Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 802/4826/13-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на прибуток підприємств.
Надіслано для оприлюднення: 03.09.2019. Зареєстровано: 05.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 05.09.2019.
Дата набрання законної сили: 03.09.2019
Номер судового провадження: К/9901/4345/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		03 вересня 2019 року 
		Київ
		справа №802/4826/13-а
		адміністративне провадження №К/9901/4345/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Хохуляка В.В., 
		суддів - Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,   
		розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27.01.2014 (суддя - Дончик В.В.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.03.2014 (головуючий суддя - Мельник-Томенко Ж.М., судді: Ватаманюк Р.В., Сторчак В.Ю.) у справі № 802/4826/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Барлінек Інвест» до Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про скасування податкових повідомлень-рішень, - 
		 
		встановив:
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Барлінек Інвест» (далі - ТОВ «Барлінек Інвест») звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ) від 25.11.2013 №876/22/34004579 та № 0007082201.
		 
		Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 27.01.2014, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.03.2014, позовні вимоги задоволено.
		 
		Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Вінницька ОДПІ оскаржила їх у касаційному порядку.
		 
		У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27.01.2014, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.03.2014 та прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.
		 
		Вимоги касаційної скарги обґрунтовані тим, що ТОВ «Барлінек Інвест» здійснював погашення основної суми кредиту та процентів на користь кредитора своєчасно, а будь-які обставини, які б створювали ризик для погашення кредиту ЄБРР відсутні, «Гарантом» - АТ «Барлінек» не були вчинені будь-які дії, що стосуються погашення боргових зобов`язань за кредитом ЄБРР, а тому позивачем неправомірно віднесено до адміністративних витрат вартість послуг по договору Гарантії; акти виконаних робіт по нематеріальним послугам від нерезидентів, що складені на території України в валюті відмінній від грошової одиниці України не дають підстав для визначення достовірної їх вартості (обсягу), а відтак вважаються не підтвердженими документально; економічно недоцільне включення до валових витрат виробництва витрати на оплату вартості митних послуг, отриманих від фізичних осіб-підприємців, у зв`язку з тим, що на підприємстві працює митний відділ; в 2012 році ТОВ «Барлінек Інвест»    не мало права відносити до складу фінансових витрат відсотки за кредитом, отриманих від засновника (засновників), що є нерезидентами у зв`язку з декларуванням від`ємного значення об`єкта оподаткування від всіх видів діяльності за відповідний звітний період.
		 
		Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
		 
		Як встановлено попередніми судовими інстанціями, Вінницькою ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Барлінек Інвест» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.03.2013.
		 
		За результатами проведеної перевірки, відповідачем складено акт від 04.11.2013 №876/22/34004579, в якому відображено висновок про порушення ТОВ «Барлінек Інвест» п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.138.1,    п.138.2    п.п.138.10.2, ст.138.10.3, п.п.138.10.5 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.141.2 ст.141, п.п.134.1.1. п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 2  838 485 грн. за 2012 рік та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування за 1 квартал 2013 року на суму 3  312 140,00 грн. 
		 
		На підставі названого акту перевірки відповідачем 25.11.2013 прийнято податкові повідомлення-рішення №0007072201, згідно з яким нараховано грошове зобов`язання з податку на прибуток в сумі 2 838 485 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 710 301 грн. та №0007082201, згідно з яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 3 312 140 грн.
		 
		Висновки контролюючого органу про порушення п.44.1 ст.44, п.138.2    п.п.138.10.2,    п.п. ст.138.10.5 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України     мотивовано тим, що                ТОВ «Барлінек Інвест» зайво віднесено до адміністративних витрат вартість послуг, отриманих від нерезидента-засновника, фірми «BARLINEK A.Т.» (Польща) згідно договору «Про оплату та порядок розрахунків в рамках договору про підтримку гарантом» від    15.01.2010 у вигляді винагороди за послуги Гарантії відповідно до угоди Гарантії - Deed Guarantee and indenmmity Deed Guarantee indenmmity по отриманому кредиту від засновника ЄБРР за 2012 рік в сумі 8110430,00 грн. та за 1 квартал 2013 року в сумі 1511421,00 грн. Згідно з умовами вказаного договору «BARLINEK A.Т.» надав гарантію по кредитному договору між Європейським банком реконструкції та розвитку та ТОВ «Барлінек Інвест» і зобов`язався заплатити на вимогу ЄБРР всі зобов`язання, що вимагаються по відношенню до ТОВ «Барлінек Інвест». При цьому, підставою неврахування  витрат по даній угоді у складі валових витрат виробництва є твердження податкового органу про недоцільність укладання такого договору,    оскільки при укладанні кредитної угоди з ЄБРР 06.11.2006 було укладено Іпотечний договір №2 від 07.02.2007, а тому фактично кредитне зобов`язання є забезпеченим. Зважаючи на наявність інших законодавчо визначених засобів впливу на боржників щодо стягнення заборгованості укладення Гарантійного договору не є обов`язковим для підприємства.
		 
		Судами також встановлено, 15.01.2010 між TOB «Барлінек Інвест» (м. Вінниця) та фірмою «BARLINEK А.Т.» (Польща) було укладено угоду «Про оплату та порядок розрахунків в рамках договору про підтримку гарантом». Згідно з умовами вказаного договору « BARLINEK А.Т.» надав гарантію по кредитному договору між Європейським банком реконструкції та розвитку та TOB «Барлінек Інвест» і зобов`язався заплатити на вимогу ЄБРР всі зобов`язання, що вимагаються по відношенню до TOB «Барлінек Інвест».
		 
		При здійсненні бухгалтерського обліку та податкової звітності позивач відніс до адміністративних витрат вартість послуг, отриманих від нерезидента-засновника, фірми «BARLINEK А.Т.» (Польща) згідно вказаного вище договору у вигляді винагороди за послуги Гарантії відповідно до угоди Гарантії - Deed Guarantee and indenmmity Deed Guarantee indenmmity по отриманому кредиту від засновника ЄБРР за 2012 рік в сумі 8 110 430 грн. та за 1 квартал 2013 року в сумі 1    511 421 грн.
		 
		Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. 
		 
		У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов`язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. 
		 
		Платник податку для визначення об`єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн. 
		 
		В свою чергу п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що до складу інших витрат серед інших включаються: адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством (пп.138.10.2 п.138 ст.138 Податкового кодексу України), фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов`язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) (пп.138.10.5 п.138 ст.138 Податкового кодексу України). 
		 
		Згідно зі ст.560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. 
		 
		Статтею 567 ЦК України визначено право гаранта на оплату послуг, наданих ним боржникові.    
		 
		Абзацом 7 пункту 3 Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати» № 415 від 28 квітня 2006 року визначено, що фінансові витрати - витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов`язані із запозиченнями.
		 
		З аналізу наведених норм та умов угоди «Про оплату та порядок розрахунків в рамках договору про підтримку гарантом» від 15.01.2010 у вигляді винагороди за послуги Гарантії відповідно до угоди Гарантії - Deed Guarantee and indenmmity Deed Guarantee indenmmity по отриманому кредиту від засновника ЄБРР., укладеної між ТОВ «Барлінек Інвест» (м. Вінниця) (Бенефіціант) та АТ Барлінек (Польща) вбачається, що витрати позивача на виконання даної угоди є не що інше як інші витрати, пов`язані із запозиченнями, які, в свою чергу, пов`язані із господарською діяльністю позивача. 
		 
		Разом з тим відповідачем не заперечувався той факт, що кредитні кошти, надані позивачу на виконання кредитної угоди б/н від 06.11.2006, укладеної між ТОВ «Барлнек Інвест» та Європейським Банком реконструкції і розвитку отримані ним на здійснення господарської діяльності підприємства. А отже, ТОВ «Барлінек Інвест» в ході формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування не було порушено вимог податкового законодавства щодо порядку формування валових витрат підприємства по даній операції.
		 
		Також необґрунтованим є висновок податкового органу зроблений під час перевірки позивача про недоцільність укладання угоди «Про оплату та порядок розрахунків в рамках договору про підтримку гарантом» від 15.01.2010, оскільки нормами податкового та цивільного законодавства закріплено право господарюючого суб`єкта бути вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України).    
		 
		Крім того, судами встановлено, що відповідно до розділу 2 угоди від 15.01.2010, укладеної між ТОВ «Барлінек Інвест» (м. Вінниця) та АТ Барлінек (Польща), позивач зобов`язується заплатити Барлінек винагороду за надану гарантію розміром 2,5 % під час річного періоду, що рахується від вартості наданого ЄБРР кредиту та буде сплачуватись на основі підписаного двома сторонами Акту виконаних послуг виставленого до 31 грудня кожного року, в терміні 90 днів від дня її виставлення. Тобто, винагорода за надану гарантію повинна сплачуватись позивачем за надану гарантію, незалежно від того чи вчинялись «Гарантом» АТ Барлінек дії щодо погашення боргових зобов`язань ТОВ «Барлінек Інвест» за договором кредиту з Європейським БРР.
		 
		Поряд з цим судами враховано, що ТОВ «Барлінек Інвест» діяло відповідно до наданої йому  податкової консультації. Зокрема позивач 19.04.2011 звернувся до Державної податкової адміністрації України із питанням стосовно того чи має право товариство, в рамках діючого законодавства, включати до складу валових витрат (до 01.04.2011) та витрат (після 01.04.2011) витрати, пов`язані із сплатою винагороди Гаранту, що передбачена договором про гарантійне забезпечення, на що було надано відповідь про те, що податковим законодавством передбачено включення витрат на оплату послуг поручителя (гаранта) за умови, що вони пов`язані із господарською діяльністю товариства (лист ДПА України від 02.06.2011 № /6/15-0516).
		 
		Позивачем з метою виконання вимог абз.2 п. 153.2.6 ст.153 ТОВ «Барлінек Інвест» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно якого - витрати, понесені у зв`язку з продажем/обміном товарів, виконанням робіт, наданням послуг пов`язаним з таким платником податку особам або за операціями з давальницькою сировиною, визнаються в розмірі, що не перевищує доходи, отримані від такого продажу/обміну, було самостійно відкориговано в декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік фінансовий результат по операціях з AT «Барлінек» відповідно до угоди «Про оплату та порядок розрахунків в рамках договору про підтримку гарантом» від 15.01.2010, в розрізі частки питомої ваги доходів від операцій з пов`язаними особами по відношенню до загального доходу від усіх операцій шляхом збільшення доходу підприємства від операцій з пов`язаними особами з метою їх доведення до рівня витрат по операціях з пов`язаними особами та повторно знято з валових витрат TOB «Барлінек Інвест» витрати по гарантіях за 2012 рік в сумі 8 110 430 грн. та за 1 квартал 2013 року в сумі 1 511 421 грн.
		 
		Таким чином, суди попередніх інстанції дійшли вірного висновку про безпідставність та незаконність повторного зняття податковим органом з валових витрат підприємства сум, які вже були самостійно відкориговані останнім в податковій декларації за 2012 рік.
		 
		Наведені обставини свідчать, що позивачем правомірно відображено суми винагороди по договору Гарантії в складі валових витрат підприємства за 2012 рік та 1 квартал 2013 року.
		 
		За результатами проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про безпідставність віднесення TOB «Барлінек Інвест» витрат в сумі 8 634 935 грн. до складу валових витрат на підставі актів виконаних робіт за 2012 рік та 1 800 719 грн. за 1 квартал 2013 року. На думку відповідача, оскільки в актах виконаних робіт за договорами, укладеними TOB «Барлінек Інвест» із AT «Барлінек» С.А. (Ліцензійний договір на використання прав інтелектуальної власності від 31.10.2011, Субліцензійний договір від 02.01.2012, Ліцензійний договір на використання торгової марки «Барлінек») грошові зобов`язання відображені у валюті, відмінній від грошової одиниці України тому ці витрати не є підтвердженими документально.
		 
		Відповідно до ч. 2 ст. 524 Цивільного кодексу України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Частиною 2 ст. 533 Цивільного України визначено, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. встановлено режим здійснення валютних операцій на території України.
		 
		Нормами ст. 7 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 №15-93 визначено, що у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовується засіб платежу іноземна валюта. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки.
		 
		Стаття 179 Господарського кодексу України визначає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству, в свою чергу відповідно до ч. 2 ст. 189 Господарського кодексу України ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. 
		 
		Із врахуванням приписів вказаних вище норм TOB «Барлінек Інвест» та                                       AT «Барлінек» С.А. дійшли згоди про визначення в актах виконаних робіт грошового зобов`язання в євро. Однак, в податковій звітності зобов`язання були визначені позивачем у гривнях за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.
		 
		За таких обставин є вірним висновок судів попередніх інстанцій щодо відсутності порушень чинного законодавства при визначенні в актах виконаних робіт грошового зобов`язання в валюті, відмінній від грошової одиниці України, а тому не має підстав вважати, що ці акти не є документами, які дають підставу для включення до складу валових витрат підприємства сум, сплачених нерезиденту виключно з тих підстав, що грошове зобов`язання в них визначено в євро  у відповідача не було. У зв`язку з чим зменшення валових витрат позивача по даному факту є неправомірним.
		 
		Суди попередніх інстанцій цілком обґрунтовано визнали неправомірним висновок податкового органу про порушення позивачем п.п.14.1.36, п.14.1 ст.14,    п.п.139.1.9    п.139.1 ст.139, п.п.138.10.3 п.138.10    ст.138 ТОВ «Барлінек Інвест» внаслідок включення до валових    витрат виробництва витрат на оплату вартості митних послуг, отриманих від фізичних осіб-підприємців, у зв`язку з тим, що на підприємстві працює митний відділ.
		 
		Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ТОВ «Барлінек Інвест» не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
		 
		Судами встановлено, що позивач співпрацює з фізичними особами-підприємцями (митними брокерами) на підставі належним чином укладених договорів на надання    послуг, згідно яких оплата наданих послуг проводиться на підставі  актів виконаних робіт. Крім того на підприємстві також функціонує митний відділ, проте працівники відділу не мають можливості в повному обсязі опрацювати весь об`єм експортно-імпортних операцій, який потребує діяльність товариства у зв`язку із значним  економічним оборотом товариства, що свідчить про обґрунтованість отримання позивачем митних послуг.
		 
		Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції податковий орган під час попередніх податкових перевірок позивача не вказував про порушення позивачем податкового законодавства, а саме включення позивачем до валових витрат витрати на оплату вартості митних послуг, отриманих від фізичних осіб-підприємців (акт №1391/2201/340004579 від 06.07.2012).      
		  
		Надаючи оцінку висновку податкового органу, про порушення позивачем п. 141.2 ст. 141 Податкового кодексу України при віднесенні сум сплачених процентів Європейському банку реконструкції та розвитку по кредитному договору до валових витрат підприємства судами встановлено, згідно з п.5.2 Статуту TOB «Барлінек Інвест» в останній редакції, затвердженій протоколом загальних зборів учасників від 23.03.2012 року №39, зареєстрованій державним реєстратором виконавчого комітету Вінницької міської ради 19.04.2012, внесок ЄБРР до статутного капіталу TOB «Барлінек Інвест» складає 300 000 (триста тисяч) євро, що в еквіваленті становить                       2 124  706, 89 грн., що дорівнює 1,0079 % статутного капіталу.
		 
		Відповідно до п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України до складу витрат включаються будь-які витрати, пов`язані з нарахуванням процентів за борговими зобов`язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв`язку з провадженням господарської діяльності платника податку.
		 
		Нормами п. 141.2 ст. 141 Податкового кодексу України визначено, що для платника податку, 50 та більше відсотків статутного фонду (акцій, інших корпоративних прав) якого перебуває у власності або управлінні нерезидента (нерезидентів), віднесення до складу витрат нарахування процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов`язаннями на користь таких нерезидентів та пов`язаних з ними осіб дозволяється в сумі, що не перевищує суму доходів такого платника податку, отриману протягом звітного періоду у вигляді процентів від розміщення власних активів, збільшену на суму, що дорівнює 50 відсоткам оподатковуваного прибутку звітного періоду, без урахування суми таких отриманих процентів. 
		 
		Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що нарахування та сплата позивачем процентів нерезиденту учаснику товариства, який володіє часткою в Статутному фонді 1,0079% не порушує обмежень, визначених п.141.2 ст.141 Податкового кодексу України, оскільки учасник товариства, який отримує ці проценти по кредитній угоді не володіє часткою 50 та більше відсотками Статутного капіталу товариства.    
		 
		Також під розгляду даної справи судами попередніх інстанцій встановлено, що                   ТОВ «Барлінек Інвест» та Європейський банк реконструкції та розвитку не є пов`язаними особами. 
		 
		Зокрема, відповідно до листа  заступника голови ДПА України N199/6/12-0116 від 10.01.2005 щодо правил застосування п.5.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» «обмеження, встановлені пп.5.5.2 ст.5 Закону, не застосовуються до виплати або нарахування процентів за кредитами та іншими борговими зобов`язаннями ТОВ (Україна) на користь інших та господарюючих суб`єктів, оскільки ці банки є резидентами України, за умови, що зазначені банки не є пов`язаними особами з нерезидентом (нерезидентами), у власності або управлінні якого перебуває 50 та більше відсотків статутного фонду (акцій, інших корпоративних прав) господарюючого суб`єкта, і не підпадають під пп.5.5.3 ст. 5 Закону. Обмеження, встановлені пп. 5.5.2 та пп. 5.5.3 Закону, не застосовуються щодо виплат або нарахування процентів за кредитами та іншими борговими зобов`язаннями ТОВ на користь іншого господарюючого суб`єкта у разі, якщо останній жодним чином не пов`язаний відносинами контролю з господарюючим суб`єктом".
		 
		Вказані положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» цілком узгоджуються з нормами Податкового кодексу України.
		 
		Таким чином, висновок відповідача про порушення позивачем п.141.2 ст.141 Податкового кодексу України при віднесенні до складу валових витрат витрат, пов`язаних з нарахуванням та сплатою процентів Європейському банку реконструкції та розвитку по отриманому від ЄБРР кредиту за 2012 рік є неправомірним. 
		 
		Так, враховуючи те, що п.п.153.2.6 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України, який діяв на момент виникнення даних правовідносин не передбачав методів коригування доходів та витрат (чи методом збільшення доходів, чи методом зменшення витрат), як не передбачає цього і діюча редакція та основне положення законодавства, яке має бути дотримано платником податків - "витрати не можуть бути більшими за доходи від операцій з пов`язаними особами", судами встановлено, що ТОВ «Барлінек Інвест» відкоригувало в податковій декларації за 2012 рік операції з пов`язаними особами, вирівнявши рівень доходів від операцій з пов`язаними особами з рівнем витрат по операціях з пов`язаними особами. 
		 
		Тобто показниками податкової декларації позивача підтверджується самостійне збільшення доходів по декларації по податку на прибуток за 2012 рік по операціям з пов`язаними особами на суму 17 240 050,00 грн.(арк.4 додатків). Відповідно до додатку №7.2 до акту перевірки, відповідачем не враховано здійсненого позивачем коригування зменшено витрати підприємства по даній операції та по операції віднесення витрат по оплаті послуг гарантії. Тобто податковим органом було проведено фактично повторне коригування даних декларації позивача за 2012 рік, що суперечить положенням абз.2 п.п.153.2.6 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України, в результаті чого сума коштів в розмірі 17 240 044,08 грн. двічі була проведена по податковому обліку підприємства - спочатку шляхом збільшення доходів самостійно позивачем, потім - шляхом зменшення витрат за результатами перевірки відповідачем. Як наслідок, податковим органом зроблено висновок про завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток підприємства за 2012 рік на суму 16804506 грн. та, відповідно, заниження податку на прибуток на суму 2 838 485 грн., а також про завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування на суму 3312140 грн. за 1 квартал 2013 року.
		 
		Отже, рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень є правильними та підлягають залишенню без змін.
		 
		За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства  України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		 
		Судами попередніх інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
		 
		Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства  України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та  (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
		 
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		постановив:
		Касаційну скаргу Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області залишити без задоволення.
		 
		Постанову  Вінницького окружного адміністративного суду від 27.01.2014 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.03.2014 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		В.В. Хохуляк
		І.А. Гончарова 
		Р.Ф. Ханова,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...