Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 331/8830/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 03.09.2019.
Дата набрання законної сили: 28.08.2019
Номер судового провадження: 61-18114ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                                                                                                                    
		Постанова
		Іменем України
		28 серпня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 331/8830/15-ц
		провадження № 61-18114св18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Висоцької В. С., 
		суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,                    Штелик С. П.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		відповідач - ОСОБА_3 ,
		третя особа - Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Запорізької області від 17 січня 2017 року у складі колегії суддів: Кухаря С. В., Гончара М. С.,                 Крилової О. В.,
		ВСТАНОВИВ:
		Відповідно до пункту 4 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 19 квітня 2013 року між  ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_3 на квартиру. 
		Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік                    ОСОБА_4 , який 22 грудня 2006 року заповів їй квартиру АДРЕСА_1 . У червні 2011 року за позовом доньки                   її чоловіка - ОСОБА_2 , суд на підставі висновку посмертної судово-психіатричної експертизи визнав недійсним зазначений заповіт та шлюб, укладений між нею та ОСОБА_4 19 квітня 2013 року ОСОБА_2 на підставі оспорюваного у цій справі договору купівлі-продажу відчужила на користь ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 . На день укладення цього договору купівлі-продажу вона оспорювала право власності ОСОБА_2 на квартиру. Вважала, що правочин вчинено без наміру створення правових наслідків, оскільки з моменту укладення договору ОСОБА_3 не вчиняла жодних дій щодо її виселення з квартири. На думку позивача, квартира відчужена безоплатно, крім того, за заниженою вартістю.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06 вересня 2016 року      у позові відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не довела наявність у відповідачів умислу на укладення фіктивного правочину, фактичне проживання ОСОБА_1 у спірній квартирі та наданий звіт про оцінку майна не доводять фіктивності правочину. 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції 
		Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 12 січня 2017 року рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06 вересня 2016 року скасовано, позов задоволено частково, визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 19 квітня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 
		Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу ОСОБА_3 була обізнана про наявність на розгляді судів спору з приводу права власності ОСОБА_2 на спірну квартиру, перед укладенням договору купівлі-продажу вона не оглядала квартиру та понад три з половиною роки нею не користується. 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		У касаційній скарзі, надісланій 05 лютого 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_3 посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Апеляційного суду Запорізької області від 12 січня 2017 року і залишити в силі рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06 вересня 2016 року.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції. 
		15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року                № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII) та розпочав роботу Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах.
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»                        ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		18 квітня 2018 року справу передано судді-доповідачу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2019 року справу призначено до судового розгляду. 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 не є стороною оспорюваного правочину, ніколи не була власником чи членом сім`ї власника квартири, не надала належних доказів на підтвердження наявності у відповідачів умислу на укладення фіктивного правочину. Сторони договору купівлі-продажу квартири від 19 квітня 2013 року мали намір на створення правових наслідків, підстави для визнання його недійсним відсутні. 
		Короткий зміст відзиву (заперечень) на касаційну скаргу
		У запереченнях, направлених 22 травня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Апеляційного суду Запорізької області від 12 січня 2017 року - без змін, мотивуючи це тим, що оспорюваний договір купівлі-продажу укладений з метою виселити її з квартири, порушує її права та охоронювані законом інтереси, вважає, що суд апеляційної інстанції мав підстави для визнання правочину недійсним.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Суди встановили, що з 1976 року до 1988 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у шлюбі.
		22 грудня 2006 року ОСОБА_4 склав заповіт, посвідчений державним нотаріусом Четвертої Запорізької державної нотаріальної контори за № 1-2107, відповідно до якого заповів ОСОБА_1 належну йому квартиру АДРЕСА_1 .
		26 січня 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4  зареєстрували шлюб повторно. 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
		07 червня 2011 року рішеннями Жовтневого районного суду м. Запоріжжя                    у справах № 2-115/11 та № 2-114/11  заповіт ОСОБА_4 , складений ним                            22 грудня 2006 року, і шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , зареєстрований    26 січня 2007 року, визнано недійсними.
		31 жовтня 2012 року заочним рішенням Жовтневого районного суду                              м. Запоріжжя у справі № 2/0808/108/2012 за ОСОБА_2 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 
		19 квітня 2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , який посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою В. М. 
		Цього ж дня до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 .  
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга підлягає задоволенню.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
		Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (стаття 203 ЦК України).
		Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами (стаття 234 ЦК України).
		Тобто, для фіктивного правочину характерним є те, що сторони відповідно до вимог закону оформлюють укладення договору, не маючи намір створювати реальні правові наслідки.
		Укладаючи договір його сторони не мають намір на виникнення, зміну, припинення цивільних прав та обов`язків, волевиявлення обох сторін такого правочину не співпадає з їх внутрішньою волею. 
		Таким чином, якщо наміру обох сторін договору не виконувати договір не встановлено, то правові підстави для визнання такого договору фіктивним відсутні.  
		За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується  прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
		ОСОБА_1 оспорює нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу спірної квартири, яку її власник ОСОБА_2 відчужила ОСОБА_3 .
		Суд першої інстанції, дослідивши обставини, які передували укладенню оспорюваного договору купівлі-продажу, не встановив обставин, які б підтверджували фіктивність правочину, дійшов правильного висновку, що волевиявлення сторін правочину було спрямовано на припинення права власності упопередньоговласника квартири та виникнення такого права у нового власника, що відповідає правовій природі договору купівлі-продажу.
		Не встановивши нових обставин, які б свідчили про фіктивність правочину, суд апеляційної інстанції здійснив переоцінку доказів та дійшов протилежних висновків щодо наявності підстав для визнання договору купівлі-продажу недійсним, неправомірно ухвалив рішення в інтересах ОСОБА_1 , яка не є стороною оспорюваного правочину чи колишнім власником квартири, та від визнання цього договору недійсним у неї не виникає жодних прав на спірну квартиру.
		Оскільки після укладення оспорюваного договору купівлі-продажу проведено державну реєстрацію переходу права власності на квартиру до ОСОБА_3 ,    з урахуванням також тієї обставини, що у грудні 2013 року остання зверталася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні спірною квартирою шляхом виселення без надання іншого житла (справа № 331/9871/13), суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у визнанні фіктивним договору купівлі-продажу квартири.  
		Таким чином, суд апеляційної інстанції безпідставно скасував рішення суду першої інстанції.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		З огляду на висновки щодо суті касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення Апеляційного суду Запорізької області від 12 січня                 2017 року слід скасувати та залишити в силі рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06 вересня 2016 року.
		Щодо судових витрат
		Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Оскільки касаційна скарга підлягає задоволенню, судовий збір за розгляд справи в суді касаційної інстанції покладається на ОСОБА_1 .
		Керуючись статтями 402, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
		Рішення Апеляційного суду Запорізької області від 12 січня 2017 року скасувати. 
		Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06 вересня 2016 року залишити в силі.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції                  у сумі 661,44 грн.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		  ГоловуючийВ. С. Висоцька  Судді:  А. О. Лесько С. Ю. Мартєв   В. М. Сімоненко   С. П. Штелик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...