Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-10773/12/2670 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних).
Надіслано для оприлюднення: 04.09.2019. Зареєстровано: 06.09.2019. Забезпечено надання загального доступу: 06.09.2019.
Дата набрання законної сили: 03.09.2019
Номер судового провадження: К/9901/16416/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		03 вересня 2019 року 
		м. Київ
		справа №2а-10773/12/2670
		адміністративне провадження №К/9901/16416/19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Усенко Є.А.,
		суддів: Гімона М.М.,  Гусака М.Б., 
		секретар судового засідання Кривда В.І.,
		представники:           позивача           -          Бевза В.І., Чиколовець С.П.,
		                              відповідача           -          Перепелюк О.В.,
		розглянув у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт-Ландшафт» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2019 (суддя - Кузьменко В.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2019 (судді - Вівдиченко Т.Р., Костюк Л.О., Кузьменко В.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Еліт-Ландшафт» до Державної податкової інспекції (ДПІ) у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби (ГУ ДФС) у місті Києві (правонаступник - Головне управління ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.07.2018 №0006742209,
		У С Т А Н О В И В :
		ТОВ «Еліт-Ландшафт» (Товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.07.2018 №0006742209 про збільшення Товариству суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість (ПДВ) на 2`356`257,00 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовано доводами позивача про відсутність з його боку порушення норм пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК), пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.2019 №996-XIV при декларуванні за листопад, грудень 2010 року, січень, квітень, травень, липень 2011 року податкового кредиту за податковими накладними в загальній сумі 2`161`099,00 грн, виписаними Приватним підприємством (ПП) «Фірма «Володар»» на поставку товарів та послуг. З огляду на це збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ згідно із оспорюваним ним податковим повідомленням-рішенням є протиправним.
		Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2013, адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 07.07.2018 №0006742209.
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.03.2017 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.05.2013 - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
		За результатами нового розгляду справи рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2019, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
		Рішення судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтовані висновком суду про доведеність ДПІ в судовому процесі правомірності податкового повідомлення-рішення, тоді як позивач не надав доказів на підтвердження господарських операцій з придбання послуг у ПП «Фірма «Володар»», ПДВ в загальній сумі 2`161`099,00 грн, ПДВ в ціні яких включено до сум податкового кредиту в податковому обліку за листопад, грудень 2010 року, січень, квітень, травень, липень 2011 року. Згідно з висновком суду наявність у позивача правильно оформлених податкових накладних та первинних документів не є безумовною підставою формування податкового кредиту у разі відсутності факту господарських операцій та використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
		У касаційній скарзі ТОВ «Еліт-Ландшафт», посилаючись на помилкове і неповне з`ясування судами обставин справи, неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та постановити нове, яким позов задовольнити повністю.
		Касаційна скарга обґрунтована доводами, що стосовно посадових осіб ПП «Фірма «Володар»» немає судових рішень, ухвалених у кримінальному провадженні, щодо фіктивної діяльності. Товариство зазначає, що усі господарські операції, проведені з вказаним контрагентом, мають реальний характер, а придбані послуги використані ним у господарської діяльності або були придбані з такою метою, що податкове законодавство не ставить право платника ПДВ на податковий кредит  у залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або ж залучених) здійснюється поставка товарів (послуг) постачальником, а також від дотримання податкової дисципліни  контрагентами.
		ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві не реалізувала право подати відзив на касаційну скаргу.
		Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що фактичною підставою для донарахування контролюючим органом податкових зобов`язань Товариству стали висновки, викладені у акті від 18.06.2012 №388/22-9/34478669 «Про результати невиїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Еліт-Ландшафт» по взаємовідносинам з ПП «Фірма «Володар»» з питань правильності обчислення податкових зобов`язань та податкового кредиту за листопад, грудень 2010 року, січень, квітень, травень, липень 2011 року», згідно з якими Товариство порушило норми пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2 статті 198 ПК, пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.2019 №996-XIV, у результаті чого занизило податкові зобов`язання з ПДВ за листопад, грудень 2010 року, січень, квітень, травень, липень 2011 року на загальну суму 2`161`099,00 грн.
		На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.07.2018 №0006742209, яким Товариству збільшено  суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 2`356`257,00 грн (в тому числі за основним платежем - 2`161`099,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 195`158,00 грн).
		Згідно з актом перевірки порушення Товариством податкового законодавства полягає у безпідставному включенні в податкових деклараціях з ПДВ за листопад, грудень 2010 року, січень, квітень, травень, липень 2011 року до податкового кредиту ПДВ в загальній сумі 2   161   099,00 грн. за податковими накладними, виписаними ПП «Фірма «Володар»» на господарські операції з поставки  послуг, які не мають реального змісту. При цьому ДПІ використано також податкову інформацію, отриману в результаті податкового контролю та зафіксовану в акті ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 31.01.2012 №72/23-1/31988783, як то: відсутність факту реального здійснення господарської діяльності ПП «Фірма «Володар»», відсутність останнього за юридичною адресою та приховування посадовими особами підприємства від контролюючих органів фактичного місцезнаходження; на підприємстві відсутні будь-які основні засоби та виробничі потужності; найманих працівників немає; засновником, директором та бухгалтером є громадянка Російської Федерації ОСОБА_1 , яка не перебуває на території України. Згідно з висновком експерта Білоцерківського МВ НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області від 28.09.2011 №617, виконаного відповідно до постанови слідчого, підпис директора ПП «Фірма «Володар»» у договорі про визнання електронних документів від 29.04.2011, укладеному між ПП «Фірма «Володар»» та ДПІ у Вишгородському районі Київської області, виконаний не громадянкою ОСОБА_1 , а іншою особою. Згідно з поясненнями ОСОБА_1 вона брала участь у реєстрації підприємства без мети займатися підприємницькою діяльністю. По факту фіктивного підприємництва з використанням ПП «Фірма «Володар» порушено кримінальну справу за ознаками складу злочину, передбаченого частиною другою   статті 205 Кримінального кодексу України. З огляду на викладене податковий орган дійшов висновку, що договори між позивачем та ПП «Фірма «Володар» не спричиняють реального настання правових наслідків, господарські операції фактично не здійснювались, що виключає відображення їх результатів в податковому обліку. 
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між позивачем, як замовником, та його контрагентом ПП «Фірма «Володар»», як виконавцем, укладено ряд договорів на виконання комплексу робіт з благоустрою території на таких об`єктах, як: «Центр відпочинку та здоров`я» за адресою Київська область, Вишгородський район, село Нові Петрівці, вул. Івана Франка, 19; готельно-ресторанний комплекс на території Сухолуцької сільської ради Вишгородського району Київської області;  набережна в селі Ново-Петрівці   Вишгородського району Київської області, «Культурно-оздоровчий центр» на території житлового комплексу «Вишгородський» на вулиці Івана Франка, 19 , в селі Нові Петрівці, - зокрема з  планування території, виготовлення ґрунтосуміші та укладці рулонного газону, висадці рослин, укладці георешітки, висадці соснu, прополці, а також з поставки декоративних рослин (туя, ялівець, фіалка, сосна, рододендрон, барбарис, таволга, хоста, спірея).
		Позивач на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту по операціях з придбання у ПП «Фірма «Володар»» послуг та товарів (декоративні рослини) надав акти приймання-передачі виконаних робіт, видаткові накладні та податкові накладні, виписані від імені ПП «Володар»» у листопаді, грудні 2010 року, січні, квітні, травні, липні 2011 року на загальну суму 12`966`594,00 грн, у тому числі, податок на додану вартість 2`161`099,00 грн.
		В оплату за послуги та товари позивач перерахував на рахунок ПП «Володар»» грошові кошти в зазначеній сумі, що підтверджено копіями банківських виписок, які, так само, як і копії вище перелічених документів, приєднані до матеріалів справи.
		Нормою пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон втратив чинність з 01.01.2011 у зв`язку з набранням чинності Податковим кодексом України) податковий кредит визначено як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
		Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
		Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 цієї статті, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача. 
		Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону (підпункт 7.2.4 пункту 7.2). 
		Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов`язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об`єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
		Аналогічні норми щодо права платника ПДВ на податковий кредит закріплені і у Податковому кодексі України.
		Так, згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
		Пунктом 198.1 статті 198 ПК передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
		Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПK податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
		Правове значення податкової накладної як  документа, що підтверджує право на податковий кредит, вимоги щодо її форми та змісту, повноважень щодо видачі та обов`язку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних встановлені статтею 201 ПК. 
		Суди першої та апеляційної інстанцій, застосувавши наведені норми, правильно вказали, що в правовому  регулюванні, чинному станом на листопад, грудень 2010 року, січень - липень 2011 року, обов`язковим для виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит є підтвердження суми сплаченого (нарахованого) ПДВ податковою накладною, виписаною платником цього податку, відповідність податкової накладної встановленому законом порядку виписування та заповнення та призначення придбаних товарів (основних фондів) для використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
		Водночас, суди зробили правильний висновок, що ці нормативні положення презумують реальний характер операцій з постачання як об`єкт оподаткування ПДВ. Одна лише наявність у покупця належно оформлених податкових накладних та первинних документів, виписаних для оформлення господарської операції з постачання, не є безумовною підставою, що породжує право на податковий кредит. У разі коли такої операції не відбулося, первинні та інші документи, виписані для її оформлення,  як такі, що містять недостовірну інформацію, не можуть бути підставою для відтворення показників цієї операції в податковому обліку. Це саме стосується і податкової накладної як документа податкової звітності.  
		Відповідно до положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, на підставі доказів.
		Правила оцінки судом доказів встановлені статтею 90 КАС, згідно з якою суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. 
		Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини перша - третя цієї статті).
		Доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах про протиправність таких рішень, дій чи бездіяльності є обов`язком суб`єкта владних повноважень, як це передбачено частиною другою статті 77 КАС. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (частина перша статті 77 КАС). Позивач у справі про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень в контексті цього принципу повинен надати суду докази на підтвердження обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх доводів та на спростування доказів, наданих відповідачем.
		З огляду на надану суду контролюючим органом податкову інформацію щодо діяльності ПП «Фірма «Володар»» висновок судів першої та апеляційної інстанцій стосовно оцінки наданих позивачем доказів на підтвердження права на податковий кредит з врахуванням того, що позивач не надав будь-яких  пояснень з приводу фактичних обставин  виконання робіт та поставки товарів (декоративних рослин) працівниками ПП «Фірма «Володар» чи за дорученням останнього, відповідає нормам статті 90 КАС. 
		Позивач надав суду копії договорів, актів виконаних робіт, видаткових та податкових накладних по відносинах із ПП «Фірма «Володар», а також аналогічні документи по відносинах із ТОВ «Архітектурно-будівельна компанія «ІНТЕБ», ТОВ «Дім Лісника» та ТОВ «Танталіт», щодо яких він був виконавцем (підрядником) таких же робіт на тих же об`єктах та постачальником таких же товарів, яких стосуються первинні документи, виписані від імені ПП «Фірма «Володар»». Відхиляючи останні як доказ права позивача на податковий кредит, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що позивач не зазначив, яким чином вказані документи співвідносяться між собою.
		Оцінюючи зазначені докази, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що вони, з огляду на відсутність у справі доказів, які б давали можливість ідентифікувати участь ПП «Фірма «Володар»» у виконанні робіт та поставці товарів (документи по плануванню, благоустрою території об`єктів, докази належності вказаних об`єктів третім особам та щодо правових відносин позивача із такими особами, перевезення декоративних рослин, їх оприбуткування в бухгалтерському обліку).
		Враховуючи зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість доводів контролюючого органу про  завищення позивачем податкового кредиту за листопад, грудень 2010 року, січень, квітень, травень, липень 2011 року на 2`161`099,00 грн та заниження внаслідок цього податкових зобов`язань на цю ж суму, а тому збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість визнано правомірним.
		Щодо доводів касаційної скарги відповідно до яких скаржник зазначає про незаконність проведення контролюючим органом невиїзної позапланової перевірки, порушення судами попередніх інстанцій принципу рівності сторін та неврахування доктрини «плодів отруйного дерева», то слід зазначити, що позивач сам вказує, що ним не було заявлено позовні вимоги про визнання наказу про проведення невиїзної документальної перевірки незаконним, як не заявлено і вимог про визнання незаконною такої перевірки. Позивач не вказує, в чому полягало порушення його права на повне  відображення в акті перевірки обставин щодо ведення ним податкового обліку. 
		Інші доводи позивача в касаційній скарзі стосуються оцінки судами першої та апеляційної інстанцій доказів у справі та, як наслідок, неправильного встановлення обставин у справі в оскаржуваних судових рішеннях. Однак, такі доводи знаходяться поза межами перегляду справи судом касаційної інстанції.
		Так, відповідно до частини другої статті 341 КАС суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		Ухвалені у справі судові рішення відповідають вимогам статті 242 КАС щодо законності і обґрунтованості судового рішення.
		Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Керуючись статтями 250, 344, пунктом 1 частини 1 статті 349, статтями 350, 355, 356, 359, Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
		П О С Т А Н О В И В :
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт-Ландшафт» залишити без задоволення.
		Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2019 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		Є.А. Усенко
		М.М. Гімон 
		 М.Б. Гусак ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...