Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 810/1096/18 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них; з питань здійснення публічно-владних управлінських функцій з розпорядження земельними ділянками.
Надіслано для оприлюднення: 04.09.2019. Зареєстровано: 05.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 05.09.2019.
Дата набрання законної сили: 04.09.2019
Номер судового провадження: К/9901/68115/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		04 вересня 2019 року 
		 
		м. Київ
		справа №810/1096/18
		адміністративне провадження №К/9901/68115/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		головуючого судді Кравчука В.М., суддів: Берназюка Я.О., Стародуба О.П., 
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні
		касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області
		на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року (суддя Василенко Г.Ю.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року (колегія суддів у складі Василенко Я.М., Кузьменко В.В., Шурко О.І.)
		у справі № 810/1096/18
		за позовом ОСОБА_1 
		до Головного управління Держгеокадастру у Київській області
		треті особи на стороні відповідача Шандрівська сільська рада Миронівського району Київської області, Миронівська районна державна адміністрація 
		про зобов`язання вчинити певні дії.
		 
		І. РУХ СПРАВИ
		 
		1.          06.03.2015 ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, треті особи - Шандрівська сільська рада Миронівського району Київської області, Миронівська районна державна адміністрація. 
		2.          Позивач просив зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області прийняти рішення щодо виділення ОСОБА_1 земельної ділянки в натурі (на місцевості) як власнику земельної частки (паю) за рахунок земель запасу чи резервного фонду, розташованих на території Шандрівської сільської ради Миронівського району Київської області, в розмірі середньої частки (паю) 4,19 в умовних кадастрових гектарах.
		3.          Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24.04.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2018, позов задоволено повністю. 
		4.          17.12.2018 Головного управління Держгеокадастру у Київській області подало до Верховного Суду касаційну скаргу. Просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції, розгляд справи здійснювати за його участю.
		5.          Ухвалою Верховного Суду від 21.12.2018 відкрито касаційне провадження.
		 
		IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		 
		6.          Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 31.10.2016 у цивільній справі № 371/1113/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Миронівської районної державної адміністрації Київської області, відділу Держгеокадастру у Миронівському районі Київської області, Шандрівської сільської ради Миронівського району Київської області, третя особа ТОВ «Агрофірма Шандра» визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) із резервного фонду земель, переданих у державну власність при розпаюванні колективним сільськогосподарським підприємством імені Шевченка села Шандра Миронівського району Київської області, розміром 4,19 умовних кадастрових гектари в адміністративних межах Шандрівської сільської ради Миронівського району Київської області. Рішення суду набрало законної сили 29.11.2016.
		7.          12.12.2016 ОСОБА_1 звернувся до Шандрівської сільської ради Миронівського району Київської області із заявою про виділення йому в натурі (на місцевості) земельного паю розміром 4,19 умовних кадастрових гектари на території Шандрівської сільської ради Миронівського району Київської області, цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
		8.          Листом від 21.12.2016 вих. № 159 Шандрівська сільська рада Миронівського району Київської області повідомила, що на її території весь резервний фонд земель для ведення сільськогосподарського товарного виробництва відсутній, так як був розпайований в 2000 році серед членів КСП імені Шевченка.
		9.          26.01.2017 ОСОБА_1 звернувся до Миронівської районної державної адміністрації Київської області із заявою про ухвалення рішення про виділення земельної ділянки в натурі.
		10.          У відповідь, Миронівська районна державна адміністрація листом від 27.03.2017 №59/06/21-1336 повідомила, що вільної землі для товарного сільськогосподарського виробництва на території Шандрівської сільської ради немає, оскільки згідно з проектом роздержавлення і приватизації земель КСП ім.Шевченка було передбачено створення резервного фонду земель загальною площею 257,0 га, в тому числі в межах населеного пункту - 57,7 га. Рішенням Шандрівської сільської ради від 28.04.2000 № 45 та протоколом зборів членів КСП ім. Шевченка від 17.04.2000 № 5 із резервного фонду було виділено 49 земельних часток (паїв) на загальну площу 197 га та 3,1 га - з земель запасу, громадянам, які набули право на земельні частки та членам КСП ім. Шевченка, які були помилково пропущені при паюванні земель.
		11.          16.01.2017 ОСОБА_1 звернувся із аналогічною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, до якої додав: копію паспорта, ідентифікаційного номера, судового рішення, листа Шандрівської сільської ради та Миронівської районної державної адміністрації.
		12.          Листом від 15.02.2018 № 546/0-1192/0/17-18 Головне управління Держгеокадастру у Київській області повідомило ОСОБА_1 про те, що для виділення земельного паю в натурі йому необхідно звернутись до Миронівської районної державної адміністрації Київської області, оскільки повноваження на виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів належать сільським, селищним, міським радам, за межами населених пунктів - районним державним адміністраціям.
		 
		ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
		 
		13.          Позивач позовні вимоги обґрунтовував тим, що на підставі судового рішення набув право на земельну частку (пай) із резервного фонду земель, переданих у державну власність при розпаюванні колективним сільськогосподарським підприємством імені Шевченка села Шандра Миронівського району Київської області. Однак через відсутність вільної землі в резервному фонді Миронівська районна державна адміністрація та Шандрівська сільська рада не виділили йому землю. А Головне управління Держгеокадастру у Київській області повідомило про відсутність у нього повноважень на виділення земельних часток (паїв) в натурі на місцевості.
		14.          Вважає відмову Держгеокадастру протиправною, оскільки відповідно до Земельного кодексу України розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів належить до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів. Оскільки, у спеціальному законі, що регулює питання виділення в натурі земельних ділянок, що перебували у колективній власності, існує колізія, у вирішенні цього питання слід керуватись ЗК України.
		15.          Відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що Головне управління Держгеокадастру у Київській області не має повноважень для прийняття рішення про передачу у власність, надання, виділення земельних часток (паїв). Законодавством України чітко врегульований порядок виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності. Підставами для виділення земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.
		 
		ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		 
		16.          Задовольняючи позов, суди виходили з того, що оскільки Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» регулює питання виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, а такі землі на території Шандрівської сільської ради відсутні, то, відповідно, спірні відносини регулюються Земельним Кодексом України.
		17.          Застосовуючи постанову Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», суди зазначили, що при неможливості надати особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.
		18.          01.01.2013 набрав чинності Закон України № 5245-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності». Частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
		19.          Таким чином, розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів належить до виключної компетенції Держгеокадастру.
		 
		V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
		 
		20.          Відповідач у касаційній скарзі просить скасувати рішеннями судів першої та апеляційної інстанції фактично з тих самих підстав, якими заперечував проти позову. 
		21.          Зазначає, що земельне законодавство передбачає два способи безоплатного одержання громадянами земель для ведення особистого селянського господарства: 1) із земель державної або комунальної власності на підставі ЗК України; 2) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності на підставі Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)». 
		Отже, суди зробили неправильний висновок, що виділення земельних ділянок (паїв), можливе лише із земель, що належали на праві колективної власності на підставі рішення сільських, селищних, міських рад щодо земельних ділянок - у межах населених пунктів, районних державних адміністрацій - за межами населених пунктів. 
		22.          До спірних правовідносин слід застосовувати зазначений спеціальний закон, а не ЗК України.
		23.          У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначав, що законодавцем змінено компетенцію органів щодо розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення та передано такі функції органам Держгеокадастру замість органів місцевого самоврядування. Право особи не може ставитись в залежність від визначення законодавчого органу, який повинен забезпечити реалізацію цього права.
		 
		VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		24.          Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов таких висновків.
		25.          У контексті встановлених судами обставин справи, суди попередніх інстанцій встановили, що позивач на підставі судового рішення набув беззаперечне право на земельну частку (пай) із резервного фонду земель, переданих у державну власність при розпаюванні колективним сільськогосподарським підприємством ім. Шевченка села Шандра, розміром 4,19 умовних кадастрових гектари в адміністративних межах Шандрівської сільської ради Миронівського району Київської області.  Отже, спір про право на одержання земельної ділянки у власність відсутній. Проте, позивач не зміг отримати земельну ділянку через відсутність вільних земель. 
		26.          Отже, основним питанням, яке поставало перед судами у цій справі було оцінка повноважень Держгеокадастру у вирішенні питання про те чи має він право на виділення земельних ділянок (паїв), що належали на праві колективної власності колишньому Колективному сільськогосподарському підприємству імені Шевченка.
		27.          Позивач звертався до сільської ради, районної державної адміністрації татериторіального органу Держгеокадастру з проханням виділити йому в натурі (на місцевості) земельну ділянку (пай), отриману в результаті роздержавлення та передання у приватну власність. 
		28.          Шандрівська сільська рада повідомила, що на її території весь резервний фонд земель для ведення сільськогосподарського товарного виробництва відсутній, так як був розпайований в 2000 році серед членів КСП імені Шевченка.
		29.          Миронівська районна державна адміністрація повідомила, що вільної землі для товарного сільськогосподарського виробництва на території Шандрівської сільської ради немає, оскільки згідно з проектом роздержавлення і приватизації земель КСП ім.Шевченка було передбачено створення резервного фонду земель та вже було виділено громадянам, які набули право на земельні частки та членам КСП ім. Шевченка.
		30.          Головне управління Держгеокадастру у Київській області повідомило, що не наділене повноваженнями на виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв).
		31.          Тобто на час звернення позивача із заявою про виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) були відсутні вільні земельні ділянки, які належали КСП ім. Шевченка, з яких сільська рада чи районна державна адміністрація могли б виділити земельну ділянку в натурі.
		32.          Пунктом 8 Перехідних Положень ЗК України визначено, що члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві, а також пенсіонери з їх числа.
		33.          Відповідно до частин 1 та 2 статті 25 ЗК України, при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю). Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій.
		34.          Згідно з частиною 5 статті 25 ЗК України, особи, зазначені у частині 1 цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).
		35. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку, що однією з підстав набуття громадянами права власності на земельну ділянку є виділення в натурі (на місцевості) належної земельної частки (паю). Дане право гарантоване Конституцією та законами України. Право на отримання земельної частки (паю) мають працівники та пенсіонери державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, інших установ та організацій.
		36.          Частинами 10 та 11 статті 25 ЗК України визначено, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у процесі приватизації створюють резервний фонд земель за погодженням його місця розташування з особами, зазначеними в частині першій цієї статті у розмірі до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій. Резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.
		37.          До компетенції районних державних адміністрацій, у відповідності до частини 3 статті 122 ЗК України, належать повноваження з передачі земельних ділянок державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.
		38.          За приписами частини 4 вказаної норми, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, зазначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
		39. З аналізу вказаної норми вбачається, що кожна особа має гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості) і у разі відсутності такої землі - із резервного фонду земель державної або комунальної власності.
		40.          Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками регулює Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" .
		41.          Зазначений закон є спеціальним щодо проведення процедури виділення земельних часток (паїв) за відповідними сертифікатами на землю, що належала на праві колективної власності колективними сільськогосподарським підприємствам тощо.
		42.          Згідно з частиною 1 та 2 статті 3 Закону № 899-ІV підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.
		43.          В частині 1 статті 9 Закону № 899-ІV вказано, що розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
		44.          У постанові Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» йдеться про те, що член КСП, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.
		45.          Таким чином, за умови відсутності вільних земель сільгосппризначення колишнього колективного сільськогосподарського підприємства, право на пай в колективній власності якого має позивач, останній має право на отримання земельної ділянки за рахунок земель резерву (запасу).
		46.          Отже, питання щодо розмежування компетенції районних державних адміністрацій та центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів щодо розпорядження земельними ділянками державної власності, які знаходяться за межами населеного пункту, вирішується в залежності від форми власності такої земельної ділянки.
		47.          На етапі, коли землі колективної форми власності колишнього КСП ще не розподілені в повному обсязі, у разі якщо такі землі знаходяться за межами населеного пункту, то питання особі належної їй земельної частки (паю) у натурі (на місцевості) проводиться відповідною районною державною адміністрацією. Лише у випадку відсутності необхідної землі колективної власності така земля виділяється із земель державної або комунальної власності органами, визначеними статтею 122 ЗК України.
		48.          Такий правовий висновок відповідає усталеній практиці Верховного Суду, який неодноразово розглядав справи з аналогічними правовідносинами. Зокрема, такий правий висновок було сформовано у постанові від 16.05.2019 у справі №814/690/18.
		49.          Частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України встановлено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
		50.          Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», який набрав чинності з 01.01.2013, розмежовано землі державної та комунальної власності в Україні. Пунктом 6 визначено, що у разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються:
		-          у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами;
		-          за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками.
		51. Згідно з підпунктом 4.32 Положення № 258 ГУ Держземагентства відповідно до покладених на нього завдань передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області.
		Згідно з пунктів 3 та 4 Положення № 258 завданням управління (відділу) є реалізація повноважень Держземагентства України на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
		Управління (відділ) відповідно до покладених на нього завдань: здійснює ведення державного земельного кадастру та отримує інформацію про відведення земельних ділянок; здійснює ведення Поземельних книг та їх зберігання; організовує здійснення на відповідній території робіт із землеустрою та оцінки земель, що проводяться з метою внесення відомостей до Державного земельного кадастру; здійснює відповідно до законодавства регулювання у сфері планування територій, здійснення топографо-геодезичної і картографічної діяльності; здійснює заходи щодо вдосконалення порядку ведення обліку і підготовки звітності з регулювання земельних відносин, використання та охорони земель, формування екомережі, здійснення топографо-геодезичної і картографічної діяльності.
		Відповідно до пункту 7 Положення № 258 головне управління здійснює свої повноваження як безпосередньо, так і через територіальні органи Держземагентства України нижчого рівня та контролює їх діяльність.
		52. Із аналізу наведених правових норм слідує, що у випадку визнання права на земельну частку (пай) за рішенням суду із земель державної власності, відповідні рішення уповноважений приймати територіальний орган центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин.
		53. Висновок про таке застосування норм права було зроблено Верховним Судом у постанові від 14.08.2018 у справі № 813/664/15 і Суд не бачить підстав для відступу від нього у справі. що розглядається.
		54.          Судами встановлено, що земельна ділянка, на яку претендує позивач знаходиться за межами населеного пункту і відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності, а тому колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність відмови Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області у виділенні земельної ділянки (паю) в зв`язку з відсутністю відповідних повноважень.
		55.          Посилання відповідача на частину другу статті 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» суди обґрунтовано не прийняли до уваги, оскільки, виходячи з висновків Конституційного Суду України, наведених у рішенні від 03.10.1997 по справі за № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України), до даних правовідносин підлягає застосуванню ст.122 Земельного Кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», який був прийнятий пізніше Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».
		56.          Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. 
		57.          У разі залишення касаційної скарги без задоволення судові витрати не відшкодовуються.
		 
		Керуючись ст. 328, 342, 343, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області залишити без задоволення.
		Рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року у справі № 810/1096/18 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Суддя-доповідач                                                                                          В.М. Кравчук
		 
		Суддя                                                                                                              О.П. Стародуб
		 
		Суддя                                                                                                              Я.О. Берназюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...