Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 731/34/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із житлових правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 04.09.2019.
Дата набрання законної сили: 02.09.2019
Номер судового провадження: 61-24176ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		02 вересня 2019 року
		м. Київ
		 
		справа № 731/34/17-ц
		 
		провадження № 61-24176св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., 
		Черняк Ю. В.,
		 
		учасники справи:
		позивачі -  ОСОБА_1 ,  ОСОБА_2 ,
		відповідач - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		третя особа - Орган реєстрації виконавчого комітету Варвинської селищної ради Варвинського району Чернігівської області,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 11 квітня 2017 року у складі судді Моцьора О.В. та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 24 травня 2017 року у складі колегії суддів: Страшного М. М., Губар В. С., Євстафіїва О. К.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.     Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У січні 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до       ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання права на проживання та реєстрацію без згоди власників, надання домової книги для проведення процедури реєстрації за місцем проживання.
		 
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26 вересня 1998 року ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народився син. У 2002 році за пропозицією матері чоловіка, вони з чоловіком та сином переїхали проживати до квартири АДРЕСА_1 . Проте дозвіл на реєстрацію у зазначеній квартирі отримав лише її чоловік          ОСОБА_5 - син відповідача ОСОБА_3 , проти її реєстрації та реєстрації свого внука відповідач ОСОБА_3 заперечувала. 
		09 жовтня 2015 року рішенням суду шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 розірвано. Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 разом з сином продовжує проживати у квартирі АДРЕСА_1 реєстрації. Зазначила, що відповідач ОСОБА_3 намагається виселити їх з сином та створює умови, в яких неможливо проживати, зокрема, відключила водопостачання. Вважає, що вони з сином набули право на проживання в спірній квартирі на підставі ст. ст. 64 - 65, 156 ЖК УРСР, адже вселялись в квартиру як члени сім`ї наймача ОСОБА_5 , вели з ним спільне господарство та постійно там проживали, хоча й були зареєстровані в іншому місці. 
		 
		З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просила суд на підставі ст. 396 ЦК України визнати за нею та її сином ОСОБА_2 право на проживання та реєстрацію без згоди власників у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , зобов`язати відповідачів надати домову книгу для проведення процедури реєстрації по місцю проживання та стягнути з відповідачів понесені судові витрати. 
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		 
		Рішенням Варвинського районного суду Чернігівської області від 11 квітня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачами не доведено, що вони протягом часу проживання в спірній квартирі                 (з 2002 року по даний час) були чи є членами сім`ї власників квартири в житлових правовідносинах, що між позивачами та власниками було досягнуто згоди про самостійне право користування квартирою чи укладено договір найму жилого приміщення. Також підставою для відмови в задоволенні позову стала наявність іншого приватизованого приміщення у позивачів.
		 
		 
		 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції 
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області області від 24 травня     2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення.
		Рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 11 квітня 2017 року залишено без змін.
		 
		Погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що на даний час позивачі продовжують проживати в спірній квартирі, відповідачі не ставлять питання про позбавлення позивачів права користування житлом, а отримання судового рішення про визнання за позивачами права користування квартирою необхідно для здійснення реєстрації місця проживання в ній, оформлення субсидії.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У касаційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та передати справу до суду першої інстанції на новий розгляд.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди в порушення вимог ст. ст. 215, 315 ЦПК України не надали мотиви відхилення доводів позивачів, що свідчить про неповне встановлення фактичних обставин справи. Зазначає, що судами помилково застосовано норми ст. 150 ЖК УРСР та ст. 405 ЦК України, оскільки до вказаних правовідносин необхідно було застосувати інші норми матеріального права, а саме ст. ст. 160, 161 ЖК УРСР.
		Вказує, що суди не врахували те, що фактично для визнання права на проживання у житловому приміщенні пріоритетне значення має сам факт проживання в ньому, а не факт реєстрації.
		Звертає увагу суду, що відсутність згоди відповідачів на реєстрацію в спірній квартирі призводить до порушення прав позивачів у частині неможливості виконати свій обов`язок для реєстрації по місцю постійного проживання.
		 
		 
		 
		 
		Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу
		 
		У серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення на касаційну скаргу від відповідачів, в яких вони просили відхилити касаційну скаргу і залишити оскаржувані судові рішення без змін, оскільки такі прийняті внаслідок всебічного та повного з`ясування обставин справи.
		Вважають, що відсутній предмет спору щодо проживання та користування позивачами квартирою АДРЕСА_3 , оскільки позивачами не було надано відповідних доказів порушення їх прав, а проти проживання у вказаній квартирі власники квартири не заперечують.
		 
		Крім того, відповідачі зазначають, що позивачі недобросовісно відносяться до наданого їм права проживати у вказаній квартирі, оскільки не сплачують комунальні послуги у зв`язку з чим утворилась заборгованість.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 червня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 і витребувано цивільну справу № 731/34/17 із Варвинського районного суду Чернігівської області. 
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу передано до Верховного Суду.
		 
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2019 року справу передано судді-доповідачу 
		Лідовцю Р. А.
		 
		2.     Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Згідно із частинами першою і другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Оскаржувані судові рішення суду першої інстанції та апеляційного суду ухвалені з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		Судами встановлено, що 26.09.1998 року ОСОБА_1 уклала шлюб з      ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_2 . У 2002 році подружжя переїхало проживати до квартири АДРЕСА_1 .
		На підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Варвинською селищною радою народних депутатів 22 січня 1997 року право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 
		09 жовтня 2015 року рішенням Варвинського районного суду Чернігівської області шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 розірвано.(а. с. 10).
		З огляду на довідку, видану Варвинською селищною радою Чернігівської області від 28.12.2016 року про склад сім`ї, ОСОБА_2 проживає у АДРЕСА_2 , проте зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 (а. с. 11).
		 
		Доводи про відсутність згоди відповідачів на реєстрацію в спірній квартирі призводить до порушення прав ОСОБА_2 в частині неможливості виконати свій обов`язок щодо реєстрації за місцем постійного проживання не заслуговують на увагу з огляду на таке.
		 
		ОСОБА_2 звертався до Органу реєстрації Виконавчого комітету Варвинської селищної ради, однак згідно постанови № 207 від 02.03.2016 року у реєстрації їх місця проживання відмовлено у зв`язку з п. 11 правил реєстрації - особа не подала необхідних документів для реєстрації місця проживання, а саме: домову книгу, свідоцтво на право власності на житло та відсутності згоди власника будинку (а. с . 15).
		 
		Суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що наявність у ОСОБА_2 іншого приватизованого приміщення є підставою для відмови у задоволенні позову про визнання права проживання та реєстрації без згоди власників.
		 
		За особою, яка проживає у наймача жилого приміщення як член його сім`ї, не може бути визнано право користування цим приміщенням, якщо вона зберігає постійне місце проживання у приватизованому нею жилому приміщенні.
		 
		Крім того, 21.04.2019 року позивачі подали до апеляційного суду Чернігівської області заяву, в якій просили прийняти їх відмову від позовних вимог в частині визнання за ними право нареєстрацію без згоди власників квартири АДРЕСА_1 та в частині зобов`язання відповідачів надати домову книгу для проведення процедури реєстрації за місцем проживання.
		 
		Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 24.05.2017 року прийнято відмову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , рішення Варвинського районного суду від 11 квітня 2017 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 та          ОСОБА_2 про визнання за ним права на реєстрацію без згоди власника та в частинні зобов`язання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 надати домову книгу для проведення процедури реєстрації за місцем проживання скасовано, а провадження у справі в цій частині закрито.
		 
		Частиною першою статті 383 ЦК Українита статтею 150 ЖК УРСРзакріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
		 
		Згідно із частиною першою статті 156 ЖК УРСР члени сім`ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК УРСР до членів сім`ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім`ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
		 
		Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що право членів сім`ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім`ї якої вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім`ї.
		 
		Суди першої та апеляційної інстанцій зробили правильний висновок про те, що відсутні підстави для визнання за ОСОБА_2 права користування житлом для реєстрації у вказаній квартирі, оскільки власники при вселенні його в спірну квартиру згоди на їх реєстрацію не давали.
		 
		Доводи заявника про те, що фактично для визнання права на проживання у житловому приміщенні пріоритетне значення має сам факт проживання в ньому про яке не заперечують і самі власники, не заслуговують на увагу, оскільки визнання права проживання автоматично породжує право на реєстрацію місця проживання, як встановлено власники категорично заперечують щодо реєстрації.
		 
		Посилання у касаційній скарзі, щодо неправильного застосування судами норм матеріального права, а саме необхідність застосовувати ст. ст. 160, 161 ЖК УРСР суд не враховує, оскількивказані норми регулюють права та обов`язки членів сім`ї наймача, а докази про укладання договору найму відсутні. ОСОБА_2 
		не є членом сім`ї наймача, і відповідно вказані правовідносини не регулюються ст. ст. 160, 161 ЖК УРСР.
		 
		Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Варвинського районного суду Чернігівської області від 11 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області області 
		від 24 травня 2017 року залишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                           Р. А. Лідовець
		 
		І. А. Воробйова 
		 
		Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...