Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 705/1193/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Грабіж.
Надіслано для оприлюднення: 03.09.2019. Зареєстровано: 04.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 05.09.2019.
Дата набрання законної сили: 25.02.2020
Результат оскарження 25.02.2020 Кропивницький апеляційний суд: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/705/595/19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019250250000108

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		       
		                                     Справа №705/1193/19
		                               1-кп/705/595/19 
		В И Р О К 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		03 вересня 2019 року                        місто Умань
		 
		 
		 
		Уманський міськрайонний суд Черкаської області 
		 
		під головуванням судді                         ОСОБА_1 
		 
		за участю
		секретарів судового засіданні                     ОСОБА_2 
		                                    ОСОБА_3 
		                                    ОСОБА_4 
		   
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Умань кримінальне провадження про обвинувачення
		 
		ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Велика Бушинка Немирівського району Вінницької області, українця, громадянина України, з освітою 5 класів, непрацюючого, неодруженого, проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше судимого: 
		1) 02 серпня 2010 року Монастирищенським районним судом Черкаської області за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки; 
		2) 22 лютого 2011 року Христинівським районним судом Черкаської області за ч.2 ст.186, ч.1 ст.71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць; 
		3) 19 вересня 2014 року Уманським міськрайонним судом Черкаської області за ч.3 ст.186, ч.1 ст.71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 9 місяців; 
		4) 13 березня 2015 року Теплицьким районним судом Вінницької області за ч.3 ст.186, ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць;
		6) 17 червня 2015 року Христинівським районним судом Черкаської області за ч.3 ст.186, ч.2 ст.15, ч.3 ст.186, ч.3 ст.185, ч.1 ст.70, ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 2 місяці. Звільнений 21 квітня 2017 року від відбування покарання умовно-достроково на навідбуту частину покарання 11 місяців 13 днів, 
		судимості у законному порядку не зняті та не погашені,
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.3 ст.186 КК України, 
		 
		ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Орадівки Христинівського району Черкаської області, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше судимого: 
		1) 01 квітня 2005 року Христинівським районним судом Черкаської області за ч.3 ст.185, ст.304 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки; 
		2) 29 квітня 2009 року Оратівським районним судом Вінницької області за ч.1 ст.309, ст.71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 8 місяців;
		3) 20 березня 2014 року Христинівським районним судом Черкаської області за ч.2 ст.185, ч.1 ст.185, ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік; 
		4) 19 вересня 2014 року Уманським міськрайонним судом Черкаської області за ч.3 ст.186, ч.1 ст.71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 9 місяців; 
		5) 13 березня 2015 року Теплицьким районним судом Вінницької області за ч.3 ст.186, ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць;
		6) 17 червня 2015 року Христинівським районним судом Черкаської області за ч.3 ст.186, ч.2 ст.15, ч.3 ст.186, ч.3 ст.185, ч.1 ст.70, ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 2 місяці. Звільнений 04 липня 2018 року по відбуттю строку покарання, 
		судимості у законному порядку не зняті та не погашені,
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15, ч.3 ст.186 КК України, 
		 
		за участю 
		зі сторони обвинувачення
		прокурорів                                 ОСОБА_7 
		                                    ОСОБА_8 
		зі сторони захисту
		обвинувачених                             ОСОБА_5 
		                                    ОСОБА_6 
		захисників                                 ОСОБА_9 
		                                    ОСОБА_10 
		 
		за участю
		потерпілої                                 ОСОБА_11 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_5 17 грудня 2018 року близько 12 години, повторно, з метою відкритого викрадення чужого майна, через відчинені вхідні двері проникли в будинок АДРЕСА_2 , де діючи умисно, спільним умислом, ОСОБА_5 пред`явив вимогу до мешканки будинку гр-ки ОСОБА_11 надати йому грошові кошти та став в будинку поруч з вхідними дверима і спостерігав за навколишньою обстановкою, та в разі появи сторонніх людей мав повідомити про це ОСОБА_6 . Після чого ОСОБА_6 почав ходити по кімнатах і шукати грошові кошти. Почувши вимогу віддати кошти, ОСОБА_11 повідомила, що коштів у неї не має і вона їх не буде надавати, при цьому почала проганяти ОСОБА_6 та ОСОБА_5 з будинку, завдавши палицею удар ОСОБА_6 . Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_6 підійшов до ОСОБА_11 та застосував до останньої фізичне насильство, що не є небезпечним для життя та здоров`я у вигляді нанесення одного удару кулаком в ліве око, чим завдав потерпілій садна та синець лиця, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, та продовжував шукати грошові кошти. ОСОБА_5 в цей час перебував у коридорі будинку та слідкував за навколишньою обстановкою.
		Однак, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , не довели свій злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від їх волі, так як в будинок потерпілої зайшла її правнучка ОСОБА_12 та викликала працівників поліції, а ОСОБА_6 та ОСОБА_5 невдовзі було затримано після спроби скоєння кримінального правопорушення.
		Дії обвинуваченого ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч.3 ст.15, ч.3 ст.186 КК України як незакінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з застосуванням фізичного насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілої, поєднаний з проникненням у житло.
		Дії обвинуваченого ОСОБА_6 суд кваліфікує за ч.3 ст.15, ч.3 ст.186 КК України як незакінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з застосуванням фізичного насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілої, поєднаний з проникненням у житло.
		У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення згідно пред`явленого йому обвинувачення не визнав та погодився надати показання.
		Будучи допитаним в якості обвинуваченого ОСОБА_5 показав, що в день, зазначений у обвинуваченні, він зустрівся з ОСОБА_6 в місті Умань по вулиці Тищика поблизу базару і вони разом пішли в аптеку, так як ОСОБА_5 потрібен був інсулін. ОСОБА_5 зайшов у аптеку та запитав необхідні йому ліки. Проте, в наявності були ліки у великих упаковках. Так як на такі ліки у ОСОБА_5 не вистачало коштів, він згадав, що неподалік живе бабуся, яка напередодні говорила йому, що дасть пір`я з подушок, яке є у неї на горищі. Тому ОСОБА_5 вирішив взяти у неї пір`я, щоб його продати і виручити кошти. Вони разом з ОСОБА_6 пішли до будинку, де проживала вказана ним бабуся. Коли вони разом зайшли у подвір`я, то ОСОБА_5 постукав у двері, проте ніхто не виходив. Постукав ще раз, проте все одно ніхто не виходив. ОСОБА_6 виявив, що двері не замкнені, і сказав, що погукає когось, зайшовши у хату. Коли ОСОБА_6 зайшов у хату, а ОСОБА_5 залишився на вулиці біля дверей у хату, то через півтори-дві хвилини в двір зайшла свідок ОСОБА_12 , на запитання якої ОСОБА_5 сказав, що вони прийшли за пір`ям. Коли ОСОБА_12 мала намір зайти у хату, звідти вийшов ОСОБА_6 і сказав: «Ходімо». Вони вийшли і по дорозі ОСОБА_6 розповів, що бабця напевне не дочуває, так як вона не зрозуміла навіщо він прийшов і почала його проганяти. Коли вони йшли по вулиці, то їх наздогнав свідок ОСОБА_13 , який був з палицею. ОСОБА_5 почав відходити в сторону і коли повернувся, то побачив, що ОСОБА_6 вже лежить на снігу. Тоді ОСОБА_5 звідти втік на автовокзал. 
		У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення згідно пред`явленого йому обвинувачення визнав частково та погодився надати показання.
		Будучи допитаним в якості обвинуваченого ОСОБА_6 показав, що 17 грудня 2018 року він в місті Умань біля бару «Сага» зустрівся з ОСОБА_5 , який йшов до аптеки за ліками. ОСОБА_6 пішов з ним. ОСОБА_5 зайшов у аптеку на перехресті вулиць Бабушкіна та Залізняка, проте в нього не вистачило коштів на ліки. Тоді ОСОБА_5 запропонував піти до його знайомої, яка мала надати йому допомогу. Вони разом пішли по АДРЕСА_2 , де зайшли у двір та постукали у двері. Коли ніхто не відповів, ОСОБА_6 зайшов у будинок, так як вхідні двері були незамкнені. Зайшовши у будинок, ОСОБА_6 постукав у ще одні двері, які відчинились і вийшла потерпіла. ОСОБА_6 попросив її вийти на вулицю, де її чекає знайомий. Коли ОСОБА_6 відвернувся від потерпілої, то остання вдарила його палицею і сказала, що у неї хворий брат і вона нічого не дасть. Коли ОСОБА_6 відбивав рукою палицю потерпілої, то вказана палиця вдарила потерпілу по обличчю. В той час, коли ОСОБА_6 перебував у будинку, то ОСОБА_5 залишався на вулиці біля вхідних дверей. ОСОБА_6 одразу вийшов на вулицю, де вже стояли ОСОБА_5 та ОСОБА_12 . ОСОБА_6 нічого не пояснював і разом з ОСОБА_5 пішли в сторону аптеки. Однак, свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_12 їх наздогнали і ОСОБА_6 почали бити. ОСОБА_5 втік, а ОСОБА_6 затримали. Зазначив, що він потерпілій ніяких ударів руками не наносив. Уточнив, що вони домовлялись з ОСОБА_5 , що візьмуть у потерпілої пір`я, яке здадуть і виручать кошти, щоб знову піти у аптеку. Свою вину визнав лише в тому, що зайшов у будинок потерпілої без дозволу. 
		 
		Не дивлячись на те, що ОСОБА_5 свою вину у вчиненні злочину не визнав, а ОСОБА_6 свою вину у вчиненні злочину визнав частково, не визнаючи умислу на грабіж, їх винуватість підтверджується наступними доказами.
		 
		Показаннями потерпілої та свідків, які були допитані у судовому засіданні:
		 
		- показаннями потерпілої ОСОБА_11 , яка у судовому засіданні показала, що перед Новим роком, точної дати вона не пам`ятає, вона знаходилась у своїй кімнаті, до якої веде прихожа, і двері до прихожої були зачинені на замок зсередини. В іншій кімнаті лежав її хворий брат, до кімнати якого двері не були зачинені на замок. Двері до її прихожої та до кімнати брата розташовані у коридорі, з якого є вихід на вулицю. Двері на вулицю з коридору на замок не були зачинені, так як іноді заходить дочка та внучка. Потерпіла почула як у вікно, яке виходить з її прихожої у коридор, хтось постукав. Вона подумала, що це стукає її брат, щоб попросити їжі. Коли відчинила двері, які ведуть з коридору до її прихожої, то одразу до прихожої зайшов ОСОБА_6 . Другий чоловік - ОСОБА_5 , який стояв у коридорі, сказав, щоб вона дала їм гроші, так як не вистачає на квиток. ОСОБА_11 одразу сказала, що у неї грошей немає, вона ще не отримала пенсію. Тоді ОСОБА_6 почав її обшукувати, а вона почала кричати до брата, щоб той встав, але брат не чув. В цей час ОСОБА_5 витягнув з дверей до її прихожої ключ, яким вона зачиняла замок цих дверей, і намагався цим же ключем зачинити двері до кімнати її брата, але це йому не вдалось, так як ключ до того замка не підходив. Тоді ОСОБА_5 просто став біля дверей до кімнати брата і підпирав їх. ОСОБА_6 відштовхнув ОСОБА_11 та пішов у її спальну кімнату через прихожу. Потерпіла запитала, що вони хочуть, на що ОСОБА_6 відповів, що він знає, що хоче. Тоді потерпіла вдарила його ззаду палицею, на що ОСОБА_6 повернувся до неї та вдарив своїм кулаком у ліву сторону її обличчя, від чого у неї заплило око та пішла кров. В цей час забігла її правнучка ОСОБА_12 , яка запитала у чоловіків, що тут відбувається. ОСОБА_5 відповів, що вони хочуть попити чаю, а бабуся не дає. На що онучка відповіла, що чай у коридорі, і щоб вони йшли за нею і вона наллє. Чоловіки не погодились, а потерпіла одразу попросила ОСОБА_12 викликати поліцію, бо її зараз вб`ють. ОСОБА_5 втік першим, а за ним втік і ОСОБА_6 . Доповнила, що під час цих подій ОСОБА_5 їй ударів не наносив, у її кімнату не заходив, а лише вимагав гроші. Крім ОСОБА_5 та ОСОБА_6 інших осіб вона не бачила. На запитання обвинуваченого ОСОБА_5 потерпіла у судовому засіданні пояснила, що до цих подій до неї хтось заходив з дівчинкою, просили одяг, пояснивши що їхня мати, чи то бабуся, чекає у автобусі, і їй немає у що перевдягнутись. Чи був це ОСОБА_5 , вона сказати не може. При цьому, ніякої розмови за пір`я з подушок не було;
		- показаннями свідка ОСОБА_12 , яка у судовому засіданні показала, що потерпіла ОСОБА_11 є її рідною прабабусею. В грудні 2018 року о 12 годині дня свідок прийшла до потерпілої, принесла їй хліб та пішла до себе додому, так як у неї маленька дитина. Вони з чоловіком живуть з бабусею практично поряд. Потім свідкові зателефонував її чоловік ОСОБА_13 і повідомив, що якісь два чоловіка пішли до бабусі до хати. Свідок ОСОБА_12 одразу пішла до бабусі і коли зайшла, то побачила, що ОСОБА_5 стояв у коридорі будинку і в руках у нього була чорна сумка. Коли свідок зайшла, то чула як якийсь чоловік, який був у бабусі у кімнаті, і який ще не бачив свідка, казав, щоб бабуся дала йому гроші. Пізніше з`ясувалось, що то був ОСОБА_6 . Свідок чула як її бабуся кричала, щоб її не чіпали, проте ОСОБА_15 свідка ОСОБА_12 до кімнати не пускав. Потім свідок побачила, що потерпіла була на порозі до своєї спальної кімнати і на її обличчі зліва було садно, а ОСОБА_6 був у кімнаті. На запитання свідка до чоловіків, що вони хочуть, ОСОБА_15 відповів, що їм потрібен «кип`яточок», щоб зігрітись. Свідок запропонувала їм почекати і вона зробить їм чай. Але чоловіки відповіли, що не потрібно і почали тікати. Події в будинку тривали близько хвилини. Свідок одразу зателефонувала у поліцію і до свого чоловіка. Коли ОСОБА_6 і ОСОБА_15 швидко йшли по вулиці в сторону аптечного складу, то свідок разом з чоловіком, який під`їхав з роботи, почали їх наздоганяти у автомобілі, але ОСОБА_15 втік в сторону базарка «Міщанка», а ОСОБА_6 затримали. Коли її чоловік з сторонніми особами затримував ОСОБА_16 , свідок залишалась у автомобілі; 
		- показаннями свідка ОСОБА_17 , який у судовому засіданні показав, що у грудні 2018 року він йшов додому по вулиці Бабушкіна з базару. Перед ним за 30-40 метрів йшли двоє чоловіків: один вищий, а інший  нижчого зросту. Свідок побачив, як ці двоє чоловіків повернули і зайшли у подвір`я ОСОБА_11 . Спочатку свідок подумав, що один з цих чоловіків був ОСОБА_18 , який проживає з дружиною нижче хати ОСОБА_11 , проте засумнівався, так як ОСОБА_14 зазвичай заходить з іншого боку. Коли свідок проходив повз подвір`я ОСОБА_11 , то бачив як чоловік вищого зросту зайшов до хати, а чоловік нижчого зросту залишився на ганку біля будинку і притримував вхідні двері. З вигляду чоловіка, який був на ганку, свідок зробив висновок, що той чоловік або когось чекав, або не знав, що йому робити. Свідок зателефонував до ОСОБА_19 і запитав, чи то не він зайшов у будинок ОСОБА_11 , але ОСОБА_14 відповів, що зараз на роботі. Після чого свідок повідомив ОСОБА_20 про двох чоловіків, яких він бачив. Коли свідок хвилин за 10 прийшов до себе додому, то до нього зателефонував ОСОБА_14 і повідомив, що ОСОБА_11 побили;
		- показаннями свідка ОСОБА_13 , який у судовому засіданні показав, що взимку, точної дати він не пам`ятає, він знаходився на роботі. До нього зателефонував сусід ОСОБА_21 , який повідомив, що на подвір`ї будинку прабабусі його дружини перебувають двоє підозрілих чоловіків. Так як дружина свідка була у сусідньому з бабусиним будинку, то свідок зателефонував дружині, та попросив щоб вона сходила до бабусі, а сам на автомобілі також поїхав до бабусі додому. Їхав хвилин п`ять. Коли під`їхав, то дружина його зустріла і показала на двох чоловіків, які швидко йшли в сторону аптечного складу, і повідомила, що вони побили бабусю. В цей час бабуся була в дворі і свідок бачив у неї кров. Свідок одразу поїхав за цими двома чоловіками, і ті почали тікати. Коли свідок їх наздогнав наприкінці вулиці Бабушкіна, то вийшов з автомобіля і крикнув, щоб невідомі стояли. Як потім з`ясувалось це були ОСОБА_6 та ОСОБА_5 . ОСОБА_5 одразу втік в сторону кафе «Сага», але потім його десь затримали працівники поліції, а ОСОБА_6 свідок за допомогою сторонніх людей затримав. Це було приблизно після 12 години дня. Коли свідок затримував ОСОБА_6 , то у свідка був держак від лопати, який він завжди возить із собою.
		 
		Дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами:
		 
		- даними протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.12.2018 року за участю потерпілої ОСОБА_11 , свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які на фотокартках з зображенням обвинувачених впізнали осіб, які 17.12.2018 року проникли до будинку АДРЕСА_2 , де вимагали кошти у ОСОБА_11 (а.с. 40-52 т.2);
		- даними висновку експерта №05-7-01/22 від 22.01.2019 року, складеного судово-медичним експертом ОСОБА_22 за результатами судово-медичної експертизи ОСОБА_11 , згідно якого у потерпілої виявлено садна та синець лиця, що утворились від дії тупих твердих предметів, цілком можливо в час та при обставинах, вказаних в ухвалі та як вказує потерпіла, і відносяться до легких тілесних ушкоджень (а.с. 58-59 т.2). В мотивувальній частині ухвали слідчого судді від 2 січня 2019 року, якою була призначена дана експертиза, зазначено, що 17.12.2018 року близько 12 години ОСОБА_6 підійшов до ОСОБА_11 та застосував до останньої фізичне насильство у вигляді нанесення одного удару кулаком в обличчя (а.с.57 т.2).
		 
		Допитавши обвинувачених, потерпілу, свідків, дослідивши та оцінивши з точки зору належності, допустимості письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що у судовому засіданні доведена винуватість ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.15, ч.3 ст.186 КК України. 
		Суд відхиляє посилання сторони захисту на те, що у судовому засіданні не доведена винуватість обвинувачених у вчиненні даного злочину, у тому числі наявність попередньої змови на його вчинення.
		Суд вважає, що показання потерпілої ОСОБА_11 та свідка ОСОБА_12 цілком підтверджують ту обставину, що дії обвинувачених були спрямовані саме на відкрите заволодіння майном потерпілої і під час вчинення таких дій обвинувачені діяли спільно та узгоджено. Показання потерпілої та свідка повністю спростовують доводи обвинувачених про те, що ОСОБА_6 зайшов у будинок з наміром лише викликати господарку будинку на вулицю, а ОСОБА_5 взагалі у будинок не заходив. Спростовуючи останню обставину, суд, зокрема, звертає увагу на те, що потерпіла, знаходячись у своїй кімнаті, не мала б змоги спілкуватись з ОСОБА_5 та бачити його, якби він, як вбачається зі слів обвинуваченого, лише стояв на вулиці за зачиненими дверима, та чекав ОСОБА_6 . 
		Також, суд вважає необґрунтованими доводи захисника ОСОБА_9 про те, що в даному випадку не може йти мова про вчинення злочину із застосуванням насильства, так як зі слів потерпілої, ОСОБА_6 застосував насильство у відповідь на насильство в його сторону з боку потерпілої. Суд враховує, що потерпіла, вчиняючи дії насильницького характеру, намагалась припинити протиправні дії, які вчиняли відносно неї обвинувачені. В свою чергу, обвинувачений ОСОБА_6 , наносячи удар потерпілій в обличчя, фактично припиняв опір потерпілої для можливості продовжити свою злочинну діяльність. Тобто, насильницькі дії обвинуваченого були спрямовані саме на можливість відкрито заволодіти чужим майном.
		При призначенні покарання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, особу обвинувачених, які неодноразово притягувалися до кримінальної відповідальності, проте на шлях виправлення не стали і вчинили незакінчений замах на умисний тяжкий злочин. 
		   Обставин, що пом`якшують покарання для ОСОБА_6 судом не встановлено.
		   Обставиною, що обтяжує покарання для ОСОБА_6 , суд визнає вчинення злочину щодо особи похилого віку.
		Обставиною, що могла б обтяжити покарання для ОСОБА_6 , також є рецидив злочинів, так як ОСОБА_6 раніше судимий за вчинення умисних злочинів, які не були підставою для кваліфікації його дій у даному кримінальному провадженні за ознакою повторності. Проте, така обтяжуюча обставина не зазначена у обвинувальному акті прокурора, тому суд не враховує її як обтяжуючу.
		Обставин, що пом`якшують покарання для ОСОБА_5 судом не встановлено.
		   Обставиною, що обтяжує покарання для ОСОБА_5 , суд визнає вчинення злочину щодо особи похилого віку.
		   Враховуючи обставини справи, тяжкість вчиненого злочину, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі, тобто покарання, передбачене санкцією ч.3 ст.186 КК України.
		   При визначенні строку покарання суд враховує положення ч.3 ст.68 КК України, яка передбачає, що за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
		   Також, при визначенні строку покарання кожному з обвинувачених суд враховує поведінку обвинувачених під час вчинення злочину, зокрема те, що фізичне насильство відносно потерпілої було застосоване саме обвинуваченим ОСОБА_6 .
		   Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
		   Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
		   Під час досудового розслідування та судового розгляду відносно обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_5 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
		   Строк відбування покарання обвинуваченими слід рахувати з моменту проголошення вироку. У строк покарання обвинуваченим, на підставі ч.5 ст.72 КК України, слід зарахувати строк попереднього ув`язнення з 17 грудня 2018 року по 2 вересня 2019 року включно з розрахунку день за день.
		   Керуючись статтями 369-371, 373, 374 КПК України, суд,
		УХВАЛИВ :
		Визнати  ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст.15, ч.3 ст.186 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки шість місяців.
		Строк відбування покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_5 рахувати з моменту проголошення вироку.
		Зарахувати ОСОБА_5 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 17 грудня 2018 року по 02 вересня 2019 року включно з розрахунку день за день.
		Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити у вигляді тримання під вартою.
		Визнати  ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , винуватим у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст.15, ч.3 ст.186 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років.
		Строк відбування покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_6 рахувати з моменту проголошення вироку.
		Зарахувати ОСОБА_6 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 17 грудня 2018 року по 02 вересня 2019 року включно з розрахунку день за день.
		Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишити у вигляді тримання під вартою.
		Вирок набирає законної сили після закінчення встановленого строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду через Уманський міськрайонний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня проголошення, а обвинуваченими  протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
		Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченим і прокурору, та направити для відому потерпілій і до установи, в якій обвинувачені утримуються під вартою.
		 
		           
		Головуючий-суддя                         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...