Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/6889/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин; Спори, що виникають із сімейних правовідносин про стягнення аліментів.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 04.09.2019.
Дата набрання законної сили: 02.09.2019
Номер судового провадження: 61-12474ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України    
		 
		02 вересня 2019 року 
		м. Київ
		 
		справа № 522/6889/15-ц
		провадження № 61-12474св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 , 
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2016 року у складі судді: Чернявської Л. М., та рішення апеляційного суду Одеської області від 31 травня 2017 року у складі колегії суддів: Сєвєрової Є. С., Гірняк Л. А., Дрішлюка А. І.,
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментах та неустойки.
		 
		Позов обґрунтований тим, що на підставі рішення суду з відповідача стягувались аліменти на дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів доходу до повноліття дитини з основного місця роботи в Одеському національному економічному університеті. Однак позивачу стало відомо, що в період 2005-2006 року відповідач працював у Первомайському навчально-науковому центрі Одеського національного університету ім. Мечникова, де отримав зарплату в сумі 5 435,26 грн, а отже приховав цей заробіток від нарахування на нього аліментів. 
		 
		ОСОБА_1 , з урахуванням уточнення позовних вимог, просила стягнути з ОСОБА_2 : 
		заборгованість по аліментах у розмірі 1 115,38 грн, 
		суму інфляції за заборгованість по аліментах у розмірі 3 099,34 грн; 
		суму неустойки за прострочення сплати аліментів у розмірі 43 038,35 грн, 
		судовий збір. 
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість по аліментам на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 1 115,38 грн та суму інфляції за заборгованість по аліментам у розмірі 3 099,34 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з аліментів та суми інфляції є обґрунтованими. При відмові у задоволенні позову в частині стягнення пені, суд першої інстанції вважав, що не встановлена вина відповідача щодо несплати заборгованості, яка утворилась з незалежних від відповідача причин.
		 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції 
		 
		Рішенням апеляційного суду Одеської області від 31 травня 2017 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2016 року в частині позовних вимог про стягнення пені скасовано та ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 1 681 грн.
		 
		Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Борг по сплаті аліментів існує і обставин, які б свідчили про незалежні від відповідача причини, не встановлені. 
		 
		Рішення суду першої інстанції переглядалось в апеляційному порядку тільки в частині позовних вимог про стягнення пені. У іншій частині рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржувалося та в апеляційному порядку не переглядалось.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		У червні 2017 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2016 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 31 травня 2017 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову.
		 
		Касаційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_2 не ухилявся від сплати аліментів. Про його роботу за сумісництвом було відомо державному виконавцю, позивачу та бухгалтерам з основної роботи та роботи за сумісництвом. Вказує, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, то за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на всю суму заборгованості, а її нарахування обмежується лише сумою несплачених аліментів за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів. При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались. А тому розрахунок пені, наведений у рішенні апеляційного суду суперечить постановам Верховного Суду України № 6-81цс13, № 6-149цс14, № 6-94цс15, № 6-2022цс15, № 6-2696цс15, № 6-300цс16. Апеляційним судом було відмовлено у наданні часу для ознайомлення із додатковими поясненнями позивача до апеляційної скарги. Позивачем не надано жодних доказів наявності заборгованості по аліментах, виконавчий лист виконано, у справі наявна постанова про закінчення виконавчого провадження. Окрім цього, вимога про стягнення індексації аліментів була заявлена позивачем в заяві про збільшення позовних вимог, хоча справа вже розглядалась судом по суті. Судом не взято до уваги, що гроші, які позивач просить стягнути потрібні на виховання та лікування неповнолітнього сина, якого відповідач виховує самостійно.
		 
		Оскільки рішення суду першої інстанції переглядалось в апеляційному порядку тільки в частині позовних вимог про стягнення пені, то в касаційному порядку переглядається тільки в цій частині.
		 
		У липні 2017 року ОСОБА_1 подала заперечення на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги. Заперечення мотивовані тим, що відповідачем не надано жодних доказів щодо повідомлення державного виконавця про наявність додаткового заробітку. Інформація про роботу відповідача за сумісництвом стала відомою позивачу на початку 2015 року. Уточнення та доповнення до позовної заяви були зроблені у суді першої інстанції до початку слухання справи по суті.
		 
		Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2017 року зупинено виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2016 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 31 травня 2017 року до закінчення касаційного провадження у справі.
		 
		Рух справи
		 
		У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Позиція Верховного Суду 
		 
		Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
		 
		Суди встановили, що на виконанні у Другому Приморському відділі державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції знаходився виконавчий документ № 2-2829/1997 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини зі всіх видів його заробітної плати щомісячно, але не менше ніж 1/2 частини неоподаткованих мінімумів доходів громадян, щомісячно, починаючи з 21 серпня 1997 року і до повноліття дитини, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2.
		 
		27 квітня 2000 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та направлено розпорядження головному бухгалтеру Одеського Національного Економічного Університету за адресою: АДРЕСА_1, з метою стягнення аліментів та заборгованості із заробітної плати боржника, де і утримували аліменти до повноліття дитини.
		 
		Постановою Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 09 грудня 2014 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-2829, виданого 21 вересня 1997 року Приморським районним судом м. Одеси про стягнення аліментів з ОСОБА_2 закінчено у зв`язку з досягненням дитиною повноліття. 
		 
		З 01 вересня 2005 року по 30 червня 2006 року ОСОБА_2 працював в Первомайському навчально-виховному центрі Одеського національного університету ім. І. І. Мечнікова за зовнішнім сумісництвом на посаді старшого викладача, кандидата наук (0,5 штатної одиниці) та розмір заробітної плати за зазначений період складає 5 435,26 грн, без урахування аліментів. 
		 
		Апеляційний суд встановив, що починаючи з 1997 року ОСОБА_2 було відомо, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 27 листопада 1997 року з нього стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої доньки в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно до повноліття дитини. Таким чином, ОСОБА_2 зобов`язаний був виконувати рішення суду, в якому зазначено про стягнення аліментів з усіх видів заробітку.
		 
		Відповідно до частини першої статті 196 СК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) Велика Палата відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і зроблено висновок, що «за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця. Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання. У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %. Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості. У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %. Аналогічно вирішено питання у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18), проте помилково наведено формулу, за якою обчислення пені за несплату або прострочення сплати аліментів передбачає врахування кожного місяця окремо, а не за кожен день прострочення сплати аліментів».
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення апеляційного суду постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржене рішення апеляційного суду без змін, поновити виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2016 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 31 травня 2017 року, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		 
		Рішення апеляційного суду Одеської області від 31 травня 2017 року залишити без змін.
		 
		Поновити виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2016 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 31 травня 2017 року.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                               В. І. Крат 
		 
		І. О. Дундар
		 
		Є. В. Краснощоков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...