (т. 2 а.п. 58, 187-189) та проведеного за участю понятих та інших осіб, яким були роз`яснено їх права та обов`язки, які підтвердили даний факт своїми підписами, обшуку автомобіля марки «Тойота Кемрі» НОМЕР_1 , який знаходився у парку по вул. 20-річчя Перемоги, неподалік від двоповерхового будинку з номером 30, було виявлено та вилучено крім іншого: у підлокотнику, який розташований поміж передніх сидінь - мобільний телефон IPhone 7+ SD: BCG-E3087A, під сидінням водія зі сторони заднього пасажирського сидіння - предмети схожі на кошти долари США номіналом по сто доларів на загальну суму 10 тисяч доларів США з наступними серіями та номерами AB22565886Q, KB76331158H та 98 купюр з однаковими серіями та номерами KB 86817228I та дві резинки для грошей синього та жовтого кольору. При проведенні слідчої дії було застосовано відеофіксацію на відеокамеру марки Sony HDR-CX11OE, micro SD Platinet 16 GB № DRI16080042. Зауважень та доповнень від учасників слідчої дії не надійшло. ОСОБА_5 у присутності понятих від підпису протоколу обшуку відмовився, що підтверджується підписами понятих у протоколі, в той же час один примірник протоколу обшуку ОСОБА_5 отримав, що підтверджується його особистим підписом (т. 2 а.п. 49-54, 155-160).
		ОСОБА_5 був ознайомлений з функціональними обов`язками слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності (т. 2 а.п. 60-62, 168-170).
		   Відповідно до довідки, виданої начальником ВК УКЗ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_26 від 23.08.2017, старший лейтенант поліції ОСОБА_5 (номер жетону НОМЕР_5 ) з 16 січня 2017 року працює слідчим відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (т. 2 а.п. 63).
		Витягом з наказу № 1 о/с від 07.11.2015 підтверджується, що, ОСОБА_5 (М-203635), який мав спеціальне звання старшого лейтенанта міліції, слідчого Самарського відділення поліції Дніпропетровського відділу поліції, присвоєно спеціальне звання старшого лейтенанта поліції (т. 2 а.п. 64, 175).
		Відповідно до витягу з наказу № 352 о/с від 09.12.2016, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 на підставі наказу ГУНП від 01.11.2016 № 3277 дск, рапорту ОСОБА_5 від 04.11.2016 призначено слідчим (за рахунок посади старшого слідчого) слідчого відділення Самарського відділення поліції Дніпровського відділу поліції (посадовий оклад  2400 гривень), звільнивши з посади слідчого того ж відділення поліції, присвоївши спеціальний жетон 0108276 (т. 2 а.п. 65, 176).
		Згідно витягу з наказу № 13 о/с від 16.01.2017, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 ( НОМЕР_5 ) на підставі рапорту ОСОБА_5 від 29.12.2016 призначено слідчим відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління ГУНП (посадовий оклад  2500 гривень), звільнивши з посади слідчого (за рахунок посади старшого слідчого) слідчого відділення Самарського відділення поліції Дніпровського відділу поліції (т. 2 а.п. 66, 177).
		07.11.2015 ОСОБА_5 прийняв присягу працівника Національної поліції України, в якій усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягнув вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки (т. 2 а.п. 67, 178).
		12.09.2012 ОСОБА_5 був ознайомлений з Правилами поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу ОВС України, затверджених наказом МВС України від 22.02.2012 № 155 та попереджений про відповідальність за порушення цих Правил (т. 2 а.п. 68).
		Витягом з наказу № 313 о/с від 09.10.2017 підтверджено звільнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) (т. 1 а.п. 43).
		Відповідно до протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 25.08.2017, дозвіл на проведення яких надано ухвалою слідчого судді Апеляційного суду Запорізької області від 22.08.2017 (т. 3 а.п. 36-38) отримано фактичні дані, які відповідно до КПК України можуть бути використанні як джерело доказів у кримінальному провадженні. У ході проведення слідчої дії за допомогою технічних засобів 23.08.2017 було зафіксовано розмову між ОСОБА_7 (М 1) та особою, яка ззовні схожа на ОСОБА_5 (М 2) під час якої відбулася передача неправомірної вигоди у розмірі 10 тис. доларів США. Зміст розмови, зафіксований та відображений у стенограмі, яка додається до протоколу (т. 2 а.п. 89-91).
		29.09.2017 згідно протоколу ОСОБА_5 та його захиснику ОСОБА_27 було надано доступ до матеріалів досудового розслідування по даному кримінальному провадженню в 1 томі на 237 аркушах, продемонстровано відеозаписи та прослухано аудіозапис. Будь-яких заяв, клопотань чи зауважень не надійшло (т. 2 а.п. 93).
		Згідно протоколу від 29.11.2017 року ОСОБА_5 та його захиснику ОСОБА_27 було надано доступ до матеріалів кримінального провадження, а саме: постанови про проведення контрою від 22.08.17, клопотання про надання дозволу на проведення НС(Р)Д, доручення на проведення НС(Р)Д, супровідний лист та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 22.08.2017 (т. 3 а.п. 33).
		Також, 11.12.2017 року згідно протоколу ОСОБА_5 та його захиснику ОСОБА_27 було надано доступ до матеріалів досудового розслідування по даному кримінальному провадженню, а саме: супровідного листа УСБУ, ухвали слідчого судді, речові докази  грошові кошти у чорному поліетиленовому пакеті, опечатаному біркою (т. 3 а.п. 34-39).
		З висновку експерта № 14544 від 22.01.2019 за результатами проведення судової криміналістичної експертизи відео-, звукозапису по кримінальному провадженню № 42017040010000258 судом встановлено, що програмно-апаратними засобами, що є в розпорядженні експерта, при дослідженні відеофонограми «2017.08.23 mpg», ознак монтажу, переривання, змін запису  не встановлено. При дослідженні відеофонограми «2017.08.23 mpg», яка зафіксована в області даних лазерного диску DVD-R «PHILIPS» інв. № 55/4702 від 23.08.17 р. встановлено, що поведінка осіб та маніпуляції з предметами відповідають зображеним сюжетам, сценам та темам перемов; однак встановити відповідність запису доріжки звуку запису відеоряду на відеофонограмах в момент перемов (діалогів) не представилось можливим у зв`язку з тим, що на відеофонограмах кількість та якість ділянок запису де не тільки не чутно, але й видно обличчя дикторів, за артикуляцією яких можливо було б судити про одночасність запису звуко та відео  не достатня для категоричного висновку про їх одночасність. Текстове відтворення змісту розмов, які зафіксовані на відеофонограмі «2017.08.23 mpg» (що містяться в області даних лазерного диску DVD-R «PHILIPS» інв. № 55/4702 від 23.08.17 р.) наведеного в Додатку А до даного висновку. ОСОБА_5 приймав участь у розмовах, зафіксованих на відеофонограмі «2017.08.23 mpg». Слова (фрази, репліки), які ним промовлені позначені у додатку А як «Невід.2» (т. 3 а.п. 181-188).
		На виконання вимог ст. 359 КПК України в судовому засіданні було досліджено та відтворено відеозапис проведення НС(Р)Д з оптичного диску DVD-R Philips, с.н. PEPN25UG29051888 з якого судом було встановлено, що ОСОБА_7 спочатку відкрив задні праві двері автомобіля сріблястого кольору, привітався та cів в нього, в автомобілі вже сидів на сидінні водія  свідок ОСОБА_9 та на передньому пасажирському  ОСОБА_5 . ОСОБА_7 запропонував поспілкуватися, на що ОСОБА_5 відповів, що вони спочатку від`їдуть і тоді поспілкуються. ОСОБА_7 почав нервувати та запитав, що вони роблять, на що ОСОБА_5 відповів, що ОСОБА_7 , повинен його зрозуміти, тому що він також працював у правоохоронних органах. Потім ОСОБА_7 зателефонував телефон та він сказав, що його розшукує керівництво. Коли вони приїхали до місця призначення ОСОБА_7 запропонував ОСОБА_5 вийти, на що ОСОБА_9 сказав, що сам вийде з машини. Між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 розпочалася розмова щодо закриття кримінального провадження, ОСОБА_5 запевнив ОСОБА_7 , що б він не хвилювався, тому що все погоджено на рівні обласного управління та обласної прокуратури, податкова поліція більше не буде чіплятися по цій справі та ОСОБА_5 надрукує допити та до 1 числа закриє провадження. Після цього ОСОБА_7 запитав у ОСОБА_5 куди покласти гроші, на що ОСОБА_5 відповів «ось туди» та показав під сидіння водія. ОСОБА_7 поклав гроші у вказане ОСОБА_5 місце. Після цього пролунав сигнал автомобіля та ОСОБА_9 повернувся, сів за кермо та ОСОБА_7 попросив відвезти його на роботу (т. 2 а.п. 92).
		Також, було досліджено та відтворено відеозапис проведення обшуку, який міститься на картці пам`яті SD картка 16 ГБ, яка вилучена з відеокамери «Sony» серійний номер DR1160800422262, на якому зафіксовано проведення обшуку, при відтворенні видно як слідчий спочатку всім учасникам слідчої дії роз`яснив їх права та обов`язки та розпочав проведення слідчої дії з детальним описом всіх предметів, які були виявлені та вилучені при обшуку. Обшук проводився за участю понятих, які були допитані в судовому засіданні, які цей факт підтвердили під час їх допиту (т. 2 а.п. 90).
		Судом у ході судового розгляду порушень вимог ст.ст. 104, 223, 228, 236, 237, 240 КПК України не встановлено та стороною захисту не доведено.
		Крім того, судом з дотриманням вимог ст. 357 КПК України було оглянуто надані стороною обвинувачення речові докази, а саме: грошові кошти 10 тисяч доларів США номіналом по 100 доларів з наступними серіями та номерами AB22565886Q, KB76331158H та 98 купюр з однаковими серіями та номерами KB 86817228I, які також подавались для огляду сторонам кримінального провадження.
		Аналізуючи всі досліджені судом докази та співставляючи їх з показами в судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_5 , суд критично ставиться до показів ОСОБА_5 в тій частині, що мови у ОСОБА_5 з ОСОБА_7 про гроші не було та ОСОБА_5 приїхав, щоб отримати документи, оскільки вони спростовуються показами свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , відеозаписом та протоколом проведення НС(Р)Д, протоколом обшуку, відеозаписом проведення обшуку, висновком експерта, а також іншими доказами в їх сукупності.
		Так, ОСОБА_5 для того, щоб уникнути від кримінальної відповідальності дає неправдиві покази суду, які не узгоджуються з іншими доказами та обставинами справи, встановленими під час судового розгляд. 
		Під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_5 дійсно отримав ухвалу про тимчасовий доступ до речей та документів та приїхав до ТОВ «Союзенергомаш» для отримання документів. 
		Однак, обвинувачений ОСОБА_5 стверджує, що 07.08.2017 не приїжджав до ОСОБА_7 з ухвалою, що суперечить розписці на самій ухвалі, яка знаходилася в матеріалах кримінального провадження № 12017040000000627 (т. 1 а.п. 188), відповідно до якої ОСОБА_7 копію ухвал отримав 07.08.2017. До того ж, покази ОСОБА_5 з цього приводу суперечать показам ОСОБА_7 , ОСОБА_28 , відповідно до яких ОСОБА_5 приїжджав на Гаванську, 8 вперше саме 07.08.2017, а не 14.08.2017, як стверджує ОСОБА_5 .
		Твердження ОСОБА_5 , що 23.08.2017 він приїхав до ТОВ «Союзенергомаш», щоб отримати документи на підставі ухвали про тимчасовий доступ є неправдивими з огляду на те, що на відеозаписі проведення НС(Р)Д жодного слова про отримання документів ані від ОСОБА_5 , ані від ОСОБА_29 не пролунало, а навпаки мова йшла про закриття кримінального провадження та отримання неправомірної вигоди. До того ж, при особистому обшуку ОСОБА_5 та автомобіля марки «Тойота Кемрі» НОМЕР_1 не було знайдено жодного бланку протоколу тимчасового доступу до речей і документів та опису речей і документів, які були б вилучені на підставі ухвали слідчого судді, а відповідно до ч. 3 ст. 165 КПК України особа, яка пред`являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей і оригіналів або копій документів, зобов`язана залишити володільцю речей і оригіналів або копій документів опис речей і оригіналів або копій документів, які були вилучені на виконання ухвали слідчого судді, суду.
		Також, відповідно до ч. 4 ст. 165 КПК України на вимогу володільця особою, яка пред`являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей і документів, має бути залишено копію вилучених оригіналів документів. Копії документів, які вилучаються або оригінали яких вилучаються, виготовляються з використанням копіювальної техніки, електронних засобів володільця (за його згодою) або копіювальної техніки, електронних засобів особи, яка пред`являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей і документів.
		Крім того, на відеозаписі проведення НС(Р)Д чітко видно, що сумка з якою до машини сів ОСОБА_7 не могла містити документи, які ОСОБА_5 хотів отримати на ухвалу слідчого судді, а тому покази обвинуваченого в цій частині є неправдивими та надані суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
		Дії та поведінка обвинуваченого ОСОБА_5 23.08.2017, які проявлялися в намаганні одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_7 за допомогою третіх осіб, вивезення ОСОБА_7 у ліс з метою отримання коштів в прихованому місці, ведення завуальованої розмови, свідчать про причетність ОСОБА_5 до інкримінованого йому злочину.
		Суд також критично ставиться до показів ОСОБА_9 в тій частині, де він намагався створити алібі ОСОБА_5 , оскільки ОСОБА_9 з ОСОБА_5 є давнішими товаришами, що підтверджується показами останніх та дані покази не узгоджуються з обставинами, встановленими під час судового розгляду. 
		Так, у своїх показах ОСОБА_9 зазначає, що після невдалої спроби зустрітися з ОСОБА_7 , ОСОБА_9 поїхав додому та йому зателефонував ОСОБА_5 та сказав, що під`їде та приїхав до нього з квітами та подарунком для дитини, натомість під час обушку вказані речі не були знайдені в автомобілі ОСОБА_9 та згідно показів ОСОБА_9 та ОСОБА_5 вони нікуди не заїжджали та відразу поїхали до ОСОБА_7 , тому що ОСОБА_9 дуже хотів «сходити до туалету», що навіть був вимушений з сторонньою особою їхати в ліс для справлення свої потреби, хоча це можна було зробити і в іншому місці.
		Таким чином, дослідженими у судовому засіданні доказами повністю спростовуються покази обвинуваченого ОСОБА_5 про його непричетність до вчинення кримінального правопорушення.
		Суд не бере до уваги доводи захисника, що ОСОБА_7 не будучи спеціально уповноваженою особою, безпосередньо використовував спеціальну техніку, яка знаходилась при ньому, при проведенні НС(Р)Д - контроль за вчиненням злочину, оскільки як вбачається з матеріалів кримінального провадження, протокол за результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії, відповідно до вимог ст. 41 КПК України, п. 4.1. Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженою спільним наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України, від 16 листопада 2012 року за № 114/1042/516/1199/936/1687, складений старшим уповноваженим Новомосковського МВ УСБУ у Дніпропетровській області на виконання доручення слідчого військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_19 № 477т від 22.08.2017 року про проведення негласних слідчих дій, а також в межах виконання постанови прокурора військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України капітана юстиції ОСОБА_30 № 475т від 22.08.2017, в межах роботи за кримінальним провадженням № 42017040010000258 від 21.08.2017 року (т. 2 а.п. 89), а тому суд приходить до висновку, що ОСОБА_7 не використовував спеціальну техніку, а лише був залучений до участі у проведенні НС(Р)Д, на що надав свою згоду, яка була надана у вигляді добровільного звернення про вчинення кримінального правопорушення.
		Безпідставним, на думку суду, є й посилання захисника на те, що негласна слідча дія, була проведена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, у зв`язку із тим, що у протоколі не було зазначено марку та назву пристрою, на якому здійснено негласні заходи, його технічні можливості, ідентифікаційні ознаки, та особу, яка безпосередньо використовувала технічні засоби, оскільки протокол про хід проведення негласної слідчої дії складається під час використання негласних слідчих (розшукових) дій в інших цілях.
		Відповідно до ч. 3 ст. 271 КПК України під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.
		Згідно п. 1 ч. 7 ст. 271 КПК України прокурор у своєму рішенні про проведення контролю за вчиненням злочину, крім відомостей, передбачених статтею 251 цього Кодексу, зобов`язаний викласти обставини, які свідчать про відсутність під час негласної слідчої (розшукової) дії провокування особи на вчинення злочину.
		Так, прокурором військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_30 у постанові про проведення контролю за вчиненням злочину від 22.08.2017 було наведено обставини, які свідчать про відсутність під час негласної слідчої (розшукової) дії провокування особи на вчинення злочину, оскільки на той час досудовим розслідуванням вже було встановлено, що 14.08.2017 ОСОБА_5 зустрівся з ОСОБА_7 та висунув вимогу на передачу йому неправомірної вигоди у розмірі 15000 доларів США та повідомив, що йому необхідно передати вказані грошові кошти до 23 серпня 2017 року, що свідчить про відсутність під час негласної слідчої (розшукової) дії провокування особи на вчинення злочину.
		Для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів ЄСПЛ виробив ряд критеріїв, такі як a) змістовний критерій, b) процесуальний критерій.
		При цьому, під змістовним критерієм розуміється наявність/відсутність суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним - наявність у суду можливості перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням принципів змагальності та рівності сторін.
		Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згода на обов`язковість якої надана Верховною Радою України, «Кожен має право на справедливий… розгляд його справи…».
		Так у справі «Раманаускас проти Литви» ЄСПЛ зазначив, що про активну поведінку слідства, яку може бути розцінено як провокацію, може свідчити самостійне звернення до особи, повторні пропозиції після відмови особи, наполягання, а також визначив підбурювання як «Підбурювання з боку поліції має місце там, де задіяні посадові особи співробітники служб безпеки або особи, що діють за їх розпорядженням  не обмежувані фактично необхідною пасивною слідчою діяльністю, а такі, що здійснюють такий вплив на особу, як підбурювання до вчинення злочину, що в іншому випадку не був би вчинений, з метою забезпечити докази й почати карне переслідування».
		У справі «Баннікова проти Російської Федерації» заявниця у своїй скарзі в ЄСПЛ стверджувала, що її визнали винною у вчиненні злочину, спровокованого правоохоронними органами через агента-провокатора й що вона не вчинила би злочину без їхнього втручання.
		Однак, у даному кримінальному провадженні, свідок ОСОБА_7 самостійно звернувся до правоохоронних органів з приводу підготовлюваного ОСОБА_5 злочину, його повідомлення стало законною підставою для застосування відповідних заходів, які були санкціоновані прокуратурою та судом; ОСОБА_7 є сторонньою особою, а не агентом-інформатором СБУ; разом з тим ОСОБА_5 жодного разу в категоричній формі не припинив обговорення з ОСОБА_7 досягнення такої мети, навпаки самостійно виказував особисту зацікавленість в отриманні неправомірної вигоди.
		По даній справі суд вважає можливим застосувати наступні висновки ЄСПЛ, а саме: «використання спеціальних слідчих методів, зокрема негласних заходів, саме по собі не може порушити право на справедливий судовий розгляд справи» (справа «Раманаускас проти Литви» п.51); використання матеріалів НС(Р)Д судом для обґрунтування обвинувального вироку буде правомірним «коли є належні й достатні гарантії недопущення зловживання, зокрема коли встановлена чітка та прозора процедура надання дозволу на застосування таких оперативно-розшукових заходів, їх здійснення та контролю за цими діями» (справа «Раманаускас проти Литви» п.53).
		Правові висновки ЄСПЛ, які відповідають обставинам даного кримінального провадження, можливо застосувати з рішення ЄСПЛ у справі «Мілінііне проти Литви» (п.п. 37, 38), де суд не визнав провокаційними дії правоохоронних органів та зазначив, що в даній справі відсутні відомості про вчинення заявницею злочинів раніше, зокрема, пов`язаних з корупцією. Однак ініціатива в даній справі належала виключно приватній особі. З урахуванням того, що особа мала поліцейську підтримку, роблячи заявниці пропозицію про виплату значної суми, і була забезпечена технічними засобами для запису їхньої розмови, можна дійти висновку, що поліція чинила вплив на хід подій. Проте ЄСПЛ не знаходить, що поліція допустила зловживання, зважаючи на її обов`язок перевіряти повідомлення про вчинення злочину і важливості протидії негативного впливу корупції на верховенство права в демократичному суспільстві. Вирішальним фактором є не роль поліції, а поведінка вказаної особи і заявниці. Тому ЄСПЛ визнає, що в підсумку можна стверджувати, що поліція «приєдналася» до злочинної діяльності, а не ініціювала її. Дії поліції, таким чином, можна охарактеризувати як таємну роботу, але не як провокацію, яка порушувала б п. 1 ст. 6 Конвенції. Така модель боротьби була законно прийнята і застосована. Крім того, прокуратура здійснювала належний нагляд, хоча судовий контроль був би більш доречний при такій прихованій системі розслідування.
		В п. 56 рішення у справі «Баннікова проти Російської Федерації» ЄСПЛ зазначив, що «якщо обвинувачений стверджує, що його спровокували вчинити злочин, суди при розгляді кримінальних справ повинні ретельно досліджувати матеріали справи для забезпечення справедливості розгляду у значенні п. 1 ст. 6 Конвенції». «Якої б процесуальної форми національні суди не дотримувалися, Європейський Суд вимагає, щоб така була б змагальною, детальною, комплексною і незаперечною у питанні провокації злочину з метою його викриття» (справа «Баннікова проти Російської Федерації», п. 57).
		Одним з прикладів такої процедури, яка була визнана Європейським Судом задовільною, описаний в рішення ЄСПЛ у справі «Шеннона проти Сполученого Королівства», де зазначено «В ході (скарги про виключення доказів на підставі того, що вони були отримані внаслідок провокації злочину з метою його викриття), в якій заявник був представлений захисником, свідків обвинувачення викликали для дачі показання і вони були піддані перехресному допиту, а заявник надав докази від себе і викликав свідка в підтримку своєї справи. Після п`ятиденного слухання суддя, що розглядав справу, відмовив у виключенні доказів, постановив, що визнання даних доказів не призвело би до такого несприятливого впливу на справедливість любого судочинства, яке могло би бути. У своїй ухвалі, заснованій на всіх матеріалах, які малися в наявності, в тому числі на самих відеозаписах і аудіозаписах, суддя, що розглядав справу, прийшов до висновку, що заявник не піддавався провокації злочину з метою його викриття…».
		У даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 , судом проведено ретельне дослідження всіх доказів, представлених стороною обвинувачення та стороною захисту, проведено одночасний допит свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , безпосередньо відтворені матеріали аудіо та відеозапису, запропоновано судом та реалізовано сторонами право надання додаткових доказів, за сукупністю яких, суд вважає, що контроль держави в особі правоохоронних органів за скоєнням злочину у формі імітації обстановки злочину із застосуванням грошових коштів шляхом їх передачі ОСОБА_7 в якості неправомірної вигоди ОСОБА_5 , не призвела до провокації злочину та придушення чи обмеження волі обвинуваченого таким чином, що він не міг не вдатися до протиправних дій.
		Із наведеного випливає, що у матеріалах кримінального провадження відсутні ознаки, притаманні провокації злочину правоохоронними органами, а саме спонукання до вчинення злочину ОСОБА_5 .
		Отже, доводи сторони захисту про провокацію злочину з боку правоохоронних органів та ОСОБА_7 , які, окрім іншого, по свої суті є суперечливими з позицією ОСОБА_5 щодо заперечення факту передання йому грошових коштів, не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду кримінального провадження.
		Суд не бере до уваги доводи захисника, що відсутність в матеріалах справи заяви ОСОБА_7 про вимагання коштів, само по собі свідчить про явну необ`єктивність розслідування та безпідставне проведення досудового розслідування з огляду на таке.
		Свідок ОСОБА_7 під час допиту, попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання, показав суду, що 21.08.2017 він самостійно звернувся до СБУ із заявою про вимагання слідчим ОСОБА_5 коштів і на підтвердження своїх слів надав запис розмови з ОСОБА_5 , який 22.08.2017 вже був оглянутий слідчим військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_19 та досліджений судом у судовому засіданні. Також свідок ОСОБА_7 , повідомив, що 21.08.2019 ввечері його вже допитували у військовій прокуратурі.
		Відповідно до п. 1.2 «Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду в Службі безпеки України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення» затвердженої Наказом Центрального управління Служби безпеки України № 515 від 16.11.2012, заява про кримінальне правопорушення (далі - заява) - усна чи письмова заява або повідомлення особи, державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, рапорт слідчого про обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
		У сукупності вказані вище обставини дають підстави стверджувати, що ОСОБА_7 звертався із заявою до СБУ, на підставі якої працівником Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області було повідомлено Військового прокурора Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України полковника ОСОБА_31 про те, що ОСОБА_5 вимагає та має намір отримати грошову винагороду з мешканця м. Дніпро за закриття кримінального провадження, на підставі якого були внесені відомості до ЄРДР, а тому твердження захисника судом не приймаються до уваги.
		Здійснюючи захист обвинуваченого ОСОБА_5 у даному кримінальному провадженні захисником було подано клопотання про визнання обшуку незаконним та доказів отриманих під час проведення обшуку недопустимими у зв`язку з тим, що розгляд клопотання про проведення обшуку відбувався без слідчого та/або прокурора.
		Разом з тим, суд не може погодитись з доводами сторони захисту та не вбачає підстав для визнання зазначених доказів недопустимими з огляду на таке.
		Відповідно до ч. 3 ст. 233 КПК України слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогамистатті 234цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченомустаттею 255цього Кодексу.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 234 КПК України обшук проводитьсяз метоювиявлення тафіксації відомостейпро обставинивчинення кримінальногоправопорушення,відшукання знаряддякримінального правопорушенняабо майна,яке булоздобуте урезультаті йоговчинення,а такожвстановлення місцезнаходженнярозшукуваних осіб. Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
		Відповідно до ч. 2 ст. 87 КПК України в редакції від 03.08.2017 суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; порушення права особи на захист; отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; порушення права на перехресний допит.
		За клопотанням сторони захисту на виконання запиту суду, головою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська було надіслано матеріали кримінального провадження № 201/12231/17 про проведення обшуку за кримінальним провадженням № 42017040010000258, внесеним до ЄРДР 21 серпня 2017 року на 59 арк., копії яких було долучено до матеріалів даного кримінального провадження та досліджено у судовому засіданні (т. 2 ст. 129-190).
		З даних матеріалів судом встановлено, що через день після проведення обшуку слідчим суддею Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська було розглянуто клопотання слідчого військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_19 погодженого заступником військового прокурора Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_4 про дозвіл на проведення обшуку. Під час розгляду даного клопотання слідчий суддя прийшов до висновку, що наданих для дослідження матеріалів кримінального провадження було достатньо для того, щоб прийти до висновку, що проведення зазначених слідчих дій є необхідним та були наявні підстави для проникнення до автомобіля без ухвали слідчого судді та відшукуванні речі мають ознаки, передбачені п. 1-4 ч. 5 ст. 234 КПК України без заслуховування думки слідчого та прокурора на підставі наявних лише матеріалів.
		Що стосується реєстрації в канцелярії суду клопотання про дозвіл на проведення обшуку суд зазначає наступне.
		У відповідності до п. 4 Розділу VI Положення про автоматизовану систему документообігу, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, із змінами і доповненнями, передбачено, що кожній судовій справі надається єдиний унікальний номер, який автоматично формується АСДС під час реєстрації першого процесуального документу, на підставі якого може бути відкрите провадження у справі та який залишається незмінним незалежно від руху судової справи, повторного надходження після належного оформлення, так як надання судовій справі більше одного номеру не допускається.
		Так, в матеріалах кримінального провадження № 201/12231/17 наявний протокол автоматизованого визначення слідчого судді, яким визначено Єдиний унікальний номер судової справ, номер провадження та слідчого суддю, який буде розглядати дане клопотання, який є фіксуванням в АСДС факту надходження до суду та органу системи правосуддя судових справ та інших документів шляхом виконання встановленої процедури відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, із змінами і доповненнями, а тому у суду не має сумніву щодо законності надходження клопотання про дозвіл на проведення обшуку до слідчого судді.
		Крім того, протокол обшуку, складений та підписаний 23.08.2017, відповідає критеріям ст. 104 КПК України. До того ж проведення обшуку фіксувалося за допомогою відеозапису за участю понятих, які були допитані в якості свідків в судовому засідання та підтвердили законність проведення обшуку.
		Зазначення в одному реченні описової частини клопотання та ухвали слідчого судді ПІБ « ОСОБА_32 » замість « ОСОБА_5 » є опискою, яку слідчий допустив при складанні клопотання, яка суттєво не впливає на вирішення питання щодо надання дозволу на проведення обшуку, оскільки обвинувачений ОСОБА_5 не був об`єктом обшуку.
		Щодо доводівзахисника зприводу того,що упротоколі обшукуне зазначенобезпосередньо можливостітехнічного засобуфіксації,особу,яка здійснювалавідеозапис,то судне береїх доуваги,оскільки протоколобшуку відповіднодо ст.104КПК Українине повиненмістити особу,яка здійснюєвідеозапис,а повиненмістити:особу,яка проводитьпроцесуальну дію(прізвище,ім`я,по батькові,посада); всіхосіб,які присутніпід часпроведення процесуальноїдії (прізвища,імена,по батькові,дати народження,місця проживання); інформацію про те, що особи, які беруть участь у процесуальній дії, заздалегідь повідомлені про застосування технічних засобів фіксації, характеристики технічних засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання, що і зазначено у протоколі обшуку від 23.08.2017 (т. 2 а.п. 52-54).
		Що стосується доводів щодо порушення права на захист обвинуваченого під час особистого обшуку, суд вважає їх необґрунтованими, оскільки ця слідча дія була проведена у повній відповідності до вимогКПК України. Жодних зауважень, заяв та скарг під час досудового розслідування від підозрюваного та сторони захисту не надходило. Обвинувачений був забезпечений захисниками під час всього досудового розслідування та судового розгляду. Суд не вбачає жодних суттєвих порушень під час проведення даної слідчої дії, які можуть вплинути на визнання даної слідчої дії та отриманих за її результатами доказів недопустимими. Слідча дія була проведена за участю обвинуваченого та понятих. Жодних зауважень до протоколу, порядку проведення слідчої дії у протоколі не зазначено.
		Захисник перекручує факти щодо проведення особистого обшуку ОСОБА_5 особами різної статті, адже у протоколі обшуку зазначено, що особистий обшук ОСОБА_5 був проведений у присутності понятих ОСОБА_16 та ОСОБА_9 , які є особами тієї ж статті (т. 2 а.п. 53).
		Підводячи підсумки, надаючи оцінку законності проведення обшуку суд вважає, що дана слідча дія була проведення у відповідності з вимогами КПК України та під час перевірки допустимості доказів, отриманих в ході проведення обшуку істотних порушеннями прав людини і основоположних свобод, передбачених ч. 2 ст. 87 КПК України встановлено не було, оскільки дана слідча дія була проведена без суттєвих порушень та під час проведення цієї слідчої дії порушень права на захист також не було.
		З приводу доводів захисника щодо незаконного затримання ОСОБА_5 та порушення його прав під час затримання в порядку ст. 208 КПК України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		Положення ч. 5 ст. 208 КПК України наголошують на тому, що про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених статтею 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209 цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов`язків затриманого. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору.
		Так, протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину містить підпис ОСОБА_5 , де йому роз`яснено його права та обов`язки, та жодних клопотань, заяв чи скарг щодо законності затримання від обвинуваченого та захисника не надходили.
		До того ж, ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_33 від 25.08.2017, яка залишена без змін Апеляційним судом Дніпропетровської області, не встановлено будь-яких порушень під час затримання та застосовано до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
		Окрім того, допитаний в судовому засіданні слідчий ОСОБА_19 підтвердив, що ОСОБА_5 було роз`яснено його права та обов`язки, підстави затримання та зачитано в голос протокол.
		Судом не встановлено достатніх правових підстав для визнання наданих суду стороною обвинувачення доказів недопустимими. При цьому судом врахована позиція Верховного Суду, викладена у Постанові Касаційного кримінального суду від 15.02.2018 року у справі № 357/14462/14-к, згідно якого якість змісту процесуальних документів, складених під час досудового розслідування, не може бути підставою для визнання доказів недопустимими.
		З урахуванням наведеного, посилання захисту на порушення вимог КПК України є не доведеними, тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання зазначених вище доказів недопустимими.
		Щодо визнання протоколів проведення НС(Р)Д недопустимими доказами, суд вважає необхідним додатково зазначити наступне.
		   Так, висновок, викладений у постанові ВСУ від 16.03.2017, справа № 5-364кс16 на який посилається сторона захист не може бути застосований до даних правовідносин, оскільки має різний предмет та підстави його застосування. Під час розгляду справа № 5-364кс16, не було обставин, які існують у даному кримінальному провадженні. Документи на підставі яких було проведено НС(Р)Д, а саме: постанова проведення контрою за вчиненням злочину (т. 2 а.п. 191-194), клопотання слідчого військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_19 про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій (т. 2 а.п. 195-198), доручення на проведення негласних слідчих (розшукових дій) у порядку ст.ст. 40, 41 КПК України (т. 2 а.п. 199-200) та ухвала слідчого судді Апеляційного суду Запорізької області ОСОБА_34 від 22.08.2017 (т. 3 а.п. 36-38) були розсекречені 09.11.2017 та 13.11.2017, та надані суду першої інстанції на стадії дослідження доказів. З даними документами були ознайомленні обвинувачений та захисник, які були їм відкриті стороною обвинувачення в порядку ст. 290 КПК України під час судового розгляду.
		Отже, станом на день звернення до суду з обвинувальним актом, у розпорядженні сторони обвинувачення не були наявні розсекречені вищевказані документи, оскільки рішення про їх розсекречення були прийняті 09.11.2017 року та 13.11.2017 року, а тому вказані документи підпадають під категорію додаткових матеріалів, отриманих під час судового розгляду, що з урахуванням того факту, що останні були долучені до матеріалів кримінального провадження в ході судового розгляду, такі матеріали були відкриті та надані для ознайомлення стороні захисту, й, відповідно, такі матеріали були в повній мірі досліджено в ході судового розгляду, свідчить про те, що отримані за результатами проведення НС(Р)Д є допустимими та можуть використовуватися в межах даного кримінального провадження для обґрунтування судового рішення.
		Крім того, слід зазначити, що ухвала слідчого судді була надана суду під час судового розгляду у суді першої інстанції, і сторона захисту у змагальному процесі могла довести перед судом свої аргументи щодо допустимості доказів, отриманих у результаті НС(Р)Д у сукупності з оцінкою правової підстави для проведення НС(Р)Д, тому у даному випадку суд має право оцінити отримані докази і визнати їх допустимими за умови дотримання визначеної КПК України процедури проведення НС(Р)Д. А як було встановлено у судом процедура проведення НС(Р)Д відповідала вимогам КПК України для проведення таких дій.
		Так, під час безпосереднього дослідження доказів у змагальній процедурі судового розгляду суд має оцінити докази, отримані в результаті НС(Р)Д із перевіркою процесуальних підстав для проведення НС(Р)Д, в тому числі у випадках, коли такі матеріали не були надані стороні захисту у порядку, передбаченому ст. 290 КПК України через їх фактичну відсутність у сторони обвинувачення на час завершення досудового розслідування. 
		Водночас сторона обвинувачення повинна вживати необхідних і достатніх заходів для розсекречення матеріалів, які стали процесуальною підставою для проведення НС(Р)Д з метою найшвидшого надання їх стороні захисту, в т.ч. і для відкриття матеріалів іншій стороні у відповідності зі ст. 290 КПК України.
		Якщо відповідні процесуальні документи були отримані стороною обвинувачення після передачі справи в суд, вона зобов`язана здійснити їх відкриття згідно з ч. 11 ст. 290 КПК України. Втім, ухвала слідчого судді про надання дозволу на проведення НС(Р)Д не є доказом у кримінальному провадженні. Адже, відповідно до ст. 84 КПК доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. 
		Системне тлумачення ст. 290 КПК дозволяє зробити висновок, що відповідно до ч. 12 ст. 290 КПК, якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів, які є в її розпорядженні, то відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази. 
		Однак, в ухвалі слідчого судді про проведення НС(Р)Д немає жодних відомостей, які можуть бути доказами у даному кримінальному провадженні. Ця ухвала за своєю правовою природою є процесуальною підставою для отримання доказів. Але сам доказ вона не підміняє і у доказ не трансформується. Ухвала слідчого судді про проведення НС(Р)Д повинна досліджуватися судом під час розгляду справи у суді першої інстанції з метою оцінки допустимості доказів, отриманих в результаті НС(Р)Д. 
		Велика палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 р. наголошує, що сторона захисту вправі мати інформацію про всі елементи процесуального порядку отримання стороною обвинувачення доказів, які остання має намір використати проти неї в суді. У своєму рішенні Велика палата Верховного Суду звертає увагу на те, що ЄСПЛ зазначав, що кримінальне провадження, у тому числі складові такого провадження, які стосуються процедури, мають бути засновані на принципі змагальності, і має бути забезпечена процесуальна рівність сторін обвинувачення і захисту. 
		Однак, варто враховувати ту обставину, що принцип змагальності є наскрізним і він не закінчується після реалізації положень ст. 290 КПК України. Навпаки, після передачі кримінального провадження до суду саме суд у ході судового розгляду під час безпосереднього дослідження кожного доказу у змагальній процедурі забезпечує дотримання принципу змагальності. На етапі досудового розслідування сторони у відповідності до ст. 290 КПК України повинні розкрити всі докази, які є у їхньому розпорядженні. Однак, оцінка належності, допустимості кожного із доказів здійснюється судом, і суд, аналізуючи кожен із доказів, повинен дослідити процесуальні підстави (ухвали, клопотання тощо), які стали підставою для отримання будь-якого з доказів. Відповідь на питання про можливість надання ухвал слідчого судді про дозвіл на проведення НС(Р)Д під час судового розгляду у суді першої інстанції повинна ґрунтуватися на безумовному дотриманні принципу змагальності.
		Відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України.
		Таким чином, докази у вигляді результатів НС(Р)Д повинні бути безумовно відкриті стороні захисту у порядку, визначеному ст. 290 КПК України, що і було зроблено стороною обвинувачення під час досудового розслідування.
		Однак, процесуальні документи, а саме ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення НС(Р)Д можуть бути надані і під час судового розгляду справи у суді першої інстанції. Невідкриття таких процесуальних документів до моменту передачі кримінального провадження до суду не може стати безумовною підставою для визнання всіх результатів НС(Р)Д недопустимими доказами. Лише у випадку відсутності у сторони обвинувачення і ненадання суду під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідної ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення НС(Р)Д, суд може поставити під сумнів допустимість отриманих результатів НС(Р)Д, як доказів.
		Якщо відповідні ухвали будуть надані суду, що розглядає кримінальне провадження, суд на основі оцінки доказів у їх сукупності, а також з урахуванням процесуальних підстав для проведення НС(Р)Д, з урахування позицій сторін, в тому числі, з урахуванням позиції сторони захисту, може прийняти рішення про їх допустимість.
		Аналогічна за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 р. у справі № 331/1898/16-к.
		Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
		Зважаючи на наведене, суд зазначає, що ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення НС(Р)Д не є доказом у розумінні статей 84, 99 КПК України, в ній не містяться відомості, які можуть бути використані як докази. Водночас, така ухвала є процесуальною підставою для отримання доказу, а тому повинна бути надана стороні захисту для забезпечення принципу змагальності не пізніше, ніж під час розгляду справи у суді першої інстанції. Процесуальні підстави для проведення НС(Р)Д мають бути враховані судом під час всебічної оцінки доказів, отриманих в результаті проведення НС(Р)Д. Процесуальні документи, які стали підставою для проведення НС(Р)Д (ухвали, постанови, клопотання), які не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченому ст. 290 КПК України, оскільки їх не було у розпорядженні сторони обвинувачення (процесуальні документи не було розсекречено на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження), можуть бути відкриті іншій стороні і під час розгляду справи у суді першої інстанції. Суд, на основі комплексної оцінки доказів, отриманих в результаті НС(Р)Д, за умови дотримання принципу змагальності, повинен перевірити процесуальну підставу для їх отримання та вирішити питання про їх допустимість.
		Що стосується доводів сторони захисту з приводу того, що у матеріалах провадження відсутня постанова про застосування імітаційних коштів при проведенні НС(Р)Д, то суд вважає їх не доведеними, оскільки прокурором у судовому засіданні була долучена постанова прокурора військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_30 про проведення контролю за вчиненням злочину від 22.08.2017, якою він постановив під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії використати заздалегідь ідентифіковані (помічені) грошві кошти або їх несправжні (імітовані) зразки, чим фактично виконав вимоги, передбачені ч. 1 ст. 273 КПК України.
		Згідно зст.357КПК Україниречові доказиоглядаються судом,а такожподаються дляознайомлення учасникамсудового провадження,а вразі необхідності-також іншимучасникам кримінальногопровадження.Особи,яким поданідля ознайомленняречові докази,можуть звернутиувагу судуна тічи іншіобставини,пов`язані зріччю таїї оглядом. Оглядречових доказів,які неможна доставитив судовезасідання,за необхідностіпроводиться заїх місцезнаходженням. Учасники судового провадження мають право ставити запитання з приводу речових доказів свідкам, експертам, спеціалістам, які їх оглядали.
		Так, імітаційні зразки грошових коштів, які були виявлені під час обшуку в автомобілі марки «Тойота Кемрі» НОМЕР_1 та в подальшому були визнані слідчим військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_19 речовими доказами були дослідженні судом у судовому засіданні, надані для ознайомлення учасникам кримінального провадження, однак жодних зауважень та питань під час огляду імітованих зразків грошових коштів зі сторони захисту не надійшло.
		У рішенні «Якуба проти України» від 12 лютого 2019 року ЄСПЛ зазначав, що право на розкриття відповідних доказів не є абсолютним правом. У будь-якому кримінальному провадженні можуть виникати конкуруючі інтереси, наприклад, національна безпека або необхідність захищати свідків, що піддаються ризику репресій, або зберігати таємні поліцейські методи розслідування злочинів, які повинні бути урівноважені з правами обвинувачених. У деяких випадках може бути необхідним отримання певних доказів від сторони захисту, щоб зберегти основні права іншої особи або захистити важливий суспільний інтерес. Проте лише такі заходи, які обмежують право на захист і є суворо необхідними, є також припустимими згідно з пунктом 1 статті 6. Крім того, для того щоб гарантувати обвинуваченому справедливий судовий розгляд, будь-які труднощі, які викликають обмеження прав захисту, повинні бути належним чином компенсовані процедурами, яких дотримуються судові органи.
		Зі змісту п. 78 рішення ЄСПЛ від 16 лютого 2017 року у справі «Артур Пархоменко проти України» вбачається, що при розгляді справи вцілому з метою оцінки впливу процесуальних недоліків на досудовому етапі на загальну справедливість кримінального провадження, за необхідності слід враховувати такий невичерпний перелік факторів, який випливає з практики Суду: (a) Чи був заявник особливо вразливим, наприклад, через вік чи розумову здатність. (b) Правові рамки, що регулюють досудове провадження, та прийнятність доказів під час судового розгляду, а також чи була вона виконана; коли застосовується правило виключення, особливо малоймовірно, що провадження в цілому буде вважатися несправедливим. (c) Чи мав заявник можливість оскаржити автентичність доказів і виступати проти його використання. (d) Якість доказів чи обставини, за яких вони були отримані, ставлять під сумнів їх надійність та точність, беручи до уваги ступінь і характер будь-якого примусу. (e) Якщо докази були отримані незаконно, незаконність, про яку йдеться, і, якщо вона випливає з порушення іншої статті Конвенції, характер виявленого порушення. (f) У випадку заяви, характер заяви та чи він був негайно відкликаний або змінений. (g) Використання доказів, зокрема, чи складали вони невід`ємну або значну частину доказів, на яких ґрунтувалася засудження, а також силу інших доказів у справі. (h) Чи оцінювання вини було здійснене професійними суддями або присяжними, а у випадку останнього  змістом будь-яких наказів присяжних. (i) Вагомість суспільних інтересів у розслідуванні та покаранні за конкретне порушення. (j) інші відповідні процесуальні гарантії, передбачені національним законодавством та практикою.
		Зокрема, з урахуванням вищезазначеного правового висновку ЄСПЛ, у цьому судовому провадженні суд бере до уваги, що обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник мали можливість оскаржити автентичність доказів, отриманих на підставі ухвали слідчого судді, але не зробили цього і не подавали слідчому клопотань або своїх доводів щодо визнання доказів отриманих під час НС(Р)Д недопустимими, що в подальшому стало б предметом судового розгляду.
		Таким чином, усі наведені доводи сторони захисту щодо визнання недопустимими доказів, отриманих внаслідок НС(Р)Д не заслуговують на увагу, оскільки жодних суттєвих порушень кримінального процесуального законодавства під час отримання дозволу на проведення НРСД та процедурою їх проведення, органами досудового розслідування допущено не було. 
		Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що всі інші незначні порушення вимог КПК України, на які посилається сторона захисту та обвинувачений, з урахуванням здобутих у справі доказів не є тими істотними порушеннями, які б вцілому вплинули на правильність висновків суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 у інкримінованому злочині, правильність кваліфікації його дій, відповідність вимогам закону призначення йому покарання і не перешкоджають та не можуть перешкодити суду повно та всебічно розглянути провадження з метою постановлення законного, обґрунтованого і справедливого вироку.
		До того ж, з огляду на зазначене, відсутні підстави для висновку про те, що у зв`язку із незначними порушеннями, які полягали в описках в клопотаннях та процесуальних документах, де було помилково зазначено замість « ОСОБА_5 » - « ОСОБА_32 » та інше, під час судового розгляду цього кримінального провадження було порушено загальну справедливість судового розгляду.
		Суд не може погодитися з посиланнями та доводами захисника у судових дебатах наступного змісту: «аналізуючи матеріали кримінального провадження СВ Самарського РВ НП, яке внесене в ЄРДР, у серпні 2017 р. за заявою посадових осіб ТОВ «Союзенергомаш», за фактом вилучення облікових документів ніби слідчим ГУНП Карнаушенко, де мається фальсифікована ухвала Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська про доступ до документів та протокол вилучення документів, а також, об`єктивно сприймаючи всі обставини справи і покази самого ОСОБА_35 , то беззаперечно встановлено, що у керівництва ТОВ «Союзенергомаш» є мотив «впасти під кришу Військової прокуратури і СБУ», щоб у них не вилучали бухгалтерські документи і не притягались винні особи ТОВ «Союзенергомаш» до кримінальної відповідальності за господарські і службові злочини». Оскільки дані доводи ні чим об`єктивно не підтверджено, та навпаки спростовано встановленими судом обставинами з досліджених копій матеріалів кримінального провадження № 12017040000000627 за ч. 3 ст. 191 КК України у відношенні посадових осіб ТОВ «Союзенергомаш» та показів свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 .
		Окрім цього, суд не вбачав підстав для витребування та дослідження копій записів із журналу з зазначенням всіх осіб правоохоронних органів, які прибували на підприємство ТОВ «Союзенергомаш» в проміжок часу з 01 липня 2017 року по 01 вересня 2017 року, оскільки зазначені документи не стосуються предмету доказування, не можуть бути об`єктивними фактичними даними, отриманими у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд може встановити наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для даного кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Щодо доводів захисника з приводу не підслідності даного кримінального провадження військовій прокуратурі, суд вважає необхідним зазначити таке.
		21 серпня 2017 року постановою заступник військового прокурора Південного регіону України ОСОБА_36 доручено проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні слідчому військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону (т. 1 а.п. 109).
		Того ж дня, військовий прокурор Дніпропетровського гарнізону Південного регіону ОСОБА_37 , на підставі ч. 5 ст. 36 КПК України, доручив проведення досудового розслідування слідчому військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону ОСОБА_19 та призначив групу прокурорів у кримінальному провадженні (т. 1 а.п. 106, 108).
		Відповідно до п. 7 наказу Генерального прокурора України № 12гн від 29.08.2014 «Про особливості діяльності військових прокуратур» слідчі військових прокуратур здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених статтями 402-421, 425-435 КК України, а також вчинених військовослужбовцями правоохоронних органів та іншими особами, зазначеними у частині 4 статті 216 КПК України, які проходять службу або працюють в державних органах чи установах, указаних у пункті 1 цього наказу.
		У пункті 8 даного наказу зазначено, що територіальним прокурорам, які здійснюють нагляд за досудовим розслідуванням у формі процесуального керівництва, своєю постановою підслідність таких кримінальних правопорушень визначати за слідчими військових прокуратур.
		Згідно п. 9.2 Наказу, процесуальне керівництво досудовим розслідуванням військових та інших кримінальних правопорушень, вчинених військовослужбовцями військових формувань та правоохоронних органів України, підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях цієї категорії, оскарження судових рішень, забезпечується військовими прокурорами.
		Частиною 1 Розділу XІ (Перехідні положення) КПК України у редакції, що була чинною на час інкримінованого ОСОБА_5 діяння, було визначено, що до дня введення в дію положень частини першої (в частині положень щодо повноважень здійснення досудового розслідування злочинів, передбачених статтями 402-421, 423-435 КК України) та частини четвертої статті 216 цього Кодексу повноваження щодо досудового розслідування передбачених ними кримінальних правопорушень здійснюють слідчі органів прокуратури, які користуються повноваженнями слідчих, визначених цим Кодексом.
		Таким чином, слідчі органів прокуратури уповноважені виконувати функції слідчих органів державного бюро розслідувань, які, в свою чергу, відповідно до ч. 4 ст. 216 КПК України уповноважені на здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених, серед інших, працівником правоохоронного органу, особою, посада якої належить до категорії «А», крім випадків, коли досудове розслідування цих злочинів віднесено до підслідності НАБУ згідно з частиною п`ятою цієї статті.
		Абзацом 1 пункту 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» визначено правоохоронні органи серед яких органи Національної поліції та інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.
		Таким чином, суд не вбачає порушення правил підслідності по даному кримінальному провадженню.
		Право на судовий розгляд за принципом змагальності означає, що сторонам обвинувачення і захисту має бути надана можливість ознайомитися із зауваженнями та доказами, наданими іншою стороною, і відповісти на них (справа «Джеват Сойсал проти Туреччини», заява № 17362/03, рішення від 23 вересня 2014 року, остаточне рішення від 23 грудня 2014 року); згідно з принципом рівності сторін змагального процесу, як однієї зі складових розширеної концепції справедливого суду, кожній стороні повинно бути надано розумну можливість представити свої аргументи на умовах, які не ставлять її у гірше становище порівняно з опонентом.
		Суд розцінює заявлене захисником в судових дебатах клопотання про повторний допит свідка ОСОБА_7 необґрунтованим та спрямованим лише на затягування судового розгляду, оскільки свідок ОСОБА_7 давав покази в судовому засіданні, захисник та обвинувачений мали достатньо часу, щоб поставити питання свідку та судом не обмежувались в реалізації своїх прав під час допиту свідка. 
		Клопотання захисника про виклик для допиту експерта взагалі не містило обґрунтування необхідності допиту експерта для роз`яснення його висновку, оскільки суперечності щодо відповідності кваліфікації експерта, правильності вибору експертом методики проведення експертизи та умови за яких було проведено експертизу не можуть бути вирішенні допитом експерта, адже висновок експерта є одним із передбачених процесуальним законом джерел доказів і не маючи наперед встановленої сили, підлягає обов`язковій оцінці та перевірці судом при ухваленні вироку.
		Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбаченихКПК України протягом понад 2 років з 23 серпня 2017, враховуючи, що суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження, створив їм всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.
		Оцінюючи досліджені судом докази у кримінальному провадженні, суд, також звертає увагу, що оцінюючі їх реальний зміст, суд виходить саме з практики Європейського Суду з прав людини, яка орієнтує, що під час розгляду кримінального провадження суд покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії справи, а не тільки її зовнішню сторону («Девеер проти Бельгії» від 27.02.1980).
		У зв`язку із зазначеним, всебічно, повно й неупереджено дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, вищезазначені безпосередньо досліджені докази, суд вважає належними, допустимими, достовірними та в своїй сукупності та взаємозв`язку достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні ним інкримінованого злочину.
		Усі вищевказані докази, покладені в основу обвинувального вироку суд визнає належними і допустимими доказами, оскільки останні відповідають вимогамКПК України, а безпосередньо порушень вимог законодавства судом не встановлено та сторонами не доведено, тобто останні прямо і непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, як-то час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність і недостовірність, можливість та неможливість використання інших доказів.
		Також, судом не встановлено допущення істотних порушень прав та свобод обвинуваченого ОСОБА_5 , та інших осіб під час досудового розслідування, та збирання і фіксування доказів по даному кримінальному провадженню, а інформація, яка в них міститься, не дає суду правових підстав, щоб сумніватися у їх допустимості та достатності.
		Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно якої, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його права та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.
		Правова позиція ЄСПЛ щодо цього відображена, зокрема, у п. 43 рішення від 14 лютого 2008 р. у справі «Кобець проти України», де Суд зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.
		У цій правовій позиції можна відокремити такі конститутивні ознаки: а) обов`язкова наявність сукупності ознак чи неспростовних презумпцій; б) ознаки чи презумпції повинні бути достатньо вагомими; в) чіткими; г) взаємоузгодженими.
		Відповідальність за одержання неправомірної вигоди настає лише за умови, що посадова особа одержала її за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади або організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або хоч і не мала повноважень вчинити відповідні дії, але через своє посадове становище могла вжити заходів до їх вчинення іншими посадовими особами.
		ОСОБА_5 , як слідчий відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності, був наділений повноваженнями відповідно до своїх функціональних обов`язків під час досудового розслідування самостійно приймати процесуальні рішення, за винятком випадків, коли законом передбачено одержання вмотивованого рішення слідчого судді, суду або згоди прокурора, і є відповідальним за законне і своєчасне виконання цих рішень.
		Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 40 КПК України слідчий уповноважений приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, у тому числі щодо закриття кримінального провадження за наявності підстав, передбачених статтею 284 цього Кодексу.
		Відтак, слідчий ОСОБА_5 мав повноваження для прийняття відповідних рішень по кримінальному провадженню № 12017040000000627 за ч. 3 ст. 191 КК України відносно посадових осіб ТОВ «Союзенергомаш», за що він вимагав неправомірну вигоду у начальника служби економічної безпеки ТОВ «Союзенергомаш» ОСОБА_7 , тобто ОСОБА_5 є суб`єктом вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
		Відповідно до положень п. 5 примітки до ст. 354 КК України, у статтях 354, 368, 368-3 і 368-4 цього Кодексу під вимаганням неправомірної вигоди слід розуміти вимогу щодо надання неправомірної вигоди з погрозою вчинення дій або бездіяльності з використанням свого становища, наданих повноважень, влади, службового становища стосовно особи, яка надає неправомірну вигоду, або умисне створення умов, за яких особа вимушена надати неправомірну вигоду з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.
		Із законодавчого визначення та судової практики випливає, що така ознака, як вимагання неправомірної вигоди, може бути поставлена за провину за наявності трьох основних чинників: ініціатором давання (одержання) неправомірної вигоди є службова особа; пропозиція про давання (одержання) неправомірної вигоди має характер вимоги (примусу), що підкріплюється або відкритою погрозою, або створенням таких умов, які переконують в наявності реальної небезпеки (прихована погроза); дії, виконанням (невиконанням) яких погрожує вимагач, зумовлені його службовим становищем і, головне, мають протиправний характер або спрямовані на заподіяння шкоди.
		Правильне визначення меж вимагання неправомірної вигоди пролягає через зміст прав та інтересів особи (їх законність чи незаконність), можливість реалізації (захисту) цих прав та інтересів за допомогою неправомірної вигоди, законність чи незаконність дій службової особи, якими вона погрожує, у разі відмови від давання неправомірної вигоди, а також через спрямованість погроз службової особи на заподіяння шкоди правам та законним інтересам особи.
		Суд вважає, що у діях ОСОБА_5 були встановлені обов`язкові три чинники наявності вимагання, оскільки під час судового розгляду були встановлені обставини вимагання неправомірної вигоду у начальника служби економічної безпеки ТОВ «Союзенергомаш» ОСОБА_7 за закриття кримінального провадження щодо ТОВ «Союзенергомаш», які полягали в тому, що 14.08.2019 ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що склад злочину інкримінований ТОВ «Союзенергомаш» відсутній, під час розмови з начальником служби економічної безпеки ТОВ «Союзенергомаш» ОСОБА_7 погрожував ОСОБА_7 перекваліфікувати кримінальне правопорушення на зловживання службовим становищем та висунув вимогу про передачу йому 15000 доларів США та пояснив, що отримав ухвалу про тимчасовий доступ до речей та документів для того, щоб керівництво почало робити якість дії, пов`язані із закриттям провадженням.
		З досліджених копій матеріалів кримінального провадження № 12017040000000627 за ч. 3 ст. 191 КК України у відношенні посадових осіб ТОВ «Союзенергомаш» та показів допитаних свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , судом було встановлено, що в дійсності ОСОБА_5 ні з ким не узгоджував свої дії, спрямовані на вимагання неправомірної вигоди у начальника служби економічної безпеки ТОВ «Союзенергомаш» ОСОБА_7 .
		Суд критично ставиться до показів ОСОБА_5 та відкидає намагання обвинуваченого вказати на свою непричетність, доводами, що він, будучи службовою особою не вимагав кошти за закриття кримінального провадження, оскільки така позиція ОСОБА_5 нічим об`єктивно не підтверджується, та навпаки спростовується показами свідків та дослідженими судом доказами та результатами проведення відповідних слідчих дій та відповідної експертизи.
		Поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 під час судового розгляду та повне невизнання свої вини, суд розцінює як захисно-установчу в суб`єктивно складній, несприятливої для нього судово-слідчій ситуації.
		Тож суд, враховуючи вищевикладені докази вини ОСОБА_5 , які були надані суду у ході розгляду провадження та визнанні належними і допустимими, вважає висловлені стороною захисту доводи про недопустимість доказів, які ґрунтувалися на суб`єктивних твердженнях захисника та обвинуваченого, сумнівними, а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», та є намаганням уникнути кримінальної відповідальності за вчинене у даний спосіб.
		Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		Отже, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення доведена винуватість ОСОБА_5 поза розумним сумнівом.
		Умисні дії ОСОБА_5 , які виразилися в одержанні службовою особою неправомірної вигоди у великому розмірі для себе за вчинення в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданого йому службового становища, вчинене службовою особою, яка займає відповідальне становище, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди, кваліфікуються за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.368 КК України.
		Вирішуючи питання про обрання виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд, відповідно дост. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також те, що згідност.50КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
		Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 відповідно дост. 66 КК України, судом не встановлено.
		Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання, обвинуваченого ОСОБА_5 судом не встановлено.
		При визначенні міри покарання суд приймає до уваги, що хабарництво є однією з найбільш небезпечних форм корисливого зловживання владою чи службовим становищем. Це негативне явище перебуває в антагоністичному протиріччі з певними критеріями, установками та соціальними цінностями нашого суспільства. Злочини, пов`язані з неправомірною вигодою, особливо його кваліфіковані форми, підривають демократичні інститути нашої держави, їх авторитет, дезорганізують нормальну роботу органів влади і управління, негативно впливають на суспільство, загрожують процесам реформування економіки та становлення української державності.
		Злочини з використанням службовими особами неправомірної вигоди породжують уявлення стосовно можливості досягнення бажаного шляхом підкупу посадових осіб, грубо порушують права і законні інтереси громадян, підривають гарантії реалізації конституційних прав.
		Україна є правовою демократичною соціальною державою, головним обов`язком якої є утвердження і забезпечення прав і свобод людини. Тобто утвердження соціальних цінностей є першочерговим на шляху розвитку демократичності режиму Української держави. Випадки посягань на встановлений порядок функціонування в сфері реалізації особами своїх службових повноважень призводить до підриву економічної безпеки країни, а отже й підриву авторитету України на міжнародній арені. На боротьбу із зазначеними протиправними проявами спрямована політика усіх демократичних країн, у тому числі й України. На підтвердження цьому слід навести приєднання України в 2006 році до Кримінальної конвенції про боротьбу з корупцією та прийняття в 2011 році Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» та у 2014 році Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України».
		Злочини з використанням службовими особами неправомірної вигоди згідно примітки до ст. 45 КК України є корупційними кримінальними правопорушеннями, особливою суспільну небезпеку яких складають прояви хабарництва, вчинені працівниками правоохоронних органів.
		Суд, враховує той факт, що кримінальне правопорушення у якому обвинувачується ОСОБА_5 має надзвичайно високу ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому, що свідчить про наявність у справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу.
		Окрім того, практика Європейського суду з прав людини, свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. 
		При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 згідно з вимогами ст.ст. 65-67 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким, особливості й обставини його вчинення, поведінку обвинуваченого під час та після вчинення злочинних дій, відсутність каяття, особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який раніше не судимий (т. 2 а.п. 59), за місцем проживання характеризується позитивно (т. 2 а.п. 78), на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, перебуває на обліку у лікаря ендокринолога (т. 2 а.п. 80-82, т. 3 а.п. 56-58).
		З урахуванням вищезазначеного суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 основне покарання у виді позбавлення волі на строк в межах санкціїч. 3 ст.368КК України з призначенням додаткових покарань, у виді позбавлення права обіймати посади в правоохоронних органах чи займатися правоохоронною діяльністю та конфіскацією майна, яке є його власністю.
		Також, враховуючи характер вчиненого злочину, суд вважає за необхідне на підставі ч. 2 ст. 52, ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_5 спеціального звання  старшого лейтенанта поліції.
		Підстав для звільнення ОСОБА_5 від відбування покаранняз випробуванням у відповідності до вимогст.75КК України або ж застосування до нього ст. 69 чи норм ст. 69-1 КК України, судом не встановлено у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2ст. 65 КК України, визначені даним вироком види та міра покарання, а саме у виді позбавлення волі з позбавлення права обіймати посади в правоохоронних органах чи займатися правоохоронною діяльністю та конфіскацією майна є достатньою для виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 та попередження нових злочинів.
		Вирішуючи питання щодо порядку зарахування обвинуваченому ОСОБА_5 строку попереднього ув`язнення у строк призначеного покарання, суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 663/537/17 (провадження № 13-31кс18) щодо застосування норми права, передбаченої ч. 5 ст. 72 КК України (зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання), згідно якої якщо особа вчинила злочин в період з 24 грудня 2015 року до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (пряма дія Закону № 838-VIII).
		Відтак, строк попереднього ув`язнення ОСОБА_5 підлягає зарахуванню судом у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Крім того, відповідно до ч. 2ст. 124 КПК Україниу разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого документально підтверджені витрати на залучення експертів.
		Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369-371, 373-374 КПК України,
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_5  визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та призначити йому покарання у виді 7 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органахчи займатисяправоохоронною діяльністю строком 3 роки, з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
		Відповідно до ч. 2 ст. 52, ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_5 спеціального звання - старшого лейтенанта поліції.
		Строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з моменту приведення вироку до виконання та фактичного затримання ОСОБА_5 .
		На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_5 строк його попереднього ув`язнення з моменту затримання, а саме: з 23.08.2017 року до 11.12.2017 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави в особі Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса витрати на залучення експертів у розмірі 7150 (сім тисяч сто п`ятдесят) гривень 00 коп.
		Речові докази у кримінальному провадженні: 
		- грошові кошти 200 доларів США номіналом по 100 доларів США серія AB № 22565886Q та KB № 76331158H, 1 долар США В25990685А, грошові кошти НБУ: номіналом 500 гривень  10 купюр з наступними серіями та номерами: С31214469, УИ1798127, ЛБ3842702, ЗБ9426234, СЖ2467122, УГ0693524, ВВ4518520, БТ4808109, СЖ048939, ЗГ6968654, одну купюру номіналом 50 гривень РГ2777987, одну купюру номіналом 100 гривень КП0375646, дві купюри номіналом 10 гривень ХЖ9754519, ПЕ8874322, дві купюри номіналом 5 гривень Н39227357; УА9937469, три купюри номіналом 2 грн. СИ4169973, ТЕ6292581, СИ3001905, чотири купюри номіналом 1 гривня СЕ8772353, СЖ0168244, УЖ8507616, ПД7743708  обернути в дохід держави; 
		- 98 імітаційних купюр по 100 доларів США з однаковими серіями та номерами KB 86817228I  зберігати при матеріалах кримінального провадження;
		- IPhone 7+ in: BCG-T3087F у чохлі чорного кольору, сумку та речі, а саме: банківські картки з наступними номерами: Альфабанк № НОМЕР_6 ; Укргазбанк № НОМЕР_7 ; Приватбанк № НОМЕР_8 ; Приватбанк № НОМЕР_9 ; А-Банк № НОМЕР_10 ; Альфабанк № НОМЕР_11 ; ВБР № 6706043400079343, чорний флеш накопичувач з написом «ЄРДР», червоний флеш накопичувач Kingston 8GB DT 101 G2, синій флеш накопичувач Kingston 4GB DT 101 G2 (т. 2 а.п. 12-14)  повернути за належністю.
		Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Самарський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом (КПК України), набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. 
		Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
		 
		Суддя                                     ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...